Справа № 351/290/18
Провадження № 11-кп/4808/236/19
Категорія ч. 1 ст. 296 України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2019 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду
в складі суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
з участю секретаря ОСОБА_6 ,
розглянувши у приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12018090230000015 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 16 травня 2018 року, згідно з яким
ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, приватного підприємця, розлученого, не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, з призначенням покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі.
Вирішено питання про речові докази відповідно до ст. 100 КПК України.
До вступу вироку в законну силу ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
за участю прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_9 ,
ВСТАНОВИЛА:
Обвинувачений ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити йому більш м`яке покарання, передбачене санкцією статті, у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що, не оспорюючи доведеність вини та кваліфікацію його дій, вважає вирок незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості та особі обвинуваченого внаслідок суворості. Вказує, що призначаючи покарання, суд не врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його особу, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, не дав їм належної оцінки. Вважає, що на підставі наведених у вироку обставин, суд дійшов невірного переконання про необхідність і доцільність обрання йому покарання у виді обмеження волі. Зазначає, що судом при призначенні такого виду покарання фактично не враховано пом`якшуючі покарання обставини. Наголошує, що йому призначено найвищу міру покарання, передбачену санкцією ч. 1 ст. 296 КК України. Вважає, що суд проігнорував той факт, що він має на утриманні неповнолітнього сина. Посилається на те, що суд безпідставно дійшов висновку про відсутність у нього стабільного заробітку, оскільки на момент винесення вироку та на даний час він є офіційно працевлаштованим, що свідчить про те, що він може сплатити штраф. На його думку, на підставі принципів індивідуалізації, гуманізації та справедливості покарання, враховуючи інформацію про його особу, наявність пом`якшуючих покарання обставин та відсутність обтяжуючих, достатнім у даному випадку було б призначити покарання у виді штрафу.
Судом першої інстанції встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 вчинив хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю.
Кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин.
14 січня 2018 року приблизно о 03:20 годині ОСОБА_7 знаходився у приміщенні магазину «Все для вас», який розташований по вулиці Відродження, 2А, в селищі Заболотів Снятинського району Івано-Франківської області, де біля стійки продавця, ОСОБА_7 побачив відвідувачів, а саме: ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , між якими тривала словесна суперечка. Підійшовши до них, ОСОБА_7 , втрутився до суперечки і розуміючи, що перебуває в громадському місці, прагнучи показати свою зневагу до існуючих норм та правил поведінки в суспільстві, самоутвердитися, протиставити себе суспільству, вживаючи нецензурну лексику, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, безпричинно наніс ОСОБА_10 один удар правою рукою в обличчя, заподіявши йому тілесні ушкодження. В подальшому ОСОБА_7 схопив ОСОБА_10 за верхній одяг, застосовуючи фізичну силу, кинув його на підлогу магазину, де утримуючи його лівою рукою, ображав нецензурними словами та наніс два удари правою рукою в область обличчя.
Внаслідок свої хуліганських дій ОСОБА_7 спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_10 у вигляді садна слизової верхньої губи, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 26 січня 2018 року відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Під час хуліганських дій ОСОБА_7 був зміщений столик відвідувачів магазину «Все для вас», привернуто увагу осіб, які перебували у середині даного закладу. Крім того, присутні у даному магазині відвідувачі обурені протиправною поведінкою ОСОБА_7 намагались заспокоїти, висловлювали невдоволення з даного приводу, намагались припинити протиправні його дії.
Таким чином своїми умисними діями, які виразились в хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, ОСОБА_7 вчинив злочин (кримінальне правопорушення), передбачений ч. 1 ст. 296 КК України.
Потерпілий ОСОБА_10 в судове засідання не з`явився, про час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, заяв про розгляд апеляційної скарги за його участю та про відкладення розгляду до суду апеляційної інстанції не надходило.
Тому, оскільки згідно з ч. 4 ст. 405 КПК України це не перешкоджає проведенню розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути вказане кримінальне провадження за його відсутності.
Під час апеляційного розгляду:
- обвинувачений ОСОБА_7 просив задовольнити апеляційну скаргу, пом`якшити покарання;
- захисник ОСОБА_9 просила застосувати до обвинуваченого положення ст. 75 КК України;
- прокурор просив залишити апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а вирок суду змінити, з наступних підстав.
Суд апеляційної інстанції згідно з вимогами ст. 404 КПК України переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Розгляд кримінального провадження проводився в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, відповідно, фактичні обставини скоєного ОСОБА_7 , доведеність його вини та кваліфікація дій за статтею КК України, за якою він визнаний винуватим, у поданій апеляційній скарзі не оспорюється і апеляційним судом не перевіряється.
Обвинувачений ОСОБА_7 висловив свою незгоду щодо призначеного покарання, тому суд апеляційної інстанції перевіряє оскаржуваний вирок в цій частині.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Проте, перевіривши доводи апеляційної скарги суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при ухваленні вироку суд першої інстанції, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , не в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.
Як вбачається зі змісту вироку, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд першої інстанції врахував обставини скоєного злочину та його наслідки, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність обвинуваченого.
До обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд першої інстанції відніс визнання ним своєї вини та щиросердечне розкаяння, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність претензій до нього у потерпілого та його думку суворо не карати обвинуваченого, молодий вік обвинуваченого та бажання стати на шлях виправлення.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд першої інстанції не встановив.
Суд першої інстанції також взяв до уваги, що, як встановлено із досудової доповіді органу пробації, обвинувачений ОСОБА_7 раніше притягувався до кримінальної відповідальності у 2007 році за ч. 1 ст. 296 КК України та на підставі ст. 8 КПК України (редакція 1960) звільнений від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим, та у 2015 році за ч. 2 ст. 125 КК України, де також звільнений від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням, отже вважається раніше не судимим. Згідно з копією трудової книжки працює на посаді сторожа в ПП ВКФ «Кераміка Буковина», та з 07 березня 2017 року зареєструвався як фізична особа-підприємець за основним видом діяльності - роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами. За інформацією Снятинського ВП Косівського ВП ГУНП в Івано-Франківській області у 2017 році притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП. Відповідно до наданої інформації поліклінічним відділенням Снятинською ЦРЛ на обліку в наркологічному та психоневрологічному кабінетах не перебуває. Розлучений, має на утриманні неповнолітнього сина. Легковажно ставиться до вчинених ним правопорушень у минулому, не усвідомлює серйозність своїх дій та не робить для себе відповідних висновків.
Врахувавши обставини скоєного злочину та його наслідки, наявність кількох обставин, які пом`якшують покарання, особу винного, його матеріальний стан, інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також враховуючи середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, суд першої інстанції дійшов висновку, що є підстави для призначення покарання в межах санкції ч. 1 ст. 296 КК України у виді обмеження волі.
Так, стаття 65 КК України передбачає, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
У ст. 17 Закону від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
Суд апеляційної інстанції вважає, що враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, що відноситься відповідно до ст. 12 КК України до злочину середньої тяжкості, індивідуальний ступінь кримінального правопорушення, спосіб посягання, форму та ступінь вини обвинуваченого, дані про особу винного, обставини, які пом`якшують покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, обвинуваченому ОСОБА_7 суд першої інстанції правильно призначив покарання за ч. 1 ст. 296 КК України у виді обмеження волі на строк три роки.
Разом з тим, при сукупності таких обставин, які суд першої інстанції брав до уваги при призначенні покарання, на думку суду апеляційної інстанції є переконливими доводи сторони захисту щодо можливості звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України.
Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Суд апеляційної інстанції вважає, що виходячи із обставин кримінального правопорушення, його тяжкості, особи винного, обставин, які пом`якшують покарання, що сторона обвинувачення не оспорювала, відсутності обставин, які обтяжують покарання, та усіх інших обставин, виправлення обвинуваченого можливе без відбування покарання, відповідно, про наявність підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням.
Те, що ОСОБА_7 раніше притягався до кримінальної відповідальності, суд апеляційної інстанції не вважає перешкодою в застосуванні ст. 75 КК України.
При визначені обов`язків, які необхідно покласти на обвинуваченого, та тривалості іспитового строку, суд апеляційної інстанції враховує характер і тяжкість вчиненого злочину, вид і строк призначеного покарання, дані, що характеризують особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують покарання.
Суд апеляційної інстанції вважає, що іспитовий строк, необхідний для того, щоб обвинувачений ОСОБА_7 довів своє виправлення без реального відбування покарання, підлягає визначенню тривалістю три роки.
На думку суду апеляційної інстанції, призначене покарання з подальшим звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням на іспитовий строк три роки є справедливим та законним з врахуванням всіх фактичних обставин по кримінальному провадженню у їх сукупності, таким, що відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого ОСОБА_7 , необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у разі призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання із подальшим звільненням від відбування покарання з випробуванням, таке відповідатиме цілям та загальним засадам призначення покарання.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що звільнення від відбування покарання з випробуванням полягає у звільненні засудженого від основного покарання за умови, що він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. А відповідно до ст. 78 КК України якщо засуджений не виконує покладені на нього обов`язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
В силу п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок.
Згідно з ч. 1 ст. 408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі пом`якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а також в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.
Отже, з урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що вирок суду першої інстанції необхідно змінити
Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 408, 409, 419 КПК України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 16 травня 2018 року щодо ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 296 КК України змінити.
Визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, з призначенням покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки.
Покласти на ОСОБА_7 згідно зі ст. 76 КК України такі обов`язки:
повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_12
ОСОБА_5
Суд | Івано-Франківський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 09.10.2019 |
Оприлюднено | 21.02.2023 |
Номер документу | 84875242 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Злочини проти громадського порядку та моральності Хуліганство |
Кримінальне
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
Іваненко Ігор Володимирович
Кримінальне
Снятинський районний суд Івано-Франківської області
Калиновський М. М.
Кримінальне
Снятинський районний суд Івано-Франківської області
Калиновський М. М.
Кримінальне
Снятинський районний суд Івано-Франківської області
Калиновський М. М.
Кримінальне
Івано-Франківський апеляційний суд
Повзло В. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні