Ухвала

від 14.01.2020 по справі 351/290/18

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

14 січня 2020 р.

м. Київ

Справа № 351/290/18

Провадження № 51-9429 ск 18

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, ОСОБА_4 на на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року щодо

ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, приватного підприємця, не судимого.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 16 травня 2018 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, з призначенням покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі. До набрання вироку законної сили вирішено обрати ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Вирішено питання щодо речових доказів.

Згідно з вироком Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 16 травня 2018 року, 14 січня 2018 року приблизно о 03:20 год. ОСОБА_5 знаходився у приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який розташований по АДРЕСА_2 , де біля стійки продавця ОСОБА_5 побачив відвідувачів, а саме ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , між якими тривала словесна суперечка. Підійшовши до них, ОСОБА_5 втрутився у суперечку і, розуміючи, що перебуває в громадському місці, прагнучи показати свою зневагу до існуючих норм та правил поведінки в суспільстві, самоутвердитися, протиставити себе суспільству, вживаючи нецензурну лексику, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, безпричинно завдав ОСОБА_6 один удар правою рукою в обличчя, заподіявши йому тілесні ушкодження. В подальшому ОСОБА_5 схопив ОСОБА_6 за верхній одяг, застосовуючи фізичну силу, кинув його на підлогу магазину, де, утримуючи його лівою рукою, ображав нецензурними словами та завдав два удари правою рукою в область обличчя. Внаслідок свої хуліганських дій ОСОБА_5 спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_6 у вигляді садна слизової верхньої губи, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 26 січня 2018 року відносяться до легких тілесних ушкоджень. Під час хуліганських дій ОСОБА_5 був зміщений столик відвідувачів магазину «Все для вас», привернуто увагу осіб, які перебували у середині цього закладу. Крім того, присутні у магазині відвідувачі, обурені протиправною поведінкою ОСОБА_5 , намагались його заспокоїти, висловлювали невдоволення з цього приводу, намагались припинити протиправні дії.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 липня 2018 року вирок Снятинського районного суду від 16 травня 2019 року змінено, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 задоволено частково й призначено йому покарання за ч. 1 ст. 296 КК України у виді штрафу в розмірі 700 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 11900 гривень. В решті вирок суду залишено без змін.

Не погодившись, з вказаною ухвалою апеляційного суду прокурор оскаржив її у касаційному порядку. Постановою Верховного Суду від 16 травня 2019 року ухвалу апеляційного суду було скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції, у зв`язку з м`якістю призначеного покарання.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року вирок Снятинського районного суду Івано-Франківської області було змінено, відповідно до ч. 1 ст. 296 КК України ОСОБА_5 призначено покарання у виді 3 років обмеження волі й на підставі ст. 75 КК України звільнено його від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України. У решті вирок суду залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості. Вказує, що апеляційним судом не були виконані вказівки касаційного суду, зазначені в постанові Верховного Суду від 16 травня 2019 року.

Мотиви суду

Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити з огляду на таке.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо зкасаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину та кримінально-правова оцінка його діяння за ч. 1 ст. 296 КК України укасаційній скарзі не оспорюються.

Стосовно доводів прокурора про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості, у зв`язку із застосуванням ст. 75 КК України, вони, на думку колегії суддів, є безпідставними.

Згідно зі статтями50,65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обрати винній особі вид і розмір заходу примусу у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Вирішення судом питання про призначення ОСОБА_5 покарання, а також можливості застосування більш м`якого покарання та звільнення його від відбування покарання з випробуванням, ґрунтується на наведених вимогах закону.

Як убачається зі змісту доданих до касаційної скарги копій судових рішень, обираючи ОСОБА_5 покарання, суди належним чином врахували ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, спосіб посягання, форму та ступінь вини обвинуваченого, дані про особу винного, обставини, які пом`якшують покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визначив визнання ним своєї вини та щиросердечне розкаяння, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність претензій до нього у потерпілого та його прохання суворо не карати обвинуваченого, молодий вік обвинуваченого та бажання стати на шлях виправлення.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, його тяжкість, обставини, які пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, Івано-Франківський апеляційний суд дійшов висновку про можливість виправлення та перевиховання обвинуваченого без позбавлення чи обмеження волі, а тому на підставіст. 75 КК Українизвільнив його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки, який є достатнім для того, щоб ОСОБА_5 довів своє виправлення без реального відбування покарання.

На думку колегії суддів касаційного суду, призначене ОСОБА_5 покарання із застосуванням положеньстатей75,76 КК Українивідповідає вимогамст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.

Щодо посилання прокурора на те, що Івано-Франківським апеляційним судом не було враховано вказівки Верховного суду від 16 травня 2019 року, які відповідно до ч. 2 ст. 439 КПК України є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді, колегія суддів вбачає наступне.

Ухвала Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 липня 2018 року була скасована постановою Верховного Суду від 16 травня 2019 року, у зв`язку із м`якістю призначеного покарання, а саме штрафу. Проте Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 09 жовтня 2019 року визначив, що засуджений має відбувати покарання у виді обмеження волі строком на три роки, до якого він й був засуджений оскаржуваним вироком місцевого суду, а це покарання відповідно до положень ст. 51 КК України є більш суворим ніж штраф.

Що стосується звільнення засудженого апеляційним судом від відбування покарання з випробуванням із застосуванням положень ст. 75 КК України, то ці аспекти регулюються окремим розділом Загальної частини КК України, мають іншу правову природу і підстави для застосування. Тому звільнення особи від відбування покарання з випробуванням не може у даному разі вказувати на те, що вказівки, викладені у постанові Верховного Суду від 16 травня 2019 року, не були враховані апеляційним судом.

Ухвала апеляційного суду належним чином умотивована та відповідає вимогамст.419 КПК України.

Враховуючи викладене, підстав вважати, що судом неправильно було застосовано положення ст.75КК України, що призвело до призначення явно несправедливого покарання через м`якість, колегія суддів не убачає. Відсутні такі підстави і в касаційній скарзі прокурора.

Таким чином, оскільки з касаційної скарги прокурора та копій судових рішень не убачається підстав для задоволення касаційної скарги, згідно з п. 2 ч. 2 ст.428КПК України у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити.

Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції ОСОБА_4 , на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_5 .

Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3