Постанова

від 30.09.2019 по справі 490/11584/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 490/11584/16-ц

провадження № 61-48451св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Міжнародна інноваційна група ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 липня 2018 року у складі судді Гуденко О. А. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Галущенка О. І., Серебрякової Т. В., Лисенка П. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Міжнародна інноваційна група (далі - ТОВ МІГ ) звернулося до суду з позовом до

ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, що 25 грудня 2007 року між Акціонерним комерційним банком Європейський (далі - АКБ Європейський ) та

ОСОБА_2 укладений договір кредиту № К/81/1401, відповідно до якого останньому наданий кредит у розмірі 30 000,00 доларів США строком до 22 грудня 2017 року.

На забезпечення виконання зобов`язань того ж дня між АКБ Європейський та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір, відповідно до якого остання передала в іпотеку, належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 , заставною вартістю 191 274,00 грн.

Згідно із договорами від 19 серпня 2009 року та від 22 жовтня 2010 року

АКБ Європейський відступив право вимоги за цим кредитним договором Публічному акціонерному товариству Комерційний банк Володимирський (далі - ПАТ КБ Володимирський та до останнього перейшли також права іпотекодержателя за зазначеною квартирою.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 25 вересня 2012 року на користь ПАТ КБ Володимирський стягнуто з позичальника заборгованість за кредитним договором у розмірі 305 379,09 грн.

У подальшому цей актив відступлено ТОВ МІГ за договором відступлення права вимоги від 22 квітня 2016 року, укладеного із Товариством з обмеженою відповідальністю Інвест Кредит Капітал (далі - ТОВ Інвест Кредит Капітал ), яке є управителем непроданих активів ПАТ КБ Володимирський .

Уточнивши позовні вимоги, ТОВ МІГ остаточно просило у рахунок погашення заборгованості за договором кредиту від 25 грудня 2007 року № К/81/1401, що становить 930 110,94 грн та еквівалентно 36 078,78 доларів США за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ), у тому числі заборгованість за тілом кредиту у розмірі 676 725,00 грн, що еквівалентно 26 250,00 доларів США, та заборгованість за процентами у розмірі 252 365,94 грн, що еквівалентно

9 828,78 доларів США, звернути стягнення на однокімнатну квартиру за АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну реалізації у сумі 504 390,00 грн.

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до

ТОВ МІГ , третя особа - ОСОБА_2 , про визнання договору іпотеки припиненим.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що 16 вересня 2016 року вона отримала вимогу від ТОВ МІГ про усунення порушення зобов`язань за кредитним та іпотечним договором та попередження про звернення стягнення на квартиру у разі невиконання досудової вимоги. У той же час, звертаючись із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, кредитор змінив остаточний строк виконання кредитних зобов`язань. Так, рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області

від 08 червня 2012 року стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 296 655,92 грн, яка виникла станом на 08 листопада 2011 року. Остаточний обсяг заборгованості за кредитним договором у розмірі 305 379,09 грн визначено рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 25 вересня 2012 року.

Таким чином, строк для пред`явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки почав свій перебіг із 2011 року. Звернувшись із позовом у 2016 році позивач пропустив позовну давність, а тому договір іпотеки необхідно визнати припиненим.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 липня 2018 року позов ТОВ МІГ задоволено частково. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 25 грудня 2007 року № К/81/1401 у загальному розмірі 308 622,00 грн, який складається із: 209 498,38 грн - заборгованості за кредитом, 78 440,54 грн - заборгованості зі сплати процентів та 17 445,17 грн - пені, звернуто стягнення у межах заборгованості на предмет іпотеки - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 37,8 кв. м, житловою - 19,00 кв. м, що належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського МНО Рябоконь К. Л. 17 грудня 2007 року за № 2303, шляхом реалізації предмета іпотеки з прилюдних торгів, у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки на цей вид майна під час проведення виконавчих дій. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення мотивоване тим, що позов подано в межах строку позовної давності та доведеним є факт порушення умов кредитного договору, що є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 12 листопада 2018 року апеляційні скарги ТОВ МІГ , ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 липня 2018 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційні скарги, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У грудні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 липня 2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 листопада 2018 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволенні зустрічного позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки виникло у кредитора у зв`язку з невиконанням боржником вимоги про дострокове повернення кредиту у повному обсязі, при цьому таке право, згідно із умовами укладених договорів виникає через тридцять календарних днів із дати одержання позичальником відповідної вимоги та за умови її невиконання, тобто, позивач, маючи рішення про стягнення заборгованості із ОСОБА_2 , яке набрало законної сили, усвідомлював, що фактично змінив строк погашення заборгованості за основним договором (договором кредиту) та в нього одночасно виникло право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у зв`язку з невиконанням боржником вимоги про дострокове повернення кредиту у повному обсязі, починаючи з моменту порушення зобов`язання та з моменту набрання законної сили рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 08 червня 2012 року у справі № 2-64/12. Крім того, рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті .

У лютому 2019 року від ТОВ МІГ надійшов відзив на касаційну скаргу

ОСОБА_1 , у якому заявник просять відмовити у задоволенні вказаної касаційної скарги та залишити без змін рішення суду першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 25 грудня 2007 року між АКБ Європейський та

ОСОБА_2 укладений кредитний договір № К/81/1401 під заставу нерухомого майна, за умовами якого банк передав позичальнику у користування кредит у сумі 30 000,00 доларів США на строк до 22 грудня 2017 року за умови погашення кредиту частинами за затвердженим графіком та сплати позичальником 13,9 % річних за користування кредитом.

На забезпечення виконання зобов`язань за договором між банком (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодатель) 25 грудня 2007 року укладений нотаріально посвідчений договір іпотеки, за умовами якого іпотекодатель передала в іпотеку банку однокімнатну квартиру за номером

АДРЕСА_1 . При підписанні договору ОСОБА_1 , зазначено, що договір прочитано нею особисто та зміст договору зрозумілий.

Згідно з пунктом 5 вказаного договору іпотеки, за згодою сторін предмет іпотеки оцінюється у 191 274,00 грн, що еквівалентно 37 876,00 доларів США.

Відповідно до пункту 19 цього договору, сторони домовилися, що строк позовної давності за будь-якими вимогами іпотекодержателя, що випливають з цього договору, встановлюється тривалістю десять років.

19 серпня 2009 року між АКБ Європейський та ПАТ КБ Володимирський укладений договір про відступлення прав вимоги за кредитними договорами (купівлю-продажу боргових зобов`язань), відповідно до умов якого

АКБ Європейський відступило на користь ПАТ КБ Володимирський право вимоги за кредитними договорами, а останнє компенсує вартість відступлених прав.

Рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 08 червня

2012 року позов ПАТ КБ Володимирський до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з

ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ Володимирський 296 655,92 грн заборгованості за кредитом, а саме 209 493,38 грн заборгованості за кредитом, що еквівалентно 26 250,00 доларів США, 78 440,54 грн заборгованості зі сплати процентів, що еквівалентно 9 828,78 доларів США, 8 722,00 грн пені.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 25 вересня 2012 року апеляційну скаргу ПАТ КБ Володимирівський задоволено. Рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 08 червня 2012 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором змінено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ Володимирівський заборгованість за договором кредиту

№ К/81/1401 під заставу нерухомого майна, укладеного 25 грудня 2007 року, в сумі 305 379,09 грн, яка складається із: 209 498,38 грн - заборгованості за кредитом, 78 440,54 грн - заборгованості зі сплати процентів та 17 445,17 грн пені.

20 лютого 2015 року укладений договір № 43 -Л про передавання в управління непроданих активів між ПАТ КБ Володимирський та ТОВ Інвест Кредит Капітал , згідно з витягом із пункту 1.1 Майнові права за кредитними договорами додатку

№ 1 до цього договору, передано і кредит ОСОБА_2 № К/81/1401 за загальною сумою заборгованості 308 622,09 грн.

22 квітня 2016 року між ТОВ Інвест Кредит Капітал , яке є управителем активів переданих ПАТ КБ Володимирський та ТОВ МІГ укладений договір про відступлення права вимоги № 30/15-3, за яким позивачеві передано право вимоги і він став кредитором, у тому числі боржника ОСОБА_2 та договором іпотеки, яким забезпечується кредитний договір, що підтверджується додатком до договору з зазначенням кредитного договору від 25 грудня 2007 року № К/81/1401 з загальним розміром заборгованості станом на 22 квітня 2016 року у розмірі 308 622,09 грн, іпотечний договір від 25 грудня 2007 року, іпотекодавець ОСОБА_1

Із відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вбачається, що внесено зміни до розділу державної реєстрації іпотек щодо квартири у

АДРЕСА_2 , та замінено іпотекодержателя - на

ТОВ МІГ .

04 серпня 2016 року ухвалою Доманівського районного суду Миколаївської області замінено сторону у виконавчому провадженні щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № К/81/1401 на ТОВ МІГ .

26 квітня 2016 року на адресу позичальника та іпотекодавця направлено повідомлення про відступлення з зазначенням реквізитів нового кредитора та повідомлення про наявність непогашеної заборгованості за кредитом та іншими платежами, які складають еквівалент 308 622,09 грн.

05 вересня 2016 року на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позивачем направлена вимога про усунення порушень зобов`язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги, в якій зазначено, що станом на вказану дату розмір непогашеної заборгованості за кредитним договором позичальника ОСОБА_2 , складає 305 379,09 грн, цей розмір заборгованості є безспірним та оскарженню, перегляду, не підлягає. Запропоновано впродовж 60 днів задовольнити вимогу та добровільно погасити існуючу заборгованість, інакше ТОВ МІГ розпочне процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки у обраний кредитором спосіб, визначений чинним законодавством України та договором іпотеки.

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно з статтею 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша стаття 627 ЦК України).

Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.

За правилом частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині другій статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилом статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За правилом статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У статті 258 ЦК України для стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність строком в один рік.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частина п`ята статті 261 ЦК України).

Якщо умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлено окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Отже, якщо за умовами договору погашення кредиту повинне здійснюватися позичальником частинами кожного місяця, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов`язання.

При цьому право вимагати повернення щомісячних прострочених платежів у кредитора виникає за обставин, якщо ним дотримано строк давності за вимогами про повернення кредиту в цілому.

Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов`язання, яким є строк виконання зобов`язання у повному обсязі (кінцевий строк повернення кредиту й платежів за ним) або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, правильним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, про задоволення первісного позову у зв`язку із наявністю заборгованості за кредитним договором, яка дає право іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну реалізації у сумі 504 390,00 грн.

Доводи касаційної скарги про те, що право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки виникло у кредитора у зв`язку з невиконанням боржником вимоги про дострокове повернення кредиту у повному обсязі, при цьому таке право, згідно із умовами укладених договорів виникає через тридцять календарних днів із дати одержання позичальником відповідної вимоги та за умови її невиконання, тобто, позивач, маючи рішення про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , яке набрало законної сили, усвідомлював, що фактично змінив строк погашення заборгованості за основним договором (договором кредиту) та в нього одночасно виникло право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у зв`язку з невиконанням боржником вимоги про дострокове повернення кредиту у повному обсязі, починаючи з моменту порушення зобов`язання та з моменту набрання законної сили рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 08 червня 2012 року у справі № 2-64/12, є безпідставними, оскільки сторони, відповідно до статті 6 ЦК України, в іпотечному договорі обумовили строк позовної давності за будь-якими вимогами іпотекодержателя, які випливають з цього договору, тривалістю десять років, тому звернувшись до суду із цим позовом у листопаді 2016 року позивач не пропустив строк позовної давності.

Зазначення у касаційній скарзі про те, що рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , є правильним, водночас мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) цей предмет іпотеки (застави). Крім того, Закон України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень щодо окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності.

Апеляційний суд, хоча і неправильно вказав, що процес відновлення права позивача не завершено, а тому відсутні підстави вважати, що наявним є факт порушення права, можливість відновлення якого, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, кредитор втратив у зв`язку зі спливом позовної давності, проте це не призвело до неправильного вирішення справи.

Верховним Судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Суди першої й апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржувані рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів

Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 липня 2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик