Рішення

від 11.10.2019 по справі 918/369/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/369/19

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання Б. Рижого, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт -Лайн" про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт -Лайн"

до Приватного підприємства "Авто-Оранти"

про стягнення заборгованості за договорами оренди земельних ділянок,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

УСТАНОВИВ:

У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Лайн" (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Приватного підприємства "Авто-Оранти" (відповідач), в якому просить, посилаючись на ст.ст. 526, 610, 611 ЦК України, стягнути заборгованість за договорами оренди земельної ділянки № 01 та № 2 від 07.09.2017 року в сумі 373 340,00 грн.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 24.09.2019 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Лайн" до Приватного підприємства "Авто-Оранти" задоволено, стягнуто з Приватного підприємства "Авто-Оранти" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт -Лайн" 430 857,70 грн заборгованості з орендної плати.

До закінчення судових дебатів представником позивача заявлено клопотання про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

01.10.2019 року від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, в якій останній просить суд стягнути з відповідача 8 000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст. 244 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст. 244 ГПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Ухвалою суду від 01.10.2019 року розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Лайн" про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/369/19 призначено на 11.10.2019 року.

Суд, розглянувши вказану заяву, встановив таке.

Судові витрати позивача ґрунтуються на договорі на правничу допомогу № 11-23/04 від 22.04.2019 року, укладеному між позивачем та АО Щербяк та партнери , предметом якого є надання юридичної допомоги, а також самостійна розробка та оформлення правових документів про стягнення заборгованості з Приватного підприємства "Авто-Оранти"; оплата проводиться за домовленістю сторін (п.п. 1.1., 4 договору).

Факт надання правничої допомоги підтверджується ордером серії РН-067 № 018 від 22.04.2019 року, розрахунком витрат на професійну правничу допомогу, актом виконаних робіт від 29.09.2019 року На підтвердження сплати вартості правничої правової допомоги надано рахунок № 27/09-2019 від 27.09.2019 року, заключну виписку за період з 23.09.2019 року по 30.09.2019 року, меморіальні ордери від 27.09.2019 року на суму 8 000,00 грн.

Суд, оцінивши докази, надані позивачем у підтвердження витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги, вважає за необхідне зазначити таке.

У силу вимог ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства відноситься, зокрема відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договором про надання правової допомоги є домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє зробити такі висновки: договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в ч. 2 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"); за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України; як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"; відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суд, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18).

Приписами ст. 126 ГПК України унормовано, зокрема, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом враховано п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23-рп/2009, яким передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

З викладеного вбачається, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Отже, з врахуванням викладеного, виходячи зі змісту норм ст.ст. 3, 11, 15 ГПК України, питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

У силу вимог ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач не заявив клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, так само як і не надав доказів на підтвердження неспівмірності таких витрат.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до відшкодування витрати у сумі 8 000,00 грн є співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а тому мають бути задоволені у повному обсязі.

У ст. 126 ГПК України установлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що позов задоволено, відтак витрати, пов`язані із наданням професійної правничої допомоги, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 127, 129, 221, 238, 244 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Лайн" про ухвалення додаткового рішення задоволити.

Стягнути з Приватного підприємства "Авто-Оранти" (33009, м. Рівне, провул. Робітничий, 1, ідентифікаційний код 41497800) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт -Лайн" (33009, м. Рівне, провул. Робітничий, 1, ідентифікаційний код 33001121) 8 000,00 грн витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Комфорт -Лайн" (33009, м. Рівне, провул. Робітничий, 1, ідентифікаційний код 33001121).

Відповідач: Приватне підприємство "Авто-Оранти" (33009, м. Рівне, провул. Робітничий, 1, ідентифікаційний код 41497800).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне додаткове судове рішення складене та підписане 11.10.2019 року.

Суддя О. Андрійчук