Ухвала

від 11.10.2019 по справі 463/5310/19

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №463/5310/19

Провадження №1-кс/463/4512/19

У Х В А Л А

11 жовтня 2019 року Личаківський районний суд м. Львова

Слідчий суддя ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши скаргу Приватного підприємства «Фабрика дитячих меблів», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на постанову про відмову у визнанні потерпілим, -

ВСТАНОВИВ:

ПП «Фабрика дитячих меблів», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до слідчого судді зі скаргоюна постанову слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові ОСОБА_5 від 24 вересня 2019 року про відмову у визнанні потерпілими у кримінальному провадженні за № 42017091090000032 від 19 грудня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України. Просять скасувати вказану постанову та зобов`язати слідчого повторно розглянути заяву від 24 липня 2019 року про визнання їх потерпілими у вказаному кримінальному провадженні.

В обґрунтування заявленої скарги покликаються на те, що24 липня 2019 року подали спільну заяву до Територіального управлінняДержавного бюророзслідувань,розташованого ум.Львові про визнання їх потерпілими в зазначеному вище кримінальному провадженні. 10 серпня 2019 року скаржниками було одержану постанову слідчого від 31 липня 2019 року про відмову у визнанні потерпілими, яку ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 5 вересня 2019 року було скасовано. За результатами повторного розгляду заяви слідчим було винесено оскаржувану постанову. Вважають таку передчасною, необґрунтованою та такою, що підлягає до скасування, оскільки в такій слідчий робить загальне посилання на відсутність у матеріалах кримінального провадження даних, які б свідчили про те, що заявникам було завдано шкоди, однак на підтвердження даного висновку слідчий не наводить, які саме матеріали досудового розслідування дають підстави дійти до такого висновку.

В судовезасідання скаржникине з`явились, ОСОБА_3 подала заявувідповідно доякої скаргупросила розглянутиу відсутності скаржників та задовольнити вимоги такої.

Слідчий, а також інший представник органу досудового розслідування в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомленими про час і місце його проведення, про причини неявки не повідомили.

За таких обставин вважаю за можливе розглянути скаргу у відсутності скаржників та представника органу досудового розслідування.

Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до наступного.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1ст. 303 КПК України. Зокрема, у відповідності до п. 5 ч. 1ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.

З матеріалів скарги вбачається, що постановою від 24 вересня 2019 року слідчий Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_5 відмовив у визнанні ПП «Фабрика дитячих меблів», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 потерпілими в кримінальному провадженні № 42017091090000032 від 19 грудня 2017 року. З постанови вбачається, що слідчий не встановив даних заподіяння заявникам шкоди, що дало б підстави визнати їх потерпілими.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Процесуальними умовами появи потерпілого як учасника кримінального провадження є необхідність подання заяви про вчинення щодо нього кримінального правопорушення або подання заяви про залучення до провадження як потерпілого.

У частині 2 статті 55 КПК України визначається момент виникнення в особи статусу потерпілого як учасника кримінального провадження: права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Таким чином, слідчий виносячи оскаржувану постанову повинен був надати аналіз та вказати мотиви прийняття оскаржуваної постанови виходячи з дослідження всіх наявних в матеріалах кримінального провадження даних щодо можливого спричинення скаржникам матеріальної шкоди.

Частина 5 ст. 55 КПК України передбачає, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.

При цьому відповідні підстави згідно із зазначеною нормою мають бути належним чином мотивовані.

Скаржники виконали покладені на них вимоги КПК України подачі доказів спричинення їм шкоди, про що може свідчити наявність в додатках до заяви про визнання потерпілими накладних, оборотно-сальдової відомості.

Оскаржувану постанову слідчий мотивує тим, що дійсно в ході обшуку слідчою Коломийського МВ УМВС України в Івано-Франківській області ОСОБА_6 було виявлено предмети і документи, які мали значення для розслідування кримінального провадження № 12013090180002135 від 28 листопада 2013 року, що були оглянуті та описані в протоколі. Проте, майно яке вказано заявниками не містило індивідуальних ознак, а відтак ідентифікувати та виокремити зазначене майно не можливо, а тому такі не були визнані речовими доказами.

До матеріалів скарги долучено клопотання ПП «Фабрика дитячих меблів», ОСОБА_4 від 31 липня 2015 року, які були подані слідчому ОСОБА_6 про визнання майна, яке було виявлено під час обшуку речовими доказами та передачу їх на відповідальне зберігання законному власнику.

Однак жодних даних, щодо розгляду даного клопотання не було. Також жодних посилань на письмову відповідь слідчою ОСОБА_6 щодо розгляду клопотання заявників від 31 липня 2015 року в оскаржуваній постанові слідчого ОСОБА_5 немає.

Встановлено, що в листопаді 2015 року кримінальне провадження № 12013090180002135 від 28 листопада 2013 року передано іншому слідчому, яким було проведено тимчасовий доступ до речей. У протоколі про тимчасовий доступ до речей і документів від 8 вересня 2017 року зазначено, що речей не виявлено.

Слідчим ОСОБА_5 у оскаржуваній постанові зазначено, що ряд майна було передано на зберігання ПП «Карпатресурс». Однак, дане твердження не знаходить свого підтвердження, оскільки у протоколі додаткового допиту від 8 вересня 2019 року свідка, який є директором ПП «Карпатресурс» зазначено, що «… що в ході обшуку було дійсно оглянуто ряд речей, проте за результатами обшуку вказані речі ним на зберігання не передавалися, обов`язку зберігання речей не покладалося».

А тому вказану постанову не можна вважати належним чином мотивованою, оскільки пункт 2 ч. 5 ст. 110 КПК України визначає, що мотивувальна частина постанови слідчого повинна містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу, а слідчим не надано оцінки всім обставинам і наявним документам щодо номенклатури та вартості зниклого майна при прийнятті оскаржуваної постанови.

При цьому, слідчий суддя звертає увагу на ту обставину, що аналогічна постанова слідчого у вказаному кримінальному провадженні про відмову у визнанні потерпілими була скасована слідчим суддею, з підстав неналежного обґрунтування такої і не взяття до уваги всіх обставин, що могли свідчити про спричинення заявникам шкоди. Однак вказані обставини в черговий раз залишились поза увагою слідчого при винесенні оскаржуваної постанови.

Відповідно дост. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов`язання припинити дію; зобов`язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.

Враховуючи наведене, слідчий суддя приходить до переконання, що постанову слідчого від 24 вересня 2019 року слід скасувати та зобов`язати повторно розглянути питання про визнання ПП «Фабрика дитячих меблів», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 потерпілими у зазначеному кримінальному провадженні, оскільки на момент розгляду скарги у слідчого судді відсутні відомості про те, що кримінальне провадження закрито чи передано за підслідність до іншого правоохоронного органу.

Керуючись вимогами ст.ст. 214, 303, 304, 306, 307, 309 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

скаргу Приватного підприємства «Фабрика дитячих меблів», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на постанову про відмову у визнанні потерпілими задовольнити.

Скасувати постанову слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_5 від 24 вересня 2019 року про відмову у визнанні Приватного підприємства «Фабрика дитячих меблів», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 потерпілими в кримінальному провадженні № 42017091090000032 від 19 грудня 2017 року.

Зобов`язати слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові у провадженні якого перебуває кримінальне провадження № 42017091090000032 від 19 грудня 2017 року повторно розглянути питання визнання Приватного підприємства «Фабрика дитячих меблів», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 потерпілими у вказаному кримінальному провадженні.

Ухвали набирає законної сили з моменту її оголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1