Постанова

від 01.10.2019 по справі 441/635/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 441/635/18 Головуючий у 1 інстанції: Малахова-Онуфер А.М.

Провадження № 22-ц/811/1338/19 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія:52

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Струс Л.Б., Шандри М.М.

секретар: Бадівська О.О.

за участі в судовому засіданні представниці позивача Служби у справах дітей Городоцької районної державної адміністрації - Магерус Є.М., представниці третьої особи Городоцького районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді - Дацко І.В., відповідачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Служби у справах дітей Городоцької районної державної адміністрації в інтересах дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Городоцького районного суду Львівської області в складі судді Малахової-Онуфер А.М. від 18 березня 2019 року у справі за позовом Служби у справах дітей Городоцької районної державної адміністрації Львівської області до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа Городоцький районний центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді про позбавлення батьківських прав, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 18 березня 2019 року у позові Служби у справах дітей Городоцької районної державної адміністрації Львівської області (Код ЄДРПОУ 34893087, місцезнаходження м. Городок, вул. Львівська, 38п) до ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , прож. на АДРЕСА_1 ), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_2 , прож. на АДРЕСА_1 ), третя особа Городоцький районний центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді (Код ЄДРПОУ 25257838, місцезнаходження м. Городок, вул. Львівська, 38п) про позбавлення батьківських прав і зокрема ОСОБА_4 на малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 на малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - відмовлено. Попереджено ОСОБА_4 і ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виховання дітей, поклавши на Службу у справах дітей Городоцької районної державної адміністрації Львівської області контроль за виконанням ОСОБА_4 і ОСОБА_1 батьківських обов`язків.

Дане рішення оскаржила Служба у справах дітей Городоцької районної держаної адміністрації.

В своїй апеляційній скарзі просять рішення скасувати та постановити нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Вважають, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, є невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до порушення норм матеріального права. Зазначають, що суд не взяв до уваги, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони зловживають алкогольними напоями, порушують громадський порядок, не піклуються про належні санітарно-гігієнічні умови проживання, про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не надають дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до їх внутрішнього світу. Вказують, що зазначені фактори, як кожен окремо так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дітей, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Звертають увагу на те, що з моменту влаштування малолітнього ОСОБА_5 у педіатричне відділення Городоцької ЦРЛ з діагнозом: забій м`яких тканин правого передпліччя, нічний енурез, соціальна занедбаність, дитина знаходилась на стаціонарному лікуванні в педіатричному відділенні з 15.03.2018 по 20.03.2018, а після чого влаштована у притулок для дітей служби у справах дітей Львівської обласної державної адміністрації, батьки жодного разу не відвідували дитину за її місцем перебування, не цікавилися його життям, здоров`ям та утриманням. На даний час малолітній влаштований у КЗ ЛОРП Дитячий дошкільний будинок №1 в м. Львові. Звертають увагу, що ОСОБА_4 з 11.11.2017 по 19.03.2018 чотири рази, а ОСОБА_1 у 2018 році один раз притягувались до адміністративної відповідальності, за неналежне виконання батьківських обов`язків та розпивання алкогольних напоїв, однак жодного висновку щодо своїх протиправних вчинків так і не зробили. Зазначають, що ухвалою Городоцького районного суду від 30.03.2019 року гр. ОСОБА_4 встановлено адміністративний нагляд терміном на 1 рік під час якого, а саме 17.05.2019 Ухвалою районного суду ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у ЛУВП УДПтС України у Львівській області за підозру у вчиненні тяжкого злочину передбаченого ч.2 ст. 187 КК України. Крім цього, зазначають, що матір дітей ОСОБА_1 (інвалід 3 групи, глухоніма) не в повній мірі усвідомлює необхідність належно виконувати батьківські обов`язки, при народженні обох дітей відразу передала їх на виховання у державні заклади та дотримується такої думки на теперішній час, планує віддати сина в інтернат у разі повернення дитини в сім`ю. Старша донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9. (дитина-інвалід, глухоніма) від народження постійно перебуває в закладах інституційного догляду. При чергових комісійних обстеженнях житлово-побутових умов сім`ї, в квартирі постійно спостерігається безлад, бруд, антисанітарні умови через утримання хатніх тварин, їжа не приготована, продуктів харчування практично немає.

В судове засідання відповідач ОСОБА_4 не з`явився, однак колегія суддів вважала за можливе проводити розгляд справи у його відсутності, зважаючи на те, що вказаний відповідач перебуває в місцях позбавлення волі та будучи повідомлений про судовий розгляд жодних пояснень по суті справи чи клопотань не надсилав.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представниць позивача та третьої особи на підтримання апеляційної скарги, відповідачки - в заперечення скарги, дослідивши матеріали справи в межах доводів позовної заяви, апеляційної скарги, а також усних пояснень та заяв учасників справи у судах обох інстанцій, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст. ст. 4, 13, 81, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ч.6 ст. 19, п.2 ч.1 ст. 164, ст.ст.151, 152, 164-166 СК України, ч.3 ст. 51 Конституції України, ч.1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 13.03.2019р. у справі № 631/2406/15-ц, ст.ст.1-3, ст.9 Конвенції ООН Про права дитини , п. 15, 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду УкраїниN 3 від 30 березня 2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав , рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України", Мамчур проти України (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року, Хант проти України від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04), порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою КМУ № 866 від 24.09.2008р., та відмовляючи в задоволенні позову, - виходив з того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу на АДРЕСА_1 . Із копії свідоцтва про народження, складеного 20 грудня 2016 року Городоцьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, актовий запис №97 убачається, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Городок Львівської області, його батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Із копії свідоцтва про народження, складеного 09 березня 2005 року міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, актовий запис №6981 видно, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 у м. Львові, її батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (відомості про батька внесені згідно ч. 1 ст. 135 СК України - за заявою матері). Згідно висновку комісії з питань захисту прав дитини Городоцької районної державної адміністрації №30 від 29.03.2018р., затвердженого розпорядженням голови Городоцької РДА №322 від 03.04.2018р., комісія вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_4 стосовно малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 стосовно дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з тих підстав, що малолітнього ОСОБА_2 виявлено в умовах небезпечних для життя дитини, неодноразове притягнення батька до адміністративної відповідальності за розпивання спиртних напоїв, антисанітарні умови в помешканні, байдуже ставлення батьків до дітей та неналежне виконання батьківських обов`язків ОСОБА_1 через її стан здоров`я (інвалід 3 групи, глухоніма). Із характеристики в.о. директора КП Міське комунальне господарство Загорулько М.А . убачається, що ОСОБА_1 є інвалідом 3-ї групи, разом з співмешканцем ОСОБА_4 та дітьми ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7., ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8. проживають на АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_1 характеризується добре, скарг на неї в КП Міське комунальне господарство , не поступало. Із характеристики в.о. директора КП Міське комунальне господарство Загорулько М.А. №219 від 17.05.2019р., ухвали слідчого судді Городоцького районного суду Львівської області від 17.05.2018р., відповідач ОСОБА_4 до затримання проживав без реєстрації на АДРЕСА_1 , на останнього надходили скарги від сусідів, що 17.05.2018р. ОСОБА_4 , як підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, слідчим суддею обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави. Згідно актів обстеження житлово-побутових умов від 27.04.2017р. та від 15.03.2018р., пояснень представників ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в суді, при відвідуванні, за місцем проживання дітей, квартири АДРЕСА_2 було брудно, відсутня приготовлена їжа, інше, між тим, під час відвідування після 17.05.2018р. в квартирі чисто, в холодильнику продукти харчування, що кожен раз комісією проводилась профілактична бесіда з батьками щодо належного виконання батьківських обов`язків. Як убачається із характеристики директора навчально-реабілітаційного центру ОСОБА_11 , неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9., з 01.09.2014р. і по даний час навчається у Підкамінському навчально-реабілітаційному центрі І-ІІІ ступенів з поглибленою професійною підготовкою, програмний матеріал з основних навчальних предметів засвоює на середньому рівні, надає перевагу предметам математичного циклу. Дитина охайна та акуратна, старається підтримувати чистоту, порядок в класі і спальні, забезпечена шкільним приладдям, одягом та взуттям. Мати ОСОБА_1 цікавиться дитиною, щоразу відвідує батьківські збори. Доказів про те, що Служба у справах дітей здійснювала належний контроль за виконанням відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_1 батьківських обов`язків та допомагала сім`ї у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також здійснювала комплексні заходи щодо захисту прав та інтересів дітей і надавала підтримку сім`ї, позивачем не надано, судом - не здобуто. З метою захисту якнайкращих інтересів дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , суд вважає за доцільне збереження їх зв`язків із сім`єю, що забезпечить їх розвиток у безпечному та стійкому середовищі, яке не є неблагополучним, оскільки зворотного судом не встановлено. Згідно ухвали слідчого судді Городоцького районного суду Львівської області, відповідач ОСОБА_4 з 17.05.2018р. утримується під вартою без визначення застави, у кримінальному провадженні на нього за ч.2 ст. 187 КК України. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено, належних та допустимих доказів ухилення ОСОБА_4 та ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов`язків, які б були законною підставою для позбавлення їх батьківських прав стосовно дітей, позивачем не надано. За обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачами своїми батьківськими обов`язками, а також те, що батьки дітей позбавлення їх батьківських прав заперечують, підстав для задоволення вимог позивача з мотивів наведених у заяві та представником в суді, суд не убачає. З урахуванням наведеного, з метою забезпечення якнайкращих інтересів дітей, захисту і піклування, які необхідні для їх благополуччя, передбаченого ст.152 СК України права дітей на належне батьківське виховання, суд не має підстав для позбавлення батьківських прав відповідачів і зокрема ОСОБА_4 на сина ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на сина ОСОБА_2 та дочку ОСОБА_3 Відмовляючи у позові про позбавлення батьківських прав відповідачів, суд також ураховує пояснення представника ОСОБА_10 , що діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 люблять маму, між ними добрі та теплі відносини, збереженні тісні зв`язки, дочка прислуховається до думки матері, на вихідних та канікулах приїжджає додому, допомагає матері по господарству, син також не байдужий до матері. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, з урахуванням інших конкретних обставин справи, суд відмовляє в задоволенні позову, але вважає за необхідне попередити відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до своїх дітей і покладає на орган опіки та піклування Городоцької РДА контроль за виконанням відповідачами своїх батьківських обов`язків.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції обґрунтованими, такими, що відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону.

Служба у справах дітей Городоцької РДА Львівської області в особі начальника Магерус Є.М., звернулась в суд із позовом доОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа Городоцький районний центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, у якому просили позбавити батьківських прав відповідачів, а саме ОСОБА_4 на малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10. та ОСОБА_1 на малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9; стягувати з ОСОБА_4 , уродженця с. Чишки Пустомитівського району, жителя АДРЕСА_1 , без постійного місця реєстрації, на малолітнього сина ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , уродженки м. Львів, жительки АДРЕСА_1 , на малолітніх дітей ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , аліменти на користь дітей у розмірі не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку з дня подачі заяви і до досягнення повноліття.

Свої позовні вимоги обґрунтовували тим, що відповідачі проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу на АДРЕСА_1 , мають спільну дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , окрім останнього в ОСОБА_1 є дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка з 2014 року є ученицею Підкамінської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступеня з поглибленою підготовкою, на канікули та вихідні дні приїжджає додому, що 11.07.2012р., на підставі заяви ОСОБА_1 , малолітнього ОСОБА_2 влаштовано в КЗ ЛОР Будинок дитини №1 , а 02.11.2016р. після визнання батьківства ОСОБА_4 , відповідачі забрали малолітнього сина в сім`ю. ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зловживають алкоголем, не цікавляться вихованням дітей, не піклуються про їх фізичний та духовний розвиток, матеріально не забезпечують, останніми не створено жодних умов для нормального проживання та подальшого розвитку дітей, батьки самоусунулись від виконання батьківських обов`язків по вихованню своїх дітей. Окрім цього, 15.03.2018р. малолітній ОСОБА_2 був доставлений у педіатричне відділення Городоцької ЦРЛ з діагнозом забій м`яких тканин правого передпліччя, нічний енурез, соціальна занедбаність, а після лікування 20.03.2018р. влаштований у притулок для дітей служби у справах дітей Львівської обласної державної адміністрації, що протягом стаціонарного лікування дитини мати жодного разу не навідала сина та не поцікавилася його здоров`ям. Відповідач ОСОБА_4 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності в т.ч. 19.03.2018р. за ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Відповідно до ст. 164 Сімейного Кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття.

Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки кримінального правопорушення, він письмово повідомляє про це орган досудового розслідування, який в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, розпочинає досудове розслідування.

Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Як вбачається із п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею , є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей .

Згідно абзацу 2 п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками .

При вирішенні цього спору колегія суддів виходить з інтересів неповнолітньої дитини, положень та принципів Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, Конвенції ООН про права дитини, прийнятої та відкритої для підписання, ратифікації та приєднання 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України з 27 вересня 1991 року, Європейської соціальної хартії, яка вступила в силу 1 липня 1999 року, Конституції України, Закону України Про охорону дитинства від 26 квітня 2001 року, Сімейного кодексу України, згідно змісту яких дитина внаслідок її фізичної і розумової незрілості потребує спеціальної охорони і піклування, особливої уваги, має право на особливий захист і допомогу для її благополуччя та гармонійного розвитку. Кожна дитина має право на піклування батьків.

Зі змісту положень принципу 6 Декларації прав дитини проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН від 20 листопада 1959 року - дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння, вона повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до Закону України Про охорону дитинства батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла 18 років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Відповідно до зазначеної правової норми батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення, вбачається із матеріалів справи та сторонами не оспорювалось, - ОСОБА_4 та ОСОБА_1 проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу на АДРЕСА_1 .

Із копії свідоцтва про народження, складеного 20 грудня 2016 року Городоцьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, актовий запис №97 вбачається, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Городок Львівської області, його батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , відповідачі по справі (а.с. 7).

Із копії свідоцтва про народження, складеного 09 березня 2005 року міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, актовий запис №6981 видно, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 у м. Львові, її батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (відомості про батька внесені згідно ч. 1 ст. 135 СК України - за заявою матері) (а.с. 8, 21).

Згідно висновку комісії з питань захисту прав дитини Городоцької районної державної адміністрації №30 від 29.03.2018р., затвердженого розпорядженням голови Городоцької РДА №322 від 03.04.2018р., комісія вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_4 стосовно малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 стосовно дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з тих підстав, що малолітнього ОСОБА_2 виявлено в умовах небезпечних для життя дитини, неодноразове притягнення батька до адміністративної відповідальності за розпивання спиртних напоїв, антисанітарні умови в помешканні, байдуже ставлення батьків до дітей та неналежне виконання батьківських обов`язків ОСОБА_1 через її стан здоров`я (інвалід 3 групи, глухоніма) (а.с. 9, 121).

Із характеристики в.о. директора КП Міське комунальне господарство Загорулько М.А . убачається, що ОСОБА_1 є інвалідом 3-ї групи, разом з співмешканцем ОСОБА_4 та дітьми ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7., ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8. проживають на АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_1 характеризується добре, скарг на неї в КП Міське комунальне господарство , не поступало (а.с. 14).

Із характеристики в.о. директора КП Міське комунальне господарство Загорулько М.А. №219 від 17.05.2019р., ухвали слідчого судді Городоцького районного суду Львівської області від 17.05.2018р., відповідач ОСОБА_4 до затримання проживав без реєстрації на АДРЕСА_1 , на останнього надходили скарги від сусідів, що 17.05.2018р. ОСОБА_4 , як підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, слідчим суддею обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави (а.с. 27, 31-32).

Згідно актів обстеження житлово-побутових умов від 27.04.2017р. та від 15.03.2018р., пояснень представників ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в суді, при відвідуванні, за місцем проживання дітей, квартири АДРЕСА_2 було брудно, відсутня приготовлена їжа, інше, між тим, під час відвідування після 17.05.2018р. в квартирі чисто, в холодильнику продукти харчування, що кожен раз комісією проводилась профілактична бесіда з батьками щодо належного виконання батьківських обов`язків (а.с. 12, 28).

Як убачається із характеристики директора навчально-реабілітаційного центру ОСОБА_11 , неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9., з 01.09.2014р. і по даний час навчається у Підкамінському навчально-реабілітаційному центрі І-ІІІ ступенів з поглибленою професійною підготовкою, програмний матеріал з основних навчальних предметів засвоює на середньому рівні, надає перевагу предметам математичного циклу. Дитина охайна та акуратна, старається підтримувати чистоту, порядок в класі і спальні, забезпечена шкільним приладдям, одягом та взуттям. Мати ОСОБА_1 цікавиться дитиною, щоразу відвідує батьківські збори (а.с. 26).

Із пояснень представника позивача ОСОБА_9 в суді убачається, що у 2012 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7. та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8., службою у справах дітей Городоцької РДА Львівської області взятті на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Перевіряючи, також, і ставлення відповідачів до дітей колегія суддів вважає, що таке не слід вважати зразковим чи належним.

Однак, позивачем не представлено суду жодних доказів, які б вказували на порушення прав дітей відповідачами, як їх батьками настільки, що це б вказувало на необхідність застосування такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав. Єдиний випадок залишення малолітнього сина без нагляду у спільному житлі, про який йдеться вказує дійсно на певне недбале виконання батьківських обов`язків відповідачами, однак не вказує на систематичне, умисне ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Жодних постанов про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за розпивання алкогольних напоїв матеріали справи не містять та навіть у випадку таких, сам факт вживання алкоголю та притягнення до адміністративної відповідальності не може бути прямим та однозначним доказом про невиконання батьком своїх батьківських обов`язків (п.2 ч.1 ст. 164 СК України) без доводів взаємозв`язку цих фактів з виконанням батьківських обов`язків. Не може свідчити про ухилення від виконання батьківських обов`язків і негативна характеристика за місцем проживання знову ж без взаємозв`язку з питаннями участі у вихованні дитини.

Тим більше про необхідність позбавлення батьківських прав не можуть свідчити і фізичні вади ОСОБА_1 , про що йдеться у рішеннях органу опіки та піклування.

На згаданий факт залишення дитини без нагляду на певний час знову ж належним чином відреагував суд першої інстанції попередивши відповідачів про необхідність змінити ставлення до виховання дітей та поклавши на позивача контроль за виконанням відповідачами батьківських обов`язків, що слід належним чином виконувати.

Додатково слід вказати і про те, що судом першої інстанції правильно вказано і на факт неналежної уваги (в рамках своїх повноважень) позивача до сім`ї відповідачів, яка потребує окремої уваги цього органу, зважаючи на певні особливі потреби сім`ї через фізичні вади ОСОБА_1 , певні фінансові (матеріальні) труднощі сім`ї, певні проблеми із соціалізацією сім`ї, також, проблеми батька ОСОБА_4 з віднайденням свого місця в суспільстві, на що вказують його агресивна поведінка за місцем проживання (про що йшлося в характеристиці за місцем проживання), а також на даний час і доведена у встановленому законом порядку кримінальна поведінка, через яку він перебуває у місцях позбавлення волі.

Тому дійсно органу опіки та піклування слід приділити додаткову увагу сім`ї відповідачів, особливо зараз у період перебування батька в місцях позбавлення волі з метою виправлення ситуації, що склалась та, унеможливлення виникнення випадків, які стали б причиною для звернення до суду в майбутньому з аналогічними позовами.

Також, колегія суддів враховує активне намагання батьків брати участь у спілкуванні з дітьми. Крім цього, відповідачами зайнята активна позиція заперечення щодо позбавлення їх батьківських прав, що свідчить про їх певне усвідомлення своєї негативної поведінки стосовно виконання своїх батьківських обов`язків та намагання таку виправити, уникнувши негативного для себе наслідку при задоволенні позову.

Зважаючи на вказане колегія суддів вважає, що позбавлення батьківських прав як крайній захід впливу на них як на осіб, що не у повній мірі здійснюють виконання батьківських обов`язків не слід вважати таким, що відповідатиме інтересам дітей, що має найістотніше значення при розгляді такої категорії справ та не стимулюватиме батьків до належного виконання своїх батьківських обов`язків. Підстав застосування такого заходу як такого, що відповідатиме інтересам дитини не наведено і позивачем.

Крім цього, зважаючи на зміст ст. 8 Конвенції про права людини та основоположних свобод, позбавлення батьківських прав слід вважати втручанням у права гарантовані ст. 8 Конвенції особи, відносно якої вирішується питання про позбавлення батьківських прав та таке втручання серед іншого повинно переслідувати мету насамперед захисту інтересів дитини, стосовно якої вирішується питання про позбавлення батьківських прав відповідача. Як вбачається із матеріалів справи та апеляційної скарги жодних доводів з приводу того як позбавлення батьківських прав сприятиме захисту інтересів дитини та яких позивачем не наведено.

Про вказане йдеться і у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 року Заява N 39948/06 Савіни проти України , у якому зокрема вказано:

49. Суд також повторює, що, хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (див., наприклад, справу "Ньяоре проти Франції" (Gnahore v. France), N 40031/98, п. 59, ECHR 2000-IX). Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава-відповідач повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини (див., наприклад, справу "Скоццарі та Дж`юнта проти Італії" (Scozzari & Giunta v. Italy), [GC], NN 39221/98 і 41963/98, п. 148, ЄСПЛ 2000-VIII).

50. Зокрема, якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує (див., mutatis mutandis, справу "Хазе проти Німеччини" (Haase v. Germany), N 11057/02, п. 99, ЄСПЛ 2004-III (витяги)). При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я (див. справи "Валлова і Валла проти Чеської Республіки" (Wallova and Walla v. the Czech Republic), N 23848/04, п. 72, від 26 жовтня 2006 року; і "Гавелка та інші проти Чеської Республіки" (Havelka and Others v. the Czech Republic), N 23499/06, п. 57, від 21 червня 2007 року). З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків (див., наприклад, справу "К.А. проти Фінляндії" (K.A. v. Finland), N 27751/95, п. 92, ЄСПЛ 2003-I). Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (див., наприклад, справу "Мозер проти Австрії" (Moser v. Austria), N 12643/02, п. 68, від 21 вересня 2006 року; згадані вище рішення у справі "Валлова і Валла проти Чеської Республіки", пп. 73-76, та у справі Гавелка та інші, п. 61).

51. Крім того, оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз`єднання сім`ї, Суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки), і чи мали заінтересовані сторони, зокрема батьки, достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання (див., mutatis mutandis, ухвали у справах: "Шульц проти Польщі" (Schultz v. Poland), N 50510/99, від 8 січня 2002 року; "Реммо і Узункая проти Німеччини" (Remmo and Uzunkaya v. Germany), N 5496/04, від 20 березня 2007 року; та "Полашек проти Чеської Республіки" (Polasek v. Czech Republic), N 31885/05, від 8 січня 2007 року). Суд також повинен врахувати, чи самим дітям було надано можливість висловити свою думку, коли цього вимагали обставини (див., наприклад, згадані вище рішення у справах Гавелка та інші, п. 62, і Хазе, п. 97).

Враховуючи вказане підстав вважати обґрунтованими доводи позову, про необхідність застосування такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав на відповідачів, як на осіб, які, на думку позивача, не виконують батьківських обов`язків та ухиляються від їх виконання, - немає.

Тому доводи апеляційної скарги слід визнати необґрунтованими, а саму скаргу - залишити без задоволення

Рішення ж суду, як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу Служби у справах дітей Городоцької районної державної адміністрації в інтересах дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 18 березня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 11 жовтня 2019 року.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Л.Б. Струс

М.М. Шандра