Рішення

від 07.10.2019 по справі 160/6102/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2019 року Справа № 160/6102/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Турової О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 року №Ф-5129-57 та від 13.08.2019 року №Ф-5129-57.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначено, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок, ЄСВ) лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності. В той же час, відповідно до п.1 ч.1 ст.4 цього Закону платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Відповідачем при винесені спірних вимог не враховано, що позивач протягом 2017, 2018 та 2019 року є найманим працівником і єдиний внесок за ОСОБА_1 за вказаний період у повному обсязі сплачено його роботодавцями. При цьому сам позивач адвокатську діяльність як самозайнята особа за цей період не здійснював та жодних доходів за це не отримував, що свідчить про відсутність бази оподаткування ЄСВ. Крім того, позивач зазначав, що у період часу з 01.01.2017 року та по теперішній час ним неодноразово призупинялась дія виданого йому свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2340 від 18.07.2011р. у зв`язку із різними особистими та службовими обставинами. При цьому, на думку позивача, Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №2464-VI від 08.07.2010р. не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення незалежної професійної діяльності, тому такі неоднозначності у тлумаченні прав/обов`язків платників єдиного внеску мають тлумачитися на користь останніх.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Криворізького північного управління Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) залишено без руху та надано строк на недоліків позову шляхом подання до суду: уточненої позовної заяви, із наданням її копії для відповідачів, в якій викласти чіткий зміст позовних вимог щодо Криворізького північного управління Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

На виконання вимог вказаної ухвали суду від 08.07.2019р. позивачем подано уточнений позов, в якому позивач виключив зі складу відповідачів Криворізьке північне управління Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за фактичної відсутності позовних вимог до нього.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2019 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/6102/19 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами з 23.08.2019 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Крім того, вказаною ухвалою суду від 05.08.2019р. витребувано у ГУ ДФС у Дніпропетровській області інформацію, за який період нараховано ЄСВ по вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 року №Ф-5129-57 та відповідний розрахунок.

28 серпня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ДФС у Дніпропетровській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивач перебуває на обліку у контролюючому органі з 21.07.2011 року як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокат), платник ЄСВ, а отже, відповідно до вимог Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) має сплачувати ЄСВ. При цьому з 2017 року особи, які провадять незалежну професійну діяльність, навіть у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року, зобов`язані визначити базу нарахування єдиного внеску, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464-VI. Крім того, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI в редакції Закону №1774). Також відповідач зазначав, що відповідно до Закону №2464-VI роботодавці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, розглядаються як окремі платники ЄСВ, отже, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та одночасно є найманими працівниками, не звільняються від сплати ЄСВ за себе, якщо вони зареєстровані як особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність. При цьому позивачем дії щодо зняття з обліку як платника єдиного внеску в рамках ст.5 Закону №2464-VI шляхом подання заяви до контролюючого органу не здійснювалися. Таким чином, здійснені відповідачем нарахування ЄСВ є законними та обґрунтованими, а, отже, підстави для скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 243, 250, 257, 258, 262 КАС України справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 18.07.2011р. №2340, видане на підставі рішення Дніпропетровської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №7 від 12.07.2011 року.

З 21.07.2011 року позивач перебуває на податковому обліку в Криворізькій ДПІ (Покровський район) ГУ ДФС у Дніпропетровській області, та з 25.07.2011 року зареєстрований як платник єдиного внеску.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей Єдиного реєстру адвокатів України право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 декілька разів зупинялося та поновлювалося, а саме, зокрема:

- право на зайняття адвокатською діяльністю зупинено з 22.03.2016р. згідно з п.1 ч.1 ст.31 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність на підставі заяви;

- право на зайняття адвокатською діяльністю поновлено з 05.12.2016р. згідно з п.1 ч.4 ст.31 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність на підставі заяви;

- право на зайняття адвокатською діяльністю зупинено з 05.07.2018р. згідно з п.1 ч.1 ст.31 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність на підставі заяви.

Таким чином, право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 було зупинено з 22.03.2016р. по 05.12.2016р. та з 05.07.2018р. по теперішній час.

Водночас, в період всього 2017 року та з січня по червень 2018 року включно право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 зупинено не було, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру адвокатів України, який міститься в матеріалах справи, та спростовує доводи позивача, викладені у позовній заяві відносно того, що у 2017 році його право на зайняття адвокатською діяльністю було зупинено.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 , копія якої долучена до матеріалів справи, протягом 2017-2018 років та 1 і 2 кварталів 2019 року позивач був найманим працівником відповідно до трудових договорів, а саме:

- з 03.01.2017р. по 30.03.2018р. працював у Приватному акціонерному товаристві Телевізійна служба Дніпропетровська на посаді директора юридичного департаменту;

- з 12.06.2018р. та станом на час звернення з позовом до суду працює в Публічному акціонерному товаристві Національна суспільна телерадіокомпанія України на посаді менеджера філії ПАТ НСТУ Дніпровська регіональна дирекція.

При цьому, протягом вказаного періоду, а саме: 2017-2018 років, 1 та 2 кварталів 2019 року ПрАТ ТСД та філія ПАТ НСТУ Дніпровська регіональна дирекція сплачували єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за позивача, як роботодавці за найманого працівника, у розмірі 22% від суми нарахованої заробітної плати, що за період січень 2017 року-червень 2019 року склало 107929,96грн., що підтверджується відповідними довідками та витягами з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування щодо ОСОБА_1

Станом на 30.04.2019 року за даними інтегрованої картки платника по коду бюджетної класифікації 71040000 по ОСОБА_1 автоматично розраховані нарахування, єдиного внеску, а саме:

- за 2017 рік у сумі 8448,00 грн., граничний строк сплати до 09.02.2018 року;

- за 1 квартал 2018 у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2018 року;

- за 2 квартал 2018 у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2018 року;

- за 3 квартал 2018 у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2018 року;

- за 4 квартал 2018 у сумі 2457, 18 грн., граничний строк сплати до 19.01.201 9 року;

- за 1 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2019 року.

Таким чином, загальна сума нарахувань зі сплати єдиного внеску за 2017 рік, 1-4 квартали 2018 року та 1 квартал 2019 року склала 21030,90грн.

У зв`язку із означеним, 11.05.2019 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5129-57, в якій ОСОБА_1 повідомлено, що станом на 30.04.2019 року заборгованість зі сплати єдиного внеску позивача становить 21030,90грн. та ГУ ДФС у Дніпропетровській області вимагає сплатити недоїмку у цьому розмірі за реквізитами вказаними у вимозі.

Крім того, 13.08.2019р. ГУ ДФС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5129-57, в якій ОСОБА_1 повідомлено, що станом на 31.07.2019 року заборгованість зі сплати єдиного внеску позивача зросла і становить 23785,08грн. та ГУ ДФС у Дніпропетровській області вимагає сплатити недоїмку у цьому розмірі за реквізитами вказаними у вимозі.

Спір полягає у правомірності нарахування позивачеві контролюючим органом сум заборгованості зі сплати єдиного внеску за період 2017-2018 роки, 1 та 2 квартали 2019 року, оскільки позивач вважає, що він, як найманий працівник, за якого протягом вищевказаного періоду роботодавцями у повному обсязі сплачено ЄСВ, не повинен самостійно нараховувати і сплачувати ЄСВ за себе за цей період як самозайнята особа.

Вирішуючи спір по суті, суд зважає на таке.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 5 частини першої ст.4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську діяльність, та отримують дохід від цієї діяльності.

Як встановлено судом, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність - адвокат Веселов А.В. - з 21.07.2011р. перебуває на обліку в Криворізькій північній ДПІ (Покровський район) ГУ ДФС у Дніпропетровській області та відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону №2464 є платником єдиного внеску, у зв`язку із чим зареєстрований у контролюючому органі як платник ЄСВ з 25.07.2011р.

Статтею 6 Закону № 2464 визначені права та обов`язки платника єдиного внеску, зокрема, відповідно до пунктів 1 та 4 частини 2 платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а також подавати звітність у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 ч.1 ст. 7 Закону № 2464-VI встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону , - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці" , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону , - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами; допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства.

Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 1774) внесено низку змін до Закону № 2464 , які набули чинності з 01.01.2017 року, зокрема, щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Так, з 2017 року особи, які проводять незалежну професійну діяльність, навіть у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року, зобов`язані визначити базу нарахування єдиного внеску, але не більше максимальної величний бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464 . При цьому, сума єдиною внеску не може бути меншою за розмір мінімальною страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону № 2464 в редакції Закону №1774 ).

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за яких нараховується заробітна плата (дохід).

Згідно з нормами частини п`ятої статті 8 Закону № 2464 єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22 відсотки до визначеної бази нарахування єдиного внеску.

Отже, сума мінімального страхового внеску за місяць у 2017 році складає 704 грн., так як відповідно до Закону України від 21.12.2016 року №1801-VІІІ "Про Державний бюджет України на 2017 рік" розмір мінімальної заробітної плати складав 3200грн. (3200 х 22 відсотки).

Сума мінімального страхового внеску за місяць у 2018 році складає 819 грн., так як відповідно до Закону України від 07.12.2017 року № 2246-VIІI "Про Державний бюджет України на 2018 рік" розмір мінімальної заробітної плати складав 3723грн. (3723 х 22 відсотки).

Сума мінімального страхового внеску за місяць у 2019 році складає 918 грн., так як відповідно до Закону України від 23.11.2018 року № 2629-VIІI "Про Державний бюджет України на 2019 рік" розмір мінімальної заробітної плати складав 4173грн. (4173 х 22 відсотки).

Також, з січня 2018 року набули чинності зміни до Закону №2464 , внесені Законом України від 03.10.2018 року №2148-VІІI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (далі - Закон № 2148), зокрема, в частині термінів сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, особами, які провадять незалежну професійну діяльність та членами фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхування на інших підставах.

Так, відповідно до абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону № 2464 з січня 2018 року зазначена категорія платників зобов`язана сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до внесених Законом № 2148-VIII від 03.10.2017р . змін вказана категорія платників єдиного внеску зобов`язана була сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Починаючи з 01.01.2018 року, у зв`язку із внесеними змінами до Закону № 2464 та з метою здійснення контролю за своєчасністю сплати єдиного внеску по даній категорії платників, фіскальним органом розроблено алгоритм автоматичного розрахунку нарахувань сум єдиного внеску.

При цьому згідно з пп. 14.1.226 . п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України , самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. В свою чергу, незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Отже, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з дати реєстрації.

Щодо доводів позивача відносно неврахування контролюючим органом, що позивач протягом 2017, 2018 років та 1-2 кварталів 2019 року реалізовував своє право на заняття адвокатською діяльністю не як самозайнята особа, а як найманий працівник і ПрАТ ТСД та філія ПАТ НСТУ Дніпровська регіональна дирекція, як його роботодавці, протягом вищеозначеного періоду сплачували єдиний внесок за найманого працівника ОСОБА_1 у розмірі 22% від суми нарахованої йому заробітної плати, суд зазначає наступне.

Так, п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464 передбачено, що платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

З наведеного слідує, що відповідно до половжень Закону №2464 роботодавці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, розглядаються як окремі платники ЄСВ, що спростовує вищенаведені доводи позивача.

Положеннями частини 3 статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність " (далі - Закон №5076) передбачено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до ст.13 Закону №5076 адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Позивач не заперечується той факт, що він був зареєстрований у контролюючому органі, як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокат) за період нарахування відповідачем спірної суми єдиного внеску.

Щодо посилання позивача на неврахування відповідачем відсутності доходу у 2017-2018 роках, 1 та 2 кварталах 2019 року як у самозайнятої особи та відсутності бази оподаткування, суд зазначає, що, як слідує з наданого відповідачем розрахунку нарахованої заборгованості з ЄСВ, при визначенні останнім єдиного внеску враховано відсутність протягом вказаного періоду у позивача доходу як у самозайнятої особи та нараховано розмір мінімального страхового внеску відповідно до норм чинного законодавства, а саме статті 7 Закону № 2464 в редакції Закону №1774 .

Згідно з п.п. 67.1.2 . п. 67.1 ст. 67 та п.п.65, 10.4 . п. 65.10 ст. 65 Податкового кодексу України підставою для зняття з обліку в органах доходів і зборів самозайнятої особи є реєстрація припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи у відповідному уповноваженому органі (з дати реєстрації).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 Закону №5076-VI право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності.

Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката (п.1 ч.3 ст.31 Закону №5076-VI).

Положеннями ст.32 Закону №5076-VI встановлено підстави, за наявності яких припиняється право на заняття адвокатською діяльністю шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Виходячи зі змісту ч.ч.5, 6 ст. 31 Закону №5076-VI, протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв`язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з`їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.

Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України (ч.1 ст.17 Закону № 5076-VI).

Отже, правовим наслідком зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість заняття адвокатською діяльністю на певний строк, у той час як наслідком припинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість її подальшого здійснення взагалі, у зв`язку з чим анулюється свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю.

Таким чином, законодавець розрізняє зупинення та припинення права на заняття адвокатською діяльністю.

Вказані обставини вказують на те, що поняття "зупинення" та "припинення" адвокатської діяльності мають різну юридичну природу, та, відповідно, не є тотожними, з огляду на різний процедурний характер та особливості застосування.

Таким чином, дія положень Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 року №1162, які регулюють особливості саме припинення незалежної професійної діяльності з відповідними зобов`язаннями, не може бути розповсюджено на спірні відносини щодо зупинення адвокатської діяльності.

Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 05 листопада 2018 року у справі №820/1538/17.

При цьому свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

Як зазначалося вище, судом встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного реєстру адвокатів України право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 було зупинено за п.1 ч.1 ст.31 Закону №5076-VI з 25.04.2018 на підставі відповідної заяви з 22.03.2016р. по 05.12.2016р. та з 05.07.2018р. по теперішній час, водночас, в період всього 2017 року та з січня по червень 2018 року включно право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 зупинено не було.

Отже з 05.07.2018р. та по теперішній час ОСОБА_1 не здійснює адвокатську діяльність за відсутності права на її здійснення, та, відповідно, не отримує дохід від такої діяльності, доказів протилежного відповідачем не надано, а тому у позивача відсутній обов`язок сплачувати єдиний внесок як самозайнята особа з 05.07.2019р.

Разом з тим, суд доходить висновку про обґрунтованість тверджень відповідача про наявність у позивача обов`язку сплачувати єдиний внесок у 2017 році та у 1 і 2 кварталах 2018 року, оскільки у цей період позивач право на заняття адвокатською діяльністю не зупиняв, перебував на обліку в контролюючому органі як особа, яка проводить незалежну професійну діяльність (адвокат), та як платник ЄСВ і навіть за відсутності доходу від такої діяльності, з урахуванням приписів частини 1 статті 7 Закону № 2464 в редакції Закону №1774 , повинен був сплачувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску.

Таким чином, визначення контролюючим органом у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 року №Ф-5129-57 заборгованості позивача з ЄСВ за 2017 рік та за 1 і 2 квартали 2018 року у загальній сумі 13362,36грн. із розрахунку:

- за 2017 рік у сумі 8448,00 грн. (704,00грн. х 12 місяців), граничний строк сплати до 09.02.2018 року;

- за 1 квартал 2018 у сумі 2457,18 грн. (819,00грн. х 3 місяці), граничний строк сплати до 19.04.2018 року;

- за 2 квартал 2018 у сумі 2457,18 грн. (819,00грн. х 3 місяці), граничний строк сплати до 19.07.2018 року є вірним та обґрунтованим.

Отже, вимога ГУ ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 року №Ф-5129-57 в частині визначення заборгованості ОСОБА_1 зі сплати ЄСВ на суму 13362,36грн. є правомірною і скасуванню в цій частині не підлягає.

Водночас, нарахування контролюючим органом у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 року №Ф-5129-57 заборгованості позивача з ЄСВ за 3 і 4 квартали 2018 року, а також за 1 квартал 2019 року у загальній сумі 7668,54грн. із розрахунку:

- за 3 квартал 2018 у сумі 2457,18 грн. (819,00грн. х 3 місяці), граничний строк сплати до 19.10.2018 року;

- за 4 квартал 2018 у сумі 2457,18 грн. (819,00грн. х 3 місяці), граничний строк сплати до 19.01.201 9 року;

- за 1 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн. (918,00грн. х 3 місяці), граничний строк сплати до 19.04.2019 року, через встановлення судом відсутності у позивача у цьому періоді обов`язку сплачувати ЄСВ у зв`язку із зупиненням права на заняття адвокатською діяльністю, є протиправним.

Таким чином, вимога ГУ ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 року №Ф-5129-57 в частині визначення заборгованості ОСОБА_1 зі сплати ЄСВ на суму 7668,54грн. є протиправною та підлягає скасуванню в цій частині.

Щодо вимоги ГУ ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.08.2019 року №Ф-5129-57, якою визначено заборгованість позивача зі сплати ЄСВ на загальну суму 23785,08грн. станом на 31.07.2019р., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України , органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч.4 ст.25Закону №2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 07.05.2015р. за №508/26953 (далі - Інструкція №449).

Згідно з п.3 Розділу VІ Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки. Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

- платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

- платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Таким чином, кожна нова вимога про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ надсилається платнику, зокрема, у разі збільшення суми недоїмки.

Зважаючи на те, що вимога ГУ ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.08.2019 року №Ф-5129-57 була виставлена у зв`язку із тим, що, на думку контролюючого органу, станом на 31.07.2019р. заборгованість позивача зі сплати ЄСВ зросла на 2754,18грн. (заборгованість за сплату ЄСВ за 2 квартал 2019 року), після чого склала 23785,08грн., та враховуючи, що судом встановлено відсутність у позивача з 05.07.2019р. обов`язку сплачувати ЄСВ як особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, у зв`язку із зупиненням права на заняття адвокатською діяльністю, яке і протягом 2 кварталу 2019 року поновлено не було, отже, фактично заборгованість ОСОБА_1 з ЄСВ станом на дату винесення спірної вимоги від 13.08.2019 року №Ф-5129-57 не змінилася (не зросла), а, тому у розумінні приписів з п.3 Розділу VІ Інструкції №449 у контролюючого органу не було підстав для винесення нової вимоги про сплату боргу (недоїмки).

За таких обставин, вимога ГУ ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.08.2019 року №Ф-5129-57 підлягає скасуванню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на таке.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Зважаючи на те, що позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою майнового характеру сплачено судовий збір у сумі 768,40грн. (мінімальний судовий збір, виходячи з ціни позову) та враховуючи часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а саме на суму 31453,62грн. з заявлених 44815,98грн., відшкодуванню на користь позивача шляхом стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань останнього підлягає сума судового збору пропорційно частині до розміру задоволених позовних вимог у сумі 537,88грн.

Керуючись ст. ст. 241-246 , 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України , суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49000) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 року №Ф-5129-57 в частині визначення заборгованості ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 7668,54грн. (сім тисяч шістсот шістдесят вісім гривень 54 копійки).

Визнати протиправною та скасувати повністю вимогу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.08.2019 року №Ф-5129-57.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49000) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 537,88грн. (п`ятсот тридцять сім гривень 88 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України .

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України .

Повний текст рішення суду складено 07.10.2019 року.

Суддя О.М. Турова