Рішення

від 10.10.2019 по справі 288/924/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2019 року м. Житомир справа № 288/924/19

категорія 112030000

Житомирський окружний адміністративний суд у склад і головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Попільнянської районної державної адміністрації про визнання недотримання Конституції та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) 20 червня 2019 року звернувся до Попільнянського районного суду Житомирської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Попільнянської районної державної адміністрації (далі - відповідач), в якому просив визнати недотримання Конституції і відновити право, яке визначено і гарантовано положеннями статтей 22, 3, 8, 19, 48, 55, 58, 64, 68 Конституції України та яке існувало до порушення норм і правил щодо періодичних платежів.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що перебуває на обліку осіб, які мають право на пільги за користування житлово-комунальними послугами Управлінні праці та соціального захисту населення Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області. Позивач вказує, що до 31.12.2018 він, як пенсіонер, який раніше працював лікарем в сільському населеному пункті і проживав у ньому, в зимовий період (з жовтня по квітень) отримував пільги на оплату комунальних послуг за користування природним газом для опалення квартири, а в літній період, як особа, що має статус дитина війни, він отримував пільги на оплату комунальних послуг за користування побутовою газовою плитою. Однак, з 01.01.2019 надання вказаних пільг позивачу було припинено.

ОСОБА_1 вважає, що такі дії Управління праці та соціального захисту населення Попільнянської районної державної адміністрації є протиправними та суперечать нормам ст. 22 Конституції України, оскільки скасовують зміст та обсяг уже існуючих у нього прав на пільги щодо оплати комунальних послуг. На думку позивача, оскільки пільги йому були надані задовго до прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №389 "Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї" на підставі Закону України від 19.11.1992 № 2801-XII "Про Основи законодавства України про охорону здоров`я" і Закону України від 18.11.2004 № 2195-IV "Про соціальний захист дітей війни" та він користувався до 01.01.2019, то у відповідача були відсутні правові підстави знову вирішувати питання наявності у нього права на пільги і тим більше, припиняти надання вже наданих пільг.

Ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області від 24.06.2019 адміністративну справу №288/924/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області про відновлення права, яке визначено і гарантовано положеннями статтей 8, 22, 48, 55, 64 Конституції України та яке існувало до порушення норм і правил було передано за підсудністю до Житомирського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею для розгляду адміністративної справи №288/924/19 було визначено суддю Черняхович І.Е.

Ухвалою судді від 24 липня 2019 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Крім того, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копія вищезазначеної ухвали суду, а також копію позовної заяви з доданими до неї документами 26 липня 2019 року була надіслана на адресу місцезнаходження Управління праці та соціального захисту населення Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, що повернулось на адресу суду, ухвалу про відкриття провадження у справі відповідач отримав 30 липня 2019 року (а.с.20).

14 серпня 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив, що Управління праці та соціального захисту населення Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області заперечує проти заявлених позовних вимог, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Таку позицію відповідач аргументував тим, що управління являється ланкою у системі органів виконавчої влади, та виконує постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України. Так, керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 389 "Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї", структурні підрозділи з питань соціального захисту населення забезпечують виконання функцій щодо визначення права окремих категорій пільговиків на отримання пільг з оплати житлово - комунальних послуг з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї та щомісяця подають підприємствам - надавачам відповідних послуг списки осіб, які мають таке право. При цьому факт перевищення середньомісячного доходу є визначальним при встановленні з права на пільгу. Натомість, відповідно до довідки про розмір доходу позивача, за період з липня 2019 року по грудень 2019 року, дохід ОСОБА_1 перевищує величину місячного доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у 2019 році. Враховуючи наведене відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (а.с.22-24).

Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до норм ст.ст. 257, 262 КАС України.

У відповідності до частини четвертої статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Черняхович І.Е. в період з 12.08.2019 по 30.08.2019 у відпустці, в період з 09.09.2019 по 18.09.2019 на лікарняному, а 24.09.2019 у відрядженні, рішення по справі №288/924/19 прийнято 04 жовтня 2019 року.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 , а.с.3).

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що позивач має статус дитини війни, а до виходу на пенсію він працював лікарем у селищі міського типу і проживав у ньому.

Позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області, як особа, яка має право на пільги за користування житлово-комунальними послугами.

До 01.01.2019 ОСОБА_1 в зимовий період (з жовтня по квітень) отримував пільги на оплату комунальних послуг за користування природним газом для опалення квартири на підставі Закону України від 19.11.1992 № 2801-XII "Про Основи законодавства України про охорону здоров`я", як пенсіонер, який до виходу на пенсію працював лікарем у селищі міського типу і проживав у ньому. Натомість, у літній період позивач, як особа, що має статус дитина війни, отримував пільги на оплату комунальних послуг за користування побутовою газовою плитою відповідно до Закону України від 18.11.2004 № 2195-IV "Про соціальний захист дітей війни".

Однак, з 01.01.2019 Управління праці та соціального захисту населення Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області припинило надання ОСОБА_1 зазначених пільг на оплату комунальних послуг за користування природним газом. Підставою для прийняття відповідачем такого рішення стало те, що величина доходу позивача за попередні шість місяців перевищила величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, а тому керуючись нормами постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 389 "Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї" відповідач зробив висновок про відсутність у ОСОБА_1 права на отримання зазначеної пільги.

З огляду на зазначене, ОСОБА_1 16.04.2019 звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області із заявою, в якій просив надати обґрунтовану відповідь щодо причин позбавлення його пільг на оплату комунальних послуг за користування природним газом (а.с.4 зворотній бік).

За наслідками розгляду заяви позивача Управління праці та соціального захисту населення Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області листом від 10.05.2019 №672 (а.с.4) повідомило останнього, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 389 "Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї", дія якого поширюється на осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" та Законом України "Основами законодавства України про охорону здоров`я", для непрацюючих пільговиків, які отримують лише пенсію, право на отримання пільги визначається автоматично згідно інформації отриманої від територіальних органів Пенсійного фонду України за результатами обміну електронними базами даних. У разі, коли середньомісячний дохід сім`ї в розрахунку на одну особу не перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу (у 2019 році 2690 грн.), пільговик має право на отримання пільг протягом дванадцяти місяців з місяця визначення відповідного права. Після закінчення дванадцяти місяців структурний підрозділ з питань соціального захисту населення визначає право пільговика на отримання пільг на наступний період.

Враховуючи наведена відповідач зазначив, що надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного доходу сім`ї припиняється у разі, коли середньомісячний дохід на одну особу перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу. Оскільки, величина доходу позивача за попередні шість місяців перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, то Управління праці та соціального захисту населення Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області повідомило Короля Миколи Прокоповича, що з січня 2019 року права на пільги він не має (а.с.4).

Не погоджуючись із діями Управління праці та соціального захисту населення Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області, позивач звернулася до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту, гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, визначені в Законі України від 18.11.2004 № 2195-IV "Про соціальний захист дітей війни" (далі - Закон №2195-IV)

Абзацом 7 статті 5 Закону №2195-IV (в редакції чинній до 01.01.2015) передбачено, що дітям війни надається право на 25-відсоткову знижку при платі за користування комунальними послугами (газом, електроенергією тощо) у межах середніх норм споживання.

Разом з тим, Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 1 січня 2015 року, абзац 7 статті 5 Закону №2195-IV після слів "у межах середніх норм споживання" було доповнено словами "за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України".

Таким чином, згідно з абзацом 7 статті 5 Закону №2195-IV (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дітям війни надаються такі пільги, зокрема: право на 25-відсоткову знижку при платі за користування комунальними послугами (газом, електроенергією тощо) у межах середніх норм споживання за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, питання надання пільг щодо користування комунальними послугами пенсіонерам, які раніше працювали медичними та фармацевтичними працівниками у сільській місцевості і селищах міського типу, а також проживали у цих населених пунктах, врегульоване пунктом "ї" частини першої статті 77 Закону України від 19.11.1992 №2801-XII "Основи законодавства України про охорону здоров`я" (далі - Закон №2801-XII).

Так, пунктом "ї" частини першої статті 77 Закону №2801-XII (в редакції чинній до 01.01.2015) було закріплено, що медичні і фармацевтичні працівники мають право на безплатне користування житлом з освітленням і опаленням в межах норм, встановлених законодавством, тим, хто проживає і працює у сільській місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонерам, які раніше працювали медичними та фармацевтичними працівниками і проживають у цих населених пунктах, надання пільг щодо сплати земельного податку, кредитування, обзаведення господарством і будівництва приватного житла, придбання автомототранспорту.

При цьому, пільги на безплатне користування житлом з опаленням та освітленням, передбачені абзацом першим цього пункту, надаються працівникам за умови, якщо розмір їх середньомісячного сукупного доходу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Однак, Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 1 січня 2015 року, абзац другий пункту "ї" частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров`я було викладено новій редакції, відповідно до якої пільги на безплатне користування житлом з опаленням та освітленням, передбачені абзацом першим цього пункту, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Крім того, пунктом 2 розділу III Прикінцеві положення Закону України від 28.12.2014 № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" установлено, що норми цього Закону в частині врахування середньомісячного сукупного доходу сім`ї при наданні пільг набувають чинності з 1 липня 2015 року.

Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що починаючи з 01 липня 2015 року право особи на отримання пільг щодо оплати комунальних послуг за користування природним газом відповідно до Закону України від 19.11.1992 №2801-XII "Основи законодавства України про охорону здоров`я" та Закону України від 18.11.2004 № 2195-IV "Про соціальний захист дітей війни" визначається залежно від розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців. При цьому, зазначені пільги надаються особі за умови, що розмір такого середньомісячного доходу не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №389 затверджено Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї, який набрав чинності з 01.07.2015 (далі - Порядок №389).

Вказаним Порядком №389 визначено механізм реалізації права на отримання пільг з оплати послуг за користування житлом (квартирна плата, плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, комунальних послуг (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення, тепло - та електропостачання, природний газ (в тому числі послуги з транспортування, розподілу та постачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів), паливом, скрапленим газом, телефоном, послуг із встановлення квартирних телефонів (далі - пільги) залежно від середньомісячного сукупного доходу сім`ї осіб, які мають право на пільги згідно із законодавчими актами, а також підтвердження права на інші види пільг, які надаються з урахуванням доходу (безоплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, виробів медичного призначення, зубопротезування тощо) відповідно до законодавства.

Пункту 2 Порядку №389 передбачено, що його дія, зокрема, поширюється на осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із Основами законодавства України про охорону здоров`я (пенсіонери, які раніше працювали медичними і фармацевтичними працівниками у сільській місцевості та селищах міського типу і проживають у таких населених пунктах), а також згідно з Законом України "Про соціальний захист дітей війни".

У відповідності до пункту 3 Порядку №389 пільги, зазначені у пункті 1 цього Порядку, надаються за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім`ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.

При цьому, до сукупного доходу сім`ї пільговика включаються нараховані: пенсія; заробітна плата; грошове забезпечення; стипендія; соціальна допомога (крім частини допомоги при народженні дитини, виплата якої здійснюється одноразово, частини допомоги при усиновленні дитини, виплата якої здійснюється одноразово, допомоги на поховання, одноразової допомоги, яка надається відповідно до законодавства або за рішеннями органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємств, організацій незалежно від форми власності); доходи від підприємницької діяльності; допомога по безробіттю та інші виплати, що здійснюються фондами соціального страхування (п.5 Порядку №389).

Згідно з п. 6 Порядку №389 структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) одержують від територіальних органів Пенсійного фонду України за результатами обміну електронними базами даних відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 р. № 497 "Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду" інформацію про суми пенсійних виплат і факт працевлаштування пільговиків та членів їх сімей, відомості про яких містяться в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги.

В свою чергу, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення з урахуванням отриманої інформації, зазначеної у пунктах 6-8 цього Порядку, визначають не пізніше вересня 2015 р., у подальшому - протягом десяти днів з дня отримання такої інформації середньомісячний сукупний дохід сім`ї в розрахунку на одну особу шляхом ділення загальної суми грошових доходів кожного члена сім`ї пільговика за попередні шість місяців на 6 і на кількість членів сім`ї (п. 9 Порядку №389).

Відповідно до п. 10 Порядку №389 у разі коли середньомісячний дохід сім`ї в розрахунку на одну особу не перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, пільговик має право на отримання пільг протягом дванадцяти місяців з місяця визначення відповідного права.

Після закінчення дванадцяти місяців структурний підрозділ з питань соціального захисту населення визначає право пільговика на отримання пільг на наступний період відповідно до пункту 9 цього Порядку (п. 11 Порядку №389).

Натомість, згідно з п. 12 Порядку №389 у разі коли середньомісячний дохід сім`ї пільговика в розрахунку на одну особу перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення письмово інформує пільговиків про те, що вони не мають права на отримання пільг і можуть звернутися за житловою субсидією.

Відповідно до підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 Податкового кодексу України податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 01 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" установлено, що у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року становить 1921,00 гривня.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідачем був проведений розрахунок податкової соціальної пільги на 2019 рік, яка становить 2690,00 грн., із розрахунку (1921,00 грн. х 1,4 = 2689,4 грн., внаслідок округлення до найближчих 10 гривень = 2690 грн.).

З наявної у матеріалах справи довідки Андрушівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 29.05.2019 №482 (а.с.7) вбачається, протягом липня - грудня 2018 року ОСОБА_1 отримував пенсію в сумі 3202,51 грн. щомісячно. Загальний розмір отриманої ним пенсії за вказаний період становить 19215,06 гривень (3202,51 грн. * 6 = 19215,06 грн.).

Таким чином, середньомісячний сукупний дохід позивача в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців складає 3202,51 гривень (19215,06 грн. / 6 міс. = 3202,51 грн. ).

Слід зазначити, що заперечень щодо розміру його середньомісячного доходу за 3-4 квартал 2018 року позивачем у позовній заяві наведено не було.

З огляду на зазначене, судом встановлено, що сукупний дохід позивача за попередні шість місяців (3-4 квартал 2018 року) складає 3202,51 гривень, що перевищує розмір соціальної податкової пільги, встановленої на 2019 рік (2690,00 гривень), та відповідно позбавляє позивача права на отримання пільг на наступний період.

Вказане свідчить на користь висновку, що зупиняючи з 01.01.2019 надання ОСОБА_1 пільг на оплату комунальних послуг за користування природним газом через перевищення його середньомісячного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу, величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, Управління праці та соціального захисту населення Попільнянської районної державної адміністрації діяло відповідно до ст. 5 Закону України від 18.11.2004 № 2195-IV "Про соціальний захист дітей війни", ст. 77 Закону України від 19.11.1992 №2801-XII "Основи законодавства України про охорону здоров`я", а також відповідно до норм Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №389.

В контексті зазначеного, суд приходить до висновку, що будь - яких протиправних дій відповідач не вчиняв, а діяв згідно вимог чинного законодавства.

З приводу доводів позивача про те, що застосування відповідачем Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №389 суперечать нормам ст. 22 Конституції України, оскільки скасовують зміст та обсяг уже існуючого у нього права на пільги щодо оплати комунальних послуг, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 113 Конституції України закріплює, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

Кабінет Міністрів України забезпечує, крім іншого, виконання Конституції і законів України, актів Президента України; проведення фінансової політики, політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту; виконує інші функції, визначені Конституцією та законами України, актами Президента України (ст. 116 Конституції України).

Згідно з ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Статтею 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Зокрема, ст. 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Наведені положення знаходять своє відображення в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" № 8 від 13.06.2007 р., яким закріплено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.

Беручи до уваги вищенаведене, слід дійти висновку, що при прийнятті нових законів або внесення змін до них не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, зокрема, в частині гарантованого громадянам Конституцією України права на соціальний захист.

Проте, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 зазначив, що згідно з частиною першою статті 46 Основного Закону України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Із цим конституційним правом громадян кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення.

У Конституції України передбачено гарантії прав громадян на соціальний захист, зокрема такі, як законодавче закріплення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92), визначення джерел державного соціального забезпечення (частина друга статті 46), контроль за використанням коштів Державного бюджету України (стаття 98).

Однак, розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте вони мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, гарантоване статтею 48 Конституції України.

На залежність розмірів соціальних виплат особі від економічних чинників вказано й у рішенні Конституційного Суду України від 19 червня 2001 року № 9-рп/2001 у справі щодо стажу наукової роботи, зокрема зазначено, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов`язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року.

Таким чином, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

У Рішенні від 27 листопада 2008 року №26-рп/2008 у справі про збалансованість бюджету Конституційний Суд України зазначив, що положення частини третьої статті 95 Конституції України стосовно прагнення держави до збалансованості бюджету України у системному зв`язку з положеннями частини другої цієї статті, статті 46 Конституції України треба розуміти як намагання держави при визначенні законом про Державний бюджет України доходів і видатків та прийнятті законів, інших нормативно-правових актів, які можуть вплинути на доходну і видаткову частини бюджету, дотримуватися рівномірного співвідношення між ними та її обов`язок на засадах справедливого, неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами враховувати загальносуспільні потреби, необхідність забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя.

Таким чином, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом, на що вказав Конституційний Суд України у Рішенні від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України.

Крім того, суд звертає увагу на те, що рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 (справа №1-11/2012) визначено, що державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії можуть бути визначені як законами України, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема актами Кабінету Міністрів України.

Виходячи із наведених висновків Конституційного Суду України, які є остаточними і обов`язковими до виконання, вбачається, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист, оскільки їх виплата залежить від певних економічних чинників, які складаються в державі.

Також суд наголошує, що законність прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 р. № 389 "Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї" (із змінами, внесеними згідно з постановою КМУ № 446 від 26.06.2015 р.) в тому числі і її відповідність нормам Конституції України, були предметом розгляду адміністративної справи № 826/26443/15 за позовом за позовом ОСОБА 1 до Кабінету Міністрів України, третя особа Міністерство соціальної політики України.

Так, за наслідками розгляду зазначеної справи Окружним адміністративним судом міста Києва було прийнято рішення від 24 квітня 2017 року про відмову в задоволенні позову та зроблено висновок про те, що постанова Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 року № 389 "Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї" із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 446 від 26.06.2015 р. прийнята відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про безпідставність доводів позивача про те, що застосування відповідачем Порядку №389 суперечать нормам ст. 22 Конституції України та скасовує зміст та обсяг уже існуючого у нього права на пільги щодо оплати комунальних послуг.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на те, що відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо зупинення з 01.01.2019 надання позивачу пільг на оплату комунальних послуг за користування природним газом через перевищення його середньомісячного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу, величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 є безпідставним та не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 77, 90, 242-246, 250, 255, 257, 261, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області (вул. Б.Хмельницького, 29, смт.Попільня, Житомирська область, 13501; код ЄДРПОУ 03192626) про визнання недотримання Конституції та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович