Ухвала

від 26.03.2020 по справі 288/924/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

26 березня 2020 року

м. Київ

справа №288/924/19

провадження №К/9901/6427/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А.А.,

суддів: Желєзного І.В., Кравчука В.М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 288/924/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Попільнянської районної державної адміністрації про визнання недотримання Конституції та зобов`язання вчинити дії,

у с т а н о в и в:

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Попільнянської районної державної адміністрації, в якому просив визнати недотримання Конституції і відновити право, яке визначено і гарантовано положеннями статей 22, 3, 8, 19, 48, 55, 58, 64, 68 Конституції України та яке існувало до порушення норм і правил щодо періодичних платежів.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність дій відповідача щодо припинення надання йому пільг за користування житлово-комунальними послугами як пенсіонеру, який раніше працював лікарем в сільському населеному пункті й проживав у ньому, а також як особі, що є дитиною війни.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 у позові відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просив скасувати рішення окружного суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду 29.01.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.10.2019- без змін.

До Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 288/924/19.

Дослідивши зміст касаційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку про те, що у відкритті касаційного провадження у цій справі належить відмовити з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.

Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Спір у цій справі виник через припинення надання ОСОБА_1 пільг за користування житлово-комунальними послугами як пенсіонеру, який раніше працював лікарем в сільському населеному пункті й проживав у ньому, а також як особі, що є дитиною війни. Тому з огляду на те, що предметом позову в цій справі є поновлення надання ОСОБА_1 пільг за користування житлово-комунальними послугами, ця справа є справою незначної складності відповідно до пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України.

Водночас за пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Буквальне тлумачення положень зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах а , б , в та г пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Водночас обов`язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.

Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.

У касаційній скарзі заявник зазначає про обставини, на підставі яких Управління праці та соціального захисту населення Попільнянської районної державної адміністрації мусило, на його думку, поновити надання ОСОБА_1 пільг за користування житлово-комунальними послугами як пенсіонеру, який раніше працював лікарем в сільському населеному пункті й проживав у ньому, та як особі, що є дитиною війни, а також надає правове обґрунтування наведеним ним обставинам.

Натомість ці обставини та аргументи не є підставою для касаційного перегляду справи незначної складності. Заявник не обґрунтував в касаційній скарзі того, чи стосується касаційна скарга питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; чи був скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, під час розгляду іншої справи; чи справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; чи суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Верховний Суд також не встановив випадків, зазначених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі незначної складності.

Одночасно колегія суддів звертає увагу заявника на те, що в рішенні Конституційного Суду України № 5-р/2018 від 22.05.2018 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 12 розділу І Закону України Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII Конституційний Суд України розвинув і конкретизував сформульовані ним юридичні позиції щодо змісту положень частини третьої статті 22 Основного Закону України.

Конституційний Суд України наголосив, що положення частини третьої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.

Також на думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов`язана з обов`язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю.

Водночас орган конституційної юрисдикції зауважив, що надання окремих пільг громадянам є конституційно допустимим. Однак наявність у тексті Основного Закону України категорії пільга не означає, що ця категорія є елементом конституційного статусу людини на відміну від основоположних прав і свобод людини та гарантій їх реалізації, які є необхідними для гідного існування та гармонійного розвитку людини. Своєю чергою Конституційний Суд України керувався тим, що в кожному конкретному випадку має бути встановлено, чи пов`язані пільги з неможливістю особи мати заробіток, втратою такого заробітку або недостатнім рівнем життєвого забезпечення особи та непрацездатних членів її сім`ї, а також чи спрямовані вони на забезпечення достатніх умов життя, сумісних із людською гідністю.

У цьому аспекті Конституційний Суд України також наголосив, що заборона звужувати зміст та обсяг існуючих прав і свобод, про яку йдеться у частині третій статті 22 Конституції України, стосується саме існуючих конституційних прав і свобод, а не медичних, транспортних, телекомунікаційних і житлово-комунальних пільг.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Отже, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судове рішення, яке за законом не належить оскаржувати в касаційному порядку, у відкритті провадження за цією скаргою треба відмовити.

На підставі викладеного вище, керуючись положеннями статей 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд

у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 288/924/19.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя І.В. Желєзний

Суддя В.М. Кравчук