Постанова

від 29.01.2020 по справі 288/924/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 288/924/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черняхович І.Е.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

29 січня 2020 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Попільнянської районної державної адміністрації про визнання недотримання Конституції та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Попільнянської районної державної адміністрації, в якому просив визнати недотримання Конституції і відновити право, яке визначено і гарантовано положеннями статей 22, 3, 8, 19, 48, 55, 58, 64, 68 Конституції України та яке існувало до порушення норм і правил щодо періодичних платежів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність дій відповідача щодо припинення надання йому пільг за користування житлово-комунальними послугами, на які він має право як пенсіонеру, який раніше працював лікарем в сільському населеному пункті і проживав у ньому, та особа, що має статус дитина війни.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення окружного суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив обгрунтованість апеляційної скарги позивача та висловлюючи згоду з висновками Житомирського окружного адміністративного суду, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.

В силу приписів ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача та перевіривши матеріали справи, надавши оцінку доводам апеляційної скарги в розрізі встановлених обставин справи, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 , а.с.3).

Позивач має статус дитини війни, до виходу на пенсію працював лікарем у селищі міського типу, де і проживав, та перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області, як особа, яка має право на пільги за користування житлово-комунальними послугами.

Зокрема, в зимовий період (з жовтня по квітень) позивач отримував пільги на оплату комунальних послуг за користування природним газом для опалення квартири на підставі Закону України від 19.11.1992 № 2801-XII "Про Основи законодавства України про охорону здоров`я", як пенсіонер, який до виходу на пенсію працював лікарем у селищі міського типу і проживав у ньому. У літній період позивач, як особа, що має статус дитина війни, отримував пільги на оплату комунальних послуг за користування побутовою газовою плитою відповідно до Закону України від 18.11.2004 № 2195-IV "Про соціальний захист дітей війни".

Починаючи з 01.01.2019 року Управління праці та соціального захисту населення Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області припинило надання позивачу зазначених пільг на оплату комунальних послуг за користування природним газом.

16.04.2019 позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області із заявою, в якій просив надати обґрунтовану відповідь щодо причин позбавлення його пільг на оплату комунальних послуг за користування природним газом (а.с.4 зворотній бік).

Листом від 10.05.2019 №672 Управління праці та соціального захисту населення Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області повідомило позивача, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 389 "Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї", дія якого поширюється на осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" та Законом України "Основами законодавства України про охорону здоров`я", для непрацюючих пільговиків, які отримують лише пенсію, право на отримання пільги визначається автоматично згідно інформації отриманої від територіальних органів Пенсійного фонду України за результатами обміну електронними базами даних. У разі, коли середньомісячний дохід сім`ї в розрахунку на одну особу не перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу (у 2019 році 2690 грн.), пільговик має право на отримання пільг протягом дванадцяти місяців з місяця визначення відповідного права. Після закінчення дванадцяти місяців структурний підрозділ з питань соціального захисту населення визначає право пільговика на отримання пільг на наступний період.

Враховуючи наведене відповідач зазначив, що надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного доходу сім`ї припиняється у разі, коли середньомісячний дохід на одну особу перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу. Оскільки, величина доходу позивача за попередні шість місяців перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, то Управління праці та соціального захисту населення Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області повідомило ОСОБА_1 , що з січня 2019 року права на пільги він не має (а.с.4).

Не погоджуючись із діями Управління праці та соціального захисту населення Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо зупинення з 01.01.2019 року надання позивачу пільг на оплату комунальних послуг за користування природним газом через перевищення його середньомісячного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу, величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції та надаючи оцінку правовідносинам, що є предметом розгляду у даній справі, зазначає наступне.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту, гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, визначені в Законі України від 18.11.2004 № 2195-IV "Про соціальний захист дітей війни" (далі - Закон №2195-IV)

Абзацом 7 статті 5 Закону №2195-IV (в редакції чинній до 01.01.2015) передбачено, що дітям війни надається право на 25-відсоткову знижку при платі за користування комунальними послугами (газом, електроенергією тощо) у межах середніх норм споживання.

Разом з тим, Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 1 січня 2015 року, абзац 7 статті 5 Закону №2195-IV після слів "у межах середніх норм споживання" було доповнено словами "за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України".

Таким чином, згідно з абзацом 7 статті 5 Закону №2195-IV (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дітям війни надаються такі пільги, зокрема: право на 25-відсоткову знижку при платі за користування комунальними послугами (газом, електроенергією тощо) у межах середніх норм споживання за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, питання надання пільг щодо користування комунальними послугами пенсіонерам, які раніше працювали медичними та фармацевтичними працівниками у сільській місцевості і селищах міського типу, а також проживали у цих населених пунктах, врегульоване пунктом "ї" частини першої статті 77 Закону України від 19.11.1992 №2801-XII "Основи законодавства України про охорону здоров`я" (далі - Закон №2801-XII).

Так, пунктом "ї" частини першої статті 77 Закону №2801-XII (в редакції чинній до 01.01.2015) було закріплено, що медичні і фармацевтичні працівники мають право на безплатне користування житлом з освітленням і опаленням в межах норм, встановлених законодавством, тим, хто проживає і працює у сільській місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонерам, які раніше працювали медичними та фармацевтичними працівниками і проживають у цих населених пунктах, надання пільг щодо сплати земельного податку, кредитування, обзаведення господарством і будівництва приватного житла, придбання автомототранспорту.

При цьому, пільги на безплатне користування житлом з опаленням та освітленням, передбачені абзацом першим цього пункту, надаються працівникам за умови, якщо розмір їх середньомісячного сукупного доходу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Однак, Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 1 січня 2015 року, абзац другий пункту "ї" частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров`я було викладено у новій редакції, відповідно до якої пільги на безплатне користування житлом з опаленням та освітленням, передбачені абзацом першим цього пункту, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Крім того, пунктом 2 розділу III Прикінцеві положення Закону України від 28.12.2014 № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" установлено, що норми цього Закону в частині врахування середньомісячного сукупного доходу сім`ї при наданні пільг набувають чинності з 1 липня 2015 року.

Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що починаючи з 01 липня 2015 року право особи на отримання пільг щодо оплати комунальних послуг за користування природним газом відповідно до Закону України від 19.11.1992 №2801-XII "Основи законодавства України про охорону здоров`я" та Закону України від 18.11.2004 № 2195-IV "Про соціальний захист дітей війни" визначається залежно від розміру середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців. При цьому, зазначені пільги надаються особі за умови, що розмір такого середньомісячного доходу не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.

Механізм реалізації права на отримання пільг з оплати послуг за користування житлом (квартирна плата, плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, комунальних послуг (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення, тепло- та електропостачання, природний газ (в тому числі послуги з транспортування, розподілу та постачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів), паливом, скрапленим газом, телефоном, послуг із встановлення квартирних телефонів (далі - пільги) залежно від середньомісячного сукупного доходу сім`ї осіб, які мають право на пільги згідно із законодавчими актами, а також підтвердження права на інші види пільг, які надаються з урахуванням доходу (безоплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, виробів медичного призначення, зубопротезування тощо) відповідно до законодавства урегульовано згідно Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №389, який набрав чинності з 01.07.2015 (далі - Порядок №389).

Відповідно до пункту 2 Порядку №389 його дія, окрім іншого, поширюється на осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із Основами законодавства України про охорону здоров`я (пенсіонери, які раніше працювали медичними і фармацевтичними працівниками у сільській місцевості та селищах міського типу і проживають у таких населених пунктах), а також згідно з Законом України "Про соціальний захист дітей війни".

Згідно пункту 3 Порядку №389 пільги, зазначені у пункті 1 цього Порядку, надаються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім`ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.

Пунктом 5 Порядку №389 зазначено, що до сукупного доходу сім`ї пільговика включаються нараховані: 1) пенсія; 2) заробітна плата; 3) грошове забезпечення; 4) стипендія; 5) соціальна допомога (крім частини допомоги при народженні дитини, виплата якої здійснюється одноразово, частини допомоги при усиновленні дитини, виплата якої здійснюється одноразово, допомоги на поховання, одноразової допомоги, яка надається відповідно до законодавства або за рішеннями органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємств, організацій незалежно від форми власності); 6) доходи від підприємницької діяльності; 7) допомога по безробіттю та інші виплати, що здійснюються фондами соціального страхування.

Відповідно до пункту 12 Порядку №389 у разі коли середньомісячний дохід сім`ї пільговика в розрахунку на одну особу перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення письмово інформує пільговиків про те, що вони не мають права на отримання пільг і можуть звернутися за житловою субсидією.

Згідно підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 Податкового кодексу України податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 01 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.

Відповідно до статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року становить 1921 гривня.

Згідно матеріалів справи, відповідачем проведено розрахунок податкової соціальної пільги на 2019 рік, яка становить 2690 грн., із розрахунку (1921х1,4 =2689,4 грн., внаслідок округлення до найближчих 10 гривень = 2690 грн).

Як встановлено з наявної у матеріалах справи довідки Андрушівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 29.05.2019 №482 (а.с.7) протягом липня - грудня 2018 року ОСОБА_1 отримував пенсію в сумі 3202,51 грн. щомісячно. Загальний розмір отриманої ним пенсії за вказаний період становить 19215,06 гривень (3202,51 грн. * 6 = 19215,06 грн.).

Таким чином, середньомісячний сукупний дохід позивача в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців складає 3202,51 грн. (19215,06 грн. / 6 міс. = 3202,51 грн. ).

Враховуючи наведене, судова колегія, в розрізі встановлених обставин та положень ч. 3 ст. 57 Закону №2145-VIII, погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для надання позивачу пільги, як сільському лікарю на пенсії, у 2019.

Тобто, в даному випадку будь-яких протиправних дій відповідачем вчинено не було.

Враховуючи встановленні обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла переконання про законність рішення суду першої інстанції.

З приводу доводів апелянта про порушення відповідачем гарантій, які він мав при виході на пенсію та звуження обсягу уже існуючого у нього права на пільги щодо оплати комунальних послуг, суд зазначає наступне.

У Рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 Конституційний Суд України вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов`язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі Сорінг проти Сполученого Королівства ( Soering v. United Kingdom ) Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов`язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини.

У Рішенні Великода проти України від 3 червня 2014 року Європейський суд з прав людини вказав, що стаття 1 Першого протоколу не гарантує як таке право на будь-які соціальні виплати у певному розмірі (див., наприклад, ухвалу від 15 березня 2001 року у справі Амола проти Фінляндії (Aunola v. Finland), заява № 30517/96). Вимога може становити майно у розумінні статті 1 Першого протоколу, лише якщо достатньою мірою встановлено, що вона підлягає виконанню (див. рішення від 9 грудня 1994 року у справі Stran Greek Refineries та Стратіс Андреадіс проти Греції (Stran Greek Refineries and Stratis Andreadis v. Greece), п. 59, Series A № 301 B). Отже, зменшення або припинення достатньою мірою встановлених пільг може становити втручання у мирне володіння майном (див. рішення від 19 червня 2012 року у справі Хонякіна проти Грузії (Khoniakina v. Georgia), заява № 17767/08, п. 72). З огляду на те, що до відповідного законодавства було внесено зміни та доповнення, не можна вважати, що надання заявниці права на пільгу у певному розмірі було встановлено достатньою мірою. Більше того, навіть припускаючи, що зміни та доповнення до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи становили втручання у право заявниці на мирне володіння майном у розумінні статті 1 Першого протоколу, Суд нагадує, що перша та найважливіша вимога цього положення полягає у тому, що будь-яке втручання з боку державних органів влади у мирне володіння майном має бути законним та має переслідувати легітимну мету в інтересах суспільства . Будь-яке втручання має також бути обґрунтовано пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, має зберігатися справедливий баланс між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав особи.

Отже, оскільки законодавець у встановленому порядку вніс зміни до нормативного акту, яким регламентовано надання позивачу як лікарю, який працював і жив в сільській місцевості та перебуває на пенсії пільг і ці зміни не були визнані неконституційними, відповідач діяв на підставі чинного законодавства.

Тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що будь - яких протиправних дій відповідач не вчиняв, а діяв згідно вимог чинного законодавства.

Також, апеляційний суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 29 січня 2020 року.

Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Курко О. П.