Постанова

від 01.10.2019 по справі 359/3520/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №359/3520/16-ц

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/11357/2019

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 жовтня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду у складі:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.

при секретарі Коліснику В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКО-СЕРВІС на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 9 квітня 2019 року (суддя Муранова-Лесів І.В.) у цивільній справі за об`єднаними позовами Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКО-СЕРВІС та Комунального підприємства Виробниче управління комунального господарства до ОСОБА_1 , треті особи: Глибоцька сільська рада Бориспільського району Київської області, Головне управління Держгеокадастру у Київській області про скасування державного акту на право власності на землю та державної реєстрації права власності,

встановила:

у квітні 2016 року ТОВ ЕКО-СЕРВІС звернулося до суду з позовом та з урахуванням заяви про зміну предмету позову просило скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку ІІІ-КВ № 108431, виданий на підставі рішення № 33 від 23 березня 2001р. Глибоцької сільської ради ОСОБА_1.; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 13231618 від 22 травня 2014р., 11:10:04 державного реєстратора Єдіханова Максима Шавхатовича реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею II - КВ № 002478, виданого на підставі рішення Київської обласної Ради народних депутатів від 05 грудня 2001р. № 305-18-ХХІІІ, Виробничому управлінню комунального господарства (далі ВУКГ) на праві постійного користування належить земельна ділянка, площею 6,0382 га, в межах Глибоцької сільської ради. На даній земельній ділянці було розпочато будівництво полігону для захоронення твердих побутових відходів.

Відповідно до договору оренди від 26 жовтня 2002р. ВУКГ передало в оренду ТОВ ЕКО-СЕРВІС недобудовану споруду (полігон ТПВ), що знаходиться на території зазначеної земельної ділянки.

Позивач стверджував, що у 2013 році між ТОВ ЕКО-СЕРВІС та ОСОБА_1 виник спір про межі та місцезнаходження земельних ділянок, що належить кожній зі сторін, оскільки відповідач не визнає право ВУКГ на земельну ділянку, площею 6,0382 га, у зв`язку з тим, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку III КВ №108431, виданого на підставі рішення Глибоцької сільської ради № 33 від 23 березня

2001р., вона є власником земельної ділянки, площею 8,76 га, що знаходиться на тому самому місці, що й земельна ділянка ВУКГ. Земельна ділянка відповідача частково накладається на земельну ділянку, яку ВУКГ фактично використовує під розміщення полігону ТПВ.

Відповідно до листа управління Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області № 31-1006-99.2-549/2-16 від 15 квітня 2016р. на один і той самий геопросторовий об`єкт в межах території Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області було видано два державних акта на землю: державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, площею 6,0382 га, ІІ-КВ №002478 Виробничому управлінню комунального господарства, та державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 8,76 га, ІІІ-КВ № 108431 ОСОБА_1 (земельна ділянка зареєстрована у ДЗК під кадастровим номером 3220882200:03:006:0116).

Позивач зазначав, що при видачі державного акта ІІ-КВ №002478 ВУКГ порушень законодавства допущено не було, що підтверджується проектом відведення земельної ділянки на право постійного користування землею, на підставі якого 31 грудня 2001 року Глибоцькою сільською радою Бориспільського району видано даний державний акт.

Проте, державний акт ІІІ-КВ № 108431 було видано ОСОБА_1 із порушенням законодавства, що діяло на момент видачі у зв`язку з наступним. На підставі договору №81 від 28 січня 2000р. між КСП Бориспільське та Київським відділенням Інституту землеустрою Української академії аграрних наук, останнім у лютому - квітні 2001 року було розроблено Схему поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП Бориспільське . На даній схемі позначено у тому числі земельну ділянку під № НОМЕР_1 площею 7,99 га. Відповідно до схеми в центрі земельної ділянки № НОМЕР_1 знаходиться водойма (болото) площею 0,8 га, що не є частиною ділянки. Дана земельна ділянка фактично відповідає частині земельної ділянки, право власності на яку є предметом позову. Наявність на схемі земельної ділянки № НОМЕР_1 свідчить про те, що станом на момент розробки схеми дана земельна ділянка повністю складалася із земель сільськогосподарського призначення, що не відповідає дійсності.

Відповідно до Розділу 1 проекту ВУКГ цільове призначення землі та його код згідно з УКЦПЗ - 1.10.2 - землі промисловості, а саме: металургії та оброблення металу. Відповідно до пояснювальної записки до проекту земельна ділянка площею 6,0382 га розташована на місці колишнього піщаного кар`єру, глибиною 30 м, склад земель - порушені землі - кар`єр, ґрунти - супіски. Супіски є одним із видів глинистих порід, що не є сільськогосподарськими угіддями, а отже, земельна ділянка № НОМЕР_1 мала бути зазначена на Схемі як деградована або як така, що підлягає консервації.

У самому державному акті ІІІ-КВ 108431 відсутня кількісна характеристика земель, а відповідно до листа управління Держгеокадастру у Бориспільському районі № 31-1006-99.2-549/2-16 від 15 квітня 2016р. згідно проекту формування території Глибоцької сільської ради на території земельної ділянки відповідача розташовані лісосмуга, чагарники, болота, пасовище та рілля.

На момент видачі державного акту ІІІ-КВ № 108431 ведення товарного сільськогосподарського виробництва на даних землях було неможливим, оскільки більшу частину земельної ділянки займав піщаний кар`єр, що підтверджується викопіюванням зі схеми перетину меж земельних ділянок ВУКГ та ОСОБА_1 , а також проектом землеустрою до державного акту ІІ-КВ №002478.

З цих підстав позивач вважає, що земельна ділянка № НОМЕР_1 лише частково складалася із сільськогосподарських угідь, а тому взагалі не могла бути розпайована, що в свою чергу свідчить про помилковість її формування під час складання Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП Бориспільське , яка не могла бути

підставою для винесення Глибоцькою сільською радою рішення про її затвердження та поділу на її підставі земель КСП Бориспільське , оскільки було порушено методику при її складанні, а саме п.п. 2.2., 2.8. Методичних рекомендацій щодо порядку передачі власникам земельної частки (паю) в натурі із площі сільськогосподарських угідь колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій, затверджених наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства і продовольства України, Української академії аграрних наук від 04.06.1996 р. N 47/172/48.

Однак 25 квітня 2000р. рішенням Глибоцької сільської ради затверджено схему поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП Бориспільське , розроблену Київським відділенням Інституту землеустрою Української академії аграрних наук.

16 травня 2000р. відбулося жеребкування земельних ділянок (паїв) згідно схеми розпаювання колективної власності КСП Бориспільське ОСОБА_1 отримала земельну ділянку (пай) № НОМЕР_1 , площею 7,99 га. Відповідно до схеми в центрі земельної ділянки знаходиться водойма (болото) площею 0,8 га, що не є частиною ділянки.

На підставі рішення Глибоцької сільської ради № 33 від 23 березня 2001р., 10 липня 2001 року ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку ІІІ - КВ № 108431, відповідно до якого площа земельної НОМЕР_1 становить 8,76 га, що на 0,77 га більше, ніж площа земельної ділянки НОМЕР_1 відповідно до схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП Бориспільське , таким чином, рішенням Глибоцької сільської ради № 33 від 23 березня 2001р. було незаконно збільшено межі земельної ділянки відповідача, отже рішення було винесене з перевищенням повноважень, що також підтверджується листом Управління Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області № 31-1006-99.2-549/2-16 від 15 квітня 2016р.

03 лютого 2016р. ТОВ Еко-Сервіс зверталося до Глибоцької сільської ради із заявою про на дання для ознайомлення та зняття фотокопій рішення сільської ради, однак згідно відповіді від 09 лютого 2016р. зазначене рішення в архіві сільської ради не збереглося.

22 лютого 2016р. позивач звертався до управління Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області із заявою про на дання для ознайомлення та зняття фотокопій технічної документації на земельну ділянку по державному акту ІІІ-КВ №108431, на яку надана відповідь про те, що наявність даної документації в управлінні не встановлена. Також листом від 3 березня 2016р. управління Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області повідомило про відсутність в архіві управління документації із землеустрою стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 3220882200:03:006:0116.

3 березня 2016р. позивач звертався до ОСОБА_1 з проханням надати документи, відповідно до переліку, зазначеному у Додатку № 5 Методичних рекомендацій, з метою підтвердження законності набуття нею права власності на земельну ділянку. У своїй відповіді ОСОБА_1 жодної інформації щодо наявності документів не зазначила.

Позивач стверджував, що відповідно до кадастрового плану, виготовленого ПП Автотранс ЛЛС у 2013 році, проектна та землевпорядна документація ОСОБА_1 на земельну ділянку була лише частково розроблена у 2013 році.

Позивач вважав, що на момент винесення Глибоцькою сільською радою рішення про передачу земельної ділянки ОСОБА_1 , на підставі якого було видано державний акт на право власності на земельну ділянку III - КВ №108431, технічна документація була частково або повністю відсутня, а також порушено порядок передачі власнику земельної частки (паю) в натурі, що в свою чергу свідчить про незаконність отримання зазначеного

державного акту на право власності на земельну ділянку та є підставою для скасування державного акту та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У липні 2016 року КП Виробниче управління комунального господарства звернулося до суду з позовом та просило об`єднати в одне провадження дану позовну заяву та цивільну справу № 359/3520/16-ц за позовом TOB ЕКО-СЕРВІС ; скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку III - КВ №108431, виданий ОСОБА_1 на підставі рішення № 33 від 23 березня 2001р. Глибоцької сільської ради; скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3220882200:03:006:0116, площею 8,76 га, на ім`я ОСОБА_1 та зареєстрована Бориспільським РВВ КОФ ДП Центр ДЗК за № 5743049 від 13 травня 2014 року.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, КП Виробниче управління комунального господарства посилалося на аналогічні обставини, викладені у позовній заяві TOB ЕКО-СЕРВІС .

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2016 року вказані позови об`єднані в одне провадження (с.с.72-73, том 3).

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 9 квітня 2019 року у задоволенні позовів відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ТОВ ЕКО-СЕРВІС просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити свої позовні вимоги.

Позивач посилається на неповне з`ясування судом фактичних обставин справи та помилкове незастосування до спірних правовідносин положень пунктів 1.3., 1.5. Методичних рекомендацій щодо порядку передачі власникам земельної частки (паю) в натурі із площі сільськогосподарських угідь колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій, які встановлюють обов`язковість погодження схеми поділу земель районною державною адміністрацією; положень пунктів 3.5., 3.8., 3.9. Методичних рекомендацій, що визначають перелік документів, які є підставою для винесення рішення про видачу державного акту; не врахування того, що при виділенні земельної ділянки у власність обов`язковим є погодження її меж із суміжними власниками (користувачами), чого зроблено не було; незастосування пунктів 1, 2, 6 Указу Президента України від 8 серпня 1995р. Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , згідно якого члени колективного сільськогосподарського підприємства мають право на отримання однієї земельної ділянки, однак відповідач є власником двох земельних ділянок (паїв) колишнього КСП Бориспільське , тому скасування державного акту ІІІ-КВ № 108431 не позбавляє її права на земельну частку (пай) колишнього КСП Бориспільське .

Також позивач зазначає, що суд не звернув увагу на невідповідність площі земельної ділянки відповідача у державному акті та схемі поділу; на цільове призначення земельної ділянки; на очевидну підробку відповідачем поданих доказів, оскільки СТОВ Земля Бориспільщини було зареєстровано в реєстрі юридичних осіб після укладення з ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки, що свідчить про нікчемність такого договору; по справі № 911/3160/15 судами було відмовлено прокурору у позові до ТОВ ЕКО-СЕРВІС про відшкодування шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, що підтверджує законність використання ТОВ ЕКО-СЕРВІС полігону ТПВ, який є власністю КП Виробниче управління комунального господарства .

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що Методичні рекомендації щодо порядку передачі власникам земельної частки (паю) в натурі із площі сільськогосподарських угідь колективної власності членам колективних

сільськогосподарських підприємств і організацій, носили рекомендаційний характер та не були обов`язковими до використання, так як не пройшли державну реєстрацію у Міністерстві юстиції України.

Крім того, представник відповідача зазначає, що законність розпаювання земель КСП Бориспільське і передання земельних ділянок членам КСП було предметом судового розгляду і рішенням Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 7 липня 2009 року встановлена законність та чинність рішення Глибоцької сільської ради № 33 від 23 березня 2001 року.

Позивач КП Виробниче управління комунального господарства та треті особи, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду апеляційної скарги (с.с.131, 134, 143, 144, 145 т.6). двічі своїх представників у судове засідання не направили, тому на підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у їх відсутність.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ТОВ Еко-Сервіс Тарана М.В., який підтримав апеляційну скаргу, пояснення представників ОСОБА_1 - адвоката Малиновської А.Б. та Науменко Н.В., які просили залишити рішення суду без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що згідно схеми розпаювання земель колективної власності КСП Бориспільське та протоколу жеребкування земельних ділянок, затвердженого загальними зборами КСП № 3 від 16 травня 2000 року, ОСОБА_1 виділена земельна ділянка під № НОМЕР_1 .

На підставі рішення сесії Глибоцької сільської ради № 33 від 23 березня 2001 року ОСОБА_1 10 липня 2001 року видано Державний акт на право приватної власності на землю, площею 8.76 гектарів, розташовану на території Глибоцької сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, серії III-КВ № 108431, який було зареєстровано у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №134.

27 липня 2010 року вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3220882200:03:006:0116, а право власності на земельну ділянку зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Рішенням Київської обласної ради двадцять третього скликання № 305-18-XXIIIвід 5 грудня 2001 року Виробничому управлінню комунального господарства Бориспільського міськвиконкому під сміттєзвалище була надана земельна ділянка, площею 6,03282 га, за рахунок земель Державного міжнародного аеропорту Бориспіль у межах Глибоцької сільської ради, із забудованих земель (відпрацьована розробка та кар`єри).

31 грудня 2001 року Виробничому управлінню комунального господарства був виданий Державний акт на право постійного користування землею, серія II-КВ № 002478.

26 жовтня 2002 року між Бориспільським виробничим управлінням комунального господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю Еко-Сервіс укладений договір оренди, предметом якого є користування недобудованим полігоном ТПВ, загальною площею 6,0382 га, який розташований на землях Глибоцької сільської ради, межі якого зазначені у Державному акті на право постійного користування землею, серія II-КВ № 002478.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами не надано доказів у підтвердження порушення їх прав видачею ОСОБА_1 Державного акту на право приватної власності на землю, а також, що ОСОБА_1 земельна ділянка була надана з порушенням чинного законодавства.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду відповідає обставинам справи,

наданим сторонами доказам та ґрунтується на нормах матеріального права.

Пунктами 1 та 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно частин другої та третьої статті 23 ЗК України, у редакції 1990 року, державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Під час судового розгляду встановлено, що 28 липня 1997 року Колективному сільськогосподарському підприємству Бориспільське Глибоцькою сільською радою був виданий Державний акт на право колективної власності на землю, площею 2098,8 гектарів, згідно рішення сільської ради від 11 червня 1997 року (с.с.56-57 т.1).

Крім того, у колективну власність КСП Бориспільське була передана земельна ділянка, площею 1729,7 га, відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю, який виданий 28 липня 1997 року Іванківською сільською радою Бориспільського району Київської області, та площею 6 га, відповідно до державного акту, виданого 8 серпня 1997 року Бориспільською міською радою народних депутатів Бориспільського району Київської області відповідно до рішення Бориспільської міської ради № 429 від 24 червня 1997 року.

25 квітня 2000 року Глибоцька сільська рада затвердила розроблену схему поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП Бориспільське , якою передбачено розподіл сільськогосподарських угідь 3 552,2 га (с.с.97 т.2).

Аналогічне рішення було прийнято 22 лютого 2000 року Іванківською сільською радою Бориспільського району (с.с.98 т.2).

Згідно затвердженого протоколу жеребкування номерів земельних ділянок (паїв) згідно схеми розпаювання земель колективної власності КСП Бориспільське , ОСОБА_1 . надана земельна ділянка № НОМЕР_1 , яка була розташована у середині сільськогосподарських угідь КСП Бориспільське (с.с.145-147 т.1).

При цьому, наявна у матеріалах справи документація свідчить, що на землях, які перебували у колективній власності КСП Бориспільський , не існувало піщаного кар`єру, сміттєзвалища, а також земель, які підлягали рекультивації.

Судом не було встановлено, що ОСОБА_1 не була членом КПС Бориспільське , що вона не була включена у список членів КСП, який був додатком до Державного акта на право колективної власності на землю, виданого КСП Бориспільське .

За таких обставин, відсутні правові підстави для висновку, що ОСОБА_1 не мала права на отримання земельної ділянки у порядку паювання угідь КСП Бориспільське .

Також під час судового розгляду позивачем не було надано доказів, а судом не встановлено, що земельні угіддя, які були розпайовані між членами КСП Бориспільське , не належали колективному сільськогосподарському підприємству.

Згідно пункту 6 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям у разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.

Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.

Відповідно до частини дев`ятої статті 5 ЗК України, у редакції 1990 року, кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Частинами шостою та сьомою статті 6 ЗК України, у редакції 1990 року, було визначено, що при обчисленні розміру середньої земельної частки, що обчислюється сільською, селищною, міською Радою народних депутатів враховуються сільськогосподарські угіддя (у тому числі рілля), якими користуються підприємства, установи, організації та громадяни у межах території даної Ради, крім тих підприємств, установ і організацій, землі яких не підлягають приватизації.

Загальний розмір обчисленої площі поділяється на кількість осіб, які працюють у сільському господарстві, пенсіонерів, які раніше працювали у сільському господарстві і проживають у сільській місцевості, а також осіб, зайнятих у соціальній сфері на селі.

Частиною 1 статті 22 ЗК України, редакція якої діяла на час надання земельної ділянки відповідачу, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Статтею 23 ЗК України було визначено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються

сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Рішенням Глибоцької сільської ради від 15 березня 2001 року надано дозвіл на виготовлення технічної документації по складанню державних актів на право приватної власності у відповідності до сертифікатів на право на земельну частку (пай) (за списком) (с.с.83 т.1).

На підставі рішення Глибоцької сільської ради № 33 від 23 березня 2001 року ОСОБА_1 виданий Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, площею 8,76га.

Перевіряючи доводи апеляційної про те, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що схема поділу земельних ділянок не була погоджена районною державною адміністрацією, що при здійсненні розпаювання земель КСП Бориспільське не було

погоджено меж земельних ділянок у натурі, що є підставою, на думку позивача, для визнання недійсним державного акту на землю, колегія суддів встановила наступне.

Матеріали справи не містять технічної документації по складанню спірного Державного акту на право приватної власності на землю.

Разом з цим, у рішенні господарського суду Київської області від 22 листопада 2007 року за результатами розгляду позову Акціонерного товариства відкритого типу Укрфінком до Колективного сільськогосподарського підприємства Бориспільське про визнання права власності на земельні ділянки, зазначено, що науково-технічна документація по паюванню земель, переданих в колективну власність КСП Бориспільське , затверджена розпорядженням голови Бориспільської районної державної адміністрації № 391 від 18 серпня 1997 року, встановлено площу угідь, що підлягала паюванню у розмірі 35552,2 га, кількість осіб, що мали право на земельну частку - 998 осіб.

Також суд зазначив, що матеріалами справи підтверджено, що рішеннями Глибоцької ради № 33 від 23 березня 2001 року, Іванівської сільради від 19 квітня 2001 року, розпорядженнями Бориспільської районної адміністрації № 26 від 17 січня 2004 року та № 960 від 19 грудня 2005 року розпайовані землі КСП Бориспільське передавалися у власність громадян-пайовиків, про що останнім у подальшому оформлені державні акти про право власності на земельні ділянки (с.с.91-95 т.4).

Посилання у апеляційній скарзі на недотримання Методичних рекомендацій щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій, затверджених наказом Державного комітету України по земельним ресурсах, Міністерства сільського господарства і продовольства України, Української академії аграрних наук № 47/172/48 від 4 червня 1996 року при складанні спірного Державного акту, що є підставою для його скасування, колегія суддів вважає безпідставним.

Зазначені Методичні рекомендації не є нормативно-правовим актом обов`язкового застосування, так як відповідно до Указу Президента України № 493/92 від 3 жовтня 1992 року Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерства та інших органів виконавчої влади не були зареєстровані у Міністерстві юстиції України.

Крім того, зі змісту вказаних Методичних рекомендацій вбачається, що вони надають рекомендацію дій у разі передачі в натурі земельної частки (паю) одному громадянину, який має сертифікат на право на земельну ділянку і виявив бажання отримати її у натурі.

Разом з цим за обставинами справи вбачається, у результаті паювання земель КСП Бориспільське , члени КСП, які прийняли участь у жеребкуванні, виявили бажання отримати державні акти про право власності на виділені земельні ділянки.

Згідно ст. 9 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства проводиться за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв), а за її відсутності - шляхом жеребкування.

Результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства оформляється відповідним протоколом,

що підписується власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у їх розподілі. До протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) додаються проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), список осіб, які взяли участь у їх розподілі.

Протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією і є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).

Вказаний Закон був прийнятий 5 червня 2003 року, тобто на час вирішення питання про розподіл земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) КСП Бориспільське порядку такої передачі затверджено не було.

Разом з цим його норми підтверджують, що при здійсненні розпаювання земель КСП Бориспільське та передачі земельних ділянок у власність осіб, яким належали земельні частки (паї), не було допущено порушень, які мають істотне значення.

При цьому, позивачем не було надано доказів, а судом не було встановлено, що особи, які отримали суміжні із ОСОБА_1 земельні ділянки у порядку паювання земель КСП Бориспільське , заявляли про порушення їх прав при видачі відповідачу спірного державного акту, а також, що між ними не були погоджені межі земельних ділянок.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року (справа №350/67/15-ц), стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови. Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають. У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним . Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів .

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, яка затверджена наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 4 травня 1999 року, не містить конкретного визначення, як саме повинні бути встановлені межі земельної ділянки у натурі, та які саме документи при цьому повинні бути складені.

Конкретно вказане питання було визначено при затверджені Інструкції Про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками 18 травня 2010 року.

Як зазначено у пункті 1.2 Інструкції Про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками , встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

У пункті 2 Наказу Державного комітету України із земельних ресурсів № 376 від 18 травня 2010 року про затвердження вищезазначеної Інструкції,зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686, вказано, що межові знаки, які встановлені з метою закріплення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) до набрання чинності цим наказом, є дійсними і підлягають заміні лише при добровільному зверненні власника (користувача) земельної ділянки.

Пунктом 4.1. даної Інструкції визначено, що відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок.

Отже, вказані норми свідчать, що раніше встановлені межові знаки є дійсними, а у разі їх втрати, можливе відновлення межових знаків та відновлення меж земельної ділянки.

Відповідачем наданий Державний акт на право приватної власності на землю, який містить план зовнішніх меж земельної ділянки та опис цих меж, а 27 липня 2010 року земельній ділянці був присвоєний кадастровий номер, а отже відбулосявстановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою власника.

Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ Еко-Сервіс посилалося на те, що на праві орендаря користується земельною ділянкою, яка у визначеному Законом порядку була надана у постійне користування КП ВУКГ , і на яку частково накладається земельна ділянка, яка перебуває у власності відповідача.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Таким чином, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно з частиною п`ятою статті 7 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час прийняття рішення про надання позивачу у користування земельної ділянки) у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Відповідно до частини третьої статті 6 ЗК України (у редакції, що була чинною на дату прийняття рішення про надання у власність земельної ділянки) передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно.

Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (стаття 155 ЗК України).

Рішенням Глибоцької сільської ради № 88-XIII - XXIII від 14 лютого 2001 року надано згоду на використання колишнього піщаного кар`єру під полігон утилізації твердих відходів для м. Борисполя.

Згідно проекту відведення земельної ділянки на право постійного користування землею Виробничому управлінню комунального господарства під розміщення сміттєзвалища на території Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області, земельна ділянка, площею 6,0382 га, розташована на місці колишнього піщаного кар`єру, глибиною 30 м, на землях запасу Глибоцької сільської ради Бориспільського району.

Також у проекті зазначено, що земельна ділянка передбачена до відведення в постійне користування під розміщення сміттєзвалища твердих і рідких побутових відходів, розташована в районі злітної полоси Державного міжнародного аеропорту Бориспіль , на що адміністрація аеропорту дала згоду на розробку проекту, при умові проведення рекультивації та засипки кар`єру відходами 4 класу небезпеки та ліквідувати існуюче сміттєзвалище в районі льотної зони № 1 (с.с.192-198 т.1).

Висновком сільського голови Глибоцької сільської ради № 119 від 23 жовтня 2001 року погоджено проект відведення земельної ділянки на право постійного користування землею Виробничого управління комунального господарства, площею 6,0382 га (порушені землі - кар`єр) за рахунок земель запасу Глибоцької сільської ради під розміщення сміттєзвалища.

Відповідно до висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення земельної-технічної експертизи від 18 вересня 2015 року, відсутнє накладання меж земельних ділянок, які перебувають у власності ОСОБА_1 та у користуванні КП Виробниче управління комунального господарства , відповідно до правовстановлюючих документів. Також експертом зазначено, що земельна ділянка, якою фактично користується позивач, не відповідає місце розташуванню, конфігурації та площі земельної ділянки, на яку виданий Державний акт на постійне користування II-КВ № 002478, і яка знаходиться на відстані приблизно 2960 м від земельної ділянки, яка передана у власність ОСОБА_1 .

Аналогічний висновок було зроблено експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз 21 липня 2016 року за результатами проведення комплексної земельно-технічної та інженерно-екологічної експертизи.

Також експертами зазначено, що земельна ділянка, яка використовується ТОВ Еко-Сервіс , розташована на відстані 3 км від земельної ділянки, яка надана товариству у оренду на підставі договору оренди від 26 жовтня 2002 року і межі якої визначені при розробці проекту відведення земельної ділянки на право постійного користування землею Виробничому управлінню комунального господарства під розміщення сміттєзвалища на території Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області.

Згідно висновків експертів за результатами проведення додаткової земельно-технічної та інженерно-екологічної експертизи від 15 червня 2017 року, полігон площею 6,0382 га, що переданий в оренду ТОВ "Еко-Сервіс" на підставі договору оренди від 26.10.2002, затвердженого Бориспільським міським головою 02.12.2002 року, розташований, згідно координат поворотних точок (кутів) меж земельної ділянки, визначених при розроблені Проекту відведення земельної ділянки на право постійного користування землею Виробничому управлінню комунального господарства під розміщення сміттєзвалища на території Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської

області - за межами земельної ділянки площею 9,0046 га, яка фактично використовується ТОВ "Еко-Сервіс" для розташування та експлуатації полігону твердих побутових відходів.

Також експертами встановлено, що згідно Робочого проекту рекультивації покинутого кар`єру на землях Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області "Полігон відходів IV класу небезпеки", текстових документів Проекту відведення земельної ділянки на право постійного користування землею Виробничому управлінню комунального господарства під розміщення сміттєзвалища на території Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області та викопіровки зі схеми генплану ДМА "Бориспіль", яка є складовою цього проекту землеустрою, полігон площею 6,0382 га, що переданий в оренду ТОВ "Еко-Сервіс", знаходиться в межах земельної ділянки площею 9,0046 га, яка фактично використовується ТОВ "Еко-Сервіс" для розташування та експлуатації полігону твердих побутових відходів.

За результатами співставлення координат поворотних точок (кутів) меж земельної ділянки площею 9,0046 га, яка фактично використовується ТОВ "Еко-Сервіс" для розташування та експлуатації полігону твердих побутових відходів, координат частини цієї земельної ділянки площею 5,8322 та, яка по факту використовується ТОВ "Еко-Сервіс" для захоронення твердих побутових відходів, з Розбивочним планом та планом організації рельєфу полігону М 1:500, встановлено, що частина земельної ділянки площею 5,8322 га, яка на час проведення експертизи використовується ТОВ "Еко-Сервіс" для захоронення твердих побутових відходів, розташована в межах запроектованих для організації полігону твердих побутових відходів.

У зв`язку із зазначеним, експерт прийшов до висновку, що в процесі розроблення Проекту землеустрою при визначення координат поворотних точок (кутів) меж земельної ділянки ймовірно була допущена технічна помилка, внаслідок чого, згідно цих координат, земельна ділянка розташована в іншому місці, ніж передбачено Робочим проектом, текстовими документами проекту землеустрою та викопіровкою зі схеми генплану ДМА Бориспіль (с.с.214 т.3).

На час звернення до суду з даним позовом зазначені помилки у визначеному законодавством порядку не усунені.

Аналізуючи надані документи, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що при виготовленні Проекту відведення земельної ділянки на право постійного користування землею Виробничому управлінню комунального господарства під розміщення сміттєзвалища на території Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області Київським регіональним центром державного земельного кадастру були допущені помилки, внаслідок яких визначені за цим проектом межі земельної ділянки (її координати) не співпадають з межами земельної ділянки, які погоджувались Виробничому управлінню комунального господарства Бориспільського міськвиконкому (на даний час КП ВУКГ ) під розміщення сміттєзвалища на підставі рішення Київської обласної ради двадцять третього скликання від 06.09.2001 року за №288-17-ХХІІІ та відповідно до Акту вибору земельної ділянки на місці колишнього піщаного кар`єру на землях Глибоцької сільської ради для заповнення (рекультивації) його відходами 4-го класу небезпеки від 26 грудня 2000 року.

Також аналіз вищезазначених документів свідчить, що Державний акт на постійне користування землею, серії II-КВ № 002478, виданий Виробничому управлінню комунального господарства 31 грудня 2001 року, не підтверджує право користування земельною ділянкою, яка була передана у оренду ТОВ Еко-Сервіс і якою товариство користується фактично.

Частинами 5 та 6 статті 19 ЗК України, у редакції 1990 року, було передбачено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні,

іншому громадянину, підприємству, установі, організації провадиться лише після вилучення (викупу) цієї ділянки в порядку, передбаченому статтями 31 і 32 цього Кодексу.

Надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок.

Згідно рішення Київської обласної ради двадцять третього скликання Про регулювання земельних відносин на території області від 5 грудня 2001 року, земельна ділянка, площею 6,0382, яка підлягала передачі у користування Виробничому управлінню комунального господарства під розміщення сміттєзвалища, підлягала вилученню у Державного міжнародного аеропорту Бориспіль , а не у КСП Бориспільське , і відносилася до земель запасу Глибоцької сільської ради, а не сільськогосподарських угідь КСП Бориспіль .

Матеріали справи не містять документів, які б свідчили, що земельна ділянка, яка передавалася КП ВУКГ для розташування сміттєзвалища, вилучалася у КСП Бориспільське , у результаті розпаювання земель якого отримала земельну ділянку відповідач.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ Еко-Сервіс самовільно займає земельну ділянку, площею 6,6467 га, під розміщення сміттєзвалища на території Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області. Дана земельна ділянка належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю, а документи, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою у ТОВ Еко-Сервіс та КП ВУКГ відсутні.

Враховуючи викладене, видача ОСОБА_1 спірного Державного акту на право власності на земельну ділянку не порушувало законних прав та інтересів КП ВУКГ , так як надана підприємству згідно Державного акту на право постійного користування землею, серіяII-КВ № 002478, земельна ділянка не накладається на земельну ділянку, яка перебуває у власності відповідача.

Оскільки права та інтереси ТОВ Еко-Сервіс є похідними від прав орендодавця та користувача земельної ділянки КП ВУКГ , порушення прав якого судом встановлено не було, ТОВ Еко-Сервіс не має правових підстав для оспорювання правомірності видачі відповідачу Державного акту на право власності на земельну ділянку.

Також ТОВ Еко-Сервіс не було зазначено, як саме відсутність документів про закріплення меж земельної ділянки відповідача у 2001 році, порушило права товариства, так як земельна ділянка, надана у користування КП ВУКГ згідно Державного акту на право постійного користування землею, серія II-КВ № 002478, орендарем якої є товариство, не є суміжною із земельною ділянкою, наданою у власність відповідачу.

Твердження у апеляційній скарзі про те, що відповідач у результаті паювання земель КСП Бориспільське отримала дві земельні ділянки, а не одну, належними доказами не підтверджено, так як наявні у матеріалах справи документи про паювання земель такої інформації не містять, а представником відповідача надано пояснення, що земельна ділянка з кадастровим номером 3220882200:03:006:0100 отримана ОСОБА_1 у порядку спадкування.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на висновки суду, так як не підтверджують право на звернення ТОВ Еко-Сервіс з даним позовом та не підтверджують порушення відповідачем законних прав та інтересів товариства.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції повно з`ясовані обставини справи, оцінені надані сторонами докази, правильно застосовані норми матеріального права, не допущені порушення норм процесуального права, які б не призвели до неправильного вирішення справи, тому колегія

суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів

постановила:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКО-СЕРВІС залишити без задоволення, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 9 квітня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10 жовтня 2019 року.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.А. Семенюк