Постанова

від 09.10.2019 по справі 440/379/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2019 р.Справа № 440/379/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Ральченка І.М. , Бартош Н.С. ,

за участю секретаря судового засідання Мороза М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2019 року, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, м. Полтава, повний текст складено 19.04.19 року по справі № 440/379/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вакір"

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вакір" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання припиненим публічне обтяження - податкову заставу, яка була зареєстрована 9 жовтня 2014 року за № 14575209 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, в частині обтяження автобусу марки ЛАЗ 695Н СПГ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 , білого кольору 1998 року випуску, а також автобусу БАЗ АО79.25, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , шасі НОМЕР_4 , 2008 року випуску, внаслідок реалізації відповідачем прав, що випливають із її змісту, а саме: реалізації 24 липня 2018 року автобусів на цільовому аукціоні з продажу активів ПрАТ "Автотранспортне підприємство N 15347", ідентифікаційний код 03399439, які перебувають в податковій заставі; визнання протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Полтавській області, яка полягала у не вчиненні дій зі звільнення з податкової застави, зареєстрованої 9 жовтня 2014 року за № 14575209 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, із внесенням відповідних змін до вказаного державного реєстру автобусу ЛАЗ 695Н СПГ № НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_5 , білого кольору 1998 року випуску, а також автобусу марки БАЗ А079.25 № НОМЕР_3 , шасі НОМЕР_4 , 2008 року випуску; зобов`язання звільнити з податкової застави, зареєстрованої 9 жовтня 2014 року за № 14575209 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, із внесенням даних до вище вказаного Державного реєстру обтяжень рухомого майна автобус марки ЛАЗ 695Н СПГ № НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_5 , білого кольору 1998 року випуску, а також автобус марки БАЗ А079.25 № НОМЕР_3 , шасі НОМЕР_4 , 2008 року випуску.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2019р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вакір" задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Полтавській області щодо не звільнення з податкової застави, зареєстрованої 09.10.2014 за №14575209 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, рухомого майна - автобуса марки ЛАЗ 695Н СПГ за № НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_5 , білого кольору, 1998 року випуску. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Полтавській області щодо не звільнення з податкової застави, зареєстрованої 09.10.2014 за №14575209 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, рухомого майна - автобуса марки БАЗ А079.25 за № НОМЕР_3 , шасі № НОМЕР_6 , 2008 року випуску. Зобов`язано Головне управління ДФС у Полтавській області звільнити з податкової застави рухомого майна автобус марки ЛАЗ 695Н СПГ за № НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_5 , білого кольору, 1998 року випуску, відповідно до чинного законодавства. Зобов`язано Головне управління ДФС у Полтавській області звільнити з податкової застави рухомого майна автобуса марки БАЗ А079.25 за № НОМЕР_3 , шасі № НОМЕР_6 , 2008 року випуску, відповідно до чинного законодавства. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вакір" (вул. Добровольського, 2, м. Горішні Плавні, Полтавська область, 39800, код ЄДРПОУ 39179373) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39461639).

Головне управління ДФС у Полтавській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 72, 90, 242 Кодексу адміністративного судочинства України. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що п. 93.1. ст. 93 Податкового кодексу України передбачає вичерпний перелік підстав для звільнення з податкової застави майна, зокрема, отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку. В даному випадку, суд першої інстанції не врахував відсутність у відповідача законних підстав вивести з податкової застави придбане позивачем майно, у зв`язку із наявністю у ПрАТ "Автотранспортне підприємство №15347" податкового боргу. Просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2019р. в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Представник позивача заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2019р. залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у зв`язку з несплатою ПАТ "Автотранспортне підприємство 15347" узгоджених грошових зобов`язань у встановлений Податковим кодексом України строк, податковим керуючим складено акт опису майна від 07.10.2014 року № 7/16-02-15-54, який вцілому містить відомості про 10 автобусів боржника, зокрема, автобус марки ЛАЗ 695Н СПГ № НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_5 , білого кольору 1998 року випуску, а також автобус марки БАЗ А079.25 № НОМЕР_3 , шасі НОМЕР_4 , 2008 року випуску (а.с. 82).

09.10.2014 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено запис про обтяження 14575209; вид обтяження: публічне обтяження; тип обтяження: податкова застава; об`єкт обтяження: активи платника податків згідно з актом опису від 07.10.2014 №7/16-02-15-54; обтяжувач - Комсомольське відділення Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області; боржник: ПАТ "Комсомольське автотранспортне підприємство 15347"; підстава обтяження: п. 89.2 ст. 89 Податкового кодексу України (а.с. 54-57).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.11.2017 у справі №816/1821/17 надано Головному управлінню ДФС у Полтавській області дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу Приватного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство № 15347" у розмірі 1 059 712 грн. 93 коп. за рахунок майна Приватного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство № 15347", що перебуває у податковій заставі.

24 липня 2018 року проведено цільовий аукціон з продажу активів Приватного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство № 15347", які перебувають у податковій заставі, організатор аукціону - Центральна універсальна біржа, на якому реалізовано описане майно, а саме: автобус марки ЛАЗ 695Н СПГ № НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_5 , білого кольору 1998 року випуску, автобус марки БАЗ А079.25 № НОМЕР_3 , шасі НОМЕР_4 , 2008 року випуску.

Переможцем аукціону визначено ТОВ "Вакір" (а.с. 36-37).

08.08.2018 між позивачем та ПАТ "Автотранспортне підприємство № 15347" укладено договори купівлі-продажу вищевказаного майна та підписано акти приймання-передачі транспортних засобів (а.с. 38-43).

11.01.2019 позивач звернувся до ГУ ДФС у Полтавській області з листом щодо звільнення рухомого майна з податкової застави із внесенням відповідних даних до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (а.с. 59).

Листом від 25.01.2019 №3251/10/16-31-17-02-23 відповідач відмовив ТОВ "Вакір" у знятті обтяжень з майна, посилаючись на те, що у зв`язку з наявністю у ПАТ "Автотранспортне підприємство №15347" податкового боргу та реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна трьох актів опису, згідно яких в податкову заставу описані автобуси ПАТ "Автотранспортне підприємство №15347", вивести окремо з податкової застави 8 реалізованих автобусів не має законних підстав (а.с. 66-67).

Вважаючи таку відмову необґрунтованою, ТОВ "Вакір" звернулось до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи факт продажу позивачу майна ПАТ "Автотранспортне підприємство № 15347", яке перебувало у податковій заставі, вказане майно підлягає звільненню з податкової застави. Оскільки вказане питання не було вирішено, суд дійшов висновку, що вказана бездіяльність податкового органу є протиправною, а належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язання відповідача звільнити з податкової застави рухомого майна автобус марки ЛАЗ 695Н СПГ за № НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_5 , білого кольору, 1998 року випуску, та автобус марки БАЗ А079.25 за № НОМЕР_3 , шасі № НОМЕР_6 , 2008 року випуску, відповідно до чинного законодавства. В решті заявлені позовні вимоги є необґрунтованими.

Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на те, що ані позивачем, ані відповідачем рішення суду в частині позовних вимог, які були залишені без задоволення, в апеляційному порядку оскаржено не було.

Згідно з ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, виходячи з положень вказаної норми законодавства, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.87.2 ст.87 Податкового кодексу України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Статтею 88 Податкового кодексу України встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Питання виникнення права податкової застави врегульовано положеннями статті 89 Кодексу.

Так, згідно з п. 89.3 Податкового кодексу України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Водночас, п. 93.1 ст. 93 Податкового кодексу України чітко визначено підстави звільнення з податкової застави.

Так, відповідно до вимог зазначеного пункту ст. 93 ПК України майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:

93.1.1 отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку;

93.1.2 визнання податкового боргу безнадійним;

93.1.3 набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства;

93.1.4 отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.

Колегія суддів зазначає, що позиція відповідача, викладена у відзиві на позов та в апеляційній скарзі, щодо відмови у звільненні майна з податкової застави, яке було продано на цільовому аукціоні, ґрунтується на тому, що податковий борг ПАТ "Автотранспортне підприємство №15347" погашено не у повному обсязі та вивести окремо з податкової застави 8 реалізованих автобусів не має законних підстав, а тому відсутні підстави для звільнення майна з податкової застави.

Однак, відповідач при цьому не враховує вимоги п. 93.4 Податкового кодексу України, згідно якого, у разі продажу майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 95 цього Кодексу таке майно звільняється з податкової застави (із внесенням змін до відповідних державних реєстрів) з дня отримання контролюючим органом підтвердження про надходження коштів до бюджету від такого продажу.

В ході розгляду справи встановлено, що позивачем придбано майно ПАТ "Автотранспортне підприємство №15347", яке перебувало у податковій заставі, а також здійснена його оплата, що не заперечується сторонами.

Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимогами усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Порядок та механізм ведення Реєстру обтяжень врегульовано Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", Порядком ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 року № 830 (надалі - Порядок), Інструкцією про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 29.07.2004 року № 73/5 (надалі - Інструкція).

Вищевказаними нормативними документами врегульовано механізм та порядок внесення інформації до Реєстру обтяжень.

Згідно абз. 4 п. 5 Порядку, державна реєстрація податкової застави, предметом якої є рухоме майно, проводиться податковим керуючим, яким складено акт опису, повноваження якого передбачені абз. 5 п. 2 Порядку, зокрема, надання послуг з державної реєстрації відомостей про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також звернення стягнення на предмет обтяження.

Поряд з цим, п. 3.6 Інструкції визначено перелік можливих змін до предмету обтяження рухомого майна в Реєстрі обтяжень. Зокрема, встановлено, що залежно від типу зміни, яку потрібно здійснити, обирається відповідне значення: "заміна предмета", "вилучення предмета", "додавання предмета" або "виправлення предмета".

Відповідно до абз. 3 п. 6 Порядку, такі зміни здійснюються податковим керуючим на підставі сформованої ним заяви за допомогою програмних засобів ведення Реєстру обтяжень, тобто шляхом безпосереднього доступу до зазначеного реєстру.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач безпідставно відмовляє у звільненні належного позивачу майна з податкової застави.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов`язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Високі Договірні Сторони зобов`язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами (ст. 46 Конвенції).

У справі "Новік проти України" (18.12.2008) Суд зробив висновок, що "надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога "якості закону" у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля".

Положення закону повинні бути передбачуваними та надавати достатньо гарантій проти свавільного застосування (рішення Європейського суду по справі Свято- Михайлівської парафії проти України від 14.06.2007 року).

Жодна норма не може вважатися „законом", якщо вона не сформульована з точністю, достатньою для того, щоб надати змогу громадянинові регулювати свою поведінку: він має бути спроможним -якщо потрібно, після відповідної консультації - передбачити такою мірою, наскільки це є розумним за даних обставин, наслідки, які можуть випливати з його дій. Ці наслідки не повинні бути передбачуваними з абсолютною певністю. У той час, як певність у праві є вельми бажаною, вона може спричиняти надмірну жорсткість, а право має йти в ногу з обставинами, що змінюються. Відповідно до цього більшість законів з необхідністю укладаються в термінах, які більшою чи меншою мірою є нечіткими, а їхнє тлумачення і застосування є питаннями практики (Рішення Європейського суду "Фельдек проти Словаччини" від 12.07.2001 року).

Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 15.05.2019 року по справі № 688/4324/16-а.

Таким чином, враховуючи відсутність правових підстав для не вчинення дій зі звільнення з податкової застави, зареєстрованої 9 жовтня 2014 року за №14575209 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, із внесенням відповідних змін до вказаного державного реєстру автобуса марки ЛАЗ 695Н СПГ № НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_5 , білого кольору 1998 року випуску та автобуса марки БАЗ А079.25 № НОМЕР_3 , шасі НОМЕР_4 , 2008 року випуску, колегія суддів дійшла висновку, що бездіяльність відповідача є протиправною.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності власних дій, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час її апеляційного перегляду не довів належними та допустимими доказами правомірність власних дій (бездіяльності), які є предметом оскарження позивачем.

Як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Згідно Рішення ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

З урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 КАС України завдань суду, як державної правозахисної інституції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з метою повного захисту порушених прав та інтересів особи, необхідним є саме зобов`язання Головне управління ДФС у Полтавській області звільнити з податкової застави рухомого майна автобус марки ЛАЗ 695Н СПГ за № НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_5 , білого кольору, 1998 року випуску, та автобус марки БАЗ А079.25 за № НОМЕР_3 , шасі № НОМЕР_6 , 2008 року випуску, відповідно до чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними, не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, підлягає скасуванню у зв`язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги, який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містить виключно суб`єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено, в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано, в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано, та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено, які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Суд зазначає, що доводи апеляційної скарги є ідентичними тим, які були висловлені в запереченнях на позов та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи, інших обґрунтувань в апеляційній скарзі наведено не було.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2019 року по справі № 440/379/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді (підпис) (підпис) І.М. Ральченко Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 15.10.2019 року