Ухвала

від 11.10.2019 по справі 390/586/19

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

11 жовтня 2019 року м. Кропивницький

справа № 390/586/19

провадження № 22-ц/4809/1622/19

Кропивницький апеляційний суд у складі судді Дьомич Л.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 10 вересня 2019 року, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 оскаржив в апеляційному порядку рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 10 вересня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Бєлінський Ігор Дмитрович, ОСОБА_3 про визнання договору недійсним.

Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги визначенні статтею 356 ЦПК України.

Так, згідно з п. 2 ч. 4 ст. 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються копії скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Однак, всупереч викладеному, додатки до апеляційної скарги надані скаржником тільки до суду. Примірники апеляційної скарги, надані скаржником для інших учасників справи, доданих до скарги документів не містять.

Пунктом 3 ч. 4 ст. 356 ЦПК України передбачено, що до апеляційної скарги додаються також документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Як встановлено апеляційним судом, скаржником судовий збір за подання апеляційної скарги не сплачено. Разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 подано клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі. В обґрунтування заявленого клопотання зазначено, що за подання апеляційної скарги на рішення суду у даній справі передбачена сплата судового збору в сумі 1152,60 грн. Однак, згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 24 вересня 2019 року № 14450, за період з 1 кварталу 2018 року по 2 квартал 2019 року у Кропивницькій ДПІ відсутня інформація про доходи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ). Оскільки сума судового збору, яка підлягає сплаті скаржником, перевищує 5% розміру його річного доходу за попередній календарний рік, зазначене є підставою для ухвалення судового рішення про відстрочку сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України Про судовий збір .

В частині заявленого скаржником клопотання про відстрочення сплати судового збору, апеляційний суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні від 20 травня 2010 року у справі Пелевін проти України , зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Відповідно до практики ЄСПЛ, вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі Шишков проти Росії ( Shishkov v. Russia )).

ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі Креуз проти Польщі ( Kreuz v. Poland ) від 19 червня 2001 року, п. 59).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 8 Закону України Про судовий збір передбачено право суду за клопотанням сторони, враховуючи її майновий стан, відстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

При цьому, необхідно враховувати, що норми ЦПК України та Закону України Про судовий збір не містять вичерпного й чітко визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Як зазначив ЄСПЛ у своїх рішеннях Kniat v. Poland від 26 липня 2005 року (п. 44) та Jedamski and Jedamska v. Poland від 26 липня 2005 року (п.п. 63-64), оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища.

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що підставою для вчинення судом дій, зазначених у ст. 8 Закону України Про судовий збір , є врахування ним майнового стану сторін. Вказаною нормою передбачено право суду, а не його обов`язок щодо відстрочення сплати судового збору. При цьому, ст. 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Тож особа, яка заявляє клопотання на підставі ст. 8 Закону України Про судовий збір , повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. Обґрунтування обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, виходячи з вимог процесуального закону щодо доказів і доказування, покладається на особу, яка звертається з відповідним клопотанням.

Разом з тим, надаючи до суду апеляційної інстанції довідку органу ДПС України про відсутність у податкового органу інформації про доходи скаржника за період з 1 кварталу 2018 року по 2 квартал 2019 року, ОСОБА_1 не зазначено про наявність або відсутність у нього рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища, а також не надано відповідних доказів (витяги з відповідних державних реєстрів тощо). Крім того, враховуючи, що відстрочення сплати судового збору є можливим лише на певний період, тривалість якого у будь-якому випадку обмежується ухваленням судового рішення у справі, скаржником не надано до суду апеляційної інстанції доказів, які б підтверджували фінансову спроможність останнього сплатити суму судового збору протягом встановленого законом строку розгляду апеляційної скарги.

Таким чином, докази, які у своїй сукупності свідчили б про об`єктивну неможливість або утруднення, пов`язане зі значним погіршенням фінансового становища, сплати скаржником судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому порядку і розмірі, в матеріалах апеляційного оскарження відсутні.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст.185, 356, 357 ЦПК України апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху.

Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що цивільна справа за позовом ОСОБА_1 була розглянута судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження, малозначною не визнавалася.

Разом з тим, апеляційна скарга на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 10 вересня 2019 року у даній справі скріплена підписами позивача (апелянта) ОСОБА_1 та представника позивача ОСОБА_4 на підставі довіреності від 31 січня 2019 року, ксерокопія якої додана до скарги. При цьому, відповідність доданої до апеляційної скарги копії довіреності оригіналу зазначеного документа відповідно до вимог чинного законодавства не засвідчена.

Як визначено у ч. 1 ст. 60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Частиною 3 ст. 131-2 Конституції України у редакції Закону України від 02 червня 2016 року № 1401-VІІІ, який набув чинності 30 вересня 2016 року, передбачено, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Пунктом 16-1 Перехідних положень Конституції України у редакції Закону України від 02 червня 2016 року встановлено, що представництво відповідно до п. 3 ч. 1 ст.131-1 та ст. 131-2 Конституції України виключно прокурорами або адвокатами у судах апеляційної інстанції здійснюється з 01 січня 2018 року. Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VІІІ, здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

Враховуючи те, що провадження у даній справі було відкрите Кіровоградським районним судом Кіровоградської області 26 квітня 2019 року, спір у справі виник не на підставі трудових відносин та не є малозначним, представництво позивача в апеляційному суді має здійснюватися адвокатом.

Однак, зі змісту довіреності від 31 січня 2019 року не вбачається наявності у представника позивача ОСОБА_4 статусу адвоката.

Таким чином, довіреність від 31 січня 2019 року є неналежним доказом наявності у ОСОБА_4 повноважень на підписання апеляційної скарги та відповідно представлення інтересів сторони.

Керуючись ст.ст. 185, 356, 357 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 10 вересня 2019 року, - залишити без руху.

Запропонувати ОСОБА_1 у термін, який не може перевищувати десять днів з дня отримання копії ухвали, надати до Кропивницького апеляційного суду:

- належним чином засвідчені копії письмових матеріалів, доданих до апеляційної скарги, відповідно до кількості учасників справи;

- інші докази, які свідчать про об`єктивну неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору (інформація про відсутність нерухомого, рухомого майна, цінних паперів, іншого майна; у випадку наявності майна - докази неможливості його відчуження або того, що таке відчуження призведе до значного погіршення матеріального становища скаржника, тощо)

або

-докази сплати судового збору у встановленому законом порядку і розмірі.

У разі невиконання зазначених вимог в установлений строк, апеляційна скарга буде визнана неподаною та повернута заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Кропивницького

апеляційного суду Л.М. Дьомич