Постанова

від 03.10.2019 по справі 11/б-921/1448/2013

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2019 р. Справа №11/Б-921/1448/2013

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів: Бойко С.М.

Якімець Г.Г.

за участю представників сторін від:

кредиторів: не з`явилися;

за участю: арбітражний керуючого (ліквідатора) Козирицького А.С.

розглянувши апеляційні скарги 1) Фізичної особи-підприємця Фінгерта Олександра Ростиславовича, м. Луцьк

2) Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Матвійчука О.Ю.

на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 21.05.2019 (суддя А.М.Сидорук, повний текст ухвали складено та підписано 13.06.2019)

у справі №11/Б-921/1448/2013

за заявою ініціюючого кредитора Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк м. Київ

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Лікеро-горілчаний завод Калганоф м.Збараж, Тернопільська область

ВСТАНОВИВ:

Суть спору та фактичні обставини справи.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 14.03.2013 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ Лікеро-горілчаний завод Калганоф .

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 22.04.2014 затверджено реєстр вимог кредиторів.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 13.10.2015 припинено процедуру розпорядження майном; ТОВ Лікеро-горілчаний завод Калганоф визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого Козирицького А.С.

27.03.2019 ліквідатором Козирицьким А.С. до суду було подано звіт та ліквідаційний баланс, а також клопотання про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого (ліквідатора) за підсумками ліквідаційної процедури з 13.10.2015 по 25.03.2019 на загальну суму 1 131 074,06 грн., з яких 486 999,61 грн. оплата послуг арбітражного керуючого та 662 074,45 грн. витрат, понесених під час здійснення ліквідаційної процедури.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 21.05.2019 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, боржника ліквідовано як юридичну особу, у звязку із достатньою відсутністю активів у боржника, постановлено вважати погашеними грошові вимоги: ПАТ Всеукраїнський акціонерний банк в сумі 164 627 170,96 грн.; ГУ ДФС у Тернопільській області в сумі 8 402 757,87 грн.; відділу ДВС Збаразького районного управління юстиції в сумі 121 031,67 грн.; ТОВ ЛЕП в сумі 12 559,32 грн; підприємця Фінгерта О.Р. в сумі 5 898 000 грн.; ТОВ Тернава-сервіс в сумі 7 197 700 грн.; Волинського ОТВ АМК України в сумі 34 000 грн.; затверджено звіт ліквідатора про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками ліквідаційної процедури на загальну суму 1 131 074,06 грн., з яких 486 999,61 грн. оплата послуг арбітражного керуючого та 662 074 ,45 грн. витрат, понесених під час здійснення ліквідаційної процедури; стягнуто з:

ГУ ДФС - 16 090, 16 грн.; Відділу ДВС Збаразького районного управління юстиції - 239,88 грн.; ПАТ Всеукраїнський акціонерний банк - 282 053,33 грн.; ТОВ ЛЕП - 23,41 грн.; ТОВ Тернава-Сервіс - 12 219,55 грн.; ФОП Фінгерта О.Р. - 10 017,26 грн.; Волинського ОТВ АМК України - 63,17 грн. оплати послуг арбітражного керуючого А.С. та понесених витрат пропорційно вимогам, внесеним до реєстру вимог кредиторів. Припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, а провадження у справі закрито.

Ухвала суду мотивована тим, що ліквідатором ТОВ Лікеро-горілчаний завод Калганоф - Козирицьким А. С. виконані всі дії в ході здійснення ліквідаційної процедури відповідно до вимог Закону про банкрутство.

В частині затвердження звіту арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв`язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника. При цьому у випадку, коли для оплати послуг арбітражного керуючого не достатньо коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то оплата послуг арбітражного керуючого, зокрема ліквідатора, має здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.

Узагальнення доводів осіб, які подали апеляційні скарги та інших учасників справи.

ФОП Фінгертом О.Р. подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду, прийняти нове рішення, яким відмовити арбітражному керуючому Козирицькому А.С. у затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого за період з 13.10.2015 по 25.03.2019 на загальну суму 1 131 074, 06 грн., а справу направити для продовження розгляду.

У своїй апеляційній скарзі скаржник зазначає, що ухвалу суду про заміну кредитора ФОП Фінгерта О.Р. надійшла останньому лише 21.05.2019, саме в день розгляду звіту ліквідатора Козирицького А.С., а відтак, ФОП Фінгерт О.Р. був позбавлений можливості брати участь у судовому засіданні по розгляду звіту ліквідатора, ознайомитись з поданим звітом та висловити свою думку відповідно до ст.46 Закону про банкрутство. Крім цього, скаржник зазначає, що інвентаризація майна ліквідатором не була проведена належним чином, оскільки дії ліквідатора щодо пошуку майна, а саме автонавантажувача не є належними та повними. Апелянт вказує на відсутність права суду покладати оплату грошової винагороди та понесених витрат по справі на кредиторів у справі про банкрутство.

ПАТ ВіЕйБі Банк також подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду про затвердження ліквідаційного балансу, ліквідацію юридичної особи та стягнення оплати послуг арбітражного керуючого та понесених витрат, а справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції. У своїй апеляційній скарзі апелянт загалом зазначає, що відповідно до ст.ст.41, 46 Закону про банкрутство завданням ліквідатора є дійсний та належний пошук майна, а не лише констатація факту відсутності майна. Тому, у разі виявлення фактів незаконного вилучення майна ліквідатор повинен вжити заходів з повернення його до ліквідаційної маси. Крім цього, апелянт вказує на те, що ліквідатором не вчинено дій щодо погашення дебіторської заборгованості чи її реалізації. Щодо примусового стягнення грошової винагороди на користь арбітражного керуючого з кредитора, який звернувся за захистом свого права, то апелянт зазначає, що таке не передбачено чинним законодавством та призведе до матеріальних збитків банку, а також порушення публічного порядку у суспільстві.

ФОП Фінгертом О.Р. подано відзив на апеляційну скаргу ПАТ ВіЕйБі Банк , в якому просить скасувати оскаржувану ухвалу суду, з підстав викладених в апеляційній скарзі, справу направити до місцевого господарського суду на стадію ліквідаційної процедури для продовження розгляду.

Ліквідатором Козирицьким А.С. подано відзив на апеляційні скарги, в якому просить залишити без змін оскаржувану ухвалу суду, покликаючись на те, що ним на виконання ч.2 ст.41 Закону про банкрутство було проведено інвентаризацію майна банкрута, про що складено відповідні описи та долучено до матеріалів справи, зокрема, копію акту інвентаризації розрахунків з дебіторами і кредиторами від 01.07.2016. Крім цього, ліквідатор зазначив, що ним належним чином, обґрунтовано та логічно здійснено запити до відповідних органів з урахуванням минулої діяльності банкрута, а посилання скаржників на відсутність відповідних запитів є необґрунтованими та такими, що не відповідають матеріалам справи. Ним було направлено запит до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Тернопільській області №02/08/23 від 29.10.2015, на що отримано лист - відповідь №27270/3-1.-03-23 від 18.11.2015. Тому, покликання скаржника на невжиття заходів щодо виявлення виконавчих проваджень є помилковими. Ліквідатор також зауважує, що ФОП Фінгерту О.Р. достеменно було відомо про розгляд звіту ліквідатора та затвердження ліквідаційного балансу, оскільки у матеріалах справи є клопотання ФОП Фінгерта О.Р. від 22.04.2019 про відкладення розгляду справи, а отже, особисто визнано про інформування призначення саме до розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. У відзиві ліквідатор також зазначив, що згідно практики Верховного Суду та аналізу норм законодавства, у випадку коли для оплати послуг арбітражного керуючого не достатньо коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то оплата послуг арбітражного керуючого, зокрема ліквідатора, має здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.

До початку розгляду апеляційних скарг по суті судом встановлено, що такі подані на один і той же процесуальний документ, а відтак, вищезазначені апеляційні скарги об`єднано до спільного розгляду.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відсутні у судовому засіданні апелянти та кредитори повідомлені належним чином про час та місце судового засідання, однак не скористалися правом взяти участь у судовому засіданні.

Ліквідатором в судовому засіданні викладено заперечення по суті апеляційних скарг.

Інших клопотань, заяв в порядку ст.207 ГПК України сторонами заявлено не було.

Оцінка суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (надалі Закон про банкрутство).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону про банкрутство, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Так, судом апеляційної інстанції звертається увага, що ліквідація боржника - це припинення існування суб`єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом.

Ліквідаційна процедура, як стадія провадження у справі про банкрутство, є однією з найбільш ймовірних та прогнозованих процедур, які застосовуються до неплатоспроможного боржника та є механізмом виведення з ринку нерентабельних та неперспективних підприємств.

Правильне завершення ліквідаційної процедури є основним завданням ліквідатора, який, з урахуванням покладених на нього Законом про банкрутство повноважень повинен наполегливо та добросовісно працювати упродовж всієї процедури ліквідації.

Звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх необхідних заходів ліквідаційної процедури, вчинення адекватних дій щодо виявлення кредиторів та активів боржника, за результатами розгляду яких суд приймає ухвалу про ліквідацію боржника та закриття провадження у справі.

Отже, законодавцем передбачено певну сукупність дій, які необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом з зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів).

Подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за результатом проведених дієвих заходів, які передбачені у ліквідаційній процедурі.

Законом не визначено вичерпний перелік таких заходів, які має вчинити ліквідатор для завершення ліквідаційної процедури, визначені тільки основні напрямки таких заходів, що дозволяють сформувати ліквідаційну масу та задовольнити, за умови виявлення майна (ліквідних активів), вимоги кредиторів, що логічно випливає із визначених Законом повноважень ліквідатора та надає останньому можливість відповідно до власного самостійного та незалежного розсуду вчиняти дії щодо виявлення та розшуку активів банкрута для формування ліквідаційної маси.

Разом з тим, обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів щодо їх належного здійснення - принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі (аналогічна права позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №927/1191/14).

Пунктом 1 ст. 46 Закону про банкрутство визначено, що після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються:

- відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси;

- відомості про реалізацію об`єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу;

- копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна;

- реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів;

- документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів;

- довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню;

- для акціонерних товариств - копія розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

- для емітентів цінних паперів - копія звіту про наслідки погашення цінних паперів, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

У наведеній нормі законодавець визначив обов`язковий перелік документів, без яких не може бути затверджений звіт ліквідатора господарським судом, який водночас не є вичерпним.

Судом встановлено, що ліквідатором вчинялись заходи щодо виявлення дебіторської заборгованості. Зокрема, було з`ясовано про наявність справи №918/1593/13 про банкрутство ТОВ - фірма РВК , відповідно до ухвали Господарського суду Рівненської області у якій від 04.03.2014 ТОВ Лікеро-горілчаний завод Калганоф було визнано грошові вимоги та включено їх до реєстру вимог кредиторів. Відповідно до ухвали Господарського суду Рівненської області від 29.06.2011 ТОВ Лікеро-горілчаний завод Калганоф було визнано грошові вимоги та включено їх до реєстр вимог кредиторів ВАТ Рінеголовпостач у іншій справі №9/36. Виявлену дебіторську заборгованість було включено до ліквідаційної маси.

На виконання вимог ч. 2 ст. 41 Закону про банкрутство ліквідатором на підставі наказу №3 від 14.10.2015 було з 01.05.2016 по 01.07.2016 проведено інвентаризацію майна банкрута, про що складено відповідні описи, які з клопотанням №02-08/78 від 15.08.2016 було долучено до матеріалів справи, а саме: копію протоколу інвентаризаційної комісії від 01.07.2016; копію інвентаризаційного опису необоротних активів основні засоби (нерухомість) від 01.07.2016; копію інвентаризаційного опису необоротних активів (споруда) від 01.07.2016; копію інвентаризаційного опису необоротних активів від 01.07.2016; копію акту №1 інвентаризації наявності грошових коштів, бланків документів суворої звітності від 01.07.2016; копію акту №3 інвентаризації наявності фінансових інвестицій від 01.07.2016; копію інвентаризаційного опису об`єктів інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів №4 від 01.07.2016; копію акту №2 про результати інвентаризації грошових коштів від 01.07.2016; копію інвентаризаційного опису матеріальних цінностей, прийнятих на відповідальне зберігання від 01.07.2016; копію акту інвентаризації розрахунків з дебіторами і кредиторами від 01.07.2016.

Матеріалами справи також підтверджується, що 15.12.2015 ліквідатором було укладено договір №24 на організацію та проведення відкритих торгів (аукціону).

Ліквідатором було виставлено майно боржника на аукціон як цілісний майновий комплекс за сукупністю вимог кредиторів, а саме 188 868 733, 33 грн., що відповідає вимогам ч.1 ст. 43 Закону про банкрутство.

Оголошення щодо проведення аукціону розміщено: офіційних веб-сайтах Вищого господарського суду України та Міністерства юстиції України.

В подальшому, 19.08.2016 на офіційному сайті Вищого господарського суду України розміщено повідомлення про визнання аукціону з продажу цілісного майнового комплексу таким що не відбувся у зв`язку з відсутністю учасників.

З урахуванням зазначеного, ліквідатор звернувся до забезпеченого кредитора ПАТ Всеукраїнський акціонерний банк з листом №02-08/79 від 19.08.2016 про надання згоди на проведення повторного аукціону, та другого повторного аукціону з продажу майна, яке перебуває в заставі банку відповідно до договорів застави.

У відповідь на вказаний лист банком відмовлено у наданні згоди, оскільки немає відповідного рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Як підтверджується матеріалами справи, ухвалою господарського суду Тернопільської області від 13.10.2016, яку залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.02.2017, надано згоду арбітражному керуючому (ліквідатору) на реалізацію заставного майна банкрута, яке перебувало в заставі у банку.

Ліквідатором з урахуванням можливості пониження вартості майна на 20 відсотків, було виставлено майно боржника на повторний аукціон за вартістю 151 094 986,53 грн., а в подальшому на другий повторний аукціон за вартістю 120 875 989,22 грн.

Як вбачається з протоколу №30/11/16-24А про проведення аукціону ліцитатор у зв`язку з відсутністю пропозицій учасників аукціону - знижував початкову вартість на крок аукціону доти, доки ТОВ Вітаагро не погодилось придбати майно по лоту №24 за 3 626 279,89 грн.

Ухвалою господарського суду від 30.05.2017, яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.08.2017, в задоволенні заяви ПАТ Всеукраїнський акціонерний банк , про визнання недійсним результатів другого повторного аукціону з продажу цілісного майнового комплексу у справі про банкрутство ТОВ Лікеро-горілчаний завод Калганоф , відмовлено.

Ухвалою господарського суду від 30.05.2017, яку залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.08.2017, затверджено звіт ліквідатора Козирицького А.С. про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за результатами проведеної ліквідаційної процедури (з 13.10.2015 по 28.02.2017) на загальну суму 759 726,82 грн., з яких 107 220,90 грн. - оплата послуг арбітражного керуючого та 652 505,92 грн. - витрати, понесені під час здійснення ліквідаційної процедури.

Як підтверджується матеріалами справи, 04.11.2015 було отримано від Управління Держпраці у Тернопільській області відповідь №432/14.1-0/15, відповідно до якої за боржником значиться зареєстрованим на праві власності один автонавантажувач 32-8РЄ 15. В подальшому отримано відповідь №162/14.1-05/16 від 03.02.2016 з копією свідоцтва про право власності на автонавантажувач 32-8 FG15. При проведені інвентаризації майна з 01.05.2016 по 01.07.2016 ліквідатором не було виявлено вказаного автонавантажувача, у зв`язку з чим, було направлено до Збаразького відділення поліції ГУНП в Тернопільській області заяву про вчинення кримінального правопорушення (злочину) №02-07/76 від 28.07.2016 та здійснити розшук автонавантажувача.

Збаразьке відділення поліції ГУНП в Тернопільській області листом №6053/106/012016 повідомило, що встановити місце перебування керівника, а також місце перебування автонавантажувача виявилось неможливим. У зв`язку із цим, на підставі акту списання транспортних засобів від 12.12.2018 та акту про списання автотранспортних засобів від 12.12.2018, ліквідатором зазначений автонавантажувач було списано як відсутній.

Листом №7216/106/01-16 від 03.11.2016 Збаразьке відділення поліції ГУНП в Тернопільській області повідомило, що заява розпорядника майна ТОВ Лікеро-горілчаний завод Калганоф була розглянута згідно Закону України Про звернення громадян та складено висновок за результатами перевірки від 06.01.2015, згідно якого в діях директора заводу відсутні ознаки кримінального правопорушення.

Матеріалами справи також встановлено, що відповідно до інформаційної довідки від 02.04.2019 №161915755 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ТОВ Лікеро - горілчаний завод Калганоф відомості про обтяження відсутні.

Згідно з витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 04.04.2019 №58949149 сформованого за суб`єктом: юридична особа ТОВ Лікеро - горілчаний завод Калганоф , інформація щодо обтяжень рухомого майна відсутня.

Як вірно було встановлено місцевим господарським судом, ліквідатором було направлено голові комітету кредиторів повідомлення вих. №02- 08/153 від 18.05.2018, №02-08/158 від 31.05.2018, №02-08/180 від 17.12.2018, №02-08/182 від 29.01.2019 про збори комітету кредиторів з порядком денним: розгляд звіту арбітражного керуючого Козирицького A.C. про діяльність як ліквідатора боржника; про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат ліквідатора; вирішення питання щодо затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Однак на зазначений час та дату представник ПАТ Всеукраїнський акціонерний банк не з`являвся, у зв`язку з чим ліквідатором було складено відповідні акти №1 від 25.05.2018; №2 від 08.06.2018; №3 від 24.12.2018; №4 від 04.02.2019.

Відповідно до ст. 46 Закону про банкрутство, після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали надсилається органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи - банкрута, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також власнику майна та органам доходів і зборів за місцезнаходженням банкрута.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що арбітражним керуючим (ліквідатором) Козирицьким А.С. виконані усі достатні дії в ході здійснення ліквідаційної процедури відповідно до вимог Закону про банкрутство в частині відшуковування усіх без виключення активів боржника та їх подальшої реалізації з отриманням і розприділенням коштів у порядку, визначеному Законом про банкрутство, а відтак, звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс правомірно затверджено судом першої інстанції.

Згідно ст. 83 Закону про банкрутство, господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо, зокрема, затверджений звіт ліквідатора в порядку, передбаченому цим Законом, а згідно ст. 19 цього ж Закону, дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до п. 4 ст. 83 Закону про банкрутство, у випадках, передбачених п.п. 4-7 ч. 1 цієї статті, зокрема, затвердження звіту ліквідатора в порядку, передбаченому цим Законом, господарський суд в ухвалі про припинення провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Законом строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню, а згідно ст. 45 цього Закону вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Щодо затвердження звіту ліквідатора про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування його витрат за підсумками усієї ліквідаційної процедури з 13.10.2015 по 25.03.2019 на загальну суму 1 131 074,06 грн., з яких 486 999, 61 грн. оплата послуг арбітражного керуючого та 662 074 ,45 грн. витрат, понесених під час ліквідаційної процедури, то судом апеляційної інстанції враховується таке.

Відповідно до положень ст. 115 Закону України про банкрутство арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.

Грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора складається з основної та додаткової грошових винагород.

Основна грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора визначається в розмірі двох середньомісячних заробітних плат керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до введення господарським судом процедури санації боржника або відкриття процедури ліквідації банкрута за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень керуючого санацією або ліквідатора. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора не може перевищувати десяти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.

Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень керуючого санацією, ліквідатора.

Розпорядник майна звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на першому засіданні комітету кредиторів, а також за результатами процедури розпорядження майном боржника. Керуючий санацією не рідше одного разу на три місяці, а ліквідатор - щомісяця звітують перед комітетом кредиторів про нарахування та виплату основної та додаткової грошових винагород арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування витрат .

Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат доводиться кредиторам до відома та повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів.

Ухвалою господарського суду від 09.08.2016 затверджено оплату основної грошової винагороди арбітражного керуючого ТОВ Лікеро-горілчаний завод Калганоф - ОСОБА_1 у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання ним повноважень ліквідатора за рахунок коштів одержаних від реалізації майна банкрута.

Згідно поданого ліквідатором банкрута розрахунку, розмір оплати послуг арбітражного керуючого Козирицького A.C. в період виконання обов`язків ліквідатора з 13.05.2015 по 25.03.2019 становить 468 999,61 грн.

Крім того, судом апеляційної інстанції також враховується, що уже були предметом судового розгляду та відповідно затверджені згадуваною вище ухвалою у цій же справі від 30.05.2017 нарахування та виплати грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за результатами проведеної ліквідаційної процедури арбітражного керуючого Козирицького А.С. за період з 13.10.2015 по 28.02.2017 на загальну суму 759 726,82 грн., з яких 107 220,90 грн. - оплата послуг та 652 505,92 грн. - витрати, понесені під час здійснення ліквідаційної процедури, тому, судом апеляційної інстанції може здійснюватися перегляд оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 21.05.2019 в частині вказаних нарахувань і виплат за період з 01.03.2017 по 25.03.2019.

Отже, якщо врахувати, що за підсумками ліквідаційної процедури з 13.05.2015 по 25.03.2019 обгрунтовані належним розрахунком ліквідатора витрати уже затверджені названою вище ухвалою від 30.05.2017 на загальну суму 1 131 074,06 грн., з яких 468 999,61 грн. оплата послуг арбітражного керуючого та 662 074,45 грн. витрати ліквідаційної процедури, то фактично предметом розгляду суду апеляційної інстанції є різниця витрат загалом у сумі 371 347,24 грн., з яких 361 778,71 грн. послуги арбітражного керуючого та 9 568,48 грн. витрат у такій процедурі.

Враховуючи, що ліквідатором було частково відшкодовано власні витрати загалом у сумі 810 367,58 грн., з яких 662 074,45 грн. витрати у ліквідаційній процедурі та 148 293,13 грн. оплата послуг, тому правомірними є вимоги арбітражного керуючого (ліквідатора) про затвердження та стягнення різниці суми, яку арбітражним керуючим (ліквідатором) зазначено у меншій сумі 320 706,48 грн.

Відповідно до ч. 7 ст. 115 Закону України про банкрутство передбачено, що звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Приписами п. 1 ч. 1 ст.45 Закону України про банкрутство передбачено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею. При цьому у першу чергу задовольняються витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов`язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута.

Частинами 4, 5, 6 ст. 115 вказаного Закону передбачено, що витрати арбітражного керуючого, пов`язані з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Законом, крім витрат на страхування його відповідальності за заподіяння шкоди внаслідок неумисних дій або помилки під час виконання повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора, а також витрат, здійснення яких безпосередньо не пов`язане з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, і витрат, пов`язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати, що перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.

Сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв`язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника. Кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Відповідно до приписів ч.7 ст.115 Закону про банкрутство, ліквідатор щомісяця звітує перед комітетом кредиторів про нарахування та виплату основної та додаткової грошових винагород арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування витрат. Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат доводиться кредиторам до відома та повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедури ліквідації подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення ліквідаційної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Керуючись принципом пропорційності голосів кредиторів кількості їх грошових вимог відповідно до ст. 26 Закону про банкрутство, суд вправі застосувати такий принцип до розподілу витрат між кредиторами, пов`язаних з проведенням ліквідаційної процедури за відсутності коштів від реалізації майна боржника на проведення ліквідаційної процедури (аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №04/5026/1438/2012 та від 06.06.2018 у справі №17/05/5026/275/2012).

Законом про банкрутство передбачено декілька джерел для здійснення оплати послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією ліквідатора), разом з тим цей Закон не містить заборони здійснювати таку оплату за рахунок коштів кредиторів.

Виходячи з аналізу наведених норм, у випадку, коли для оплати послуг арбітражного керуючого не достатньо коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то оплата послуг арбітражного керуючого, зокрема ліквідатора, має здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.

Крім того, законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг ліквідатора в залежність від обсягу його діяльності (за умови достатності та відповідності цих дій вимогам Закону про банкрутство), майнового стану кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів роботи арбітражного керуючого у справі про банкрутство (зазначену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.10.2018 у справі №913/1503/17).

Отже, місцевий господарський суд правомірно задовольнив клопотання ліквідатора банкрута про стягнення пропорційно з кредиторів оплату послуг у сумі 320 706, 48 грн.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, ухвала місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення судового збору за подання апеляційних скарг за апелянтами.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 21.05.2019 у справі №11/Б-921/1448/2013 залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтами.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо або через Західний апеляційний господарський суд до Верховного Суду (п.17.5 Перехідних положень ГПК України).

Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 11.10.2019.

Головуючий суддя О.І. Матущак

Судді С.М. Бойко

Г.Г. Якімець