Постанова

від 26.02.2020 по справі 11/б-921/1448/2013

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 11/Б-921/1448/2013

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.,

за участі секретаря судового засідання Корпусенка А.О.

за участю представників : не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Луньо Іллі Вікторовича

на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 21.05.2019

(Суддя - Сидорук А.М.)

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.10.2019

(Колегія суддів у складі: Матущак О.І. - головуючий, Бойко С.М., Якімець Г.Г.)

у справі за заявою Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Калганоф"

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 14 січня 2013 року порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Калганоф", вул. Шолом Алейхема, 1, м. Збараж, Тернопільської області, ідентифікаційний код 35068869.

2. Постановою господарського суду Тернопільської області від 13 жовтня 2015 року припинено процедуру розпорядження майном; Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Калганоф", вул. Шолом Алейхема, 1, м. Збараж, Тернопільської області, ідентифікаційний код 35068869 визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру та ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

3. Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 21.05.2019 у справі №11/Б-921/1448/2013, що залишена без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.10.2019, затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, боржника ліквідовано як юридичну особу, у зв`язку із достатньою відсутністю активів у боржника, постановлено вважати погашеними грошові вимоги кредиторів; затверджено звіт ліквідатора про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками ліквідаційної процедури; стягнуто з кредиторів грошові кошти на оплату послуг арбітражного керуючого та понесених витрат пропорційно вимогам, внесеним до реєстру вимог кредиторів. Припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, а провадження у справі закрито.

4. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані наступним:

4.1. Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що ліквідатором ТОВ Лікеро-горілчаний завод Калганоф - Козирицьким А. С. виконані всі дії в ході здійснення ліквідаційної процедури відповідно до вимог Закону про банкрутство.

4.2. В частині затвердження звіту арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв`язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, суди попередніх інстанцій зазначили, що вказані виплати здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника. При цьому у випадку, коли для оплати послуг арбітражного керуючого не достатньо коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то оплата послуг арбітражного керуючого, зокрема ліквідатора, має здійснюватися за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

5. До Верховного Суду від Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Луньо Іллі Вікторовича (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга у якій Скаржник просить суд скасувати ухвалу господарського суду Тернопільської області від 21.05.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.10.2019, а справу № 11/Б-921/1448/2013 передати на розгляд до господарського суду Тернопільської області на стадію ліквідаційної процедури в іншому складі суду.

6. В якості підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій і направлення справи до суду першої інстанції на стадію ліквідаційної процедури в іншому складі суду у касаційній скарзі наведено наступні доводи:

6.1. Суди попередніх інстанцій не врахували недостатності дій ліквідатора щодо виявлення майна банкрута.

6.2. Суди попередніх інстанцій неправомірно стягнули грошові кошти на оплату послуг арбітражного керуючого та понесених витрат пропорційно вимогам, внесеним до реєстру вимог кредиторів.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

7. До Верховного Суду від арбітражного керуючого Козирицького А.С. надійшов відзив на касаційну скаргу у якому ліквідатор банкрута просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

8. Також до Верховного Суду від ФОП Фінгерта О.Р. надійшов відзив на касаційну скаргу у якому учасник справи просить суд задовольнити касаційну скаргу.

Провадження у Верховному Суді

9. Ухвалою Верховного Суду від 10.02.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 11/Б-921/1448/2013 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Луньо Іллі Вікторовича на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 21.05.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 у даній справі; призначено до розгляду касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Луньо Іллі Вікторовича на 26 лютого 2020 року у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду.

Позиція Верховного Суду

10. Заслухавши у відкритому судовому засіданні доповідь судді доповідача, дослідивши наведені у касаційні скарзі доводи та заперечення проти них, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення- без змін, виходячи з наступного.

11. Відповідно ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

12. Щодо доводів касаційної скарги, які зазначені в підпунктах 6.1., 6.2. пункту 6 даної постанови, колегія суддів зазначає наступне.

13. Судами попередніх інстанцій встановлено наступні фактичні обставини:

13.1. Ліквідатором вчинялись заходи щодо виявлення дебіторської заборгованості. Зокрема, було з`ясовано про наявність справи №918/1593/13 про банкрутство ТОВ - фірма РВК , відповідно до ухвали Господарського суду Рівненської області у якій від 04.03.2014 ТОВ Лікеро-горілчаний завод Калганоф було визнано грошові вимоги та включено їх до реєстру вимог кредиторів. Відповідно до ухвали Господарського суду Рівненської області від 29.06.2011 ТОВ Лікеро-горілчаний завод Калганоф було визнано грошові вимоги та включено їх до реєстр вимог кредиторів ВАТ Рінеголовпостач у іншій справі №9/36. Виявлену дебіторську заборгованість було включено до ліквідаційної маси.

13.2. Ліквідатором на підставі наказу №3 від 14.10.2015 було з 01.05.2016 по 01.07.2016 проведено інвентаризацію майна банкрута, про що складено відповідні описи, які з клопотанням №02-08/78 від 15.08.2016 було долучено до матеріалів справи, а саме: копію протоколу інвентаризаційної комісії від 01.07.2016; копію інвентаризаційного опису необоротних активів основні засоби (нерухомість) від 01.07.2016; копію інвентаризаційного опису необоротних активів (споруда) від 01.07.2016; копію інвентаризаційного опису необоротних активів від 01.07.2016; копію акту №1 інвентаризації наявності грошових коштів, бланків документів суворої звітності від 01.07.2016; копію акту №3 інвентаризації наявності фінансових інвестицій від 01.07.2016; копію інвентаризаційного опису об`єктів інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів №4 від 01.07.2016; копію акту №2 про результати інвентаризації грошових коштів від 01.07.2016; копію інвентаризаційного опису матеріальних цінностей, прийнятих на відповідальне зберігання від 01.07.2016; копію акту інвентаризації розрахунків з дебіторами і кредиторами від 01.07.2016.

13.3. Ліквідатором 04.11.2015 було отримано від Управління Держпраці у Тернопільській області відповідь №432/14.1-0/15, відповідно до якої за боржником значиться зареєстрованим на праві власності один автонавантажувач 32-8РЄ 15. В подальшому отримано відповідь №162/14.1-05/16 від 03.02.2016 з копією свідоцтва про право власності на автонавантажувач 32-8 FG15. При проведені інвентаризації майна з 01.05.2016 по 01.07.2016 ліквідатором не було виявлено вказаного автонавантажувача, у зв`язку з чим, було направлено до Збаразького відділення поліції ГУНП в Тернопільській області заяву про вчинення кримінального правопорушення (злочину) №02-07/76 від 28.07.2016 та здійснити розшук автонавантажувача.

13.4. Збаразьке відділення поліції ГУНП в Тернопільській області листом №6053/106/012016 повідомило, що встановити місце перебування керівника, а також місце перебування автонавантажувача виявилось неможливим. У зв`язку із цим, на підставі акту списання транспортних засобів від 12.12.2018 та акту про списання автотранспортних засобів від 12.12.2018, ліквідатором зазначений автонавантажувач було списано як відсутній.

13.5. Листом №7216/106/01-16 від 03.11.2016 Збаразьке відділення поліції ГУНП в Тернопільській області повідомило, що заява розпорядника майна ТОВ Лікеро-горілчаний завод Калганоф була розглянута згідно Закону України Про звернення громадян та складено висновок за результатами перевірки від 06.01.2015, згідно якого в діях директора заводу відсутні ознаки кримінального правопорушення.

13.6. Матеріалами справи також встановлено, що відповідно до інформаційної довідки від 02.04.2019 №161915755 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ТОВ Лікеро - горілчаний завод Калганоф відомості про обтяження відсутні.

14. Обґрунтовуючи недостатність дій ліквідатора щодо виявлення майна банкрута Скаржник у касаційній скарзі зазначає про те, що ліквідатор не здійснив пошук втраченого майна боржника, а лише обмежився перепискою.

15. Відповідно до приписів п. 8 ч. 2 ст. 98 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов`язаний надсилати органам Національної поліції чи органам прокуратури повідомлення про факти порушення законності, виявлені в діяльності працівників підприємств та організацій, що містять ознаки дії (бездіяльності), переслідуваної у кримінальному чи адміністративному порядку.

16. Як було зазначено раніше, судами встановлено фактичну обставину про те, що ліквідатор направив до Збаразького відділення поліції ГУНП в Тернопільській області заяву про вчинення кримінального правопорушення (злочину) №02-07/76 від 28.07.2016 та здійснення розшуку автонавантажувача. Збаразьке відділення поліції ГУНП в Тернопільській області листом №6053/106/012016 повідомило, що встановити місце перебування керівника, а також місце перебування автонавантажувача виявилось неможливим.

17. В приписах ст. 41 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом закріплено повноваження ліквідатора банкрута.

18. Так у відповідності до абз. 13 ч. 2 ст. 41 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом до повноважень ліквідатора віднесено вживання заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

19. Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що з аналізу положень ст. 41 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , у яких закріплено повноваження ліквідатора банкрута у справі про банкрутство, не вбачається те, що ліквідатор банкрута відповідальний за наслідки неможливості отримати позитивні результати при належному зверненні до Національної поліції щодо пошуку майна боржника.

20. Враховуючи те, що ліквідатор направив до Збаразького відділення поліції ГУНП в Тернопільській області заяву про вчинення кримінального правопорушення (злочину) №02-07/76 від 28.07.2016 та здійснення розшуку автонавантажувача, а також беручи до уваги встановлені попередніми судовими інстанціями фактичні обставини справи про повідомлення від правоохоронного органу щодо того, що встановити місце перебування автонавантажувача виявилось неможливим, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла до висновку, що наведені обставини, у сукупності з приписами ст. ст. 41, 98 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , спростовують довід касаційної скарги щодо того, що суди попередніх інстанцій не врахували недостатності дій ліквідатора щодо виявлення майна банкрута.

21. Щодо доводу касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій неправомірно стягнули грошові кошти на оплату послуг арбітражного керуючого та понесених витрат пропорційно вимогам, внесеним до реєстру вимог кредиторів, колегія суддів зазначає наступне.

22. Частиною 1 статті 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.

23. Відповідно до частини 2 статті 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна визначається в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень або в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до порушення провадження у справі про банкрутство, якщо такий розмір перевищує дві мінімальні заробітні плати. Право вимоги грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень розпорядника майна боржника. Сплата грошової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна) здійснюється шляхом її авансування заявником (кредитором або боржником) у розмірі, зазначеному у цій частині. Сума авансового платежу вноситься на депозитний рахунок нотаріуса та виплачується арбітражному керуючому (розпоряднику майна) за кожний місяць виконання ним повноважень розпорядника майна.

24. Отже, у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам (аналогічний висновок про застосування норм права зазначений у постанові Верховного Суду від 01.08.2018 по справі № 912/1783/16).

25. Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

26. За таких обставин, керуючись ч. 4 ст. 236 ГПК України та враховуючи висновок про застосування норм права зазначений у постанові Верховного Суду від 01.08.2018 по справі № 912/1783/16, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла до висновку про необґрунтованість доводу касаційної скарги щодо того, що суди попередніх інстанцій неправомірно стягнули грошові кошти на оплату послуг арбітражного керуючого та понесених витрат пропорційно вимогам, внесеним до реєстру вимог кредиторів.

27. Відповідно до положень ст. 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

28. Колегія суддів суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Луньо Іллі Вікторовича дійшла до висновку, що ухвала господарського суду Тернопільської області від 21.05.2019 та постанова Західного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

29. За таких обставин, касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Луньо Іллі Вікторовича підлягає залишенню без задоволення, а ухвала господарського суду Тернопільської області від 21.05.2019 та постанова Західного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 - залишенню без змін.

30. Оскільки касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала господарського суду Тернопільської області від 21.05.2019 та постанова Західного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 - залишенню без змін, судові витрати у вигляді судового збору за подання касаційної скарги покладаються на Скаржника.

Керуючись ст. ст. 240, 296, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Луньо Іллі Вікторовича залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Тернопільської області від 21.05.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 по справі №11/Б-921/1448/2013 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.В. Білоус

Н.Г. Ткаченко