Постанова

від 01.10.2019 по справі 908/2432/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2019 р. Справа№ 908/2432/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

За участю секретаря судового засідання : Кулачок О.А.

представників сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - Левіт А.Р. ( довіреність №08-49/2553 від 10.09.2019);

розглянувши апеляційну скаргу Запорізької обласної державної адміністрації

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2019

у справі № 908/2432/18 (суддя Джарти В.В.)

За позовом Приватного підприємства " Транзит"

до Запорізької обласної державної адміністрації

про визнання рішення недійсним та відновлення становища, яке існувало до порушення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2019 у справі №908/2432/18 позов Приватного підприємства "Транзит" до Запорізької обласної державної адміністрації про визнання рішення недійсним та відновлення становища, яке існувало до порушення права - задоволено частково. Рішення про розірвання договору № 38/13 про організацію перевезень пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Запорізької області (внутрішньо обласних маршрутах) від 11.10.2017, оформлене листом Запорізької обласної державної адміністрації від 28.09.2018 № 08-22/3344 визнано недійсним. Стягнуто з Запорізької обласної державної адміністрації на користь Приватного підприємства "Транзит" 1762,00грн. судового збору. У іншій частині в позові відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що:

- позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що на юридичну адресу позивача не надходили попередження про недопущення порушення умов договору, що свідчить про порушення порядку розірвання умов договору;

- умовами договору передбачено, що розірвання договору здійснюється при виявленні неодноразового порушення перевізником умов договору та нормативних актів у сфері автоперевезення, які повинні бути належним чином встановлені, оформлені та відображати об`єктивні факти;

- Адміністрацією належними та допустимими доказами не доведено наявності підстав, з якими законодавець пов`язує можливість здійснення розірвання договору про перевезення.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2019 і постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що:

- колективні звернення мешканців с.Приморський Посад Приазовського району Запорізької області про неналежне обслуговування автобусного маршруту сполучення Мелітополь-Приморський Посад були підписані більше ніж 150 мешканцями з приводу недобросовісного обслуговування маршруту ПП Транзит , що свідчить про нагальну проблему на цих територіях. Всі звернення стосуються сфери відповідальності ПП Транзит ;

- позивач також не надавав відповідачу звіти про роботу пасажирського транспорту, що є прямим порушенням пп.12, п.4 розділу 2 договору;

- як вбачається з актів, складених після проведення замовником моніторингу договору про організацію перевезень пасажирів на міжміських та приміських маршрутах загального користування, які не виходять за межі Запорізької області, моніторинги проводились саме на виконання договору про організацію перевезень пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування та з актів вбачається неодноразові порушення з боку позивача.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2019 колегією суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., Сітайло Л.Г., Дідиченко М.А. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Запорізької обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2019, справу № 908/2432/18 призначено до розгляду на 20.08.2019.

Від позивача (19.08.2019) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2019 без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач зазначає про те, що:

- ПП Транзит здійснювалося належне виконання умов договору, суттєвих порушень чи неодноразових порушень виявлено не було, не підтвердилися звернення від населення зі скаргами на порушення позивачем умов договору, тому відсутні підстави для розірвання договору №38/13 від 11.10.2017 в односторонньому порядку;

- на юридичну адресу позивача не надходили попередження про недопущення порушення умов договору, підстави, на яких здійснюється розірвання договору не відповідають дійсності.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2019 у зв`язку з перебуванням судді Дідиченко М.А. у відпустці, у справі № 908/2432/18 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 19.08.2019 у справі № 908/2432/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Пашкіна С.А., судді: Зубець Л.П., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2019 колегію суддів у складі головуючого судді: Пашкіна С.А., судді: Зубець Л.П., Сітайло Л.Г. прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Запорізької обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2019 у справі № 908/2432/18.

В судовому засіданні апеляційного господарського суду 20.08.2019 оголошено перерву до 29.08.2019.

Від відповідача (27.08.2019) надійшли додаткові обґрунтування до апеляційної скарги, в яких відповідач зазначає про те, що:

- актом моніторингу виконання договору про організацію перевезень пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Запорізької області №103 від 06.12.2017 встановлено: відсутність копії договору, відсутність квитково-облікової документації у водія автобусу, відсутність копії затвердженого схеми маршруту, відсутність наглядової інформації в салонах автобусів про номери телефонів контролюючих органів, відсутність у водія автобуса нагрудної таблички з зазначенням прізвища, ім`я та по батькові водія, водій відмовився надати номер та серію посвідчення водія для внесення даних до акту моніторингу, виявлено факт посадки безбілетних пасажирів тощо;

- актом моніторингу виконання договору про організацію перевезень пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Запорізької області №153 від 04.09.2018 встановлено, що на момент моніторингу автобус ПП Транзит не здійснював відправлення з автостанції №2 м. Мелітополь;

- актами моніторингу виконання договору про організацію перевезень пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Запорізької області №154 від 04.09.2018, №155 від 10.09.2018, №158 від 10.09.2018 встановлено інші порушення ПП Транзит .

В судовому засіданні апеляційного господарського суду 29.08.2019 оголошено перерву до 01.10.2019.

Від позивача (02.09.2019) надійшли додаткові обґрунтування до відзиву на апеляційну скаргу, в яких позивач зазначає про те, що:

- підтвердженням порушення перевізником вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом є акт з посиланням на порушену норму;

- в матеріалах справи відсутній відповідний акт перевірки, в якому були б зафіксовані виявлені порушення позивачем вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом;

- Запорізька обласна державна адміністрація не має повноважень на здійснення контролю та перевірки виконання ПП Транзит перевезень автомобільним транспортом, оскільки вказані повноваження покладені на Укртрансбезпеку (їх територіальні органи) та нацполіцію.

Від відповідача (26.09.2019) надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач зазначає про те, що:

- відповідно до пп.1 п.1 розділу II договору замовник має право перевіряти дотримання перевізником умов укладеного договору та має право у разі виявлення фактів порушення умов цього договору складати акт та вживати необхідних заходів щодо виправлення становища.

Від позивача (01.10.2019) надійшли додаткові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу, в яких позивач зазначає про те, що:

- Запорізька обласна державна адміністрація не має повноважень на здійснення контролю та перевірки виконання ПП Транзит перевезень автомобільним транспортом, оскільки вказані повноваження покладені на Укртрансбезпеку (їх територіальні органи) та нацполіцію, порядок проведення моніторингу не врегульовано чинним законодавством та договором.

В судове засідання апеляційного господарського суду 01.10.2019 не з`явився представник позивача.

Враховуючи те, що позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить розписка від 29.08.2019 ( в судовому засіданні 29.08.2019 в якому оголошено перерву до 01.10.2019 був присутній представник позивача ), в судовому засіданні 20.08.2019 представник позивача надавав пояснення, що вбачається з протоколу судового засідання, судова колегія ухвалила продовжити розгляд справи у відсутності представника позивача.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін судовою колегією встановлено.

11.10.2017 між Запорізькою обласною державною адміністрацією в особі директора Департаменту промисловості та розвитку інфраструктури та Приватним підприємством "Транзит" був укладений договір № 38/13 про організацію перевезень пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Запорізької області (внутрішньо обласних маршрутах).

За вказаним договором перевізник (позивач) надає послуги з перевезення пасажирів на міжміському та/або приміському автобусному маршруті загального користування, що не виходять за межі території Запорізької області: Мелітополь (АС-2) - Новокостянтинівка; Мелітополь (АС-2) - Примпосад ч/з Приазовську АС; Мелітополь (АС-2) - б/в "Азов" ч/з Новокостянтинівку; Мелітополь (АС-2) - Троїцьке.

Вказаний правочин був укладений строком з 11.10.2017 по 10.11.2022 згідно пункту 2 розділу 5 договору.

Позивач у позовній заяві стверджує, що починаючи з 12.10.2017 Перевізник (позивач) належним чином виконував умови договору та сприяв підвищенню якості, комфортності наданих послуг.

Однак у жовтні 2018 року на електрону адресу позивача надійшов лист від 28.09.2018 № 08-22/3344 про розірвання договору в односторонньому порядку у зв`язку з неодноразовим порушенням позивачем умов договору № 38/13 від 11.10.2017, без прийняття відповідного рішення.

Позивач звертаючись з позовом зазначає що:

- у своєму листі від 28.09.2018 Адміністрація посилається про надходження неодноразових скарг щодо незадовільної роботи перевізника ПП "Транзит" на автобусному маршруті сполученням Мелітополь-Приморський Посад від голів Степанівської Першої сільської ради Смоляченко В.В. (лист від 12.09.2018 № 153), Ботієвської сільської ради Чубуклієва М.С. (лист від 05.09.2018 № 01- 28 вих. 209), народного депутата України Романовського О.В. (лист від 17.07.2018 № 052).

- до вказаних осіб були направлені адвокатські запити щодо перевірки дійсності скарг відносно незадовільної роботи ПП "Транзит" за вказаним маршрутом.

Так, відповідно до відповіді народного депутата Романовського О.В. від 29.10.2018 вих. № 077 значиться, що дійсно 17.07.2018 надійшло на адресу Запорізької обласної державної адміністрації депутатське звернення відносно колективної скарги мешканців с. Приморським посад від 07.06.2018 на неналежне обслуговування перевізником маршруту сполученням Мелітополь - Приморський Посад, однак Адміністрація в своєму листі зазначає про відсутність порушень вимог технічного та санітарного стану автобусів, відсутність скарг чи зауважень з боку Управління патрульної поліції в Запорізькій області, про наявність достатньої кількості транспортних засобів згідно умов договору.

Згідно відповіді Степанівської Першої сільської ради Приазовського району Запорізької області від 02.11.2018 № 186 значиться, що скарг від мешканців Степанівської Першої ОТГ щодо неналежного обслуговування маршруту сполученням Мелітополь-Приморський Посад не надходили та жодних скарг стосовно маршруту Мелітополь-Приморський посад не надсилалися на адресу Запорізької ОДА від імені Степанівської Першої сільської ради Приазовського району Запорізької області.

07.11.2018 на електрону адресу позивача надійшла відповідь старости Ботієвської ОТГ Приазовського району Запорізької області, за якою жодних письмових скарг щодо неналежного обслуговування позивачем на адресу Ботієвської ОТГ не надходили, а також старостою Перцовим П.А. не надсилалися листи на адресу Запорізької ОДА щодо неналежного обслуговування маршруту.

Підприємство, звертаючись із позовом до суду, вважає, що дії Запорізької ОДА суперечливі та не відповідають дійсності, оскільки в липні 2018 року, надаючи відповіді народному депутату Романовському О . В. Запорізька ОДА повідомляє про якісне та належне виконання перевізником умов договору, а вже в жовтні 2018 року вказане звернення розглядається як підтвердження неналежного виконання та суворе порушення умов договору, що тягне за собою негайне розірвання договору. Водночас, наявність скарг з боку Степанівської Першої сільської ради Приазовського району Запорізької області та Ботієвської сільської ради Приазовського району Запорізької області взагалі є сумнівною.

Позивач наголошує на тому, що послуги надаються ним з перевезення пасажирів на автобусному маршруті сполученням Мелітополь-Приморський посад належної якості, про що свідчить наявність подяк та грамот щодо належного виконання договору та якісного надання послуг.

За результатами проведеного моніторингу стану дотримання ПП "Транзит" умов договору при обслуговуванні приміського автобусного маршруту загального користування "Мелітополь (АС-2) - Примпосад ч/з Приазовську АС" були складені акти, в яких також наявні суперечності.

Так, згідно листа про розірвання договору фахівцями Департаменту промисловості та розвитку інфраструктури облдержадміністрації був проведений позаплановий моніторинг стану дотримання ПП "Транзит" умов договору та виявлено: - відсутність відправлення у 12:30 з автостанції № 2 м. Мелітополь автобуса ПП "Транзит" по маршруту, що підтверджується актом № 153 від 04.09.2018, № 155 від 10.09.2018; відсутність у водія супровідних документів, виявлено факт посадки безбілетних пасажирів, що підтверджується актом № 154 від 04.09.2018, № 158 від 10.09.2018.

Всі транспортні засоби позивача згідно умов договору № 38/13 від 11.10.2017 обладнані наглядною інформацією про назву, номери телефонів автоперевізника та контролюючих органів, про що додатково було повідомлено відповідача листом позивача за вих. № 99 від 05.12.2017.

04.09.2018 патрульною поліцією Запорізької області була проведена перевірка транспортних засобів БАЗ 079.14, державний номер АР79-81 ВА об 12:50 та Богдан 092, державний номер АР39-85 АХ об 14:30 та жодних протоколів складено не було, зауважень щодо відсутності супровідних документів чи інших недоліків виявлено не було.

Згідно підпункту 11 пункту 4 розділу 2 договору перевізник зобов`язаний забезпечити продаж квитків пасажирам через каси автостанції, так згідно квитанції від 04.09.2018 № 648952181634850835 водію був наданий квиток пасажиром на загальну кількість 3 особи, інші пасажири їхали по талонам на безкоштовний проїзд, видані Приазовською та Ботієвськими сільськими радами. Відповідні пояснення на вищевказані акти були надані на адресу відповідача листом вих. № 131 від 07.09.2018.

З огляду на вказане, місцевий суд прийшов до висновку, що обставини, викладені в акті № 154 від 04.09.2018, не відповідають дійсності та ґрунтуються на фактах, які спотворюють реальність та направленні на умисне створення підстав для розірвання договору з позивачем.

Відповідно до пункту 3 частини 1 розділу II договору замовник має право у разі виявлення фактів порушень умов цього договору складати акт та вживати необхідних заходів щодо виправлення становища. У разі відмови представника перевізника від підписання акта замовник складає про це відповідний акт. Виходячи з наявних актів № 153 від 04.09.2018, № 154 від 04.09.2018, № 155 від 04.09.2018 та форми їх оформлення відсутнє підтвердження наявності передбачених договором осіб на автостанції № 2 м. Мелітополь, оскільки відсутні акти щодо відмови представника перевізника від підписання акта відповідача, а також відсутні відомості щодо третіх осіб, які б змогли підтвердити зрив рейсу та дійсність проведення позапланового моніторингу.

Твердження відповідача, щодо порушення умов розділу 1 та підпункту 2 пункту 4 розділу 2 договору, заміни транспортного засобу позивач повідомив, що згідно вимоги відповідача за вих. № 359-Х-2 від 02.02.2018 позивачем була проведена заміна транспортного засобу на Богдан 092 та БАЗ 079.14 більшої місткості для комфортності пасажирів, про що було повідомлено листом ПП "Транзит" вих. № 23 від 09.02.2018, вих. № 26 від 05.03.2018, вих.. № 18 від 07.06.2018 та позивачем неодноразово ставилося питання про внесення відповідних змін до договору.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України).

За приписами статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов`язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов`язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення (частина 1 стаття 910 ЦК України).

За змістом статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України "Про автомобільний транспорт" відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов`язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під`їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Частиною 1 статті 42 Закону України "Про автомобільний транспорт" унормовано, що договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), укладається між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.

Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (стаття 188 ГК України).

Згідно із статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до підпункту 2 пункту 55 Постанови КМ України від 03.12.2008 № 1081 "Про затвердження Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування" передбачено, що організатор зобов`язаний: 2) забезпечити дострокове розірвання договору (анулювання дозволу) з автомобільним перевізником - переможцем конкурсу у разі: - наявності фактів порушення ним умов договору (дозволу). Розірвання договору (анулювання дозволу) відбувається після невиконання надісланого організатором попередження такому перевізникові про недопущення порушення умов договору (дозволу). У такому разі для роботи на внутрішньообласному, внутрішньорайонному та міському автобусному маршрутах призначається автомобільний перевізник, який за результатами конкурсу визнаний таким, що зайняв друге місце, на строк до закінчення строку дії договору (дозволу), який було розірвано (анульовано), а в разі його відмови чи відсутності - призначається до проведення конкурсу інший автомобільний перевізник, транспортні засоби якого відповідають за параметрами, класом, категорією, комфортністю і пасажиромісткістю вимогам, передбаченим для відповідного виду перевезень, один раз на строк не більш як три місяці.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що на юридичну адресу позивача не надходили попередження про недопущення порушення умов договору, що суперечить умовам вищевказаної Постанови та свідчить про порушення порядку розірвання умов договору.

Окрім того, умовами договору передбачено, що розірвання умов договору здійснюється при виявлені неодноразового порушення перевізником (позивачем) умов договору та нормативних актів у сфері автоперевезення. Вказані неодноразові порушення повинні бути належним чином встановленні, оформлені та відображати об`єктивні факти, в інакшому випадку це буде свідчити про упередженість та намагання вплинути на господарську діяльність позивача.

Відповідно до умов договору, в разі невиконання або неналежного виконання сторонами (однією зі сторін) умов договору, вимог Закону України "Про автомобільний транспорт", Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та інших нормативний документів, виявлення фактів подання перевізником на конкурс недостовірних відомостей, сторони мають право на одностороннє дострокове розірвання договору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень (статтею 74 ГПК України).

Приписами статей 76,77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з приписами статей 78,79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

З урахуванням наведеного, відповідачем належними та допустимим доказами не доведено наявності підстав з якими законодавець пов`язує можливість здійснення розірвання договору про перевезення.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Направлення відповідачем листа від 28.09.2018 № 08-22/3344 про дострокове одностороннє розірвання зазначеного договору, є дією відповідача, спрямованою на припинення цивільних прав та обов`язків за вказаним договором.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У силу приписів статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

З системного аналізу викладеного, беручи до уваги встановлену відсутність підстав для розірвання договору перевезення, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що правочин вчинений відповідачем та спрямований на розірвання договору (викладений у листі від 28.09.2018) підлягає визнанню недійсним, як такий що суперечить приписам статті 651 ЦК України.

Відповідач належними та допустимим доказами не спростував висновків суду, покладених в основу рішення про те, що правочин вчинений відповідачем та спрямований на розірвання договору суперечить приписам статті 651 ЦК України.

Щодо позовних вимог про відновлення становища, яке існувало до порушення права позивача, шляхом зобов`язання відповідача належним чином виконувати умови договору, то місцевим господарським судом обгрунтовано відмовлено в задоволенні з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 15, частиною 1 статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. При цьому застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності в тому числі належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, що означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Водночас засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005, заява № 38722/02).

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що позивачем вчинені всі передбачені чинним законодавством дії, спрямовані на відновлення свого порушеного права та судом встановлено недійсність правочину відповідача щодо розірвання спірного договору, заявлена позовна вимога про відновлення становища шляхом зобов`язання відповідача виконати договір належним чином не є ефективною у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Інші доводи, міркування сторін, судовою колегією розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2019 не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Запорізької обласної державної адміністрації залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2019 у справі № 908/2432/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи №908/2432/18 повернути до Господарського суду міста Києва .

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 16.10.2019

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк