Рішення
від 10.10.2019 по справі 927/513/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

10 жовтня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/513/19

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Лавриненко Л.М.

секретар судового засідання Матюшенко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №927/513/19, розгляд якої здійснено у порядку загального позовного провадження

За позовом: Чернігівської міської ради

вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000

До відповідача: Приватного акціонерного товариства "Чернігівоблбуд"

вул. Музейна, 2, м. Чернігів, 14000

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1. ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 );

2. ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; АДРЕСА_2 );

3. ОСОБА_3 (ІПН не відомо; ІНФОРМАЦІЯ_3 ; АДРЕСА_3 ;);

4. ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_4 ; АДРЕСА_4 );

5. ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; АДРЕСА_5 );

6. ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; АДРЕСА_6 ).

Третя особа-7, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області

просп. Миру, 43, м. Чернігів,14000

Предмет спору: спонукання вчинити певні дії

За участю представників учасників справи:

від позивача: Кулешова М. А., головний спеціаліст-юрисконсульт юридичного відділу, довіреність № 104/1-04/2019/вих/01 від 04.02.2019;

Католик М.А. , начальник відділу квартирного обліку та приватизації жилого фонду, довіреність від 19.03.2019;

від відповідача: Авраменко Г.М., адвокат, ордер серія ЧН №008741 від 07.06.2019;

від третьої особи-1: ОСОБА_1, особисто;

від третьої особи-2: ОСОБА_2, особисто;

від третьої особи-3: ОСОБА_3, особисто;

від третьої особи-4: ОСОБА_4 , особисто;

від третьої особи-5: ОСОБА_5, особисто;

від третьої особи-6: ОСОБА_6 , особисто;

від третьої особи-7: Нагорна Я.І. - головний спеціаліст відділу юридичної роботи, документообігу та ЗМІ, довіреність № 3 від 15.05.2019.

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем - Чернігівською міською радою подано позов до Приватного акціонерного товариства "Чернігівоблбуд" про зобов`язання Приватне акціонерне товариство "Чернігівоблбуд" передати на безкомпенсаційній основі в комунальну власність територіальної громади міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради другий під`їзд гуртожитку (квартири з НОМЕР_9) за адресою: АДРЕСА_7 за актом приймання-передачі майна.

Заявлений позов обґрунтований не виконанням відповідачем вимог ч.1-3 ст.14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" щодо передачі на безкомпенсаційній основі в комунальну власність територіальної громади міста Чернігова другого під`їзду гуртожитку за адресою: АДРЕСА_7 (квартири з НОМЕР_9), право власності на який належить Приватному акціонерному товариству "Чернігівоблбуд".

Ухвалою суду від 25.06.2019 відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.07.2019 о 10:00.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 1400044470740 (позивачу) та № 1400044470758 (відповідачу).

У судовому засіданні 18.07.2019 суд постановив протокольно ухвалу про задоволення усних клопотань представників позивача та відповідача про відкладення розгляду справи та про відкладення підготовчого засідання на 29.07.2019 на 10:00, про що повідомив учасників справи ухвалою суду від 18.07.2019.

26.07.2019 від позивача на адресу суду надійшло письмове клопотання № 242 від 26.07.2019 про:

- залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ;

- долучення до матеріалів справи додаткових документів: копії договору купівлі-продажу державного комунального майна від 27.07.1994, копії акту передачі майна Чернігівського обласного проектного ремонтно-будівельного орендного підприємства Чернігівоблбуд від 10.07.1995, копії додатку до акту прийому-передачі майна ЧОПРБОП Чернігівоблбуд від 05.12.2001, копії акту оцінки вартості майна ЧОПРБОП Чернігівоблбуд , затвердженого наказом голови Фонду комунального майна і приватизації обласної Ради народних депутатів від 30.06.1994 № 93; копій заяв на приватизацію; копій паспортів мешканців та ідентифікаційних номерів гуртожитку по АДРЕСА_7 ; копії колективного звернення мешканців гуртожитку по АДРЕСА_7 ; інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про відсутність реєстрації будь-якого права власності за об`єктом та суб`єктом; копії сертифікату цінних паперів ЗАТ Чернігівоблбуд № 350 від 28.04.1999 власника іменних акцій в кількості 219 штук; копії протоколу № 2 засідання комісії по оцінці вартості майна ЧОПРБОП Чернігівоблбуд ;

- витребування з ДП СПУ ПрАТ "Чернігівоблбуд", в разі ненадання відповіді, копії ордерів на квартири у другому під`їзді гуртожитку (квартири з НОМЕР_9 ) за адресою : АДРЕСА_7 , з метою підтвердження проживання у гуртожитку на правових підставах.

Представник позивача у судовому засіданні 29.07.2019 підтримав клопотання про залучення третіх осіб, про долучення документів до матеріалів справи та про витребування доказів.

Представник відповідача заперечив проти клопотання позивача про залучення третіх осіб.

26.07.2019, до початку судового засідання, відповідачем подано відзив на позовну заяву від 25.07.2019. № 1/83.

У відзиві на позовну заяву відповідач визнає факт набуття права приватної власності на другий під`їзд гуртожитку (кв. з НОМЕР_9) за адресою АДРЕСА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 27.07.1994, укладеного між Фондом комунального майна та приватизації Чернігівської обласної ради народних депутатів та Товариством покупців орендного підприємства Чернігівоблбуд , правонаступником якого є ПрАТ Чернігівоблбуд , та зазначає, що право приватної власності отримано не в процесі приватизації згідно із Законом України Про приватизацію майна державних підприємств , а згідно із цивільним договором про купівлю даного майна. Відповідач також вказує, що оскільки другий під`їзд гуртожитку (кв. з НОМЕР_9) за адресою АДРЕСА_7 є об`єктом приватної власності ПрАТ Чернігівоблбуд , сфера дії Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" № 500-VІ на нього не поширюється, а також норми цього Закону не регулюють обставини включення другого під`їзду гуртожитку (кв. з НОМЕР_9) за адресою АДРЕСА_7 до статутного капіталу ЗАТ Чернігівоблбуд . На думку відповідача, положення пп. б п.1 ч.3 ст.14 Закону № 500-VІ про те, що гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, передаються на безкомпенсаційній основі у власність територіальних громад відповідно до цього Закону без згоди власника гуртожитку за рішенням суду, не відповідають нормам ст.41 Конституції України та ст.321 Цивільного кодексу України, та прийняті не за правилами ст. 4 Цивільного кодексу України, а тому у даній справі повинні застосовуватись саме норми ст.41 Конституції України, ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.321 Цивільного кодексу України, ст.4 Закону України Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності № 1559-VІ та п.2 ч.1 ст.3 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" № 500-VІ. Відповідач вказує, що в порушення наведених норм, позивачем не надано суду доказів, що примусова передача другого під`їзду гуртожитку (кв. з НОМЕР_9) буде здійснена з дотриманням визначеної законом процедури, а саме: відшкодуванням позивачем вартості другого під`їзду гуртожитку (кв. з НОМЕР_9) у сумі 19636340 грн; здійсненням передачі другого під`їзду гуртожитку (кв. з НОМЕР_9) у порядку та строки, передбачені Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад, затвердженою законом, яка на даний час відсутня. Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд відмовити позивачу у позові.

Разом з відзивом на позов відповідачем подано заяву № 1/84 від 25.07.2019 про продовження строку для надання відзиву на позовну заяву до 26.07.2019.

Позивач у судовому засіданні 29.07.2019 заперечив щодо заяви відповідача про продовження строку для надання відзиву на позовну заяву до 26.07.2019.

У судовому засіданні 29.07.2019 позивачем заявлено усне клопотання про продовження строку для надання відповіді на відзив.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29.07.2019:

- задоволено клопотання позивача в частині залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ;

- залучено до участі у справі в якості третіх осіб-1,2,3,4,5,6, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ;

- залучено за ініціативою суду до участі у справі третю особу-7, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області;

- відмовлено у задоволенні клопотання позивача про долучення до матеріалів справи копії договору купівлі-продажу державного комунального майна від 27.07.1994; копії акту передачі майна Чернігівського обласного проектного ремонтно-будівельного орендного підприємства "Чернігівоблбуд" від 10.07.1995; копії додатку до акту прийому-передачі майна ЧОПРБОП "Чернігівоблбуд" від 05.12.2001; копії акту оцінки вартості майна ЧОПРБОП "Чернігівоблбуд", затвердженого наказом голови Фонду комунального майна і приватизації обласної Ради народних депутатів від 30.06.1994 № 93; копії сертифікату цінних паперів ЗАТ "Чернігівоблбуд" № 350 від 28.04.1999 власника іменних акцій в кількості 219 штук; копії протоколу № 2 засідання комісії по оцінці вартості майна ЧОПРБОП "Чернігівоблбуд";

- відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування у ДП "СПУ "ПрАТ "Чернігівоблбуд" копії ордерів на квартири у другому під`їзді гуртожитку (кв. з 55-108) за адресою: АДРЕСА_7 ;

- задоволено заяву відповідача від 25.07.2019 та продовжено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву до 26.07.2019;

- задоволено усне клопотання позивача про продовження строку для надання відповіді на відзив та встановлено позивачу строк для надання відповіді на відзив протягом п`яти днів з моменту отримання відзиву на позовну заяву;

- продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів;

- відкладено підготовче засідання на 03.09.2019 о 10:00.

01.08.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що договір купівлі-продажу державного комунального майна від 27.07.1994, укладений між Фондом комунального майна і приватизації Чернігівської обласної ради народних депутатів та Чернігівським обласним проектним ремонтно-будівельним орендним підприємством Чернігівоблбуд на підставі ст.27 Закону України Про приватизацію майна державних підприємств . Стаття 24 даного Закону, на яку посилається відповідач, не може братися до уваги, оскільки ці відносини регулювались у договірному порядку, що підтверджується умовами договору та волевиявленням сторін; предметом договору була купівля-продаж, а не безоплатна передача майна, оскільки у п.2.1. договору визначено, що покупець зобов`язаний внести 1282762 тис. карбованців; додатком до акту прийому-передачі майна Чернігівського обласного проектного ремонтно-будівельного підприємства Чернігівоблбуд від 10.07.1995 визначена залишкова вартість одного під`їзду гуртожитку по АДРЕСА_7 на момент оцінки станом на 01.04.1994 - 391546 крб.; це майно створено за рахунок державних капіталовкладень, а не за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) підприємства; приватизація була здійснена на виконання рішення 21 сесії 21 скликання Чернігівської обласної ради народних депутатів від 17.04.1994; у листі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області від 20.10.2017 № 11-02-03558 зазначено, що рішенням Чернігівської обласної ради народних депутатів 21 сесії 21 скликання від 17.03.1994 був затверджений перелік об`єктів комунальної власності, що пропонується до приватизації у 1994 році (тобто план приватизації), у т.ч. Чернігівське обласне проектне ремонтно-будівельне орендне підприємство Чернігівоблбуд , шляхом викупу майна організацією орендарів.

Також позивач зазначає, що у рішенні Апеляційного суду Чернігівської області від 14.03.2007 у справі № 22ц-271, зокрема, встановлено, що 27.11.1995 відбулась зміна форми власності Закритого акціонерного товариства Чернігівоблбуд у зв`язку з приватизацією цілісного майнового комплексу, шляхом перетворення Чернігівського обласного проектного ремонтно-будівельного підприємства Чернігівоблбуд у Закрите акціонерне товариство Чернігівоблбуд . Згідно з вимогами Закону України Про приватизацію державного житлового фонду , гуртожиток по АДРЕСА_7 був включений до акту передачі майна, де він відокремлений окремим рядком і його передача не залежала від того, приватизований гуртожиток чи ні. Окрема приватизація гуртожитку не здійснювалась, оскільки вартість гуртожитку була сплачена ЗАТ Чернігівоблбуд при приватизації цілісного майнового комплексу. Приватизація цілісного майнового комплексу була розпочата в квітні 1994р. і закінчена 27.11.1995р. реєстрацією статуту Закритого акціонерного товариства Чернігівоблбуд .

Позивач зазначає, що на підтвердження регулювання спірних відносин саме Законом України Про реалізацію житлових прав мешканців гуртожитку , позивачем надані докази побудови гуртожитку за радянських часів (до 01.12.1991) за загальнодержавні кошти (у тому числі за кошти державних і колективних підприємств та організацій). Відомості про включення до статутних капіталів (фондів) організацій, створених у процесі приватизації наявні у Регіональному відділенні Фонду державного майна по Чернігівській області, а саме в акті оцінки вартості - майна Чернігівського обласного проектного ремонтно-будівельного орендного підприємства Чернігівоблбуд , згідно з яким вартість майна, що підлягає приватизації - 1282762 тис. крб.; розмір статутного фонду акціонерного товариства - 7146932 тис. крб. У п.6.1 Статуту Чернігівського обласного проектного ремонтно-будівельного закритого акціонерного товариства Чернігівоблбуд , затвердженого загальними зборами засновниками Протокол №7 від 13.04.1995 та перереєстрованого виконкомом Чернігівської Ради народних депутатів (розпорядження № 385-р від 27.11.1995) зазначено, що статутний фонд товариства складає 7146950 тис. крб. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області надало у листі № 11-02-03558 від 20.10.2017 інформацію про те, що додатком до акту прийому-передачі від 10.07.1995, що був виданий 05.12.2001, Регіональне відділення ФДМУ по Чернігівській області підтвердило перелік об`єктів нерухомості, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу Чернігівоблбуд . У зазначеному переліку в складі іншого майна вказані: один під`їзд гуртожитку по АДРЕСА_7 залишковою вартістю на момент оцінки станом на 01.04.1994 рік - 391546 тис. крб. Крім того, позивач зазначає, що передача гуртожитку до комунальної власності територіальної громади міста Чернігова обумовлена саме забезпеченням реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитку, зокрема, шляхом приватизації займаних кімнат.

05.08.2019 від третіх осіб-1,2,3,4,5,6, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, надійшли письмові пояснення щодо позову від 03.08.2019, в яких треті особи-1,2,3,4,5,6 позовні вимоги позивача підтримують у повному обсязі та зазначають, що вони як мешканці гуртожитку за адресою: АДРЕСА_7 , з метою реалізації свого права на житло звернулися до Чернігівської міської ради з заявами про передачу гуртожитку у комунальну власність територіальної громади м. Чернігова та про приватизацію кімнат у вказаному гуртожитку. Оскільки спірний гуртожиток не переданий до комунальної власності, реалізувати це право неможливо. Відповідно до Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків жилі приміщення можуть бути приватизовані після передачі гуртожитків у власність територіальних громад. Норми Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків є імперативними, тому відповідач набув обов`язку щодо передачі в комунальну власність спірного гуртожитку. Відповідач відмовляється на добровільних (договірних) умовах від такої передачі. На даний час право власності на квартири АДРЕСА_7 ні за ким не зареєстровано, тому після передачі гуртожитку у комунальну власність територіальної громади м. Чернігова вони підлягатимуть приватизації в порядку передбаченому Законом України Про приватизацію державного житлового фонду .

У письмових поясненнях третіх осіб-2,3,4,5,6, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, треті особи зазначили, що ордери з 1989 року на вселення в квартири не можуть бути подані разом із поясненнями, у зв`язку з надісланням звернення до ПрАТ Чернігівоблбуд про надання належним чином завірених копій ордерів, та просили поновити процесуальний строк та надати додатковий строк для подачі належним чином засвідчених копій ордерів, а в разі ненадання відповідних доказів ПрАТ Чернігівоблбуд , просили витребувати їх у судовому порядку.

Письмові пояснення третіх осіб-2,3,4,5,6, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачаз додатками, суд розцінив як заяви третіх осіб-2,3,4,5,6, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача про поновлення процесуального, надання додаткового строку для подачі належним чином засвідчених копій ордерів та витребування їх у судовому порядку від відповідача.

Треті осіби-2,3,4,5,6, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача у судовому засіданні 03.09.2019 відмовились від своїх заяв про поновлення процесуального, надання додаткового строку для подачі належним чином засвідчених копій ордерів та витребування їх у судовому порядку від відповідача.

Суд у судовому засіданні 03.09.2019 прийняв відмову третіх осіб-2,3,4,5,6, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача від заяв про поновлення процесуального, надання додаткового строку для подачі належним чином засвідчених копій ордерів та витребування їх у судовому порядку від відповідача, оскільки це є процесуальним правом сторони.

05.08.2019 від третьої особи-7, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача надійшли письмові пояснення №10-09-02399 від 02.08.2019 з додатками, в якіх третя особа-7, зокрема, зазначає, що на виконання умов договору купівлі-продажу комунального майна - цілісного майнового комплексу Чернігівського обласного проектного ремонтно-будівельного орендного підприємства Чернігівоблбуд від 27.07.1994 було складено акт передачі майна Чернігівського обласного проектного ремонтно-будівельного орендного підприємства Чернігівоблбуд від 10.07.1995. До статутного фонду вищевказаного орендного підприємства було включено малосімейний гуртожиток по АДРЕСА_7 ). Факт того, що дана будівля на момент приватизації мала статус гуртожитку був підтверджений рішенням Чернігівського обласного суду від 19.05.2000 та ухвалою Верховного Суду України від 05.07.2000 по справі № 2-25/2000 року. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.03.2004 по справі № 9/31 було визнано право власності на будинок по АДРЕСА_7 за державою. Будинок (кв. з НОМЕР_9) вилучено з незаконного володіння ЗАТ "Чернігівоблбуд" та передано у володіння держави до сфери Управління регіонального відділення ФДМУ по Чернігівській області. 17.04.2007 ЗАТ Чернігівоблбуд подано до Господарського суду Чернігівської області заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.03.2004 по справі № 9/31. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 12.06.2007 по справі № 5/48(9/31), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2007, рішення від 26.03.2004 по справі № 9/31 було скасоване. Крім того, третя особа-7 зазначає, що рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 21.05.2007 було затверджено акт приймання-передачі вищевказаного будинку. Дане рішення було скасоване рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 261 від 16.10.2007 на підставі рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.07.2007 по справі № 5/48 (9/31). Також третя особа-7 вказує, що перший під`їзд гуртожитку по АДРЕСА_7 знаходився на балансі Чернігівського тролейбусного управління і був власністю територіальної громади міста Чернігова з моменту взяття його на облік згідно з актом державної комісії Чернігівського міськвиконкому, затвердженим рішенням №301 від 30.12.1988. Рішенням виконкому Чернігівської міської ради від 20.07.2001 квартири першого під`їзду вищезазначеного гуртожитку виключені з числа гуртожитків і їм надано статус житлових.

23.08.2019 від третіх осіб-1,2,3,4,5,6 надійшли письмові пояснення щодо відзиву, в яких треті особи-1,2,3,4,5,6 підтримують позицію позивача у відповіді на відзив щодо безпідставності посилань відповідача на ст.24 Закону України Про приватизацію майна державних підприємств ; вважають твердження відповідача у відзиві на позов, що дія Закону 500-VІ на спірний гуртожиток не поширюється, протиправними, оскільки нормами Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків передбачено право громадян та членів їхніх сімей, на яких поширюється дія цього Закону, на приватизацію жилих приміщень у гуртожитках, що перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до цього Закону за рішенням місцевої ради; положення даного Закону передбачають здійснення передачі гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств, у тому числі тих, що в подальшому були передані такими товариствами до статутних капіталів інших юридичних осіб у власність територіальних громад на добровільних (договірних) умовах, а у разі відмови - за рішенням суду. З аналізу норм ст.41, 47 Конституції України держава може приймати закони, які передбачають примусове відчуження права власності з мотивів суспільної необхідності, однією з яких є нестворення державою умов для забезпечення громадянам, які потребують соціального захисту, отримання житла безоплатно або за доступну для них ціну. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини та правової позиції Верховного Суду у постанові від 06.09.2018 у справі №904/10435/17, передача спірного гуртожитку до комунальної власності обумовлена забезпеченням реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитку, зокрема, шляхом приватизації займаних кімнат. Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 29.07.2019 у справі 927/224/18, відсутність Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад, яка визначала б порядок і строки передачі гуртожитків у комунальну власність на 2017-2018 роки, оскільки проведення передачі гуртожитків, визначених у Програмі, у більш тривалий строк не може свідчити про те, що правові підстави для зобов`язання відповідача безоплатно передати у комунальну власність спірний гуртожиток відпали.

02.09.2019 від відповідача надійшли заперечення №1/111 від 30.08.2019, в яких відповідач, посилаючись на практику ЄСПЛ, зазначає, що наслідком задоволення позовних вимог у даній справі буде ретроспективне позбавлення відповідача його права власності на частину первинного капіталу та, відповідно, на частину його активів і буде становити втручання та позбавлення власності у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі Фонд Батьківська турбота проти України , п.55, а також у справі Кривенький проти України , п.41). Основна умова для того, щоб втручання вважалося сумісним зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, полягає у тому, що воно має бути законним. На думку відповідача, ретроспективне позбавлення права власності на частину первинного капіталу та, відповідно, на частину активів буде становити втручання та позбавлення власності , яке не можна вважати сумісним зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції тому, що воно не буде законним. Крім того, відповідач посилається на практику ЄСПЛ, згідно з якою адекватна компенсація за втручання у права заявника, гарантовані статтею 1 Першого протоколу, у зв`язку з експроприацією майна має відповідати ринковій вартості майна на момент його експроприації (на п.27 остаточного рішення щодо справедливої сатисфакції від 04.10.2010 у справі "Україна - Тюмень" проти України"). Відповідач просить застосувати у даній справі положення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права і в позові відмовити.

До початку судового засідання від третьої особи-7 надійшло письмове клопотання №10-09-02654 від 29.08.2019 про проведення підготовчого судового засідання 03.09.2019 без участі повноважного представника у зв?язку із зайнятістю в інших судових засіданнях.

Клопотання третьої особи-7 про проведення підготовчого судового засідання 03.09.2019 без участі повноважного представника задоволено судом, оскільки участь в судовому засіданні є процесуальним правом сторони, відповідно до п.2 ч.1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України .

Третіми особами-1,2,3,4,5,6, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача подано спільне письмове клопотання від 02.09.2019 про витребування доказів, а саме: ордерів на їх вселення в квартиру за адресами: АДРЕСА_7 , які підтверджують проживання сім?ї на правових підставах.

У судовому засіданні 03.09.2019 суд постановив ухвалу про відмову у задоволенні клопотання третіх осіб-1,2,3,4,5,6, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачапро витребування доказів у зв?язку з його необґрунтованістю.

Заступником керівника Чернігівської місцевої прокуратури подано письмову заяву №7036вих19 від 07.08.2019 про вступ прокурора у справу.

Ухвалою суду від 03.09.2019 відмовлено у задоволенні заяви заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури №7036вих19 від 07.08.2019 про допуск Чернігівської місцевої прокуратури до участі у розгляді даної справи на боці позивача - Чернігівської міської ради.

Ухвалою суду від 03.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.09.2019 о 10:00.

У судовому засіданні 17.09.2019 суд розпочав розгляд справи по суті.

Суд у судовому засіданні 17.09.2019 оголосив перерву в судовому засіданні до 03.10.2019 до 09:30, про що повідомив учасників справи ухвалою від 17.09.2019.

У судовому засіданні 03.10.2019 судом були вчинені дії щодо перевірки статусу відповідача та зроблено витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які залучено до матеріалів справи.

Суд повідомив, що до початку судового засідання від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи, в якій відповідач просить відкласти розгляд справи, посилаючись на те, що ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 18.09.2019 призначено на 03.10.2019 о 10:00 справу за апеляційною скаргою ПрАТ Чернігівоблбуд на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 04.06.2019 за позовом до ОСОБА_13 та інших (разом 53 відповідачі), в якому представником виступає адвокат Авраменко Г.М. Представник відповідача просить визнати поважними причити неявки і відкласти розгляд справи. Також відповідач вказує на те, що докази розміру витрат на правничу допомогу будуть надані суду у строк, встановлений ч.8 ст.129 ГПК України.

Сторони виклали заперечення щодо задоволення заяви відповідача про відкладення розгляду справи.

Суд відмовив у задоволенні заяви відповідача, оскільки відповідачем не надано належних доказів, які підтверджують факт неможливості його участі у даному судовому засіданні.

Відповідно до ч.2 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

У порушення зазначених вимог відповідачем до заяви про відкладення розгляду справи надані не засвідчені належним чином копії повістки про виклик до суду в цивільній справі та договір про надання правничої допомоги від 30.11.2018, а ухвала Чернігівського апеляціцного суду від 18.09.2019 не містить відомостей про представника ПрАТ Чернігівоблбуд .

Суд у судовому засіданні 03.10.2019 постановив ухвалу про відмову у задоволенні заяви відповідача про відкладення розгляду справи та про оголошення перерви в судовому засіданні до 10.10.2019 до 14:30, про що повідомив учасників справи ухвалою від 03.10.2019.

У судовому засіданні 10.10.2019 суд продовжив розгляд справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, вислухавши пояснення повноважних представників учасників справи, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Предметом заявлених позовних вимог є зобов`язання Приватне акціонерне товариство "Чернігівоблбуд" передати на безкомпенсаційній основі в комунальну власність територіальної громади міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради другий під`їзд гуртожитку (квартири з НОМЕР_9) за адресою: АДРЕСА_7 за актом приймання-передачі майна.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що спірний гуртожиток було включено до Програми передачі гуртожитків у власність територіальної громади м. Чернігова у 2014-2015 роках і, по суті, даний позов спрямований на реалізацію мешканцями спірного гуртожитку житлових прав на приватизацію житла, які можуть бути реалізовані виключно після передачі цього гуртожитку в комунальну власність.

Згідно з наданими до матеріалів справи відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 24.05.2019 нежитлова будівля, гуртожиток за адресою: АДРЕСА_7 належить на праві приватної власності Закритому акціонерному товариству Чернігівоблбуд на підставі дублікату договору купівлі-продажу № 1-359 від 22.08.2008, акту приймання-передачі від 10.07.1995, дублікату додатку до акту прийняття-передачі від 17.04.2008.

Право приватної власності на вказане приміщення набуто Закритим акціонерним товариством Чернігівоблбуд за договором купівлі-продажу комунального майна, укладеним 27.07.1994 між Фондом комунального майна та приватизації Чернігівської обласної ради народних депутатів в особі виконуючого обов?язки голови Ковальчука Сергія Казимировича, діючого відповідно до Положення про Фонд (продавцем) та ОСОБА_14 , діючим на підставі свідоцтва від 25.01.1994, виданого Товариством покупців орендного підприємства Чернігівоблбуд і зареєстрованого Фондом комунального майна та приватизації Чернігівської обласної ради народних депутатів 04.03.1994 (покупцем), на підставі ст.27 Закону України Про приватизацію майна державних підприємств від 04.03.1992 та на виконання рішення 21 сесії 21 скликання Чернігівської обласної Ради народних депутатів від 17.03.1994.

Відповідно до п.1.1 договору купівлі-продажу комунального майна від 27.07.1994, продавець продав, а покупець придбав майно Чернігівського обласного проектного ремонтно-будівельного орендного підприємства Чернігівоблбуд , що відноситься до комунальної власності Чернігівської обласної Ради народних депутатів та знаходиться в оренді, постійно діючий керуючий орган, якого знаходиться за аресою: м. Чернігів, вул. Горького, 2, згідно з умовами, визначеними даним договором.

Договір купівлі-продажу комунального майна від 27.07.1994 було засвідчено старшим державним нотаріусом Першої Чернігівської державної нотаріальної контори Пилипенко Н.С. та зареєстровано в реєстрі за №1-2570.

Згідно з актом передачі майна Чернігівського обласного проектного ремонтно-будівельного орендного підприємства Чернігівоблбуд від 10.07.1995, складеним на виконання п.3.2 договору купівлі-продажу комунального майна від 27.07.1994, засвідченого у Першій Чернігівській державній нотаріальній конторі, та рішення виконкому Чернігівської міської Ради народних депутатів від 19.06.1995 №144, щодо будівлі по АДРЕСА_7 , покупець здійснив викуп шляхом перерахування 1232762000 крб.; продавець передав, а покупець прийняв викуплене товариством покупців майно, згідно договору купівлі-продажу від 27.07.1994 за переліком по інвентаризаційним описам на 910 аркушах на загальну суму НОМЕР_7 крб. відповідно до акту оцінки вартості майна Чернігівського обласного проектного ремонтного будівельного підприємства Чернігівоблбуд , який затверджений наказом голови Фонду від 30.06.1994 №93.

Згідно з додатком від 05.12.2001 до акту прийому-передачі майна до переліку приватизованих Чернігівським обласним проектним ремонтно-будівельним орендним підприємством Чернігівоблбуд об?єктів нерухомості включений один під?їзд гуртожитку у місті Чернігові по АДРЕСА_7 (1988 року введення в експлуатацію; залишковою вартістю на момент оцінки станом на 01.04.1994 - 391546 крб.).

Малосімейний гуртожиток по АДРЕСА_7 було включено до статутного фонду Чернігівського обласного проектного ремонтно-будівельного орендного підприємства Чернігівоблбуд .

Із матеріалів справи вбачається, 19.10.1987 рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної Ради народних депутатів № 315 надано дозвіл заявнику на будівництво гуртожитку для малосімейних (АДРЕСА_7).

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної Ради народних депутатів Про затвердження проектно-кошторисної документації на будівництво об?єктів від 25.01.1988 №10 було затверджено проектно-кошторисну документацію на будівництво гуртожитку для сімейних по АДРЕСА_7 , коштрисною вартістю 833.65 тис.крб.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної Ради народних депутатів № 34 від 22.02.1998 внесено часткові зміни до плану капітального будівництва на 1988 рік. Згідно з додатком №4 до рішення облвиконкому від 22.02.1988 № 34, гуртожиток до сімейних по вул АДРЕСА_7 (для тролейбусного управління) увійшов до уточненого державного заказу та основних показників державних капіталовкладень на 1988 рік по житловому будівництву Чернігівського облвиконкому.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Чернігівської обласної Ради народних депутатів Про затвердження актів державних приймальних комісій від 30.12.1988 №301, затверджено акти державних приймальних комісій з приймання в експлуатацію закінчених будівельних об?єктів, зокрема, 108-квартирного житлового будинку для малосімейних по АДРЕСА_7 , побудованого РБУ-1 облрембудтреста за замовленням тролейбусного управління, площею 3838 кв.м, кошторисною вартістю 776.11 тис.крб. Поштова адреса: АДРЕСА_7 . Данним рішенням дозволено побудований житловий будинок для малосімейних по АДРЕСА_7 використовувати як гуртожиток для проживання сімей.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної Ради народних депутатів Про протест прокурора від 19.06.1995 №144 вирішено відмінити рішення міськвиконкому №301 від 30.12.1988 Про затвердження актів державних приймальних комісій та №280 від 28.12.1993 Про розгляд протесту прокурора м. Чернігова від 16.11.1993 в частині прийняття будівлі по АДРЕСА_7 в експлуатацію, визнавши прийнятий об?єкт як гуртожиток.

19.05.2000, рішенням Чернігівського обласного суду у справі № 2-25/2000, залишеним в силі ухвалою Верховного Суду України від 05.07.2000, визнано за будівлею, що знаходиться за адресою АДРЕСА_7 ( АДРЕСА_7) статус гуртожитку.

Вказаним вище рішенням Чернігівського обласного суду від 19.05.2000 встановлено, що відповідно до проектно-кошторисної документації по АДРЕСА_7 побудований саме гуртожиток для малосімейних.

Крім того, ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 13.05.2004 у справі № 22-а-796/2004 визнано право Закритого акціонерного товариства Чернігівоблбуд на повторне заселення гуртожитку по вул АДРЕСА_7 . Цей факт підтверджується також і рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 14.03.2007 у справі № 22ц-271.

Дані факти встановлені також рішенням Господарського суду Чернігівської області від 12.06.2007 у справі № 5/48(9/31), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2007.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 12.06.2007 у справі № 5/48(9/31) також встановлено, що 27.11.1995 відбулась зміна форми власності Закритого акціонерного товариства Чернігівоблбуд у зв`язку з приватизацією цілісного майнового комплексу, шляхом перетворення Чернігівського обласного проектного ремонтно-будівельного підприємства Чернігівоблбуд у Закрите акціонерне товариство Чернігівоблбуд .

Згідно з вимогами Закону України Про приватизацію державного житлового фонду , гуртожиток по АДРЕСА_7 був включений до акту передачі майна, де він відокремлений окремим рядком і його передача не залежала від того, приватизований гуртожиток чи ні.

Приватизація цілісного майнового комплексу, до якого ввійшов і гуртожиток, здійснена Закритим акціонерним товариством Чернігівоблбуд відповідно до вимог чинного на той час законодавства, на підставі договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, за участю Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як слідує із наявних в матеріалах справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 27.07.2004, 03.09.2004, 27.07.2011, 23.05.2017, 02.05.2018, 02.10.2018 (код ЄДРПОУ 03333653) Чернігівське обласне проектне ремонтно-будівельне підприємство Чернігівоблбуд перетворено у Закрите акціонерне товариство Чернігівоблбуд , Закрите акціонерне товариство Чернігівоблбуд перейменоване у Публічне акціонерне товариство Чернігівоблбуд та Публічне акціонерне товариство Чернігівоблбуд перейменоване у Приватне акціонерне товариство Чернігівоблбуд .

Таким чином, відповідач у даній справі Приватне акціонерне товариство Чернігівоблбуд є правонаступником Чернігівського обласного проектного ремонтно-будівельного підприємства Чернігівоблбуд , Закритого акціонерного товариства Чернігівоблбуд та Публічного акціонерного товариства Чернігівоблбуд .

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що будівля по АДРЕСА_7 має статус гуртожитку та передана у власність відповідача - Приватного акціонерного товариства Чернігівоблбуд під час приватизації державного підприємства.

Відповідно до рішення Чернігівської міської ради (19 сесія 23 скликання) Про повернення історичних назв та перейменування вулиць міста від 07.06.2001, перейменовано вулицю Свердлова на Гетьмана Полуботка.

Спірній будівлі присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_7.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради Про передачу житлових об`єктів від 17.01.2011 вирішено передати з господарського відання Комунального підприємства Чернігівське тролейбусне управління Чернігівської міської ради у господарське відання Комунальному підприємству Деснянське Чернігівської міської ради частину житлового будинку по АДРЕСА_7 (1-й під`їзд, квартири з №1 до №52 включно), площею 2299,7 кв.м, балансовою вартістю 1953199,44 грн.

Рішенням Чернігівської міської ради від 30.12.2013 (36 сесія 6 скликання) затверджено Програму передачі гуртожитків у власність територіальної громади м. Чернігова та реалізації житлових прав мешканців гуртожитків на 2014-2015 роки.

Пунктами 2.1, 3.4 вказаної вище Програми передачі у власність територіальної громади м. Чернігова та приватизації мешканцями підлягають гуртожитки, які є об`єктами права державної власності, та гуртожитки які перебувають у господарському віданні чи оперативному управлінні підприємств, установ, організацій з управління житловим фондом незалежно від форми власності, крім гуртожитків, що знаходяться на балансі військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України та Міністерства внутрішніх справ України.

Передача гуртожитків, що є об`єктами приватної власності, у власність територіальної громади м. Чернігова здійснюється на договірних умовах відповідно до чинного законодавства.

Додатком до вказаної Програми є перелік гуртожитків, які підлягають передачі у власність територіальної громади м. Чернігова у 2014-2015 роках, до якого включено і спірний гуртожиток (т.1 а.с.79).

Рішенням Чернігівської міської ради від 06.03.2014 (39 сесія 6 скликання) затверджено Положення про порядок передачі у комунальну власність територіальної громади м. Чернігова об`єктів соціальної інфраструктури.

Рішенням Чернігівської міської ради від 28.11.2014 (45 сесія 6 скликання) надано згоду на передачу у комунальну власність територіальної громади м. Чернігова гуртожитків приватної форми власності, у тому числі і спірного гуртожитку по АДРЕСА_7 (2 під`їзд), власником якого є ПАТ Чернігівоблбуд (т.1 а.с.85).

Рішенням Чернігівської міської ради від 17.08.2017 № 22/VII-13 утворено комісію із забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків, затверджено склад комісії та затверджено Положення про комісію із забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків.

Листами Управління квартирного обліку та приватизації житлового фонду Чернігівської міської ради № 676 від 22.09.2017, № 795 від 24.10.2017, № 168 від 04.04.2018 представники ПАТ Чернігівоблбуд запрошувались на засідання комісії із забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків, створеної відповідно до рішення Чернігівської міської ради від 17.08.2017 Про створення комісії із забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків, та затвердження Положення про комісію .

Представники ПАТ Чернігівоблбуд своїм правом участі на засіданнях комісії не скористались.

Управління квартирного обліку та приватизації житлового фонду Чернігівської міської ради листами №691 від 28.09.2017, №764 від 13.10.2017 зверталось до ПАТ Чернігівоблбуд з пропозицією надати документи, що підтверджують надану ПАТ Чернігівоблбуд у листі від 26.05.2017 № 1/4 інформацію про те, що дія Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків не поширюється, зокрема, на гуртожиток по вул АДРЕСА_7 (кв. з НОМЕР_9).

У відповідь на листи Управління квартирного обліку та приватизації житлового фонду Чернігівської міської ради № 691 від 28.09.2017, № 764 від 13.10.2017 ПАТ Чернігівоблбуд листом № 1/111 від 20.10.2017 повідомило, що гуртожиток по вул АДРЕСА_7 ( кв . з НОМЕР_9) не передавався у власність товариства покупців ОП Чернігівоблбуд безкоштовно, а був викуплений у держави за договором купівлі-продажу від 27.07.1994 та переданий за актом приймання-передачі від 10.07.1995, та надало копії свідоцтв про право власності на гутожитки у 3 екз.

Регіональне відділення Фонду державного майна по Чернігівській області листом від 20.10.2017 № 11-02-03558 у відповіді на запит Управління квартирного обліку та приватизації житлового фонду Чернігівської міської ради № 693 від 28.09.2017, № 765 від 13.10.2017 надало інформацію про те, що додатком до акту прийому-передачі від 10.07.1995, що був виданий 05.12.2001, Регіональне відділення ФДМУ по Чернігівській області підтвердило перелік об`єктів нерухомості, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу Чернігівоблбуд . У зазначеному переліку в складі іншого майна вказані: один під`їзд гуртожитку по АДРЕСА_7 залишковою вартістю на момент оцінки станом на 01.04.1994 рік - 391546 тис. крб.

Мешканці гуртожитку по АДРЕСА_7 (к. з НОМЕР_9) у м. Чернігові , зокрема, ОСОБА_15 (кв. 95) , ОСОБА_1 ( кв .55), ОСОБА_3 (кв. 75 ) ; ОСОБА_16 (кв.82 ); ОСОБА_17 (кв. 89 ); ОСОБА_18 (кв. 102 ), протягом 2017-2019 років звертались до Чернігівської міської ради із заявами про надання дозволу на приватизацію займаного ними помешкання у гуртожитку.

У листі від 25.01.2018 № 29 Чернігівська міська рада зазначила, що право на приватизацію житла за адресами, зазначеними у заявах, громадянами використано не було, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 27.07.2019.

Рішенням Чернігівської міської ради від 30.11.2017 № 25/УІІ-21 Про надання згоди на безоплатну передачу у комунальну власність територіальної громади м. Чернігова гуртожитків , відповідно до п. 31, 51 ч. 1 ст. 26 та ч.2, 5 ст.60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Закону України Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності , Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків , враховуючи висновки засідання комісії із забепечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків від 25.10.2017 та листи Управління квартирного обліку та приватизації житлового фонду Чернігівської міської ради від 31.10.2017 №01-943/814, від 10.11.2017 №984, надано згоду на безоплатну передачу у комунальну власність територіальної громади м. Чернігова, зокрема, гуртожитку по АДРЕСА_7 ), який перебуває на балансі та у власності ПрАТ Чернігівоблбуд .

Листом від 07.12.2017 № 1/136 відповідач повідомив Управління квартирного обліку та приватизації житлового фонду Чернігівської міської ради, що готовий розглядати можливість передачі в комунальну власність міста лише гуртожиток по АДРЕСА_7 . Відповідач зазначив, що дане житло товариство повинно було не викупати у держави, а вносити до свого статутного капіталу як власне майно, оскільки отримало його у власність від Чернігівського тролейбусного управління - замовника будівництва. Товариство за власні кошти проклало теплову мережу до будівлі. Більш ніж 30% кімнат даного під?їзду були зеселені особами, які не перебували в трудових відносинах з товариством, пов?язаних з підприємством осіб залишилось одиниці.

Листом від 28.03.2018 №1-22/370 Чернігівська міська рада просила повідомити, чи готове ПАТ Чернігівоблбуд передати спірний гуртожиток на компенсаційній основі у комунальну власність територіальної громади міста, прохала розрахувати суму відповідної компенсації та надати міській раді відповідні підтверджуючі документи, ненадання відповіді розцінювалась як відмова в передачі у комунальну власність.

Згідно з протоколом № 1 від 05.04.2018 Комісії із забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, комісією вирішено відкласти подальший розгляд питання приватизації жилих приміщень власника ПАТ Чернігівоблбуд до прийняття судом рішення стосовно безоплатної передачі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_7 , до комунальної власності.

У колективному зверненні від 16.04.2018 мешканцями гуртожитку по АДРЕСА_7 ) було прохання врахувати при передачі гуртожитку у комунальну власність територіальної громади м. Чернігова те, що роботи по капітальному ремонту з 1992 по 2018 рік не проводились.

Протоколом № 2 від 26.06.2018 Комісії із забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків вирішено відділу квартирного обліку та приватизації житлового фонду міської ради та юридичному відділу міської ради готувати матеріали для подачі до суду щодо передачі, зокрема, гуртожитку по АДРЕСА_7 до комунальної власності міста, в тому числі отримати пропозиції від власника цього гуртожитку щодо розміру компенсації, необхідної для здійснення цієї передачі.

Листом ПАТ Чернігівоблбуд від 23.07.2018 №1/89 Щодо передачі гуртожитків та їх вартості повідомлено Чернігівську міську раду про вартість гуртожитку по вул АДРЕСА_7 (к. з НОМЕР_9) - 17923500 грн. Додатково повідомлено про те, що сфера дії Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків на гуртожитки товариства не поширюється.

Листом Чернігівської міської ради № 672 від 06.09.2018 Про надання інформації запропоновано директору ПАТ Чернігівоблбуд Демшевському В . Ф. надати роз`яснення з наданням відповідних документів про визначену вартість гуртожитку.

Відповіді ПАТ Чернігівоблбуд надано не було.

Чернігівською міською радою листом № 319/1-10/вих/01 від 15.04.2019 повідомлено ПрАТ Чернігівоблбуд про розрахований розмір компенсації гуртожитку по АДРЕСА_7 у сумі - 1,26 грн. та надано відповідний розрахунок. Крім того, запропоновано надати згоду на передачу у комунальну власність територіальної громади міста Чернігова зазначеного гуртожитку за вказаний розмір компенсації.

Згоди на передачу у комунальну власність територіальної громади міста Чернігова гуртожитку по АДРЕСА_7 (к. з НОМЕР_9) за компенсацію у розмірі 1,26 грн ПрАТ Чернігівоблбуд надано не було.

Мешканці гуртожитку за адресою: АДРЕСА_7 , з метою реалізації свого права на житло, звернулися до Чернігівської міської ради з заявами про передачу гуртожитку у комунальну власність територіальної громади м. Чернігова та про приватизацію кімнат у вказаному гуртожитку. Оскільки спірний гуртожиток не переданий до комунальної власності, реалізувати це право неможливо. Відповідно до Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків жилі приміщення можуть бути приватизовані після передачі гуртожитків у власність територіальних громад.

Враховуючи положення п.19 ч.1 ст.18 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків , згідно з яким органи місцевого самоврядування у житловій сфері щодо приватизації громадянами житла у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону, звертаються до суду з позовом про примусову передачу гуртожитків у належному стані у власність територіальної громади відповідно до цього Закону у разі відмови власника гуртожитку добровільно здійснити передачу гуртожитку згідно з пунктом 3 частини третьої статті 14 цього Закону, Чернігівська міська рада звернулася до суду з позовом про зобов`язання Приватне акціонерне товариство "Чернігівоблбуд" передати на безкомпенсаційній основі в комунальну власність територіальної громади міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради другий під`їзд гуртожитку (квартири з НОМЕР_9) за адресою: АДРЕСА_7 за актом приймання-передачі майна.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача з урахуванням встановлених судом обставин, суд виходить з наступного:

З 01.01.1984 введено у дію Житловий кодекс Україниської РСР відповідно до ст.6, 9 якого жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів (ст.127 Житлового кодексу Української РСР).

Згідно з технічним паспортом, виготовленим 28.12.1988, (інвентаризаційна справа № 16426-5), будівля по АДРЕСА_7 має статус житлової будівлі - квартирний (багатоповерховий) житловий будинок.

Спірна будівля має статус гуртожитку, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, рішенням Чернігівського обласного суду від 19.05.2000 у справі № 2-25/2000, залишеним в силі ухвалою Верховного Суду України від 05.07.2000, яким визнано за будівлею, що знаходиться за адресою АДРЕСА_7 ) статус гуртожитку; ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 13.05.2004 у справі № 22-а-796/2004 та рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 14.03.2007 у справі № 22ц-271, якими визнано право ЗАТ Чернігівоблбуд на повторне заселення гуртожитку по АДРЕСА_7 ; рішенням Господарського суду Чернігівської області від 12.06.2007 у справі № 5/48(9/31), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2007, де також встановлені дані факти; Рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної Ради народних депутатів Про протест прокурора від 19.06.1995 №144, яким вирішено відмінити рішення міськвиконкому №301 від 30.12.1988 Про затвердження актів державних приймальних комісій та №280 від 28.12.1993 Про розгляд протесту прокурора м. Чернігова від 16.11.1993 в частині прийняття будівлі по АДРЕСА_7 в експлуатацію, визнавши прийнятий об?єкт як гуртожиток; листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області від 20.10.2017 № 11-02-03558 про те, що один під`їзд гуртожитку по АДРЕСА_7 увійшов до переліку об`єктів нерухомості, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу Чернівоблбуд ; листом-відповіддю ПАТ Чернігівоблбуд від 20.10.2017 № 1/111 на запити Управління квартирного обліку та приватизації житлового фонду від 22.09.2017 №676 та від 28.09.2017 №691 із зазначенням про те, що гуртожиток по АДРЕСА_7 ) увійшов до статутного фонду (капіталу) ПАТ Чернігівоблбуд , де він і перебуває на сьогоднішній день; рішеннями Чернігівської міської ради, якими спірний об`єкт включено у перелік гуртожитків, що підлягають передачі у власність територіальної громади м. Чернігова.

Правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо особливостей забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які за відсутності власного житла тривалий час на правових підставах, визначених законом, мешкають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, жилі приміщення в яких після передачі гуртожитків у власність територіальних громад можуть бути приватизовані відповідно до закону врегульовано Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" передбачено, що сфера дії цього Закону поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу.

Сфера дії Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" поширюється на гуртожитки, які є об`єктами права державної та комунальної власності, крім гуртожитків, що перебувають у господарському віданні чи в оперативному управлінні військових частин, закладів, установ та організацій Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної спеціальної служби транспорту, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій (крім тих, що знаходяться поза межами військових частин, закладів, установ, організацій), державних навчальних закладів (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей викладачів і працівників), Національної академії наук України (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей) (ч.3 ст.1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків").

Для цілей Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" нижченаведені терміни вживаються в такому значенні, зокрема: гуртожитки, включені до статутних капіталів, - гуртожитки, збудовані за радянських часів (до 1 грудня 1991 року) за загальнодержавні кошти (у тому числі за кошти державних і колективних підприємств та організацій), що були включені до статутних капіталів (фондів) господарських товариств та інших організацій, створених у процесі приватизації (корпоратизації) колишніх державних (комунальних) підприємств (організацій), у тому числі ті, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, передбачений законом (п. 2 ст. 1-1 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків ).

Відповідно до ст. 2 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, можуть реалізувати конституційне право на житло або шляхом приватизації житла у гуртожитку (у випадках, передбачених цим Законом), або шляхом отримання соціального житла (відповідно до цього Закону та Закону України "Про житловий фонд соціального призначення"), або шляхом самостійного (на власний розсуд, за власні чи залучені кошти) вирішення свого (своєї сім`ї) житлового питання (відповідно до цивільного законодавства України).

Частиною 2 ст. 4 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків визначено, що мешканці гуртожитку, які на правових підставах, визначених цим Законом, проживають у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону (державної форми власності, а також у гуртожитках, включених до статутних капіталів товариств, у тому числі тих, що в подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб), набувають право на приватизацію жилих приміщень у таких гуртожитках після їх передачі у власність відповідної територіальної громади згідно з цим Законом та Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад. Зазначене право поширюється на дітей законних мешканців гуртожитків, які народилися під час проживання їхніх батьків у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону.

Приватизація жилих приміщень у гуртожитках здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19.06.1992 № 2482-XII та прийнятих відповідно до нього нормативно-правових актів з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду" визначає правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання і утримання. Метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.

У відповідності до ч.1,2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Як встановлено судом, з метою реалізації свого права на житло мешканці гуртожитку по АДРЕСА_7 : ОСОБА_15 (кв.95 ) , ОСОБА_1 ( кв . 55 ), ОСОБА_3 (кв. 75 ) ; ОСОБА_16 (кв.82 ); ОСОБА_17 (кв. 89 ); ОСОБА_18 (кв. 102 ), зверталися до Чернігівської міської ради із заявами про надання дозволу на приватизацію займаного ними помешкання у гуртожитку (т.1 а.с. 94-99).

У листі від 25.01.2018 № 29 Чернігівська міська рада зазначила, що право на приватизацію житла за адресами, зазначеними у заявах, громадянами використано не було (т.1 а.с.102).

Як вже встановлено судом, Управління квартирного обліку та приватизації житлового фонду Чернігівської міської ради листами № 691 від 28.09.2017, № 764 від 13.10.2017 зверталось до ПАТ Чернігівоблбуд з пропозицією надати документи, що підтверджують надану ПАТ Чернігівоблбуд у листі від 26.05.2017 № 1/4 інформацію про те, що дія Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків не поширюється, зокрема, на гуртожиток по АДРЕСА_7 .

У відповідь на листи Управління квартирного обліку та приватизації житлового фонду Чернігівської міської ради № 691 від 28.09.2017, № 764 від 13.10.2017 ПАТ Чернігівоблбуд листом № 1/111 від 20.10.2017 повідомило, що гуртожиток по АДРЕСА_7 ) не передавався у власність товариства покупців ОП Чернігівоблбуд безкоштовно, а був викуплений у держави за договором купівлі-продажу від 27.07.1994 та переданий за актом приймання-передачі від 10.07.1995.

Листами Управління квартирного обліку та приватизації житлового фонду Чернігівської міської ради №676 від 22.09.2017, № 795 від 24.10.2017, № 168 від 04.04.2018 представники ПАТ Чернігівоблбуд запрошувались на засідання комісії із забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків, створеної відповідно до рішення Чернігівської міської ради від 17.08.2017 Про створення комісії із забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків, та затвердження Положення про комісію , але представники ПАТ Чернігівоблбуд своїм правом участі у засіданні комісії не скористались.

Листом від 07.12.2017 № 1/136 ПАТ Чернігівоблбуд повідомило Управління квартирного обліку та приватизації житлового фонду Чернігівської міської ради, що готово розглядати можливість передачі в комунальну власність міста лише гуртожиток по АДРЕСА_7 ) зазначено, що дане житло товариство повинно було не викупати у держави, а вносити до свого статутного капіталу як власне майно, оскільки отримало його у власність від Чернігівського тролейбусного управління - замовника будівництва. Товариство за власні кошти проклало теплову мережу до будівлі. Більш ніж 30% кімнат даного під?їзду були зеселені особами, які не перебували в трудових відносинах з товариством, пов?язаних з підприємством осіб залишилось одиниці.

Листом від 28.03.2018 №1-22/370 Чернігівська міська рада просила повідомити, чи готове ПАТ Чернігівоблбуд передати спірний гуртожиток на компенсаційній основі у комунальну власність територіальної громади міста, прохала розрахувати суму відповідної компенсації та надати міській раді відповідні підтверджуючі документи, ненадання відповіді розцінювалась як відмова в передачі у комунальну власність.

Листом ПАТ Чернігівоблбуд від 23.07.2018 №1/89 Щодо передачі гуртожитків та їх вартості повідомлено Чернігівську міську раду про вартість гуртожитку по АДРЕСА_7 ( к . з НОМЕР_9) - 17923500 грн. Додатково повідомлено про те, що сфера дії Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків на гуртожитки товариства не поширюється.

Листом Чернігівської міської ради № 672 від 06.09.2018 Про надання інформації запропоновано директору ПАТ Чернігівоблбуд Демшевському В . Ф. надати роз`яснення з наданням відповідних документів про визначену вартість гуртожитку.

Відповідач - ПрАТ Чернігівоблбуд не надав суду доказів, які підтверджують, що на вимоги позивача ним були надані документи, які підтверджують вартість гуртожитку по АДРЕСА_7 ( к . з НОМЕР_9).

Оскільки відповідач своїм правом не скористався щодо надання доказів, які підтверджують вартість гуртожитку по АДРЕСА_7 ( к . з НОМЕР_9), вартість вказаного гуртожитку була визначена позивачем на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2013 № 859 Про затвердження Порядку визначення розміру компенсації вартості гуртожитків, які включені до статутних капіталів товариств, утворених у процесі приватизації (корпоратизації) .

Чернігівською міською радою листом № 319/1-10/вих/01 від 15.04.2019 повідомлено ПрАТ Чернігівоблбуд про розрахований розмір компенсації гуртожитку по АДРЕСА_7 у сумі - 1,26 грн. та надано відповідний розрахунок. Крім того, запропоновано відповідачу надати згоду на передачу у комунальну власність територіальної громади міста Чернігова зазначеного гуртожитку за вказаний розмір компенсації.

Відповідач - ПрАТ Чернігівоблбуд не надав ні позивачу, ні суду належних та допустимих доказів, які підтверджують вартість гуртожитку по АДРЕСА_7 ( к . з НОМЕР_9 ).

Згоди на передачу у комунальну власність територіальної громади міста Чернігова гуртожитку по АДРЕСА_7 (к. з НОМЕР_9) за компенсацію у розмірі 1,26 грн ПрАТ Чернігівоблбуд також надано не було.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд доходить висновку, що сторони не змогли досягти згоди щодо вирішення питання передачі другого під`їзду гуртожитку по АДРЕСА_7 до комунальної власності, в тому числі на компенсаційній основі, що й зумовило подання позову в даній справі.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", передача гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств, у тому числі тих, що в подальшому були передані такими товариствами до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, у власність територіальних громад здійснюється на добровільних (договірних) умовах або, у разі відмови органів управління (уповноважених осіб) власників гуртожитків від такої передачі, - за рішенням суду за поданням органу місцевого самоврядування.

Згідно з п.19 ч.1 ст.18 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", органи місцевого самоврядування у житловій сфері щодо приватизації громадянами житла у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону, звертаються до суду з позовом про примусову передачу гуртожитків у належному стані у власність територіальної громади відповідно до цього Закону у разі відмови власника гуртожитку добровільно здійснити передачу гуртожитку згідно з пунктом 3 частини третьої статті 14 цього Закону.

Згідно з ч.1 ст.3 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, здійснюється з дотриманням таких підходів: 1) всі гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону, підлягають передачі у власність територіальних громад; 2) передача гуртожитків у власність територіальних громад відповідно до цього Закону здійснюється в порядку та строки, передбачені Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад, затвердженою законом; 3) передача гуртожитків згідно із цим Законом у власність територіальних громад здійснюється відповідно до порядку, передбаченого Законом України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" та прийнятих відповідно до нього підзаконних актів, з урахуванням особливостей цього Закону; 4) гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі ті, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, передаються у власність територіальних громад відповідно до Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад з урахуванням особливостей, визначених цим Законом; 5) рішення про передачу гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону, у власність територіальних громад приймає орган, уповноважений управляти державним майном, інший орган, якому передано в користування державне майно, або суд.

Відповідно до ч.1, 3 ст.14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", гуртожитки (як об`єкти нерухомого майна, житлові комплекси та/або їх частини), на які поширюється дія цього Закону, передаються у власність відповідних територіальних громад згідно з цим Законом у порядку та строки, визначені затвердженою законом Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад. Гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, передаються у власність територіальних громад відповідно до цього Закону в один із таких способів: 1) на безкомпенсаційній основі всі гуртожитки передаються: а) за згодою власника гуртожитку - за його рішенням; б) без згоди власника гуртожитку - за рішенням суду; 2) на частково-компенсаційній основі всі гуртожитки передаються: а) на договірних засадах з виплатою компенсації у розмірі, визначеному відповідно до частини четвертої цієї статті, - за рішенням власника гуртожитку та рішенням відповідної місцевої ради; б) відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, у розмірі, меншому за розмір, визначений відповідно до частини четвертої цієї статті, - за рішенням суду за позовом місцевої ради; 3) на компенсаційній основі, за умови попередньої повної компенсації в розмірі, визначеному відповідно до частини четвертої цієї статті, гуртожитки передаються: а) за згодою місцевої ради - за рішенням відповідної місцевої ради за поданням власника гуртожитку; б) без згоди місцевої ради - за рішенням суду за позовом власника гуртожитку.

Системний аналіз положень Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", в редакції на дату звернення позивача до суду, дозволяє зробити висновок про те, що його дія поширюється, зокрема, на гуртожитки, які ввійшли до статутного фонду (капіталу) під час приватизації чи корпоратизації та були фактично викуплені у держави в ході приватизації, у тому числі ті, що в подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб.

Закон не поширюється на гуртожитки, побудовані або придбані за радянських часів (до 01.12.1991) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які підтверджують, що спірний гуртожиток було побудовано або придбано до 01.12.1991 приватними або колективними власниками, зокрема відповідачем, за власні або залучені кошти.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Чернігівської обласної Ради народних депутатів Про затвердження актів державних приймальних комісій від 30.12.1988 №301, було затверджено акти державних приймальних комісій з приймання в експлуатацію закінчених будівельних об?єктів, зокрема, 108-квартирного житлового будинку для малосімейних по АДРЕСА_7 , побудованого РБУ-1 облрембудтреста за замовленням тролейбусного управління, площею 3838 кв.м, кошторисною вартістю 776.11 тис.крб.

У додатку від 05.12.2001 до акту прийому-передачі майна до переліку приватизованих Чернігівським обласним проектним ремонтно-будівельним орендним підприємством Чернігівоблбуд об?єктів нерухомості включений один під?їзд гуртожитку у місті Чернігові по АДРЕСА_7 із зазначенням року введення в експлуатацію - 1988 рік.

Також технічниий паспорт на будівлю по АДРЕСА_7 , виготовлений станом на 28.12.1988 (інвентаризаційна справа № 16426-5).

Крім того, слід зазначити, що гуртожиток по АДРЕСА_7 було побудовано на виконання державного замовлення та основних показників введення в дію потужностей і основних фондів на 1988 рік за рахунок державних капіталовкладень по Чернігівському облвиконкому. Гуртожиток для сімейних по АДРЕСА_7 (для тролейбусного управління) був також включений до уточненого державного замовлення та основних показників державних капіталовкладень на 1988 рік по житловому будівництву Чернігівського облвиконкому (додатку №4 до рішення виконавчого комітету Чернігівської обласної Ради народних депутатів № 34 від 22.02.1998).

Судом також встановлено, що гуртожиток по АДРЕСА_7 увійшов до статутного фонду (капіталу) ЗАТ Чернігівоблбуд . Відомості про включення до статутних капіталів (фондів) організацій, створених у процесі приватизації наявні у Регіональному відділенні Фонду державного майна по Чернігівській області, а саме в акті оцінки вартості - майна Чернігівського обласного проектного ремонтно-будівельного орендного підприємства Чернігівоблбуд , згідно з яким вартість майна, що підлягає приватизації - 1282762 тис. крб.; розмір статутного фонду акціонерного товариства - 7146932 тис. крб.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області надало у листі № 11-02-03558 від 20.10.2017 інформацію про те, що додатком до акту прийому-передачі від 10.07.1995, що був виданий 05.12.2001, Регіональне відділення ФДМУ по Чернігівській області підтвердило перелік об`єктів нерухомості, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу Чернігівоблбуд . У зазначеному переліку в складі іншого майна вказані: один під`їзд гуртожитку по АДРЕСА_7 залишковою вартістю на момент оцінки станом на 01.04.1994 рік - 391546 тис. крб.

Таким чином, сфера дії Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" поширюється також і на спірний гуртожиток по АДРЕСА_7 , переданий до статутного фонду ЗАТ Чернігівоблбуд під час приватизації об`єктів нерухомості у складі цілісного майнового комплексу Чернігівоблбуд .

Статтею 25-1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" визначено судовий порядок вирішення спорів щодо забезпечення майнових прав територіальних громад та власників гуртожитків. Зокрема, встановлено, що спори, пов`язані з порушенням майнових прав територіальних громад та власників гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону, незалежно від форми власності розглядаються та вирішуються в судовому порядку, якому може передувати (за згодою сторін) досудовий (договірний) розгляд, що здійснюється відповідно до законодавства. Спори про порушення майнових прав територіальних громад розглядаються судами за позовами органів місцевого самоврядування.

Зважаючи на те, що відповідач не вчиняє дій по передачі у комунальну власність територіальної громади м. Чернігова, Чернігівська міська рада як представницький орган територіальної громади м. Чернігова, відповідно до ст.10 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні", на виконання своїх повноважень і звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.

Заперечення відповідача судом не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав:

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

У той же час стаття ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Аналізуючи частину 5 статті 41 Конституції в системному зв`язку з частинами 1-2 статті 47 Конституції України, суд зазначає про те, що держава може приймати закони, які передбачають примусове відчуження права власності з мотивів суспільної необхідності, однією з яких є нестворення державою умов для забезпечення громадянам, які потребують соціального захисту, отримання житла безоплатно або за доступну для них ціну.

Отже, примусова передача за рішенням суду у комунальну власність гуртожитку, який є власністю юридичної особи, для забезпечення конституційних гарантій права на житло соціально незахищеним громадянам України, здійснена з дотримання визначеної законом процедури, не може визнаватися порушенням Конституції України, оскільки така можливість позбавлення власника майна для забезпечення суспільних потреб гарантується зазначеними статтями Конституції України.

Аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 06.09.2018 по справі №904/10435/17, від 29.07.2019 по справі №927/224/18).

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Статтею 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод також передбачено можливість обмеження права на вільне володіння своїм майном, зокрема, зазначено, що "попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів".

У справі "Прессос Компанія Нав`єра С.А." та інші проти Бельгії (рішення від 20.11.1995р., Series A No. 332) Європейський суд з прав людини підкреслив, що національні органи мають широкі межі розсуду при визначенні того, що є "в інтересах суспільства". Суд наголосив, що цілком прийнятним є те, що законодавець користується більшими можливостями для здійснення соціально-економічної політики, і Суд поважає підхід законодавця до проблеми вимог, пов`язаних з "інтересами суспільства".

У справі "Україна-Тюмень" проти України (рішення від 22.11.2007) Європейський суд з прав людини зазначив, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності. Суд не може не скористатися своїми повноваженнями щодо здійснення перевірки та повинен визначити, чи було дотримано необхідного балансу в спосіб, сумісний з правом заявника на "мирне володіння майном" в розумінні першого речення статті 1 Першого протоколу. Позбавлення власності без сплати суми її вартості становитиме непропорційне втручання та відсутність будь-якого відшкодування може бути виправданою відповідно до пункту 1 статті 1 Протоколу лише за виключних обстави (пункти 55-57 рішення).

Судом встановлено, що позивач листом від 28.03.2018 №1-22/370 просив повідомити, чи готовий відповідач передати спірний гуртожиток на компенсаційній основі у комунальну власність територіальної громади міста, а також просив розрахувати суму відповідної компенсації та надати міській раді відповідні підтверджуючі документи. Відповідач листом від 23.07.2018 №1/89 Щодо передачі гуртожитків та їх вартості повідомив позивача, що вартість гуртожитку по АДРЕСА_7 (к. з НОМЕР_9) становить 17923500 грн. Додаткового роз`яснення з наданням відповідних документів про визначену вартість гуртожитку відповідачем надано не було.

Згідно з ч.4 ст. 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" розмір компенсації вартості гуртожитків, що передаються відповідно до цього Закону у власність територіальних громад на частково-компенсаційній або компенсаційній основі, розраховується відповідно до вартості гуртожитків, за якою їх було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, з урахуванням зменшення вартості внаслідок нарахованого фізичного зносу або збільшення вартості в результаті фактично підтверджених витрат власників на проведення капітального ремонту за час перебування гуртожитків у їхній власності. У разі наявності корпоративних прав держави у статутному капіталі таких товариств розмір компенсації визначається пропорційно до обсягу таких прав відповідно до закону. Компенсація власнику гуртожитку здійснюється у грошовій формі в національній грошовій одиниці України (гривні).

Відповідно до Порядку визначення розміру компенсації вартості гуртожитків, які включені до статутних капіталів товариств, утворених у процесі приватизації (корпоратизації) затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2013 № 859, розмір компенсації розраховується виходячи з вартості гуртожитків, за якою їх включено до статутних капіталів товариств, утворених у процесі приватизації (корпоратизації), з урахуванням її зменшення внаслідок нарахованого фізичного зносу і збільшення в результаті фактичних витрат власників гуртожитків на проведення капітального ремонту під час перебування гуртожитків у їх власності. У разі наявності корпоративних прав держави у статутному капіталі товариств, утворених у процесі приватизації (корпоратизації), розмір компенсації визначається пропорційно обсягу таких прав відповідно до закону.

З урахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2013 № 859 Про затвердження Порядку визначення розміру компенсації вартості гуртожитків, які включені до статутних капіталів товариств, утворених у процесі приватизації (корпоратизації) Відділом квартирного обліку та приватизації житлового фонду міської ради був розрахований розмір компенсації вартості гуртожитків, що передаються відповідно до Закону у власність територіальних громад з урахуванням зменшення вартості внаслідок нарахованого фізичного зносу за адресою: АДРЕСА_7, що склав 1,26 грн.

Чернігівською міською радою було повідомлено ПрАТ Чернігівоблбуд про розрахований розмір компенсації гуртожитку по АДРЕСА_7 у сумі - 1,26 грн та надано відповідний розрахунок.

Відповідач документів на спростування розрахованого розміру компенсації гуртожитку по АДРЕСА_7 у сумі - 1,26 грн або документів із визначеням іншого розміру компенсації чи заперечень щодо визначеного розміру компенсації вартості гуртожитку Чернігівській міській раді не надав.

Матеріали справи також не містять вищевказаних доказів, а тому даний розмір компенсації вартості гуртожитку по АДРЕСА_7 не спосотований і є дійсним на даний час.

Як зазначалось вище, ст. 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" передбачена примусова передача гуртожитків у власність відповідних територіальних громад за рішенням суду (на безкомпенсаційній основі, на частково-компенсаційній основі, на компенсаційній основі) у випадку відсутності згоди власника гуртожитку та недосягнення домовленості щодо такої передачі між власником та місцевою радою.

Судом встановлено на підставі наявного у справі листування сторін, що сторони не змогли досягти згоди щодо вирішення питання передачі всієї будівлі гуртожитку до комунальної власності, в тому числі на компенсаційній основі.

Отже, звернення позивача до суду за захистом порушених прав шляхом примусової передачі спірної будівлі по АДРЕСА_7 до комунальної власності узгоджується з положеннями законодавства.

Примусова передача за рішенням суду у комунальну власність гуртожитку, який є власністю юридичної особи, для забезпечення конституційних гарантій права на житло соціально незахищеним громадянам України, здійснена з дотримання визначеної законом процедури, не може визнаватися порушенням Конституції України, оскільки така можливість позбавлення власника майна для забезпечення суспільних потреб гарантується вищезазначеними статтями Конституції України (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 06.09.2018 по справі №904/10435/17, від 29.07.2019 по справі №927/224/18).

Оскільки передача спірного гуртожитку до комунальної власності територіальної громади міста Чернігова обумовлена саме забезпеченням реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитку, зокрема, шляхом приватизації займаних кімнат, а отже, припинення права власності відповідача на об`єкт нерухомого майна не порушує Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та принципу мирного володіння майном, з огляду на дотримання справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи - власника.

Враховуючи вищевикладене, суд не приймає доводи відповідача про відсутність підстав для передачі спірної будівлі з приватної власності в примусовому порядку.

Крім того, як зазначалось вище, статтею 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" визначено особливості передачі гуртожитків у власність територіальних громад та передбачено, що гуртожитки (як об`єкти нерухомого майна, житлові комплекси та/або їх частини), на які поширюється дія цього Закону, передаються у власність відповідних територіальних громад згідно з цим Законом у порядку та строки, визначені затвердженою законом Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад.

На виконання Закону України "Про Загальнодержавну цільову програму передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2012-2015 роки" Чернігівською міською радою було прийнято рішення від 30.12.2013, яким було затверджено Програму передачі гуртожитків у власність територіальної громади м. Чернігова та реалізації житлових прав мешканців гуртожитків на 2014-2015 роки.

До переліку об`єктів, які підлягають передачі згідно з Додатком №1 до Програми, увійшла і спірна будівля по АДРЕСА_7 ( 2 під`їзд).

З огляду на наведене, суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності на даний час Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад, яка визначала б порядок і строки передачі гуртожитків у комунальну власність, оскільки проведення передачі гуртожитків, визначених у Програмі, у більш тривалий строк не може свідчити про те, що правові підстави для зобов`язання відповідача безоплатно передати у комунальну власність спірний гуртожиток відпали.

Крім того, посилання відповідача щодо неправомірного втручання та порушення його права власності з посиланням на статтю 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не приймаються судом, оскільки практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що національні органи мають широкі межі розсуду при визначенні того, що є "в інтересах суспільства". Цілком прийнятним є те, що законодавець користується більшими можливостями для здійснення соціально-економічної політики, і Суд поважає підхід законодавця до проблеми вимог, пов`язаних з "інтересами суспільства" (справа "Прессос Компанія Нав`єра С. А." та інші проти Бельгії, рішення від 20.11.1995, Series A No. 332); втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Позбавлення власності без сплати суми її вартості становитиме непропорційне втручання та відсутність будь-якого відшкодування може бути виправданою відповідно до пункту 1 статті 1 Протоколу лише за виключних обставин (справа "Україна-Тюмень" проти України, рішення від 22.11.2007).

Також слід зазначити, що Рішення ЄСПЛ завжди є індивідуальним і всі правові аргументи (правові позиції), що в певному контексті є обов`язковими в інших умовах можуть бути лише додатковим способом тлумачення, тобто, є обмеження прецедентності Рішення і закладені вони у самому предметі судового розгляду.

У своїх поясненнях відповідач декларативно, формально посилається на Конвенцію та Рішення Європейського суду з прав людини, не обґрунтовуючи, що випадок є подібним; не розкриваючи зміст позиції ЄСПЛ в названих рішеннях; рішення, на які дається посилання, мають суттєво різний предмет і загальний контекст.

Щодо всіх інших пояснень та доводів учасників судового процесу суд зауважує наступне.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не прийняті судом до уваги як такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем належним чином не обґрунтовано свої заперечення на позов та не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив. Інші пояснення відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача про зобов`язання Приватне акціонерне товариство Чернігівоблбуд передати на безкомпенсаційній основі в комунальну власність територіальної громади міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради другий під`їзд гуртожитку (квартири з НОМЕР_9) за адресою: АДРЕСА_7 за актом приймання-передачі майна підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір виник у зв`язку з неправомірними діями відповідача та позов підлягає задоволенню, то відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір", з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1921,00 грн.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено орієнтовний розмір судових витрат на правову допомогу в сумі 50000,00 грн, але доказів сплати вказних витрат не підтверджено належними доказами - платіжними документами, а тому судом не вирішується питання щодо їх розподілу.

Керуючись ст. 46, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України; ст. 4 Закону України „Про судовий збір", господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Чернігівської міської ради (вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 34339125) до Приватного акціонерного товариства "Чернігівоблбуд" (вул. Музейна, 2, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 03333653) про спонукання вичнити певні дії задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Приватне акціонерне товариство "Чернігівоблбуд" (вул. Музейна, 2, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 03333653) передати на безкомпенсаційній основі в комунальну власність територіальної громади міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради (вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 34339125) другий під`їзд гуртожитку (квартири з НОМЕР_9) за адресою: АДРЕСА_7 за актом приймання-передачі майна.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Чернігівоблбуд" (вул. Музейна, 2, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 03333653) до міського бюджету м. Чернігова, отримувач УК у м. Чернігові (м. Чернігів/24060300, код ЄДРПОУ 38054398, р/р НОМЕР_8 , МФО 853592) 1921,00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено та підписано 16.10.2019.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

До відома сторін:

- адреса Господарського суду Чернігівської області: проспект Миру, 20, м. Чернігів, Україна;

- засоби зв`язку контактні телефони: 672-847; 676-311, факс 774-462; електронна адреса Господарського суду Чернігівської області: e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua.

Суддя Л. М. Лавриненко

Дата ухвалення рішення10.10.2019
Оприлюднено16.10.2019
Номер документу84944503
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —927/513/19

Ухвала від 25.06.2021

Господарське

Господарський суд Чернігівської області

Фесюра М.В.

Ухвала від 23.06.2021

Господарське

Господарський суд Чернігівської області

Фесюра М.В.

Ухвала від 18.05.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Сулім В.В.

Постанова від 06.10.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Сулім В.В.

Ухвала від 06.10.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Сулім В.В.

Ухвала від 15.09.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Сулім В.В.

Ухвала від 12.08.2020

Господарське

Господарський суд Чернігівської області

Фесюра М.В.

Ухвала від 07.08.2020

Господарське

Господарський суд Чернігівської області

Фесюра М.В.

Постанова від 07.07.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Чумак Ю.Я.

Ухвала від 30.06.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Чумак Ю.Я.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні