Постанова

від 15.10.2019 по справі 923/157/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 923/157/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Дроботова Т.Б., Волковицька Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

та представників

позивача: Балацької А.В. (довіреність № 18/543-19 від 24.07.2019),

відповідача: Кучирки Ю.В. (ордер серії АС № 1001732 від 15.10.2019), Громового К.В. (в.о. директора),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Північно-Кримського каналу Державного агентства водних ресурсів України

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.07.2019

та рішення Господарського суду Херсонської області від 24.04.2019

у справі № 923/157/19

за позовом Управління Північно-Кримського каналу Державного агентства водних ресурсів України

до Приватного підприємства "Імперія Агро"

про визнання договору недійсним,

(у судовому засіданні 24.09.2019 оголошувалась перерва до 15.10.2019),

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2019 року Управління Північно-Кримського каналу Державного агентства водних ресурсів України (далі - Управління) звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом Приватного підприємства "Імперія Агро" (далі - ПП "Імперія Агро"), в якому просило (з урахуванням заяви про зміну підстав позову) визнати недійсним договір земельного сервітуту, укладений між Управлінням та ПП "Імперія Агро".

Позов обґрунтований тим, що: 1) укладений земельний сервітут є недійсним, оскільки не відповідає вимогам законодавства, а саме ст.ст. 4, 89 Водного кодексу України, ст.ст. 61, 99 Земельного кодексу України та Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженому Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України наказом від 21.10.2011 №1330/20068; 2) до моменту узгодження договірних зобов`язань щодо встановлення земельного сервітуту технічна документація землеустрою не виготовлялась, а додатком до укладеного договору є лише ситуаційний план; 3) відсутність кадастрового плану унеможливила встановлення межі земельної ділянки, на яку розповсюджується дія земельного сервітуту та фактичні місця та межі розташування тимчасових споруд; 4) відсутність всіх складових технічної документації спричиняє недійсність самого договору та його реєстрації; 5) позивач зазначив, що на разі він здійснює свою діяльність в рамках завдань та функцій, покладених на нього Положенням про управління Північно-Кримського каналу, яким не передбачена передача або відчуження земельних ділянок на користь третіх осіб; 6) відчуження майна, що є державною власністю і закріплене за управлінням, здійснюється з дозволу Держводагенства, однак останнє у 2015 році не надавало дозволу на укладання оспорюваного договору.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 24.04.2019 (суддя Пригуза П.Д.), залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.07.2019 (колегія суддів у складі: Разюк Г.П. - головуючий, Колоколов С.І., Савицький Я.Ф.), у задоволенні позову відмовлено повністю.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Управління є користувачем земельної ділянки на праві постійного користування площею 266,21га на території Червоночабанської сільської ради Каланчацького району Херсонської області, наданої на підставі розпорядження Каланчацької районної державної адміністрації від 05.06.2006 № 259, про що виданий Державний акт на право постійного користування, з цільовим призначенням земельної ділянки - для обслуговування Північно-Кримського каналу, землі водного фонду, кадастровий номер 6523287700:13:001:0001. Акт на право постійного користування землею зареєстрований 11.07.2006 в Книзі записів реєстрації державних актів Каланчацької районної державної адміністрації за № 030673300003.

Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру земельна ділянка кадастровий номер 6523287700:13:001:0001 є державною власністю, має цільове призначення - для експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами і каналами, категорія земель - землі водного фонду, площа 266.2085га, дата державної реєстрації - 11.07.2006 , вид права - право постійного користування, землекористувач - Управління Північно - Кримського каналу.

Між Управлінням, як володільцем земельної ділянки, та ПП "Імперія-Агро", як сервітуарієм, 01.02.2015 укладено договір земельного сервітуту, відповідно до умов якого сервітут встановлюється відносно земельної ділянки, яка розташована за адресою: траса м.Херсон-м.Сімферополь, 113 км 200 м, Каланчацький район, Херсонська область, площею 5000 м 2 в інтересах сервітуарія та полягає в безоплатному користуванні зоною сервітуту на право проходу, право проїзду по земельній ділянці, прокладення та /або експлуатації ліній електропередачі, зв`язку та трубопроводів, забезпечення водопостачання, з метою розміщення двох тимчасових споруд - павільйони для здійснення підприємницької діяльності згідно з ситуаційним планом (додаток №1 до договору).

Зазначений договір підписаний зі сторони володільця земельної ділянки - начальником Управління Північно-Кримського каналу, а зі сторони сервітуарія - директор ПП "Імперія-Агро" .

Право користування (сервітуту) зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 28137799.

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що між сторонами в належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов про надання права користуватися земельною ділянкою на правах особистого сервітуту, надано стороні право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм) на земельній ділянці, яка землекористувачем не використовується для власних та виробничих потреб. Крім цього, спірна земельна ділянка є вільною і на ній можливе розміщення об`єктів, які сторонами визначено в оспорюваному позивачем договорі сервітуту, отже, при укладанні договору сторони діяли правомірно. Земельна ділянка, стосовно якої укладено договір сервітуту, знаходиться у зоні відведення, але за межами прибережної захисної смуги Північно-Кримського каналу, в якій відповідно до приписів закону не можуть бути розміщені виробничі приміщення. При цьому, позивач не навів відомостей, що спірна земельна ділянка в межах смуги відведення має бути занята для створення водоохоронних лісонасаджень, берегоукріплювальних чи протиерозійних гідротехнічних споруд, будівництва переправ тощо.

Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового висновку про відмову в позові.

Так скаржник зазначає, що:

- договір, укладений між сторонами, передбачає розміщення на земельній ділянці, що відноситься до категорії земель водного фонду, тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, що суперечить положенням ст.ст. 59, 78 Земельного кодексу України, ст. 4 Водного кодексу України;

- у особи, якою зі сторони відповідача підписано договір сервітуту, були відсутні повноваження на це;

- генеральним планом передбачено проектне розташування інших тимчасових споруд, ніж кафетерій та автостанція;

- відповідач, укладаючи оспорюваний договір, вийшов за межі видів діяльності, передбачених статутом та зареєстрованих у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

- надані відповідачем до суду документи не завірені належним чином. При цьому, посилання судів на те, що позивачем надавались аналогічні документи - не відповідає дійсності.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2019 відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 24.09.2019 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 16.09.2019.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить останню залишити без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій та помилковість доводів позивача.

Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представників сторін, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, для визнання рішення або правочину недійсним необхідно встановити обставини недодержання саме в момент прийняття рішення чи в момент вчинення правочину чинного на момент такого прийняття чи вчинення законодавства. Зокрема, у даному спорі необхідно дослідити наявність у сторін необхідного обсягу правоздатності та повноважень на вчинення відповідного правочину, а також можливість передання відповідної земельної ділянки для цілей, визначених у оспорюваному договорі.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 98 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Статтею 100 ЗК України передбачено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.

Частиною 9 ст. 79 1 ЗК України визначено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Місцевим господарським судом встановлено, що земельна ділянка позивача як землекористувача на час укладання спірного договору була сформована як об`єкт цивільних прав, зареєстрована 11.07.2006 за ним на праві постійного користування, у зв`язку з чим він володів повною правоздатністю щодо укладання договору.

Право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЗК України та ст. 4 Водного кодексу України (далі - ВК України) до земель водного фонду належать землі, зайняті, зокрема: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Відповідно до ст. 63 ЗК України для забезпечення експлуатації та захисту від забруднення, пошкодження і руйнування каналів зрошувальних і осушувальних систем, гідротехнічних та гідрометричних споруд, водойм і гребель на берегах річок виділяються земельні ділянки смуг відведення з особливим режимом використання. Розміри та режим використання земельних ділянок смуг відведення визначаються за проектами землеустрою, які розробляються і затверджуються в установленому порядку. Земельні ділянки в межах смуг відведення надаються для створення водоохоронних насаджень, берегоукріплювальних та протиерозійних гідротехнічних споруд, будівництва переправ тощо.

Статтею 91 ВК України для потреб експлуатації та захисту від забруднення, пошкодження і руйнування магістральних, міжгосподарських та інших каналів на зрошувальних і осушувальних системах, гідротехнічних та гідрометричних споруд, а також водойм і гребель на річках встановлюються смуги відведення з особливим режимом користування. Розміри смуг відведення та режим користування ними встановлюються за проектом, який розробляється і затверджується водокористувачами за погодженням з обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства. Земельні ділянки в межах смуг відведення надаються центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, та іншим організаціям для спеціальних потреб і можуть використовуватися ними для створення водоохоронних лісонасаджень, берегоукріплювальних та протиерозійних гідротехнічних споруд, будівництва переправ, виробничих приміщень.

Судами обох інстанцій встановлено, що відповідно до Схеми генплану земельна ділянка, стосовно якої укладено договір сервітуту, знаходиться у смузі відведення, але за межами прибережної захисної смуги Північно-Кримського каналу.

Верховний Суд зауважує, що саме на позивача покладено обов`язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, та зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, при розгляді справи повинен надати правильну правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, і вирішити спір відповідно до норм матеріального і процесуального права з наданням оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

Разом з тим, судами обох інстанцій встановлено, що позивач не навів відомостей, що спірна земельна ділянка в межах смуги відведення має бути занята для створення водоохоронних лісонасаджень, берегоукріплювальних чи протиерозійних гідро-технічних споруд, будівництва переправ тощо, у зв`язку з чим Верховний Суд погоджується з висновками останніх про те, що спірна земельна ділянка є вільною і на ній можливе розміщення об`єктів, які сторонами визначено у оспореному позивачем договорі сервітуту.

В свою чергу, розглядаючи питання щодо наявності повноважень у особи, яка підписала договір сервітуту з боку відповідача, а саме Писаренка С.М. , судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на 30.01.2015 відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДРЮОФОПГФ) керівником відповідача був зареєстрований ОСОБА_2 Відомості про реєстрацію в ЄДРЮОФОПГФ як керівника відповідача Писаренка С.М. внесено 18.04.2015. В той же час, відповідачем надано до справи протокол загальних зборів засновників від 15.01.2015, відповідно до якого зборами учасників товариства звільнено з посади директора ОСОБА_2 та призначено на посаду директора Писаренка С.М . Також надано наказ від 15.01.2015 про взяття Писаренком С.М. на себе повноважень директора.

Відповідно до приписів ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Місцевим та апеляційним господарськими судами з`ясовано, що під час укладання договору сервітуту 01.02.2015 представником позивача перевірялися повноваження підписанта зі сторони сервітуарія, тобто підписант зі сторони позивача знав, що відомості про керівника відповідача Писаренка С.М. не внесені до Єдиного державного реєстру, отже позивач не може використовувати ці відомості як недостовірні.

Крім того, Писаренко С.М. як керівник відповідача внесений до ЄДРЮОФОПГФ 18.04.2015 і до цього часу є керівником, що підтверджує достовірність його призначення на посаду керівника та наявність повноважень представляти ПП "Імперія-Агро" як сервітуарія без довіреності.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає обґрунтованими висновки судів обох інстанцій про відхилення доводів позивача, що договір підписано особою, яка не мала повноважень його підписувати.

Крім цього, апеляційним господарським судом відхилено доводи позивача про те, що надані відповідачем до суду документи разом з відзивом не завірені належним чином, оскільки аналогічні документи були надані позивачем протягом розгляду справи в суді першої інстанції, у зв`язку з чим додані копії документів ПП "Імперія-Агро" до відзиву не підлягають доказуванню щодо їх достовірності.

З огляду на імперативні приписи ст. 300 ГПК України Верховний Суд не вправі здійснювати ані встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, ані вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів касаційної скарги.

В свою чергу, колегія суддів звертає увагу на те, що будь-які порушення норм законодавства, зокрема, під час здійснення господарської діяльності у межах смуги відведення земель водного фонду, не вчинені в момент укладення договору у даному випадку, не можуть бути підставою для визнання його недійсним.

При цьому Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те, що відповідач, укладаючи оспорюваний договір, вийшов за межі видів діяльності, передбачених статутом та зареєстрованих у ЄДРЮОФО, як такі, що не можуть свідчити про недійсність оспорюваного договору.

З огляду на викладене та встановлені судами обох інстанцій обставини справи, а також приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, оскільки колегія суддів погоджується з висновками судів обох інстанцій про відмову у задоволенні позову, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова апеляційного та рішення місцевого господарських судів - без змін.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління Північно-Кримського каналу Державного агентства водних ресурсів України залишити без задоволення.

Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.07.2019 та рішення Господарського суду Херсонської області від 24.04.2019 у справі № 923/157/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Дроботова Т.Б.

Волковицька Н.О.