Ухвала

від 09.10.2019 по справі 320/4613/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 09.10.2019 Справа № 320/4613/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/807/942/19 Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1

Єдиний унікальний № 320/4613/19 Доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2019 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі ОСОБА_5

за участі:

прокурора ОСОБА_6

апелянта ОСОБА_7

представника ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції з Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області, матеріали провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 вересня 2019 року про відмову в арешті майна,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 вересня 2019 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_7 про накладення арешту на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4,45 га, яка знаходиться на території Світлодолинської сільської ради Мелітопольського району відповідно до дублікату сертифіката, виданого замість сертифікату серії ЗП № 031465, виданого 10 листопада 2004 року № 1002 Мелітопольською районною державною адміністрацією РН № 210065, контур 17 ділянка № 184, в межах кримінального провадження № 12018080140001573 від 14 травня 2018 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду від 02 вересня 2019 року, як таку, що суперечить вимогам ст. 132 КПК України, та з метою забезпечення цивільного позову накласти арешт на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4,45 га, яка знаходиться на території Світлодолинської сільської ради Мелітопольського району відповідно до дублікату сертифіката, виданого замість сертифікату серії ЗП № 031465, виданого 10 листопада 2004 року № 1002 Мелітопольською районною державною адміністрацією РН №210065, контур 17 ділянка № 184.

Апелянт, хронологічно описавши в апеляційній скарзі події, вважає, що дії ОСОБА_9 мають ознаки злочину за ч. 1 ст. 190 КК України, від яких він є потерпілим, тому відповідно до ст. 56 КПК України має право звертатися до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно особи, яка скоїла злочин, з метою забезпечення позовних вимог, до того ж, як ним було повідомлено слідчому судді, цивільний позов з дотриманням вимог ч. 3 ст. 171 КПК України готовий для долучення до матеріалів провадження.

Заслухавши всудовому засіданнісуду апеляційноїінстанції суддю-доповідачапро сутьсудового рішеннята доводиапеляційної скарги, ОСОБА_7 та йогопредставника адвоката ОСОБА_8 ,які підтрималиапеляційну скаргу, прокурора із запереченнями стосовно доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Так, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. ст. 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення та достатність доказів, що вказують на його вчинення; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 1 ст. 42 КПК України визначено, що підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

Нормами КПК України не передбачено накладення арешту на майно невстановлених осіб.

Таку правова позиція викладена й Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в Узагальненні судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження від 07 лютого 2014 року, згідно з якою, арешт може бути накладено на майно підозрюваного, обвинуваченого, осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

При цьому таке майно може перебувати як у згаданих осіб, так і в інших фізичних або юридичних осіб.

Щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст. ст. 276-279 КПК України, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК України) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.

Тобто, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.

Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області із заявою про накладення арешту на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4,45 га, яка знаходиться на території Світлодолинської сільської ради Мелітопольського району відповідно до дублікату сертифіката, виданого замість сертифікату серії ЗП № 031465, виданого 10 листопада 2004 року № 1002 Мелітопольською районною державною адміністрацією РН № 210065, контур 17 ділянка №184, визначивши мету, з якою він просив накласти арешт забезпечення цивільного позову.

При цьому, матеріали, додані ОСОБА_7 до заяви, не містять самого цивільного позову.

В апеляційнійскарзі ОСОБА_7 зазначив,що нимбуло повідомлено слідчому судді, що цивільний позов з дотриманням вимог ч. 3 ст. 171 КПК України готовий для долучення до матеріалів провадження.

Разом з цим, положення ст. 170 КПК України не містять підстав для накладення арешту з метою забезпечення майбутнього цивільного позову, передбачаючи лише право звертатись з таким клопотанням у разі необхідності забезпечення цивільного позову, який вже подано у кримінальному провадженні.

Накладення арешту з метою забезпечення цивільного позову, який буде поданий у майбутньому, унеможливлює з`ясування питання співмірності вартості майна, на яке заявник просить накласти арешт, та ціни позову, оскільки він ще не поданий зацікавленою особою. Крім цього, положення ст. 128 КПК України передбачають право пред`явлення цивільного позову лише до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, тоді як відсутність цивільного позову позбавляє слідчого суддю можливості перевірити чи підлягає арешту майно особи, про яку йдеться у клопотанні заявника.

Однак, в матеріалах провадження відсутні відомості про повідомлення у кримінальному провадженні, внесеному 14 травня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080140001573, підозри як ОСОБА_9 , так і жодній іншій особі, що, як вважає колегія суддів, унеможливлює застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, у зв`язку з чим, слідчий суддя дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для накладення арешту на зазначене вище майно та правомірно відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_7 .

Отже, колегія судів, перевіривши матеріали судового провадження, доходить висновку, що вони не містять достатніх та необхідних даних, які б свідчили про можливість накладення арешту на зазначену ОСОБА_7 земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4,45 га, яка знаходиться на території Світлодолинської сільської ради Мелітопольського району відповідно до дублікату сертифіката, виданого замість сертифікату серії ЗП № 031465, виданого 10 листопада 2004 року № 1002 Мелітопольською районною державною адміністрацією РН № 210065, контур 17 ділянка № 184, у зв`язку з чим доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Крім того, колегією суддів при апеляційному розгляді не встановлено й істотних порушень кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді від 02 вересня 2019 року по доводам апеляційної скарги ОСОБА_7 .

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу апелянта ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 вересня 2019 року, якою відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_7 про накладення арешту на земельну ділянку, зазначену ним в заяві, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: