Рішення

від 24.12.2019 по справі 320/4613/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2019 року справа № 320/4613/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М. розглянув в порядку письмового провадження у м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Віват-Сервіс доДержавної фіскальної служби України проскасування індивідуальної податкової консультації

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ВІВАТ-СЕРВІС з позовом до Державної фіскальної служби України про скасування індивідуальної податкової консультації, у якому просить суд:

- скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної фіскальної служби України, викладену в листі Податкова консультація від 07.08.2019 р. № 3683/6/99-99-12-02-03-15/ІПК;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (ідентифікаційний код 39292197) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВІВАТ СЕРВІС (ідентифікаційний код 31079526) витрати зі сплати судового збору.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що він з 09.04.2001 зареєстрований як юридична особа, та є платником єдиного податку 3 групи. З метою отримання від контролюючого органу підтвердження щодо звільнення ТОВ Віват-Сервіс , як платника єдиного податку, від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку за ділянку, що належить Позивачу на праві постійного землекористування користування, на якій розташований магазин-кафе літера А , Позивач звернувся до Державної фіскальної служби України із запитом щодо надання індивідуальної податкової консультацію.

Позивач вважає, що вказана податкова консультація суперечить вимогам Податкового кодексу України та порушує його права, оскільки Позивач як юридична-особа платник податку 3 групи звільняється від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельної податку за земельні ділянки, що використовуються ним для провадження господарської діяльності.

Відповідач правом надати до суду відзив на позовну заяву не скористався.

ІІІ. Процесуальні дії суду у справі

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду 10.09.2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2019 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ВІВАТ-СЕРВІС до Державної фіскальної служби України про скасування індивідуальної податкової консультації, - залишено без руху.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивач - ТОВ Віват-Сервіс (ідентифікаційний код 31079526) зареєстоване як юридична особа з 09.04.2001 (а.с.14).

Позивач перебуває на податковому обліку у Вишгородському обєднаному управлінні Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (а.с.17).

Відповідно до Витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності Позивача за КВЕД визначено:

- оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (код КВЕД 46.49);

- організування інших видів відпочинку та розваг (код КВЕД 93.09);

- надання інших видів індивідуальних послуг н.в.і.у. (код КВЕД 96.09);

- надання в оренду й експлуатація власного чи орендованого нерухомого майна (основний) (код КВЕД 68.20);

- рекламні агенства (код КВЕД 73.11) (а.с.15-18).

ТОВ "Віват-Сервіс" є платником єдиного податку 3 групи, що підтверджується електронною копією з Реєстру платників єдиного податку (а.с. 19).

Згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 19.04.2007 (далі - Свідоцтво) ТОВ Віват-Сервіс на праві власності належить об`єкт нерухомого майна, а саме магазин-кафе літера А загальною площею 454,3 кв.м., розташований за адресою: Київська область, м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Вокзальна, буд.4 (а.с.24).

Відповідний вид користування нерухомим майном, також підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.12.2014 індексний номер витягу 31509374 (а.с.25).

Державним актом на право постійного користування землею ІІ КВ №000165 (далі - Державний акт) надано в постійне землекористування ТОВ Віват-Сервіс земельну діялянку площею 0,2770 га., що знаходиться під обєктом нерухомого майна (магазин-кафе літера А ) який перебуває у власності останнього.

Судом встановлено, що між ТОВ Віват-Сервіс та ФОП ОСОБА_1 укладено договір оренди від 01.01.2018 (далі - Договір оренди), предметом якого є передача в строкове платне (оренду) приміщення магазину магазину-кафе літера А , та строком на 2 роки 11 місяців (а.с.31-33).

15.07.2019 Позивач звернувся до Державної фіскальної служби України із зверненням щодо надання індивідуальної податкової консультації про отримання підтвердження щодо звільнення останнього, як платника єдиного податку, від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку за ділянку, що належить Позивачу на праві постійного землекористування користування, на якій розташований магазин-кафе літера А (а.с.21-22).

Листом Державної фіскальної служби від 15.07.2019 №3683/6/99-99-12-02-05/15 Позивача повідомлено, що він може скористатися, передбаченими п.п.4 п.297.1 ст.297 Податкового кодексу України, правом на звільнення від обовязку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку за земельну ділянку, на якій розташовано нерухоме майно, та разом із земельною ділянкою передані в користування за договором оренди, після реєстрації такого договору у державному реєстрі нерухомого майна (а.с.23).

Не погоджуючись з такою відповіддю Державної фіскальної служби України, вважаючи її такою що не відповідає нормам чинного законодавства, та порушує його права, Позивач звернувся з позовом до суду.

V. Норми права, які застосував суд

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає, що згідно п.п.191.1.28 п. 191.1 ст. 191 Податкового кодексу України до функцій контролюючого органу віднесено надання індивідуальних податкових консультацій, інформаційно-довідкових послуг з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до положень ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. 14.1.1721 Податкового кодексу України індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Пунктом 52.1 ст. 52 ПК України передбачено, що за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 ПК України).

За вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній або письмовій формі. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов`язково повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства (п. 52.3 ст. 52 ПК України).

Пунктом 291.2 ст. 291 Податкового кодексу України передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1. ст. 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою (гл. 1 розділу XIV цього Кодексу), з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно із п.п. 4 п.297 ст.297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідно до п. 53.2 ст. 53 ПК України, платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

VI. Оцінка суду

Спірні правовідносини, в межах даної справи, регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України.

З матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ Віват_Сервіс на праві приватної власності належить нежитлове приміщення за адресою: Київська область, м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Вокзальна, буд.4.

Право власності на вказане нежитлове приміщення зареєстровано за позивачем 10.07.2007, що вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень та з Свідоцтва про право власності.

Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Згідно пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України, платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Відтак, платниками земельного податку є власники земельної ділянки та/або землекоритувачі.

Статтею 270 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктами оподаткування є: - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; - земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Пунктом 291.2 ст. 291 Податкового кодексу України передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1. ст. 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою (гл. 1 розділу XIV цього Кодексу), з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Суд звертає увагу на те, що згідно з п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів, зокрема, податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

З приведеної норми виплаває, що умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання І-ІІІ групи, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю в процесі провадження власної господарської діяльності.

Тобто, якщо платник єдиного податку першої - третьої груп використовує приміщення, які розміщені на земельній ділянці, для провадження своєї господарської діяльності, він вільний від обов`язку нараховувати, сплачувати та подавати податкову звітність із земельного податку.

Аналогічна правова позиція з цього питання висловлена Верховним Судом у постанові від 08.08.2018 у справі №820/5485/17.

Пунктом 14.1.36 статті 14 встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з Витягу ЄДР основним видом діяльності ТОВ Віват-Сервіс є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код КВЕД 68.20).

Позивачу на праві власності належить нежитлове приміщення магазин-кафе літера А , що підтверджується відповідними правовстановлюючими документами, які містяться в матеріалах справи.

Вказане нежитлове приміщення розташоване на земельній ділянці площею 0,2770 га., яка належить Позивачу на праві постійного землекористування, що підтверджується Державним актом.

Отже, надання в оренду нерухомого майна є основним видом діяльності Позивача - платника єдиного податку 3 групи, який набув права користування земельної ділянки, та є власником нерухомого майна, розташованій та відповідній земельній ділянці.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що вищевказаний об`єкт нерухомості Позивачем надано в оренду ФОП ОСОБА_1 , про що укладено Договір оренди.

Відповідно до п.1.3 Договору оренди приміщення розташоване на земельній ділянці площею 0,2770 (Київська обл., м АДРЕСА_1 ), яка належить Орендодавцю на праві постійного землекористування. З правом оренди приміщення Орендарю надається право користування вказаною земельною ділянкою.

Пунктом 3.1. Договору оренди встановлюється, що Орендар сплачує орендну плату, яка складається з плати за користування приміщенням та платою за користування земельною ділянкою.

Частиною 1 статті 796 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) визначено, що одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.

Якщо наймодавець не є власником земельної ділянки, вважається, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві права користування земельною ділянкою, якщо інше не встановлено договором наймодавця з власником земельної ділянки (ч.3 ст.796 ЦК).

Відтак, орендарю будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої споруди) одночасно надається право користування земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно, яке передано в оренду.

Суд не бере до уваги посилання Відповідача, які наведені в податковій консультації, щодо встановлення такої умови, як реєстрація договору оренди нерухомого майна, для реалізації права на звільнення від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку, оскільки відповідно до ч.1 ст.794 ЦК та п.2 ч.1 ст.4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у разі якщо договір оренди (найму) укладений на строк не менше, ніж 3 роки.

Як вбачається з матеріалів справи Договором оренди укладено на строк 2 роки 11 місяців.

Відтак, Договір оренди, який укладено між ТОВ "Віват-Сервіс" та ФОП ОСОБА_1 не підлягає державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки укладений на менший строк, ніж передбачений у ЦК та Законі України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до положень ч. 1 ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з грав людини. Згідно висновків Конституційного суду України, викладених в рішенні № 17- рп/2010 від 29.06.2010 року, одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності.

В Рішеннях Європейського Суду з прав людини у справі Сєрков проти України від 7 липня 2011 року та у справі Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, визначено, що ведучи мову про закон , стаття 1 Першого протоколу до Конвенції вимагає, перш за все, щоб такі заходи (забезпечення сплати податків) мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого законодавства, вимагаючи, щоб воно було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні. Відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з приводу фіскальних питань, яка призводить до його суперечливого тлумачення, порушує вимоги Конвенції щодо якості закону та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права платників податків.

Відповідно до вимог п. 4.1.4 ПК України, податкове законодавство України серед іншого ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Положення п. 4.1.4 ПК України, у системному зв`язку з положеннями п. 7.3, п. 5.2 ПК країни функціонально покликані забезпечувати правову визначеність у сфері оподаткування, яка є умовою дотримання принципу верховенства права у податкових правовідносинах та є гарантією здійснення особою конституційного права володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Беручи до уваги наведене, та з метою забезпечення належної правової реалізації визначених законом повноважень Позивача на звернення до суду з такими вимогами, суд вважає за можливе задовольнити даний позов шляхом скасування індивідуальної податкової консультації від 07.08.2019 р. № 3683/6/99-99-12-02-03-15/ІПК.

VIІ. Висновок суду

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Всупереч приписів ст. 77 КАС України, Відповідач не надав належних, допустимих та беззаперечних доказів на підтвердження обґрунтованості та правомірності надання відповідних висновків індивідуальної податкової консультації.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

IX. Розподіл судових витрат

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при поданні даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 1 921,00 грн. (квитанція №0.0.1442603184.1 від 21.08.2019), суд вважає за необхідне стягнути дану суму на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України суд -

в и р і ш и в:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної фіскальної служби України, викладену в листі Податкова консультація від 07.08.2019 р. № 3683/6/99-99-12-02-03-15/ІПК;

3.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (ідентифікаційний код 39292197) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВІВАТ СЕРВІС (ідентифікаційний код 31079526) витрати зі сплати судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного судупротягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Леонтович А.М.

Дата складення повного тексту рішення 24.12.2019