Рішення

від 07.10.2019 по справі 918/385/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/385/19

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А. , за участі секретаря судового засідання Андишули Ю.С. ,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег-Р"

про стягнення заборгованості в сумі 350 322 грн 85 коп. ,

у судовому засіданні приймали участь:

від позивача - Раєцький А.О., ордер серія ЖТ № 070007 від 26.08.2019 р.;

від відповідача - не з`явився.

Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер 7083104RC6434.

У судовому засіданні 7 жовтня 2019 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег-Р" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 350 322 грн 85 коп., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати за поставлений товар.

Ухвалою суду від 6 червня 2019 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" від 30 травня 2019 р. № 237 залишено без руху, зобов`язано позивача у 10-денний строк з дня отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме, надати:

- уточнення до позовної заяви із зазначенням вірного місцезнаходження відповідача;

- доказів направлення позовної заяви від 30 травня 2019 року № 237 і доданих до неї документів за адресою місцезнаходження відповідача листом з описом вкладення;

- розмежування суми основної заборгованості за договором та інших сум нарахувань за невиконання грошових зобов`язань за відповідним договором.

18 червня 2019 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" на адресу суду надійшли докази усунення недоліків позовної заяви (а.с. 59-60), а саме заява про уточнення до позовної заяви від 13 червня 2019 року № 276. Згідно зазначеної заяви позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 350 322 грн 85 коп., з яких: 334 868 грн 76 коп. - основний борг, 9 764 грн 08 коп. - пеня, 830 грн 49 коп. - три відсотки річних, 4 859 грн 52 коп. - інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 19 червня 2019 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" від 30 травня 2019 року № 237 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15 липня 2019 року.

12 липня 2019 року від позивача на адресу суду надійшло клопотання від 11 липня 2019 року № 340 про долучення до матеріалів справи документів (а.с. 73-77), до якого долучено видаткову накладу № 5490 від 1 листопада 2018 року, видаткову накладну № 5652 від 9 листопада 2018 року, видаткову накладну № 5903 від 21 листопада 2019 року, видаткову накладну № 6175 від 3 грудня 2018 року.

Крім того, 12 липня 2019 року від позивача на адресу суду надійшла заява від 11 липня 2019 року № 339 про збільшення позовних вимог (а.с. 78-85). Згідно заяви про збільшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 372 912 грн 35 коп., з яких: 334 868 грн 76 коп. - основний борг, 28 709 грн 39 коп. - пеня, 2 454 грн 38 коп. - 3% річних та 6 879 грн 82 коп. Однак, до заяви про збільшення позовних вимог позивачем не долучено платіжне доручення від 10.07.2019 р. № 904 про доплату судового збору, що підтверджується відповідним актом відділу канцелярії та документального забезпечення суду від 12 липня 2019 року № 91.

12 липня 2019 року від відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з копією наказу про відрядження (а.с. 89-90).

Ухвалою суду від 15 липня 2019 року підготовче засідання відкладено на 1 серпня 2019 року.

30 липня 2019 року від позивача на адресу суду надійшло клопотання від 29 липня 2019 року № 374 про долучення до матеріалів справи документів (а.с. 97-179). Зокрема до зазначеного клопотання долучено оригінал платіжного доручення від 10.07.2019 р. № 904 про доплату судового збору за збільшення позовних вимог.

Відтак, заява позивача від 11 липня 2019 р. № 339 про збільшення позовних вимог прийнята судом до розгляду, про що зазначено в ухвалі суду від 1 серпня 2019 року.

1 серпня 2019 року від відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли письмові пояснення від 31.07.2019 р. (а.с. 183-188), клопотання про роз`єднання позовних вимог (а.с. 190) та клопотання про витребування доказів (а.с. 189). У письмових поясненнях відповідач не погоджується з позовною заявою та зазначає, що Договір від 5 червня 2018 року № П2/26 в частині поставок товар діяв до 1 березня 2019 року. Також зазначає, що позивачем здійснювалися поставки товару, до яких положення договору не застосовувалися. Зокрема відповідач зазначає, що поставки від 01.03.2019 р. на суму 81 569 грн 64 коп., від 19.03.2019 р. на суму 66 732 грн 00 коп. та від 25.04.2019 р. на суму 79 919 грн 10 коп. здійснювалися за усною домовленістю сторін та відповідно на основі договору, укладеного у спрощений спосіб. Крім того відповідач зазначає, що за Договором від 5 червня 2018 року № П2/26 останнім була здійснена оплата у сумі 1 894 174 грн 68 коп. Відтак, відповідач зазначає, що заборгованість за вказаним договором становить 106 648 грн 02 коп. Щодо поставок товару, які здійснювалися на основі договору, укладеного у спрощений спосіб, відповідач зазначає, що сторонами не було узгоджено порядок та конкретну дату оплати поставленого товару. Як зазначає відповідач, за домовленістю між сторонами така оплата має бути здійснена після реалізації товару відповідачем. Також відповідач зазначає, що позивач не звертався з вимогою оплатити поставлений товар, тому як стверджує відповідач стягнення такої заборгованості є передчасним, а нарахування будь-яких санкцій є недоречним та не відповідає вимогам закону, оскільки відсутній факт порушення грошового зобов`язання. Також відповідач зазначає, що договір поставки від 5 червня 2018 року № П2/26 не містить умов щодо застосування відповідальності за несвоєчасне виконання сторонами своїх зобов`язань, а відтак нарахування позивачем пені є помилковим.

Ухвалою суду від 1 серпня 2019 року строк підготовчого провадження у даній справі продовжено на 30 днів до 17 вересня 2019 року включно та відкладено підготовче засідання на 5 вересня 2019 року. Одночасно вказаною ухвалою судом було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про роз`єднання позовних вимог, а клопотання відповідача про витребування доказів - задоволено та витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" видаткові накладні про поставку товару ТзОВ "Ковчег-Р" від 19.03.2019 р. на суму 66 732 грн 00 коп. та від 25.04.2019 р. на суму 79 919 грн 10 коп.

29 серпня 2019 року від позивача на адресу суду надійшло клопотання від 27 серпня 2019 року № 416 про долучення до матеріалів справи документів (а.с. 197-204), до якого долучено копії видаткових та товарно-транспортних накладних та докази направлення клопотання відповідачу.

2 вересня 2019 року від представника позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли додаткові пояснення щодо окремих питань від 30 серпня 2019 року (а.с. 207-208), в яких останній зазначає, що обов`язок щодо оплати за поставлений товар на підставі видаткових накладних від 19.03.2019 року на суму 66 732 грн 00 коп. та від 25.04.2019 року на суму 79 919 грн 10 коп. у відповідача виник після його прийняття: з 20.03.2019 року на суму 66 732 грн 00 коп. та від 26.04.2019 року на суму 79 919 грн 10 коп. відповідно. Також позивач зазначає, що розмір штрафних санкцій визначено саме законом, а тому є усі правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Крім того, 2 вересня 2019 року від представника позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява з процесуального питання про застосування ч. 10 ст. 238 ГПК України від 30 серпня 2018 року (а.с. 209-210), в якій останній просить суд постановити у резолютивній частині судового рішення в порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України про нарахування та стягнення на користь позивача трьох процентів річних з визначенням граничного строку їх нарахування до моменту виконання судового рішення в частині погашення суми основного боргу, вказаного у рішенні суду та у виконавчому документі, для органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання рішення, за наступною формулою: С х 3 х Д : 365 : 100, де: С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення (або за формулою: А х Б х 0,008%, де: А - сума простроченої заборгованості, Б - кількість днів прострочення виконання зобов`язання, 0,008% - проценти за один день прострочення (0,008% = 3 %/365 календарних днів).

Також 2 вересня 2019 року від представника позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява про зміну (уточнення) підстав позову від 30 серпня 2019 року (а.с. 212-214), яка прийнята судом до розгляду, про що зазначено в ухвалі суду від 5 вересня 2019 року. В даній заяві позивач зазначає, що поставка за видатковою накладною № 938 від 01.03.2019 року була здійснена в межах дії договору від 5 червня 2018 року № П2/26, оскільки відбувалася на підставі замовлення № 559 від 28.02.2019 року. На підставі надходжень замовлень відповідача № 685 від 19.03.2019 року № 839 від 24.04.2019 року позивачем здійснено поставки за видатковими накладними від 19.03.2019 року на суму 66 732 грн 00 коп. та від 25.04.2019 року на суму 79 919 грн 10 коп. відповідно. Тобто, як зазначає позивач, без укладення правочину у письмовій формі останній поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар, однак не оплатив його. Відтак, позивач зазначає, що прострочення терміну оплати поставленого товару є можливість стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Також позивач зазначає, що і штрафні санкції розповсюджуються на поставки за видатковими накладними від 19.03.2019 р. та від 25.04.2019 р.

5 вересня 2019 року від представника відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання від 05.09.2019 р. про долучення до матеріалів справи вимоги щодо оплати поставленого товару від 21.08.2019 р. № 408 (а.с. 221-222).

Ухвалою суду від 5 вересня 2019 року підготовче провадження у даній справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті на 16 вересня 2019 року.

16 вересня 2019 року від представника позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання від 13 вересня 2019 року про долучення доказів понесених судових витрат (а.с. 234-244).

Ухвалою суду від 16 вересня 2019 року розгляд справи відкладено на 7 жовтня 2019 року.

У судовому засіданні 7 жовтня 2019 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, з урахуванням заяви про збільшення від 11 липня 2019 року № 339 про збільшення позовних вимог, та наполягав на їх задоволенні. Крім того, просив суд постановити у резолютивній частині судового рішення в порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України про нарахування та стягнення на користь позивача трьох процентів річних. Також просив стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 43 629 грн 64 коп.

Відповідач у судове засідання 7 жовтня 2019 року не з`явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення відповідного поштового відправлення № 3301310256014 (а.с. 251), однак про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

Враховуючи належне повідомлення відповідача про судове засідання, призначене на 07.10.2019 р., суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності останнього.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

5 червня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ковчег-Р" (далі - Покупець) укладено Договір поставки № П 2/26 (далі - Договір; а.с. 10-14).

Згідно п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується в порядку та строки, встановлені цим Договором, передати у власність Покупцю кондитерські вироби виключно торгової марки "Sweet Dom" (далі - Товар), в певній кількості, відповідної якості і за ціною вказаною в специфікації, рахунках-фактурах та/або накладних, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його на умовах, визначених у цьому Договорі.

Кількість і асортимент Товару, що поставляється вказуються в накладній, складеній на підставі замовлення Покупця, яка є невід`ємною частиною цього Договору. Накладні оформляються на кожну партію Товару (п. 1.3. Договору).

Пунктом 1.3. Договору визначено, що загальна кількість Товару, що підлягає поставці за цим Договором, визначається як наростаюча кількість по всіх поставках, здійснених згідно оформленим накладним.

Відповідно до п. 2.1. Договору Покупець оплачує Товар поставлений Постачальником за ціною вказаною в специфікації, рахунках-фактурах та/або видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Загальна сума цього Договору визначається як наростаюча сума за всіма поставками, які здійснювались протягом всього терміну дії Договору (п. 2.4. Договору).

Згідно п. 2.5. Договору Покупець здійснює оплату на умовах: 100% попередньої оплати, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. При цьому, за умови попереднього письмового погодження з бухгалтерією Постачальника, Покупець може застосовувати будь-який вид розрахунків, у тому числі взаємозалік, передбачені законодавством, банківськими правилами та звичаями ділового обороту.

Відповідно до п. 2.7. Договору сторони щоквартально проводять звірку з проведених поставок Товару та оплати за Товар, для чого Постачальник готує проект Акту звірки розрахунків і направляє його Покупцю в строк не пізніше п`ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним кварталом, по якому проводиться звіряння розрахунків.

У пункті 3.1. Договору сторони погодили, що постачання кожної партії здійснюється на підставі замовлення Покупця. Замовлення надаються Постачальнику за допомогою факсимільного зв`язку або іншим способом, прийнятним для сторін. замовлення вважається прийнятим Постачальником від Покупця в разі, якщо протягом 1 (одного) робочого дня після його одержання Постачальник не надасть Покупцеві мотивовану відмову.

Постачальник зобов`язується постачити Товар протягом 3-х днів, з моменту надходження грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п. 3.2. Договору).

Розділом 5 Договору передбачено відповідальність сторін.

У разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за цим Договором, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України. Винна сторона в повному обсязі відшкодовує збитки, заподіяні іншій стороні неналежним виконанням зобов`язань.

Покупець має право здійснювати продаж продукції виключно на території згідно з Додатку № 1 до цього Договору.

У разі порушення Покупцем цінової політики, вказаної в Додатку № 2 до цього Договору, Продавець має право в односторонньому порядку припинити відвантаження.

У разі систематичного (більше трьох разів), порушення цінової політики, Покупець сплачує штраф в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.

Використання маркетингового бюджету можливе виключно за погодженням з відповідальними представниками Продавця (п.п.5.1.-5.5. Договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2018 року, та пролонгації не підлягає (п. 7.1. Договору).

Пунктом 7.4. Договору сторони погодили, що додаткові угоди до цього Договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами, скріплені їх печатками та вступають в силу з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього Договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді.

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.

Судом встановлено, що 28 грудня 2018 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору (а.с. 15), згідно якої п. 7.1. Договору викладено в наступній редакції:

"Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє, в частині поставок. до 1 березня 2019 року, а в частині фінансових зобов`язань - до фактичного виконання таких зобов`язань (за останньою датою платежу).".

В пункті 4 зазначеної додаткової угоди сторони погодили, що додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання уповноваженими представниками сторін.

Додаткова угода від 28 грудня 2018 року № 2 до Договору підписана уповноваженими представниками її сторін та скріплена печатками цих юридичних осіб.

Як встановлено судом, протягом червня 2018 року-квітня 2019 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2 229 043 грн 44 коп., що підтверджується видатковими накладними від 15 червня 2018 року № 2742, від 23 червня 2018 року № 2872, від 4 липня 2018 року № 3094, від 26 липня 2018 року № 3436, від 31 липня 2018 року № 3568, від 31 серпня 2018 року № 3979, від 17 вересня 2018 року № 4376, від 2 жовтня 2018 року № 4743, від 22 жовтня 2018 року № 5239, від 26 жовтня 2018 року № 5378, від 1 листопада 2018 року № 5490, від 9 листопада 2018 року № 5652, від 21 листопада 2018 року № 5903, від 3 грудня 2018 року № 6175,від 11 грудня 2018 року № 6415, від 26 грудня 2018 року № 6832, від 21 січня 2019 року № 213, від 21 січня 2019 року № 215, від 5 лютого 2019 року № 440, від 1 березня 2019 року № 938, від 19 березня 2019 року № 1289, від 25 квітня 2019 року № 1598 (а.с. 16-35, 74-77, 198, 200).

Судом встановлено, що зазначені видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їхніми печатками.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було оплачено за поставлений товар в сумі 1 894 174 грн 68 коп., що не заперечується відповідачем (письмові пояснення від 31.07.2019 р., а.с. 183-185).

Як зазначив позивач, відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати за поставлений товар, у зв`язку із чим за останнім рахується заборгованість в розмірі 334 868 грн 76 коп.

Як зазначає позивач, що поставка товару за видатковими накладними від 19.03.2019 р. № 1289 та від 25.04.2019 р. № 1598 на загальну суму 146 651 грн 10 коп. була здійснена позивачем без укладення договору у письмовій формі. Щодо поставки за видатковою накладною № 938 від 01.03.2019 року позивач зазначає, що остання була здійснена в межах дії договору від 5 червня 2018 року № П2/26, оскільки відбувалася на підставі замовлення № 559 від 28.02.2019 року.

У письмових поясненнях від 31.07.2019 р. відповідач зазначає, що заборгованість за Договором становить 106 648 грн 02 коп. Також відповідач зазначає, що поставки від 01.03.2019 р. на суму 81 569 грн 64 коп., від 19.03.2019 р. на суму 66 732 грн 00 коп. та від 25.04.2019 р. на суму 79 919 грн 10 коп. здійснювалися за усною домовленістю сторін та відповідно на основі договору, укладеного у спрощений спосіб.

У пункті 3.1. Договору сторони погодили, що постачання кожної партії здійснюється на підставі замовлення Покупця. Замовлення надаються Постачальнику за допомогою факсимільного зв`язку або іншим способом, прийнятним для сторін. замовлення вважається прийнятим Постачальником від Покупця в разі, якщо протягом 1 (одного) робочого дня після його одержання Постачальник не надасть Покупцеві мотивовану відмову.

Таким чином, оскільки замовлення № 559 від 28.02.2019 р. було надано позивачу в межах дії Договору, то судом приймаються посилання позивача щодо поставки товару за видатковою накладною № 938 від 01.03.2019 року в межах дії Договору.

Відтак, посилання відповідача щодо поставки товару від 01.03.2019 р. на суму 81 569 грн 64 коп. за усною домовленістю сторін відхиляються, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, як встановлено судом заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки від 5 червня 2018 року № П2/26 становить 188 217 грн 66 коп.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що укладений між позивачем та відповідачем правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

За приписами ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 ЦК України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як підтверджено матеріалами справи відповідач оплату вартості поставленого позивачем товару в сумі 188 217 грн 66 коп. у строки, передбачені Договором, не здійснив.

Крім того, судом встановлено, що відповідачем не оплачено поставлений позивачем товар на підставі видаткових накладних від 19.03.2019 р. № 1289 та від 25.04.2019 р. № 1598 на загальну суму 146 651 грн 10 коп.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ст. 526, ст. 530 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що сторони уклали у спрощений спосіб договір поставки (видаткова накладна від 19.03.2019 р. № 1289 на суму 66 732 грн 00 коп., видаткова накладна від 25.04.2019 р. № 1598 на суму 79 919 грн 10 коп.). Позивач поставив товар, а відповідачем товар був прийнятий.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З матеріалів справи не вбачається, що сторонами була досягнута домовленість щодо конкретного строку оплати отриманого відповідачем товару, а тому застосуванню підлягають загальні положення цивільного законодавства щодо строку виконання зобов`язання з оплати товару покупцем.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу

Таким чином, за загальним правилом, виходячи зі змісту вказаних положень ЦК України покупець повинен виконати свій обов`язок щодо оплати товару одразу після його прийняття, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Сторони можуть відійти від цього правила у разі здійснення попередньої оплати (стаття 693 ЦК України), або застосувавши розстрочення платежу (стаття 695 ЦК України), або визначивши конкретну дату оплати товару в укладеному між ними договорі.

Таким чином, відповідач повинен був здійснити оплату вартості поставленого позивачем товару одразу ж після його прийняття, за видатковою накладною від 19.03.2019 р. № 1289 - 19 березня 2019 року, за видатковою накладною від 25.04.2019 р. № 1598 - 25 квітня 2019 року.

Проте, відповідач, як у встановлені строки, так і на дату судового розгляду, свого зобов`язання щодо оплати вартості поставленого та прийнятого ним товару на підставі видаткових накладних від 19.03.2019 р. № 1289 та від 25.04.2019 р. № 1598 на загальну суму 146 651 грн 10 коп. не виконав.

Факт наявності у відповідача заборгованості за поставлений товар позивачем на підставі договору поставки від 5 червня 2018 року № 2П/26 та на підставі договору поставки укладеного у спрощений спосіб належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.

Посилання відповідача на те, що сторонами не було узгоджено порядку та конкретну дату оплати поставленого товару основі договору, укладеного у спрощений спосіб, та те, що за домовленістю між сторонами така оплата має бути здійснена після реалізації товару відповідачем судом відхиляються.

Оскільки, як було зазначено судом вище, відповідач повинен був здійснити оплату вартості поставленого позивачем товару одразу ж після його прийняття. Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів, що свідчать про наявність домовленостей між сторонами щодо оплати товару після його реалізації.

Доказів оплати заборгованості в розмірі 334 868 грн 76 коп., з яких: 188 217 грн 66 коп. - заборгованість за договором поставки від 5 червня 2018 року № 2П/26, 146 651 грн 10 коп. - заборгованість за договором поставки, укладеним у спрощений спосіб, матеріали справи не містять.

Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 334 868 грн 76 коп. є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Оскільки відповідачем допущено порушення зобов`язання щодо своєчасної оплати за поставлений позивачем товар, на підставі Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", позивачем здійснено нарахування пені в сумі 28 709 грн 39 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Статтею 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що сторонами не визначено та не погоджено у договорі поставки від 5 червня 2018 року № П2/26 відповідальності покупця (відповідача) за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Крім того, сторонами не визначено та не погоджено у договорі, укладеному у спрощений спосіб, відповідальності покупця (відповідача) за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення пені у розмірі 28 709 грн 39 коп. задоволенню не підлягає.

Крім того, з огляду на прострочення виконання зобов`язання позивачем нараховано відповідачу передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та 3% річних.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, керуючись положеннями статті 625 ЦК України нарахував відповідачу 2 454 грн 38 коп. три відсотки річних за період з 25.04.2019 р. по 15.07.2019 р. та 6 879 грн 82 коп. інфляційні втрати за період з 25.04.2019 р. по 15.07.2019 р.

В свою чергу, суд, здійснивши власний розрахунок відсотків річних за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що розмір обґрунтованих відсотків річних становить 2 250 грн 36 коп., при заявленому - 2 454 грн 38 коп. Відтак суд дійшов до висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає сума 3% річних, яка за розрахунком суду складає 2 250 грн 36 коп.

За таких обставин, вимога позивача до відповідача про стягнення 3% річних в сумі 2 454 грн 38 коп. підлягає частковому задоволенню в розмірі 2 250 грн 36 коп. У решті позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 204 грн 02 коп. слід відмовити.

Крім того суд, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що обґрунтований розмір даних компенсаційних виплат становить 658 грн 01 коп., при заявленому - 6 879 грн 82 коп. Відтак суд дійшов до висновку про те, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати, які за розрахунком суду складають 658 грн 01 коп.

За таких обставин, вимога позивача до відповідача про стягнення інфляційних втрат в сумі 6 879 грн 82 коп. підлягає частковому задоволенню в розмірі 658 грн 01 коп. У решті позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 6 221 грн 81 коп. слід відмовити.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи, врахувавши наведені правові норми та перевіривши суми заявлених до стягнення відсотків річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег-Р" є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 334 868 грн 76 коп. - основного боргу, 2 250 грн 36 коп. - 3% річних, 658 грн 01 коп. - інфляційних втрат. У решті позовних вимог в частині стягнення 28 709 грн 39 коп. пені, 204 грн 02 коп. трьох відсотків річних та 6 221 грн 81 коп. інфляційних втрат відмовити.

Також позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу, що складають 33 777 грн 71 коп. та 744 грн 00 коп. інших витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи.

Частиною 1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Так, у матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого 14 серпня 2018 року Серія ЖТ № 000977 та ордер про надання правової допомоги серія ЖТ № 070007 від 26 серпня 2019 року.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1-4 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Заявляючи вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, позивач надає копію договору про надання юридичних послуг від 02.08.2019 р. № 0208-2019, укладеного між позивачем та Адвокатським Бюро Сергія Хоменка, запит на правову допомогу, протокол погодження гонорару у справі № 918/385/19, розрахунок судових витрат на правничу допомогу.

Відповідно до п. 1.1. договору про надання юридичної послуг від 02.08.2019 р. № 0208-2019 Адвокатське Бюро зобов`язується за винагороду надати клієнтові на його запит/завдання правову допомогу в обсязі, порядку та на умовах, передбачених цим договором, його додатками та доповненнями, якщо такі будуть укладені, а клієнт зобов`язується прийняти та оплатити послуги, отримані за цим договором, його додатками та доповненнями, якщо такі будуть укладені.

За умовами Розділу 4 Договору, вартість послуг за цим договором та порядок таких послуг визначається у Протоколі погодження гонорару № 1, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Пунктом 7.1. Договору сторони визначили, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2019 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

2 серпня 2019 року сторонами підписано протокол погодження гонорару, відповідно до якого сторони погодили, що сума гонорару становить 10 % від ціни позову і підлягає коригуванню пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також даним протоколом сторони погодили, що у клієнта виникає обов`язок з оплати послуг (відкладальна обставина) протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили в обумовленому відсотковому розмірі пропорційно розміру задоволених позовних вимог (стягнутої за судовим рішенням). В клієнта припиняється обов`язок з оплати обумовленої суми гонорару (скасувальна обставина) у випадку відмови судом у задоволенні вимог клієнта повністю. При частковому задоволенні вимог, сума гонорару коригується пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено у ст.126 ГПК України та у ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Отже, оцінивши заявлені до стягнення витрати, суд встановив, що встановлена сума гонорару в розмірі 37 291 грн 20 коп. є співмірною із предметом позову, наданими адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на надання послуг, обсягом таких послуг.

Також судом взято до уваги, що заявлена сума на професійну правничу допомогу визначена за погодженням сторін договору про надання юридичних послуг від 02.08.2019 р. № 0208-2019, як гонорар адвоката.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Разом з тим, у зв`язку з частковою відмовою у позові на відповідача покладаються судові витрати на правничу допомогу позивача в сумі 33 777 грн 71 коп., що становить 10% від розміру задоволених позовних вимог (337 777 грн 13 коп.*10%).

Щодо інших витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи в розмірі 744 грн 00 коп. суд зазначає наступне.

На підтвердження даних витрат позивачем надано чек на суму 744 грн 75 коп.

Як було зазначено судом вище, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За таких обставин, суд вважає за необхідне витрати в розмірі 744 грн 00 коп. покласти на відповідача.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 5 066 грн 66 коп.

Щодо нарахування трьох відсотків річних від простроченої суми до моменту виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Враховуючи ч. 10 ст. 238 ГПК України, суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача щодо нарахування трьох відсотків річних за прострочення грошового зобов`язання у період з 16 липня 2019 року і до моменту виконання рішення за наступною формулою: В=С*3/100*Д, де В - сума нарахованих відсотків в гривнях, С - розмір заборгованості в гривнях, Д - кількість днів нарахування відсотків.

Суд зазначає, що особою, що буде здійснювати примусове виконання рішення 3% річних можуть бути розраховані виходячи з суми боргу в розмірі 334 868 грн 76 коп. і за період з 16.07.2019 р. враховуючи те, що 3% річних за період з 25.04.2019 р. по 15.07.2019 р. вже були стягнуті судом, а починаючи з 16.07.2019 р. 3% річних можуть бути нараховані не більше ніж за три роки.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег-Р" (33001, м. Рівне, вул. Дворецька, буд. 91-А, код ЄДРПОУ 42089615) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" (04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, буд. 35 В, код ЄДРПОУ 38092323) заборгованість в сумі 334 868 (триста тридцять чотири тисячі вісімсот шістдесят вісім) грн 76 коп., три відсотки річних в сумі 2 250 (дві тисячі двісті п`ятдесят) грн 36 коп., інфляційні втрати в сумі 658 (шістсот п`ятдесят вісім) грн 01 коп., витрат по оплаті судового збору в сумі 5 066 (п`ять тисяч шістдесят шість) грн 66 коп., витрат на правничу допомогу в сумі 33 777 (тридцять три тисячі сімсот сімдесят сім) грн 71 коп. та 744 (сімсот сорок чотири) грн. 00 коп. - інших витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України нарахувати до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег-Р" (33001, м. Рівне, вул. Дворецька, буд. 91-А, код ЄДРПОУ 42089615) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" (04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, буд. 35 В, код ЄДРПОУ 38092323) три відсотки річних від суми заборгованості у період з 16 липня 2019 року і до моменту виконання рішення суду за наступною формулою: В=С*3/100*Д, де В - сума нарахованих відсотків в гривнях, С - розмір заборгованості в гривнях, Д - кількість днів нарахування відсотків.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег-Р" 28 709 грн 39 коп. пені, 6 221 грн 81 коп. інфляційних втрат та трьох відсотків річних в сумі 204 грн 02 коп. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 17 жовтня 2019 року.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 4 примірники:

1 - до справи;

2-3 - позивачу рекомендованим (04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, буд. 35-В; 10003, м. Житомир, вул. Покровська, 67);

4 - відповідачу рекомендованим (33001, м. Рівне, вул. Дворецька, буд. 91-А).