Ухвала

від 27.01.2020 по справі 918/385/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

УХВАЛА

"27" січня 2020 р. м. Рівне

Справа № 918/385/19

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А. , за участі секретаря судового засідання Андишули Ю.С. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег-Р" від 15.01.2020 р. про розстрочення виконання судового рішення у справі № 918/385/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег-Р"

про стягнення заборгованості в сумі 350 322 грн 85 коп. ,

у судове засідання учасники справи не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 7 жовтня 2019 року у справі № 918/385/19 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег-Р" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" заборгованість в сумі 334 868 грн 76 коп., три відсотки річних в сумі 2 250 грн 36 коп., інфляційні втрати в сумі 658 грн 01 коп., витрат по оплаті судового збору в сумі 5 066 грн 66 коп., витрат на правничу допомогу в сумі 33 777 грн 71 коп. та 744 грн 00 коп. - інших витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи. Крім того було вирішено відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України нарахувати до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег-Р" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" три відсотки річних від суми заборгованості у період з 16 липня 2019 року і до моменту виконання рішення суду за наступною формулою: В=С*3/100*Д, де В - сума нарахованих відсотків в гривнях, С - розмір заборгованості в гривнях, Д - кількість днів нарахування відсотків. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег-Р" 28 709 грн 39 коп. пені, 6 221 грн 81 коп. інфляційних втрат та трьох відсотків річних в сумі 204 грн 02 коп. відмовлено.

7 листопада 2019 року на виконання вищезазначеного рішення господарським судом видано відповідний наказ.

15 січня 2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег-Р" через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява від 15.01.2020 р. про розстрочення виконання судового рішення. В даній заяві відповідач просить відстрочити рішення Господарського суду Рівненської області від 7 жовтня 2019 року строком на шість місяців з моменту задоволення заяви зі сплатою щомісячно рівними частинами по 46 197 грн 25 коп. В обґрунтування необхідності розстрочення рішення суду відповідач зазначає, що у підприємства є заборгованість перед Управління Держпраці у Рівненській області згідно Постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № РВ 153/953/000321/ТД-ФС від 17 серпня 2018 року у розмірі 223 380 грн 00 коп. За даною постановою було відкрите виконавче провадження № 57398638. ТОВ "КОВЧЕГ-Р" поступово погашає дану заборгованість, що підтверджується платіжними дорученнями, однак сума боргу до цього часу значна. Також відповідач зазначає, що на підприємстві постійно працюють 11 працівників, що потребує значних коштів на їх утримання (43 983 грн. в місяць). Це підтверджується Звітом про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Враховуючи значну кількість грошових зобов`язань перед кредиторами, миттєве стягнення усієї суми боргу перед позивачем може спричинити процедуру банкрутства підприємства. Тобто це значно ускладнить або взагалі зробить неможливим виконання рішення суду у повному обсязі. Також відповідач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковчег-Р" вже сплатило частину боргу перед позивачем у розмірі 100 000 грн 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 19.12.2019 року № 270.

Ухвалою суду від 16 січня 2020 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег-Р" від 15.01.2020 р. про розстрочення виконання судового рішення прийнято до розгляду та розгляд заяви призначено у судове засідання на 27 січня 2020 року.

27 січня 2020 року від позивача на електронну адресу суду надійшли пояснення на заяву відповідача про розстрочення виконання рішення, в яких останній зазначає, що обставини, наведені відповідачем в заяві, носять не особливий і надзвичайний характер, а свідчать про негативні явища в поточній підприємницькій діяльності відповідача. Відтак, як зазначає позивач, не є підставою вважати важкий фінансовий стан відповідача винятковим випадком у розумінні ст. 331 ГПК України, що зумовлював би ускладнення чи відсутність можливості виконати судове рішення. Відтак, позивач просить відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег-Р" про розстрочення виконання рішення суду у справі № 918/385/19.

У судове засідання 27 січня 2020 року позивач не з`явився, однак у вищезазначених поясненнях просив розглянути заяву за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі".

Відповідач про дату, час і місце розгляду заяви був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення відповідного поштового відправлення № 3301310534642 (т. 2 а.с. 122), однак явку свого представника у призначене судове засідання не забезпечив, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направив.

Враховуючи вищенаведене, а також беручи до уваги встановлений, частиною 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), присічний десятиденний строк для розгляду вказаної заяви, суд дійшов висновку про її розгляд без участі представників позивача та відповідача.

Розглянувши подану Товариством з обмеженою відповідальністю "Ковчег-Р" заяву від 15.01.2020 р. про розстрочення виконання судового рішення, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується вказана заява, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду цієї заяви, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 129 1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 ГПК України).

За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17 травня 2005 року у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до змісту рішення Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року у справі "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Аналогічна правова позиція була висловлена Конституційним Судом України у рішеннях від 13 грудня 2012 року у справі № 18-рп/2012, від 25 квітня 2012 року у справі № 11-рп/2012 та від 30 червня 2009 року у справі № 16-рп/2009.

Водночас за частинами 1, 3 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Зі змісту вищенаведених нормативних приписів чинного законодавства вбачається, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до положень статті 331 ГПК України задоволення заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (тяжке захворювання фізичної особи або членів її сім`ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Вищенаведеними нормами встановлено, що розстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке рішення не може вважатися законним та справедливим.

Як було зазначено, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, слід враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відтак, саме на заявника в контексті приписів статей 74, 76-79 ГПК України покладається обов`язок доведення існування відповідних підстав, тоді як стягувач, у разі наявності заперечень, має навести докази, що спростовують обставини, на які посилається заявник.

У своїй заяві в обґрунтування вимог про розстрочення виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 7 жовтня 2019 року строком на шість місяців, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковчег-Р" посилалося на значну кількість грошових зобов`язань перед кредиторами та спричинення процедури банкрутства підприємства.

В обґрунтування наведених обставин заявником було надано звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за грудень 2019 року; платіжне доручення № 270 від 19.12.2019 р.; витяг з Автоматизованої системи виконавчого провадження від 15.01.2020 р.; платіжне доручення № 530 від 15.05.2019 р. та платіжне доручення № 566 від 15.08.2019 р.

Проте наведені заявником підстави для розстрочення виконання судового рішення, а також вищенаведені документи, надані останнім в обґрунтування заявлених вимог, не свідчать про наявність тих виключних обставин в розумінні статті 331 ГПК України, які давали б можливість для розстрочення виконання судового рішення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про недоведеність заявником наявності правових підстав, з якими закон пов`язує можливість розстрочення виконання, прийнятого у даній справі, судового рішення.

Враховуючи те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковчег-Р" не довело належними та допустимими доказами наявності правових підстав, з якими закон пов`язує можливість розстрочення виконання, прийнятого у даній справі, судового рішення, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні його заяви слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 331 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег-Р" від 15.01.2020 р. про розстрочення виконання судового рішення - відмовити .

Ухвала згідно частини 2 статті 235 ГПК України підписана та набрала законної сили 28 січня 2020 року та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 4 примірники:

1 - до справи;

2-3 - позивачу рекомендованим (04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, буд. 35-В; 10003, м. Житомир, вул. Покровська, 67);

4 - відповідачу рекомендованим (33001, м. Рівне, вул. Дворецька, буд. 91-А).