Постанова

від 08.10.2019 по справі 910/11397/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/11397/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,

за участю секретаря судового засідання: Мартинюк М. О.,

за участю представників сторін:

позивача - Мазарюк С.С.,

відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Електрогруп"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 (судді: Жук Г. А., Мальченко А. О., Дикунська С. Я.) і рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2018 (суддя Гулевець О. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Електрогруп"

до Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення

про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від договору та зобов`язання до виконання зобов`язань за договором,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП Електрогруп" (далі - ТОВ "НВП Електрогруп") звернулося до Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (далі - Концерн) з позовною заявою, в якій просило визнати недійсним правочин щодо односторонньої відмови від договору № 1482 від 24.11.2017, укладеного між ТОВ "НВП Електрогруп" та Концерном (далі - договір), що вчинений Концерном відповідно до листа від 10.08.2018; зобов`язати Концерн до виконання зобов`язань за договором № 1482 від 24.11.2017 шляхом забезпечення своєчасного фінансування та прийняття послуг; стягнути з Концерну судовий збір на користь ТОВ "НВП Електрогруп".

1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на безпідставне невиконання відповідачем зобов`язань за договором, а саме, неналежне фінансування робіт згідно з затвердженим графіком, та у зв`язку із цим неможливістю позивача приступити до виконання своїх обов`язків в належному обсязі. Наголошував, що відповідач неправомірно, шляхом направлення листа від 10.08.2018, повідомив про дострокове розірвання договору з 31.08.2018, зазначаючи про невиконання зобов`язань ТОВ "НВП Електрогруп". Позивач, посилаючись на статті 629, 610, 626, 638 Цивільного кодексу України, статті 173, 188 Господарського кодексу України, вказував про безпідставність відмови відповідача від виконання договору та необхідність виконання договору Концерном.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2018 в задоволенні позовних вимог ТОВ "НВП Електрогруп" відмовлено.

2.2. Ухвалюючи рішення у даній справі про відмову у задоволенні позову, місцевий господарський суд, з посиланням на положення статей 11, 202, 215, 509, 626, 651, 837, 849, 901 Цивільного кодексу України, виходив із того, що за змістом лист від 10.08.2018, який направив відповідач позивачу, є правочином - односторонньою відмовою від договору. Враховуючи, що право на відмову замовника від договору підряду на будь-якій стадії виконання договору підряду передбачене імперативними нормами Цивільного кодексу України, суд встановив відсутність обставин, з якими закон пов`язує недійсність правочину. Позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача вчинити дії з фінансування та прийняття послуг визнані судом як неефективний спосіб захисту порушеного права.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2018 залишено без змін.

2.4. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та, ухвалюючи постанову, виходив із того, що у відповідача були наявні підстави для відмови від договору згідно з частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України, оскільки позивачем не було проведено роботи належним чином, до моменту направлення відповідачем заяви про дострокове розірвання договору будь-яких актів приймання наданих послуг та довідок про вартість наданих послуг позивачем не направлялись. Враховуючи положення пунктів 6.2.1, 10.2 договору та положення частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України, суд апеляційної інстанції встановив відсутність правових підстав для визнання недійсним одностороннього правочину про розірвання договору. Зазначаючи про те, що вимога позивача про зобов`язання Концерну до виконання зобов`язань за договором шляхом забезпечення своєчасного фінансування, а також прийняття послуг не спрямована на захист порушеного права позивача, не забезпечить отримання позивачем оплати за фактично виконані роботи, суд апеляційної інстанції вказав на безпідставність цієї вимоги.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2018 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019, ТОВ "НВП Електрогруп" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

3.2. В обґрунтування касаційної скарги, скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 849, 204, 215 Цивільного кодексу України, статей 73, 74, 76, 86 Господарського процесуального кодексу України.

ТОВ "НВП Електрогруп" зазначає, що судами невірно визначено правову природу договору та застосовано до спірних правовідносин виключно норми, якими врегульовано договір підряду, в той час як, на думку скаржника, договір №1482 від 24.11.2017 є змішаним договором з елементами договору підряду та надання послуг. Крім того, до спірних правовідносин мали б бути застосовані спеціальні норми Закону України "Про публічні закупівлі".

Скаржник вказує, що не відповідає дійсності та фактичним обставинам факт невиконання позивачем пункту 6.3.1 договору, що стало підставою для його розірвання відповідачем, оскільки без належного фінансування ТОВ "НВП Електрогруп" не могло надавати послуги у строки, встановлені графіком виконання робіт.

3.3. Концерн подав відзив на касаційну скаргу ТОВ "НВП Електрогруп", в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги у повному обсязі, залишити рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 без змін.

3.4. Відповідач зазначає, що судом першої інстанції правильно визначено правову природу договору № 1482 від 24.11.2017, а саме те, що договір є змішаним договором з елементами договорів підряду та надання послуг. У зв`язку з цим вірно застосовано норми Цивільного кодексу України, а саме статей 837, 901. Наголошує, що суди вірно встановили підстави для розірвання договору, а саме те, що обґрунтована несплата відповідачем зумовлена незаконним ненаданням послуги позивачем відповідно до умов договору. Станом на день розірвання договору - 31. 08.2018 позивачем надані послуги лише на 9 об`єктах на загальну суму 2294582,96 грн, однак, відповідно до плану-графіку надання станом на 31.08.2018 позивач повинен був надати послуги на 19 об`єктах. Посилаючись на правову позицію, викладену у постановах Вищого господарського суду України від 23.05.2012 у справі №5010/1495/20114-18/65, від 02.04.2014 у справі № 910/15410/13, Концерн зазначав про правомірність розірвання договору в односторонньому порядку.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Судами встановлено, що 24.11.2017 між Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (замовником) та ТОВ "НВП Електрогруп" (виконавцем) укладений договір № 1482, згідно із яким предметом закупівлі є послуга з антикорозійного захисту металевих конструкцій антенно-щоглових споруд (АЩС) філій Концерну РРТ.

4.2. Відповідно до пункту 1.2. договору, виконавець взяв на себе зобов`язання надати послуги з антикорозійного захисту металевих конструкцій антенно-щоглових споруд (АЩС) філій Концерну РРТ (нанесення антикорозійного покриття) на 64 об`єктах замовника.

Обсяги, об`єкти та вимоги до надання послуг, згідно з пунктами 1.3, 5.1 договору, визначені в технічних вимогах (додаток №1).

4.3. Згідно із пунктом 1.4 договору, замовник взяв на себе зобов`язання забезпечити своєчасне фінансування та прийняття даної послуги.

Відповідно до пункту 2.1 договору сторони домовились, що загальна вартість послуг за договором (сума договору) становить 31 921 076,37 грн. (у тому числі ПДВ - 5 320 179,37 грн.), визначається згідно з ДСТУ Б.Д.1.1.-1-2013 та відображається у договірній ціні (додаток 2).

За змістом пункту 4.1 договору, замовник зобов`язаний забезпечити своєчасне фінансування послуг відповідно до умов договору.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що розрахунки за договором здійснюються в національній валюті України поетапно згідно з узгодженим планом-графіком фінансування (додаток 3).

4.4. За умовами пункту 4.3 договору, акт приймання наданих послуг (форми №КВ-2в) та довідка про вартість наданих послуг (форми № КБ-3) складаються виконавцем у двох примірниках і подаються для підписання замовнику по факту закінчення, окремого етапу надання послуг.

4.5. У пункті 5.2 договору сторони домовились, що послуга надається згідно із узгодженим планом графіком надання послуги (додаток 4).

Згідно з планом - графіком надання послуг, сторони погодили, що виконання робіт по окремим об`єктам розпочинається з 20.04.2018.

Відповідно до умов пункту 5.3. договору передбачено, що надання послуги розпочинається не раніше 30-ти календарних днів від дати перерахування першого етапу фінансування замовником (додаток 3).

4.6. Згідно з пунктом 5.4 договору передбачено, що виконавець має право коригувати послідовність виконання окремих етапів надання послуг відповідно до погодних умов на момент початку конкретного етапу та не перевищувати при цьому загальну тривалість надання послуг за цим договором, яка становить з моменту укладення договору до 31.12.2019. Про зміну послідовності надання послуг виконавець зобов`язаний повідомити про це замовника в письмовій формі.

4.7. У додатку № 3 до договору сторони погодили план-графік фінансування, відповідно до якого відповідач сплачує загальну суму договору 24 платежами по 1 330 044,84 грн у період з грудня 2017 року по листопад 2018 року.

Відповідно до умов договору, замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги (підпункт 6.1.1 пункту 6.1 договору).

Як підтверджено сторонами, у грудні 2017 року відповідач сплатив на користь позивача 1 330 044,84 грн - суму першого етапу фінансування.

4.8. У зв`язку із тим, що у подальшому відповідачем не здійснювались оплати за договором згідно із планом-графіком фінансування заборгованості, позивач звертався до відповідача із листами про погашення заборгованості за вих. №03/18 від 13.02.2018, №06/18 від 12.03.2018, №07/18 від 16.03.2018, №10/18 від 02.04.2018, №16/18 від 18.04.2018, №20/18 від 03.05.2018, №75/18 від 01.06.2018 та претензією вих. №15/18 від 17.04.2018. Також позивач звертався до відповідача із листами вих. №08/08 від 29.03.2018, №12/18 від 06.04.2018, №14/18 від 13.04.2018, №21/18 від 04.05.2018 щодо узгодження початку робіт за договором.

4.9. Відповідач 10.08.2018 направив позивачу лист №2925/9-07, яким Концерн повідомив про дострокове розірвання договору № 1482 від 24.11.2017 у зв`язку з неналежним виконанням ТОВ "НВП Електрогруп" зобов`язань за договором.

4.10. Не погодившись із повідомленням відповідача, позивач направив лист вих. №134/18 від 20.08.2018 про відсутність згоди на розірвання в односторонньому порядку договору №1482 від 24.11.2017.

4.11. Оскільки, позивач вважав, що одностороння відмова відповідача від договору №1482 від 24.11.2017 не відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору і є протиправною та безпідставною, а у відповідача наявна заборгованість за договором, позивач просив у судовому порядку: визнати недійсним правочин щодо односторонньої відмови від договору №1482 від 24.11.2017, укладений між ТОВ "НВП Електрогруп" та Концерном, що вчинений Концерном відповідно до листа від 10.08.2018 №2925/9-07; зобов`язати Концерн до виконання зобов`язань за договором №1482 від 24.11.2017 шляхом забезпечення своєчасного фінансування та прийняття послуг.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

5.2. Предметом позовних вимог є вимоги позивача про визнання недійсним правочину про односторонню відмову від договору та спонукання відповідача до виконання зобов`язань за договором.

5.3. Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.

Положеннями статей 11, 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

5.4. За приписами статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

5.5. Положеннями статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Аналогічні положення містить стаття 291 Господарського кодексу України.

5.6. Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

5.7. За змістом наведених положень закону одностороння відмова від договору є юридичним фактом, який зумовлює його розірвання, отже є правочином, який має юридичні наслідки у вигляді припинення господарських правовідносин. Розірвання господарського договору може здійснюватися за згодою сторін і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак, окремі види договорів допускають можливість одностороннього розірвання договору. Крім того, право сторони на одностороннє розірвання договору може бути встановлене законом або безпосередньо у договорі.

У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін (частина 4 статті. 188 Господарського кодексу України).

5.8. Судом першої інстанції встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є змішаним договором з елементами договору підряду та надання послуг. Суд апеляційної інстанції розглядав спірні правовідносини в частині елементів договору підряду зважаючи на те, що договір є змішаним.

Відносини, що виникають з укладенням договору підряду, регулюються нормами глави 61 Цивільного кодексу.

5.9. Відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися, зокрема на ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Зі змісту статей 839, 840 Цивільного кодексу України вбачається, що підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб. Якщо ж робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (стаття 843 Цивільного кодексу України).

5.20. Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності.

Предметом договору є надання послуг різного роду за завданням замовника. Специфічні характеристики послуги відрізняють її від товару. Для послуги характерна непомітність (її не можна взяти в руки, зберігати, транспортувати, складувати); послуга є невичерпною (незалежно від кількості разів її надання її власні кількісні характеристики не змінюються).

Послуги відрізняються також від робіт. Корисний ефект від діяльності з надання послуги полягає не у вигляді певного осяжного матеріального результату, як це має місце при виконанні роботи, а полягає в самому процесі надання послуги.

Статтею 907 Цивільного кодексу України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

5.11. Враховуючи те, що предметом договору є послуга з антикорозійного захисту металевих конструкцій АЩС філій Концерну, результатом якої є нанесення антикорозійного покриття, здача - прийняття етапів робіт якої оформлюється актом приймання наданих послуг (форми № КБ-2в) та довідкою про вартість наданих послуг (форми №КБ-3) (характерно для договорів підряду), тобто замовника цікавить не сам процес надання послуги, а його результат, який є осяжним, то висновок суду першої інстанції про те, що укладений договір, предметом якого зазначено послуги, має елементи змішаного договору: договору підряду і послуг.

Отже, доводи заявника касаційної скарги про невірне застосування судами до спірних правовідносин правових норм, якими врегульовано відносини підряду, з огляду на наведене, є безпідставними. З урахуванням того, що спір у справі виник у зв`язку із відмовою відповідача від договору внаслідок невиконання позивачем своїх зобов`язань за договором в частині надання послуг (які за своєю суттю є підрядними роботами) та нездійсненням відповідачем оплати за роботи по договору, то суди правомірно досліджували правовідносини сторін, які виникли на підставі договору, як відносини з договору підряду.

5.12. Статтею 849 Цивільного кодексу України визначені підстави відмови замовника від договору підряду, а саме якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина 2 цієї статті).

Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина 3 цієї статті).

Частиною 4 статті 849 Цивільного кодексу України передбачено право замовника у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

5.13. У справі, яка розглядається, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, встановив, що Концерн на адресу позивача надіслав лист №2925/9-07 від 10.08.2018 про дострокове розірвання договору № 1482 від 24.11.2017 року.

В обґрунтування підстав для розірвання договору Концерн посилався на те, що ТОВ "НВП Електрогруп" відповідно до пункту 6.3.1 договору зобов`язано забезпечити надання послуг у строки, визначені договором. Проте, станом на 10.08.2018 документів, які би свідчили про повне та належне надання послуг за квітень-липень 2018 та виконання умов договору позивачем не надано. За наведених обставин, відповідач, керуючись пунктом 6.2.1 договору, повідомив про дострокове припинення договору з 31.08.2018.

5.14. Судами встановлено, що відповідно до пункту 6.2.1 договору замовник має право достроково розірвати цей договір у разі невиконання зобов`язань виконавцем, повідомивши про це його у строк 7 календарних днів.

В пункті 10.2. договору сторонами узгоджено, що замовник має право достроково розірвати договір в односторонньому порядку в разі невиконання, неналежного виконання виконавцем зобов`язань за даним договором, шляхом направлення письмового листа на адресу виконавця, що зазначена в даному договорі. Відповідач повинен повідомити про розірвання договору не пізніше ніж за 7 робочих днів до дати розірвання в інших випадках сторони виключають можливість односторонньої відмови від виконання зобов`язань чи одностороннє розірвання даного договору.

5.15. Судами встановлено, що станом на серпень 2018 року позивачем проведено роботи по 6 етапах. Поряд із цим, до моменту направлення відповідачем заяви про дострокове розірвання договору будь-яких актів приймання наданих послуг та довідок про вартість наданих послуг позивачем не направлялось.

Відтак, суди дійшли висновку про наявність у відповідача підстав для відмови від договору згідно з частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України.

5.16. Зокрема, судом апеляційної інстанції зазначено, що реалізація передбаченого частиною 2 статті 849 ЦК України права відповідача на односторонню відмову від договору є самостійною та достатньою підставою для припинення правовідносин сторін згідно норм закону, а враховуючи положення пункту 6.2.1, 10.2 договору, колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність правових підстав для визнання недійсним одностороннього правочину про дострокове розірвання договору № 1482 від 24.11.2017 року.

Крім того, судом першої інстанції зазначено, що окрім умов договору, право на односторонню відмову замовника від договору в будь-який час до закінчення роботи встановлено нормами Цивільного кодексу України (частина 4 статті 849 Цивільного кодексу України).Судом зазначено, що за наведених обставин, оскільки право на відмову замовника від договору підряду на будь-якій стадії виконання договору підряду передбачене імперативними нормами Цивільного кодексу України, доводи позивача щодо неправомірності односторонньої відмови відповідача від договору є необгрунтованими.

5.17. При цьому судами не враховано, що частинами 2 та 4 статті 849 Цивільного кодексу України визначаються самостійні підстави для односторонньої відмови від договору підряду. Крім того, окрема підстава односторонньої відмови від такого договору визначена у пункті 6.2.1 договору, укладеного між сторонами.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 13.09.2019 у справі № 911/1433/18, правовий аналіз частин другої та четвертої статті 849 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють дві окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.

Так, частиною 2 цієї статті передбачено право замовника на відмову від договору підряду лише за наявності конкретно визначеної законодавством умови, коли підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим. При цьому наслідком такої відмови є виникнення саме у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника.

Натомість, частина 4 зазначеної статті встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору, але з обов`язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору.

5.18. З урахуванням наведеного колегія суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відзначила, що для правильного вирішення спорів про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови замовника від договору підряду судам необхідно достовірно з`ясовувати обставини того, на підставі якої саме частини статті 849 ЦК України чи умови договору замовник відмовився від договору підряду. Якщо на підставі частини 2 статті 849 ЦК України, то чи доведена фактична наявність визначених у ній підстав для такої односторонньої відмови (постанова Верховного Суду від 13.09.2019 у справі № 911/1433/18).

5.19. Однак у вирішенні цього спору суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували, нормативних підстав відмови замовника від договору не дослідили. Оскільки лист Концерну від 10.08.2018 №2925/9-07 про дострокове розірвання договору № 1482 від 24.11.2017 було подано на підставі пункту 6.2.1 договору та частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України, а не на підставі статті 849 Цивільного кодексу України. У зв`язку із цим судам необхідно було з`ясувати не лише, чи мав місце факт невиконання зобов`язань виконавцем, але й установити обставини та причини невиконання, визначити, чи не зумовлене порушення договору діями/бездіяльністю управненої сторони. Тому, обґрунтованими є доводи скаржника про недослідження судом апеляційної інстанції обставин невиконання договірних зобов`язань відповідачем в частині неналежного фінансування виконання робіт у строк, визначений договором.

5.20. Отже, як рішення місцевого господарського суду, так і постанова суду апеляційної інстанції прийняті при неправильному застосуванні положень статті 849 ЦК України та недотриманні приписів статей 89, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки спірному правочину щодо односторонньої відмови Концерну від Договору підряду на предмет мотивів такої відмови, а тому неправильно застосували статтю 849 Цивільного кодексу України.

5.21. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Прийняті зі справи судові рішення зазначеним вимогам не відповідають.

5.22. Зі змісту статті 215 Цивільного кодексу України видно, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5,6 статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

5.23. Відносно вимоги позивача про зобов`язання Концерну до виконання зобов`язань за договором шляхом забезпечення своєчасного фінансування та прийняття послуг, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Таким чином, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Оскільки вимога про зобов`язання Концерну до виконання обов`язків за договором є похідною від основної, судам необхідно оцінити ефективність обраного позивачем способу захисту його прав та інтересів, виходячи з обставин справи, та з урахуванням наявності чи відсутності підстав для задоволення основної вимоги.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судові рішення наведеним вимогам не відповідають.

6.2. Згідно з частинами 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

6.3. Ураховуючи допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, ухвалені у справі судові рішення слід скасувати із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду, а касаційну скаргу задовольнити частково.

6.4. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310, 314, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Електрогруп" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 і рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2018 у справі № 910/11397/18 скасувати, справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

В. А. Зуєв