Постанова

від 28.05.2020 по справі 910/11397/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2020 р. Справа№ 910/11397/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Ткаченка Б.О.

секретар судового засідання - Нікітенко А.В.

за участю представників:

від позивача: адвокат Мазарюк С.С.,

від відповідача: адвокат Хмелюк А.П.,

адвокат Баган Т.Г.

розглянувши апеляційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 (повний текст складено та підписано 25.02.2020)

у справі № 910/11397/18 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Електрогруп"

до Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення

про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від договору та зобов`язання до виконання зобов`язань за договором,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП Електрогруп" (далі - ТОВ "НВП Електрогруп", позивач) звернулося до Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (далі - Концерн, відповідач) з позовною заявою, в якій просило визнати недійсним правочин щодо односторонньої відмови від Договору № 1482 від 24.11.2017, укладеного між ТОВ "НВП Електрогруп" та Концерном (далі - Договір), що вчинений Концерном відповідно до листа від 10.08.2018; зобов`язати Концерн до виконання зобов`язань за Договором № 1482 від 24.11.2017 шляхом забезпечення своєчасного фінансування та прийняття послуг; стягнути з Концерну судовий збір на користь ТОВ "НВП Електрогруп".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на безпідставне невиконання відповідачем зобов`язань за Договором, а саме, неналежне фінансування робіт згідно з затвердженим графіком, та у зв`язку із цим неможливістю позивача приступити до виконання своїх обов`язків в належному обсязі. Наголошував, що відповідач неправомірно, шляхом направлення листа від 10.08.2018, повідомив про дострокове розірвання Договору з 31.08.2018, зазначаючи про невиконання зобов`язань ТОВ "НВП Електрогруп". Позивач, посилаючись на статті 610, 626, 629, 638 Цивільного кодексу України, статті 173, 188 Господарського кодексу України, вказував про безпідставність відмови відповідача від виконання Договору та необхідність виконання Договору Концерном.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2018 у справі № 910/11397/18 в задоволенні позовних вимог ТОВ "НВП Електрогруп" відмовлено.

Ухвалюючи рішення у даній справі про відмову у задоволенні позову, місцевий господарський суд, з посиланням на положення статей 11, 202, 215, 509, 626, 651, 837, 849, 901 Цивільного кодексу України, виходив із того, що за змістом лист від 10.08.2018, який направив відповідач позивачу, є правочином - односторонньою відмовою від договору. Враховуючи, що право на відмову замовника від договору підряду на будь-якій стадії виконання договору підряду передбачене імперативними нормами Цивільного кодексу України, суд встановив відсутність обставин, з якими закон пов`язує недійсність правочину. Позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача вчинити дії з фінансування та прийняття послуг визнані судом як неефективний спосіб захисту порушеного права.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 у справі № 910/11397/18 рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2018 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та, ухвалюючи постанову, виходив із того, що у відповідача були наявні підстави для відмови від Договору згідно з частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України, оскільки позивачем не було проведено роботи належним чином, до моменту направлення відповідачем заяви про дострокове розірвання договору будь-яких актів приймання наданих послуг та довідок про вартість наданих послуг позивачем не направлялись. Враховуючи положення пунктів 6.2.1, 10.2 Договору та положення частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України, суд апеляційної інстанції встановив відсутність правових підстав для визнання недійсним одностороннього правочину про розірвання договору. Зазначаючи про те, що вимога позивача про зобов`язання Концерну до виконання зобов`язань за Договором шляхом забезпечення своєчасного фінансування, а також прийняття послуг не спрямована на захист порушеного права позивача, не забезпечить отримання позивачем оплати за фактично виконані роботи, суд апеляційної інстанції вказав на безпідставність цієї вимоги.

Постановою Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 910/11397/18 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Електрогруп" задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 і рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2018 у справі № 910/11397/18 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.02.20 у справі № 910/11397/18 позов задоволено частково, визнано недійсним правочин щодо односторонньої відмови від Договору № 1482 від 24.11.2017, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП Електрогруп" та Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, що вчинений Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення відповідно до листа від 10.08.2018, стягнуто з Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Електрогруп" 1 762,00 грн. судового збору, в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд прийняти до розгляду апеляційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення та відкрити апеляційне провадження у даній справі, рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 у справі № 910/11397/18 скасувати, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Електрогруп" до Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від договору та зобов`язання до виконання зобов`язань за договором відмовити у повному обсязі.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що замовнику законом надано право відмовитись в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи і визначене цією нормою право не може бути обмежене.

Також скаржник вважає суму у розмірі 1 330 044,84 грн. саме авансовим платежем та вказує на те, що позивачем не надано доказів, всупереч ст. 74 ГПК України, на підтвердження закупівлі антикорозійні матеріали.

Відповідно до витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2020 справу № 910/11397/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.

07.04.2020 від позивача через відділ канцелярії суду надійшов відзив на апеляційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 у справі № 910/11397/18, у якому позивачем зазначено про те, що недотримання відповідачем плану-графіку фінансування (додаток 3) свідчить про порушення відповідачем зобов`язань за договором (п. 1.4 п.п 6.1.1 п. 6.1 договору, Додатку 3), а поняття авансу в жодному із пунктів договору не передбачено, як не передбачено звітування підрядника за придбання та використання матеріалу, у зв`язку із чим, просить рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 у справі № 910/11397/18 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення.

Наказом Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2020 № 199-В надано головуючому судді Гаврилюку О.М. частину щорічної основної відпустки тривалістю 15 календарних днів, з 10.04.2020 по 25.04.2020.

17.04.2020 від відповідача через відділ канцелярії суду надійшли письмові пояснення, у яких останній вказує на те, що договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов`язань його сторін. Також відповідач вказує на те, що аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.11.2018 у справі № 910/13332/17.

Відповідач у письмових поясненнях зазначає, що станом на 06.08.2018 до нього не надходило жодного акту прийняття наданих послуг, позивачем жодним чином не підтверджено суми витрат на придбання матеріалів, жодним актів виконаних робіт не довів те, що техніка, яка потребувала ремонту, за словами позивача, дійсно була відремонтована і скільки коштував такий ремонт, будь-які інші витрати позивача також не мають підтвердження.

Відповідно до підпункту 3 пункту 11 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 розділ X Господарського процесуального кодексу України "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Згідно із постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 №215, від 20.03.2020 №242, від 25.03.2020 №239, від 29.03.2020 №241, від 02.04.2020 №255, від 22.04.2020 №291), продовжено запроваджений карантин в Україні через спалах у світі коронавірусу COVID-19 до 11 травня 2020 року та запроваджено режим надзвичайної ситуації на всій території України.

Апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" відповідає вимогам статті 258 ГПК України, підстав для її повернення та відмови у відкритті апеляційного провадження не встановлено.

Північний апеляційний господарський суд, визнав подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження.

Суддя-доповідач доповів колегії суддів про закінчення проведення підготовчих дій та про необхідність призначення справи до розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 у справі № 910/11397/18. Закінчено проведення підготовчих дій. Призначено апеляційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 у справі № 910/11397/18 до розгляду у судовому засіданні 28.05.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України № 343 від 04.05.2020 послаблені карантинні обмеження.

Представник позивача у судовому засіданні 28.05.2020 заперечував проти доводів апеляційної скарги, зокрема з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 у справі № 910/11397/18 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Представники відповідача у судовому засіданні 28.05.2020 підтримали вимоги апеляційної скарги, просили рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 у справі № 910/11397/18 скасувати та відмовити у позові у повному обсязі.

Згідно із ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи відзиву на апеляційну скаргу, письмових пояснень, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, вірно встановлено господарським судом першої інстанції та із чим погоджується колегія суддів апеляційного господарського суду, 24.11.2017 між відповідачем, як замовником, та позивачем, як виконавцем, укладено договір № 1482, згідно з пунктом 1.1 якого предметом закупівлі є послуга з антикорозійного захисту металевих конструкцій антенно-щоглових споруд (АЩС) філій Концерну.

Відповідно до п. 1.2 договору, позивач взяв на себе зобов`язання надати послугу з антикорозійного захисту металевих конструкцій антенно-щоглових споруд (АЩС) філій Концерну (нанесення антикорозійного покриття) (далі - послуга) на 64 об`єктах відповідача.

Обсяги, об`єкти та вимоги до надання послуги, згідно з пунктами 1.3, 5.1 договору, визначені в технічних вимогах (Додаток 1).

Згідно із п. 1.4 договору відповідач взяв на себе зобов`язання забезпечити своєчасне фінансування та прийняття даної послуги.

Відповідно до п. 2.1 договору сторони домовились, що загальна вартість послуги за договором (сума договору) становить 31 921 076,37 грн (у тому числі ПДВ - 5 320 179,37 грн), визначається згідно з ДСТУ Б.Д.1.1.-1-2013 та відображається у договірній ціні (Додаток 2).

За змістом п.п. 4.1-4.4 договору відповідач зобов`язаний забезпечити своєчасне фінансування послуги відповідно до умов договору. Розрахунки за договором здійснюються в національній валюті України поетапно згідно з узгодженим планом-графіком фінансування (Додаток 3). Акт приймання наданих послуг (форми №КВ-2в) та довідка про вартість наданих послуг (форми № КБ-3) складаються виконавцем у двох примірниках і подаються для підписання замовнику по факту закінчення окремого етапу надання послуг. Остаточний розрахунок (останній платіж) проводиться після підписання останнього акту приймання наданих послуг (форми №КВ-2в) та довідки про вартість наданих послуг (форми № КБ-3).

Згідно із п. 4.6 договору план-графік фінансування (Додаток 3) може коригуватися тільки за взаємною згодою сторін у разі: перегляду договірної ціни; внесення змін до плану-графіку надання послуги (Додаток 4); дострокового закінчення надання послуг позивачем; при наявності обставин непереборної сили; невиконання своїх зобов`язань позивачем за Договором; в інших випадках, передбачених Договором.

У п. 5.2 договору сторони домовились, що послуга надається згідно із узгодженим планом графіком надання послуги (Додаток 4).

Згідно з Планом - графіком надання послуги стосовно предмету закупівлі: Послуга з антикорозійного захисту металевих конструкцій антенно-щоглових споруд (АЩС) філій Концерну РРТ (Додаток 4) сторони погодили: початок роботи - по узгодженню з замовником, закінчення роботи - 31.10.2019. З плану - графіку надання послуги вбачається, що виконання робіт по окремим об`єктам (етапам) розпочинається з 20.04.2018.

Відповідно до умов п. 5.3 договору встановлено, що надання послуги розпочинається не раніше 30-ти календарних днів від дати перерахування першого етапу фінансування відповідачем (Додаток 3).

Пунктом 5.4 договору передбачено, що позивач має право коригувати послідовність виконання окремих етапів надання послуги відповідно до погодних умов на момент початку конкретного етапу та не перевищувати при цьому загальну тривалість надання послуг за цим договором, яка становить з моменту укладення договору до 31.12.2019. Про зміну послідовності надання послуг позивач зобов`язаний повідомити відповідача в письмовій формі.

У Додатку 3 до договору сторони погодили план-графік фінансування, відповідно до якого відповідач сплачує загальну суму договору 24 платежами по 1 330 044,84 грн. у період з грудня 2017 року по листопад 2019 року.

У пункті 5.6 договору сторони домовились, що строки виконання послуг за Договором повинні бути продовжені при наявності обставин: непереборної сили; невиконання своїх зобов`язань відповідачем за договором.

Згідно із умовами договору, відповідач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги; приймати надані послуги відповідно до умов договору; належним чином виконувати інші обов`язки, передбачені умовами цього договору (п.п. 6.1.1, 6.1.2, 6.1.3 п. 6.1 договору); позивач зобов`язаний забезпечити надання послуг у строки, встановлені договором (п.п. 6.3.1 п. 6.3 договору).

Відповідно до п.п. 6.2.1 п. 6.1 договору відповідач має право розірвати цей договір у разі невиконання зобов`язань позивачем, повідомивши про це його у строк 7 календарних днів.

У грудні 2017 року відповідач сплатив на користь позивача 1 330 044,84 грн. - суму першого етапу фінансування.

У зв`язку із тим, що у подальшому відповідачем не здійснювались оплати за договором згідно із планом-графіком фінансування заборгованості (Додаток 3), позивач звертався до відповідача із листами про погашення заборгованості за вих. № 03/18 від 13.02.2018, № 06/18 від 12.03.2018, № 07/18 від 16.03.2018, № 10/18 від 02.04.2018, № 20/18 від 03.05.2018, № 75/18 від 01.06.2018 та претензією вих. № 15/18 від 17.04.2018 (а.с. 58, 59, 61, 65, 75-77, 83-84, 91-92 т. 1). Також позивач звертався до відповідача із листами щодо узгодження початку робіт за договором за вих. № 08/08 від 29.03.2018, № 12/18 від 06.04.2018, № 14/18 від 13.04.2018, № 21/18 від 04.05.2018 (а.с. 63, 69-70, 72-73, 88-89 т. 1).

Відповідач 10.08.2018 направив позивачу лист № 2925/9-07 (а.с. 114-115 т. 1), яким відповідач повідомив про дострокове розірвання договору № 1482 від 24.11.2017 з 31.08.2018 у зв`язку з невиконанням позивачем зобов`язань за договором.

Не погодившись із повідомленням відповідача, позивач направив лист вих. № 134/18 від 20.08.2018 (а.с. 155-157 т. 1) про відсутність згоди на розірвання в односторонньому порядку Договору № 1482 від 24.11.2017.

Оскільки, позивач вважав, що одностороння відмова відповідача від договору № 1482 від 24.11.2017 не відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору і є протиправною та безпідставною, а у відповідача наявна заборгованість за договором, позивач просив у судовому порядку: визнати недійсним правочин щодо односторонньої відмови від договору № 1482 від 24.11.2017, укладений між позивачем та відповідачем, що вчинений останнім відповідно до листа від 10.08.2018 № 2925/9-07; зобов`язати відповідача до виконання зобов`язань за договором № 1482 від 24.11.2017 шляхом забезпечення своєчасного фінансування та прийняття послуг.

Як вже зазначалось, постановою Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 910/11397/18 постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 і рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2018 у справі № 910/11397/18 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 у справі № 910/11397/18 зазначив, зокрема, таке:

- судами не враховано, що частинами 2 та 4 статті 849 ЦК України визначаються самостійні підстави для односторонньої відмови від договору підряду. Крім того, окрема підстава односторонньої відмови від такого договору визначена у пункті 6.2.1 договору, укладеного між сторонами (п. 5.17);

- для правильного вирішення спорів про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови замовника від договору підряду судам необхідно достовірно з`ясовувати обставини того, на підставі якої саме частини статті 849 ЦК України чи умови договору замовник відмовився від договору підряду. Якщо на підставі частини 2 статті 849 ЦК України, то чи доведена фактична наявність визначених у ній підстав для такої односторонньої відмови (п. 5.18);

- оскільки лист відповідача від 10.08.2018 №2925/9-07 про дострокове розірвання договору № 1482 від 24.11.2017 було подано на підставі пункту 6.2.1 договору та частини 3 статті 651 ЦК України, а не на підставі статті 849 ЦК України, у зв`язку із цим судам необхідно було з`ясувати не лише, чи мав місце факт невиконання зобов`язань виконавцем, але й установити обставини та причини невиконання, визначити, чи не зумовлене порушення договору діями/бездіяльністю управненої сторони (п. 5.19);

- суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки спірному правочину щодо односторонньої відмови відповідача від договору підряду на предмет мотивів такої відмови, а тому неправильно застосували статтю 849 ЦК України (п. 5.20);

- оскільки вимога про зобов`язання відповідача до виконання обов`язків за договором є похідною від основної, судам необхідно оцінити ефективність обраного позивачем способу захисту його прав та інтересів, виходячи з обставин справи, та з урахуванням наявності чи відсутності підстав для задоволення основної вимоги (п. 5.23).

Предметом позовних вимог є вимоги позивача про визнання недійсним правочину про односторонню відмову від договору та спонукання відповідача до виконання зобов`язань за договором.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.

Положеннями статей 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статті 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1). Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (ч. 2). У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3).

Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (ч. 1).

За змістом наведених положень закону одностороння відмова від договору є юридичним фактом, який зумовлює його розірвання, отже є правочином, який має юридичні наслідки у вигляді припинення господарських правовідносин. Розірвання господарського договору може здійснюватися за згодою сторін і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак, окремі види договорів допускають можливість одностороннього розірвання договору. Крім того, право сторони на одностороннє розірвання договору може бути встановлене законом або безпосередньо у договорі.

У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін (ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України).

Відносини, що виникають з укладенням договору підряду, регулюються нормами глави 61 Цивільного кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися, зокрема на ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно із ст.ст. 839, 840 ЦК України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб. Якщо ж робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (ч.ч. 1, 3 ст. 843 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності.

Предметом договору про надання послуг є надання послуг різного роду за завданням замовника. Специфічні характеристики послуги відрізняють її від товару. Для послуги характерна непомітність (її не можна взяти в руки, зберігати, транспортувати, складувати); послуга є невичерпною (незалежно від кількості разів її надання її власні кількісні характеристики не змінюються).

Послуги відрізняються також від робіт. Корисний ефект від діяльності з надання послуги полягає не у вигляді певного осяжного матеріального результату, як це має місце при виконанні роботи, а полягає в самому процесі надання послуги.

Статтею 907 ЦК України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, проаналізувавши умови укладеного сторонами договору, враховуючи те, що предметом договору є послуга з антикорозійного захисту металевих конструкцій АЩС філій відповідача, результатом якої є нанесення антикорозійного покриття, здача-прийняття етапів робіт якої оформлюється актом приймання наданих послуг (форми № КБ-2в) та довідкою про вартість наданих послуг (форми № КБ-3) (характерно для договорів підряду), погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що укладений сторонами договір, предметом якого зазначено послуги, має елементи змішаного договору: договору підряду і послуг, у зв`язку із чим доводи позивача про те, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми, якими врегульовано відносини підряду, є безпідставними, що також узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 08.10.2019 у даній справі.

Оскільки спір у справі виник у зв`язку із відмовою відповідача від договору внаслідок невиконання позивачем своїх зобов`язань за договором в частині надання послуг (які за своєю суттю є підрядними роботами) та нездійсненням відповідачем оплати за роботи за договором, дослідженню підлягають правовідносини сторін, які виникли на підставі спірного договору, як відносини з договору підряду.

Статтею 849 ЦК України визначені підстави відмови замовника від договору підряду. Так, частиною 2 цієї статті встановлено, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина 3 цієї статті).

Частиною 4 статті 849 ЦК України передбачено право замовника у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.09.2019 у справі № 911/1433/18, правовий аналіз частин другої та четвертої статті 849 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють дві окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.

Так, частиною 2 цієї статті передбачено право замовника на відмову від договору підряду лише за наявності конкретно визначеної законодавством умови, коли підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим. При цьому наслідком такої відмови є виникнення саме у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника.

Натомість, частина 4 зазначеної статті встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору, але з обов`язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору.

У постанові Верховного Суду від 13.09.2019 у справі № 911/1433/18, посилання на яку містить постанова Верховного Суду від 08.10.2019 у даній справі, зазначено, що для правильного вирішення спорів про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови замовника від договору підряду судам необхідно достовірно з`ясовувати обставини того, на підставі якої саме частини статті 849 ЦК України чи умови договору замовник відмовився від договору підряду. Якщо на підставі частини 2 статті 849 ЦК України, то чи доведена фактична наявність визначених у ній підстав для такої односторонньої відмови.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач надіслав на адресу позивача лист № 2925/9-07 від 10.08.2018 про дострокове розірвання договору № 1482 від 24.11.2017, у якому, в якості обґрунтування підстав для розірвання договору, зазначено про те, що відповідно до п. 6.3.1 договору позивач, як виконавець за договором, зобов`язався забезпечити надання послуги у строки, визначені договором. Відповідно до плану-графіку надання послуги (Додаток 4 до договору). Позивач зобов`язаний був розпочати надання послуги у квітні 2018 року. Проте, станом на 10.08.2018 документи, які б свідчили про повне та належне надання послуги за квітень-липень 2018 року та виконання умов договору позивачем не надані, у зв`язку із чим, відповідач, керуючись пунктом 6.2.1 договору, ч. 3 ст. 651 ЦК України, повідомив про дострокове розірвання договору з 31.08.2018.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що викладене у листі від 10.08.2018 є рішенням відповідача про дострокове розірвання договору та за своєю правовою природою є правочином - односторонньою відмовою від договору.

За змістом ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами (ч. 3 ст. 202 ЦК України).

Згідно із ч. 5 ст. 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Зі змісту ст. 215 ЦК України вбачається, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5,6 статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Як вже зазначалось, відповідно до п. 6.2.1 договору відповідач має право достроково розірвати договір у разі невиконання зобов`язань позивачем, повідомивши про це його у строк 7 календарних днів.

Пунктом 10.2 договору сторони погодили умову про те, що відповідач має право достроково розірвати даний договір в односторонньому порядку в разі невиконання, неналежного виконання позивачем зобов`язань за даним договором, шляхом направлення письмового листа на адресу позивача, що зазначена в даному договорі. Відповідач повинен повідомити позивача про розірвання договору не пізніше, ніж за 7 робочих днів до дати розірвання. В інших випадках сторони виключають можливість односторонньої відмови від виконання зобов`язань чи одностороннє розірвання даного договору.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що лист від 10.08.2018 про дострокове розірвання договору подано відповідачем на підставі пункту 6.2.1 договору та ч. 3 ст. 651 ЦК України, а не на підставі ст. 849 ЦК України.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується ані позивачем, ані відповідачем, у грудні 2017 року останнім сплачено на користь позивача лише суму першого етапу фінансування у розмірі 1 330 044,84 грн. (платіжні доручення № 3068 від 04.12.2017 на суму 400 000,00 грн., № 3149 від 12.12.2017 на суму 400 000,00 грн., № 3302 від 21.12.2017 на суму 530 044,84 грн.). Інших платежів на підставі договору станом на 10.08.2018 відповідач не здійснював, відповідний факт не заперечував.

Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції, початок виконання позивачем робіт за договором з надання послуг антикорозійного захисту пов`язано із моментом здійснення відповідачем оплати першого етапу фінансування. Подальше виконання робіт від фінансування не залежало та повинно було здійснюватись відповідно до плану-графіку надання послуг (Додаток 4 до договору).

Планом-графіком надання послуг (Додаток 4) було передбачено, що в період з 20.04.2018 по 31.08.2018 (з цієї дати відповідач листом від 10.08.2018 повідомив про дострокове розірвання договору) позивач мав надати послугу з антикорозійного захисту металевих конструкцій на 19 об`єктах Концерну в:

- Кіровоградській філії Концерну РРТ за адресою: Кіровоградська область, смт. Новоархангельськ, вул. Слави, 153 (строк виконання за етапом робіт з 19.07.2018 по 13.08.2018) (п. 22 плану-графіку);

- Миколаївській філії Концерну РРТ за адресою: Миколаївська область, смт. Казанка, вул. Баранчука, 9 (строк виконання за етапом робіт з 20.04.2018 по 04.05.2018) (п. 29 плану-графіку);

- Миколаївській філії Концерну РРТ за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Тимірязєва, 175 (строк виконання за етапом робіт з 05.05.2018 по 12.06.2018) (п. 30 плану-графіку);

- Миколаївській філії Концерну РРТ за адресою: Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Дружби народів, 37а (строк виконання за етапом робіт з 13.06.2018 по 29.06.2018) (п. 31 плану-графіку);

- Полтавській філії Концерну РРТ за адресою: Полтавська область, м. Гребінка, вул. Городищенська, 146 (строк виконання за етапом робіт з 20.04.2018 по 20.05.2018) (п. 36 плану-графіку);

- Полтавській філії Концерну РРТ за адресою: Полтавська область, Чутівський район, с. Іскрівка, вул. Гагаріна, 9 (строк виконання за етапом робіт з 21.05.2018 по 15.06.2018) (п. 37 плану-графіку);

- Полтавській філії Концерну РРТ за адресою: Полтавська область, смт. Чутове, вул. Центральна, 122 (строк виконання за етапом робіт з 16.06.2018 по 18.07.2018) (п. 38 плану-графіку);

- Полтавській філії Концерну РРТ за адресою: Полтавська область, Шишацький район, с. Михайлики, вул. Євгена Коновальця, 28 (строк виконання за етапом робіт з 19.07.2018 по 25.07.2018) (п. 39 плану-графіку);

- Полтавській філії Концерну РРТ за адресою: Полтавська область, смт. Котельва, вул. Полтавський шлях, 274 (з 26.07.2018 по 06.08.2018) (п. 40 плану-графіку);

- Харківській філії Концерну РРТ за адресою: м. Харків, вул. Дерев`янка, 1А (строк виконання за етапом робіт з 20.04.2018 по 20.07.2018) (п. 50 плану-графіку);

- Харківській філії Концерну РРТ за адресою: Харківська область, м. Зміїв, вул. Абрикосова, 4 (строк виконання за етапом робіт з 21.07.2018 по 12.08.2018) (п. 51 плану-графіку);

- Харківській філії Концерну РРТ за адресою: Харківська область, смт. Зачепилівка, вул. Хліборобська, 94 (строк виконання за етапом робіт з 13.08.2018 по 18.08.2018) (п. 52 плану-графіку);

- Херсонській філії Концерну РРТ за адресою: Херсонська область, смт. Верхній Рогачик, пл. Героїв (Чапаєва), 19-А (строк виконання за етапом робіт з 30.06.2018 по 07.08.2018) (п. 53 плану-графіку);

- Херсонській філії Концерну РРТ за адресою: Херсонська область, смт. Нижні Сірогози, вул. Таврійська (Щорса), 13 (строк виконання за етапом робіт з 08.08.2018 по 25.08.2018) (п. 54 плану-графіку);

- Черкаській філії Концерну РРТ за адресою: Черкаська область, м. Чигирин, вул. Каменоломна, 13 (строк виконання за етапом робіт з 20.04.2018 по 30.04.2018) (п. 58 плану-графіку);

- Черкаській філії Концерну РРТ за адресою: Черкаська область, м. Кам`янка, вул. Героїв Майдану, 1А (строк виконання за етапом робіт з 01.05.2018 по 18.05.2018) (п. 59 плану-графіку);

- Черкаській філії Концерну РРТ за адресою: Черкаська область, м. Шпола, вул. 40-років Перемоги (строк виконання за етапом робіт з 19.05.2018 по 23.05.2018) (п. 60 плану-графіку);

- Черкаській філії Концерну РРТ за адресою: Черкаська область, м. Шпола, вул. 40-років Перемоги (строк виконання за етапом робіт з 24.05.2018 по 02.07.2018) (п. 61 плану-графіку);

- Чернігівській філії Концерну РРТ за адресою: Чернігівська область, м. Новгород-Сіверський, вул. Покровська, 96 (строк виконання за етапом робіт з 03.07.2018 по 17.08.2018) (п. 63 плану-графіку).

Однак, як вказує позивач, станом на 31.08.2018 останнім фактично була надана послуга з антикорозійного захисту металевих конструкцій лише на 9 об`єктах відповідача, з яких на 6 об`єктах роботи було виконано до 10.08.2018 (до дати повідомлення відповідачем про дострокове розірвання Договору), а саме:

- Полтавська філія Концерну РРТ за адресою: Полтавська область, смт. Чутове, вул. Центральна, 122;

- Тернопільська філія Концерну РРТ за адресою: Тернопільська область, Теребовлянський р-н, м. Теребовля, вул. Народницька, 11А;

- Полтавська філія Концерну РРТ за адресою: Полтавська область, Шишацький район, с. Михайлики, вул. Євгена Коновальця, 28;

- Луганська філія Концерну РРТ за адресою: Луганська область, Троїцький р-н, смт Троїцьке, вул. Шевченка, 38;

- Луганська філія Концерну РРТ за адресою: Донецька обл.., Краснолиманський р-н, с. Дробишеве, вул. Державна, 165 А;

- Полтавська філія Концерну РРТ за адресою: Полтавська область, смт Шишаки, вул. Кирилла Осьмака, 11А,

та на 3 об`єктах роботи було виконано до 31.08.2018 (з цієї дати відповідач листом від 10.08.2018 повідомив про дострокове розірвання Договору), а саме:

- Тернопільська філія Концерну РРТ за адресою: Тернопільська область, м. Ланівці, вул. Незалежності, 47;

- Полтавська філія Концерну РРТ за адресою: Полтавська область, Чутівський район, с. Іскрівка, вул. Гагаріна, 9;

- Луганська філія Концерну РРТ за адресою: Луганська область, Сватівський р-н, смт Сосновий, вул. ім. В.Чайки, 38.

Виконання позивачем робіт на вищевказаних об`єктах підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6 за серпень 2018р. (форми № КВ-2в) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2018р. (форми № КБ-3) (а.с. 118-135, 154 т. 1) на загальну суму 1 390 641,22 грн., а також актами приймання виконаних будівельних робіт №№ 7, 8, 9 за серпень 2018р. (форми № КВ-2в) на загальну суму 903 941,74 грн. (а.с. 89-101, 108-113 т. 2), а всього на суму 2 294 582,96 грн. Вказані акти (форми № КВ-2в) та довідка (форми № КБ-3) підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень. Суд відзначає, що при новому розгляді справи позивач (у письмових поясненнях по суті справи від 05.12.2019) та відповідач у письмових поясненнях від 21.01.2020) підтвердили, що станом 31.08.2018 послуга за договором була надана позивачем саме на 9 (дев`яти) вищевказаних об`єктах та на вищевказану суму, також матеріалами справи підтверджується те що до моменту направлення відповідачем листа від 10.08.2018 про дострокове розірвання договору будь-яких актів (форми № КВ-2в) та довідок (форми № КБ-3) позивачем відповідачу не направлялось. Акти (форми № КВ-2в) № 1-6 за серпень 2018р., підсумкові відомості ресурсів та розрахунки загально-виробничих витрат, довідка (форми № КБ-3) за серпень 2018р. надіслані відповідачу на підписання лише 17.08.2018 листом № 132/18 від 17.08.2018 (а.с. 31 т. 2), що підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальним чеком № 6135 та описом вкладення від 17.08.2018 (а.с. 32 т. 2).

Аналіз викладеного свідчить, що позивач не у повній мірі дотримався порядку та строків надання послуги (виконання робіт), погоджених планом-графіком надання послуги (Додаток 4 до договору).

Однак, згідно із Додатком 3 до договору сторони погодили план-графік фінансування, відповідно до якого відповідач сплачує загальну суму договору (31 921 076,21 грн.) 24 платежами по 1 330 044,84 грн. у період з грудня 2017 року по листопад 2019 року.

Станом на 10.08.2018 (дата листа про дострокове розірвання договору) відповідач відповідно до Додатку 3 до договору мав сплатити платежі №№ 1-8 на загальну суму 10 640 358,72 грн., а саме:

1) 1 330 044,84 грн. - з 01.12.2017 по 31.12.2017;

2) 1 330 044,84 грн. - з 01.01.2018 по 31.01.2018;

3) 1 330 044,84 грн. - з 01.02.2018 по 28.02.2018;

4) 1 330 044,84 грн. - з 01.03.2018 по 31.03.2018;

5) 1 330 044,84 грн. - з 01.04.2018 по 30.04.2018;

6) 1 330 044,84 грн. - з 01.05.2018 по 31.05.2018;

7) 1 330 044,84 грн. - з 01.06.2018 по 30.06.2018;

8) 1 330 044,84 грн. - з 01.07.2018 по 31.07.2018;

9) 1 330 044,84 грн. - з 01.08.2018 по 31.08.2018.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, станом на 10.08.2018 відповідач сплатив на користь позивача лише 1 330 044,84 грн. у грудні 2017р. - суму першого етапу фінансування згідно із планом-графіком фінансування (Додаток 3).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, про безпідставність посилання відповідача про те, що вказана сума є авансом, оскільки дана сума є визначеним договором етапом фінансування (Додаток 3).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що недотримання відповідачем плану-графіку фінансування (Додаток 3) свідчить про порушення останнім зобов`язань за договором (п. 1.4, пп. 6.1.1 п. 6.1 договору, Додатку 3).

Твердження відповідача про нездійснення сплат подальших платежів за договором, у зв`язку із ненаданням послуги позивачем, а саме ненадходженням актів прийняття наданих послуг від позивача, є безпідставними, оскільки договором передбачено щомісячне фінансування послуг за договором, незалежно від виконання окремих етапів цієї послуги.

Крім того, договором не пов`язано виконання окремих етапів послуги та окремих етапів фінансування, окрім останнього платежу (п. 4.4 Договору), який по суті і є сплатою в повному обсязі за надані послуги (п. 6.1.1 Договору).

Також в матеріалах справи наявні листи позивача, адресовані відповідачу, в яких позивачем повідомлено про необхідність виконання зобов`язань з фінансування договору та погашення заборгованості за договором, а саме: вих. № 03/18 від 13.02.2018, № 06/18 від 12.03.2018, № 07/18 від 16.03.2018, № 10/18 від 02.04.2018, № 20/18 від 03.05.2018, № 75/18 від 01.06.2018 та претензією вих. № 15/18 від 17.04.2018 (а.с. 58, 59, 61, 65, 75-77, 83-84, 91-92 т. 1), докази отримання зазначених листів та претензії наявні у матеріалах справи.

Однак, зазначене листування фактично залишене відповідачем без реагування, оскільки фінансування послуги з дотриманням плану-графіку фінансування (Додаток 3) так і не було здійснене відповідачем.

У відповіді на претензію позивача № 15/18 від 17.04.2018 про погашення заборгованості за договором (вих. № 1718/1-07 від 14.05.2018) (а.с. 97-98 т. 1) відповідач повідомив позивача про обставини (причини), які негативно вплинули на виконання відповідачем фінансових зобов`язань перед позивачем за договором, а саме обставини, пов`язані з припиненням у 2018 році оплати послуг відповідачем державним бюджетним замовником - ПАТ "Національна суспільна телекомпанія України", обставини, пов`язані з виникненням нагальної потреби у якнайшвидшому будівництві державного мультиплексу, яке потребує значних коштів, наявність складного фінансового становища Концерну.

Також листом вих. № 2078/19-07 від 07.06.2018 (а.с. 112-113 т. 1) відповідач у відповідь на лист позивача № 75/18 від 01.06.2018 підтвердив, що на початку року він мав певні складнощі з фінансуванням за умов дебіторської заборгованості державних мовників, зазначив, що для урегулювання питань оплати та подальшої взаємодії була ініційована нарада з позивачем, яка відбулася 07.05.2018, на нараді були обговорені питання оплат та зміни до плану-графіку виконання робіт, зазначив, що згідно Протоколу зустрічі від 07.05.2018 між сторонами були досягнуті домовленості: узгодження об`єктів та дат початку робіт за договором, паралельно розпочати роботи по об`єктам Полтавської філії; розробити план-графік фінансування без зміни загальної суми договору; розробити робочий план-графік виконання робіт з врахуванням їх пріоритетності, внести зміни до договору щодо плану-графіку фінансування та плану-графіку виконання робіт (Додатки 3, 4 до договору).

Однак, згідно із п. 11.1 договору зміни та доповнення до договору будуть вважатися дійсними, якщо вони складені в письмовій формі і підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін. Натомість, матеріали справи не містять змін та доповнень до договору, а також змін та доповнень до Додатків 3 та 4 до договору, які б були підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін, відтак договір та Додатки 3, 4 до договору були дійсні та підлягали виконанню сторонами у первісних редакціях.

Відповідно до ч. 1 ст. 850 ЦК України замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про що аналіз умов договору свідчить, що зобов`язання відповідача з фінансування послуги за договором (п. 1.4, пп. 6.1.1 п. 6.1 договору, Додаток 3 до договору) є первинним зобов`язанням по відношенню до зобов`язання позивача щодо надання послуги за договором (п. 5.3, пп. 6.3.1 п. 6.3 договору, Додаток 4 до договору) і виконання позивачем обов`язків за договором обумовлене належним фінансуванням зі сторони відповідача, оскільки саме ці кошти мають використовуватись позивачем як виконавцем за договором для належного надання ним послуги позивачу як замовнику за договором.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду також погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що недотримання відповідачем плану-графіку фінансування (Додаток 3 до договору) перешкоджало виконанню позивачем умов договору щодо надання послуги на об`єктах відповідача. Належних та допустимих доказів протилежного (у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України) матеріали справи не містять.

Згідно з Додатком 4 сторони погодили план-графік надання послуги, яким передбачено: початок роботи - по узгодженню з відповідачем, закінчення роботи - 31.10.2019.

Відповідно до п. 5.9 договору для виконання даного договору відповідач зобов`язується забезпечити вільний, безперервний і безперешкодний доступ на територію своїх об`єктів робітників позивача, за умови допуску робітників до виконання робіт підвищеної небезпеки відповідно до вимог законодавства України з питань охорони праці, та за вимогою останнього, обмежити на час виконання робіт знаходження людей відповідача та (чи) автомашин безпосередньо в зоні виконання робіт.

З плану-графіку надання послуги вбачається, що виконання робіт по окремим об`єктам (етапам) розпочинається з 20.04.2018, однак, фактично, надання позивачем послуги за договором почалося лише 29.05.2018, що не заперечується ані позивачем, ані відповідачем.

Так у матеріалах справи наявні листи позивача до відповідача з проханням узгодити початок виконання робіт з 20.04.2018 на об`єктах Полтавської філії Концерну (листи за вих. № 08/18 від 29.03.2018, № 12/18 від 06.04.2018, № 14/18 від 13.04.2018, № 21/18 від 04.05.2018 (а.с. 63, 69-70, 72-73, 88-89 т. 1).

У претензії вих. № 15/18 від 17.04.2018, позивач, окрім сплати заборгованості за платежами фінансування, вимагав від відповідача допустити працівників позивача до об`єктів відповідача для виконання обумовлених договором робіт.

У листі № 14/18 від 13.04.2018 (а.с. 72-73 т. 1) позивач наголошував відповідачу, що поки він не надає згоду на початок робіт, представники Полтавської філії не зможуть розпочати процедуру вирішення питання щодо відключення передавачів та іншого обладнання на об`єктах філії, тобто дату початку робіт доведеться змінити, а це потягне за собою зміни у загальному календарному плані, оскільки до 20.04.2018 залишилось вельми мало часу, позивач просив відповідача скоріше надати згоду на початок робіт

Крім того, у листі № 21/18 від 04.05.2018 (а.с. 88-89 т. 1) позивач вчергове просив відповідача узгодити початок робіт на об`єктах Полтавської філії Концерну, зазначав, що орієнтовний початок роботи згідно із календарним графіком (Додаток 4 до договору) було заплановано на 20.04.2018, наразі вже 04.05.2018, а початок виконання робіт досі не узгоджено, у зв`язку з чим просив відповідача переглянути календарний графік та підписати відповідну Додаткову угоду до договору.

У відповідь на листи позивача щодо узгодження початку робіт, відповідач надіслав позивачу листи вих. № 1621/9-07 від 02.05.2018, № 1637/1-07 від 03.05.2018 та лист вих. № 1661/1-07 (в доповнення до вказаних листів від 02.05.2018, від 03.05.2018) (а.с. 94-96 т. 1), згідно яких запропонував проведення сторонами переговорів з метою врегулювання питань, що виникли в процесі діяльності, навів перелік питань до розгляду на переговорах, а саме: 1) узгодження об`єктів та дати початку виконання робіт за Договором, 2) внесення змін до плану-графіку надання послуги (Додаток 4 до договору), 3) внесення змін до плану-графіку фінансування (Додаток 3 до договору).

Однак, матеріали справи не містять доказів досягнення сторонами згоди щодо внесення змін до Додатків 3 та 4 до договору.

Так, відповідно до листа відповідача вих. № 2078/19-07 від 07.06.2018 (а.с. 99 т. 1), надісланого у відповідь на лист позивача № 75/18 від 01.06.2018, відповідач зазначаючи про надісланий ним позивачу 21.05.2018 лист вих. № 1783/1-07 вказав, що він відразу розпочав роботу з забезпечення умов виконання договору та надав допуск на всі заявлені позивачем об`єкти.

Таким чином, як вбачається із зазначеного вище листа, відповідачем підтверджено те, що ним надано позивачу допуск на заявлені останнім об`єкти не раніше 21.05.2018, натомість згідно із планом-графіком надання послуги, виконання робіт повинно було розпочатись з 20.04.2018.

Враховуючи викладене, матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного узгодження відповідачем з позивачем початку роботи щодо не забезпечення вільного, безперервного і безперешкодного доступу на територію своїх об`єктів робітників виконавця свідчить про порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором (п. 5.9, пп. 6.1.3 п. 6.1 Договору, додатку 4), у зв`язку із чим, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що затримка початку виконання етапів робіт зумовлена саме діями відповідача, який своєчасного не узгодив з виконавцем початок роботи, не забезпечив вільний, безперервний і безперешкодний доступу на територію своїх об`єктів робітників виконавця. Належних та допустимих доказів протилежного (у розумінні ст. 76, 77 ГПК України) матеріали справи не містять.

Так, пунктом 5.10 Договору передбачено, що до початку надання послуг замовник надає виконавцю технічну документацію (креслення, ескізи та інше) по кожному окремому об`єкту, для отримання технічної документації виконавець повинен подати відповідну заявку в письмовому вигляді.

Загальні Технічні вимоги до закупівлі: "Послуга з антикорозійного захисту металевих конструкцій антенно-щоглових споруд (АЩС) філій Концерну (нанесення антикорозійного покриття)" були узгоджені сторонами у Додатку 1 до Договору.

Крім того, всі акти (форми № КВ-2в) № 1-9 та довідка (форми № КБ-3) за серпень 2018 року були підписані уповноваженими представниками сторін без жодних зауважень. Тобто відповідач при підписанні цих актів та довідки не мав жодних зауважень щодо відповідності робіт, виконаних позивачем на об`єктах Концерну, як загальним технічним вимогам (Додаток 1 до договору), так і технічній документації (кресленням, ескізам, тощо) по окремому об`єкту.

Також п. 5.4 договору позивачу надано право коригувати послідовність виконання окремих етапів надання послуги відповідно до погодних умов на момент початку конкретного етапу та не перевищувати при цьому загальну тривалість надання послуг за цим договором, яка становить з моменту укладення договору до 31.12.2019. Про зміну послідовності надання послуг позивач зобов`язаний повідомити відповідача в письмовій формі.

Пунктом 8.3 договору сторони погодили умову про те, що під непереборною силою у цьому договорі розуміються, зокрема, несприятливі погодні умови (що не дозволяють згідно будівельних норм та правил надавати послуги, які є предметом цього договору).

Так, як зазначив позивач, роботи з антикорозійного захисту антенно-щоглових споруд відповідача мають яскраво виражений сезонний характер та залежать від погодних умов. Це обумовлено: технологічними вимогами до умов нанесення антикорозійних матеріалів, тобто існують обмеження по температурі і вологості атмосферного повітря і поверхні, на яку наносяться матеріали; вимогами техніки безпеки виконання робіт на висоті (в частині швидкості та сили вітру). На твердження позивача, виконання робіт за Договором можливо тільки в період сухої, теплої та безвітряної погоди. Наявність погодних обмежувальних факторів (дощі, роса, вітер, ранкові заморозки) призводить до простоїв, і як наслідок, до подовження строків виконання послуги.

Також позивачем у письмових поясненнях по суті справи від 05.12.2019 вказано, що зв`язку з погодними умовами, на деяких об`єктах термін виконання робіт був збільшений, загальна кількість простоїв станом на 10.08.2018 згідно актів призупинення робіт у зв`язку з погодними умовами склала 14 днів (Теребовля (Тернопільська філія) - 9 днів простою (15.06.2018-03.07.2018, вибірково); Троїцьке (Луганська філія - 3 дні простою (15-17 липня 2018р.); Чутове (Полтавська філія) - 2 дні простою (18-19 липня 2018р.).

Обставини надання позивачем таких актів призупинення робіт у зв`язку з погодними умовами відповідачем не заперечувались, у зв`язку із чим, останній, відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України, позбавляється права заперечувати проти таких обставин під час розгляду справи по суті.

Тобто, виконання позивачем окремих етапів надання послуги поставлено умовами договору в залежність від погодних умов. Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, несприятливі погодні умови мали місце під час надання позивачем послуги у червні-липні 2018р. та вплинули на збільшення строку її надання, тобто вплинули на строки надання послуги (виконання робіт), погоджені планом-графіком надання послуги (Додаток 4 до договору).

Таким чином, матеріалами справи підтверджені обставини порушення відповідачем зобов`язань за договором (п. 1.4, п. 5.9, пп. 6.1.1, 6.1.3 п. 6.1 Договору, Додатку 3, Додатку 4) та спростовують доводи останнього про те, що відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦК України він мав право розірвати договір у зв`язку з невиконанням/неналежним виконанням договору позивачем. Також, як вже зазначалось, лист від 10.08.2018 про дострокове розірвання договору подано відповідачем на підставі пункту 6.2.1 договору та ч. 3 ст. 651 ЦК України, а не на підставі ст. 849 ЦК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що порушення позивачем договору зумовлено діями/бездіяльністю управненої сторони - відповідача, у зв`язку з чим у останнього відсутні підстави для односторонньої відмови від договору (лист від 10.08.2018) на підставі п. 6.2.1 договору та ч. 3 ст. 651 ЦК України саме у зв`язку з невиконанням позивачем зобов`язань за договором.

Отже, вимога позивача про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від договору № 1482 від 24.11.2017, укладеного між позивачем та відповідачем, що вчинений останнім відповідно до листа від 10.08.2018, - підлягає задоволенню.

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача до виконання зобов`язань за договором шляхом забезпечення своєчасного фінансування та прийняття послуг, оскільки надавши об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, встановлено наявність порушеного права позивача з огляду на вчинений відповідачем відповідно до листа від 10.08.2018 правочин щодо односторонньої відмови від договору, а з`ясувавши характер спірних правовідносин сторін у даній справі, задовольняючи основну вимогу позивача про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від договору (основна вимога), встановлено, що вимога позивача про зобов`язання відповідача до виконання зобов`язань за договором шляхом забезпечення своєчасного фінансування, а також прийняття послуг не спрямована на захист порушеного права позивача та не забезпечить відновлення порушеного права позивача, а відтак визнається судом як неефективний спосіб захисту порушеного права. При цьому судом враховано, що станом на час нового розгляду даної справи терміни оплати, встановлені планом-графіком фінансування (Додаток 3 до договору), є такими, що сплинули, так як і сплинули строки виконання робіт (послуг) за етапом, встановлені планом-графіком надання послуги (Додаток 4 до договору).

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене вище та наступне.

Твердження відповідача про те, що позивачем жодним чином не підтверджено суми витрат на придбання матеріалів, а сплачених відповідачем коштів у розмірі 1 330 044,84 грн. було достатньо для закупівлі позивачем антикорозійних матеріалів для надання перших етапів послуги, є безпідставним, оскільки умовами договору не визначено обсягів та вартості антикорозійних матеріалів, необхідних (достатніх) виконавцю для надання послуги (етапів послуги), а рівно не передбачено надання позивачем відповідачу документів на підтвердження (або на затвердження) закупівлі антикорозійних матеріалів.

Посилання скаржника на судову практику викладену у постанові Верховного Суду від 11.11.2018 у справі № 910/13332/17 також є безпідставним, оскільки обставини справи № 910/13332/17 є відмінними від обставин справи № 910/11397/18.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

З огляду на вищевикладене, правові підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 у справі № 910/11397/18 та для задоволення апеляційної скарги Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, відсутні.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Скаржником у апеляційній скарзі не наведено порушень норм процесуального права, передбачених ч. 3 ст. 277 ГПК України, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 у справі № 910/11397/18.

Скаржником, на підтвердження доводів щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги - Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, згідно із ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 у справі № 910/11397/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 у справі № 910/11397/18 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення.

4. Справу № 910/11397/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено 03.06.2020.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286- 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді А.Г. Майданевич

Б.О. Ткаченко