Рішення
від 17.02.2020 по справі 910/11397/18
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.02.2020Справа № 910/11397/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Електрогруп"

до Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення

про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від договору та зобов`язання до виконання зобов`язань за договором

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники:

від позивача: Мазарюк С.С.

від відповідача: Хмелюк А.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП Електрогруп" (далі - ТОВ "НВП Електрогруп", позивач) звернулося до Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (далі - Концерн, відповідач) з позовною заявою, в якій просило визнати недійсним правочин щодо односторонньої відмови від Договору № 1482 від 24.11.2017, укладеного між ТОВ "НВП Електрогруп" та Концерном (далі - Договір), що вчинений Концерном відповідно до листа від 10.08.2018; зобов`язати Концерн до виконання зобов`язань за Договором № 1482 від 24.11.2017 шляхом забезпечення своєчасного фінансування та прийняття послуг; стягнути з Концерну судовий збір на користь ТОВ "НВП Електрогруп".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на безпідставне невиконання відповідачем зобов`язань за Договором, а саме, неналежне фінансування робіт згідно з затвердженим графіком, та у зв`язку із цим неможливістю позивача приступити до виконання своїх обов`язків в належному обсязі. Наголошував, що відповідач неправомірно, шляхом направлення листа від 10.08.2018, повідомив про дострокове розірвання Договору з 31.08.2018, зазначаючи про невиконання зобов`язань ТОВ "НВП Електрогруп". Позивач, посилаючись на статті 610, 626, 629, 638 Цивільного кодексу України, статті 173, 188 Господарського кодексу України, вказував про безпідставність відмови відповідача від виконання Договору та необхідність виконання Договору Концерном.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2018 у справі № 910/11397/18 в задоволенні позовних вимог ТОВ "НВП Електрогруп" відмовлено.

Ухвалюючи рішення у даній справі про відмову у задоволенні позову, місцевий господарський суд, з посиланням на положення статей 11, 202, 215, 509, 626, 651, 837, 849, 901 Цивільного кодексу України, виходив із того, що за змістом лист від 10.08.2018, який направив відповідач позивачу, є правочином - односторонньою відмовою від договору. Враховуючи, що право на відмову замовника від договору підряду на будь-якій стадії виконання договору підряду передбачене імперативними нормами Цивільного кодексу України, суд встановив відсутність обставин, з якими закон пов`язує недійсність правочину. Позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача вчинити дії з фінансування та прийняття послуг визнані судом як неефективний спосіб захисту порушеного права.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 у справі № 910/11397/18 рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2018 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та, ухвалюючи постанову, виходив із того, що у відповідача були наявні підстави для відмови від Договору згідно з частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України, оскільки позивачем не було проведено роботи належним чином, до моменту направлення відповідачем заяви про дострокове розірвання договору будь-яких актів приймання наданих послуг та довідок про вартість наданих послуг позивачем не направлялись. Враховуючи положення пунктів 6.2.1, 10.2 Договору та положення частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України, суд апеляційної інстанції встановив відсутність правових підстав для визнання недійсним одностороннього правочину про розірвання договору. Зазначаючи про те, що вимога позивача про зобов`язання Концерну до виконання зобов`язань за Договором шляхом забезпечення своєчасного фінансування, а також прийняття послуг не спрямована на захист порушеного права позивача, не забезпечить отримання позивачем оплати за фактично виконані роботи, суд апеляційної інстанції вказав на безпідставність цієї вимоги.

Постановою Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 910/11397/18 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Електрогруп" задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 і рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2018 у справі № 910/11397/18 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2019 справу № 910/11397/18 передано на розгляд судді Гумезі О. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 прийнято справу № 910/11397/18 до провадження судді Гумеги О.В., призначено підготовче засідання у справі на 09.12.2019 о 12:20 год.

05.12.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення по суті.

06.12.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У підготовче засідання, призначене на 09.12.2019, з`явилися представники позивача та відповідача.

У підготовчому засіданні, призначеному на 09.12.2019, суд розпочав вчинення дій, визначених частиною другою статті 182 ГПК України, необхідних для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Суд долучив до матеріалів справи письмові пояснення по суті позивача та відзив відповідача, подані 05.12.2019 та 06.12.2019 через відділ діловодства суду.

У підготовчому засіданні 09.12.2019 представники сторін просили суд відкласти розгляд справи.

Суд підготовчому засіданні 09.12.2019 оголосив перерву до 21.01.2020 о 11:20 год.

16.12.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи. Заява судом задоволена.

02.01.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення по суті.

17.01.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи. Заява судом задоволена.

У підготовче засідання, призначене на 21.01.2020, з`явилися представники позивача та відповідача.

Суд долучив до матеріалів справи письмові пояснення по суті, подані позивачем 02.01.2020 через відділ діловодства суду.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 21.01.2020 подав письмові пояснення.

Письмові пояснення відповідача долучені судом до матеріалів справи та передані до відділу діловодства суду для реєстрації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 продовжено строк підготовчого провадження за ініціативою суду на тридцять днів, відкладено підготовче засідання у справі на 03.02.2020 о 12:00 год.

У підготовче засідання, призначене на 03.02.2020, з`явилися представники позивача та відповідача.

У підготовчому засіданні 03.02.2020 представники позивача та відповідача зазначили, що повідомили всі обставини справи, які їм відомі, та надали всі докази, на які вони посилаються у позові та відзиві.

У підготовчому засіданні, призначеному на 03.02.2020, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2020 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 17.02.20 о 14:40 год.

У судове засідання, призначене на 17.02.2020, з`явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 17.02.2020 здійснювався розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

У судовому засіданні 17.02.2020 суд заслухав вступне слово позивача та відповідача.

Позивач повністю підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач позовні вимоги заперечував у повному обсязі.

У судовому засіданні 17.02.2020 судом здійснювалось з`ясування обставин справи та дослідження доказів, після чого суд перейшов до судових дебатів. Представники позивача та відповідача виступили з промовою (заключним словом). З дозволу суду сторони обмінялись репліками.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 17.02.2020 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими учасники справи обґрунтовували обставини справи, суд

ВСТАНОВИВ:

24.11.2017 між Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (замовником) та ТОВ "НВП Електрогруп" (виконавцем) укладений Договір № 1482, згідно з пунктом 1.1 якого предметом закупівлі є послуга з антикорозійного захисту металевих конструкцій антенно-щоглових споруд (АЩС) філій Концерну.

Відповідно до пункту 1.2 Договору, виконавець взяв на себе зобов`язання надати послугу з антикорозійного захисту металевих конструкцій антенно-щоглових споруд (АЩС) філій Концерну (нанесення антикорозійного покриття) (далі - послуга) на 64 об`єктах замовника.

Обсяги, об`єкти та вимоги до надання послуги, згідно з пунктами 1.3, 5.1 Договору, визначені в технічних вимогах (Додаток 1).

Згідно із пунктом 1.4 Договору, замовник взяв на себе зобов`язання забезпечити своєчасне фінансування та прийняття даної послуги.

Відповідно до пункту 2.1 Договору сторони домовились, що загальна вартість послуги за Договором (сума договору) становить 31 921 076,37 грн (у тому числі ПДВ - 5 320 179,37 грн), визначається згідно з ДСТУ Б.Д.1.1.-1-2013 та відображається у договірній ціні (Додаток 2).

За змістом пункту 4.1 Договору, замовник зобов`язаний забезпечити своєчасне фінансування послуги відповідно до умов Договору.

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що розрахунки за Договором здійснюються в національній валюті України поетапно згідно з узгодженим планом-графіком фінансування (Додаток 3).

За умовами пункту 4.3 Договору, акт приймання наданих послуг (форми №КВ-2в) та довідка про вартість наданих послуг (форми № КБ-3) складаються виконавцем у двох примірниках і подаються для підписання замовнику по факту закінчення окремого етапу надання послуг.

Остаточний розрахунок (останній платіж) проводиться після підписання останнього акту приймання наданих послуг (форми №КВ-2в) та довідки про вартість наданих послуг (форми № КБ-3) (п. 4.4 Договору).

За умовами пункту 4.6 Договору, план-графік фінансування (Додаток 3) може коригуватися тільки за взаємною згодою сторін у разі: перегляду договірної ціни; внесення змін до плану-графіку надання послуги (Додаток 4); дострокового закінчення надання послуг виконавцем; при наявності обставин непереборної сили; невиконання своїх зобов`язань виконавцем за Договором; в інших випадках, передбачених Договором.

У пункті 5.2 Договору сторони домовились, що послуга надається згідно із узгодженим планом графіком надання послуги (Додаток 4).

Згідно з Планом - графіком надання послуги стосовно предмету закупівлі: Послуга з антикорозійного захисту металевих конструкцій антенно-щоглових споруд (АЩС) філій Концерну РРТ (Додаток 4) сторони погодили: початок роботи - по узгодженню з замовником, закінчення роботи - 31.10.2019. З плану - графіку надання послуги вбачається, що виконання робіт по окремим об`єктам (етапам) розпочинається з 20.04.2018.

Відповідно до умов пункту 5.3 Договору встановлено, що надання послуги розпочинається не раніше 30-ти календарних днів від дати перерахування першого етапу фінансування замовником (Додаток 3).

Згідно з пунктом 5.4 Договору передбачено, що виконавець має право коригувати послідовність виконання окремих етапів надання послуги відповідно до погодних умов на момент початку конкретного етапу та не перевищувати при цьому загальну тривалість надання послуг за цим договором, яка становить з моменту укладення договору до 31.12.2019. Про зміну послідовності надання послуг виконавець зобов`язаний повідомити замовника в письмовій формі.

У Додатку 3 до Договору сторони погодили план-графік фінансування, відповідно до якого замовник сплачує загальну суму Договору 24 платежами по 1 330 044,84 грн у період з грудня 2017 року по листопад 2019 року.

У пункті 5.6 Договору сторони домовились, що строки виконання послуг за Договором повинні бути продовжені при наявності обставин: непереборної сили; невиконання своїх зобов`язань замовником за Договором.

Відповідно до умов Договору, замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги; приймати надані послуги відповідно до умов Договору; належним чином виконувати інші обов`язки, передбачені умовами цього Договору (підпункти 6.1.1, 6.1.2, 6.1.3 пункту 6.1 Договору); виконавець зобов`язаний забезпечити надання послуг у строки, встановлені Договором (підпункт 6.3.1 пункту 6.3 Договору).

Згідно з підпунктом 6.2.1 пункту 6.1 Договору замовник має право розірвати цей Договір у разі невиконання зобов`язань виконавцем, повідомивши про це його у строк 7 календарних днів.

У грудні 2017 року відповідач сплатив на користь позивача 1 330 044,84 грн - суму першого етапу фінансування.

У зв`язку із тим, що у подальшому відповідачем не здійснювались оплати за Договором згідно із планом-графіком фінансування заборгованості (Додаток 3), позивач звертався до відповідача із листами про погашення заборгованості за вих. №03/18 від 13.02.2018, №06/18 від 12.03.2018, №07/18 від 16.03.2018, №10/18 від 02.04.2018, №20/18 від 03.05.2018, №75/18 від 01.06.2018 та претензією вих. №15/18 від 17.04.2018 (а.с. 58, 59, 61, 65, 75-77, 83-84, 91-92 т. 1). Також позивач звертався до відповідача із листами щодо узгодження початку робіт за договором за вих. №08/08 від 29.03.2018, №12/18 від 06.04.2018, №14/18 від 13.04.2018, №21/18 від 04.05.2018 (а.с. 63, 69-70, 72-73, 88-89 т. 1).

Відповідач 10.08.2018 направив позивачу лист №2925/9-07 (а.с. 114-115 т. 1), яким Концерн повідомив про дострокове розірвання Договору № 1482 від 24.11.2017 з 31.08.2018 у зв`язку з невиконанням ТОВ "НВП Електрогруп" зобов`язань за Договором.

Не погодившись із повідомленням відповідача, позивач направив лист вих. №134/18 від 20.08.2018 (а.с. 155-157 т. 1) про відсутність згоди на розірвання в односторонньому порядку Договору №1482 від 24.11.2017.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним; примусове виконання обов`язку в натурі.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності господарського судочинства (ст. 14 ГПК України), позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Оскільки, позивач вважав, що одностороння відмова відповідача від Договору №1482 від 24.11.2017 не відповідає вимогам чинного законодавства та умовам Договору і є протиправною та безпідставною, а у відповідача наявна заборгованість за Договором, позивач просив у судовому порядку: визнати недійсним правочин щодо односторонньої відмови від Договору №1482 від 24.11.2017, укладений між ТОВ "НВП Електрогруп" та Концерном, що вчинений Концерном відповідно до листа від 10.08.2018 №2925/9-07; зобов`язати Концерн до виконання зобов`язань за Договором №1482 від 24.11.2017 шляхом забезпечення своєчасного фінансування та прийняття послуг.

Постановою Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 910/11397/18 постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 і рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2018 у справі № 910/11397/18 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 у справі № 910/11397/18 зазначив, зокрема, таке:

- судами не враховано, що частинами 2 та 4 статті 849 Цивільного кодексу України визначаються самостійні підстави для односторонньої відмови від договору підряду. Крім того, окрема підстава односторонньої відмови від такого договору визначена у пункті 6.2.1 Договору, укладеного між сторонами (п. 5.17);

- для правильного вирішення спорів про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови замовника від договору підряду судам необхідно достовірно з`ясовувати обставини того, на підставі якої саме частини статті 849 ЦК України чи умови договору замовник відмовився від договору підряду. Якщо на підставі частини 2 статті 849 ЦК України, то чи доведена фактична наявність визначених у ній підстав для такої односторонньої відмови (п. 5.18);

- оскільки лист Концерну від 10.08.2018 №2925/9-07 про дострокове розірвання Договору № 1482 від 24.11.2017 було подано на підставі пункту 6.2.1 Договору та частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України, а не на підставі статті 849 Цивільного кодексу України, у зв`язку із цим судам необхідно було з`ясувати не лише, чи мав місце факт невиконання зобов`язань виконавцем, але й установити обставини та причини невиконання, визначити, чи не зумовлене порушення Договору діями/бездіяльністю управненої сторони (п. 5.19);

- суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки спірному правочину щодо односторонньої відмови Концерну від Договору підряду на предмет мотивів такої відмови, а тому неправильно застосували статтю 849 Цивільного кодексу України (п. 5.20);

- оскільки вимога про зобов`язання Концерну до виконання обов`язків за Договором є похідною від основної, судам необхідно оцінити ефективність обраного позивачем способу захисту його прав та інтересів, виходячи з обставин справи, та з урахуванням наявності чи відсутності підстав для задоволення основної вимоги (п. 5.23).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 316 ГПК України, новий розгляд справи № 910/11397/18 здійснювався з урахуванням вказівок, що містяться у постанові Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 910/11397/18.

Позивач при новому розгляді справи подав письмові пояснення по суті справи від 05.12.2019 з урахуванням постанови Верховного Суду від 08.10.2019.

Відповідно до наведених пояснень позивач вважає, що до спірних відносин не застосовуються положення частини четвертої статті 849 ЦК України, оскільки предмет позову обґрунтований протилежним. Так, відповідач, вчиняючи спірний односторонній правочин про розірвання договору (лист від 10.08.2018 року №2925/9-07), послався на те, що нібито позивач неналежним чином виконує свої обов`язки за Договором (порушує строки виконання робіт). Позивач не погодився з такою позицією відповідача та подав позов до суду, обґрунтовуючи свою позицію тим, що має місце прострочка кредитора, а отже немає прострочки боржника. На думку позивача, частина 4 статті 849 ЦК України регулює інші відносини, а саме: право замовника в будь-який момент розірвати договір підряду за відсутності порушень з боку виконавця. Ця стаття одночасно надає захист прав виконавцю.

Позивач вважає, що предметом позову по даній справі є саме встановлення факту наявності чи відсутності порушень Договору з боку позивача.

Позивач наголошує, що при розірванні Договору відповідач не посилався на статтю 849 ЦК України, а стверджував про наявність порушення позивачем умов Договору, з чим позивач не згодний.

Позивач зазначив, що відповідач визнав (зокрема, у відзиві на позовну заяву) факт порушення ним порядку фінансування за планом-графіком фінансування (Додаток 4 до Договору), чим підтвердив порушення умов п. 4.1 Договору.

Позивач вважає, що зобов`язання відповідача з фінансування послуг є первинним зобов`язанням по відношенню до зобов`язання позивача щодо реалізації надання послуг та виконання позивачем обов`язків за Договором. Неналежне фінансування відповідачем виконання робіт було першопричиною виникнення спору у даній справі.

Позивач стверджує, що замість 8 платежів (за період грудень 2017 - липень 2018), передбачених Додатком 3 (план - графік фінансування), замовник перерахував лише один - в грудні 2017 року, за який виконавець придбав матеріали та оплатив необхідні обов`язкові платежі. Згідно плану - графіку надання послуг початок виконання робіт визначено 20.04.2018, але з вини замовника (відповідача) початок надання послуг було фактично розпочато 29.05.2018.

Оскільки надання послуг почалось 29.05.2018, то станом на 10.08.2018, на думку позивача, мало бути виконано 9 (дев`ять) етапів (за вирахуванням 39 днів, втрачених з вини відповідача). Разом з цим, навіть за відсутності належного фінансування, позивачем було виконано 8 етапів з 9 станом на 14.08.2018, і 9 з 9 станом на 20.08.2018. Саме 9 виконаних етапів (вишок/об`єктів) підтверджує сам відповідач (лист Концерну від 23.10.2018 № 3847/9-03).

Позивач зазначив, що з вини замовника (відповідача) час, відведений на надання послуг, скоротився на 39 днів та на 14 днів через погодні умови і склав 79 днів. Позивач зазначив, що надавав відповідачу графік погодних умов, від яких напряму залежить надання послуг і вказаний графік співвідноситься з п. 5.4. Договору.

Крім того, на твердження позивача, відповідач перешкоджав доступу працівникам позивача на об`єкти, що підтверджується листуванням відповідача. Всі об`єкти Концерну є режимними і без відповідного дозволу потрапити на них неможливо.

В якості додатку № 1 до письмових пояснень по суті справи від 05.12.2019 позивач подав Детальну хронологію подій виконання послуг за Договором, яка містить розділи 1-5 з таблицями щодо фінансування (розділ 1); щодо початку робіт (розділ 2); стосовно Наказу КРРТ № 86-АГ від 14.05.2018 щодо організації послуги з антикорозійного захисту (про склад бригади не менше 3-х осіб) (розділ 3); щодо простоїв у зв`язку з погодними умовами (загальна кількість простоїв згідно актів призупинення робіт у зв`язку з погодними умовами склала 14 днів) (розділ 4); щодо кількості об`єктів в роботі та дати підписання актів (розділ 5).

Відповідач при новому розгляді справи подав відзив на позовну заяву від 06.12.2019, з урахуванням постанови Верховного Суду від 08.10.2019, та письмові пояснення від 21.01.2020, відповідно до яких позовні вимоги заперечував у повному обсязі, посилаючись на таке.

Відповідач зазначив, що оскільки станом на 06.08.2018 до Концерну не надходило жодного Акту прийняття наданих послуг, Концерн не здійснював жодної оплати, окрім авансу (першого етапу фінансування) у розмірі 1 330 044,84 грн згідно п. 5. 3 Договору відповідно до платіжних доручень № 3068 від 04.12.2017, № 3149 від 11.12.2017, № 3302 від 18.12.2017. Таким чином, відповідач обґрунтовано не здійснював сплату подальших платежів за Договором, у зв`язку з ненаданням послуги позивачем відповідно до умов Договору.

Крім того, станом на 06.08.2018 до Концерну не надходило жодного звернення від позивача відповідно до пункту 5.10 Договору, яким передбачено, що до початку надання послуг замовник надає виконавцю технічну документацію (креслення, ескізи та інше) по кожному окремому об`єкту, для отримання технічної документації виконавець повинен подати відповідну заявку в письмовому вигляді.

Відповідач зазначив, що готовий був надати доступ працівникам позивача на об`єкти Концерну для надання послуги з антикорозійного захисту (лист Концерну від 05.05.2018 № 1670/19-07).

Відповідач звертався до позивача з пропозицією (лист № 1783/1-07 від 21.05.2018) укласти додаткову угоду № 1 до Договору та викласти додаток № 3 і додаток № 4 в новій редакції. Вказані документи були надіслані разом із листом № 1783/1-07 від 21.05.2018. Проте, листом № 85/18 від 12.06.2018 позивач вказану додаткову угоду з додатками залишив без розгляду, не підписав та повернув відповідачу.

Відповідач звернув увагу, що позивач не надав жодного документа на підтвердження закупівлі ним антикорозійних матеріалів. На думку відповідача, сплачених ним коштів у розмірі 1 330 044,84 грн було достатньо для закупівлі позивачем антикорозійних матеріалів для надання перших етапів послуги.

Відповідач зазначив, що у зв`язку із невиконанням позивачем зобов`язань за Договором, керуючись п. 6.2.1. Договору, відповідач листом №2925/5-09 від 10.08.2018 скористався своїм правом на розірвання Договору в односторонньому порядку, у зв`язку з чим Договір розірвано з 31.08.2018.

На думку відповідача, оскільки позивач не розпочав своєчасно виконання робіт за Договором та станом на дату його розірвання завершив роботи на 9 об`єктах із запланованих 19, їх виконання у строк, передбачений Договором, стає явно неможливим, тобто, відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦК України, у зв`язку з невиконанням / неналежним виконанням Договору виконавцем (позивачем), відповідач мав право розірвати Договір.

В якості додатку № 1 до письмових пояснень від 21.01.2020 відповідачем додано Таблицю щодо проведених робіт на об`єктах Концерну.

Позивач у письмових поясненнях по суті справи від 27.12.2019 заперечив доводи відповідача у відзиві на позовну заяву з огляду на таке.

На думку позивача, пояснення відповідача про невиконання ним п. 6.1.1. Договору (нездійснення фінансування надання послуг) у зв`язку з відсутністю Актів прийняття наданих послуг - суперечать умовам Договору.

Встановленим фактом у даній справі (п. 4.7 постанови Верховного суду від 08.10.2019) є те, що в грудні 2017 року відповідач сплатив на користь позивача 1 330 044,84 грн - суму першого етапу фінансування згідно плану - графіку фінансування (Додаток 3 до Договору), згідно умов якого відповідач був зобов`язаний здійснювати поетапне щомісячне фінансування. Посилання відповідача на оплату за окремі виконані етапи послуги, на думку позивача, суперечить умовам Договору.

Позивач вказав на такі неправомірні дії управленої сторони (відповідач), які перешкоджали позивачу виконанню Договору: порушення умов Договору в частині фінансування; перешкоджання своєчасному початку робіт; наказ Концерну № 86-АГ від 14.05.2018 (справа № 910/10264/18).

Щодо порушення відповідачем умов Договору в частині фінансування позивач зазначив:

- згідно Додатку 3 до Договору передбачено щомісячне фінансування послуги, як предмету Договору, незалежно від виконання окремих етапів цієї послуги. Договір не пов`язує виконання окремих етапів послуги та окремих етапів фінансування, окрім останнього платежу (п. 4.4 Договору), який по суті і є сплатою в повному обсязі за надані послуги (п. 6.1.1 Договору);

- фінансування згідно Додатку 3 до Договору отримано лише у грудні 2017 року на суму 1 330 044,84 грн, на 01.09.2018 поточна заборгованість відповідача перед позивачем склала 10 640 358,72 грн, про необхідність виконання зобов`язань з фінансування Договору позивач регулярно нагадував відповідачу у листах за вих. № 03/18 від 13.02.2018, № 07/18 від 16.03.2018, № 10/18 від 02.04.2018, № 20/18 від 03.05.2018, № 75/18 від 01.06.2018, № 103/18 від 03.07.2018, № 121/18 від 01.08.2018, № 162/18 від 03.09.2018, № 177/18 від 05.10.2018, № 180/18 від 01.11.2018.

Щодо перешкоджання відповідачем своєчасному початку робіт позивач зазначив:

- згідно Додатку 4 до Договору надання послуги позивачем мало початись з 20.04.2018, але відповідач ігнорував всі листи позивача щодо початку надання послуги, тобто не забезпечив своєчасно безперервний і безперешкодний доступ на територію своїх об`єктів робітників позивача, у зв`язку з такою поведінкою замовника фактичне надання послуги почалося пізніше на 40 днів, а саме - 29.05.2018, при цьому позивач відправив на адресу відповідача ряд листів щодо початку робіт за вих. № 08/18 від 29.03.2018, №12/18 від 06.04.2018, №14/18 від 13.04.2018, №17/18 від 20.04.2018, №19/18 від 27.04.2018, №21/18 від 04.05.2018.

Щодо наказу Концерну № 86-АГ від 14.05.2018 (далі - Наказ) позивач зазначив:

- Наказ, згідно п. 2.1 якого роботи можуть виконуватися лише бригадами у складі не менше 3-х осіб, на думку позивача, перешкоджав виконанню позивачем умов Договору;

- така умова не була вказана ні в Договорі, ні в тендерній документації, крім того, суперечить НПАОП 0.00-1.15-07, Правила охорони праці під час виконання робіт на висоті, затверджені Наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охороні праці та гірничого нагляду від 27.03.2007 № 62 (п. 7.10.1.3);

- через такі вимоги Концерну, на твердження позивача, можлива кількість об`єктів, на яких ведеться робота одночасно, значно зменшилась;

- позивач вказав, що його запити щодо скасування Наказу з метою допуску на об`єкти бригад у складі 2-х осіб, відповідач залишив без уваги, при цьому позивач навів перелік листів на підтвердження листування сторін з цього приводу.

Позивач також зазначив, що станом на 01.09.2018 (на дату припинення дії Договору згідно листа Концерну) надав замовнику послуг на загальну суму 2 294 582,96 грн. (загальна кількість етапів - 9), що підтверджено актами КБ-2в та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3, які підписані замовником. Так і не отримавши фінансування, позивач продовжив надання послуги до 01.10.2018 та виконав загальну кількість етапів 14 на суму 3 333 279,48 грн.

Щодо необхідності похідної вимоги - зобов`язання (спонукання) до виконання, позивач зазначив, що така вимога виникла у зв`язку з характером спірних правовідносин та наявністю порушеного права позивача з боку відповідача. На думку позивача, ефективність обраного способу захисту зумовлено нормами цивільного та господарського законодавства, обставинами справи і підтверджується існуючою практикою Верховного Суду.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Отже, приписами ГПК України обов`язок доказування і подання доказів покладено на сторони.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 74 ГПК України встановлено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначалось, при новому розгляді справи сторонами були подані заяви по суті справи з урахуванням постанови Верховного Суду від 08.10.2019 у даній справі. Суд звертає увагу, що у додатку № 1 до письмових пояснень по суті справи від 05.12.2019, поданих позивачем 05.12.2020 через відділ діловодства суду, та у письмових поясненнях по суті справи від 27.12.2019, поданих позивачем 02.01.2020 через відділ діловодства суду, позивач посилається в якості доказів на такі документи: наказ Концерну № 86-АГ від 14.05.2018, листи вих. № 103/18 від 03.07.2018, № 121/18 від 01.08.2018, № 162/18 від 03.09.2018, № 177/18 від 05.10.2018, № 180/18 від 01.11.2018 (щодо необхідності виконання зобов`язань з фінансування Договору), листи вих. №17/18 від 20.04.2018, №19/18 від 27.04.2018 (щодо початку робіт), ряд листів щодо скасування наказу Концерну № 86-АГ від 14.05.2018 з метою допуску на об`єкти Концерну бригад у складі 2-х осіб. Проте, такі документи позивачем не подані, а в матеріалах справи вони відсутні. Разом з цим, відповідач не заперечував факт існування вказаних позивачем документів.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи вищенаведених доказів, а також покладений приписами процесуального закону на сторони обов`язок доказування і подання доказів та відсутність у суду обов`язку збирання доказів, суд не приймає до розгляду письмові пояснення позивача в частині посилання ним на вищенаведені докази, що не додані позивачем до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані учасниками справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Предметом позовних вимог є вимоги позивача про визнання недійсним правочину про односторонню відмову від договору та спонукання відповідача до виконання зобов`язань за договором.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.

Положеннями статей 11, 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1). Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (ч. 2). У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3).

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (ч. 1).

За змістом наведених положень закону одностороння відмова від договору є юридичним фактом, який зумовлює його розірвання, отже є правочином, який має юридичні наслідки у вигляді припинення господарських правовідносин. Розірвання господарського договору може здійснюватися за згодою сторін і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак, окремі види договорів допускають можливість одностороннього розірвання договору. Крім того, право сторони на одностороннє розірвання договору може бути встановлене законом або безпосередньо у договорі.

У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін (ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України).

Відносини, що виникають з укладенням договору підряду, регулюються нормами глави 61 Цивільного кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися, зокрема на ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Зі змісту статей 839, 840 Цивільного кодексу України вбачається, що підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб. Якщо ж робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (частини 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності.

Предметом договору про надання послуг є надання послуг різного роду за завданням замовника. Специфічні характеристики послуги відрізняють її від товару. Для послуги характерна непомітність (її не можна взяти в руки, зберігати, транспортувати, складувати); послуга є невичерпною (незалежно від кількості разів її надання її власні кількісні характеристики не змінюються).

Послуги відрізняються також від робіт. Корисний ефект від діяльності з надання послуги полягає не у вигляді певного осяжного матеріального результату, як це має місце при виконанні роботи, а полягає в самому процесі надання послуги.

Статтею 907 Цивільного кодексу України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Проаналізувавши умови укладеного сторонами Договору, враховуючи те, що предметом Договору є послуга з антикорозійного захисту металевих конструкцій АЩС філій Концерну, результатом якої є нанесення антикорозійного покриття, здача - прийняття етапів робіт якої оформлюється актом приймання наданих послуг (форми № КБ-2в) та довідкою про вартість наданих послуг (форми №КБ-3) (характерно для договорів підряду), тобто замовника цікавить не сам процес надання послуги, а його результат, який є осяжним, суд дійшов висновку, що укладений сторонами Договір, предметом якого зазначено послуги, має елементи змішаного договору: договору підряду і послуг.

Доводи позивача про те, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми, якими врегульовано відносини підряду, судом відхиляються як безпідставні, що узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 08.10.2019 у даній справі.

Враховуючи, що спір у справі виник у зв`язку із відмовою відповідача від Договору внаслідок невиконання позивачем своїх зобов`язань за Договором в частині надання послуг (які за своєю суттю є підрядними роботами) та нездійсненням відповідачем оплати за роботи по Договору, судом досліджувались правовідносини сторін, які виникли на підставі Договору, як відносини з договору підряду.

Статтею 849 Цивільного кодексу України визначені підстави відмови замовника від договору підряду. Так, частиною 2 цієї статті встановлено, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина 3 цієї статті).

Частиною 4 статті 849 Цивільного кодексу України передбачено право замовника у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Отже, частинами 2 та 4 статті 849 Цивільного кодексу України визначаються самостійні підстави для односторонньої відмови від договору підряду.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.09.2019 у справі № 911/1433/18, правовий аналіз частин другої та четвертої статті 849 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють дві окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.

Так, частиною 2 цієї статті передбачено право замовника на відмову від договору підряду лише за наявності конкретно визначеної законодавством умови, коли підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим. При цьому наслідком такої відмови є виникнення саме у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника.

Натомість, частина 4 зазначеної статті встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору, але з обов`язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору.

З урахуванням наведеного, у постанові Верховного Суду від 13.09.2019 у справі № 911/1433/18, посилання на яку містить постанова Верховного Суду від 08.10.2019 у даній справі, зазначено, що для правильного вирішення спорів про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови замовника від договору підряду судам необхідно достовірно з`ясовувати обставини того, на підставі якої саме частини статті 849 ЦК України чи умови договору замовник відмовився від договору підряду. Якщо на підставі частини 2 статті 849 ЦК України, то чи доведена фактична наявність визначених у ній підстав для такої односторонньої відмови.

З матеріалів справи вбачається, що Концерн (відповідач) надіслав на адресу ТОВ "НВП Електрогруп" (позивача) лист №2925/9-07 від 10.08.2018 про дострокове розірвання договору № 1482 від 24.11.2017 (далі - лист від 10.08.2018).

У наведеному листі в обґрунтування підстав для розірвання Договору Концерн посилався на те, що відповідно до пункту 6.3.1 Договору ТОВ "НВП Електрогруп" як виконавець за Договором зобов`язувалось забезпечити надання послуги у строки, визначені Договором. Відповідно до плану-графіку надання послуги (Додаток 4 до Договору). ТОВ "НВП Електрогруп" зобов`язувалось розпочати надання послуги у квітні 2018 року. Проте, станом на 10.08.2018 документи, які б свідчили про повне та належне надання послуги за квітень-липень 2018 року та виконання умов Договору з боку ТОВ "НВП Електрогруп", не надані.

За наведених обставин, у зв`язку з невиконанням ТОВ "НВП Електрогруп" зобов`язань за Договором, відповідач, керуючись пунктом 6.2.1 Договору, частиною 3 статті 651 Цивільного кодексу України, повідомив про дострокове розірвання Договору з 31.08.2018.

Проаналізувавши зміст листа 10.08.2018, суд дійшов висновку, що викладене у вказаному листі рішення відповідача про дострокове розірвання договору за своєю правовою природою є правочином - односторонньою відмовою від договору.

За змістом частини першої ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами (ч. 3 ст. 202 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 5 ст. 202 Цивільного кодексу України, до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Зі змісту статті 215 Цивільного кодексу України вбачається, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5,6 статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до пункту 6.2.1 Договору замовник має право достроково розірвати Договір у разі невиконання зобов`язань виконавцем, повідомивши про це його у строк 7 календарних днів.

Крім того, у пункті 10.2 Договору сторонами узгоджено, що замовник має право достроково розірвати даний Договір в односторонньому порядку в разі невиконання, неналежного виконання виконавцем зобов`язань за даним Договором, шляхом направлення письмового листа на адресу виконавця, що зазначена в даному Договорі. Замовник повинен повідомити виконавця про розірвання Договору не пізніше ніж за 7 робочих днів до дати розірвання. В інших випадках сторони виключають можливість односторонньої відмови від виконання зобов`язань чи одностороннє розірвання даного договору.

Отже, у Договорі передбачено право на односторонню відмову замовника від Договору у разі невиконання, неналежного виконання виконавцем (позивачем) зобов`язань за даним Договором.

Частиною 3 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Судом з урахуванням висновку Верховного Суду від 08.10.2019 у дані справі встановлено, що лист від 10.08.2018 про дострокове розірвання Договору було подано на підставі пункту 6.2.1 Договору та частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України, а не на підставі статті 849 Цивільного кодексу України .

У зв`язку з цим, відповідно до вказівок Верховного Суду у постанові від 08.10.2019 у даній справі, суду необхідно з`ясувати не лише, чи мав місце факт невиконання зобов`язань виконавцем, але й установити обставини та причини невиконання, визначити, чи не зумовлене порушення договору діями/бездіяльністю управненої сторони.

Як підтверджено сторонами, у грудні 2017 року відповідач сплатив на користь позивача суму першого етапу фінансування у розмірі 1 330 044,84 грн (платіжні доручення № 3068 від 04.12.2017 на суму 400 000,00 грн, № 3149 від 12.12.2017 на суму 400 000,00 грн, № 3302 від 21.12.2017 на суму 530 044,84 грн). Інших платежів на підставі Договору станом на 10.08.2018 відповідач не здійснював, відповідний факт не заперечував.

За умовами п. 5.3 Договору надання послуги розпочинається не раніше 30-ти календарних днів від дати перерахування першого етапу фінансування замовником (Додаток 3 до Договору).

Згідно з п. 5.2 Договору послуга надається згідно із узгодженим планом-графіком надання послуги (Додаток 4 до Договору).

Отже, за змістом умов Договору, початок виконання позивачем робіт з надання послуг антикорозійного захисту пов`язано із моментом здійснення відповідачем оплати першого етапу фінансування. Подальше виконання робіт від фінансування не залежало та повинно було здійснюватись відповідно до плану-графіку надання послуг (Додаток 4 до Договору).

Так, планом-графіком надання послуг (Додаток 4) було передбачено, що в період з 20 квітня 2018 року по 31 серпня 2018 року (з цієї дати відповідач листом від 10.08.2018 повідомив про дострокове розірвання Договору) позивач мав надати послугу з антикорозійного захисту металевих конструкцій на 19 об`єктах Концерну в :

Кіровоградській філії Концерну РРТ за адресою: Кіровоградська область, смт. Новоархангельськ, вул. Слави, 153 (строк виконання за етапом робіт з 19.07.2018 по 13.08.2018) (п. 22 плану-графіку);

Миколаївській філії Концерну РРТ за адресою: Миколаївська область, смт. Казанка, вул. Баранчука, 9 (строк виконання за етапом робіт з 20.04.2018 по 04.05.2018) (п. 29 плану-графіку);

Миколаївській філії Концерну РРТ за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Тимірязєва, 175 (строк виконання за етапом робіт з 05.05.2018 по 12.06.2018) (п. 30 плану-графіку);

Миколаївській філії Концерну РРТ за адресою: Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Дружби народів, 37а (строк виконання за етапом робіт з 13.06.2018 по 29.06.2018) (п. 31 плану-графіку);

Полтавській філії Концерну РРТ за адресою: Полтавська область, м. Гребінка, вул. Городищенська, 146 (строк виконання за етапом робіт з 20.04.2018 по 20.05.2018) (п. 36 плану-графіку);

Полтавській філії Концерну РРТ за адресою: Полтавська область, Чутівський район, с. Іскрівка, вул. Гагаріна, 9 (строк виконання за етапом робіт з 21.05.2018 по 15.06.2018) (п. 37 плану-графіку);

Полтавській філії Концерну РРТ за адресою: Полтавська область, смт. Чутове, вул. Центральна, 122 (строк виконання за етапом робіт з 16.06.2018 по 18.07.2018) (п. 38 плану-графіку);

Полтавській філії Концерну РРТ за адресою: Полтавська область, Шишацький район, с. Михайлики, вул. Євгена Коновальця, 28 (строк виконання за етапом робіт з 19.07.2018 по 25.07.2018) (п. 39 плану-графіку);

Полтавській філії Концерну РРТ за адресою: Полтавська область, смт. Котельва, вул. Полтавський шлях, 274 (з 26.07.2018 по 06.08.2018) (п. 40 плану-графіку);

Харківській філії Концерну РРТ за адресою: м. Харків, вул. Дерев`янка, 1А (строк виконання за етапом робіт з 20.04.2018 по 20.07.2018) (п. 50 плану-графіку);

Харківській філії Концерну РРТ за адресою: Харківська область, м. Зміїв, вул. Абрикосова, 4 (строк виконання за етапом робіт з 21.07.2018 по 12.08.2018) (п. 51 плану-графіку);

Харківській філії Концерну РРТ за адресою: Харківська область, смт. Зачепилівка, вул. Хліборобська, 94 (строк виконання за етапом робіт з 13.08.2018 по 18.08.2018) (п. 52 плану-графіку);

Херсонській філії Концерну РРТ за адресою: Херсонська область, смт. Верхній Рогачик, пл. Героїв (Чапаєва), 19-А (строк виконання за етапом робіт з 30.06.2018 по 07.08.2018) (п. 53 плану-графіку);

Херсонській філії Концерну РРТ за адресою: Херсонська область, смт. Нижні Сірогози, вул. Таврійська (Щорса), 13 (строк виконання за етапом робіт з 08.08.2018 по 25.08.2018) (п. 54 плану-графіку);

Черкаській філії Концерну РРТ за адресою: Черкаська область, м. Чигирин, вул. Каменоломна, 13 (строк виконання за етапом робіт з 20.04.2018 по 30.04.2018) (п. 58 плану-графіку);

Черкаській філії Концерну РРТ за адресою: Черкаська область, м. Кам`янка, вул. Героїв Майдану, 1А (строк виконання за етапом робіт з 01.05.2018 по 18.05.2018) (п. 59 плану-графіку);

Черкаській філії Концерну РРТ за адресою: Черкаська область, м. Шпола, вул. 40-років Перемоги (строк виконання за етапом робіт з 19.05.2018 по 23.05.2018) (п. 60 плану-графіку);

Черкаській філії Концерну РРТ за адресою: Черкаська область, м. Шпола, вул. 40-років Перемоги (строк виконання за етапом робіт з 24.05.2018 по 02.07.2018) (п. 61 плану-графіку);

Чернігівській філії Концерну РРТ за адресою: Чернігівська область, м. Новгород-Сіверський, вул. Покровська, 96 (строк виконання за етапом робіт з 03.07.2018 по 17.08.2018) (п. 63 плану-графіку).

Проте, станом на 31.08.2018 позивачем фактично була надана послуга з антикорозійного захисту металевих конструкцій лише на 9 об`єктах Концерну, з яких:

- на 6 об`єктах роботи було виконано до 10.08.2018 (до дати повідомлення відповідачем про дострокове розірвання Договору):

Полтавська філія Концерну РРТ за адресою: Полтавська область, смт. Чутове, вул. Центральна, 122;

Тернопільська філія Концерну РРТ за адресою: Тернопільська область, Теребовлянський р-н, м. Теребовля, вул. Народницька, 11А;

Полтавська філія Концерну РРТ за адресою: Полтавська область, Шишацький район, с. Михайлики, вул. Євгена Коновальця, 28;

Луганська філія Концерну РРТ за адресою: Луганська область, Троїцький р-н, смт Троїцьке, вул. Шевченка, 38;

Луганська філія Концерну РРТ за адресою: Донецька обл.., Краснолиманський р-н, с. Дробишеве, вул. Державна, 165 А;

Полтавська філія Концерну РРТ за адресою: Полтавська область, смт Шишаки, вул. Кирилла Осьмака, 11А.

- на 3 об`єктах роботи було виконано до 31.08.2018 (з цієї дати відповідач листом від 10.08.2018 повідомив про дострокове розірвання Договору):

Тернопільська філія Концерну РРТ за адресою: Тернопільська область, м. Ланівці, вул. Незалежності, 47;

Полтавська філія Концерну РРТ за адресою: Полтавська область, Чутівський район, с. Іскрівка, вул. Гагаріна, 9;

Луганська філія Концерну РРТ за адресою: Луганська область, Сватівський р-н, смт Сосновий, вул. ім. В.Чайки, 38.

Виконання позивачем робіт на вищевказаних об`єктах підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт № 1, 2, 3, 4, 5, 6 за серпень 2018 року (форми №КВ-2в) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2018 року (форми № КБ-3) (а.с. 118-135, 154 т. 1) на загальну суму 1 390 641,22 грн, а також актами приймання виконаних будівельних робіт № 7, 8, 9 за серпень 2018 року (форми №КВ-2в) на загальну суму 903 941,74 грн (а.с. 89-101, 108-113 т. 2), а всього на суму 2 294 582,96 грн. Вказані акти (форми №КВ-2в) та довідка (форми № КБ-3) підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень. Суд відзначає, що при новому розгляді справи позивач (у письмових поясненнях по суті справи від 05.12.2019) та відповідач у письмових поясненнях від 21.01.2020) підтвердили, що станом 31.08.2018 послуга за Договором була надана позивачем саме на 9 (дев`яти) вищевказаних об`єктах та на вищевказану суму.

При цьому матеріалами справи підтверджується, що до моменту направлення відповідачем листа від 10.08.2018 про дострокове розірвання Договору будь-яких актів (форми №КВ-2в) та довідок (форми № КБ-3) позивачем Концерну не направлялось. Акти (форми №КВ-2в) № 1 - 6 за серпень 2018 року, підсумкові відомості ресурсів та розрахунки загально - виробничих витрат, довідка (форми № КБ-3) за серпень 2018 року були надіслані Концерну на підписання лише 17.08.2018 листом № 132/18 від 17.08.2018 (а.с. 31 т. 2), що підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальним чеком № 6135 та описом вкладення від 17.08.2018 (а.с. 32 т. 2).

Аналіз викладеного свідчить, що позивач не у повній мірі дотримався порядку та строків надання послуги (виконання робіт), погоджених планом-графіком надання послуги (Додаток 4 до Договору).

Водночас, судом встановлено наступні обставини та причини невиконання позивачем зобов`язань за Договором.

Згідно Додатку 3 до Договору сторони погодили план-графік фінансування, відповідно до якого замовник сплачує загальну суму Договору (31 921 076,21 грн) 24 платежами по 1 330 044,84 грн у період з грудня 2017 року по листопад 2019 року.

Станом на 10.08.2018 (дата листа про дострокове розірвання Договору) відповідач відповідно до Додатку 3 до Договору мав сплатити платежі № 1 - 8 на загальну суму 10 640 358,72 грн , а саме:

1) 1 330 044,84 грн - з 01.12.2017 по 31.12.2017;

2) 1 330 044,84 грн - з 01.01.2018 по 31.01.2018;

3) 1 330 044,84 грн - з 01.02.2018 по 28.02.2018;

4) 1 330 044,84 грн - з 01.03.2018 по 31.03.2018;

5) 1 330 044,84 грн - з 01.04.2018 по 30.04.2018;

6) 1 330 044,84 грн - з 01.05.2018 по 31.05.2018;

7) 1 330 044,84 грн - з 01.06.2018 по 30.06.2018;

8) 1 330 044,84 грн - з 01.07.2018 по 31.07.2018;

9) 1 330 044,84 грн - з 01.08.2018 по 31.08.2018.

Проте, станом на 10.08.2018 відповідач сплатив на користь позивача лише 1 330 044,84 грн у грудні 2017 року - суму першого етапу фінансування згідно плану-графіку фінансування (Додаток 3). При цьому визначення відповідачем вказаної суми у якості авансу суд відхиляє як безпідставне з огляду на визначені умовами договору етапи фінансування (Додаток 3).

Відповідно п. 1.4 Договору замовник зобов`язувався забезпечити своєчасне фінансування послуги, згідно підпункту 6.1.1 пункту 6.1 Договору замовник зобов`язувався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги.

Отже, недотримання відповідачем плану-графіку фінансування (Додаток 3) свідчить про порушення відповідачем зобов`язань за Договором (п. 1.4, пп. 6.1.1 п. 6.1 Договору, Додатку 3).

При цьому суд відхиляє як безпідставні доводи відповідача про те, що він не здійснював сплату подальших платежів за Договором, у зв`язку з ненаданням послуги позивачем відповідно до умов Договору (ненадходженням актів прийняття наданих послуг від позивача). Суд відзначає, що згідно Додатку 3 до Договору передбачено щомісячне фінансування послуги, як предмету Договору, незалежно від виконання окремих етапів цієї послуги. Договір не пов`язує виконання окремих етапів послуги та окремих етапів фінансування, окрім останнього платежу (п. 4.4 Договору), який по суті і є сплатою в повному обсязі за надані послуги (п. 6.1.1 Договору).

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем неодноразово надсилались відповідачу листи щодо необхідності виконання зобов`язань з фінансування Договору та погашення заборгованості за Договором, а саме: вих. №03/18 від 13.02.2018, №06/18 від 12.03.2018, №07/18 від 16.03.2018, №10/18 від 02.04.2018, №20/18 від 03.05.2018, №75/18 від 01.06.2018 та претензією вих. №15/18 від 17.04.2018 (а.с. 58, 59, 61, 65, 75-77, 83-84, 91-92 т. 1), проте такі листи та претензія фактично залишені відповідачем без реагування, оскільки фінансування послуги з дотриманням плану-графіку фінансування (Додаток 3) так і не було здійснене відповідачем. Матеріали справи містять докази направлення позивачем відповідачу вказаних претензії та листів з рахунками на оплату та докази їх отримання відповідачем.

Судом також досліджено, що у відповіді на претензію позивача № 15/18 від 17.04.2018 про погашення заборгованості за Договором (вих. № 1718/1-07 від 14.05.2018) (а.с. 97-98 т. 1) відповідач повідомив позивача про такі обставини (причини), які негативно вплинули на виконання Концерном фінансових зобов`язань перед ТОВ "НВП Електрогруп" за Договором, а саме обставини, пов`язані з припиненням у 2018 році оплати послуг Концерну державним бюджетним замовником - ПАТ "Національна суспільна телекомпанія України", обставини, пов`язані з виникненням нагальної потреби у якнайшвидшому будівництві державного мультиплексу, яке потребує значних коштів, наявність складного фінансового становища Концерну.

Крім того, листом вих. № 2078/19-07 від 07.06.2018 (а.с. 112-113 т. 1) у відповідь на лист позивача № 75/18 від 01.06.2018 відповідач підтвердив, що на початку року Концерн мав певні складнощі з фінансуванням за умов дебіторської заборгованості державних мовників, зазначив, що для урегулювання питань оплати та подальшої взаємодії була ініційована нарада з ТОВ "НВП Електрогруп", яка відбулася 07.05.2018, на нараді були обговорені питання оплат та зміни до плану-графіку виконання робіт, зазначив, що згідно Протоколу зустрічі від 07.05.2018 між сторонами були досягнуті домовленості: узгодження об`єктів та дат початку робіт за Договором, паралельно розпочати роботи по об`єктам Полтавської філії; розробити план-графік фінансування без зміни загальної суми Договору; розробити робочий план-графік виконання робіт з врахуванням їх пріоритетності, внести зміни до Договору щодо плану-графіку фінансування та плану-графіку виконання робіт (Додатки 3, 4 до Договору).

Разом з цим, пунктом 11.1 Договору передбачено, що зміни та доповнення до Договору будуть вважатися дійсними, якщо вони складені в письмовій формі і підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін. Натомість, матеріали справи не містять змін та доповнень до Договору, а також змін та доповнень до Додатків 3 та 4 до Договору, які б були підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін, відтак Договір та Додатки 3, 4 до Договору були дійсні та підлягали виконанню сторонами у первісних редакціях.

Відповідно до ч. 1 ст. 850 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду.

Аналіз умов Договору свідчить, що зобов`язання відповідача з фінансування послуги за Договором (п. 1.4, пп. 6.1.1 п. 6.1 Договору, Додаток 3 до Договору) є первинним зобов`язанням по відношенню до зобов`язання позивача щодо надання послуги за Договором (п. 5.3, пп. 6.3.1 п. 6.3 Договору, Додаток 4 до Договору) і виконання позивачем обов`язків за Договором обумовлене належним фінансуванням зі сторони відповідача, оскільки саме ці кошти мають використовуватись позивачем як виконавцем за Договором для належного надання ним послуги позивачу як замовнику за Договором.

Отже, недотримання відповідачем плану-графіку фінансування (Додаток 3 до Договору) перешкоджало виконанню позивачем умов Договору щодо надання послуги на об`єктах відповідача. Належних та допустимих доказів протилежного (у розумінні ст. 76, 77 ГПК України) матеріали справи не містять.

При цьому твердження відповідача про те, що позивач не надав жодного документа на підтвердження закупівлі ним антикорозійних матеріалів, а сплачених відповідачем коштів у розмірі 1 330 044,84 грн було достатньо для закупівлі позивачем антикорозійних матеріалів для надання перших етапів послуги, суд оцінює критично, оскільки умовами Договору не визначено обсягів та вартості антикорозійних матеріалів, необхідних (достатніх) виконавцю для надання послуги (етапів послуги), а рівно не передбачено надання позивачем відповідачу документів на підтвердження (або на затвердження) закупівлі антикорозійних матеріалів.

Згідно з Додатком 4 сторони погодили план - графік надання послуги, яким передбачено: початок роботи - по узгодженню з замовником , закінчення роботи - 31.10.2019.

При цьому пунктом 5.9 Договору сторони передбачили, що для виконання даного Договору замовник зобов`язується забезпечити вільний, безперервний і безперешкодний доступ на територію своїх об`єктів робітників виконавця , за умови допуску робітників до виконання робіт підвищеної небезпеки відповідно до вимог законодавства України з питань охорони праці, та за вимогою останнього, обмежити на час виконання робіт знаходження людей замовника та (чи) автомашин безпосередньо в зоні виконання робіт.

З плану - графіку надання послуги вбачається, що виконання робіт по окремим об`єктам (етапам) розпочинається з 20.04.2018. Проте фактично, як зазначив позивач та не заперечив відповідач, надання позивачем послуги за Договором почалося лише 29.05.2018 .

Разом з цим, матеріалами справи підтверджується, що позивачем неодноразово надсилались відповідачу листи, згідно яких позивач просив узгодити початок виконання робіт з 20.04.2018 на об`єктах Полтавської філії Концерну (листи за вих. № 08/18 від 29.03.2018, № 12/18 від 06.04.2018, № 14/18 від 13.04.2018, № 21/18 від 04.05.2018 (а.с. 63, 69-70, 72-73, 88-89 т. 1). Матеріали справи містять докази направлення вказаних листів позивачем та їх отримання відповідачем.

Позивач також направив відповідачу претензію вих. № 15/18 від 17.04.2018 (а.с. 75-77 т. 1), згідно якої вимагав від відповідача, окрім сплати заборгованості за платежами фінансування, допустити працівників позивача до об`єктів Концерну для виконання обумовлених Договором робіт.

У листі № 14/18 від 13.04.2018 (а.с. 72-73 т. 1) позивач наголошував відповідачу, що поки він не надає згоду на початок робіт, представники Полтавської філії не зможуть розпочати процедуру вирішення питання щодо відключення передавачів та іншого обладнання на об`єктах філії, тобто дату початку робіт доведеться змінити, а це потягне за собою зміни у загальному календарному плані, оскільки до 20.04.2018 залишилось вельми мало часу, позивач просив відповідача скоріше надати згоду на початок робіт

Крім того, у листі № 21/18 від 04.05.2018 (а.с. 88-89 т. 1) позивач вчергове просив відповідача узгодити початок робіт на об`єктах Полтавської філії Концерну, зазначав, що орієнтовний початок роботи згідно календарного графіку (Додаток 4 до Договору) було заплановано на 20 квітня 2018 року, наразі вже 4 травня 2018 року, а початок виконання робіт досі не узгоджено, у зв`язку з чим просив відповідача переглянути календарний графік та підписати відповідну Додаткову угоду до Договору.

У відповідь на листи позивача щодо узгодження початку робіт, відповідач надав позивачу листи вих. № 1621/9-07 від 02.05.2018, № 1637/1-07 від 03.05.2018 та лист вих. № 1661/1-07 (в доповнення до вказаних листів від 02.05.2018, від 03.05.2018) (а.с. 94-96 т. 1), згідно яких запропонував проведення сторонами переговорів з метою врегулювання питань, що виникли в процесі діяльності, навів перелік питань до розгляду на переговорах, а саме: 1) узгодження об`єктів та дати початку виконання робіт за Договором, 2) внесення змін до плану-графіку надання послуги (Додаток 4 до Договору), 3) внесення змін до плану-графіку фінансування (Додаток 3 до Договору).

Матеріали справи не містять доказів досягнення сторонами згоди щодо внесення змін до Додатків 3 та 4 до Договору.

Відповідно до наявного в матеріалах справи листа відповідача вих. № 2078/19-07 від 07.06.2018 (а.с. 99 т. 1), наданого у відповідь на лист позивача № 75/18 від 01.06.2018, відповідач зазначаючи про надісланий ним позивачу 21.05.2018 лист вих. № 1783/1-07 вказав, що "Концерн РРТ відразу розпочав роботу з забезпечення умов виконання Договору та надав допуск на всі заявлені вами об`єкти". Тим самим, відповідач підтвердив, що надав допуск позивачу на заявлені ним об`єкти не раніше 21.05.2018, тоді як відповідно до плану-графіку надання послуги виконання робіт мало розпочинатись з 20.04.2018.

Вказані дії відповідача щодо несвоєчасного узгодження з виконавцем початку роботи, щодо не забезпечення вільного, безперервного і безперешкодного доступу на територію своїх об`єктів робітників виконавця свідчить про порушення відповідачем своїх зобов`язань за Договором (п. 5.9, пп. 6.1.3 п. 6.1 Договору, Додатку 4).

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що затримка початку виконання етапів робіт була зумовлена саме діями відповідача, який своєчасного не узгодив з виконавцем початок роботи, не забезпечив вільний, безперервний і безперешкодний доступу на територію своїх об`єктів робітників виконавця. Належних та допустимих доказів протилежного (у розумінні ст. 76, 77 ГПК України) матеріали справи не містять.

При цьому суд критично оцінює доводи відповідача, який на аргументовані твердження позивача про звернення ним до Концерну з листами про узгодження початку виконання робіт зазначав, що станом на 06.08.2018 до Концерну не надходило жодного звернення від позивача відповідно до пункту 5.10 Договору.

Так, пунктом 5.10 Договору передбачено, що до початку надання послуг замовник надає виконавцю технічну документацію (креслення, ескізи та інше) по кожному окремому об`єкту, для отримання технічної документації виконавець повинен подати відповідну заявку в письмовому вигляді.

Разом з цим, суд звертає увагу, що загальні Технічні вимоги до закупівлі: "Послуга з антикорозійного захисту металевих конструкцій антенно-щоглових споруд (АЩС) філій Концерну (нанесення антикорозійного покриття)" були узгоджені сторонами у Додатку 1 до Договору.

Суд також звертає увагу, що всі акти (форми №КВ-2в) № 1-9 та довідка (форми № КБ-3) за серпень 2018 року були підписані уповноваженими представниками сторін без жодних зауважень. Тобто відповідач при підписанні цих актів та довідки не мав жодних зауважень щодо відповідності робіт, виконаних позивачем на об`єктах Концерну, як загальним технічним вимогам (Додаток 1 до Договору), так і технічній документації (кресленням, ескізам, тощо) по окремому об`єкту.

Крім того, отримання виконавцем технічної документації за письмовою заявкою замовнику жодним чином не звільняє відповідача від покладеного на нього умовами Договору обов`язку узгоджувати початок робіт та забезпечувати вільний, безперервний і безперешкодний доступ на територію своїх об`єктів робітників позивача.

Судом також враховано, що пунктом 5.4 Договору виконавцю (позивачу) було надано право коригувати послідовність виконання окремих етапів надання послуги відповідно до погодних умов на момент початку конкретного етапу та не перевищувати при цьому загальну тривалість надання послуг за цим договором, яка становить з моменту укладення договору до 31.12.2019 . Про зміну послідовності надання послуг виконавець зобов`язаний повідомити замовника в письмовій формі.

Пунктом 8.3 Договору сторони узгодили, що під непереборною силою у цьому Договорі розуміються, зокрема несприятливі погодні умови (що не дозволяють згідно будівельних норм та правил надавати послуги, які є предметом цього Договору).

При розгляді справи позивач зазначив, що роботи з антикорозійного захисту антенно-щоглових спору Концерну мають яскраво виражений сезонний характер та залежать від погодних умов. Це обумовлено: технологічними вимогами до умов нанесення антикорозійних матеріалів, тобто існують обмеження по температурі і вологості атмосферного повітря і поверхні, на яку наносяться матеріали; вимогами техніки безпеки виконання робіт на висоті (в частині швидкості та сили вітру). На твердження позивача, виконання робіт за Договором можливо тільки в період сухої, теплої та безвітряної погоди. Наявність погодних обмежувальних факторів (дощі, роса, вітер, ранкові заморозки) призводить до простоїв, і як наслідок, до подовження строків виконання послуги.

Позивач у письмових поясненнях по суті справи від 05.12.2019 вказав, що, зв`язку з погодними умовами, на деяких об`єктах термін виконання робіт був збільшений, загальна кількість простоїв станом на 10.08.2018 року згідно актів призупинення робіт у зв`язку з погодними умовами склала 14 днів (Теребовля (Тернопільська філія) - 9 днів простою (15 червня 2018 - 03 липня 2018 вибірково); Троїцьке (Луганська філія - 3 дні простою (15-17 липня 2018); Чутове (Полтавська філія) - 2 дні простою (18-19 липня 2018)). Оскільки обставини надання позивачем таких актів призупинення робіт у зв`язку з погодними умовами відповідач під час розгляду справи не заперечив, то у зв`язку з цим, відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України, відповідач позбавляється права заперечувати проти таких обставин під час розгляду справи по суті.

З огляду на наведене, виконання позивачем окремих етапів надання послуги було поставлено умовами Договору в залежність від погодних умов. Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, несприятливі погодні умови мали місце під час надання позивачем послуги у червні - липні 2018 року та вплинули на збільшення строку її надання, тобто вплинули на строки надання послуги (виконання робіт), погоджені планом-графіком надання послуги (Додаток 4 до Договору).

Водночас, доводи позивача, який стверджував про перешкоджання відповідачем позивачу у виконанні Договору з огляду на виданий Концерном Наказ № 86-АГ від 14.05.2018 щодо організації послуги з антикорозійного захисту, згідно якого роботи можуть виконуватися лише бригадами у складі не менше 3-х осіб, тоді як позивач вважає, що через такі вимоги Концерну значно зменшилась можлива кількість об`єктів, на яких ведеться робота одночасно, - судом відхиляються як необґрунтовані. Так, судом встановлено, що матеріали справи не містять ні вказаного Наказу Концерну № 86-АГ від 14.05.2018, ні листування сторін щодо кількості робітників у бригаді, у зв`язку з чим надані позивачем письмові пояснення від 05.12.2019 та від 27.12.2019 в частині посилання позивача на такі докази судом не прийнято до розгляду. Водночас, позивач посилався на іншу справу № 910/10264/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ЕЛЕКТРОГРУП" до Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, предметом у якій є вимога позивача про зобов`язання Концерну не чинити перешкод в доступі (допускати) для здійснення робіт з антикорозійного захисту металевих конструкцій антенно-щоглових споруд (АЩС) філій Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення працівників Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ЕЛЕКТРОГРУП" в кількості 2 (два) чоловіки в бригаді. Згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 25.10.2018 провадження у справі № 910/10246/18 зупинене до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/11397/18. Відповідач у судовому засіданні не заперечував наявність такого спору між сторонами, який вирішується у справі № 910/10246/18.

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відтак, здійснивши оцінку наявних в матеріалах справи доказів у порядку ст. 76-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що порушення позивачем Договору було зумовлено діями/бездіяльністю управненої сторони - відповідача, у зв`язку з чим у останнього були відсутні підстави для односторонньої відмови від Договору (лист від 10.08.2018) на підставі пункту 6.2.1 Договору та частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України саме у зв`язку з невиконанням позивачем зобов`язань за Договором.

З огляду на вищевстановлені судом обставини порушення відповідачем зобов`язань за Договором (п. 1.4, п. 5.9, пп. 6.1.1, 6.1.3 п. 6.1 Договору, Додатку 3, Додатку 4) спростовують доводи останнього про те, що відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦК України він мав право розірвати Договір у зв`язку з невиконанням / неналежним виконанням Договору позивачем. При цьому, як встановлено судом, лист від 10.08.2018 про дострокове розірвання Договору було подано відповідачем на підставі пункту 6.2.1 Договору та частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України, а не на підставі статті 849 Цивільного кодексу України.

Таким чином, вимога позивача про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від Договору № 1482 від 24.11.2017, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП Електрогруп" та Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, що вчинений Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення відповідно до листа від 10.08.2018, - підлягає задоволенню.

В частині позовних вимог про зобов`язання Концерну до виконання зобов`язань за Договором шляхом забезпечення своєчасного фінансування та прийняття послуг суд дійшов висновку про відмову в їх задоволені, з огляду на таке.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Водночас засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005, заява № 38722/02).

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до вказівок Верховного Суду у постанові від 08.10.2019 у даній справі, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Оскільки вимога про зобов`язання Концерну до виконання обов`язків за договором є похідною від основної, судам необхідно оцінити ефективність обраного позивачем способу захисту його прав та інтересів, виходячи з обставин справи, та з урахуванням наявності чи відсутності підстав для задоволення основної вимоги.

Судом встановлено наявність порушеного права позивача з огляду на вчинений відповідачем відповідно до листа від 10.08.2018 правочин щодо односторонньої відмови від Договору. З`ясувавши характер спірних правовідносин сторін у даній справі, задовольняючи основну вимогу позивача про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від Договору (основна вимога), суд водночас доходить висновку, що вимога позивача про зобов`язання Концерну до виконання зобов`язань за Договором шляхом забезпечення своєчасного фінансування, а також прийняття послуг не спрямована на захист порушеного права позивача та не забезпечить відновлення порушеного права позивача, а відтак визнається судом як неефективний спосіб захисту порушеного права. При цьому судом враховано, що станом на час нового розгляду даної справи терміни оплати, встановлені планом-графіком фінансування (Додаток 3 до Договору), є такими, що сплинули, а рівно сплинули строки виконання робіт (послуг) за етапом, встановлені планом-графіком надання послуги (Додаток 4 до Договору).

Посилання позивача в обґрунтування необхідності заявленої ним похідної вимоги на "існуючу практику Верховного Суду", судом відхиляються як безпідставні, оскільки за наведеними позивачем посиланнями в Єдиному державному реєстрі судових рішень містяться постанови Вищого господарського суду України від 29.10.2014 та від 27.09.2016 у справі № 48/448-13/64, від 08.12.2015 у справі № 910/4686/15-г, які прийняті за інших правовідносин сторін.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

З огляду на часткове задоволення позову та наведені приписи п. 1 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 1762,00 грн покладається на позивача та в сумі 1762,00 грн на відповідача.

Керуючись ст. 4, 13, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 316, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним правочин щодо односторонньої відмови від Договору № 1482 від 24.11.2017, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП Електрогруп" (49040, місто Дніпро, вул. Мукаша Салакунова, будинок 25, кімната 308; ідентифікаційний код 37071014) та Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (04112, місто Київ, вулиця Дорогожицька, будинок 10; ідентифікаційний код 01190043), що вчинений Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 10; ідентифікаційний код 01190043) відповідно до листа від 10.08.2018.

3. Стягнути з Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (04112, місто Київ, вулиця Дорогожицька, будинок 10; ідентифікаційний код 01190043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Електрогруп" (49040, місто Дніпро, вул. Мукаша Салакунова, будинок 25, кімната 308; ідентифікаційний код 37071014) 1762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) судового збору.

4. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку, передбаченому ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 25.02.2020

Суддя Гумега О.В.

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення17.02.2020
Оприлюднено27.02.2020
Номер документу87805121
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/11397/18

Постанова від 08.10.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Малашенкова Т.М.

Ухвала від 14.09.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Малашенкова Т.М.

Ухвала від 07.08.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Малашенкова Т.М.

Постанова від 28.05.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Гаврилюк О.М.

Ухвала від 27.04.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Гаврилюк О.М.

Рішення від 17.02.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Гумега О.В.

Ухвала від 03.02.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Гумега О.В.

Ухвала від 21.01.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Гумега О.В.

Ухвала від 19.11.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Гумега О.В.

Постанова від 08.10.2019

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Багай Н.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні