Рішення

від 07.10.2019 по справі 927/588/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

07 жовтня 2019 року м. Чернігів справа № 927/588/19

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка , за участю секретаря судового засідання Селіван Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали позовної заяви за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк УКРГАЗБАНК 03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1 14013, м. Чернігів, вул. Шевченка, 32 (адреса для листування) До Фермерського господарства Агросистема 17242, с. Поповичка Талалаївського району Чернігівської області, вул. Гагаріна, 19 Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Приходько Юрій Михайлович 14013, м. Чернігів, проспект Перемоги, 139, поверх 4, офіс 420 про зняття арешту з предмету застави

за участю представників:

від позивача: Слісаренко Л.Л ОСОБА_1 - адвокат (дов. від 18.12.2018р. № 621)

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: Коверзнев Д.В. - адвокат (ордер ЧН № 062132 від 05.08.2019р.)

Рішення виноситься після перерв, оголошених в судовому засіданні з 05.09.2019р. по 24.09.2019р. та з 24.09.2019р. по 07.10.2019р., на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 07.10.2019р., на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

16 липня 2019 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк УКРГАЗБАНК до Фермерського господарства Агросистема про зняття арешту з предмету застави згідно якої позивач просить зняти арешт і заборону відчуження з трактора колісного Беларус-892, 2016 року випуску, заводський № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , шасі НОМЕР_1 , державний реєстраційний № НОМЕР_3 , зареєстрований Державною інспекцією сільського господарства в Чернігівській області 31.03.2016р., свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_4 від 31.03.2016р., належного на праві власності Фермерському господарству Агросистема , накладений постановою приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича про арешт майна боржника від 04.06.2019р. по ЗВП № 59276916.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що в процедурі зведеного виконавчого провадження з виконання наказів Господарського суду Чернігівської області № 927/287/19 від 04.06.2019р. про стягнення заборгованості з Фермерського господарства Агросистема Приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Юрієм Михайловичем було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно відповідача постановою про арешт майна боржника від 04.06.2019р. ЗВП № 59276916, про що позивач був повідомлений приватним виконавцем листом від 04.06.2016р. № 01-30/1013.

На думку позивача, вищезазначений предмет застави, на який постановою приватного виконавця від 04.06.2016р. був накладений арешт та встановлена заборона на його відчуження, підлягає звільненню з-під арешту. При цьому, позивач вважає, що він, як заставодержатель в силу договору та закону, зокрема ст. 572 Цивільного кодексу України, ст. 20 Закону України Про заставу , ст. 12, 14, 39 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави, а тому арешт заставленого майна з метою його реалізації для задоволення вимог інших стягувачів, які не є заставодержателями, призводить до порушення речового права банку на чуже майно, яке підлягає захисту у спосіб, встановлений Законом України Про виконавче провадження - зняття арешту з майна на підставі рішення суду.

Крім того, позивач зазначає, що обраний ним спосіб судового захисту не тільки безпосередньо визначений ч. 6 ст. 51 Закону України Про виконавче провадження , але і є адекватним та ефективним в розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому може бути застосований судом у розумінні ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 22.07.2019р.:

прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі;

постановлено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами загального позовного провадження;

залучено Приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача;

призначено розгляд позовної заяви в підготовчому засіданні на 20 серпня 2019 року;

встановлений процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;

встановлений процесуальний строк для подання третьою особою письмових пояснень щодо позову - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;

викликано для участі в судовому засіданні представника, зокрема Фермерського господарства Агросистема в якості відповідача з одночасним повідомленням останнього про те, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду справи.

05 серпня 2019 року, у встановлений судом процесуальний строк, третьою особою до Господарського суду Чернігівської області подані письмові пояснення від 05.08.2019р. № 61/2019 щодо позову, зі змісту яких вбачається, що приватний виконавець не погоджується із заявленими позовними вимогами оскільки, на його думку, на сьогоднішній день жодне право позивача учасниками справи не порушено і звернення до суду з даним позовом є передчасним.

Крім того, третя особа вважає, що даний спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, оскільки належним відповідачем щодо питання зняття арешту з майна у виконавчому провадженні є саме виконавець.

14 серпня 2019 року позивачем до Господарського суду Чернігівської області подана заява від 13.08.2019р. № 502/78/2019 про зміну предмету позову, згідно якої позивач просить зняти арешти і заборони відчуження з трактора колісного Беларус-892 2016 року випуску, заводський № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , шасі НОМЕР_1 , державний реєстраційний № НОМЕР_3 , зареєстрований Державною інспекцією сільського господарства в Чернігівській області 31.03.2016р., свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_4 від 31.03.2016р., належного на праві власності Фермерському господарству Агросистема , накладені постановами приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича про арешт майна боржника, а саме:

від 08.05.2019р. по ВП № 59065822, номер обтяження 26615483;

від 04.06.2019р. по ЗВП № 59276916, номер обтяження 26680926;

від 17.07.2019р. по ВП № 59562153, номер обтяження 26807672.

В обґрунтування даної заяви, позивач посилається на те, що після відкриття провадження у справі він дізнався про винесення приватним виконавцем ще двох постанов про накладення арешту на майно боржника.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 20.08.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 05.09.2019р.

04 вересня 2019 року відповідачем подано заяву про визнання позову в якій він вказує, що у зв`язку з накладенням арешту, сторони по справі позбавлені можливості використати надані їм законом способи позасудового звернення стягнення на заставне майно, які передбачені ст. 26 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень та п. 6.2 договору застави, укладеного між сторонами.

Представник третьої особи заперечив проти прийняття судом визнання позову, вказавши, що відповідні дії відповідача порушують права приватного виконавця.

Згідно ст. 46, 191 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь - якій стадії судового процесу, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

В судовому засіданні 05.09.2019р. суд постановив протокольну ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовження судового розгляду, оскільки відповідні дії відповідача порушують права третьої особи на справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спору, а також його права визначені Законом України Про виконавче провадження .

13 вересня 2019 року представником третьої особи подано до суду клопотання про застосування заходів процесуального примусу згідно якого він просить визнати дії позивача та його представника - адвоката Слісаренко Л.Л. щодо звернення до суду з даною позовною заявою - зловживанням процесуальними правами, тобто подання позову за відсутності предмета спору (п. 3 ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України) та вжити заходи процесуального примусу шляхом постановлення ухвали про стягнення в дохід державного бюджету з відповідних осіб штрафу.

Представник позивача заперечила проти задоволення даного клопотання.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні. Про дату, час та місце їх проведення був повідомлений належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та третьої особи, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

31 березня 2016 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк Укргазбанк (Банком) та Фермерським господарством Агросистема (Позичальником) був укладений кредитний договір № 63/001-Ю/16 (надалі - Кредитний договір).

Згідно умов Кредитного договору (п. 1.1 - 1.3, 2.1), Банк надає Позичальнику кредит на придбання сільськогосподарської техніки у сумі 384 000,00 грн, а Позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування в розмірі 17,67 % річних. Кредит надається з 31 березня 2016 року по 05 лютого 2021 року.

Графік погашення кредиту встановлений в додатку № 1 до Кредитного договору - щомісячний платіж в сумі 19200,00 грн з 05.11.2016р. по 05.02.2021р.

У забезпечення зобов`язання за Кредитним договором прийнято заставу майна, зокрема: трактор колісний Беларус-892, 2016 року випуску, двигун № НОМЕР_2 , заводський № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , який належить Позичальнику на підставі свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_4 , виданого Державною інспекцією сільського господарства в Чернігівській області 31.03.2016р та договору купівлі - продажу № 43/2 724 від 16.03.2016р.

На виконання умов Кредитного договору, 31 березня 2016 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк Укргазбанк (Заставодержателем) та Фермерським господарством Агросистема (Заставодавцем) був укладений договір застави № 63/001-Ю/16-Z (надалі - Договір застави), який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. та зареєстровано в реєстрі за № 428.

Згідно умов Договору застави (п. 1.1, 2.1, 2.2, 6.1, 6.3, 6.4), Заставодавець зобов`язаний у порядку та на умовах, викладених у Кредитному договорі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами та комісії.

Предметом застави є трактор колісний Беларус-892, 2016 року випуску, заводський № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , шасі № НОМЕР_1 , державний реєстраційний № НОМЕР_3 , зареєстрований Державною інспекцією сільського господарства в Чернігівській області 31.03.2016, який належить Заставодавцю на праві власності. Предмет застави знаходиться за місцезнаходженням відповідача. За згодою сторін предмет застави оцінено в 400 000,00 грн.

Заставодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати предмет застави, зокрема, у випадку якщо інша, ніж заставодержатель особа набула право стягнення на предмет застави.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду в порядку, встановленому чинним законодавством України, а бо в позасудовому порядку, в тому числі на підставі виконавчого напису нотаріуса, згідно з Законом України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , або будь - яким іншим способом, що не суперечить чинному законодавству на момент звернення стягнення та реалізації предмета застави.

Заставодержатель має право після одержання предмета застави у володіння задовольнити свої вимоги по Кредитному договору, зокрема, шляхом набуття права власності на предмет застави або шляхом продажу предмета застави будь - якій особі - покупцю або на публічних торгах.

Відомості про обтяження майна відповідача заставою були внесені 31.03.2016р. до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича про арешт майна боржника від 04.06.2019р. ЗВП № 59276916 було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно відповідача в процедурі зведеного виконавчого провадження з виконання наказів Господарського суду Чернігівської області № 927/287/19 від 04.06.2019 про стягнення з Фермерського господарства Агросистема на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Україна заборгованості на суму 840 642,22 грн, про що ПАТ АБ Укргазбанк повідомлено листом № 01-30/1013 від 04.06.2019.

В цьому ж листі приватний виконавець просив позивача повідомити про залишок боргу відповідача та надати письмову згоду на реалізацію предмета застави.

Крім того, як вбачається із наданих позивачем витягів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 08.08.2019р. № 61245798 та № 61246040, приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Юрієм Михайловичем накладено ще два арешти на рухоме майно Фермерського господарства Агросистема :

постановою про арешт майна боржника від 08.05.2019 по ВП № 59065822, номер обтяження 26615483, розмір основного зобов`язання 751 980,00 грн.;

постановою про арешт майна боржника від 17.07.2019 по ВП № 59562153, номер обтяження 26807672, розмір основного зобов`язання 1 925 404,25 грн.

Згідно ст. 572, 586, 589, 590, 592 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Заставодавець має право користуватися предметом застави відповідно до його призначення, у тому числі здобувати з нього плоди та доходи, якщо інше не встановлено договором і якщо це випливає із суті застави.

У разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет застави, зокрема, в інших випадках, встановлених договором.

Відповідно до ст. 23, 24, 26 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , обтяжувач набуває права вимагати виконання забезпеченої обтяженням вимоги незалежно від настання строку виконання в разі, зокрема, коли інша ніж обтяжувач особа набула права стягнення на предмет обтяження.

Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:

1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання в порядку, встановленому цим Законом;

2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші, майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, або цінні папери.

5) реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.

У разі звернення стягнення на рухоме майно, яке є предметом декількох обтяжень, переважне право на проведення процедури звернення стягнення належить обтяжувачу з вищим пріоритетом. Якщо процедура звернення стягнення ініціюється обтяжувачем з нижчим пріоритетом, обтяжувач з вищим пріоритетом вправі протягом 30 днів з дня її ініціювання на підставі письмової вимоги припинити таке звернення стягнення обтяжувачем з нижчим пріоритетом та розпочати власну процедуру звернення стягнення.

У відповідності з ст. 1 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження , заходом примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Звернення стягнення на заставлене майно врегульовано ст. 51 Закону України Про виконавче провадження згідно положень якої для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо:

1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів;

2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю;

3) наявна письмова згода заставодержателя.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі.

Реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом.

За рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються відрахування, передбачені пунктами 1 і 2 частини першої статті 45 цього Закону, після чого кошти перераховуються заставодержателю та стягується виконавчий збір. Якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

Спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.

Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статей 3 , 15 , 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу.

Із змісту ст. 16 Цивільного кодексу України та завдання господарського судочинства, викладеного у ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, випливає, що вирішуючи господарський спір, слід з`ясувати, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.06.2019р. по справі № 910/6642/18.

Звертаючись до суду з позовною заявою до Фермерського господарства Агросистема позивач вказав, що він, як заставодержатель в силу договору та закону, зокрема ст. 572 Цивільного кодексу України, ст. 20 Закону України Про заставу , ст. 12, 14, 39 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави, а тому накладений приватним виконавцем арешт заставленого майна з метою його реалізації для задоволення вимог інших стягувачів, які не є заставодержателями, призводить до порушення речового права банку на чуже майно, яке підлягає захисту у спосіб, встановлений Законом України Про виконавче провадження - зняття арешту з майна на підставі рішення суду.

Суд погоджується з доводами позивача щодо наявності у нього переважного права на задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави. В той же час, будь - які докази порушення, невизнання або оспорювання саме відповідачем цього права матеріали справи не містять.

Згідно ч. 1 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження , особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Під час розгляду справи було встановлено, що будь - який спір між позивачем і відповідачем щодо належності майна відсутній. На даний час банком не було звернуто стягнення на предмет застави. Предмет застави залишається у власності відповідача.

Фактично спір виник між позивачем та третьою особою з приводу накладення арешту на предмет застави під час примусового виконання рішень господарських судів про стягнення з відповідача грошових коштів на користь третіх осіб. В цих справах господарський суд розглянув спір між двома юридичними особами про стягнення грошових коштів.

Після надходження на виконання наказів господарського суду приватний виконавець починає діяти як публічна посадова особа органу державної влади, реалізовує надані йому законом специфічні владні повноваження з виконання, зокрема, судового рішення. Відповідно до положень частини другої статті 19 Основного Закону України, частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець повинен здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, повинен вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Такі приписи не обмежують його повноважень на здійснення виконавчих дій, але водночас зобов`язують використовувати свої правомочності таким чином, щоб не порушувати права чи законні інтереси, зокрема, юридичних осіб.

Коли суд господарської юрисдикції ухвалив рішення в межах предмета спору, а приватний виконавець на стадії виконання цього рішення використав свої повноваження, як-от наклав арешт на майно боржника, оголосив обмеження на його відчуження і таким чином порушив право чи пріоритет на це майно третьої особи (особи, яка не була стороною чи учасником провадження у господарському суді і не є стягувачем чи боржником у виконавчому провадженні), то є підстави презюмувати, що в такому правовому відношенні приватний виконавець діє як публічна посадова особа, здійснює насамперед публічно - владні, обов`язкові, нерідко забезпечувані примусом управлінські функції. У цьому разі приватний виконавець набуває статусу посадової особи - суб`єкта владних повноважень.

Якщо суб`єкт владних повноважень порушує право чи законні інтереси, зокрема, юридичної особи, що спричиняє спір саме у сфері публічно-правових відносин, така юридична особа вправі звернутися до суду адміністративної юрисдикції й очікувати судового захисту від цього суду, позаяк саме цей суд є тим судом, юрисдикція якого поширюється на справи в публічно - правових спорах юридичної особи із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішення, дій чи бездіяльності.

Становище, в якому опинилося ПАТ АБ Укргазбанк , характер установлених спірних правовідносин, суб`єктний склад, зміст і правова природа дій та рішень приватного виконавця у своїй сукупності дають підстави визнати, що спірні відносини виникли у сфері публічно-правових відносин, пов`язаних з оскарженням дій суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до правил частини першої статті 287 КАС рішення, дії або бездіяльність приватного виконавця також можуть бути оскаржені до адміністративного суду, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Висновок про необхідність застосування до описаних спірних правовідносин правил адміністративного судочинства випливає із цільового і системного розуміння положень частин першої, другої статті 74 Закону України Про виконавче провадження .

Даний висновок суду відповідає висновку щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019р. по справі № 826/14603/17.

За таких обставин, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав (зняття арешту з майна) не є ефективним способом захисту прав.

Посилання позивача на ч. 6 ст. 51 Закону України Про виконавче провадження не може бути взято судом до уваги, оскільки дана правова норма чітко не встановлює в який саме спосіб повинен здійснюватися захист порушених прав заставодержателя і судом якої юрисдикції.

Посилання позивача на постанову пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016р. № 5 Про судову практику в справах про зняття арешту з майна також відхиляється судом, оскільки викладені в ній положення мають рекомендаційний характер і не враховують судову практику Верховного Суду.

Виходячи з викладених вище фактичних обставин, суд доходить висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Клопотання третьої особи про застосування заходів процесуального примусу не підлягає задоволенню, оскільки звернення позивачем до суду за захистом своїх прав у неналежний спосіб не може вважатися зловживанням процесуальними правами.

За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 123, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк УКРГАЗБАНК до Фермерського господарства Агросистема про зняття арешту з предмету застави залишити без задоволення.

Клопотання представника приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича про застосування заходів процесуального примусу залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено 17.10.2019р.

Суддя А.С.Сидоренко