Постанова

від 21.01.2020 по справі 927/588/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2020 р. Справа№ 927/588/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Кропивної Л.В.

при секретарі: Реуцькій Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Шкурат О.М. ( довіреність №565 від 21.12.2019)

від відповідача: не з`явився

від третьої особи : Коверзнев Д.В. (одер серія ЧН №062132 від 05.09.2019)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк"

на рішення господарського суду Чернігівської області від 07.10.2019 року (повний текст складено 17.10.2019)

у справі №927/588/19 (суддя Сидоренко А.С.)

за позовом публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк"

до фермерського господарства "Агросистема"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Приходько Юрій Михайлович

про зняття арешту з предмета застави,-

В С Т А Н О В И В:

В липні 2019 року позивач - публічне акціонерне товариство акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до фермерського господарства "Агросистема" про зняття арешту і заборони відчуження з трактора колісного Беларус-892, 2016 року випуску, заводський № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , шасі НОМЕР_1, державний реєстраційний № НОМЕР_3 , зареєстрований Державною інспекцією сільського господарства в Чернігівській області 31.03.2016р., свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_4 від 31.03.2016р., належного на праві власності фермерському господарству "Агросистема", накладений постановою приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича про арешт майна боржника від 04.06.2019р. по ЗВП № 59276916.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що він, як заставодержатель в силу договору та закону, зокрема ст. 572 Цивільного кодексу України, ст. 20 Закону України "Про заставу", ст. 12, 14, 39 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави, а тому арешт заставленого майна з метою його реалізації для задоволення вимог інших стягувачів, які не є заставодержателями, призводить до порушення речового права банку на чуже майно, яке підлягає захисту у спосіб, встановлений Законом України "Про виконавче провадження " - зняття арешту з майна на підставі рішення суду.

14 серпня 2019 року позивачем до господарського суду Чернігівської області подана заява від 13.08.2019р. № 502/78/2019 про зміну предмету позову (а.с. 75-76), згідно якої позивач просить зняти арешти і заборони відчуження з трактора колісного Беларус-892 2016 року випуску, заводський № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , шасі НОМЕР_1, державний реєстраційний № НОМЕР_3 , зареєстрований Державною інспекцією сільського господарства в Чернігівській області 31.03.2016р., свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_4 від 31.03.2016р., належного на праві власності фермерському господарству "Агросистема", накладені постановами приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича про арешт майна боржника, а саме:

від 08.05.2019р. по ВП № 59065822, номер обтяження 26615483;

від 04.06.2019р. по ЗВП № 59276916, номер обтяження 26680926;

від 17.07.2019р. по ВП № 59562153, номер обтяження 26807672.

В обґрунтування даної заяви, позивач посилається на те, що після відкриття провадження у справі він дізнався про винесення приватним виконавцем ще двох постанов про накладення арешту на майно боржника.

Рішенням суду Чернігівської області від 07.10.2019 року у справі №927/588/19 позов залишено без задоволення. (а.с.124-132)

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що позивачем не доведено порушення, невизнання або оспорювання саме відповідачем переважного права на задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави. Також суд першої інстанції зазначив, що позивачем був обраний неефективний спосіб захисту прав.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовної заяви ПАТ Акціонерний банк "Укргазбанк" та зняття арешту і заборонити відчуження з трактора колісного Беларус-892, 2016 року випуску, заводський номер № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , шасі № НОМЕР_1 , державний реєстраційний № НОМЕР_3 , зареєстрований Державною інспекцією сільського господарства в Чернігівській області 31.03.2016 року, свідоцтво про реєстрацію машини Серія НОМЕР_4 від 31.03.2016 року, належного на праві власності Фермерському господарству "Агросистема", накладений:

- постановою приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходько Юрія Михайловича про арешт майна боржника від 08.05.2019 року по ВП №5906822, номер обтяження 26615483;

- постановою приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходько Юрія Михайловича про арешт майна боржника від 04.06.2019 року по ЗВП №59276916, номер обтяження 26680926;

- постановою приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходько Юрія Михайловича про арешт майна боржника від 17.07.2019 року по ВП №59562153, номер обтяження 26807672.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказав, що посилання суду першої інстанції на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 826/14603/17 є невірним, оскільки предметом розгляду у справі № 826/14603/17 було визнання протиправною та скасування постанови про арешт майна боржника, а предметом розгляду у даній справі було зняття арешту з заставного майна і подана позовна заява не обґрунтовувалась нормами закону, пов`язаних з визнанням незаконними дій приватного виконавця. Також апелянт наголосив, що ним вірно визначено підсудність даного спору та обраний належний спосіб захисту свого порушеного права.

Згідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №927/588/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Руденко М.А. (доповідач у справі), суддів Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2019 відкрито апеляційне провадження у справі № 927/588/19 та призначено до розгляду на 17.12.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 було оголошено перерву до 21.01.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2019 розгляд справи, призначеної на 21.01.2020, вирішено провести в режимі відеоконференції.

Представник відповідача у судове засідання 21.01.2020 р. не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи представник відповідача був повідомлений належним чином (а.с.144,181,182)

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов`язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Північний апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 21.01.2020 р. за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 21.01.2020 р. представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив скасувати оскаржуване рішення.

Представник третьої особи в судовому засіданні 21.01.2020 р. проти апеляційної скарги заперечував, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 31 березня 2016 року між публічним акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк" (Банком) та фермерським господарством "Агросистема" (Позичальником) був укладений кредитний договір № 63/001-Ю/16 (надалі - Кредитний договір, а.с. 13).

Відповідно до п.п. 1.1. - 1.3 кредитного договору банк надає позичальнику кредит на придбання сільськогосподарської техніки у сумі 384 000,00 грн., а позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування в розмірі 17,67 % річних. Кредит надається з 31 березня 2016 року по 05 лютого 2021 року.

Графік погашення кредиту встановлений в додатку № 1 до Кредитного договору - щомісячний платіж в сумі 19 200,00 грн. з 05.11.2016р. по 05.02.2021р.(а.с.17)

Згідно з п. 2.1. кредитного договору у забезпечення зобов`язання за Кредитним договором прийнято заставу майна, зокрема: трактор колісний Беларус-892, 2016 року випуску, двигун № НОМЕР_2 , заводський № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , який належить Позичальнику на підставі свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_4 , виданого Державною інспекцією сільського господарства в Чернігівській області 31.03.2016р та договору купівлі - продажу № 43/2 724 від 16.03.2016р.

На виконання умов кредитного договору, 31 березня 2016 року між публічним акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк" (Заставодержателем) та фермерським господарством "Агросистема" (Заставодавцем) був укладений договір застави № 63/001-Ю/16-Z (надалі - Договір застави, а.с. 18), який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. та зареєстровано в реєстрі за № 428.

Згідно з п. 1.1. договору застави цей договір забезпечує вимоги заставодержателя, які випливають з кредитного договору № 63/001-Ю/16 від 31.03.2016.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. договору застави предметом застави є трактор колісний Беларус-892, 2016 року випуску, заводський № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , шасі № НОМЕР_1 , державний реєстраційний № НОМЕР_3 , зареєстрований Державною інспекцією сільського господарства в Чернігівській області 31.03.2016, який належить заставодавцю на праві власності. Предмет застави знаходиться за місцезнаходженням відповідача. За згодою сторін предмет застави оцінено в 400 000,00 грн.

Згідно з п. 6.1. договору застави заставодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати предмет застави, зокрема, у випадку якщо інша, ніж заставодержатель особа набула право стягнення на предмет застави.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду в порядку, встановленому чинним законодавством України, а бо в позасудовому порядку, в тому числі на підставі виконавчого напису нотаріуса, згідно з Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень ", або будь - яким іншим способом, що не суперечить чинному законодавству на момент звернення стягнення та реалізації предмета застави.

Відповідно до п. 6.3., 6.4. договору застави заставодержатель має право після одержання предмета застави у володіння задовольнити свої вимоги по кредитному договору, зокрема, шляхом набуття права власності на предмет застави або шляхом продажу предмета застави будь - якій особі - покупцю або на публічних торгах.

Відомості про обтяження майна відповідача заставою були внесені 31.03.2016р. до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. (а.с. 26)

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича про арешт майна боржника від 04.06.2019р. ЗВП № 59276916 було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно відповідача в процедурі зведеного виконавчого провадження з виконання наказів господарського суду Чернігівської області № 927/287/19 від 04.06.2019 про стягнення з фермерського господарства "Агросистема" на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" заборгованості на суму 840 642,22 грн., про що ПАТ АБ "Укргазбанк" повідомлено листом № 01-30/1013 від 04.06.2019.( а.с.28-31)

В цьому, ж листі приватний виконавець просив позивача повідомити про залишок боргу відповідача та надати письмову згоду на реалізацію предмета застави.

Крім того, як вбачається із наданих позивачем витягів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 08.08.2019р. № 61245798 та № 61246040, приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Юрієм Михайловичем накладено ще два арешти на рухоме майно Фермерського господарства "Агросистема":

постановою про арешт майна боржника від 08.05.2019 по ВП № 59065822, номер обтяження 26615483, розмір основного зобов`язання 751 980,00 грн. (а.с. 79);

постановою про арешт майна боржника від 17.07.2019 по ВП № 59562153, номер обтяження 26807672, розмір основного зобов`язання 1 925 404,25 грн. (а.с. 81).

Звертаючись з даною позовною заявою, позивач стверджує, що накладення арешту на майно, яке знаходиться під обтяженням застави, порушує його права заставодержателя на переважне право задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави, що в свою чергу стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про звільнення майна з-під арешту.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем не доведено порушення, невизнання або оспорювання саме відповідачем переважного права на задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави. Також суд першої інстанції зазначив, що позивачем був обраний неефективний спосіб захисту прав.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Аналогічна норма міститься у статті 19 Закону України "Про заставу".

Згідно з частиною 1 статті 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, за змістом статті 20 Закону України "Про заставу" визначено, що заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" до забезпечувальних обтяжень, зокрема, належить застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору.

Згідно з частиною 2 статті 22 цього Закону за рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: 1) відшкодування витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; 2) сплату процентів і неустойки; 3) сплату основної суми боргу; 4) відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов`язання або умов обтяження; 5) відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що застава як правовий інститут виконує забезпечувальну функцію виконання боржником основного зобов`язання, тобто спрямована на те, щоб гарантувати кредитору-заставодержателю право на задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна за наявності в боржника заборгованості перед кредитором.

Відповідно до частин 1, 6 статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; наявна письмова згода заставодержателя. Спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.

Згідно із частиною 1 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Отже, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

У ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" наведені підстави для зняття арешту з майна виконавцем.

При цьому, у частині 5 зазначеної статті передбачено, що в усіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Статтею 16 Закону України Про заставу передбачено, що право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

Відповідно до ст. 14 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог.

Статтею 37 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень встановлено, що до публічних обтяжень належать: податкова застава; накладення арешту на рухоме майно на підставі рішення суду для забезпечення цивільного позову або при порушенні провадження у справі про банкрутство громадянина-підприємця; звернення стягнення на рухоме майно відповідно до рішення суду, винесеного за позовом, який стосується виконання незабезпечених зобов`язань боржника;накладення арешту на рухоме майно на підставі рішень уповноважених органів (осіб) у випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 39 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень публічне обтяження підлягає реєстрації в порядку, встановленому цим Законом, протягом п`яти днів із дня винесення відповідного рішення, на підставі якого воно виникає. Обов`язок щодо здійснення реєстрації покладається на уповноважений орган (особу) або на особу, зазначену в рішенні уповноваженого органу.

Пріоритет публічного обтяження встановлюється з моменту його реєстрації. Зареєстровані публічні обтяження не мають пріоритету над обтяженнями того ж рухомого майна, які були зареєстровані раніше моменту реєстрації публічного обтяження, а також обтяженнями, які мають вищий пріоритет згідно з правилами, встановленими розділом III цього Закону.

Оскільки накладення арешту на майно має наслідком заборону відчуження арештованого майна, то ним порушується право заставодержателя в разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави.

Зі змісту наведених приписів Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" можна зробити висновок, що в разі коли належним чином зареєстрована застава виникла раніше за накладення арешту для задоволення вимог стягувачів, відмінних від заставодержателя, суд має звільнити з-під арешту заставне майно. При цьому відсутні підстави для відмови у звільненні з-під арешту зазначеного майна у зв`язку з відсутністю реального порушення боржником забезпеченого заставою зобов`язання на момент пред`явлення відповідної вимоги; факт порушення основного зобов`язання, яке забезпечене заставою, виступає лише умовою реалізації гарантованих заставою прав заставодержателя і не пов`язується з його існуванням, а, отже, й порушенням шляхом арешту та заборони відчуження предмета застави.

Вказане вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.04.2018 у справі №910/4772/17, від 31.10.2018 у справі № 923/1105/17, від 12.12.2019 у справі № 923/880/18.

Виходячи зі змісту ч.1 ст.8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Згідно із ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як зазначено Конституційним Судом України в рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р., види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними.

Для розуміння поняття охоронюваний законом інтерес важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів.

Поняття охоронюваний законом інтерес у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Зважаючи на ту обставину, що накладення арешту має своїм наслідком заборону на відчуження арештованого майна, ним порушується право заставодержателя, у випадку невиконання боржником зобов`язання, одержати задоволення свої вимог за рахунок предмета застави.

А тому, у разі накладення державним виконавцем арешту на майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, заставодержатель цього майна має право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна, що є належним способом захисту порушеного права.

Відповідно до ч. 1 статті 51 Закону України Про виконавче провадження , для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: 1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; 3) наявна письмова згода заставодержателя.

Відповідно до ч. 3 зазначеної статті, про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі.

Статтею 59 Закону України Про виконавче провадження передбачені підстави для знання арешту з майна.

В силу вищезазначеної норми, арешт з майна знімається в наступних випадках.

1. Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

2. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

3. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

4. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

5. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Враховуючи встановлені обставини справи та те, що право застави виникло до винесення постанов, на підставі яких накладено арешти на нерухоме майно, яке належить на праві власності відповідачу, колегія суддів дійшла до висновку, що вимоги позивача (як заставодержателя) про звільнення майна з під-арешту є обґрунтованими та підлягають задоволенню,

Щодо висновку суду першої інстанції, що до спірних правовідносин повинні застосовуватись правила адміністративного судочинства з посиланням на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 826/14603/17, колегія суддів зазначає наступне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметом спору у цій справі є звільнення з-під арешту майна, що знаходиться в заставі, накладеного постановами приватного виконавця (третьої особи).

За статтею 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною десятою статті 56 Закону України Про виконавче провадження виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Законом України Про виконавче провадження передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (частина перша статті 59 цього Закону).

Разом з тим, Закон України Про виконавче провадження установлює правило, згідно з яким рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 цього Закону).

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський процесуальний кодекс України також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. При цьому для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав у суді.

За таких обставин особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, та про зняття такого арешту підлягають розгляду за правилами господарського судочинства, якщо сторонами відповідного спору є юридичні особи. Таким чином, спір, який виник між позивачем та органом виконавчої служби (у тому числі із її посадовими і службовими особами) з приводу зняття арешту з нерухомого майна, має вирішуватися судами за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи суб`єктний склад сторін учасників спору, а також те, що спірні правовідносини пов`язані з виконанням договору застави, а тому даний спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами господарського судочинства.

Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.11.2019 у справі № 905/386/18.

Судом першої інстанції помилково було застосовано висновки Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 826/14603/17, оскільки предметом розгляду по справі № 826/14603/17 було визнання протиправною та скасування постанови про арешт майна боржника, тоді як предметом даної справи є зняття арешту з заставного майна; підстави позову у справі № 826/14603/17 та даній справі є різними.

Щодо посилання суду на положення статті 74 Закону України Про виконавче провадження , то колегія суддів зазначає, що сторони, інші учасники та особи можуть звернутися до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність виконавців та посадових осіб державної виконавчої служби в порядку частини першої статті 74 цього Закону, якщо цей виконавчий документ виданий на виконання судового рішення, або - до адміністративного суду в порядку частини другої цієї ж статті, якщо він виданий на виконання рішення іншого органу (посадових осіб), та/або за умови перебування його у зведеному виконавчому провадженні, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19).

Щодо посилання третьої особи на те, що позивачем невірно визначено суб`єктивний склад сторін, колегія суддів зазначає наступне.

При розгляді скарг стягувача чи боржника на дії органу державної виконавчої служби, пов`язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, господарський суд перевіряє відповідність цих дій приписам статей 57, 58 Закону України Про виконавче провадження . Вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил юрисдикційності (стаття 20 Господарського процесуального кодексу України) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Аналогічний правовий висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладений у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі № 916/3108/17.

Колегія суддів відзначає, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. Такі справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб`єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 4 Господарського процесуального кодексу України. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.11.2019 у справі № 905/386/18.

А тому, позивачем вірно визначено суб`єктивний склад сторін у даній справі.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

За таких обставин справи, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржене апелянтом рішення господарського суду у даній справі - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подачу позову та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Водночас, колегія суддів відзначає, що при подачі позову з вимогами про зняття арешту, накладеного постановою виконавця від 04.06.2019р. по ЗВП № 59276916, номер обтяження 26680926, позивачем було сплачено 1 921,00 грн. судового збору.

В подальшому, позивачем було подано заяву про зміну предмету позову, яка фактично є заявою про збільшення позовних вимог, і в якій останній просив зняти арешт, накладений постановами виконавця від 04.06.2019р. по ЗВП № 59276916, номер обтяження 26680926, від 08.05.2019р. по ВП № 59065822, номер обтяження 26615483, від 17.07.2019р. по ВП № 59562153, номер обтяження 26807672.

Згідно з ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. (стаття 6 Закону України Про судовий збір ).

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір", встановлені ставки судового збору в таких розмірах: за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Враховуючи вищевикладене, позивачем слід було сплатити 5 763,00 грн. за подачу позову, тоді як останнім сплачено лише 1921,00 грн., та 8 644,50 грн. за подачу апеляційної скарги, тоді як позивачем сплачено лише 2 881,50 грн.

Оскільки апеляційна скарга публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" підлягає задоволенню, то різницю між сплаченою сумою судового збору (1 921,00 грн. за подачу позову та 2 881,50 за подачу апеляційної скарги) та сумою, що підлягала сплаті (5 763,00 грн. за подачу позову та 8 644,50 грн. за подачу апеляційної скарги) слід стягнути в дохід Державного бюджету України з фермерського господарства "Агросистема".

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" на рішення господарського суду Чернігівської області від 07.10.2019 у справі № 927/588/19 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 07.10.2019 у справі № 927/588/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

3. Зняти арешти і заборони відчуження з трактора колісного Беларус-892 2016 року випуску, заводський № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , шасі НОМЕР_1, державний реєстраційний № НОМЕР_3 , зареєстрований Державною інспекцією сільського господарства в Чернігівській області 31.03.2016р., свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_4 від 31.03.2016р., належного на праві власності Фермерському господарству "Агросистема" (17242, Чернігівська обл., Талалаївський район, село Поповичка, ВУЛИЦЯ ГАГАРІНА, будинок 19, код 35750634), що накладені:

постановою приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича про арешт майна боржника від 08.05.2019р. по ВП № 59065822, номер обтяження 26615483;

постановою приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича про арешт майна боржника від 04.06.2019р. по ЗВП № 59276916, номер обтяження 26680926;

постановою приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича про арешт майна боржника від 17.07.2019р. по ВП № 59562153, номер обтяження 26807672.

4. Стягнути з фермерського господарства "Агросистема" (17242, Чернігівська обл., Талалаївський район, село Поповичка, ВУЛИЦЯ ГАГАРІНА, будинок 19, код 35750634) на користь публічного акціонерного товариства акціонерний банк Укргазбанк (03087, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЄРЕВАНСЬКА, будинок 1, код 23697280) 1 921,00 грн. судового збору за подачу позову.

5. Стягнути з фермерського господарства "Агросистема" (17242, Чернігівська обл., Талалаївський район, село Поповичка, ВУЛИЦЯ ГАГАРІНА, будинок 19, код 35750634) на користь публічного акціонерного товариства Укргазбанк (03087, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЄРЕВАНСЬКА, будинок 1, код 23697280) 2 881,50 грн. судового збору за подачу позову.

6. Стягнути з фермерського господарства "Агросистема" (17242, Чернігівська обл., Талалаївський район, село Поповичка, ВУЛИЦЯ ГАГАРІНА, будинок 19, код 35750634) в дохід Державного бюджету України 3 842,00 грн. судового збору за подачу та розгляд позовної заяви та 5 763,00 грн. судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги публічного акціонерного товариства акціонерний банк Укргазбанк .

7. Доручити господарському суду Чернігівської області видати відповідні накази.

8. Матеріали справи № 927/588/19 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 28.01.2020

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

Л.В. Кропивна