Постанова

від 26.09.2019 по справі 804/2813/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 вересня 2019 року м. Дніпросправа № 804/2813/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Чабаненко С.В.,

суддів: Чумака С.Ю., Юрко І.В.,

за участю секретаря судового засідання Сколишева О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м.Києві на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2019 року у справі №804/2813/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Науково-виробниче підприємство "Техно-Консалт" до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Техно-Консалт" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02 березня 2018 року № 0010111404, прийняте відповідачем - Головним управлінням ДФС у м. Києві, яким позивачу було збільшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1 666 667,00 грн., а також нараховано штрафні санкції у розмірі 416 666,75 грн., загальна сума 2 083 333,75 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2019 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 02 березня 2018 року №0010111404, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби України у м. Києві, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Техно-Консалт" було збільшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1 666 667, 00 грн., а також нараховано штрафні санкції у розмірі 416 666,75 грн., за загальною сумою 2 083 333,75 грн.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволні позов в повному обсязі.

Сторони, повідомлені належним чином про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не прибули, що відповідно до приписів ч.2 ст.313 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також підстав позову, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, у період з 21.06.2017 р. по 31.01.2018 р. посадовими особами Головним управлінням ДФС у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "НВП "ТЕХНО-КОНСАЛТ" (код ЄДРПОУ 33542963) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Інвест Інновації" (код ЄДРПОУ 39960519) за квітень 2016 року, з ТОВ "Актив Айті Сервіс" (код ЄДРПОУ 40234133) за жовтень 2016 року.

За результатами проведеної перевірки податковим органом було складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "НВП "ТЕХНО-КОНСАЛТ" №96/26-15-14-04-04/33542963 від 07.02.2018 р., відповідно до висновків якого встановлено наступні порушення:

- п.198.1, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 666 667 грн., у т.ч. по періодах: за квітень 2016 року на суму 666 667 грн., за жовтень 2016 року на суму 1 000 000 гривень.

- п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями.

На підставі Акту перевірки №96/26-15-14-04-04/33542963 від 07.02.2018 р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 02 березня 2018 року № 0010111404, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 2 083 333,75, в т.ч. - 1 666 667 грн. за податковим зобов`язанням, 416 666,75 грн. за штрафними санкціями.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем підтверджено реальність проведених операцій, а отже, збільшення відповідачем сум грошового зобов`язання з податку на додану вартість є безпідставним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстації з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами пунктів 200.1 - 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, у відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

З аналізу приведених норм законодавства вбачається, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, що складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, що кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судова практика вирішення податкових спорів виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, і достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Як вбачається з матеріалів справи, в перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Інвест Інновації" (код ЄДРПОУ 39960519), відповідно до Договору транспортно-експедиторського обслуговування №38 від 08.04.2016 р.

На підтвердження виконання умов договору, позивачем надано:

- акт надання послуг № ОУ-043001 від 30 квітня 2016 року; Додаток № 1 до акту надання послуг № ОУ-043001 від 30 квітня 2016 року; Додаток № 2 до акту надання послуг № ОУ-043001 від 30 квітня 2016 року; Додаток № 3 до акту надання послуг № ОУ-043001 від 30 квітня 2016 року; Додаток № 4 до акту надання послуг № ОУ-043001 від 30 квітня 2016 року; Додаток № 5 до акту надання послуг № ОУ-043001 від 30 квітня 2016 року; Додаток № 6 до акту надання послуг № ОУ-043001 від 30 квітня 2016 року;

- звіти до Акту виконаних робіт № ОУ-043001 від 30.04.2016 р. згідно Договору транспортно-експедиторського обслуговування вантажів №38 від 01.04.2016 р.;

- замовлення (доручення) щодо виконання умов договору №38 від 01.04.2016.р. від 22.04.2016 р., 22.04.2016 р., 25.04.2016 р., 25.04.2016 р., 25.04.2016 р., 27.04.2016 р.;

- рахунок на оплату № 44 від 30 квітня 2016 року.

На підтвердження проведення розрахунків позивачем надано виписки по рахунку № НОМЕР_1 за період з 01.04.2016 до 07.06.2016.

Також позивачем надано податкові накладні № 196 від 30.04.2016 р., № 197 від 30.04.2016 р.

Крім того, у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ Актив Айті Сервіс (ЄДРПОУ 40234133), відповідно до Договору транспортно-експедиторського обслуговування №15-11 від 01.10.2016 р.

На підтвердження виконання умов цього договору позивачем надано:

- замовлення (доручення) щодо виконання умов договору 15-11 від 01.10.2016.р. від 13.10.2016 р., 14.10.2016 р., 17.10.2016 р., 19.10.2016 р., 24.10.2016 р., 28.10.2016 р., 28.10.2016 р.;

- Акт надання послуг № 157 від 31 жовтня 2016 року; Додаток до акту надання послуг № 157 від 31 жовтня 2016 року; Звіт до Акту виконаних робіт № 157 від 31.10.2016 р. згідно Договору транспортно-експедиторського обслуговування вантажів №15-11 від 01.10.2016 р.; Акт надання послуг № 158 від 31 жовтня 2016 року; Додаток до акту надання послуг № 158 від 31 жовтня 2016 року; Звіт до Акту виконаних робіт № 158 від 31.10.2016 р. згідно Договору транспортно-експедиторського обслуговування вантажів №15-11 від 01.10.2016 р.; Акт надання послуг № 159 від 31 жовтня 2016 року; Додаток до акту надання послуг № 159 від 31 жовтня 2016 року; Звіт до Акту виконаних робіт № 159 від 31.10.2016 р. згідно Договору транспортно-експедиторського обслуговування вантажів №15-11 від 01.10.2016 р.; Акт надання послуг № 160 від 31 жовтня 2016 року; Додаток до акту надання послуг № 160 від 31 жовтня 2016 року; Звіт до Акту виконаних робіт № 160 від 31.10.2016 р. згідно Договору транспортно-експедиторського обслуговування вантажів №15-11 від 01.10.2016 р.; Акт надання послуг № 161 від 31 жовтня 2016 року; Додаток до акту надання послуг № 161 від 31 жовтня 2016 року; Звіт до Акту виконаних робіт № 161 від 31.10.2016 р. згідно Договору транспортно-експедиторського обслуговування вантажів №15-11 від 01.10.2016 р.; Акт надання послуг № 162 від 31 жовтня 2016 року; Додаток до акту надання послуг № 162 від 31 жовтня 2016 року; Звіт до Акту виконаних робіт № 162 від 31.10.2016 р. згідно Договору транспортно-експедиторського обслуговування вантажів №15-11 від 01.10.2016 р.; Акт надання послуг № 163 від 31 жовтня 2016 року; Додаток до акту надання послуг № 163 від 31 жовтня 2016 року; Звіт до Акту виконаних робіт № 163 від 31.10.2016 р. згідно Договору транспортно-експедиторського обслуговування вантажів №15-11 від 01.10.2016 р.; Акт надання послуг № 164 від 31 жовтня 2016 року; Акт надання послуг № 165 від 31 жовтня 2016 року; Рахунок на оплату № 140 від 31 жовтня 2016 р.;

На підтвердження проведення розрахунків позивачем надано виписки по рахунку № НОМЕР_1 за період з 01.11.2016 по 20.12.2016 р.

Також надано податкові накладні № 262 від 31.10.2016 р., № 264 від 31.10.2016 р., № 265 від 31.10.2016 р., № 267 від 31.10.2016 р., № 268 від 31.10.2016 р., № 270 від 31.10.2016 р., № 271 від 31.10.2016 р., № 272 від 31.10.2016 р., № 274 від 31.10.2016 р.

Крім того, в матеріалах справи наявні докази подальшої реалізації отриманих позивачем послуг, зокрема, договір на транспортно-експедиційне обслуговування з ТОВ «Євразтранс Україна» від 10.10.2012 року № 10/10-12 та банківськи виписки, які підтверджуються проведення розрахунків за надані позивачем послуги.

Також, на підтвердження того, що позивачем систематично здійснювалось перевезення вантажів, надано договір з ДП Український траспортно-логістичний центр від 04.07.2013 року № 274/395-2013, відповідно до умов якого ТОВ «НІП «Техно-консалт» замовляв послуги з надання перевезень вантажів у власних напіввагонах.

Доводи відповідача стосовно недоліків первинних документів, а саме не зазначення у рахунках посади та П.І.Б. особи, яка його виписала, помилковість у даті договору, а саме замість « 01.04.2016 року» , зазначено « 08.04.2016» не можуть свідчити про нереальність господарських операцій.

Крім того, контролюючий орган в апеляційній скарзі посилається на податкову інформацію, щодо контрагентів позивача, як то відсутність необхідних трудових ресурсів, технічного та кваліфікованого персоналу, відсутність основних засобів, відповідного обладнання тощо.

Колегія суддів щодо вищенаведених доводів апеляційної скарги зазначає, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на оформлення податкового кредиту в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, тощо.

Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів вважає неспроможними доводи апелянта стосовно нереальності господарських операцій позивача з вказаними контрагентами, у зв`язку з фактом внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номерами №32016100060000117 від 27 вересня 2016 року, №42017100000000815 від 27 червня 2017 року, №120170400000000753 від 27 травня 2017 року, №32017100040000012 від 14 лютого 2017 року, з огляду на наступне.

Витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування для формування податкового кредиту з податку на додану вартість повинні бути підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність спірних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Реальність операцій з транспортно-експедиторського обслуговування вантажів за наслідками яких сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, повинна бути досліджена та підтверджена судом на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку.

Наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, у якому не винесено вироку суду або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не є підставою для визнання спірних господарських операцій такими, що фактично не відбулись.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року у справі №806/1013/17, від 11 вересня 2018 року у справі №820/903/18, від 02 жовтня 2018 року у справі №826/6146/16.

При цьому, колегія суддів зазначає, що преюдиціальне значення має лише вирок суду у кримінальній справі. В свою чергу, відповідачем не надано вирок суду, в якому досліджувались господарські відносини між Позивачем та ТОВ "Актив Айті Сервіс", ТОВ "Інвест Інновації", у якому міститься документальне підтвердження того, що контрагентами позивача фактично велась незаконна діяльність.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.77 КАС України покладено обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено факт вчинення позивачем господарської операції без мети настання реальних правових наслідків, та порушенням публічного порядку.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

З урахуванням приведеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засідання усіх обставин справи в їх сукупності.

Статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м.Києві - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2019 року у справі №804/2813/18- залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 328 - 329 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак

суддя І.В. Юрко