Ухвала

від 18.10.2019 по справі 826/1088/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 жовтня 2019 року

Київ

справа №826/1088/17

адміністративне провадження №К/9901/24569/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,

перевіривши касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 у справі №826/1088/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кернел-Трейд до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

28.08.2019 до Верховного Суду надійшли матеріали касаційної скарги Офісу великих платників податків ДФС (далі - Офіс ВПП ДФС).

У касаційній скарзі скаржником було заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що первісна касаційна скарга була подана в строки, визначені процесуальним законодавством, проте у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору, касаційну скаргу було повернуто. Зазначає, що відсутність коштів для сплати судового збору перешкоджало їм реалізувати свої завдання та виконувати обов`язки. Тільки у серпні 2019 року з`явилася можливість сплатити судовий збір на підтвердження чого надано платіжне доручення №1972 від 15.08.2019. При цьому, ці обставини є об`єктивними та не залежать від волі ДФС, а тому відповідач просить визнати причини пропуску строку поважними та поновити його.

Ухвалою Верховного Суду від 04.09.2019 такі причини пропуску строку визнано неповажними та запропоновано скаржнику у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали подати заяву про поновлення пропущеного строку з зазначенням інших (поважних) причин пропуску строку на касаційне оскарження.

На виконання вимог цієї ухвали, від Офісу ВПП ДФС 20.09.2019 надійшло клопотання, в якому відповідач просить поновити строк на касаційне оскарження. Клопотання обґрунтоване тим, що первісна касаційна скарга була подана в строки, визначені процесуальним законодавством, проте у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору, касаційну скаргу було повернуто. Відсутність коштів для сплати судового збору перешкоджає їм реалізувати свої завдання та виконувати обов`язки. Разом з тим, ним вчинялися всі послідовні та регулярні дії, спрямовані на забезпечення сплати судового збору, що підтверджується сплаченим судовим збором у сумі 11 397 232 гривень. Звертає увагу, що право на апеляційне та касаційне оскарження рішення є складовою конституційного права особи на судовий захист. Зазначає, що неправомірне позбавлення його права на касаційне оскарження може призвести до вагомих втрат Державного бюджету, а отже, Офіс подає цю скаргу для недопущення безпідставних втрат бюджету та збереження права на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, фактично, зазначені скаржником підстави для поновлення строку є аналогічними тим, які вже Судом були оцінені та визнані неповажними ухвалою про залишення касаційної скарги без руху.

Суд повторно акцентує увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами, а сама по собі сплата судового збору суб`єктом владних повноважень не може бути безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб`єктом дій, спрямованих на забезпечення оскарження судового рішення. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу належного урядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Відповідно до статті 129 Конституції України та статей 2, 8 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року Надточій проти України принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, який діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Враховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, яка не залежить від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України відповідач, який діє як суб`єкт владних повноважень, однак, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Посилання Офісу ВПП ДФС на те, що скарга подана для недопущення безпідставних втрат бюджету, а також на збереження права на касаційне оскарження судового рішення, яке надане Конституцією України, не свідчить про наявність у суб`єктів владних повноважень безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати сторонам строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

За змістом пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення такого строку є неповажними.

На підставі вищенаведеного та керуючись частиною третьою статті 3, пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про поновлення строку на касаційне оскарження, визнавши зазначені у ньому причини пропуску строку неповажними.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 у справі №826/1088/17.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

М.Б. Гусак

Є.А. Усенко ,

Судді Верховного Суду