Постанова

від 17.10.2019 по справі 564/2113/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2019 року

м. Рівне

Справа № 564/2113/19

Провадження № 22-ц/4815/1341/19

Головуючий суддя в суді 1 інстанції: Цвіркун О.С.

Рівненський апеляційний суд :

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючий Боймиструк С.В.

судді: Гордійчук С.О., Хилевич С.В.,

секретар судового засідання : Тхоревський С.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Костопільського районного суду Рівненської області від 14 серпня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Сілвеш , Товариства з обмеженою відповідальністю Велінград про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Костопільського районного суду Рівненської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Сілвеш (далі - ТзОВ Сілвеш ), Товариства з обмеженою відповідальністю Велінград (далі - ТзОВ Велінград ) про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів.

13 серпня 2019 року, ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту : грошові кошти ТОВ Сілвеш у розмірі 55 000 грн, розміщені на поточному рахунку ТОВ Сілвеш та грошові кошти ТОВ Велінград у розмірі 15020 грн, розміщені на поточному рахунку ТОВ Велінград .

Подана ОСОБА_1 заява мотивована тим, що він звернувся до суду із захистом прав споживача та стягнення з ТОВ Сілвеш та ТОВ Велінград сплачених на їх рахунок коштів. Заявник зазначає, що у будь-який момент ТОВ Сілвеш та ТОВ Велінград можуть припинити приймати гроші на свої рахунки, або переслати кошти на рахунки інших юридичних осіб, просить суд накласти арешт на грошові кошти на рахунках відповідачів в межах заявлених позовних вимог. Зазначає, що не вжиття заходів позову може утруднити в подальшому виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 14 серпня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено за необґрунтованістю.

Ухвала мотивна тим, що заявником не доведена необхідність забезпечення позову, також не доведене існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у випадку задоволення позову.

Не погоджуючись із ухвалою суду ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу, в якій вважає її незаконною та необґрунтованою.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що ТОВ Сілвеш та ТОВ Велінград належать до розгалуженої мережі компаній, які під виглядом надання кредитів обманним шляхом заволодівають грошовими коштами населення.

Зазначає, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідачів в межах позовних вимог в розмірі 70 020 грн не буде перешкоджати господарській діяльності юридичних осіб, оскільки такий арешт накладається на розмір грошових коштів, які ним було перераховано відповідачем, носить тимчасовий характер, а тому не обмежує можливості суб`єктів господарювання користуватися та розпоряджатися своїм майном.

З цих підстав, просив скасувати ухвалу Костопільського районного суду Рівненської області від 14 серпня 2019 року та постановити нову ухвалу, якою заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк на його подачу не надходив.

Сторони в судове засідання не з`явилися, хоч завчасно були повідомлені про час і місце розгляду справи, заяви про відкладення розгляду справи не подали, а тому колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за його відсутності в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з того, що із заяви про забезпечення позову вбачається, що заявник просить накласти арешт на грошові кошти, обґрунтовує необхідність вжиття заходів забезпечення позову тим, що відповідачі можуть припинити приймати гроші на свої рахунки, або переслати їх на рахунки інших юридичних осіб, однак доказів на підтвердження вказаних фактів не надає, це є лише його припущенням. Також, заявником не надано доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 2 ст. 149 ЦПК України.

З такими висновками колегія суддів погоджується.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Як роз`яснено п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачам в межах ціни позову. Мотивував вимоги тим, що предметом спору є стягнення грошових коштів у значному розмірі, тому заходи забезпечення позову необхідні з метою недопущення майбутнього невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду (а.с.8).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення на свою користь боргу з відповідачів в сумі 70 020,00 грн (а.с.1-7).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду . Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Такий правовий висновок міститься в постанові Верховного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц.

Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що ТОВ Сілвеш та ТОВ Велінград належать до розгалуженої мережі компаній, які під виглядом надання кредитів обманним шляхом заволодівають грошовими коштами населення, не заслуговують на увагу, оскільки дані обставини є нічим не підтвердженим припущенням заявника та вони не підлягають дослідженню під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду першої інстанції не спростовують і не впливають на їх правильність.

Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування ухвали суду, колегією суддів не установлено.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 367, 368, 371, п.1. ч.1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384, ст. 389, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Костопільського районного суду Рівненської області від 14 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови складений 17 жовтня 2019 року.

Головуючий: С.В. Боймиструк

Судді: С.О. Гордійчук

С.В. Хилевич