Постанова

від 24.09.2019 по справі 910/18867/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2019 р. Справа№ 910/18867/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі судового засідання Карпенко В.Р.

від позивача Бондар А.В. ордер серія КС № 590067 від 21.05.2019 року

від відповідача 1 не з`явився

від відповідача 2 не з`явився

від відповідача 3 не з`явився

від відповідача 4 не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Американський інститут лазерних технологій "АІЛАЗ"

на рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2019 року

у справі №910/18867/17 (суддя Картавцева Ю.В.)

за позовом ОСОБА_1

до 1. товариства з обмеженою відповідальністю "Американський інститут лазерних технологій "АІЛАЗ",

2. товариства з обмеженою відповідальністю "АЙЛАЗ",

3. Міністерства економічного розвитку і торгівлі України,

4. товариства з обмеженою відповідальністю "ОАЗИС СУПЛАЙ"

про визнання недійсним рішення, визнання недійсними правочинів та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Американський Інститут лазерних технологій "Аілаз", товариства з обмеженою відповідальністю "Айлаз", Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Товариства з обмеженою відповідальністю "ОАЗИС СУПЛАЙ" про визнання недійсним рішення виконавчого органу ТОВ "Американський Інститут лазерних технологій "Аілаз", визнання недійсними договорів, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 24.10.2018 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 у справі №910/18867/17 скасовано, а справу № 910/18867/17 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2019 року у справі №910/18867/17 позов задоволено частково:

- визнано недійсним договір про передачу виключних майнових прав на знаки для товарів і послуг за свідоцтвом України №75642 та свідоцтвом України №78682 від 15.06.2015, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Американський інститут лазерних технологій "АІЛАЗ" та товариством з обмеженою відповідальністю "ОАЗИС СУПЛАЙ";

- визнано недійсним договір №1 про передання (відчуження) виключних майнових прав на знак для товарів і послуг від 22.12.2016, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "ОАЗИС СУПЛАЙ" та товариством з обмеженою відповідальністю "АЙЛАЗ";

- визнано недійсним договір №2 про передання (відчуження) виключних майнових прав на знак для товарів і послуг від 22.12.2016, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "ОАЗИС СУПЛАЙ" та товариством з обмеженою відповідальністю "АЙЛАЗ".

- зобов`язано Міністерство економічного розвитку і торгівлі України внести відомості до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно свідоцтва України, номер реєстрації m200512245, дата подання заявки: "18" жовтня 2005 року, повернувши реєстрацію торговельної марки на Товариство з обмеженою відповідальністю "Американський інститут лазерних технологій "АІЛАЗ";

- зобов`язано Міністерство економічного розвитку і торгівлі України внести відомості до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно свідоцтва України, номер реєстрації m200503214, дата подачі заявки: "25" березня 2005 року, повернувши реєстрацію торговельної марки на Товариство з обмеженою відповідальністю "Американський інститут лазерних технологій "АІЛАЗ".

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи судове рішення, суд першої інстанції, прийшов до висновку про те, що договір про передачу виключних майнових прав на знаки для товарів і послуг за свідоцтвом України №75642 та свідоцтвом України №78682 від 15.06.2015, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Американський інститут лазерних технологій "АІЛАЗ" та товариством з обмеженою відповідальністю "ОАЗИС СУПЛАЙ" суперечить вимогам ч. 3 ст. 238 ЦК України оскільки укладено представником відповідача 1 - директором Авер`яновою О.С. не в інтересах відповідача 1, а фактично в інтересах відповідача 4, представником якого директор Авер`янова О.С . одночасно була. Крім того, договори 2 та 3, за якими відповідач 4 передав відповідачу 2 виключні майнові права на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами №№75642, 78682 є такими, що укладені відповідачем 4 без необхідного обсягу цивільної дієздатності, в зв`язку з визнанням недійсним договору 1. При цьому, суд відмовив в задоволенні вимог про визнання недійсним рішення виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю "Американський інститут лазерних технологій "AIЛA3" щодо відчуження товарного знаку (знаку для товарів і послуг), оскільки достатнім способом захисту порушених прав позивача є визнання недійсними оспорюваних Договорів 1, 2 та 3. Крім того, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач 3 повинен привести відомості в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг в той стан, в якому вони були до укладення оспорюваних договорів, в зв`язку з визнанням останніх недійсними.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Американський інститут лазерних технологій "АІЛАЗ" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2019 року скасувати, постановити нове, яким в позові відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначив на те, що позивачем заявлено одночасно дві взаємовиключні вимоги про визнання недійсним одного і того самого документу з одних і тих же підстав та на відновлення одного і того самого права. Вважає, що позивачем подано позов за відсутності предмета спору та який носить штучний характер. Отже допущено зловживання правом, що суперечить завданню господарського судочинства визначеного п. 3 частин 2 статті 43 ГПК України. Вважає, що маючи у власності майно, майнові права, зокрема знаки на товари та послуги, товариство вправі розпоряджатись ними у порядку та спосіб, визначений законом, статутом та іншими нормативними актами. Окрім того зазначив, що позивачем не доведено, що його права та законні інтереси порушено, як заінтересованої особи.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/18867/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Руденко М.А., суддів Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі №910/18867/17 та призначено до розгляду на 10.09.2019 року.

26.07.2019 року через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 оголошено перерву до 24.09.2019.

Представник відповідача, у судовому засіданні, яке відбулося 24.09.2019, заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представники відповідачів 1-4 у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники сторін повідомлені належним чином (а.с. 214-218, 246,247 т.3).

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 2 ч.3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників відповідачів та третьої особи обов`язковою не визнавалась, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності представників відповідача та третьої особи за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, зважаючи на наступне.

Згідно зі ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

При розгляді даної справи колегія суддів враховує вказівки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду викладені в постанові від 24 жовтня 2018 року у даній справі, які відповідно до вимог ст. 316 ГПК України є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Так, у вказаній постанові Верховний Суд зазначив про те, що зосередившись на дослідженні питання чи діяла директор ТОВ Американський інститут лазерних технологій АІЛАЗ в межах своєї компетенції, визначеної статутом товариства, суди залишили поза увагою питання щодо дотримання нею при укладанні оспорюваних договорів ч.3 ст. 92 ЦК України та п. 11.3 Статуту щодо зобов`язання діяти в інтересах товариства, добросовісно та розумно та не перевірили чи були її дії при укладанні договору про передачу за 200 грн. виключних майнових прав на знаки і послуги за свідоцтвом України № 75 642 та свідоцтвом № 78 682 від 15.06.2015 року здійснені в інтересах ТОВ Американський інститут лазерних технологій АІЛАЗ чи позбавлення товариства власного товарного знаку унеможливило його успішну діяльність на ринку.

Окрім того, зазначив, що поза увагою суддів та всупереч вимогам ст. 86 ГПК України без будь-якої правової оцінки залишився той факт, що оспорюваний договір від 15.06.2015 року від імені ТОВ Американський інститут лазерних технологій АІЛАЗ та ТОВ ОАЗИС СУПЛАЙ укладені однією особою Авер`яновою О.С. , договір від 22.12.2016 року від імені ТОВ ОАЗИС СУПЛАЙ Колесник В.В. , яка діяла на підставі довіреності, виданої директором Авер`яновою О.С. , а від імені ТОВ АЙЛАЗ - кінцевого набувача виключних прав на знак для товарів і послуг тією ж Авер`яновою О.С. Зазначив, що за таких обставин суд мав перевірити та з`ясувати чи не укладені вказані договори всупереч вимогам закону на реалізацію інтересів однією особи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 є учасником товариства з обмеженою відповідальністю "Американський інститут лазерних технологій "АІЛАЗ", ідентифікаційний код юридичної особи 33103513, засноване 22.09.2004. Розмір внеску позивача до статутного капіталу товариства становить 1265482, 50 грн., що відповідає 24,35% статутного капіталу, що підтверджується копією статуту ТОВ "Американський інститут лазерних технологій "АІЛАЗ" (а.с. 26-42 том 1)

ТОВ "Американський Інститут лазерних технологій "Аілаз" зареєстровано два знаки для товарів і послуг, а саме:

- знак для товарів і послуг "АІЛАЗ центр офтальмології та естетичної медицини", номер реєстрації m200512245, дата подачі заявки: " 18" жовтня 2005 року, номер свідоцтва України 75642 ;

- знак для товарів і послуг "Американський інститут лазерних технологій "АІЛАЗ", номер реєстрації m200503214, дата подачі заявки: " 23" березня 2005 року, номер свідоцтва України 78682 (а.с. 70 том 1).

15 червня 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Американський Інститут лазерних технологій "АІЛАЗ" (власник), в особі директора Авер`янової Оксани Сергіївни та товариством з обмеженою відповідальністю "Оазис Суплай" (правонаступник), в особі директора Авер`янової Оксани Сергіївни , укладено договір про передачу виключних майнових прав на знаки для товарів і послуг за свідоцтвом України №75642 та свідоцтвом України №78682 (далі - Договір 1) (а.с. 75-76 том 1).

За умовами договору 1 власник передає, а правонаступник приймає виключні майнові права на знаки для товарів і послуг у відповідності до свідоцтва №75642 від 25.04.2007, дія якого розповсюджується на 5, 10, 44 класи МКТП, та свідоцтва №78682 від 10.07.2007, дія якого розповсюджується на 5, 10, 44 класи МКТП, які є об`єктом цього договору, в повному обсязі, який вказаний у відповідних свідоцтвах.

Пунктом 4.1. договору 1 передбачено, що за передачу виключних майнових прав на знаки для товарів і послуг правонаступник сплачує власнику винагороду у розмірі 200,00 грн.

В зв`язку з укладанням договору 1 до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг внесено відомості про передачу права власності на знаки № 75642 та № 78682 ТОВ "Оазис Суплай".(а.с. 77 том 1)

В подальшому, 22 грудня 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Оазис Суплай" (відчужувач), в особі виконавчого директора Колесник Вікторії Володимирівни, яка діє на підставі довіреності, та товариством з обмеженою відповідальністю "Айлаз" (набувач), в особі директора Авер`янової Оксани Сергіївни , укладено договір №1 про передання (відчуження) виключних майнових прав на знак для товарів і послуг (далі - Договір 2).(а.с. 81-81 том 1)

Відповідно до умов договору 2 відчужувач передає (відчужує) у повному обсязі, а набувач приймає всі виключні майнові права (право власності) на знак за свідоцтвом України №75642 від 25.04.2007 для всього без виключень переліку товарів і послуг, щодо яких знаку надана правова охорона, та сплачує відчужувачу винагороду.

При цьому, довіреність на укладання договору 2 на ім`я Колесник В.В. , видана за підписом директора ТОВ ОАЗИС СУПЛАЙ Авер`янової О .С.

В зв`язку з укладанням договору 2 до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг було внесено відомості про передачу права власності на знак № 75642 ТОВ "Айлаз". (а.с. 87 том 1)

Також, 22.12.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю "Оазис Суплай" (відчужувач), в особі виконавчого директора Колесник Вікторії Володимирівни, яка діє на підставі довіреності, та товариством з обмеженою відповідальністю "Айлаз" (набувач), в особі директора Авер`янової Оксани Сергіївни укладено договір №2 про передання (відчуження) виключних майнових прав на знак для товарів і послуг (далі - Договір 3), відповідно до якого відчужувач передає (відчужує) у повному обсязі, а набувач приймає всі виключні майнові права (право власності) на знак за свідоцтвом України №78682 від 10.07.2007 для всього без виключень переліку товарів і послуг, щодо яких знаку надана правова охорона, та сплачує відчужувачу винагороду.

В зв`язку з укладанням Договору 3 до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг внесено відомості про передачу права власності на знак № 78682 ТОВ "Айлаз".

Позивач, не погоджуючись з оскаржуваними правочинами, звернувся до суду з даним позовом, в якому зазначив про те, що у директора ТОВ "Американський Інститут лазерних технологій "АІЛАЗ" Авер`янової Оксани Сергіївни були відсутні повноважень на відчуження товарного знаку без згоди вищого органу управління, яка може бути висловлена виключно шляхом внесення змін до статуту ТОВ "Американський Інститут лазерних технологій "АІЛАЗ", що потягнуло порушення його права на участь в управлінні товариством як учасника вищого органу управління - загальних зборів учасників товариства. Вказав також, що позбавлення ТОВ "Американський Інститут лазерних технологій "АІЛАЗ" власного товарного знаку значно знецінює вартість корпоративних прав позивача як учасника товариства, без товарного знаку унеможливлюється подальша діяльність товариства, що також порушує право позивача на отримання прибутку від діяльності товариства.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд прийшов до висновку про те, що договір 1 всупереч вимогам ч.3 ст. 238 ЦК України було укладено представником відповідача-1 директором Авер`яновою Оксаною Сергіївною не в інтересах відповідача 1, а фактично в інтересах відповідача 4, представником якого Авер`янова О. С. одночасно була. Щодо вимог про визнання недійсним договорів 2,3, враховуючи висновки щодо недійсності договору 1, на підставі якого відповідач 1 передав відповідачу 4 виключні майнові права на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами № 75642, 78682 , оскаржувані договори 2,3 є такими, що укладені відповідачем 4 без необхідного обсягу цивільної дієздатності, що відповідно до вимог ст.ст. 203,215 ЦК України є підставою для визнання таких правочинів недійсними. Відносно позовних вимог в частині визнання недійсним рішення виконавчого органу ТОВ Американський інститут лазерних технологій АІЛАЗ щодо відчуження товарного знаку (знаку для товарів і послуг), що оформлено договором про передачу виключних майнових прав на знаки для товарів і послуг за свідоцтвом № 75 642 та свідоцтвом № 78 682 від 15.06.2015 року відмовив, вказавши на те, що належним, ефективним та достатнім способом захисту порушених прав позивача є задоволення позовних вимог про визнання недійсними договорів 1,2 та 3, оскільки правочин визнаний судом недійсним, згідно вимог ст.. 236 ЦК України є недійсним з моменту його вчинення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, в силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору (його частини), позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Згідно з приписами ст.ст. 140-145 ЦК України, ст.ст. 50, 58 Закону України "Про господарські товариства" товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом. Статут товариства є установчим документом, який має містити відомості про розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника, склад та компетенцію органів управління, порядок прийняття ними рішень. Вищим органом товариства є загальні збори учасників.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 145 ЦК України у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників, компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються ЦК України, Законом України "Про господарські товариства", іншими законами і статутом товариства.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про господарські товариства", ст. 82 Господарського кодексу України, ст. 143 Цивільного кодексу України товариство з обмеженою відповідальністю створюється і діє на підставі статуту.

Разом з тим, вимогами ст. 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно з п. 11.12 Статуту ТОВ "Американський інститут лазерних технологій "АІЛАЗ" виконавчим органом товариства є директор товариства, який обирається загальними зборами учасників товариства з числа учасників або приймається загальними зборами учасників на роботу з третіх осіб на контрактній основі.

Директор товариства самостійно вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників.

Збори учасників можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції директора.

Відповідно до п. 11.13 Статуту директор виконує такі функції:

- у межах чинного законодавства вирішує питання діяльності товариства;

- представляє товариство без довіреності перед державними органами влади та управління, службами, фондами, установами банків, третіми особами, підприємствами, організаціями державної та недержавної форми власності, судом, господарським судом, тощо;

- затверджує правила, процедури та внутрішні документи товариства, визначає організаційну структуру товариства;

- у межах своїх повноважень видає накази та розпорядження, обов`язкові для виконання всіма працівниками та підрозділами товариства;

- є розпорядником майна та коштів товариства;

- затверджує та виконує кошторис, укладає угоди, відкриває та закриває банківські рахунки;

- приймає на роботу та звільняє з роботи працівників товариства згідно чинного законодавства, визначає функціональні обов`язки працівників товариства;

- застосовує заходи морального та матеріального заохочення, притягає до дисциплінарної відповідальності згідно чинного законодавства;

- видає довіреності;

- забезпечує охорону праці;

Директор зобов`язаний діяти в інтересах товариства, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Директор товариства підзвітний загальним зборам учасників товариства і організовує виконання їх рішень.

Отже, як правильно зазначено судом першої інстанції, відповідно до положень статуту ТОВ "Американський інститут лазерних технологій "АІЛАЗ" обмежень на укладання правочинів про відчуження знаків для товарів та послуг статутом відповідача 1 не визначено. Рішень загальних зборів стосовно обмежень директора у інший спосіб не приймалось, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомості про обмеження не вносились.

В той же час, згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч. 3 ст. 238 ЦК України, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Необхідною умовою здійснення юридичних дій представниками є наділення їх певним обсягом повноважень. Повноваження - це суб`єктивні права представника на здійснення правомірних юридичних дій від імені особи, яку представляють. Повноваження представника встановлюються особою, яку представляють, законом, актом органу юридичної особи тощо. В першому випадку вони підтверджуються договором або довіреністю, в другому та третьому - документами, що встановлюють особу представника, опікунським посвідченням, трудовим договором з юридичною особою, посвідченням працівника юридичної особи тощо.

Таким чином, загальні вимоги щодо повноважень представника зводяться до наступних:

1) обсяг повноважень представника залежить від конкретної правової підстави виникнення правовідносин представництва: положень договору доручення, довіреності, закону, акта органу юридичної особи тощо;

2) представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє;

3) представник не має права вчиняти правочин, який може бути вчинений лише особою, яку представляють;

4) правочин завжди має вчинятися в інтересах сторони, яку представляють. З метою забезпечення інтересів цієї особи представнику заборонено вчиняти представницький правочин у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є. При цьому словосполучення "у своїх інтересах" слід розуміти таким чином, що представник не може вчиняти від імені особи, яку він представляє, правочин щодо себе особисто (тобто бути стороною цього правочину) або іншим шляхом на шкоду інтересам особи, в інтересах якої здійснює представництво, в тому числі на користь інших осіб, включаючи і тих, представником яких він одночасно є.

Як вже зазначалось вище, договір 1 укладено між товариством з обмеженою відповідальністю "Американський Інститут лазерних технологій "АІЛАЗ" (власник), в особі директора Авер`янової Оксани Сергіївни та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оазис Суплай" (правонаступник), в особі директора Авер`янової Оксани Сергіївни.

Пунктом 4.1. Договору 1 передбачено, що за передачу виключних майнових прав на знаки для товарів і послуг правонаступник сплачує власнику винагороду у розмірі 200,00 грн.

При цьому, товариством з обмеженою відповідальністю "Американський Інститут лазерних технологій "АІЛАЗ" не надано доказів того, що відчуження знаків товарів і послуг відповідало інтересам товариства, було розумним та економічно необхідним саме за ціною, яка зазначена в договорах.

Отже, враховуючи викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що директором відповідача 1 при укладенні договору 1 не дотримано вимоги ч.3 ст. 92 ЦК України та п.11.3 Статуту щодо зобов`язання діяти в інтересах товариства, добросовісно і розумно, а саме передача за 200 грн. виключних майнових прав на знаки для товарів і послуг за свідоцтвом України № 75642 та свідоцтвом № 78682 здійснена не в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Американський інститут лазерних технологій "АІЛАЗ", а фактично в інтересах відповідача 4, представником якого директор Авер`янова О.С. одночасно була.

Таким чином правильним є висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним договору 1.

Відносно позовних вимог про визнання недійсним договорів 2, 3, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині з огляду на наступне.

Приймаючи до уваги факт встановлення недійсності договору 1 з підстав порушення вимог ч.3 ст. 92 ЦК України та п.11.3 Статуту щодо зобов`язання діяти в інтересах товариства, добросовісно і розумно, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договори 2 та 3, за якими відповідач 4 передав відповідачу 2 виключні майнові права на знаки для товарів і послуг є такими, що укладені відповідачем 4 без необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки у відповідача були відсутні виключні майнові права на знаки для товарів і послуг, які є предметом вказаних оскаржуваних договорів.

Щодо твердження апелянта про необґрунтоване заявлення в позові двох взаємовиключних вимог про визнання недійсним рішення виконавчого органу товариства та договорів про відчуження, то саме договорами була проведена та завершена процедура їх відчуження, а тому належною є вимога про визнання таких договорів недійсними.

Також колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 р. під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже охоронюваний законом інтерес є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 21 жовтня 2015 року у справі №3-649гс15.

Так, незалежно від суб`єктного складу, якщо учасник (акціонер) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав, то такий спір підвідомчий господарським судам.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що передача спірних торгових марок унеможливлює подальше успішне ведення господарської діяльності відповідача 1, яка здійснювалась під добре відомим на ринку брендом АІЛАЗ , що знецінює вартість корпоративних прав учасника товариства, а тому припинення надання послуг під торговельними марками відповідача 1 порушує права позивача як учасника відповідача 1 на отримання прибутку від діяльності такої юридичної особи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що акціонер (учасник) товариства може оспорити договір, вчинений господарським товариством, оскільки належним чином обґрунтував відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.

Судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги про непідвідомчість спору господарському суду в частині вимог до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України внести відомості до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, оскільки спір у справі стосується приналежності майна та майнових прав, оспорюванням їх відчуження, а отже є спором про право, а відповідні вимоги щодо вчинення дій є похідними, що узгоджується з визначенням юрисдикції спору господарському суду за участю даного відповідача з положеннями пункту 13 частини 1 статті 20 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, в зв`язку з укладанням договору 1 до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг внесено відомості про передачу права власності на знаки № 75642 та № 78682 ТОВ "Оазис Суплай"; у зв`язку з укладанням договору 2 до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг було внесено відомості про передачу права власності на знак № 75642 ТОВ "Айлаз"; у зв`язку з укладанням договору 3 до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг було внесено відомості про передачу права власності на знак № 78682 ТОВ "Айлаз".

За змістом п. 1.3. Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 10.01.2002 р. № 10, відомості, що занесені до реєстру, зміни до них, відомості про видачу дубліката свідоцтва, зміни внаслідок виправлення помилок та інші відомості, що занесені до реєстру, Державна служба публікує в офіційному бюлетені "Промислова власність" (далі - бюлетень). Дані про публікацію зазначених відомостей заносяться до реєстру.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на визнання договорів №№ 1, 2, 3 недійсними, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач 3 повинен привести відомості в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг в той стан, в якому вони були до укладення оспорюваних договорів, тобто повернути реєстрацію знаків для товарів і послуг на Товариство з обмеженою відповідальністю "Американський інститут лазерних технологій "АІЛАЗ", з огляду на що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими.

Відповідно до ст. ст. 73,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 21.05.2019р. у справі №910/18867/17, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача 1 (апелянта).

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Американський інститут лазерних технологій "АІЛАЗ" на рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2019р. у справі №910/18867/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2019р. у справі №910/18867/17 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на відповідача 1 (апелянта).

Матеріали справи №910/18867/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287,288 ГПК України

Повний текст постанови підписано 21.10.2019

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко