Постанова

від 17.12.2020 по справі 910/18867/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/18867/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О. М. - головуючий, Студенець В. І., Мамалуй О.О.,

за участю секретаря Низенко В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю Айлаз

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Картавцева Ю.В.

від 21.05.2019

постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Руденко М.А., Дідиченко М.А., Пономаренка Є.Ю.

від 24.09.2019

за позовом ОСОБА_1

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Американський інститут лазерних технологій Аілаз ;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Айлаз ;

3. Міністерства економічного розвитку і торгівлі України;

4. Товариства з обмеженою відповідальністю Оазис Суплай

про визнання недійсним рішення, визнання недійсними правочинів та зобов?язання вчинити дії

за участю представників:

позивача: не з`явився

відповідача-1: не з`явився

відповідача-2: не з`явився

відповідача-3: не з`явився

відповідача-4: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Американський інститут лазерних технологій Аілаз , Товариства з обмеженою відповідальністю Айлаз , Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Товариства з обмеженою відповідальністю Оазис Суплай про визнання недійсним рішення виконавчого органу Товариства з обмеженою відповідальністю Американський інститут лазерних технологій Аілаз , визнання недійсними договорів, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу стало відомо про передачу виключних майнових прав на знаки для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_1 та свідоцтвом України № НОМЕР_2 відповідно до договору від 15.06.2015 про передачу виключних майнових прав на знак для товарів і послуг від Товариства з обмеженою відповідальністю Американський інститут лазерних технологій Аілаз Товариству з обмеженою відповідальністю Оазис Суплай та за договором від 22.12.2016 про передачу виключних майнових прав на знак для товарів і послуг від Товариства з обмеженою відповідальністю Оазис Суплай Товариству з обмеженою відповідальністю Айлаз .

Передача товарного знаку на іншу юридичну особу унеможливлює подальше успішне ведення господарської діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю Американський Інститут лазерних технологій Аілаз , що знецінює вартість корпоративних прав учасника товариства, а тому припинення надання послуг під торговельними марками відповідача-1 порушує права позивача як учасника відповідача-1 на отримання прибутку від діяльності такої юридичної особи.

Крім того, у директора Товариства з обмеженою відповідальністю Американський інститут лазерних технологій Аілаз Авер?янової О.С. відсутні повноваження на відчуження товарного знаку без згоди вищого органу управління, яка може бути висловлена виключно шляхом внесення змін до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Американський інститут лазерних технологій Аілаз .

Вказував на те, що директором Товариства з обмеженою відповідальністю Айлаз , Товариства з обмеженою відповідальністю Оазис Суплай , є Авер?янова О.О. , яка також є директором Товариства з обмеженою відповідальністю Американський інститут лазерних технологій Аілаз , а тому їй було відомо про неможливість відчуження товарного знаку без згоди вищого органу управління.

Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

Позивач є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю Американський інститут лазерних технологій Аілаз , ідентифікаційний код юридичної особи 33103513, засноване 22.09.2004. Розмір внеску позивача до статутного капіталу товариства становить 1265482, 50 грн., що відповідає 24,35% статутного капіталу.

За Товариством з обмеженою відповідальністю Американський інститут лазерних технологій Аілаз зареєстровано знаки для товарів і послуг:

- знак для товарів і послуг Аілаз центр офтальмології та естетичної медицини , заявка № m200512245, дата подачі заявки 18.10.2005, номер свідоцтва України НОМЕР_1 від 25.04.2007;

- знак для товарів і послуг Американський інститут лазерних технологій Аілаз , заявка № m200503214, дата подачі заявки: 25.03.2005, номер свідоцтва України НОМЕР_2 від 10.07.2007.

15.06.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Американський інститут лазерних технологій Аілаз (власник) в особі директора Авер? янової Оксани Сергіївни та Товариством з обмеженою відповідальністю Оазис Суплай (правонаступник) в особі директора Авер?янової Оксани Сергіївни укладено договір про передачу виключних майнових прав на знаки для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_1 та свідоцтвом України НОМЕР_2 (далі - Договір 1), відповідно до якого власник передає, а правонаступник приймає виключні майнові права на знаки для товарів і послуг у відповідності до свідоцтва № НОМЕР_1 від 25.04.2007, дія якого розповсюджується на 5, 10, 44 класи МКТП, та свідоцтва № НОМЕР_2 від 10.07.2007, дія якого розповсюджується на 5, 10, 44 класи МКТП, які є об`єктом цього договору, в повному обсязі, який вказаний у відповідних свідоцтвах.

Пунктом 4.1. Договору 1 передбачено, що за передачу виключних майнових прав на знаки для товарів і послуг правонаступник сплачує власнику винагороду у розмірі 200,00 грн.

У зв`язку з укладанням Договору 1 до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг було внесено відомості про передачу права власності на знаки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 Товариству з обмеженою відповідальністю Оазис Суплай .

22.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Оазис Суплай (відчужувач) в особі виконавчого директора Колесник Вікторії Володимирівни, яка діє на підставі довіреності, та Товариством з обмеженою відповідальністю Айлаз (набувач) в особі директора Авер?янової Оксани Сергіївни укладено договір № 1 про передання (відчуження) виключних майнових прав на знак для товарів і послуг (далі - Договір 2), відповідно до якого відчужувач передає (відчужує) у повному обсязі, а набувач приймає всі виключні майнові права (право власності) на знак за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 25.04.2007 для всього без виключень переліку товарів і послуг, щодо яких знаку надана правова охорона, та сплачує відчужувачеві винагороду.

У зв`язку з укладанням Договору 2 до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг було внесено відомості про передачу права власності на знак № НОМЕР_1 Товариству з обмеженою відповідальністю Айлаз .

22.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Оазис Суплай (відчужувач) в особі виконавчого директора Колесник Вікторії Володимирівни, яка діє на підставі довіреності, та Товариством з обмеженою відповідальністю Айлаз (набувач) в особі директора Авер?янової Оксани Сергіївни укладено договір № 2 про передання (відчуження) виключних майнових прав на знак для товарів і послуг (далі - Договір 3), відповідно до якого відчужувач передає (відчужує) у повному обсязі, а набувач приймає всі виключні майнові права (право власності) на знак за свідоцтвом України № НОМЕР_2 від 10.07.2007 для всього без виключень переліку товарів і послуг, щодо яких знаку надана правова охорона, та сплачує відчужувачеві винагороду.

У зв`язку з укладанням Договору 3 до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг було внесено відомості про передачу права власності на знак № НОМЕР_2 Товариству з обмеженою відповідальністю Айлаз .

Довіреність від 22.12.2016, якою Колесник Вікторія Володимирівна уповноважена від імені Товариства з обмеженою відповідальністю Оазис Суплай на підписання договорів про передання (відчуження) виключний майнових прав на знаки для товарів і послуг, а також будь-яких додатків та додаткових угод до них, з Товариством з обмеженою відповідальністю Айлаз , видана директором Товариства з обмеженою відповідальністю Оазис Суплай Авер?' яновою Оксаною Сергіївною .

За змістом укладених Договорів 1, 2 , 3, вказані правочини за своєю правовою природою є договорами про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності.

Відповідно до статті 1113 Цивільного кодексу України за договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах. Укладення договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності не впливає на ліцензійні договори, які були укладені раніше.

Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

Справа № 910/18867/17 розглядалась господарськими судами неодноразово.

За результатами нового розгляду Господарський суд міста Києва рішенням від 21.05.2019, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019, у справі № 910/18867/17 позов задовольнив частково.

Визнав недійсним договір про передачу виключних майнових прав на знаки для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_1 та свідоцтвом України НОМЕР_2 від 15.06.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Американський інститут лазерних технологій Аілаз та Товариством з обмеженою відповідальністю ОАЗИС СУПЛАЙ .

Визнав недійсним договір № 1 про передання (відчуження) виключних майнових прав на знак для товарів і послуг від 22.12.2016, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ОАЗИС СУПЛАЙ та Товариством з обмеженою відповідальністю АЙЛАЗ .

Визнав недійсним договір № 2 про передання (відчуження) виключних майнових прав на знак для товарів і послуг від 22.12.2016, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ОАЗИС СУПЛАЙ та Товариством з обмеженою відповідальністю АЙЛАЗ .

Зобов`язав Міністерство економічного розвитку і торгівлі України внести відомості до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно свідоцтва України, номер реєстрації m200512245, дата подання заявки: 18 жовтня 2005 року, повернувши реєстрацію торговельної марки на Товариство з обмеженою відповідальністю Американський інститут лазерних технологій АІЛАЗ .

Зобов`язав Міністерство економічного розвитку і торгівлі України внести відомості до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно свідоцтва України, номер реєстрації m200503214, дата подачі заявки: 25 березня 2005 року, повернувши реєстрацію торговельної марки на Товариство з обмеженою відповідальністю Американський інститут лазерних технологій АІЛАЗ .

Здійснив розподіл судових витрат.

В іншій частині позову відмовив.

Рішення суду першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що договір 1 всупереч вимогам частини 3 статті 238 Цивільного кодексу України було укладено представником відповідача-1 директором Авер`яновою Оксаною Сергіївною не в інтересах відповідача 1, а фактично в інтересах відповідача 4, представником якого Авер`янова О. С. одночасно була. Щодо вимог про визнання недійсним договорів 2 і 3, враховуючи висновки щодо недійсності договору 1, на підставі якого відповідач 1 передав відповідачу 4 виключні майнові права на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , оскаржувані договори 2 і 3 є такими, що укладені відповідачем 4 без необхідного обсягу цивільної дієздатності, що відповідно до вимог статей 203, 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання таких правочинів недійсними. Відносно позовних вимог в частині визнання недійсним рішення виконавчого органу Товариства з обмеженою відповідальністю Американський інститут лазерних технологій Аілаз щодо відчуження товарного знаку (знаку для товарів і послуг), що оформлено договором про передачу виключних майнових прав на знаки для товарів і послуг за свідоцтвом № НОМЕР_1 та свідоцтвом № НОМЕР_2 від 15.06.2015 то належним, ефективним та достатнім способом захисту порушених прав позивача є задоволення позовних вимог про визнання недійсними договорів 1, 2 та 3, оскільки правочин визнаний судом недійсним, згідно вимог статті 236 Цивільного кодексу України є недійсним з моменту його вчинення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю Айлаз звернулось з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 у справі № 910/18867/17.

В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначило, що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому мають бути скасовані, з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Зокрема, зазначає таке: позивачем на надано доказів, а судами не встановлено, відсутність належної компетенції та перевищення повноважень директором відповідача-1 при укладанні договору про перехід прав на знаки для товарів та послуг від 15.06.2015;

- відсутні докази, що оспорюваний правочин суперечив інтересам Товариства з обмеженою відповідальністю Американський інститут лазерних технологій Аілаз і був укладений виключно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Оазис Суплай ;

- суди попередніх інстанцій безпідставно звільнили позивача від обов?язку доведення свого особистого майнового інтересу, саме як заінтересованої особи, оскільки позивач не є стороною правочину, і не є особою, права якого зачіпаються оспорюваним правочином.

Позивач відзив на касаційну скаргу не подав. Подані позивачем 22.01.2020 та 05.02.2020 пояснення щодо касаційної скарги не беруться до уваги, оскільки подані поза межами строку встановленого для подання відзиву.

Інші учасники справи правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалися.

У судове засідання, призначене на 17.12.2020, сторони (їх представники) не з`явились, були своєчасно та належним повідомлені про дату, час та місце судового засідання шляхом надсилання рекомендованим листом з повідомленням про вручення ухвали Верховного Суду про поновлення касаційного провадження від 27.11.2020 позивачу за адресою, зазначеною ним у позовній заяві, та відповідачам за адресами, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у відповідності до частин другої, третьої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому в силу приписів частини сьомої цієї ж статті учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи відсутність заяви про зміну місця проживання від позивача, керуючись положеннями частини першої статті 202, частини третьої статті 222 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що неявка в судове засідання представників учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

Склад суду у даній справі визначений згідно з витягом з протоколу розподілу судової справи від 18.11.2019, 14.12.2020, наявних у в матеріалах справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до вимог статей 509, 510 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з приписами статей 92, 97 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Згідно зі статтею 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

Виходячи з аналізу вищенаведених норм, за договором, укладеним товариством, права та обов`язки набуває таке товариство як сторона договору. При цьому, правовий стан (сукупність прав та обов`язків) безпосередньо учасників цього товариства жодним чином не змінюється.

Повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов`язки юридичної особи (стаття 239 Цивільного кодексу України). Таке повноваження не належить до корпоративних прав учасника юридичної особи.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17, від 15.10.2019 у справі № 905/2559/17, від 03.12.2019 № 904/10956/16.

В ухвалах від 17.12.2019 у справі № 916/1731/18 та від 13.01.2020 у справі № 910/10734/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не вбачає підстав для відступу від правового висновку щодо застосування норм права, викладеного в зазначених постановах.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17 відступила від висновків викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 923/20/17, відповідно до яких укладення директором товариства договорів, сума яких перевищує визначену в статуті суму без передбаченої статутом згоди загальних зборів товариства порушує корпоративні права позивача на управління справами такого товариства, які полягають у наданні згоди учасниками товариства, оформленого рішенням загальних зборів учасників, на укладання таких договорів.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що повноваження органу управління товариства (на надання зазначеної згоди), який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які діяти від імені товариства не мають права.

Підписання виконавчим органом товариства договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди вищого органу цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що провадження у даній справі було зупинено до розгляду палатою для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 904/920/19 у зв`язку з необхідністю формування правової позиції щодо належного захисту прав учасників господарського товариства, частка яких у статутному капіталі становить 50 %.

Так, ухвалою Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 20.07.2020 наведену вище справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, за результатами розгляду якої Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 15.09.2020 у справі № 904/920/19 повернула зазначену справу для розгляду відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та зазначила про відсутність підстав для відступу від правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17, 15.10.2019 у справі № 905/2559/17, 03.12.2019 у справі № 904/10956/16.

У постанові від 13.11.2020 у справі № 904/920/19 Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду, посилаючись на наведені вище правові позиції Великої Палати Верховного Суду, наголосив, що належним способом захисту права учасника юридичної особи може бути подання ним позову в інтересах юридичної особи до її посадової особи про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, а у випадку недостатності розміру частки для звернення до суду - вихід з товариства і вимагання виплати вартості частки та подання позову до самого товариства та/або його учасників, якщо він вважає, що рішенням загальних зборів учасників товариства щодо відчуження майна йому було завдано збитків.

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що у даній справі позивач, як учасник Товариства з обмеженою відповідальністю Американський інститут лазерних технологій Аілаз , оскаржує укладені Товариством, в особі його директора, договори про передачу виключних майнових прав на знаки для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_1 та свідоцтвом України № НОМЕР_2, тобто за цими правочинами права та обов`язки набуваються самим Товариством як стороною договору, сукупність прав та обов`язків безпосередньо учасників цього Товариства укладенням товариством договору ніяк не змінюється.

Отже, підписання договорів директором Товариства з обмеженою відповідальністю Американський інститут лазерних технологій Аілаз Авер?яновою О.С., з перевищенням повноважень, може свідчити про порушення прав та інтересів самого Товариства, а не корпоративних прав його учасника, оскільки директор діяв саме від імені Товариства, а не його учасників.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність порушення спірними договорами прав та інтересів позивача, що є самостійною підставою для відмови у позові, суд вважає, що необхідності надавати оцінку законності спірних договорів немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Частиною 1 першою статті 311 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З врахуванням викладеного, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій припустилися неправильного застосування норм матеріального права касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Айлаз слід задовольнити, постановлені у справі № 910/18867/17 рішення та постанову скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Судові витрати

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 315 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із скасуванням рішень судів попередніх інстанцій та ухваленням нового рішення, підлягають перерозподілу судові витрати, а саме: підлягають стягненню з позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Айлаз витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 19 200,00 грн.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Айлаз задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 у справі № 910/18867/17 скасувати.

3. Ухвалити у справі № 910/18867/17 нове рішення. В позові відмовити повністю.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Айлаз (04073, м. Київ, проспект С. Бандери, 17/1, ідентифікаційний код: 40580541) витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 19 200 (дев?ятнадцять тисяч двісті) грн 00 коп.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді В. Студенець

О. Мамалуй