Рішення

від 09.10.2019 по справі 911/1277/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"09" жовтня 2019 р. Справа № 911/1277/19

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В.

за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К, дослідивши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДСЕРВІС ЛТД-К"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРШИЙ СТОЛИЧНИЙ

ХЛІБЗАВОД"

про стягнення 291 357,19 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДСЕРВІС ЛТД-К" звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРШИЙ СТОЛИЧНИЙ ХЛІБОЗАВОД" про стягнення 291 357,19 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем, як замовником, умов договору підряду № 01/11-188 від 01.11.2018 в частині здійснення оплати за виконані роботи у встановлений строк. Враховуючи наявну заборгованість відповідача позивачем подано зазначену позовну заяву про стягнення з останнього 275 687,92 грн. основного боргу, 11 771,87 грн. інфляційних втрат та 3897,40 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/1277/19 від 27.05.2019 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДСЕРВІС ЛТД-К" залишено без руху.

03.06.2019 від позивача надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 27.05.2019.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.06.2019 відкрито провадження по справі № 910/1277/19. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 10.07.2019, запропоновано відповідачу у строк протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позов у порядку, передбаченому статтею 178 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; докази направлення відзиву позивачу.

25.06.2019 від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування заперечення зазначає, що дійсно, підрядник виконав передбачені договором роботи на суму 275 9687,92 грн. включно з ПДВ, а замовник не мав змоги оплатити виконані роботи, у зв`язку з чим утворилась заборгованість. Однак, відповідач звертає увагу, що і позивач і відповідач є платниками податку на додану вартість. Ціна договору, вартість виконаних позивачем робіт включає в себе 20% ПДВ, що зазначено і в п.4.2 договору. Отже, відповідач, як замовник, мав можливість, за умови належної реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, сформувати податковий кредит по операції в розмірі 45 947,99 грн. (20% від вартості виконаних робіт). На сьогоднішній день (протягом півріччя після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт) позивач так і не зареєстрував податкову накладну по виконаним роботам, грубо порушивши ст. 201 Податкового кодексу України, чим згідно умов договору зменшив існуючу заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи до 229 739,93грн. Враховуючи наведене, відповідач вказує, що зменшується відповідно і розмір 3% річних та інфляційних втрат. Відповідач вказує, що загальна сума позову складає 242 798,28 грн.

27.06.2019 позивачем подано до канцелярії суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДСЕРВІС ЛТД-К", окрім заявлених позовних вимог, ще просить суд стягнути з відповідача 18 379,19 грн. збитків.

Представник відповідача 10.07.2019 в судове засідання не з`явився, вимоги ухвали про відкриття провадження у справі не виконав, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, проте 03.07.2019 подав до канцелярії суду клопотання про розгляд справи без його участі та 10.07.2019 - відзив на заяву про збільшення позовних вимог.

10.07.2019 в судовому засіданні оголошено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 24.07.2019, яка занесена до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 10.07.2019 повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "БУДСЕРВІС ЛТД-К" заяву про збільшення розміру позовних вимог вих. № 26 від 26.06.2019 з доданими до неї документами з мотивів, викладених в ухвалі суду.

З метою повідомлення відповідача про дату судового засідання, 11.07.2019 судом складено ухвалу-повідомлення, яку направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером 0103269405884. Зазначену ухвалу отримано адресатом 17.07.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

24.07.2019 до суду надійшла від позивача заява, в якій останній просив не відкладати розгляд справи і розглядати її за відсутності і позивача і відповідача.

В судове засідання 24.07.2019 учасники судового процесу не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

24.07.2019 в судовому засіданні оголошено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 07.08.2019, яка занесена до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення позивача та відповідача про дату судового засідання, 25.07.2019 судом складено ухвалу-повідомлення, яку направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адреси місцезнаходження позивача та відповідача. Зазначену ухвалу отримано адресатами 31.07.2019 та 07.08.2019, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

В судове засідання 07.08.2019 учасники судового процесу не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

07.08.2019 в судовому засіданні оголошено ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого судового засідання на 05.09.2019, яка занесена до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення позивача та відповідача про дату судового засідання, 08.08.2019 судом складено ухвалу-повідомлення, яку направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адреси місцезнаходження позивача та відповідача. Зазначену ухвалу отримано адресатами 14.08.2019 та 15.08.2019, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

В судове засідання 05.09.2019 учасники судового процесу не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 05.09.2019, з огляду на закінчення строку проведення підготовчого провадження та з урахуванням вирішення всіх питань, які зазначені у ст. 182 ГПК України, суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 09.10.2019.

З метою повідомлення позивача та відповідача про дату судового засідання, 05.09.2019 судом складено ухвалу-повідомлення, яку направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адреси місцезнаходження позивача та відповідача. Зазначену ухвалу отримано адресатами 12.09.2019 та 13.09.2019, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

13.09.2019 позивачем подано до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

09.10.2019 учасники судового процесу в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п. 1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України Про міжнародні договори України і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, подав до суду відзив на позов, а відтак скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 09.10.2019 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДСЕРВІС ЛТД-К" (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕРШИЙ СТОЛИЧНИЙ ХЛІБОЗАВОД" (далі - підрядник, позивач) укладено договір підряду № 01/11-18 (далі - договір). Відповідно до п. п. 1.1 - 1.3 якого сторони узгодили, що на умовах та в порядку, визначених цим договором, підрядник за завданням замовника, на свій ризик, зобов`язується виконати і здати замовнику додаткові роботи №8 для ТОВ "Перший столичний хлібозавод" в с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської обл., Нове будівництво, а замовник зобов`язується прийняти такі роботи і оплатити їх на умовах цього договору. Під виконанням робіт в даному договорі розуміється: проведення будівельних робіт згідно зведених кошторисних розрахунків будівництва; роботи виконуються підрядником з матеріалів підрядника.

Відповідно до п. п. 2.1-2.2, 2.4-2.5 договору, загальний термін виконання робіт складає 30 календарних днів. Підрядник здійснює поставку матеріалів в строк протягом 3 (три) робочих дня з моменту зарахування авансового платежу відповідно до п. 4.4.1. Результати виконаних підрядником робіт оформляються актом прийому-передачі виконаних робіт. Датою закінчення виконання робіт за цим договором є дата підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт, з наданням підрядником замовнику комплекту документів на результат будівельних робіт. Замовник повинен негайно після отримання акту прийому-передачі приступити до прийняття виконаних робіт. У випадку, якщо в чотириденний термін з дня отримання акту він не по верне підряднику один підписаний його примірник або письмову вмотивовану відповідь щодо підстав непогодження акту в зазначений термін, такий акт прийому-передачі вважається погодженим і підписаним замовником.

Судом встановлено, що позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи на загальну суму 275 687,92 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за 01.11.2018-31.11.2018 на суму 158 982,58 грн. та на суму 116 705,34 грн., копії яких долучені до матеріалів справи. Зазначені акти з боку відповідача підписані та скріплені печаткою товариства без будь-яких зауважень та заперечень.

Відповідно до п. 4.1 та п. 4.2 договору, договірна ціна робіт за цим договором складає 169 599,83 гривень. Загальна вартість робіт визначається після їх завершення та прийому замовником за актом приймання-передачі виконаних робіт. Розрахунок видів та вартості робіт надано в кошторисі до цього договору та включає ПДВ. Оплата за цим договором здійснюється замовником підряднику платіжними дорученнями на поточний рахунок підрядника у національній валюті України: - оплата авансу в розмірі 100% від кошторису за 3 дні перед початком виконання робіт; - всі наступні розрахунки виконуються - протягом 5 (п`яти) банківських днів після підписання проміжних актів прийому-передачі виконаних робіт.

Згідно з п. п. 11.1-11.3 договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 11.1. цього договору та діє до повного виконання сторонами своїх обов`язків за договором. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір підряду № 01/11-18 від 01.11.2018, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором будівельного підряду.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно статті 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Судом встановлено, що позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи на загальну суму 275 687,92 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за 01.11.2018-31.11.2018 на суму 158 982,58 грн. та на суму 116 705,34 грн., копії яких долучені до матеріалів справи. Зазначені акти з боку відповідача підписані та скріплені печаткою товариства без будь-яких зауважень та заперечень.

З огляду на вищенаведене, господарський суд зазначає, що позивачем виконано свої зобов`язання в частині виконання будівельних робіт в повному обсязі та належним чином, а відповідачем зазначені роботи прийнято без будь-яких зауважень та заперечень. Протилежного суду не доведено.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно зі ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Відповідно до п. 4.1 та п. 4.2 договору, договірна ціна робіт за цим договором складає 169 599,83 гривень. Загальна вартість робіт визначається після їх завершення та прийому замовником за актом приймання-передачі виконаних робіт.

Матеріалами справи підтверджено, що загальна вартість робіт, виконаних позивачем складає 275 687,92 грн.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно з ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України, оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до п. 4.2 договору, оплата за цим договором здійснюється замовником підряднику платіжними дорученнями на поточний рахунок підрядника у національній валюті України: - оплата авансу в розмірі 100% від кошторису за 3 дні перед початком виконання робіт; - всі наступні розрахунки виконуються - протягом 5 (п`яти) банківських днів після підписання проміжних актів прийому-передачі виконаних робіт.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що сплата авансу відповідачем здійснена не була. Між тим, пунктом 2.1.1 договору визначено, що підрядник здійснює поставку матеріалів в строк протягом 3 робочих днів з моменту зарахування авансового платежу.

Одночасно, як свідчать матеріали справи та встановлено судом раніше, відповідач не відмовився прийняти роботи, розпочаті та завершені позивачем без отримання передбаченого договором авансу.

Відповідно до частин 1, 4 ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, посилання відповідача на те, що в результаті нездійснення позивачем реєстрації податкової накладної відповідач не мав змоги сформувати податковий кредит, та відповідно до пункту 8.7 договору мав право притримати оплату, судом відхиляються, з огляду на наступне.

По-перше, за умовами пункту 8.7 договору, замовник мав право притримання оплати лише в розмірі податку на додану вартість, а не в повному обсязі. По-друге, саме відповідач порушив свої господарські зобов`язання, не виконавши обов`язку щодо оплати авансу в розмірі 100% кошторису. Крім того, відносини податкового обліку та звітності регулюються Податковим кодексом України, який передбачає спеціальні санкції за прострочення або відсутність реєстрації податкових накладних, і вказані відносини не є предметом розгляду у даній справі.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2019 у справі № 911/1278/19.

З урахуванням вищенаведене у сукупності, та керуючись нормами чинного законодавства України, господарський суд встановив, що строк оплати виконаних позивачем робіт, настав.

В свою чергу, відповідач доказів оплати виконаних позивачем робіт не надав, твердження ТОВ "Будсервіс ЛТД-К" не спростував.

При цьому, позивачем направлено відповідачу претензію вих. № 6 від 22.02.2019 з вимогою оплатити існуючу заборгованість, яка залишена останнім без задоволення (докази направлення наявні у матеріалах справи).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 275 687,92 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача за прострочення оплати 3% річних в сумі 3 897,40 грн. та інфляційні втрати у сумі 11 771,87 грн.

Господарський суд, здійснивши перерахунок 3 % річних в межах періоду розрахунку позивача, з урахуванням встановлених дат прострочення платежів, приходить до висновку, що позовні вимоги, в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 3 897,39 грн., а інфляційні втрати підлягають повному задоволенню.

Крім того, відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 4 370,36 грн.

Щодо заявленого клопотання відповідача про відстрочення існуючої заборгованості, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтовуючи наявність підстав для відстрочення виконання рішення по справі, боржник зазначає, що у зв`язку із великими матеріальними затратами, спрямованими відповідачем на будівництво нового цеху, та виділення даного цеху у нову юридичну особу, відповідач не має можливості негайно погасити існуючу заборгованість перед позивачем.

Разом з тим, судом відхиляються доводи відповідача з огляду на наступне.

Положеннями ч. 3 ст. 331 ГПК України унормовано, що підставою для встановлення відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 ГПК України).

Заява про відстрочку виконання рішення розглядається за правилами Господарського процесуального кодексу України, тому заявник повинен надати докази наявності обставин, що передбачені ст. 331 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 7.2 Постанови №9 від 17.10.2012 пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України встановлено, що вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Отже, в основу рішення про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання.

Відповідно до приписів ст. 218 Господарського кодексу України, не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Пунктом 7.2 Постанови № 9 від 17.10.2012 Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України встановлено, що вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Суд зазначає, що відсутність коштів у відповідача не є виключною обставиною, яка може слугувати підставою для відстрочення існуючої заборгованості.

Враховуючи все вищезазначене у сукупності, господарський суд зазначає, що наведені заявником обставини в обґрунтування заяви про відстрочку існуючої заборгованості не є винятковими в розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України, які б доводили неможливість своєчасного виконання судового рішення та які б могли бути підставою для відстрочення виконання рішення суду по справі № 911/1277/19.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший столичний хлібозавод" (місцезнаходження: 07354, Київська обл., Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Соборна, буд. 85; код ЄДРПОУ 31484879) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс ЛТД-К" (місцезнаходження: 29001, м. Хмельницький, вул. Шевченка, буд. 34, кімната 230; код ЄДРПОУ 38807929) 275 687,92 грн. основного боргу, 3 897,39 грн. 3% річних, 11 771,87 грн. інфляційних втрат та 4 370,36 грн. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Відмовити в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший столичний хлібозавод" про відстрочку погашення існуючої заборгованості.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його підписання.

Повний текст рішення складено та підписано 21.10.2019.

Суддя Л.В. Сокуренко