Рішення

від 21.10.2019 по справі 420/1837/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/1837/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки-відмови та рішення, -

В С Т А Н О В И В:

28 березня 2019 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці ДФС № UA500170/2019/00057 від 22.02.2019 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Одеської митниці ДФС № UA500000/2019/000270/2 від 22.02.2019 року.

Ухвалою суду від 01 квітня 2019 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у даній адміністративній справі.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку ст. 262 КАС України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем придбано для власного користування транспортний засіб у Федеративній Республіці Німеччини. Так, позивачем був отриманий рахунок №01/01/2019 від 18 січня 2019 року у фірмі Eugen Wagner Фрайхат 50а 13597 Берлін (податковий номер 13/576/00817). Відповідно до зазначеного рахунку ОСОБА_1 згідно умов поставки отримує наступний автомобіль, що був у використанні: VW Passat 1,8 TSI132 кВт, загальна сума нетто/експорт 10600 ЄВРО.

Відповідно до зазначеного рахунку вказана сума була отримана готівкою на місті, дата поставки 18 січня 2019 року.

01 лютого 2019 року вказаний транспортний засіб був переміщений через митний кордон України під керуванням позивача, про що на зазначеному рахунку №01/01/2019 від 18 січня 2019 року був поставлений відповідний штамп Львівської митниці ДФС під митним контролем .

03 січня 2019 року позивачем був укладений договір про надання послуг митного брокера №03012019 з фірмою ТОВ МТЛ КОМПАНІ.

Представником позивача Поповим А.О. , 28 січня 2019 року подано до Одеської митниці ДФС електрону митну декларацію №UA500170/2019/005586 для митного оформлення транспортного засобу, марки VOLKSWAGEN , модель PASSAT, колір чорний, 2018 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , тип двигуна бензиновий, об`єм двигуна 1798 см3, ціна товару 10600 ЄВРО.

За результатами перевірки митної декларації та доданих документів, державним інспектором Одеської митниці ДФС Скляруком А.В., складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA500170/2019/00057.

22 лютого 2019 року державним інспектором Одеської митниці ДФС Чебан Є.А. було прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000270/2, в якому вказано скориговану вартість в розмірі 21852,00 ЄВРО.

Позивач не погоджується з прийнятими рішеннями, оскільки позивачем до митного оформлення було надано всі необхідні документи для підтвердження ціни товару 10600 ЄВРО, в свою чергу відповідач протиправно скоригував митну вартість товару.

Зважаючи на вищевикладене, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

22 квітня 2019 року до суду надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача з позовними вимогами та обґрунтуванням позову не згоден, зазначає, що твердження позивача викладені у позовній заяві не відповідають дійсності, та є надуманими.

Так, представник відповідача зазначив, що під час митного контролю товарів за митною декларацією (МД) № UA500170/2019/002966 від 05.02.2019 програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості.

Також, відповідачем було встановлено, що в поданих декларантом документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці ДФС разом з митною декларацією (МД) № UA500170/2019/002966 від 05.02.2019 містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а декларантом або уповноваженою особою декларанта не подано додаткових документів, які були витребувані митницею згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Суд зазначає, що у відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів поданих до митного оформлення позивачем за митною декларацією №UA500170/2019/002966 від 05.02.2019 року було встановлено, що в поданих документах не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складової митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Відповідач, у відзиві на позовну заяву зазначив, що Одеською митницею ДФС було повідомлено позивача про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, однак, декларантом або уповноваженою особою декларанта не подано додаткових документів, які були витребувані митницею згідно з переліком та відповідно до умов, визначених у ч.ч.2-4 ст.53 Митного кодексу України.

Однак, до суду не було надано копії вказаного повідомлення та доказів направлення на адресу позивача відповідного повідомлення.

04 липня 2019 року, з метою повного та всебічного з`ясування обставин у справі, суд дійшов висновку про необхідність витребувати з Одеської митниці ДФС належним чином засвідчені копії повідомлення, направленого Одеською митницею ДФС на адресу позивача, в якому зазначено про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів за митною декларацією №UA500170/2019/002966 від 05.02.2019 року та доказів отримання позивачем, повідомлення Одеської митниці ДФС, в якому зазначено про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів за митною декларацією №UA500170/2019/002966 від 05.02.2019 року, про що винесено відповідну ухвалу. Крім того, згідно ухвали суду від 04 липня 2019 року суд вирішив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

На виконання вимог ухвали суду від 04 липня 2019 року відповідачем 12.07.2019 року надано до суду відповідні докази (а.с. 94-99).

У судовому засіданні 25.09.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, про що постановлено відповідну протокольну ухвалу занесену до протоколу судового засідання.

У судове засідання 02.10.2019 року сторони не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином та завчасно.

Згідно із ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, у зв`язку із неприбуттям у судове засідання всіх учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, а також за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, наданих заяв по суті справи і доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено та не заперечувалось сторонами під час розгляду справи, що позивачем був отриманий рахунок №01.01.2019 від 18 січня 2019 року у фірмі Eugen Wagner Фрайхат 50а 13597 Берлін (податковий номер 13/576/00817). Відповідно до зазначеного рахунку ОСОБА_1 згідно умов поставки отримує автомобіль, що був у використанні: VW Passat 1,8 TSI132 кВт, загальна сума нетто/експорт 10600,00 ЄВРО. Відповідно до зазначеного рахунку вказана сума була отримана готівкою на місті, дата поставки 18 січня 2019 року. 01 лютого 2019 року вказаний транспортний засіб був переміщений через митний кордон України під керуванням позивача, про що на зазначеному рахунку №01/01/2019 від 18 січня 2019 року був поставлений відповідний штамп Львівської митниці ДФС під митним контролем .

В подальшому позивачем був укладений договір про надання послуг митного брокера №03012019 від 03 січня 2019 року з фірмою ТОВ МТЛ КОМПАНІ , код ЄДРПОУ 41928076. На виконання умов вказаного договору до Одеської митниці ДФС уповноваженою особою подано електрону митну декларацію №UA500170/2019/005586 для митного оформлення транспортного засобу, марки VOLKSWAGEN , модель PASSAT, колір чорний, 2018 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , тип двигуна бензиновий, об`єм двигуна 1798 см3, ціна товару 10600,00 ЄВРО. Відповідно до графи 31 електронної митної декларації КТЗ має наступні пошкодження: капот пошкоджено градом, скло вітрове переднє, крило переднє праве пошкоджено градом, двері передні праві пошкоджено градом, двері задні праві пошкоджено градом, дзеркало заднього огляду праве, дзеркало заднього огляду ліве, крило заднє ліве пошкоджено градом, крило заднє праве пошкоджено градом, кришка багажника пошкоджено градом ліхтар правий зовнішній, ліхтар лівий внутрішній, дах пошкоджено градом. До митної декларації позивачем також надано рахунок №01.01.2019 від 18 січня 2019 року, сертифікат про походження товару D 1307511 від 11 січня 2019 року, Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів UA20903/2019/07989 від 01 лютого 2019 року, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №34/V/19 від 05 лютого 2019 року, договір про надання послуг митного брокера №03012019 від 03 січня 2019 року, паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 від 04.11.1997 року, посвідчення про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , фотографії, квитанція про сплату за митне оформлення у розмірі 110 700 грн.

За результатами перевірки митної декларації та доданих документів, державним інспектором Одеської митниці ДФС Скляруком А.В., складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA500170/2019/00057.

22 лютого 2019 року державним інспектором Одеської митниці ДФС Чебан Є.А. було прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000270/2, в якому вказано скориговану вартість в розмірі 21852,00 ЄВРО.

В рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем причину відмови вказано, що було проведено аналіз баз даних ЄАІС Держмитслужби України, за допомогою якої встановлено, що вартість колісного транспортного засобу, що оцінюється є більшою, окрім цього також враховано форму контролю 106-2 відповідно до якої Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення MB за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість - 24450,00. Враховуючи вищезазначене та наявну в органі доходів і зборів інформацію митну вартість даного товару скориговано до рівня 21 852 евро, що складає 25 010,00 доларів США на дату подання митної декларації.

Позивачем 28 лютого 2019 року була здійснена доплати за митне оформлення у розмірі 109200,00 грн. Разом з тим, з прийнятими рішеннями, а саме карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці ДФС № UA500170/2019/00057 від 22.02.2019 року та рішенням про коригування митної вартості товарів Одеської митниці ДФС № UA500000/2019/000270/2 від 22.02.2019 року позивач не погоджується, вважає їх протиправними та необґрунтованими, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 року (надалі - МК України).

За приписами ч.1 ст.246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно ч.1 ст.248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом з`явлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч.1 ст. 257 МК України).

Відповідно до ч.6 ст.257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.52 МК України з`явлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч.5 ст.58 МК України).

За змістом ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).

Згідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Щодо документів, необхідність подання яких вимагав відповідач, а саме банківські платіжні документи, суд вважає їх витребування безпідставним, з таких підстав.

Згідно ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 коментованої статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 МК України).

Згідно частини 5 вказаної статті МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57 МК України).

За приписами ч.1 ст.58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно частин 2, 3 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1 статті 54 МК України).

У відповідності до ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

При цьому, відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Разом з тим, відповідно до ч.7 ст.54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана позивачем у митній декларації, визначено за основним методом, а до самої митної декларації подано, рахунок №01.01.2019 від 18 січня 2019 року, сертифікат про походження товару D 1307511 від 11 січня 2019 року, Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів UA20903/2019/07989 від 01 лютого 2019 року, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №34/V/19 від 05 лютого 2019 року, договір про надання послуг митного брокера №03012019 від 03 січня 2019 року, паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 від 04.11.1997 року, посвідчення про реєстрацію транспортного засобу серії OD НОМЕР_4 , фотографії, квитанція про сплату за митне оформлення у розмірі 110 700 грн., якими підтверджується заявлені відомості про митну вартість транспортного засобу за ціною договору.

Коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу відповідачем проведено у зв`язку з неможливістю надати касовий або товарний чек (квитанцію, інший еквівалентний по змісту документ, який підтверджує сплачений за товар суму).

Однак, суд вказує на протиправність зроблених відповідачем висновків про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом за ціною договору. Така протиправність, на переконання суду, обґрунтовується наданням декларантом документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.

Так, суд зазначає, що відповідач, реалізовуючи своє право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого частиною 5 статті 54 МК України, не довів перед судом про наявність жодних застережень щодо застосування у спірних відносинах першого методу, визначених у частинах 1 і 2 статті 58 МК України, в тому числі в частині не підтвердження позивачем документально відповідних відомостей про митну вартість товару, чи будь-якої іншої її складової, яка є обов`язковою при відповідному обчисленні митної вартості.

До того ж, відповідач не зміг аргументовано довести, що заявлені позивачем відомості про митну вартість автомобіля є неповними та/або недостовірними, у тому числі обґрунтувати неправильне визначення позивачем митної вартості товару.

Крім того, відповідачем ні під час декларування спірного товару, ні під час судового розгляду справи не зазначено документи, вказані у частині 2 статті 53 МК України, і які подані позивачем як декларантом при митному оформленні транспортного засобу, в яких наявні розбіжності, ознаки підробки або не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за автомобіль.

Суд звертає увагу, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 11.09.2012 року (реєстраційний №26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Як зазначав відповідач, що під час митного оформлення імпортованого автомобіля декларантом не були надані всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору (основним методом). Зокрема, не були представлені розрахункові документи, що свідчать про оплату вартості автомобіля. У зв`язку з чим, митним органом були витребувані від декларанта додаткові документи, які позивачем за результатами проведених консультацій не надані. За вказаних обставин, як стверджує відповідач, у нього виник обґрунтований сумнів щодо неправильного визначення декларантом митної вартості товару, оскільки представлені разом з митною декларацією документи лише декларували вартість автомобіля, однак не підтверджували його сплату.

Водночас, надаючи оцінку вказаним обставинам, суд зазначає, що системний аналіз змісту документів наданих до митного оформлення та до суду, підтверджує що позивач сплатив нерезиденту його вартість готівкою в сумі 10600 Євро.

Розрахунок через фінансову установу не здійснювався, а відтак не існують будь-які банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, на необхідності подання яких наполягав відповідач.

На спростування даного висновку відповідач не надав жодного доказу.

За змістом п.2 ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, серед іншого, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Із встановлених при розгляді справи обставин суд констатує, що уповноваженою особою декларантом (позивачем) подано усі документи згідно з переліком (частина 2 статті 53 МК України) та у поданих документах наявні усі відомості, що підтверджують числові значення складової митної вартості товару та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена готівкою за такий транспортний засіб.

Таким чином, за умови подання позивачем при декларуванні автомобіля документів., за змістом яких позивач сплатив його вартість в сумі 10600 Євро готівкою, а продавець дану готівку отримав, у відповідача не було обґрунтованих підстав вважати, що має місце заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товару, у тому числі невірне визначення митної вартості такого товару.

З урахуванням наведеного, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Оцінюючи подані позивачем документи в сукупності, відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.

Щодо доводів відповідача на підтвердження правомірності коригування митної вартості автомобіля суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (ч. 2 ст. 64 МКУ).

Разом з тим, застосувавши у спірних правовідносинах резервний метод визначення митної вартості (ст.64 МК України), відповідач використав інформацію з ПІК ЄАІС, оскільки це прямо передбачено Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Мінфіну України від 24.05.2012р. №598 (надалі Правила №598).

Згідно з пунктом 2.1 Правил №598, у рішенні вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів); посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Між тим, як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено лише про неможливість застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації. Доказів в підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як цього вимагають митні процедури, відповідачем суду не надано.

Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Крім того, суд зазначає, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

На підставі системного аналізу вказаних законодавчих положень суд дійшов висновку, що, виходячи з принципу послідовності, передбаченого статтею 57 МК України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому, застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених статтею 64 МК України можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п`яти.

Разом з тим, доказів того, що відповідач провів необхідну консультацію у належний спосіб, матеріли справи не містять. Саме лише посилання на проведення консультації не можна вважати таким, що відповідає нормам закону.

Відповідно до ч.2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідач, здійснюючи коригування митної вартості товару, застосував метод визначений ст.64 МК України.

Разом з тим, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 64 МК України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера.

Суд критично оцінює посилання відповідача на розділ 5 вказаних Методичних рекомендацій Джерела довідкової інформації, які можуть бути використані під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків, який передбачає можливість використання інформації отриманої з мережі Інтернет.

Наразі, суд вважає протиправним застосування відповідачем у своїй роботі Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом ДФС від 11.09.2015р. №689, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 117 Конституції України нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.

Питання державної реєстрації нормативно-правових актів регулюється Указом Президента України від 03.10.92 №493 Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, що був прийнятий з метою впорядкування видання міністерствами, іншими органами виконавчої влади нормативно-правових актів, забезпечення охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, підприємств, установ та організацій.

Спеціальний порядок державної реєстрації нормативно-правових актів установлено Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92р. №731.

Критерієм чинності таких актів та їх застосування є державна реєстрація нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та занесення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, який запроваджений згідно з Указом Президента України від 27.06.96р. № 468.

Натомість, Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом ДФС від 11.09.2015р. №689 не пройшли державну реєстрацію у Міністерстві юстиції України, а отже не можуть бути застосовані відповідачем у спірних правовідносинах.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Суд вважає, що відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним у розмірі 21852 євро внаслідок проведеного коригування митної вартості за резервним методом. Відповідач не довів, що товар за такою митною вартістю дійсно був ввезений на територію України. Тому з огляду на приписи частини другої статті 77 КАС України, позов підлягає задоволенню повністю.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 768 грн. 40 коп. (а.с.4).

Таким чином, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 768 грн. 40 коп.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) до Одеської митниці ДФС (вул. Гайдара, 21А, м. Одеса, код ЄДРПОУ 39441717) про визнання протиправними та скасування картки-відмови та рішення- задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці ДФС № UA500170/2019/00057 від 22.02.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Одеської митниці ДФС № UA500000/2019/000270/2 від 22.02.2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 768 грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Корой С.М.

.