Постанова

від 21.01.2020 по справі 420/1837/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/1837/19 Головуючий в 1 інстанції: Корой С.М.

Дата і місце ухвалення: 21.10.2019р., м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Лук`янчук О.В.

(у зв`язку із неявкою сторін у судове засіданні,

справа розглядається в порядку ст. 311 КАС України)

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці ДФС на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки-відмови та рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

28 березня 2019 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС, в якому позивач просив суд:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці ДФС № UA500170/2019/00057 від 22.02.2019 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Одеської митниці ДФС № UA500000/2019/000270/2 від 22.02.2019 року.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що позивачем придбано для власного користування транспортний засіб у Федеративній Республіці Німеччини, що підтверджується відповідним рахунком №01/01/2019 від 18 січня 2019 року у фірмі Eugen Wagner Фрайхат 50а 13597 Берлін (податковий номер 13/576/00817) згідно якого ОСОБА_1 за умовами поставки отримує наступний автомобіль, що був у використанні: VW Passat 1,8 TSI132 кВт, загальна сума нетто/експорт 10600 Євро, загальна сума отримана готівкою на місті, дата поставки 18 січня 2019 року.

01 лютого 2019 року вказаний транспортний засіб був переміщений через митний кордон України під керуванням позивача, про що на зазначеному рахунку №01/01/2019 від 18 січня 2019 року був поставлений відповідний штамп Львівської митниці ДФС під митним контролем .

03 січня 2019 року позивач уклав договір про надання послуг митного брокера №03012019 з фірмою ТОВ МТЛ КОМПАНІ .

Представником позивача ОСОБА_2 А.О., 28 січня 2019 року подано до Одеської митниці ДФС електрону митну декларацію №UA500170/2019/005586 для митного оформлення транспортного засобу, марки VOLKSWAGEN , модель PASSAT, колір чорний, 2018 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , тип двигуна бензиновий, об`єм двигуна 1798 см3, ціна товару 10600 ЄВРО.

За результатами перевірки митної декларації та доданих документів, державним інспектором Одеської митниці ДФС Скляруком А.В., складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA500170/2019/00057, а державним інспектором Одеської митниці ДФС Чебан Є.А. прийнято рішення від 22 лютого 2019 року про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000270/2, в якому вказано скориговану вартість в розмірі 21852,00 ЄВРО, оскільки останнім до митного оформлення було надано всі необхідні документи для підтвердження ціни товару 10600 ЄВРО.

Вважаючи картку відмови в прийнятті митної декларації та рішення державного інспектора Одеської митниці ДФС протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці ДФС № UA500170/2019/00057 від 22.02.2019 року. Визнано протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Одеської митниці ДФС № UA500000/2019/000270/2 від 22.02.2019 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 768 грн. 40 коп.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції Одеська митниця ДФС подала апеляційну скаргу у якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, стягнути з ОСОБА_1 на користь Одеської митниці ДФС всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що надані позивачем документи мали розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Дані обставини виключали можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до ч.1 ст.54 МК України, від 13.03.3012р. №4495-VІ та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст.53 МК України додаткові документи та відомості.

Також, апелянт вказує, що судом першої інстанції не враховано, що адміністративний позов ОСОБА_1 не відповідає положенням ч.3 ст.6 Закону 3країни "Про судовий збір", вимогам ч.3 ст.161, ч. 13 ст.171, п.7, ч1 ст.240 КАС України.

Крім того, апелянт зазначає, що додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів ОСОБА_1 або його уповноваженим представником до Одеської Митниці ДФС надано не було, що судом першої інстанції також не враховано.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 придбав для власного користування транспортний засіб у Федеративній Республіці Німеччини за рахунком №01/01/2019 від 18 січня 2019 року у фірмі Eugen Wagner Фрайхат 50а 13597 Берлін (податковий номер 13/576/00817) відповідно до якого ОСОБА_1 згідно умов поставки отримує наступний автомобіль, що був у використанні: VW Passat 1,8 TSI132 кВт, загальна сума нетто/експорт 10600 ЄВРО, вказана сума була отримана готівкою на місті.

01 лютого 2019 року зазначений транспортний засіб був переміщений через митний кордон України під керуванням позивача, про що на зазначеному рахунку №01/01/2019 від 18 січня 2019 року був поставлений відповідний штамп Львівської митниці ДФС «під митним контролем» .

03 січня 2019 року ОСОБА_1 уклав договір про надання послуг митного брокера №03012019 з фірмою ТОВ «МТЛ КОМПАНІ.

28 січня 2019 року ОСОБА_1 через уповноваженого митного брокера ОСОБА_2 А.О. подав до Одеської митниці ДФС електрону митну декларацію №UA500170/2019/005586 для митного оформлення транспортного засобу, марки « VOLKSWAGEN» , модель PASSAT, колір чорний, 2018 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , тип двигуна бензиновий, об`єм двигуна 1798 см3, ціна товару 10600 ЄВРО.

За результатами перевірки митної декларації та доданих документів, державним інспектором Одеської митниці ДФС Скляруком А.В., складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA500170/2019/00057.

22 лютого 2019 року державним інспектором Одеської митниці ДФС Чебан Є.А. прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000270/2, в якому вказано скориговану вартість в розмірі 21852,00 ЄВРО.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що у позивача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, що відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним у розмірі 21852 євро внаслідок проведеного коригування митної вартості за резервним методом, а також не доведено, що товар за такою митною вартістю дійсно був ввезений на територію України.

Колегія суддів апеляційної інстанції, погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно з ч.2 та 3 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно зі ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій ст. 58 цього Кодексу.

Так, ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи заявлена митна вартість у митній декларації визначена представником позивача ОСОБА_3 у 10600 євро.

Статтею 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

До митної декларації позивачкою додано: рахунок №01/01/2019 від 18 січня 2019 року (відповідно до якого розрахунок відбувався готівкою на місці загальною сумою нетто/експорт 10600,00 Євро), сертифікат походження транспортних засобів UA20903/2019/07989 від 01 лютого 2019 року, експертний висновок, №34/V/19 від 05 лютого 2019 року, договір про надання послуг митного брокера №03012019 від 03 січня 2019 року, паспорт громадянина України, посвідчення про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , фотографії, квитанцію про сплату за митне оформлення у розмірі 110 700,00 грн. (сто десять тисяч сімсот гривень).

Зважаючи на те, що розрахунок через фінансову установу не здійснювався, відповідно до рахунку №01/01/2019 від 18 січня 2019 року, не могли існувати будь-які банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

За таких обставин, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги, що документи приєднані до митної декларації не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Крім того позивач не мав можливості на вимогу контролюючого органу надати додаткові документи для підтвердження числового значення вартості товару на вимогу відповідача, оскільки надав усі документи, які він мав від придбання вказаного вище транспортного засобу.

Щодо посилань апелянта на ч.2 ст. 368 МК України якою передбачено, що при визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України колегія суддів зазначає наступне.

Так, пунктом 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Тобто витрати на транспортування підлягають підтвердженню, якщо вони ще не були включені у вартість товару, що перевозиться.

Відповідно раніше згаданого рахунку №01/01/2019 від 18 січня 2019 року доданого позивачем до митної декларації, витрати на транспортування товару включені у вартість товару, про що відповідачу могло бути відомо із зазначеного документу, а страхування транспортного засобу до моменту перетинання ними митного кордону України не є обов`язковим видом страхування передбаченим ст.7 Закону України "Про страхування" від 07.03.1996 № 85/96-ВР.

Таким чином, встановлені обставини не виключали можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до ч.1 ст.54 МК України, а тому не було необхідності запитувати від декларанта додаткові документи та відомості які не могли існувати.

Також колегія суддів не погоджується з доводами апелянта стосовно неможливості визначення митної вартості за ціною договору та необхідність застосування резервного методу визначення митної вартості товару колегія суддів.

Частинами 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч. третьою ст. 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до ч. сьомої цієї ст.; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Тобто, відповідно до норм Митного кодексу України, митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Також, згідно з пунктом 2.1 Правил №598, у рішенні вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів); посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що у ньому зазначено лише про не можливість застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації, при цьому не надано доказів на підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки існування відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як цього вимагають митні процедури.

Також, в рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем відсутні порівняльні характеристики оцінюваного товару та подібного товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, також, відсутні докази того, що відповідач провів необхідну консультацію у належний спосіб, а одне лише посилання на проведення консультації не можна вважати таким, що відповідає нормам закону.

Оцінюючи вище викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виходячи з принципу послідовності, передбаченого статтею 57 МК України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому, застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених статтею 64 МК України можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п`яти.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідач, здійснюючи коригування митної вартості товару, застосував метод визначений ст.64 МК України.

Проте, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 64 МК України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера.

Між тим, позивачем до митної декларації було надано висновок експерта №34/V/18 DSL 05.02/2019 року, яким встановлена ринкова вартість транспортного засобу марки VOLKSWAGEN , модель PASSAT, колір чорний, 2018 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , який завозиться з Німеччини на митну територію України у сумі 10600,00 (десять тисяч шістсот) євро.

Доводи апелянта щодо зазначений висновок експерта не відноситься до належних та допустимих доказів, колегія суддів не приймає до уваги так само, як не вважає даний висновок належним доказом по справі, а лише прикладом можливого визначення реальної ціни товару з врахуванням віку та пошкоджень.

За таких обставин колегія суддів погоджується з судом першої інстанції., який дійшов висновку про задоволення позовних вимог зважаючи на необґрунтованість ціни визначеної відповідачем внаслідок коригування митної вартості за резервним методом у розмірі 21852 євро., адже останнім не доведено, що товар за такою митною вартістю дійсно був ввезений на територію України

Стосовно твердження апелянта про неврахування судом першої інстанції положень ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", вимог ч. 3 ст. 161, ч. 13 ст. 171, п. 7, ч. 1 ст. 240 КАС України підчас відкриття провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає, що дані обставини не є підставою для скасування судового рішення на згідно норм ст. 317 КАС України.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції немає.

Оцінюючи викладене в сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст.322, ст. 325, ст. 327, ст. 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 21 січня 2020 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук