Рішення

від 10.10.2019 по справі 640/8356/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 жовтня 2019 року № 640/8356/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., за участі секретаря судового засідання Морозової Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ЗАВОД ЄВРОФОРМАТ доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, Представники сторін:

від позивача: Базалюк О.Ю.;

від відповідача: Павленко С.С .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ЗАВОД ЄВРОФОРМАТ (надалі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач), в якому просить:

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 02112615140103 від 21.02.2019 року, на загальну суму 1 758 850,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.05.2019 відкрито загальне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 18.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засідання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначає, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні суми доходу є хибними, базуються виключно на суб`єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечує, про що надав відповідний письмовий відзив, який наявний в матеріалах справи. Посилається на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємством, яке на думку контролюючого органу, має ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентом є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, внаслідок чого позивач зобов`язаний включити суму коштів, отриманих від контрагента-покупця до інших доходів перевіряємого періоду. За таких обставин, контролюючий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

21 Лютого 2019 року відповідачем на підставі акта перевірки №33/26-15-14-01-03/32453930 від 22.01.2019, прийнято наступне оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а саме:

- №02112615140103, яким позивачу за порушення п.п.134.1.1, 135.1 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств всього в сумі 1 758 850,00 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 1 407 080,00 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 351 770,00 грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов`язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, ґрунтується на обставинах безтоварності господарських операцій між позивачем і ПП Інстант Авто .

Безтоварність господарських операцій, в свою чергу, обґрунтовується контролюючим з огляду на: 1) відсутність в наданих до перевірки ТТН в графах Вантажно-розвантажувальні операції часу прибуття автомобіля для завантаження та розвантаження, а також повної адреси пункту розвантаження; 2) протокол допиту свідка - засновника ПП Інстант Авто ОСОБА_2 , відповідно до якого остання не має жодного відношення до реєстрації (створення) та фінансово-господарської діяльності даного підприємства; 3) ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 05.06.2018 №756/6247/18; 4) відсутність згідно баз даних ДФС у ПП Інстант Авто основних фондів, виробничих потужностей, трудових ресурсів, тощо; 5) підписання первинних документів по взаємовідносинах з позивачем директором підприємства ОСОБА_3 , хоча засновник ОСОБА_2 засвідчила відсутність власної участі у процесі реєстрації та господарської діяльності ПП Інстант Авто ; 6) порушення норм податкового законодавства третьою особою в ланцюгу постачання - ТОВ Мікс Лайт (покупець ПП Інстант Авто ), з якою однак позивач безпосередньо у взаємовідносини не вступав.

Слід зазначити, що позивач в рамках спірних правовідносин є продавцем, а ПП Інстант Авто покупцем.

З урахуванням наведених обставин контролюючий орган дійшов висновку про те, що позивачем фактично були отримані кошти від ПП Інстант Авто в сумі 7 817 110 грн, однак реальність продажу товару позивачем на користь ПП Інстант Авто не підтверджена (встановлена реалізація товару позивачем невстановленим особам (ст.15 акта перевірки)), внаслідок чого кошти в сумі 7 817 110 грн і були оподатковані контролюючим органом як інші доходи (7 817 110 * 0,18 = 1 407 080 грн).

Інших обставин збільшення позивачу суми грошового зобов`язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій акт перевірки в собі не містить.

Не погоджуючись з обґрунтованістю зазначених доводів контролюючого органу та, як наслідок, правомірністю податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Чинне законодавство України не містить в собі визначення поняття безтоварність (господарської операції).

Разом з тим, Закон України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні пов`язує господарську операцію не з самим по собі фактом підписання цивільно-правової угоди (договору), а з безпосереднім фактом руху активів платника податків та рухом його коштів. Відтак, для того, щоб господарська операція вважалася законною, необхідною умовою є реальність її виконання, тобто пов`язаність змісту та обсягу господарської операції, що відображена в первинних документах з рухом товару, наданням послуг, виконанням робіт.

Укладення правочину має бути передумовою фактичного досягнення тих цілей, на настання яких він спрямований. Згідно статті 234 Цивільного кодексу України угода, яка не спрямована на настання реальних правових наслідків є фіктивною. Отже, вбачається за можливе прийти до висновку, що фіктивна і безтоварна операція є тотожними поняттями.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво це створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Стаття 205 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за дії, які з зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому, ключовою характеристикою виступає змістовний момент, а саме фіктивність - відсутність у осіб, які стоять за створеним або придбаним суб`єктом підприємництва, справжнього наміру здійснювати діяльність, зафіксовану в установчих документах і пов`язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг. Зазначені особи мають на меті інше - прикриваючись юридичною особою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність.

Частиною 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України саме вирок суду в кримінальній справі, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За змістом ч.6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми, преюдиційними обставинами, що звільнені від доказування, є обставини, встановлені безпосередньо: 1) вироком у кримінальній справі, ухвалою про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Відповідно, висновки, в даному випадку, відсутності об`єктів оподаткування податком на прибуток, до яких дійшов контролюючий орган через призму ознак фіктивності контрагента позивача ПП Інстант Авто , яка (фіктивність) встановлена в акті перевірки з огляду на протокол допиту свідка ОСОБА_2 щодо непричетності до діяльності підприємства, не сприймаються судом як преюдиційна обставина, відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, акт перевірки не містить в собі інформації про існування вироку та/або ухвали про закриття кримінального провадження, які набрали законної сили та якими б посадових осіб ПП Інстант Авто або безпосередньо посадових осіб позивача було визнано винними у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 205, 212 КК України.

Посилання контролюючого органу на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 05.06.2018 №756/6247/18, як на доказ безтоварності господарських операцій позивача з вказаним контрагентом, судом відхиляються, з урахуванням наступного.

Відповідно до резолютивної частини ухвали, клопотання слідчого СУ ФР ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві Ютіна І.М. про проведення судово-економічної експертизи у кримінальному провадженні №32017100100000055, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 червня 2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 205-1 КК України - задоволено.

Доручено проведення судово-економічної експертизи у кримінальному провадженні №32017100100000055 від 07 червня 2017 року, для проведення якої залучено експертів Науково-дослідного центру судових експертиз з питань інтелектуальної власності (м. Київ, бул. Л. України, 26).

На вирішення експерта поставлено наступне питання:

- чи підтверджуються документально висновки акта перевірки Головного Управління ДФС у Запорізькій області №135/08-01-14-09/39436655 від 03.03.2018 щодо заниження податку на прибуток в сумі 3 729 819 грн. службовими особами ТОВ МПК (код ЄДРПОУ 39436655) за 3 квартали 2016 року, враховуючи наявні матеріали кримінального провадження.

Дійсно, зі змісту зазначеної ухвали (http://reyestr.court.gov.ua/Review/74628229) вбачається, що слідчим в обґрунтування необхідності призначення експертизи, вказано на те, що протягом 2017 року невстановлені особи внесли в документи ПП Інстант авто (код 41151524) завідомо неправдиві відомості, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи.

Зазначена обставина власне і стала однією з підстав для висновку відповідача про недобросовісність ПП Інстант Авто .

Проте, оскільки процесуальний судовий акт (ухвала про призначення експертизи) не є вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження, посилання ГУ ДФС у м. Києві в цій частині судом відхиляються, з огляду на положення ч.6 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України.

До того ж, суд приймає до уваги те, що контролюючим органом не надано доказів проведення документальних перевірок ПП Інстант Авто , в рамках яких було б встановлено неправомірне формування вказаним суб`єктом господарювання показників податкової звітності з податку на прибуток по взаємовідносинам з позивачем.

В той же час, як вбачається з акту перевірки (ст.ст.7-11 акта), контролюючим органом було детально здійснено аналіз змісту та обсягу господарських операцій між позивачем і спірними контрагентом, що вказані в наданих позивачем до перевірки: договорі від 03.10.2010 №0310, специфікаціях до нього, видаткових накладних, податкових накладних, ТТН, платіжних дорученнях, регістрах бухгалтерського обліку.

Жодних зауважень до належності та повноти наданих до перевірки документів акт перевірки в собі не містить.

Аналогічні документи по взаємовідносинам з ПП Інстант Авто долучено позивачем до матеріалів справи.

В контексті наведеного суд не вбачає за необхідне надавати детальний аналіз кожній окремій поставці партії товару в рамках спірних правовідносин, адже акт перевірки таких зауважень в собі не містить, а відповідно до положень ч.2 ст.77 КАС України суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

При цьому, посилання відповідача на відсутність в наданих до перевірки ТТН в графах Вантажно-розвантажувальні операції часу прибуття автомобіля для завантаження та розвантаження, а також повної адреси пункту розвантаження, судом відхиляються, враховуючи наступне.

Проаналізувавши надані позивачем до матеріалів справи належним чином засвідчені копії ТТН, судом встановлено, що вони містять в собі інформацію про: 1) автомобіль, причіп; 2) автомобільного перевізника; 3) ПІБ Водія; 4) замовника, вантажовідправника та вантажоодержувача; 5) адреси пунктів навантаження та розвантаження; 6) ПІБ особи, що дозволила відпуск товару та особи, що отримала товар; 7) загальну суму вантажу з прив`язкою до конкретної видаткової накладної; 8) детальну інформацію про вантаж; 9) інформацію та особисті підписи відповідальних осіб вантажовідправника, водія/експедитора, який прийняв та здав товар, а також інформацію про відповідальну особу вантажоодержувача та особистий підпис останнього, скріплений печаткою відповідної виправної колонії.

На переконання суду, вказана в ТТН інформація дає змогу чітко та однозначно ідентифікувати зміст та обсяг спірних господарських операцій та є цілком достатньою для висновку про належну організацію ТОВ ТД Завод Євроформат поставки товару на ПП Інстант авто , внаслідок чого посилання контролюючого органу на відсутність часу прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження в ТТН, є недоречними.

Окружний адміністративний суд міста Києва приймає до уваги те, що акт перевірки з посиланням на належні та допустимі докази не містить в собі інформації про відсутність товару на праві власності у позивача, який в подальшому був поставлений на ПП Інстант Авто , що також підтверджується відсутністю будь-яких претензій контролюючого органу до формування позивачем власної витратної частини на придбання елементів бар`єрного огородження, які в подальшому були поставлені на ПП Інстант Авто .

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Відповідно до п 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язань, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Відповідно до п.7 П(С)БО 15 доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: а) дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); б) інші операційні доходи; в) фінансові доходи; г) інші доходи.

Згідно з нормами пп.134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств враховується фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), зазначений у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Підпунктом п.44.1 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних, з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Між тим, наявність податкових накладних та видаткових накладних дійсно є обов`язковою обставиною для визначення правильності формування показників податкової звітності але не вичерпною, оскільки підставою для формування таких показників є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких вони сформовані.

Як вже зазначалось, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

В розумінні ст.16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат.

ПК України не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов`язання з податку на прибуток, як наявність висновку посадової особи податкового органу щодо ознак фіктивності контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентом підтверджується належним чином завіреними копіями доказів, що наявні в матеріалах справи.

Відтак, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентом недійсними та не можуть одночасно бути достатніми доказами безтоварності /неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентом.

Частина 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов`язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з пояснень позивача, а зворотного акт перевірки не містить, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентом і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагент позивача, як юридична особа був внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та був платниками податку на прибуток на загальних підставах.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань може свідчити про незаконність формування показників податкової звітності, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Відтак, приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що контролюючим органом з посиланням на належні та допустимі докази, не доведено обставин протиправного формування позивачем показників податкової звітності на підставі зазначених вище досліджених судом господарських операцій.

За таких обставин, оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам ч.2 ст.2 КАС України, внаслідок чого є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Так, позивачем сплачено судовий збір в сумі 19210,00 грн, який, відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.02.2019 року №02112615140103, складене Головним управлінням ДФС у м. Києві.

3. Стягнути на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ТОРГОВИЙ ДІМ ЗАВОД ЄВРОФОРМАТ понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 19210,00 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ТОРГОВИЙ ДІМ ЗАВОД ЄВРОФОРМАТ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32453930, адреса: 04073, м.Київ, ВУЛ.КУРЕНІВСЬКА, будинок 21, ЛІТ. Г ).

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДФС У М. КИЄВІ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04655, м.Київ, ВУЛИЦЯ ШОЛУДЕНКА, будинок 33/19).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 16.10.2019.

Суддя П.О. Григорович