Рішення

від 22.10.2019 по справі 918/597/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/597/18

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Марач В.В., за участю секретаря судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО СЕВ"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "РАО ГРУП"

про стягнення в сумі 2 000 000,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився

від відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Сев" (далі по тексту Позивач ТОВ "Агро Сев") звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рао Груп" (далі по тексту Відповідач, ТОВ "Рао Груп") в якій просить стягнути з останнього 2000000 грн. 00 коп..

В обгрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що між сторонами 20 квітня 2018 був укладений договір поставки №1004/02, відповідно до якого Відповідач зобов`язався поставити Позивачу товар на умові попередньої оплати. На виконання своїх зобов`язань по Договору поставки позивач здійснив оплату товару в повному обсязі. Так, 21.05.2018 р. позивачем було перераховано ТОВ Рао Груп авансовий платіж в розмірі 30% вартості обладнання в сумі 242 980.00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 21.05.2018 p., а 05.06.2018 р. на рахунок ТОВ Pао Груп було перераховано іншу частину - 70% вартості обладнання в розмірі 566 955.00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2 та №3 від 05.06.2018 p.. Однак Позивач стверджує, що взяті на себе зобов`язання щодо поставки товару Відповідач не виконав, товар не поставив, сум попередньої оплати не повернув. 24 липня 2018 року Позивачем на адресу Відповідача також була скерована вимога вих. № 24/07/18 про поставку оплаченого товару, що підтверджується описом вкладення в цінний лист та накладною Укрпошти № 7901907101730 від 24.07.2018 р. Вказана вимога відповідачем отримана 25.07.2018 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 25.07.2018 року. 28 серпня 2018 року Позивачем на адресу Відповідача була направлена вимога про повернення сплаченої суми вих. № 28/28/18-01, що підтверджується описом вкладення в цінний лист та накладною Укрпошти №7901907168525. Зазначена вимога була отримана відповідачем 30.08.2018 р., що підтверджується інформацією про вручення поштового відправлення із сайту Укрпошти (додається), проте, також як і попередня залишилась без задоволення. Станом на дату пред`явлення цього позову, вимога про повернення наперед оплаченого Товару відповідачем не виконана.

Внаслідок чого Позивач просить стягнути з Відповідача попередню оплату в сумі 809 935, 00 грн., 10% штрафу за прострочення поставки товару в розмірі 1 173 367, 02 грн. від суми комерційної пропозиції за кожен день прострочки та 16697,98 грн. процентів річних нарахованих на суму попередньої оплати, а всього разом 2 000 000, 00 грн..

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 17.09.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Відповідач надав суду відзив на позов в якому проти вимог останнього заперечив посилаючись при цьому на наступне.

Відповідач виконав свої зобов`язання щодо поставки Товару за договором, а Позивач як Покупець отримав Товар, що підтверджується видатковою накладною №РАО-0000004 від 31.05.2018р., яка підписана Сторонами. Підписана накладна направлялася Сторонами один одному засобами електронної пошти, як вкладені файли в електронний лист - відскановані з оригіналів з підписом та печаткою директора ТОВ "Агро Сев", яка має юридичну силу нарівні з оригіналом, так як копії документів є тотожні з оригіналом, а підписи і печатки є ідентичними. Проте, Відповідач стверджує, що оригінал накладної навмисно не передається Позивачем, мотивуючи це тим, що ТОВ "Рао Груп" не виконало обов`язок щодо встановлення і шеф-монтаж даного Товару, однак це обов`язок за окремим Договором підряду, який не є підставою позову.

Відповідач зазначає, що вказана господарська операція була відображена Сторонами в податковому обліку. Зокрема, Відповідачем своєчасно було складено податкові накладні №6 від 21.05.2018р. та №4 від 05.06.18р., які були прийняті ДФС України та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, і відповідні податкові накладні були прийняти Позивачем до складу податкового кредиту.

На підставі наведеного Відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 11 грудня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалами суду розгляд справи неодноразово зупинявся, в зв`язку з оскарженням сторонами ухвал суду та надсилання справи до апеляційної та касаційної інстанцій.

Під час судового розгляду справи по суті представник Позивача позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві. Крім того представник Позивача у додаткових поясненнях зазначив, що Позивач факту поставки товару Відповідачем не визнає з огляду на наступне.

Відповідно до договору поставки від 20.04.2018 року, факт поставки засвідчується актом приймання - передачі товару, а також видатковою накладною (п.п. 3.7., 4.5. договору). Вказані документи не складались, позивачем не підписувались, його печаткою не скріплювались. До відзиву на позов відповідачем було долучено тільки ксерокопію видаткової накладної № РАО-0000004 від 31 травня 2018 року, дійсність якої, згідно ст. 91 ГПК України, було поставлено під сумнів позивачем. 23.10.2018 року судом було задоволено заявлене позивачем клопотання про витребування у відповідача оригіналу видаткової накладної № РАО-0000004 від 31 травня 2018 року. Однак такий представлений не був, а відповідач пояснив, що такий оригінал у нього відсутній.

Позивач зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 91 ГПК України, якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи ставить під сумнів відповідність даної копії оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Стверджує, що Відповідачем не представлено жодних інших документів, які мали б складатись при поставці товару за договором від 20.04.2018 року. Вказує, що відсутній акт приймання-передачі при поставці товару (п. 3.7. договору), поставка товару мала відбуватись до міста Пустомити Львівської області (п. 4.3. договору), однак відповідачем не представлено доказів транспортування товару до цієї адреси (ТТН, шляхові листи тощо). Приймання товару мало відбутись за адресою складу покупця (м. Пустомити) згідно Інструкцій П-6 П-7, однак доказів приймання товару за цими інструкціями відповідачем не подано.

Позивач також не визнає факту передання товару, який не був поставлений йому Відповідачем, у заставу банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 91 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Позивач вказує, що всупереч зазначеному в судовому засіданні 24.09.2019 року Відповідачем подані прошиті та пронумеровані, але ніким не засвідчені ксерокопії: протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 07.05.2019 року, опису речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 07.05.2019 року, договір застави № 2062-240/1 з нерозбірливою датою та текстом, видаткова накладна № РАО-0000004 від 31 травня 2018 року з нерозбірливим текстом. Позивач ставить під сумнів відповідність ксерокопій представлених документів оригіналам та просить суд такі докази не брати до уваги..

Позивач також стверджує, що відсутні докази як існування кримінального провадження, так і докази отримання цих документів з кримінального провадження з дотриманням ст. 222 КГІК України. Вважає, що з протоколу тимчасового доступу випливає, що доступ до банківської таємниці було проведено без ухвали суду (поза строком її дії) і що вказане, свідчить про недопустимість цих документів як доказів.

Ухвалою господарського суду Рівненської області у вищевказаній справі від 25 вересня 2019 року задоволено клопотання Відповідача та витребувано від Позивача копію договору застави обладнання № 2062-240/1 від 05 червня 2018 року та копію видаткової накладної № РАО - 0000004 від 31 травня 2018 року. Позивача зобов`язано надати оригінали вказаних документів суду для огляду в судовому засіданні.

Представник Позивача надав суду письмові пояснення щодо витребуваних судом копій та оригіналів доказів в яких зазначає слідуюче.

Оригінали вказаних документів у позивача відсутні, про що позивач вже зазначав у документах по суті справи. Відтак Позивач не має можливості подати витребувані судом документи ні в копіях, ні в оригіналах. На ці документи, подані у незасвідчених ксерокопіях, покликається відповідач в обґрунтування своїх заперечень проти позову. Походження ксерокопій цих документів для позивача не відоме. Позивач ставить під сумнів відповідність поданих ксерокопій документів, а саме: договору застави обладнання № 2062-240/1 від 05 червня 2018 року та копію видаткової накладної № РАО - 0000004 від 31 травня 2018 року їхнім оригіналам. На підставі ч. 6 ст. 91 ГПК України позивач просить суд витребувати саме у відповідача оригінали вказаних документів, а саме: договору застави обладнання № 2062-240/1 від 05 червня 2018 року та видаткової накладної № РАО - 0000004 від 31 травня 2018 року. У випадку непредставлення відповідачем цих документів - не брати до уваги подані ксерокопії, оскільки такі не мають статусу доказу (ст. 91 ГПК).

Представник Відповідача під час судового розгляду справи по суті проти позовних вимог заперечив, з мотивів наведених у відзиві.

Під час розгляду справи по суті в судовому засіданні оголошувалася перерва з 24 вересня 2019 року по 03 жовтня 2019 року та з 03 жовтня 2019 року по 11 жовтня 2019 року.

В судове засідання 11 жовтня 2019 року, на стадії виходу суду до нарадчої кімнати для виготовлення вступної та резолютивної частин рішення, представники сторін не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить підпис представників у Розписці про оголошення перерви. Крім того представник Відповідача подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

20 квітня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Рао Груп , як Постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю Агро Сев , як Покупцем укладено Договір поставки № 1004/02 (далі по тексту Договір, Договір поставки). За умовами вказаного договору ТОВ Рао Груп , як постачальник, зобов`язувалось передати у власність ТОВ Агро Сев - Покупця товар в асортименті, кількості та за цінами, визначеними в Специфікації, Комерційній пропозиції та видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору (пп.1.1. Договору поставки). Перелік товару, що мав бути поставлений по цьому Договору (обладнання для котельні) та його загальна вартість в сумі 809 935.00 грн. узгоджена Сторонами в Протоколі-Специфікації (додаток №1 до Договору поставки).

У відповідності до пункту 3.6. Договору поставки, покупець проводить оплату наступним чином: 30% від вартості Товару - аванс в сумі 242 980, грн. в т.ч. ПДВ 20% - 40 496, 67 грн. Покупець оплачує власними коштами (п.3.6.1.Договору поставки); - 70% вартості товару в сумі 566 955, 00 грн. в тому числі ПДВ 20% - 94492, 50 грн. Покупець оплачує за рахунок кредитних коштів (пп. 3.6.2. Договору поставки).

У відповідності до п.1 Протоколу-Специфікації, строк поставки товару складає п`ятнадцять робочих днів з дати зарахування передоплати за товар згідно рахунку-фактури.

Відповідачем на адресу Позивача виставлено рахунок №6 від 21.05.2018 р. на оплату товару згідно Договору поставки в сумі 809 935.00 грн..

На виконання своїх зобов`язань по Договору поставки Позивач здійснив оплату товару в повному обсязі. Так, 21.05.2018 р. Позивачем було перераховано ТОВ РАО ГРУП авансовий платіж в розмірі 30% вартості обладнання в сумі 242980.00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 21.05.2018 p., а 05.06.2018 р. на рахунок ТОВ PAO ГРУП було перераховано іншу частину - 70% вартості обладнання в розмірі 566 955.00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2 та №3 від 05.06.2018 pоку. Загалом ТОВ Агро Сев здійснило повну попередню оплату Товару в сумі 809 935.00 грн..

Посилаючись на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю Рао Груп взяті на себе зобов`язання щодо поставки товару не виконані, товар не поставлено, сум попередньої оплати не повернуто, Позивач просить стягнути з Відповідача попередню оплату в сумі 809 935, 00 грн., 10% штрафу за прострочення поставки товару в розмірі 1 173 367, 02 грн. від суми комерційної пропозиції за кожен день прострочки та 16697,98 грн. процентів річних нарахованих на суму попередньої оплати, а всього разом 2 000 000, 00 грн..

Відповідач же стверджує, що зобов`язання по поставці Товару Позивачу за Договором поставки №1004/02 від 20 квітня 2018 року виконав в підтвердження чого надає суду копію видаткової накладної № РАО - 0000004 від 31 травня 2018 року зазначаючи при цьому, що підписана накладна направлялася Сторонами один одному засобами електронної пошти, як вкладені файли в електронний лист - відскановані з оригіналів з підписом та печаткою директора ТОВ "Агро Сев".

Вирішуючи спір між Сторонами суд зазначає наступне.

За нормами статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є:

1) верховенство права;

2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

4) змагальність сторін;

5) диспозитивність;

6) пропорційність;

7) обов`язковість судового рішення;

8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи;

9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках;

10) розумність строків розгляду справи судом;

11) неприпустимість зловживання процесуальними правами;

12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до статті 13 цього ж Кодексу судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

На підставі статей 76, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тобто, з огляду на вищезазначені норми Закону, суд встановлює дійсні обставини справи за результатами дослідження доказів саме у їх сукупності, що дає змогу суду дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач виконання своїх зобов`язань за Договором поставки №1004/02 від 20 квітня 2018 року підтверджує копією видаткової накладної № РАО- 0000004 від 31 травня 2018 року та ксерокопіями: протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 07.05.2019 року, опису речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 07.05.2019 року, договору застави № 2062-240/1, видаткової накладної № РАО-0000004 від 31 травня 2018 року, які прошиті та пронумеровані Старшим слідчим Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області капітаном поліції Юхніч О.О..

Відтак суд встановлює дійсні обставини справи за результатами дослідження вищевказаних доказів їх сукупності, оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.

Судом встановлено, що слідчим суддею Рівненського міського суду Ореховською К.Е. 22 лютого 2019 року постановлено Ухвалу, якою задоволено клопотання слідчого та надано згоду старшому слідчому СВ Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області капітаном поліції Юхніч О.О. на тимчасовий доступ до завірених належним чином їх копій (при чому розкрити банківську таємницю), що перебувають у розпорядженні філії - Львівське обласне управління ПАТ Державний ощадний банк України , ЄДРПОУ 09325703, адреса: Україна, м. Львів, вулиця Січових Стрільців, 9 (ПАТ Державний ощадний банк України , ЄДРПОУ 0032129, адреса: м. Київ вул. Госпітальна 12г), а саме: договору застави обладнання №2062-240/1 від 05.06.18р; видаткової накладної №РАО-0000004 від 31.05.2018р, з можливістю їх вилучення у філії - Рівненське обласне управління ПАТ Державний ощадний банк України (ЄДРПОУ 09333401), що за адресою: Україна, м. Рівне, вулиця Симона Петлюри, 16.

На підставі вищевказаної ухвали слідчого судді старший слідчий Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області капітан поліції Юхніч О.О. склав Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 07.05.2019 року в якому зазначив, що ознайомився із речами та документами, а саме договір застави обладнання №2062-240/1 від 05.06.18р., видаткова накладна №РАО-0000004 від 31.05.2018р. та тимчасово вилучив належно завірені копії вказаних документів на 17 аркушах про що склав Опис речей і документів, які були вилучені на підставі слідчого судді від 07.05.2019 року і який додано до Протоколу.

Копії Протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 07.05.2019 року, договір застави обладнання №2062-240/1 від 05.06.18р., видаткова накладна №РАО-0000004 від 31.05.2018р. та Опису речей і документів, які були вилучені на підставі слідчого судді від 07.05.2019 року прошиті та пронумеровані старшим слідчим Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області Юхніч О.О. на 19 аркушах та скріплені печаткою і подані до суду представником Відповідача (т.2 а.с. 137-156). Крім того суд зазначає, що з копій поданих документів вбачається, що вони пронумеровувалися, прошнуровувалися та скріплювалися печаткою Відділу банківської безпеки філії - Рівненське обласне управління ПАТ Державний ощадний банк України .

Відтак, на підставі статей 76, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України вищевказані докази суд вважає належними, достовірними та достатніми, а відтак такими, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

При цьому заперечення представника Позивача про те, що зазначені копії документів не мають статусу доказу, не береться судом до уваги, так як ці докази здобуті слідчим у порядку досудового розслідування, на виконання ухвали слідчого судді, оглянуті слідчим особисто про що зазначено в Протоколі тимчасового доступу до речей і документів від 07.05.2019 року. Крім того, як уже вказано вище вказані копії прошиті та пронумеровані старшим слідчим Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області Юхніч О.О. на 19 аркушах та скріплені печаткою Рівненського відділу поліції.

Не заслуговують на увагу і твердження представника Позивача про те, що вищевказані докази є незаконними так як здобуті поза межами строку дії ухвали слідчого судді від 25.02.2019 року та розголошені без дозволу слідчого, так як суду у господарському судочинстві не надано права оцінювати належність та допустимість доказів, здобутих у кримінальному провадженні чи досудовому розслідуванні. Відповідно до статті 89 Кримінального процесуального кодексу України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. Крім того суд зазначає, що Кримінальним процесуальним кодексом України не передбачено, що доказ визнається недопустимим в зв`язку з тим, що він отриманий з порушенням строків.

Позивачем не доведено того, що вищевказані докази, отримані старшим слідчим Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області Юхніч О.О., визнавалися судом у кримінальному провадженні недопустимими.

З доказів, отриманих старшим слідчим Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області Юхніч О.О. на виконання ухвали слідчого судді, вбачається, що між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", як Заставодержателем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Сев", як Заставодавцем укладено Договір застави обладнання №2062-240/1 від 05.06.2018 року з додатками (далі по тексту Договір застави). Відповідно до пункту 4 розділу Визначення та їх тлумачення Договору застави предметом застави є рухоме майно зазначене у додатку №2 цього Договору. В Додатку 2 до Договору застави міститься Характеристика майна що є Предметом застави за Договором застави обладнання від 05 червня 2018 року №2062-240/1 (далі по тексту Характеристика майна). В Характеристиці майна зазначається майно, що є предметом застави і найменування якого повністю співпадає з майном, вказаним у видатковій накладній №РАО-0000004 від 31.05.2018р. на яку посилається Відповідач в обгрунтування здійснення поставки товару Позивачу. Також в якості правовстановлюючих документів на предмет застави в Характеристиці майна вказано Договір поставки №1004/02 від 20 квітня 2018 та видаткова накладна №РАО-0000004 від 31.05.2018 року. Крім того, слід відмітити, що місцезнаходження заставного майна в Характеристиці майна вказано Львівська область, м.Пустомими, вул. Фабрична, 19, тобто те місце куди за Договором поставки №1004/02 від 20 квітня 2018 Відповідач зобов`язався поставити товар.

З огляду на вищевказане, суд констатує, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Сев" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рао Груп" відбулася господарська операція за якою ТОВ "Рао Груп" по видатковій накладній №РАО-0000004 від 31.05.2018 року поставило ТОВ "Агро Сев" товар на виконання Договору поставки №1004/02 від 20 квітня 2018. Факт здійснення господарської операції підтверджується вищевказаними доказами у їх сукупності і вказані докази визнаються судом належними та допустимими для встановлення обставин, які входять в предмет доказування.

Відтак вимога Позивача про повернення сум попередньої оплати є безпідставною та необгрунтованою.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на те, що Позивач не довів належними та допустимими доказами факту невиконання Відповідачем умов Договору поставки №1004/02 від 20 квітня 2018 року, а Відповідач натомість довів виконання умов договору зі своєї сторони, позовні вимоги Позивача задоволенню не підлягають.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на Позивача.

Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро Сев" у задоволенні позову.

2. Судові витрати у справі покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Сев".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя В.В. Марач