Постанова

від 12.12.2019 по справі 918/597/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2019 року Справа № 918/597/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Дужич С.П. , суддя Коломис В.В.

секретар судового засідання Полюхович І.Г.

за участю представників сторін:

позивача: Сеньків А.І., адвокат, ордер серія ВС №1006307 від 29.10.2019р.,

відповідача: Мазур Р.В., адвокат, ордер серія РН-649 №193 від 25.11.2019р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО СЕВ" на рішення господарського суду Рівненської області, ухваленого 22.10.19р. суддею Марачем В.В. у м.Рівному, повний текст складено 22.10.19р. у справі №918/597/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО СЕВ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РАО ГРУП"

про стягнення в сумі 2 000 000,00 грн.

В судовому засіданні 03.12.2019 року оголошувалася перерва до 12.12.2019 року.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Сев" звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рао Груп" в якій просить стягнути з останнього 2000000 грн. 00 коп..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами 20 квітня 2018 був укладений договір поставки №1004/02, відповідно до якого відповідач зобов`язався поставити позивачу товар на умові попередньої оплати. На виконання своїх зобов`язань по договору поставки позивач здійснив оплату товару в повному обсязі. Так, 21.05.2018 р. позивачем було перераховано ТОВ «Рао Груп» авансовий платіж в розмірі 30% вартості обладнання в сумі 242 980.00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 21.05.2018 p., а 05.06.2018 р. на рахунок ТОВ « Pао Груп» було перераховано іншу частину - 70% вартості обладнання в розмірі 566 955,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2 та №3 від 05.06.2018 p.. Однак позивач стверджує, що взяті на себе зобов`язання щодо поставки товару відповідач не виконав, товар не поставив, сум попередньої оплати не повернув. 24 липня 2018 року позивачем на адресу відповідача також була скерована вимога вих. № 24/07/18 про поставку оплаченого товару, що підтверджується описом вкладення в цінний лист та накладною Укрпошти № 7901907101730 від 24.07.2018р.. Вказана вимога відповідачем отримана 25.07.2018р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 25.07.2018 року. 28 серпня 2018 року позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про повернення сплаченої суми вих. №28/28/18-01, що підтверджується описом вкладення в цінний лист та накладною Укрпошти №7901907168525. Зазначена вимога була отримана відповідачем 30.08.2018 р., що підтверджується інформацією про вручення поштового відправлення із сайту Укрпошти (додається), проте, також як і попередня залишилась без задоволення. Станом на дату пред`явлення цього позову, вимога про повернення наперед оплаченого товару відповідачем не виконана.

Внаслідок чого позивач просить стягнути з відповідача попередню оплату в сумі 809 935, 00 грн., 10% штрафу за прострочення поставки товару в розмірі 1 173 367, 02 грн. від суми комерційної пропозиції за кожен день прострочки та 16697,98 грн. процентів річних нарахованих на суму попередньої оплати, а всього разом 2 000 000, 00 грн..

Рішенням господарського суду Рівненської області від 22 жовтня 2019 року відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро Сев" у задоволенні позову. Судові витрати у справі покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Сев".

В обґрунтування рішення, суд з посиланням на ст.ст. 2, 13, 73, 76, 78, 79, 86 ГПК України вказує, що з матеріалів справи вбачається, що відповідач виконання своїх зобов`язань за договором поставки №1004/02 від 20 квітня 2018 року підтверджує копією видаткової накладної № РАО- 0000004 від 31 травня 2018 року та ксерокопіями: протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 07.05.2019 року, опису речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 07.05.2019 року, договору застави № 2062-240/1, видаткової накладної № РАО-0000004 від 31 травня 2018 року, які прошиті та пронумеровані Старшим слідчим Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області капітаном поліції Юхніч О.О.. Дослідивши вказані докази, суд визнав їх належними, достовірними та достатніми, а відтак такими, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. З огляду на вищевказане, суд констатував, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Сев" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рао Груп" відбулася господарська операція за якою ТОВ "Рао Груп" по видатковій накладній №РАО-0000004 від 31.05.2018 року поставило ТОВ "Агро Сев" товар на виконання договору поставки №1004/02 від 20 квітня 2018р.. Факт здійснення господарської операції підтверджується вищевказаними доказами у їх сукупності і вказані докази визнані судом належними та допустимими для встановлення обставин, які входять в предмет доказування. Відтак прийшов до висновку, що вимога позивача про повернення сум попередньої оплати є безпідставною та необґрунтованою.

Не погодившись із винесеним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 22 жовтня 2019 року скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Вказує, що суд першої інстанції прийняв рішення на підставі незасвідчених належним чином ксерокопій документів, чим порушив норми ст. 91 ГПК України, що призвело до неправильного вирішення спору. Достовірність яких була поставлена представником позивача під сумнів, а тому відповідно до ч. 6 ст. 91 ГПК України, суд не вправі брати до уваги ксерокопії таких документів.

Крім того, з посиланням на ст. 78 ГПК України вказує, що суд безпідставно прийшов до висновку про те, що ксерокопії накладної, договору застави та протоколу тимчасового огляду відповідач отримав з матеріалів кримінального провадження, оскільки в матеріалах справи відсутні будь - які докази, що зазначені документи були надані відповідачу слідчим, що проводить досудове розслідування по кримінальному провадженню, слідчий надав йому письмову згоду на розголошення таких відомостей.

Відтак у суду першої інстанції не було жодних підстав для висновку про те, що надані відповідачем ксерокопії є документами з кримінального провадження, що вони складені слідчим за результатами слідчої дії, що така слідча дія як тимчасовий доступ до документів взагалі проводилась. Як наслідок, вказані ксерокопії не можуть вважатись достовірними (ст. 78 ГПК) і не дають підстав для висновку про те, що відповідач здійснив поставку товару позивачу.

Разом з тим, звертає увагу, що протокол тимчасового доступу датований 07.05.2019 роком та містить посилання на те, що тимчасовий доступ проведено на підставі ухвали Рівненського міського суду від 25.02.2019 року.

Відповідно до ст. 164 КПК України, ухвала суду про тимчасовий доступ до речей і документів містить строк дії ухвали, який не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали. Як вбачається з ксерокопії ухвали Рівненського міського суду від 25 лютого 2019 року, ця ухвала залишається в силі протягом 1 (одного) місяця з дня її постановлення. Отже, строк дії ухвали Рівненського міського суду, закінчився 25.03.2019 року.

Отже, тимчасовий доступ та вилучення накладної та договору застави, якщо б такі існували, і їх вилучення би мало місце, відбулось з порушенням закону, а саме приписів ст.ст. 159, 164 КПК України, ст.ст. 60, 61 Закону України Про банки і банківську діяльність , оскільки було проведено поза межами строку дії ухвали від 25.02.2019 року, тобто абсолютно безпідставно.

Оскільки отримання представлених ксерокопій документів, а саме протоколу та опису від 07.05.2019 року, видаткової накладної та договору застави могло відбутись виключно з порушенням закону, а саме ст. 60, 61 Закону України Про банки і банківську діяльність такі докази є недопустимими.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду.

Серед іншого, наголошує, що TOB "РАО Груп" виконав свої зобов`язання щодо поставки товару за договором поставки №10004/02 від 20.04.18р., а ТОВ "Агро Сев" як покупець отримав товар, що підтверджується видатковою накладною №РАО-0000004 від 31.05.2018р. (надалі - накладна), яка підписана сторонами.

На підтвердження існування підписаної між сторонами накладної і фактично переданого ТОВ "Агро Сев" товару свідчить той факт, що ТОВ "Агро Сев" передано даний товар в заставу банку Філії - Львівське обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України" (договір застави №2062-240/1 від 05.06.18р.) для отримання кредитних коштів у розмірі 566 954,50 гривень. Тобто, згідно п.3.7 договору право власності на товар було набуто позивачем, після його отримання 31.05.18р., а 05.06.18р. ТОВ "Агро Сев" передало даний товар в заставу банку і отримавши кошти дорозрахувалось з ТОВ "РАО Груп" за отриманий товар.

Вказаний факт підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №57201423, в якому зазначено повний перелік обладнання, що передано в заставу позивачем. Обладнання зазначене у витягу повністю ідентичне обладнанню, що вказане сторонами в специфікації.

Господарська операція щодо поставки товару була відображено сторонами в податковому обліку. Відповідачем своєчасно було складено податкові накладні №6 від 21.05.2018р. та №4 від 05.06.18р., які були прийняті ДФС України та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, і відповідні податкові накладні були прийняті позивачем до складу податкового кредиту.

Крім того, звертає увагу, що 22.10.18р. TOB "РАО Груп" звернулось до господарського суду Рівненської області із заявою про витребування доказів по справі Філії - Львівське обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України" (копію договору застави обладнання №2062-240/1 від 05.06.18р.; копію видаткової накладної №РАО-0000004 від 31.05.2018р.). Ухвалою господарського суду Рівненської області вказану заяву про витребування доказів задоволено, витребувано з банку вказані копії документів.

Однак 12.11.18р. на адресу суду від Філії - Львівське обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України" надійшла відповідь №11.29-03/104514/2018-13 від 07.11.18р. в якій банком було відмовлено в наданні доказів по справі, спираючись на банківську таємницю згідно ст. 60 ЗУ "Про банки і банківську діяльність".

В січні 2019 року ТОВ "Рао Груп" звернулось до Галицького районного суду м.Львова (справа №461/612/19) із заявою про розкриття банком інформації, що містить банківську таємницю в порядку окремого провадження, 01.02.19р. - заяву залишено без розгляду.

В лютому 2019 року ТОВ "Рао Груп" звернулось до Галицького районного суду м.Львова (справа №461/1142/19) із позовною заявою про розкриття банком інформації, що містить банківську таємницю в порядку позовного провадження, 06.03.19р. - у позові відмовлено.

В лютому 2019 року ТОВ "Рао Груп" звернулось до Рівненського відділу поліції ГУНП в Рівненській області із заявою про відкриття кримінального провадження стосовно посадових осіб ТОВ "АГРО СЕВ". По даній заяві було відкрито кримінальне провадження і в порядку кримінального провадження слідчим було здійснено звернення до суду з метою доступу до документів банку вилучення договору застави обладнання та видаткової накладної, так як ці документи є ключовими доказами. Ухвалою Рівненського міського суду від 25 лютого 2019 року витребувано з банку договір застави обладнання №2062-240/1 від 05.06.18р.та видаткову накладну №РАО-0000004 від 31.05.2018р.

На виконання вказаної ухвали працівники АТ "Ощадбанк" надали слідчому доступ до документів банку і він оглянув оригінали видаткової накладної і договору застави, а також банком було надано відповідні копії цих документів, які долучено до матеріалів кримінального провадження. Отже, існування оригіналів документів підтверджується протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 07.05.2019 року, що повністю спростовує твердження представника позивача про не існування таких документів чи непідписання їх від імені ТОВ "Агро Сев".

Просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення господарського суду залишити без змін.

Крім того, відповідачем була подана до суду заява про витребування доказів, в якій просить витребувати з філії - Львівське обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України" копію договору застави обладнання №2062-240/1 від 05.06.2018р. та копію видаткової накладної №РАО-0000004 від 31.05.2018р., яке відхиляється судовою колегією, як безпідставне оскільки вказані документи були надані банком на підставі ухвали Рівненського міського суду від 25.02.2019 року про тимчасовий доступ до документів та копії долучені до матеріалів справи, а тому відсутні підстави для повторного витребування вказаних документів .

В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи викладі в апеляційній скарзі та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Просить рішення господарського суду Рівненської області від 22 жовтня 2019 року скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення господарського суду залишити без змін.

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

20 квітня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рао Груп» , як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Сев» , як покупцем укладено договір поставки № 1004/02 . За умовами вказаного договору ТОВ «Рао Груп» , як постачальник, зобов`язувалось передати у власність ТОВ «Агро Сев» - покупця товар в асортименті, кількості та за цінами, визначеними в специфікації, Комерційній пропозиції та видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору (пп.1.1. договору поставки). Перелік товару, що мав бути поставлений по цьому договору (обладнання для котельні) та його загальна вартість в сумі 809 935,00 грн. узгоджена сторонами в протоколі-специфікації (додаток №1 до договору поставки).

У відповідності до пункту 3.6. договору поставки, покупець проводить оплату наступним чином: 30% від вартості Товару - аванс в сумі 242 980,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 40 496, 67 грн. покупець оплачує власними коштами (п.3.6.1.договору поставки); - 70% вартості товару в сумі 566 955, 00 грн. в тому числі ПДВ 20% - 94492, 50 грн. покупець оплачує за рахунок кредитних коштів (пп. 3.6.2. договору поставки).

У відповідності до п.1 протоколу-специфікації, строк поставки товару складає п`ятнадцять робочих днів з дати зарахування передоплати за товар згідно рахунку-фактури.

Відповідачем на адресу позивача виставлено рахунок №6 від 21.05.2018 р. на оплату товару згідно договору поставки в сумі 809 935,00 грн..

На виконання своїх зобов`язань по договору поставки позивач здійснив оплату товару в повному обсязі. Так, 21.05.2018 р. позивачем було перераховано ТОВ «РАО ГРУП» авансовий платіж в розмірі 30% вартості обладнання в сумі 242980,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 21.05.2018 p., а 05.06.2018 р. на рахунок ТОВ « PAO ГРУП» було перераховано іншу частину - 70% вартості обладнання в розмірі 566 955,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2 та №3 від 05.06.2018 pоку. Загалом ТОВ «Агро Сев» здійснило повну попередню оплату товару в сумі 809 935,00 грн..

Посилаючись на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Рао Груп» взяті на себе зобов`язання щодо поставки товару не виконані, товар не поставлено, сум попередньої оплати не повернуто, позивач просить стягнути з відповідача попередню оплату в сумі 809 935, 00 грн., 10% штрафу за прострочення поставки товару в розмірі 1 173 367, 02 грн. від суми комерційної пропозиції за кожен день прострочки та 16697,98 грн. процентів річних нарахованих на суму попередньої оплати, а всього разом 2 000 000, 00 грн..

Відповідач же стверджує, що зобов`язання по поставці товару позивачу за договором поставки №1004/02 від 20 квітня 2018 року виконав в підтвердження чого надає суду копію видаткової накладної № РАО - 0000004 від 31 травня 2018 року зазначаючи при цьому, що підписана накладна направлялася сторонами один одному засобами електронної пошти, як вкладені файли в електронний лист - відскановані з оригіналів з підписом та печаткою директора ТОВ "Агро Сев".

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 4 ГПК України, зокрема, визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

За нормами статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

На підставі статей 76, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тобто, з огляду на вищезазначені норми Закону, суд встановлює дійсні обставини справи за результатами дослідження доказів саме у їх сукупності, що дає змогу суду дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач виконання своїх зобов`язань за договором поставки №1004/02 від 20 квітня 2018 року підтверджує копією видаткової накладної № РАО- 0000004 від 31 травня 2018 року та ксерокопіями: протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 07.05.2019 року, опису речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 07.05.2019 року, договору застави № 2062-240/1, видаткової накладної № РАО-0000004 від 31 травня 2018 року, які прошиті та пронумеровані Старшим слідчим Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області капітаном поліції Юхніч О.О..

Відтак суд встановлює дійсні обставини справи за результатами дослідження вищевказаних доказів їх сукупності, оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, слідчим суддею Рівненського міського суду Ореховською К.Е. 22 лютого 2019 року постановлено ухвалу, якою задоволено клопотання слідчого та надано згоду старшому слідчому СВ Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області капітаном поліції Юхніч О.О. на тимчасовий доступ до завірених належним чином їх копій (при чому розкрити банківську таємницю), що перебувають у розпорядженні філії - Львівське обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» , ЄДРПОУ 09325703, адреса: Україна, м. Львів, вулиця Січових Стрільців, 9 (ПАТ «Державний ощадний банк України» , ЄДРПОУ 0032129, адреса: м. Київ вул. Госпітальна 12г), а саме: договору застави обладнання №2062-240/1 від 05.06.18р; видаткової накладної №РАО-0000004 від 31.05.2018р, з можливістю їх вилучення у філії - Рівненське обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» (ЄДРПОУ 09333401), що за адресою: Україна, м. Рівне, вулиця Симона Петлюри, 16.

На підставі вищевказаної ухвали слідчого судді старший слідчий Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області капітан поліції Юхніч О.О. склав Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 07.05.2019 року в якому зазначив, що ознайомився із речами та документами, а саме договір застави обладнання №2062-240/1 від 05.06.18р., видаткова накладна №РАО-0000004 від 31.05.2018р. та тимчасово вилучив належно завірені копії вказаних документів на 17 аркушах про що склав опис речей і документів, які були вилучені на підставі слідчого судді від 07.05.2019 року і який додано до протоколу.

Копії протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 07.05.2019 року, договір застави обладнання №2062-240/1 від 05.06.18р., видаткова накладна №РАО-0000004 від 31.05.2018р. та опису речей і документів, які були вилучені на підставі слідчого судді від 07.05.2019 року прошиті та пронумеровані старшим слідчим Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області Юхніч О.О. на 19 аркушах та скріплені печаткою і подані до суду представником Відповідача (т.2 а.с. 137-156). Крім того суд зазначає, що з копій поданих документів вбачається, що вони пронумеровувалися, прошнуровувалися та скріплювалися печаткою Відділу банківської безпеки філії - Рівненське обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» .

Відтак, на підставі статей 76, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України вищевказані докази судова колегія вважає належними, достовірними та достатніми, а відтак такими, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, а тому доводи скаржника в цій частині є такими, що не заслуговують на увагу.

При цьому, твердження скаржника про те, що зазначені копії документів не мають статусу доказу, не береться судом апеляційної інстанції до уваги, так як ці докази здобуті слідчим у порядку досудового розслідування, на виконання ухвали слідчого судді, оглянуті слідчим особисто про що зазначено в Протоколі тимчасового доступу до речей і документів від 07.05.2019 року. Крім того, як уже вказано вище вказані копії прошиті та пронумеровані старшим слідчим Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області Юхніч О.О. на 19 аркушах та скріплені печаткою Рівненського відділу поліції.

Не заслуговують на увагу і доводи скаржника про те, що вищевказані докази є незаконними так як здобуті поза межами строку дії ухвали слідчого судді від 25.02.2019 року та розголошені без дозволу слідчого, так як суду у господарському судочинстві не надано права оцінювати належність та допустимість доказів, здобутих у кримінальному провадженні чи досудовому розслідуванні. Відповідно до статті 89 Кримінального процесуального кодексу України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. Крім того суд зазначає, що Кримінальним процесуальним кодексом України не передбачено, що доказ визнається недопустимим в зв`язку з тим, що він отриманий з порушенням строків.

Позивачем не доведено того, що вищевказані докази, отримані старшим слідчим Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області Юхніч О.О., визнавалися судом у кримінальному провадженні недопустимими.

Так, з доказів, отриманих старшим слідчим Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області Юхніч О.О. на виконання ухвали слідчого судді, вбачається, що між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", як заставодержателем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Сев", як заставодавцем укладено договір застави обладнання №2062-240/1 від 05.06.2018 року з додатками (далі по тексту договір застави). Відповідно до пункту 4 розділу визначення та їх тлумачення договору застави предметом застави є рухоме майно зазначене у додатку №2 цього договору. В додатку 2 до договору застави міститься характеристика майна що є предметом застави за договором застави обладнання від 05 червня 2018 року №2062-240/1 (далі по тексту характеристика майна). В характеристиці майна зазначається майно, що є предметом застави і найменування якого повністю співпадає з майном, вказаним у видатковій накладній №РАО-0000004 від 31.05.2018р. на яку посилається відповідач в обґрунтування здійснення поставки товару Позивачу. Також в якості правовстановлюючих документів на предмет застави в характеристиці майна вказано договір поставки №1004/02 від 20 квітня 2018 та видаткова накладна №РАО-0000004 від 31.05.2018 року. Крім того, слід відмітити, що місцезнаходження заставного майна в характеристиці майна вказано Львівська область, м.Пустомими, вул. Фабрична, 19, тобто те місце куди за договором поставки №1004/02 від 20 квітня 2018 відповідач зобов`язався поставити товар.

Як вбачається із матеріалів справи, видаткова накладна № РАО-0000004 від 31.05.2018 року підписана сторонами та містить відбитки їх печаток.

Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що факт поставки відповідачем товару підтверджується витягом із Державного реєстру обтяжень рухомого майна №57201423, у якому зазначено повний перелік обладнання, що передано в заставу банку позивачем, яке є ідентичним обладнанню вказаному у видатковій накладній № РАО-0000004 від 31.05.2018 року (т. 1 а.с. 88-89).

Разом з тим, відповідачем було складено податкові накладні №6 від 21.05.2018 року та №4 від 05.06.2018 року (т.1 а.с.68-69,85-86), які були прийняті ДФС України та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, і відповідні податкові накладні були прийняті позивачем до складу податкового кредиту, що, також підтверджує господарську операцію щодо поставки товару.

З огляду на вищевказане, апеляційний суд констатує, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Сев" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рао Груп" відбулася господарська операція за якою ТОВ "Рао Груп" по видатковій накладній №РАО-0000004 від 31.05.2018 року поставило ТОВ "Агро Сев" товар на виконання Договору поставки №1004/02 від 20 квітня 2018. Факт здійснення господарської операції підтверджується вищевказаними доказами у їх сукупності і вказані докази визнаються судом належними та допустимими для встановлення обставин, які входять в предмет доказування.

Враховуючи вищевикладене, позивачем в порядку ст.ст. 73-74, 76-80, 86, 91, 96 ГПК України не підтверджено належними та допустимими доказами факту невиконання відповідачем умов договору поставки №1004/02 від 20 квітня 2018 року, а відповідач натомість довів виконання умов договору зі своєї сторони, а тому апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 22.10.2019р. у даній справі прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО СЕВ" на рішення господарського суду Рівненської області від 22.10.19р. у справі №918/597/18 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 22.10.19р. у справі №918/597/18 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку, встановленому ст. ст. 287-291 ГПК України.

4. Справу №918/597/18 повернути до господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "17" грудня 2019 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Коломис В.В.