Рішення

від 09.10.2019 по справі 922/1654/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1654/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Пустоваловій І.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІПЛАСТ +", м. Харків до Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області про стягнення 309112,57 грн. за участю представників:

позивача - Соловйова О.В. , відповідно до ордеру серії ХВ № 1729/1 від 29.05.19р.;

відповідача - Книга Ю.Ю., довіреність № 22712/9/20-40-10-04-02 від 17.09.18р.

третьої особи - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОЛІПЛАСТ +", м. Харків звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області, м. Харків збитки в розмірі 309112,57 грн., які складаються з: 305724,44 грн. упущеної вигоди та 3388,13 грн. реальних збитків. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 03.06.19р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІПЛАСТ +", м. Харків залишено без руху. Надано позивачеві строк десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, а саме - надати до суду докази направлення відповідачу саме позовної заяви.

04.06.19р. позивач надав суду докази направлення відповідачу позовної заяви на адресу, яка містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Ухвалою суду від 10.06.19р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №922/1654/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на "02" липня 2019 р. о 14:00 год.

24.06.19р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. В підготовчому засіданні 02.07.19р. оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 15 липня 2019 року о 14:00 год., на підставі п.3 ч. 2 ст. 183 ГПК України.

09.07.19р. від позивача надійшла відповідь на відзив.

11.07.19р. від відповідача надійшли письмові заперечення.

В підготовчому засіданні 15.07.19р. про відкладення підготовчого засідання 24 липня 2019 року о 14:00 год., на підставі п.3 ч.2 ст.183 ГПК України.

17.07.19р. від позивача надійшли письмові заперечення. Ухвалою суду від

24.07.19р. залучено до участі у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області. Продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів по 09.09.19р.

22.08.19р. від позивача надійшло клопотання про виклик свідка, в якому позивач просить викликати до суду для допиту директора ПОГ Криворізьке УВП УТОС ОСОБА_2 .

У відповідності до ч. 1 ст. 66 ГПК України свідком може бути будь-яка дієздатна фізична особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

Положеннями ст. 88 ГПК України передбачено, що показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка.

У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.

Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків.

Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

Свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти. (ч. 1 ст. 89 ГПК України)

У зв`язку з тим, що до матеріалів справи не подано заяву свідка - директора ПОГ Криворізьке УВП УТОС ОСОБА_2 , а виклик свідка відбувається лише після подання його заяви, то суд відмовляє позивачу в задоволенні його клопотання щодо виклику до суду для допиту в якості свідка ОСОБА_2

Протокольною ухвалою від 22.08.19р. відкладено підготовче засідання на 09 вересня 2019 року о 12:00 год., відповідно до п.3 ч.2 ст.183 ГПК України, (для надання додаткових документів необхідних для повного та об`єктивного розгляду справи).

05.09.19р. від відповідача надійшло клопотання про заміну відповідача на правонаступника.

Ухвалою суду від 09.09.19р. замінено відповідача по справі ГУ ДФС у Харківській області на його правонаступника - ГУ ДПС у Харківській області. Закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на "07" жовтня 2019 р. 12:00 год.

07.10.19р. в судовому засіданні оголошено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до 09.10.19 14.00 год.

Представник позивача в судовому засіданні 09.10.19р. підтримав позовні в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.10.19р. проти позову заперечував в повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання 09.10.19р. не з`явився.

Враховуючи те, що одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

ТОВ Поліпласт+ (Позивач) є виробником виробів з пластмаси на ринку України та співпрацює з різними виробниками продуктів харчування, побутових виробів.

В 2012 році між позивачем та підприємством об`єднання громадян Криворізьке Учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих (надалі - УТОС) було укладено договір № 20/01 про виготовлення комплектуючих деталей для консольних вуличних світильників. Упродовж багатьох років позивач і УТОС досить плідно та взаємовигідно працювали. Вироби виготовлялися з прес форм замовника (УТОСа) та з його сировини.

14 червня 2016 року Слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління Державної податкової служби України (Відповідачем) було відкрито досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32016220000000149 за ч. 2 ст. 212 Кримінального кодексу України за фактом ухилення службових осіб ТОВ Поліпласт+ та іншими особами від сплати податків у великих розмірах.

5 жовтня 2016 року слідчою групою відповідача в приміщеннях, що належали ТОВ Поліпласт+ було проведено обшук та вилучено було документи бухгалтерії, жорсткі диски з комп`ютерів бухгалтерії, деяка готова продукція та інструменти виробництва. Слідчі дії проводилися на підставі ухали Київського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2016 року.

20 жовтня 2016 року до Київського районного суду м. Харкова було подано слідчим клопотання про арешт вилученого майна.

24 жовтня 2016 року Київським районним судом м. Харкова було розглянуто вказане клопотання і відмовлено в частині арешту вилучених документів згідно переліку і було зобов`язано слідчого негайно повернути вилучене майно у вказаній частині. Цю ухвалу суду посадові особи відповідача не виконували протягом тривалого періоду у зв`язку з чим позивач звернувся до Київського районного суду м. Харкова зі скаргою про визнання бездіяльності слідчого Відповідача незаконною, що полягала у неповерненні вилученого майна на виконання ухвали суду від 24.10.2016 року.

21 листопада 2016 року вказана скарга була задоволена: було визнано незаконною бездіяльність ст. слідчого 3-го відділу СУ ФР ГУ ДФС у Харківській області, що полягає у неповерненні власникам тимчасово вилученого майна; було визнано незаконною бездіяльність прокурора прокуратури Харківській області, що полягає у неналежному здійсненні процесуального керівництва.

У грудні 2016 року незаконно вилучені документи було повернуті підприємству.

28 грудня 2016 року кримінальне провадження № 32016220000000149 було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення).

В позовній заяві позивач зазначив про те, що після вилучення всіх документів та жорстких дисків підприємство по суті було паралізовано, та не мало змоги ані здавати податкову та фінансову звітність до фіскальних органів, ані нормально вести господарську діяльність, - адже вся документація в оригіналах (і договори, і замовлення, і список працівників підприємства і вся первинна документація) і жорсткі диски комп`ютерів були вилучені і у позивача не було жодних вихідних даних для подальшої роботи (ані на паперових носіях, ані в електронних).

Як вказує позивач в позовній заяві, слідчі дії з обшуку і вилучення майна на підприємстві позивача набули розголосу і 7 жовтня 2016 року було повідомлено в засобах масової інформації, зокрема в мережі Інтернет. Після опублікування в пресі повідомлення про обшук на підприємстві позивач отримав від УТОС лист з вимогою достроково розірвати договір № 20/01 від 20.01.2012 року. Обґрунтуванням вимоги дострокового розірвання договору стало занепокоєння замовника за цим договором стосовно схоронності його прес-форм, які було передано позивачу для виготовлення комплектуючих деталей для вуличних консольних світильників, подальша можливість мати в якості надійного партнера позивача для виконання їх замовлень та збереженість робочих місць для людей з обмеженими можливостями тощо.

У зв`язку з такими обставинами, позивач з метою збереження господарських відносин з УТОС, який був постійним контрагентом зі стабільними щомісячними надходженнями, вирішив, після проведення переговорів, погодитися на внесення змін до договору та гарантувати збереження обладнання УТОС в майбутньому.

В подальшому, відповідачем по справі в період з 05.12.2017 року до 18.12.2017 року було проведено документальну виїзну планову перевірку позивача на підставі наказу відповідача № 7010 від 22.11.2017 року.

За результатами перевірки відповідачем було складено Акт виїзної планової податкової перевірки від 26.12.2017 р. N 25468/20-40-14-02-08/31422867 (далі - Акт перевірки).

Відповідно до Акту перевірки, на думку відповідача, позивач допустив порушення податкового законодавства і в результаті чого були винесені наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення про донарахування податку на прибуток на суму 354694,25 гривень,

- податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за порушення норм, що регулюють обіг готівки у розмірі 718910,08 гривень,

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовані штрафні санкції у розмірі 3151,78 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" яким застосовано до позивача штраф у розмірі 170,00 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки), якою вимагається сплата недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 66,35 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, яким застосовані штрафні санкції у розмірі 255,00 грн.

Не погодившись з такими висновками відповідача, позивач 29 січня 2018 року звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень, рішень та вимоги. За результатами розгляду адміністративної справи № 820/479/18 Харківським апеляційним адміністративним судом було прийнято постанову 13 листопада 2018 року якою частково задоволено було позовні вимоги та скасовані податкові повідомлення-рішення, яким донараховано податок на прибуток та штрафні санкції за порушення норм, що регулюють обіг готівки у розмірі 718910,08 гривень.

Як і передбачено нормами ст. 56 Податкового кодексу України, позивач повідомив відповідача про початок процедури судового оскарження винесених податкових повідомлень-рішень, рішень та вимоги (лист від 29 січня 2018 року).

Як встановлено п. 56.18. ст. 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Не зважаючи про сповіщення позивачем відповідача про процедуру судового оскарження, відкриття провадження в суді за позовом позивача, відповідачем була внесена до електронного кабінету платника податків позивача в розділ Стан розрахунків з бюджетом відомості про наявність заборгованості з бюджетом. Крім того, дані про наявність заборгованості позивача перед бюджетом відображалися у відкритих реєстрах на сайті ДФС України в розмірі 1 061 008,33 гривень (https://cabinet.sfs.gov.ua/registers).

В позовній заяві позивач вказав про те, що з цих же відкритих реєстрів ДФС багаточисельні комерційні платформи в мережі Інтернет брали відомості при формуванні своїх баз даних в якості наповнення досьє на кожну компанію в державі - наприклад, але не виключно, - Open data bot https://opendatabot.ua/, You control https://youcontrol.com.ua/ru/, Vkurse https://vkursi.pro/, Contr agent http://contr-agent.ua/ тощо. Ці сервіси моніторингу даних в останні роки є дуже популярними та їх використання є повсюдним серед суб`єктів господарювання реального сектору економіки. Зокрема позивач систематично користується цими сервісами для перевірки, моніторингу та відстеженню відомостей та подій у своїх як існуючих так і нових контрагентів за договорами. Ці сервіси збирають та акумулюють відомості зі всіх вільних у доступі державних реєстрів та баз даних, в тому числі про існуючі наявні заборгованості перед державою, перед іншими контрагентами, про згадування осіб моніторингу у кримінальних провадженнях, судових процесах, арештів на майно, податкові застави, участь у тендерах, державних закупівлях та інше.

Отже, позивач вказує про те, що завдяки відомостям які поширив відповідач, що не відповідали дійсності, а саме про наявність податкового боргу у позивача перед бюджетом, позивач набув статусу неблагонадійного, який має великі податкові борги і з ким працювати не є бажаним.

Позивач листом № 45 від 15.08.2018 року звертався до відповідача з вимогою зняти інформацію про заборгованість їх підприємства перед бюджетом. Проте, упродовж всього часу судового процесу з оскарження податкових повідомлень-рішень, і навіть після завершення судового розгляду справи, відповідач не знімав ці нарахування ні в електронному кабінеті платника податків, ні в загальнодоступних реєстрах на сайті ДПС України.

Листом від 20.09.18р. відповідачем повідомлено позивачу про відсутність технічної можливості опрацювання в інформаційній системі на рівні ГУ ДПС у Харківській області ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.08.18р. по справі №820/479/18, та у зв`язку з чим 05.09.18р. відповідач звернувся з листом до Державної податкової служби України.

Так, на думку позивача, в результаті незаконного нарахування податкових зобов`язань та поширення неправдивих відомостей про існуючі зобов`язання з податків перед державою, позивач втрати можливість отримати замовлення від інших суб`єктів господарювання. Багаточасові перемовини, зустрічі, час на підготовку розрахунків та документів, не увінчалися успіхом і так і не було укладено цей контракт.

Крім того, позивач зазначив, що їх постійний партнер УТОС, отримавши інформацію про начебто наявність у позивача податкових боргів перед бюджетом, застосував оперативно-господарські санкції і зупинив подання заявок на виготовлення комплектуючих деталей у самий високий сезон - у вересні та жовтні 2018 року. Також, з метою збереження власного обладнання УТОС вимагав повернення своїх прес-форм, які позивач був змушений повернути своєму контрагентові.

Отже, внаслідок незаконних дій відповідача з необґрунтованого нарахування податкових зобов`язань за Актом перевірки, незаконного внесення відомостей про неіснуючі податкові борги в реєстри на сайті Державної фіскальної служби України, як зазначено в позовній заяві, позивач втратив стабільний та постійний (з 2012 року) дохід в розмірі 382155,54 гривень (згідно розрахунку ціни позову).

Також, позивач вказує про те, що він був змушений на підставі цього ж Акту перевірки сплатити штрафи в загальному розмірі 3388,13 гривень за несвоєчасне подання звітності з ЄСВ до фіскальних органів у зв`язку з незаконними діями посадових осіб самого ж відповідача у 2016 році з обшуком та вилученням всіх документів в бухгалтерії та жорстких дисків комп`ютерів.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу приписів статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

У відповідності до п.21.1 ст. 21 Податкового кодексу України посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані:

- дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами;

- забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій;

- не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Стаття 56 Конституції України як норма прямої дії закріплює: Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень .

Позивач звертаючись з цим позовом, просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду у вигляді упущеної вигоди і реальних збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також, шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з ч. 2 цієї ж статті, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Відшкодування шкоди за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто є деліктною відповідальністю, підставою якої є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду.

Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі умови як: неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Згідно з п. п. 17.1.11 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України платник податків має право на повне відшкодування збитків (шкоди), заподіяних незаконними діями (бездіяльністю) контролюючих органів (їх посадових осіб), у встановленому законом порядку.

Пунктом 21.2.1. ст. 21 Податкового кодексу України за прийняття неправомірного рішення, яким визначаються податкові (грошові) зобов`язання платнику податків, посадова (службова) особа контролюючого органу, яка прийняла таке рішення, а також безпосередній керівник такої посадової особи несуть відповідальність згідно із законом.

Шкода, завдана платнику податків неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи контролюючого органу, відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для фінансування цього органу, незалежно від вини цієї особи (п. 21.3. Податкового кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 1173, 1174 ЦК України шкода, завдана юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цього органу.

Таким чином, на відміну від загальної норми ст. 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми (ст.ст. 1173, 1174 ЦК України, п.21.3. ст. 21 Податкового кодексу України) допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини органу державної влади, проте не виключає необхідність встановлення інших елементів цивільного правопорушення.

Також, згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі № 920/715/17 необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у цій постанові, питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

Отже, окреме судове рішення, яким би встановлювалися дії ГУ ДФС у Харківський області неправомірними, для вирішення цієї справи не потрібне.

Статтею 1192 ЦК України встановлено два способи відшкодування шкоди: відшкодування шкоди в натурі (передача речі того ж роду і такої ж якості) та відшкодування завданих збитків у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи.

Згідно з ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала, у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 1 ст. 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту порушеного права є відшкодування збитків.

У ч. 1 та ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України передбачається, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. До збитків, серед іншого, відноситься упущена вигода, тобто доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Під упущеної вигодою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Факт протиправності дій відповідача щодо неправомірного донарахування податку на прибуток та штрафних санкцій в загальному розмірі 1077247,46 гривень не потребує доказування в силу приписів ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України. Цей факт підтверджується постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2018 року по справі № 820/479/18.

Факт протиправного внесення відомостей до електронного кабінету платника податків та реєстр боржників з податків (реєстр під назвою Довідка про відсутність заборгованості на офіційному сайті Державної податкової служби України https://cabinet.sfs.gov.ua/registers) підтверджує Висновок експертного дослідження № Д-7КТ від 03.12.2018 року, листи від контрагентів позивача - АТ Ефект , ФОП Праниченко О.В. , УТОС тощо.

Як свідчить Висновок експертного дослідження від 03.12.2018 року № Д-7КТ інформація про недоїмку по сплаті податку на прибуток та штрафних санкцій в Електронному кабінеті (тобто в приватній його частині) перебувала ще в інтегрованій картці платника податків щодо позивача станом на 3 грудня 2018 року. Твердження відповідача про те, що ним нібито було вчасно (тобто в триденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження по адміністративній справі № 820/479/18) внесено інформацію про зменшення сум нарахувань податків і штрафних санкцій в інтегрованій картці є відверто викривленими і не відповідають дійсності. Якби відповідач, як він стверджує, вніс відповідну інформацію до ІКП позивача про початок судового оскарження, то інформація про податкові борги не відображалася би в приватній частині Електронного кабінету платника податків (як позивача, так і абсолютно нечисельного кола інших платників податків, в тому числі контрагентів позивача). Також ця би інформація не відображалися. Також ця би інформація не відображалися у випадку здійснення ними пошуку). Також ця би інформація не відображалася на офіційному сайті Державної фіскальної служби України за вказаними вище посиланнями (http://sfs.gov.ua/businesspartner, https://cabinet.sfs.gov.ua/login). Відповідно ця інформація би не перебувала в інших сервісах моніторингу - Open data bot https://opendatabot.ua/, You control https://youcontrol.com.ua/ru/, Vkurse https://vkursi.pro/, Contr agent http://contr-agent.ua/ тощо.

Факт бездіяльності відповідача щодо не видалення відомостей з реєстру боржників з податків (реєстр під назвою Довідка про відсутність заборгованості на офіційному сайті Державної податкової служби України https://cabinet.sfs.gov.ua/registers) підтверджується Висновком експертного дослідження № Д-7КТ від 03.12.2018 року (а.с. 91-98 том 1), листами від контрагентів позивача - АТ Ефект (а.с. 67 том 1), ФОП Праниченко О.В. , УТОС (а.с. 67 том 1), листом позивача № 45 від 15.08.2018 року (а.с. 68 том 1), листом відповідача від 20.09.18р. та заявою свідка ОСОБА_4 головного бухгалтера ТОВ "Поліпласт+" (а.с. 32 том 2).

Також слід зазначити, що в рамках спірних правовідносин та вищевказаних норм, наявність вини державного органу не ставиться законодавцем у залежність для притягнення такого органу до цивільно-правової відповідальності.

Так, за звичайних умов ведення господарської діяльності грошові кошти в сумі 305724,44 грн. (згідно розрахунку ціни позову) були б отримані позивачем, якби він не був позбавлений замовлення від контрагента УТОС та повернення йому прес-форм внаслідок неправомірного нарахування відповідачем штрафних санкцій і грошових зобов`язань зі сплати податку на прибуток і внесення неправдивих відомостей до відкритих реєстрів та електронного кабінету платника податків. Оскільки контрагентом позивача (УТОСом) було відмовлено від замовлення робіт позивачеві на вересень-листопад 2018 року саме у зв`язку з наявністю заборгованості позивача перед бюджетом, відповідно це є невідворотним результатом протиправної діяльності відповідача. Зазначене підтверджується листом УТОС від 20 серпня 2018 року, актом звірки з УТОС.

В судових засіданнях представник позивача наголошувала на тому, що позивач просить відшкодувати з відповідача саме матеріальну шкоду (неотриманий прибуток) за вересень-жовтень 2018 року. Хоча контрагент позивача (УТОСом) відмовився від замовлення робіт на вересень-листопад 2018 року, однак відповідач не просить відшкодувати за рахунок відповідача суму неотриманого доходу за листопад 2018 року.

Таким чином, у зв`язку з відмовою контрагента позивача від замовлення робіт на вересень-листопад 2018 року, позивач просить стягнути з відповідача суму неотриманого прибутку за вересень-жовтень 2018 року в розмірі 305 724,44 грн.

Дії (бездіяльність) ГУ ДПС у Харківській області щодо не внесення до підсистеми, що забезпечує облік платежів на підставі отриманої ухвали про відкриття провадження по справі № 820/479/18, інформації про початок судового оскарження податкових повідомлень-рішень, та внаслідок цього не виключення з обліку донарахувань і не зменшено суми боргу по штрафним санкціям, в результаті чого було завдано позивачеві шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі. Висновок експертного дослідження від 03.12.2018 року № Д-7КТ, листи контрагентів позивача, що є в матеріалах справи достовірно підтверджують незаконність бездіяльності відповідача по справі, що призвело до завдання майнової шкоди позивачу.

Таким чином, державними органами в особі ГУ ДПС Харківської області було спричинено позивачеві матеріальну шкоду (неотриманий прибуток) за вересень-жовтень 2018 року в розмірі 305724,44 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення реальних збитків у зв`язку зі сплаченими штрафами за несвоєчасне подання звітності з єдиного соціального внеску в розмірі 3388,13 грн., суд зазначає наступне.

Як вже було зазначено вище, 5 жовтня 2016 року посадовими особами відповідача були проведені незаконні дії з обшуку та вилучення майна (зокрема бухгалтерської документації з нарахування та виплати заробітної плати та інших платежів фонду оплати труда, жорстких дисків комп`ютерів з бухгалтерії тощо).

Оскільки нарахування єдиного соціального внеску здійснюється саме на підставі відомостей нарахування заробітної плати, які складаються за допомогою комп`ютерної техніки і зберігаються першочергово на електронних носіях, і, можливо в другу чергу, на паперових носіях (обидва варіанти зберігання інформації було вилучено 05.10.2016 року), то позивач був повністю позбавлений можливості точно та вчасно здати звіт з ЄСВ до відповідача.

Отже, існування взаємозв`язку між вилученням документів та неможливістю своєчасного нарахування єдиного внеску явно є очевидним, оскільки у позивача була відсутня база даних (в тому числі персональних) зокрема щодо розмірів окладів працівників підприємства. Про вказані обставини також свідчить лист вих. № 90 від 17.10.2016 року, з якого вбачається, що ТОВ "Поліпласт+" повідомив відповідача про відсутність можливості своєчасного нарахування єдиного соціального внеску зокрема і здійснює всі дії щодо повернення носіїв інформації та первинних документів.

При проведенні перевірки відповідачем було нараховані штрафні санкції саме за те, що ним було незаконно здійснено дії з обшуку та вилучення майна. Тобто, відповідач спочатку паралізував роботу підприємства та виключив будь-які можливості щодо подання позивачем до нього відповідної звітності, а в подальшому застосував до позивача за це штрафні санкції.

Позивач був змушений сплатити вказані штрафні санкції. Проте, це являється реальними збитками позивача, які повинні бути стягнуті з відповідача.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Частинами першою, другою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Законом України № 475/97 від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу статті 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

При цьому відповідно до положень статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Особою, відповідальною за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до наведених вище та в позовній заяві позивача положень ЦК України, та відповідачем у справі є Держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Таким органом у цій справі є ГУ ДПС у Харківській області, як особа, відповідальна за внесення недостовірної інформації до ІКП стосовно наявності податкових боргів у позивача.

Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що наявні всі підстави для стягнення з державного органу в особі ГУ ДПС Харківської області збитків в розмірі 305724,44 грн., що призвели до втручання у право позивача на мирне володіння майном, яке захищається положеннями ст. 1 Протоколу 1 до Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 17, 21, 56 Податкового кодексу України; ст.ст. 22, 1166, 1173, 1174, 1192 Цивільного кодексу України; ст.ст. 225 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 66, 74, 88, 89, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, Код ЄДРОПУ 39599198) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІПЛАСТ +" (61010, Україна, м. Харків, вул. Георгіївська, 10, код ЄДРПОУ 31422867) упущену вигоду в сумі 305724,44 грн.; реальні збитки в сумі 3388,13 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, Код ЄДРОПУ 39599198) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів: УДКС у Шевченківському районі м. Харкова, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок UA858999980000034318206083013, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), код бюджетної класифікації 22030101) 4636,69 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або до суду першої інстанції відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 21.10.19р.

Суддя Л.В. Шарко