Постанова

від 14.01.2020 по справі 922/1654/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2020 р. Справа № 922/1654/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А. , суддя Пелипенко Н.М.

за участю секретаря судового засідання Полупан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Кацмана В.Я. (директор згідно наказу №32/2-к від 02.11.2005, паспорт серія НОМЕР_1 від 08.12.2010), адвоката Соловйової О.В. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №3743 від 12.01.2011, ордер серія ХВ №1729/21 від 05.12.2019, договір про надання правової допомоги (витяг) № 38 від 11.03.2019)

відповідача - Книги Ю.Ю. (наказ №3-0 від 21.08.2019, наказ №119 від 10.01.2020, довіреність № 19/9/20-40-08-04-01 від 02.09.2019)

третьої особи - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області, м. Харків (вх. № 3478 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 09.10.2019 по справі № 922/1654/19 (суддя Шарко Л.В.; повний текст рішення складено та підписано 21.10.2019 ) та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 24.10.2019 по справі № 922/1654/19 (суддя Шарко Л.В.; повний текст рішення складено та підписано 04.11.2019 )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПОЛІПЛАСТ+ , м. Харків

до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, м. Харків

про стягнення 309 112,57 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю ПОЛІПЛАСТ+ , м. Харків (далі - ТОВ ПОЛІПЛАСТ+ ; позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, м. Харків (далі - ГУ ДФС у Харківській області; відповідач) про стягнення збитків в розмірі 309112,57 грн., які складаються з упущеної вигоди в розмірі 305724,44 грн. та реальних збитків у розмірі 3388,13 грн. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок незаконних дій відповідача з необґрунтованого нарахування податкових зобов`язань на суму 1073604,33 грн. за Актом перевірки від 26.12.2017 №25468/20-40-14-02-08/31422867, протиправність яких підтверджується постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2018 у справі № 820/479/18, незаконного внесення відповідачем відомостей про неіснуючі податкові борги позивача перед бюджетом в реєстри на сайті Державної фіскальної служби України та в результаті неправомірної бездіяльності відповідача, яка полягає у не внесенні до підсистеми, що забезпечує облік платежів, на підставі отриманої ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі № 820/479/18 інформації про початок судового оскарження податкових повідомлень-рішень, та не виключення з обліку донарахувань і не зменшення суми боргу по штрафним санкціям, державним органом в особі ГУ ДПС Харківської області було спричинено позивачеві матеріальну шкоду у вигляді упущеної вигоди (неотриманого прибутку) за вересень-жовтень 2018 року в розмірі 305724,44 грн., що підтверджується, зокрема, висновком експертного дослідження від 03.12.2018 № Д-7КТ, листом контрагента позивача (ПОГ Криворізьке УВП УТОС) про відмову від замовлення робіт у період вересень-листопад 2018 року.

Також, позивачем зазначено про те, що він був змушений на підставі Акту перевірки від 26.12.2017 № 25468/20-40-14-02-08/31422867 сплатити штрафи в загальному розмірі 3388,13 грн. за несвоєчасне подання звітності з ЄСВ до фіскальних органів, саме у зв`язку з незаконними діями посадових осіб самого ж відповідача у 2016 році, пов`язаних із обшуком та вилученням всіх документів в бухгалтерії ТОВ ПОЛІПЛАСТ+ та жорстких дисків комп`ютерів.

Нормативно позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 56 Конституції України, п. 8 ч. 2 ст. 16, ст. 22, ч. 1 ст. 1166, ст.ст. 1173, 1174, 1192 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, п.п. 17.1.11 п. 17.1 ст. 17, п.п. 21.2.1 ст. 21, п. 21.3. ст. 21 Податкового кодексу України та ст. 1 Протоколу 1 до Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ухвалою суду першої інстанції від 24.07.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області (далі - ГУ ДКСУ у Харківській області; третя особа).

Ухвалою суду від 09.09.2019 замінено відповідача по справі ГУ ДФС у Харківській області на його правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області).

Господарський суд Харківської області рішенням від 09.10.2019 позовні вимоги у даній справі задовольнив повністю, стягнувши з ГУ ДПС у Харківській області на користь ТОВ ПОЛІПЛАСТ+ упущену вигоду в сумі 305724,44 грн. та реальні збитки в сумі 3388,13 грн., а також 4636,69 грн. судового збору.

Приймаючи рішення про задоволення позову в повному обсязі, суд першої інстанції послався на існування всіх необхідних правових підстав для стягнення з державного органу в особі ГУ ДПС Харківської області на користь позивача збитків, встановивши наявність фактів неправомірних дій державного органу, наявність шкоди, її розмір, причинний зв`язок між неправомірними діями та заподіяною шкодою. Також судом встановлено факт неправомірного втручання у право позивача на мирне володіння майном, яке захищається положеннями ст. 1 Протоколу 1 до Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

11.10.2019 до Господарського суду Харківської області від ТОВ ПОЛІПЛАСТ+ надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правову допомогу.

Господарський суд Харківської області додатковим рішенням від 24.10.2019 задовольнив частково заяву ТОВ ПОЛІПЛАСТ+ про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правову допомогу, стягнувши з ГУ ДПС у Харківській області на користь ТОВ ПОЛІПЛАСТ+ витрати на правову допомогу в сумі 17600,00 грн., а в частині стягнення 3400,00 грн. витрат на правову допомогу - відмовив.

Не погодившись з рішенням та додатковим рішенням по справі, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішень суду першої інстанції, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 09.10.2019 по справі № 922/1654/19 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 24.10.2019 по справі № 922/1654/19, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано, що після надходження до ГУ ДФС України у Харківській області від Харківського окружного адміністративного суду ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі № 820/479/18 від 19.02.2018, в інтегрованій картці платника податку було зменшено суми боргу по штрафним санкціям за податковим повідомленням-рішенням № 00000291410 від 18.01.2018 у розмірі 718910,08 грн.; за податковим повідомленням-рішенням № 00000401402 від 18.01.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у загальному розмірі 354694,25 грн., в тому числі: за податковими зобов`язаннями - 315450,00 грн., 39244,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) було виключено з обліку донарахувань у поточному році і зменшено суми боргу по штрафним санкціям. Таким чином відповідач стверджує, що на час судового провадження в адміністративній справі № 820/479/18 заборгованість ТОВ ПОЛІПЛАСТ+ не відображалася. Щодо відомостей за ЄСВ, то, відповідно до інтегрованої картки платника за 2018 рік у платника взагалі відсутня заборгованість та наявна переплата, про що свідчать відомості з інтегрованої картки платника податку, відповідно до якої 05.03.2019 було виключено суму боргу за податковим повідомленням-рішенням № 00000401402 від 18.01.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у загальному розмірі 354694,25 грн. та податковим повідомленням-рішенням № 00000291410 від 18.01.2018 у розмірі 718910,08 грн. Станом на 06.03.2019 у підприємства борг був відсутнім.

Відповідач стверджує, що надане підприємством ТОВ ПОЛІПЛАСТ+ листування з його контрагентом щодо наявності у нього податкового боргу у період з 05.03.2018 і по серпень/вересень 2018 не відповідає дійсності, оскільки відповідно до даних контролюючого органу, боргу у підприємства у вказаний період не було, тому жодної інформації про наявність у підприємства податкового боргу на офіційних сайтах ДФС не могло бути відображено. При цьому, наявність листа контрагента позивача від 20.08.2018, де ПОГ Криворізьке УВП УТОС відмовляється від розміщення узгоджених замовлень на вересень-листопад 2018 року та вимагає повернення його сировини у найкоротший час, на думку відповідача не свідчить про припинення на вказаний період господарських правовідносин між ТОВ ПОЛІПЛАСТ+ та ПОГ Криворізьке УВП УТОС. Доказів того, що після отримання зазначеного листа позивач повернув сировину ПОГ Криворізьке УВП УТОС, ТОВ ПОЛІПЛАСТ+ не надав.

Поряд із цим скаржник стверджує, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що неправомірність дій, або бездіяльності державного органу має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиціальне значення для справи про відшкодування шкоди. Проте на даний час відсутнє судове рішення окружного суду, яким би визнавалися дії ГУ ДФС у Харківській області неправомірними, як щодо проведення перевірки, винесення податкових повідомлень рішень, так і щодо відображення відповідної інформації в інформаційних системах органу ДФС (інтегрованій картці платника податків).

Скаржник наголошує, що сума у розмірі 3388,13 грн., яка була сплачена позивачем, є сумою узгодженого в судовому порядку грошового зобов`язання, яке підприємство зобов`язане було сплатити відповідно до закону. Судовим рішенням в адміністративній справі №820/479/18, яке набрало законної сили, було відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ ПОЛІПЛАСТ+ в частині скасування штрафів та вимог в розмірі 3388,13, а отже встановлено правомірність визначення контролюючим органом позивачеві відповідних зобов`язань з ЄСВ, тому враховуючи положення статті 57 Податкового кодексу України вказані штрафи та вимоги підлягали сплаті позивачем в обов`язковому порядку.

Відповідач вважає необґрунтованим надання правової оцінки господарським судом правовідносинам між платником податків та контролюючим органом, які виникли у сфері публічно-правових відносин (прийняття контролюючим органом відповідних рішень про застосування штрафних санкцій до платника податків), що є очевидним та грубим порушенням судом першої інстанції норм статей 20, 173 та 174 Господарського кодексу України.

Стосовно прийнятого у справі додаткового рішення відповідач зазначає, що фактично адвокатом були виконані роботи (надані послуги), які не були передбачені договором від 11.03.2019 №38, а кількість витрачених адвокатом годин на виконання робіт, є значно завищеною та об`єктивно необґрунтованою.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 відкрито апеляційне провадження у справі № 922/1654/19 та призначено справу № 922/1654/19 до апеляційного розгляду 19.12.2019 р. об 11:30 год. Позивачу та третій особі встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу до 06.12.2019.

25.11.2019 Головне управління ДПС у Харківській області на підтвердження правомірності дій по відображенню/виключенню з обліку в інтегрованих картках ТОВ ПОЛІПЛАСТ+ сум грошових зобов`язань (відповідно до судових рішень по адміністративній справі № 820/479/18) надало суду апеляційної інстанції інтегровані картки з податку на прибуток за 2018 рік та інтегровані картки за платежем штрафні санкції за 2018-2019 роки, одночасно повідомивши, що вказані документи, разом із доказами їх направлення іншим учасникам справи, вже надавалися до суду першої інстанції разом із відзивом на позовну заяву, проте судом першої інстанції вказаним документам не було надано жодної правової оцінки.

06.12.2019 позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх. № 11530), в якому проти доводів скаржника категорично заперечує та зазначає, що в апеляційній скарзі відповідачем не вказано, які саме норми процесуального та матеріального права були порушені судом першої інстанції і в чому саме полягають ці порушення, а зміст апеляційної скарги дублює аргументи відповідача з його заперечень проти позову, без будь-якого аналізу рішення суду на предмет його незаконності та необґрунтованості.

Позивач вважає всі наведені відповідачем в апеляційній скарзі аргументи юридично неспроможними, оскільки факт протиправності дій відповідача щодо неправомірного донарахування позивачу податку на прибуток та штрафних санкцій підтверджується, зокрема постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2018. Факт не виключення відомостей з інтегровані картки з податку на прибуток (ІКПП) підтверджується Висновком експертного дослідження № Д-7КТ від 03.12.2018, листами від контрагентів позивача - АТ Ефект , ФОП Праниченко О.В., УТОС, позовною заявою про скасування податкових повідомлень-рішень, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку, дійшовши законного та обґрунтованого висновку про задоволення позову, адже саме через протиправну бездіяльність відповідача при виконанні ним своїх функцій та обов`язків позивачу було завдано збитків у заявлених до стягнення сумах.

Посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова від 12.03.2019 у справі № 920/715/17) позивач також наголошує, що окреме судове рішення, яким би було встановлено неправомірність дій ГУ ДПС у Харківський області, для вирішення цієї справи не потрібне, а тому доводи відповідача з цього приводу слід визнати необґрунтованими.

Окрім цього позивач вважає вмотивованими висновки суду першої інстанції про стягнення з відповідача реальних збитків в сумі 3388,13 грн., оскільки сплачені позивачем штрафні санкції є саме прямими збитками позивача, адже він змушений був сплатити їх як міру відповідальності за дії, які були спричинені незаконними діями відповідача, а не за власної вини. Юридична відповідальність (у будь-якій формі) не може покладатися на суб`єкта відносин поза відсутності його вини (виключення складає лише відповідальність органів державної влади перед суб`єктами приватного права), адже вина являється обов`язковою ознакою правопорушення.

Також позивач стверджує, що у зв`язку з розглядом цієї справи йому надано достатньо значний обсяг адвокатських послуг, а витрачений на їх надання час, не є завищеним та обчислений адвокатом об`єктивно.

На підставі викладеного, позивач переконаний, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, які скасуванню не підлягають.

17.12.2019 до суду від уповноваженого представника позивача - адвоката Соловйової О.В. надійшла заява (вх. № 11877), в якій позивач просить залучити до матеріалів справи докази розміру понесених Товариством з обмеженою відповідальністю ПОЛІПЛАСТ+ судових витрат на правову допомогу, пов`язаних із розглядом даної справи у суді апеляційної інстанції.

У судовому засіданні 19.12.2019 оголошено перерву до 14 січня 2020 року о 10:30 год. Відповідачу встановлено строк до 03.01.2020 (включно) для подання до канцелярії суду апеляційної інстанції своїх міркувань та заперечень щодо поданої позивачем заяви від 17.12.2019 вх. № 11877. Явку представників учасників справи вирішено визнати необов`язковою.

27.12.2019 від Головного управління ДПС у Харківській області надійшло клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу адвоката (вх. № 12202), оскільки відповідач вважає розмір виплаченого адвокату гонорару значно завищеним та об`єктивно необґрунтованим.

У судове засідання 14.01.2020 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник третьої особи у вказане судове засідання не з`явився. Матеріали справи містять докази належного повідомлення третьої особи про дату, час та місце розгляду справи (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 61022 3057550 8).

Представники позивача та відповідача у судовому засіданні 14.01.2020 підтримали свої правові позиції по справі, що викладені ними у відповідних письмових поясненнях, скаргах та відзивах.

Під час розгляду справи апеляційним господарським судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 14.01.2020 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, а також проаналізувавши докази, котрі стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, зважаючи на нижченаведене.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що:

-14.06.2016 Слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Харківській області було відкрито досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32016220000000149 за частиною другою статті 212 Кримінального кодексу України за фактом ухилення службових осіб ТОВ ПОЛІПЛАСТ+ та іншими особами від сплати податків у великих розмірах;

-05.10.2016 слідчою групою відповідача в приміщеннях, що належали ТОВ ПОЛІПЛАСТ+ , було проведено обшук та вилучено документи бухгалтерії, жорсткі диски з комп`ютерів бухгалтерії, деяка готова продукція та інструменти виробництва. Слідчі дії проводилися на підставі ухвали Київського районного суду м. Харкова від 15.09.2016;

-20.10.2016 до Київського районного суду м. Харкова було подано слідчим клопотання про арешт вилученого майна;

-24.10.2016 Київським районним судом м. Харкова було розглянуто вказане клопотання і відмовлено в частині арешту вилучених документів згідно переліку і було зобов`язано слідчого негайно повернути вилучене майно у вказаній частині;

-з огляду на невиконання вказаної ухвали суду посадовими особами відповідача протягом тривалого періоду, позивач був змушений звернутися до Київського районного суду м. Харкова зі скаргою про визнання бездіяльності слідчого відповідача незаконною, що полягала у неповерненні вилученого майна на виконання ухвали суду від 24.10.2016;

-21.11.2016 скаргу ТОВ ПОЛІПЛАСТ+ задоволено та визнано незаконною бездіяльність старшого слідчого 3-го відділу СУ ФР ГУ ДФС у Харківській області, що полягає у неповерненні власникам тимчасово вилученого майна. Поряд із цим судом було визнано незаконною бездіяльність прокурора прокуратури Харківській області, що полягає у неналежному здійсненні процесуального керівництва;

-у грудні 2016 року вилучені слідчим документи було повернуті підприємству позивача;

-28.12.2016 кримінальне провадження № 32016220000000149 було закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України через відсутність в діянні складу кримінального правопорушення;

-ТОВ ПОЛІПЛАСТ+ є виробником виробів з пластмаси на ринку України та співпрацює з різними виробниками продуктів харчування, побутових виробів;

-20.01.2012 між позивачем, як виконавцем, та Підприємством об`єднання громадян Криворізьке Учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих (далі - ПОГ Криворізьке УВП УТОС), як замовником, було укладено договір № 20/01 про виготовлення з прес-форм замовника та з його сировини комплектуючих деталей для вуличних консольних світильників, який протягом багатьох років виконувався сторонами;

-після опублікування в пресі повідомлення про обшук на підприємстві позивач отримав від ПОГ Криворізьке УВП УТОС лист № 1213а від 25.11.2016 (том 1 аркуш справи 27) із вимогою дострокового розірвання договору № 20/01 від 20.01.2012, в якому замовник за цим договором висловив своє занепокоєння стосовно схоронності його прес-форм, які було передано позивачу для виготовлення комплектуючих деталей для вуличних консольних світильників, а також щодо подальшої можливості мати в якості надійного партнера позивача для виконання замовлень;

-з метою збереження господарських відносин з ПОГ Криворізьке УВП УТОС, який є постійним контрагентом зі стабільними щомісячними надходженнями, позивач після проведення переговорів (лист позивача № 106/1 від 01.12.2016; лист ПОГ Криворізьке УВП УТОС № 1328а від 20.12.2016; том 1 аркуш справи 28), вирішив погодитися на внесення змін до договору та гарантувати збереження обладнання УТОС в майбутньому, наслідком чого є укладення Додаткової угоди № 1 від 03.01.2017 до Договору № 20/01 від 20.01.2012 (том 1 аркуш справи 15);

-в подальшому, відповідачем по справі в період з 05.12.2017 до 18.12.2017 проведено документальну виїзну планову перевірку позивача на підставі наказу відповідача № 7010 від 22.11.2017, за результатами якої складено Акт виїзної планової податкової перевірки від 26.12.2017 № 25468/20-40-14-02-08/31422867 (далі - Акт перевірки);

-внаслідок проведеної перевірки відповідачем були винесені: 1) податкове повідомлення-рішення про донарахування податку на прибуток на суму 354694,25 грн.; 2) податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за порушення норм, що регулюють обіг готівки у розмірі 718910,08 грн.; 3) рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовані штрафні санкції у розмірі 3151,78 грн.; 4) рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , яким застосовано до позивача штраф у розмірі 170,00 грн.; 5) вимога про сплату боргу (недоїмки), якою вимагається сплата недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 66,35 грн.; 6) рішення про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, яким до підприємства позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 255,00 грн.;

-вважаючи, що зазначені податкові повідомлення-рішення, вимога та рішення про застосування штрафних санкцій є такими, що не відповідають приписам чинного законодавства та порушують права і законні інтереси ТОВ ПОЛІПЛАСТ+ , останнє звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із позовом про їх скасування (справа № 820/479/18);

-за результатами розгляду адміністративної справи № 820/479/18 Харківським апеляційним адміністративним судом 13.11.2018 прийнято постанову, якою частково задоволено позовні вимоги та скасовані податкові повідомлення-рішення №00000401402 від 18.01.2018 з податку на прибуток на суму 344681,25 грн. та №00000291410 від 18.01.2018 за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів на суму 718910,08 грн.

Пунктом 56.18. статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Судом першої інстанції також встановлено, що позивач, користуючись наданим правом, листом від 29.01.2018 повідомив відповідача про початок процедури судового оскарження винесених податкових повідомлень-рішень, рішень та вимоги. Проте, незважаючи на сповіщення позивачем відповідача про процедуру судового оскарження, відкриття провадження в суді за адміністративним позовом позивача, відповідачем були внесені до електронного кабінету платника податків позивача в розділ Стан розрахунків з бюджетом відомості про наявність заборгованості з бюджетом. Крім того, дані про наявність заборгованості позивача перед бюджетом відображалися у відкритих реєстрах на сайті ДФС України в розмірі 1061008,33 грн. (https://cabinet.sfs.gov.ua/registers).

Позивач зазначив, що з цих же відкритих реєстрів ДФС багаточисельні комерційні платформи в мережі Інтернет брали відомості при формуванні своїх баз даних в якості наповнення досьє на кожну компанію в державі - наприклад, але не виключно, - Open data bot https://opendatabot.ua/, You control https://youcontrol.com.ua/ru/, Vkurse https://vkursi.pro/, Contr agent http://contr-agent.ua/ тощо. Ці сервіси моніторингу даних в останні роки є дуже популярними та їх використання є повсюдним серед суб`єктів господарювання реального сектору економіки. Зокрема позивач систематично користується цими сервісами для перевірки, моніторингу та відстеженню відомостей та подій у своїх як існуючих, так і нових контрагентів за договорами. Ці сервіси збирають та акумулюють відомості зі всіх вільних у доступі державних реєстрів та баз даних, в тому числі про існуючі наявні заборгованості перед державою, перед іншими контрагентами, про згадування осіб моніторингу у кримінальних провадженнях, судових процесах, арештів на майно, податкові застави, участь у тендерах, державних закупівлях та інше.

Листом від 15.08.2018 за № 45 (том 1 аркуш справи 68) позивач звернувся до відповідача з вимогою зняти інформацію про заборгованість його підприємства перед бюджетом, але упродовж всього часу судового процесу з оскарження податкових повідомлень-рішень, і навіть після завершення судового розгляду справи, відповідач не знімав ці нарахування ні в електронному кабінеті платника податків, ні в загальнодоступних реєстрах на сайті ДПС України.

Листом за вих. № 39846/10/20-40-14-02-17 від 20.09.2018 від 20.09.2018 (том 1 аркуш справи 68 зворотна сторона) відповідачем повідомлено позивачу про відсутність технічної можливості опрацювання в інформаційній системі на рівні ГУ ДПС у Харківській області ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2018 по справі №820/479/18, та у зв`язку з чим 05.09.2018 відповідач звернувся з листом до Державної податкової служби України.

Як стверджує позивач, така незаконна бездіяльність відповідача призвела до розголошення недостовірної інформації про позивача як ненадійного та ризикового партнера, який має великі податкові борги і з яким не варто мати господарські зв`язки. Поширення цієї інформації в інтегрованій картці з податку на прибуток (ІКПП) позивача та, відповідно, у всіх реєстрах відповідача, спричинило застосування оперативно-господарських санкцій з боку багаторічного партнера ТОВ ПОЛІПЛАСТ+ - ПОГ Криворізьке УВП УТОС, який за договором №20/01 від 20.01.2012, зупинив подання заявок на виготовлення комплектуючих деталей у самий високий сезон - у вересні, жовтні та листопаді 2018 року, що призвело до заподіяння позивачу шкоди у вигляді неодержаних доходів (лист № 1019а від 20.08.2018).

Таким чином, позивач наголошує, що незаконні дії відповідача з необґрунтованого нарахування податкових зобов`язань за Актом перевірки, безпідставне внесення неправдивих відомостей про неіснуючі податкові борги позивача перед державою в реєстри на сайті Державної фіскальної служби України, призвело до того, що позивач не отримав безумовного доходу від виконання замовлень свого контрагента ПОГ Криворізьке УВП УТОС, з яким мав багаторічні безперервні господарські зв`язки.

Позивач просить суд стягнути з відповідача шкоду у вигляді упущеної вигоди, тобто доходів, які він міг би одержати, якщо б його право не було порушене.

Позивачем здійснено розрахунок такої шкоди в розмірі 305724,44 грн. виходячи із загальної суми узгоджених замовлень на вересень-жовтень 2018 року (без ПДВ) згідно чинного договору №20/01 від 20.01.2012, що укладений між позивачем та ПОГ Криворізьке УВП УТОС, та додаткової угоди до нього від 15.12.2017, де сторони узгодили об`єми поставок та вартість робіт на 2018 рік.

Також, внаслідок вчинення посадовими особами відповідача протиправних дій у 2016 році (обшук та вилучення всіх документів в бухгалтерії та жорстких дисків комп`ютерів на підприємстві позивача), позивач був змушений сплатити штрафи в загальному розмірі 3388,13 грн. за несвоєчасне подання звітності з ЄСВ до фіскальних органів.

Обґрунтовуючи позов в частині вимог по стягненню 3388,13 грн. реальних збитків позивач зазначає, що після вилучення всіх документів та жорстких дисків підприємство позивача по суті було паралізовано, та не мало змоги ані здавати податкову та фінансову звітність до фіскальних органів, ані нормально вести господарську діяльність, адже вся документація в оригіналах (і договори, і замовлення, і список працівників підприємства і вся первинна документація) і жорсткі диски комп`ютерів були вилучені і у позивача не було жодних вихідних даних для подальшої роботи (ані на паперових носіях, ані в електронних).

На переконання позивача є очевидним причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями податкового органу та понесеними збитками ТОВ ПОЛІПЛАСТ+ у зазначених розмірах, що є підставою для їх стягнення.

Розглянувши заявлені вимоги суд першої інстанції погодився із доводами позивача та дійшов висновку про задоволення у повному обсязі вимог за заявленим позовом у даній справі.

Суд першої інстанції виходив з того, що факт протиправності дій відповідача щодо неправомірного донарахування позивачу податку на прибуток та штрафних санкцій в загальному розмірі 1077247,46 грн. не потребує доказування в силу приписів частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України. Цей факт підтверджується постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2018 по справі № 820/479/18. Судом адміністративної юрисдикції було вирішено справу про скасування податкових повідомлень-рішень, якими були донараховано позивачу податок на прибуток та штрафні санкції. Предметом спору справи № 820/479/18 була правомірність дій та індивідуальних актів (податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних санкцій) суб`єкта владних повноважень, які порушили права позивача. Відповідачем необґрунтовано були донараховані податок на прибуток та штрафні санкції і адміністративним судом вказане було встановлено.

Поряд із цим, судом першої інстанції було з`ясовано, що звертаючись до суду із даним позовом, позивач обґрунтовано вважає протиправними дії відповідача щодо відображення в інтегрованій картці платника податку (ІКПП) нарахованих сум, які не вважалися узгодженими, доки судовий розгляд адміністративної справи тривав, а також відображення цих даних протягом значного часу вже після набрання судовим рішенням законної сили. З огляду на те, що вказана інформація (про наявність податкових боргів у платників податків) є відкритою, тому розповсюдження недостовірної інформації про підприємство ТОВ ПОЛІПЛАСТ+ й завдало шкоду позивачеві. Також суд першої інстанції повністю погодився із доводами позивача в частині позовних вимог про стягнення реальних збитків в сумі 3388,13 грн.

Однак колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись із даними висновками суду першої інстанції з огляду на не доведення позивачем правових підстав для притягнення податкового органу до відповідальності у вигляді стягнення на користь позивача збитків (шкоди) та у заявлених сумах, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 56 Конституції України як норма прямої дії закріплює: Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень .

В силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також, шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з частини другої 2 цієї ж статті, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Відшкодування шкоди за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто є деліктною відповідальністю, підставою якої є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду.

Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі умови як: неправомірність поведінки особи; вина заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Згідно з підпунктом 17.1.11 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право на повне відшкодування збитків (шкоди), заподіяних незаконними діями (бездіяльністю) контролюючих органів (їх посадових осіб), у встановленому законом порядку.

Пунктом 21.2.1 статті 21 Податкового кодексу України за прийняття неправомірного рішення, яким визначаються податкові (грошові) зобов`язання платнику податків, посадова (службова) особа контролюючого органу, яка прийняла таке рішення, а також безпосередній керівник такої посадової особи несуть відповідальність згідно із законом.

Шкода, завдана платнику податків неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи контролюючого органу, відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для фінансування цього органу, незалежно від вини цієї особи (пункт 21.3. Податкового кодексу України).

Відповідно до статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цього органу.

Зазначені норми передбачають два принципових положення:

1) шкоду відшкодовує держава або орган місцевого самоврядування;

2) шкоду відшкодовують незалежно від вини заподіювача шкоди.

Так, на відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми (статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України, пункт 21.3 статті 21 Податкового кодексу України) допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини органу державної влади, проте не виключають необхідності встановлення інших елементів цивільного правопорушення.

Отже, законодавством передбачені правові підстави можливості платників податків отримати відшкодування збитків, завданих неправомірними діями контролюючого органу.

Законодавством також не встановлено обов`язок підтверджувати протиправність дій окремим судовим рішенням, ці обставини можуть бути встановлені в даному судовому процесі.

Статтею 1192 Цивільного кодексу України встановлено два способи відшкодування шкоди: відшкодування шкоди в натурі (передача речі того ж роду і такої ж якості) та відшкодування завданих збитків у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала, у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту порушеного права є відшкодування збитків.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За приписом статті 86 цього кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей).

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Під час розгляду даної справи у суді першої інстанції представник позивача наголошувала на тому, що позивач просить відшкодувати з відповідача саме матеріальну шкоду (неотриманий прибуток) в межах суми погоджених замовлень на вересень-жовтень 2018 року (без ПДВ), хоча контрагент позивача (ПОГ Криворізьке УВП УТОС) відмовився від замовлення робіт на вересень-листопад 2018 року, коли з відомостей реєстрів Державної фіскальної служби України дізнався, що позивач має податковий борг у значному розмірі.

Вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач вважає, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання доходу від виконання замовлень ПОГ Криворізького УВП УТОС на вересень-жовтень 2018 року в сумі 305724,44 грн. (без ПДВ) згідно чинного Договору підряду № 20/01, укладеного між ним та ПОГ Криворізьке УВП УТОС 20.01.2012.

З`ясовуючи ці обставини та проводячи їх перевірку доказами, колегія суддів встановила, що за змістом пунктів 4.1.1., 4.1.2. Додаткової угоди № 1 від 03.01.2017 до Договору № 20/01 від 20.01.2012 ТОВ ПОЛІПЛАСТ+ та ПОГ Криворізьке УВП УТОС 20.01.2012 передбачили, що у разі…відкриття кримінального провадження відносно сторони договору, пов`язаного з ухиленням від сплати податків та/або інших обов`язкових платежів, єдиного соціального внеску,… донарахування стороні податковими органами податкових та інших обов`язкових платежів, штрафних санкцій, інша сторона має право застосувати на свій розсуд одне або декілька з наступних оперативно-господарських санкцій:

-відмовитися в односторонньому порядку від виконання своїх зобов`язань або їх призупинити, зі звільненням відповідальності за це;

-вимагати повернення переданого майна для виконання умов Договору;

-встановити в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов`язань: зміною оплати; зменшення кількості замовлень та інше;

-відмовитися від встановлення на майбутнє господарських відносин з іншою стороною;

-негайно розірвати договір в односторонньому порядку.

При застосуванні оперативно-господарських санкцій сторона повідомляє іншу сторону по Договору письмовим повідомленням.

З наявного в матеріалах справи листа-повідомлення ПОГ Криворізьке УВП УТОС за вих. № 1019а від 20.08.2018 вбачається, що згідно Договору № 20/01 від 20.01.2012 ПОГ Криворізьке УВП УТОС постійно відвантажувало ТОВ ПОЛІПЛАСТ+ великі обсяги сировини, яка має чималу ринкову вартість. Проте враховуючи, що з відомостей реєстрів Державної фіскальної служби України ПОГ Криворізькому УВП УТОС стало відомо про наявність у ТОВ ПОЛІПЛАСТ+ податкового боргу у значному розмірі (перевищує 1 млн. гривень) і у контролюючих органів тепер виникло право податкової застави на майно, тому УТОС з метою захисту своїх інтересів прийняло рішення про застосування оперативно-господарських санкцій, передбачених п.п. 4.1.2 п.4.1 розділу 4 Договору № 20/01 від 20.01.2012, а саме: відмовитися від розміщення узгоджених ним замовлень на вересень - листопад 2018 року та вимагати повернення сировини у найкоротший час.

Однак колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що наявність цього листа контрагента позивача від 20.08.2018, де ПОГ Криворізьке УВП УТОС відмовляється від розміщення узгоджених замовлень на вересень-листопад 2018 року та вимагає повернення його сировини у найкоротший час, не свідчить про припинення на вказаний період господарських правовідносин між ТОВ ПОЛІПЛАСТ+ та ПОГ Криворізьке УВП УТОС, адже доказів того, що після отримання зазначеного листа позивач повернув сировину ПОГ Криворізьке УВП УТОС, ТОВ ПОЛІПЛАСТ+ не надав.

Водночас слід зазначити, що позивач не надав до справи жодних доказів, що починаючи з вересня 2018 року ним не здійснювалася переробка давальницької сировини ПОГ Криворізьке УВП УТОС, а також не представив документів для вивчення судом руху господарських операцій за Договором № 20/01 від 20.01.2012 із ПОГ Криворізьке УВП УТОС з вересня 2018 року.

Посилання позивача на те, що відображення відповідачем відповідних даних в інформаційних системах органу ДПС щодо заборгованості позивача перед бюджетом, стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток за вересень-жовтень 2018 року в сумі 305724,44 грн., не підтверджені належними та допустимими доказами згідно статей 73-79 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає взаємозв`язку між діями відповідача (відображенням відповідачем у спірний період часу на виконання своїх повноважень інформації про боргові зобов`язання позивача в інтегрованій картці платника податку (ІКПП)) та збитками, що понесені позивачем на його думку.

Враховуючи те, що наслідки у вигляді упущеної вигоди не перебувають у безпосередньому причинному зв`язку із наведеними діями відповідача, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 305724,44 грн. упущеної вигоди є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Крім того, згідно наданого позивачем розрахунку сума збитків у вигляді неотриманого прибутку розрахована позивачем наступним чином:

-сума узгодженого замовлення на вересень 2018 року - 228224,96 грн. з ПДВ;

-сума узгодженого замовлення на жовтень 2018 року - 153930,58 грн. з ПДВ.

-загальна сума узгоджених замовлень складає 382155,54 грн. (у тому числі ПДВ - 76431,10 грн.).

Таким чином, за даними позивача сума збитків у вигляді неотриманого прибутку становить 305724,44 грн. (382155,54 грн. - 76431,10 грн. ПДВ).

Проте, наведені позивачем розрахунки розміру упущеної вигоди ґрунтуються на визначенні можливого прибутку його підприємства і не можуть свідчити про конкретний розмір прибутку, який могло б отримати підприємство у вказаний період часу.

Як вбачається з умов Додаткової угоди від 15.12.2017 до Договору підряду № 20/01 ТОВ ПОЛІПЛАСТ+ та ПОГ Криворізьке УВП УТОС домовились, що згідно пункту 2 Договору об`єм поставки на 2018 рік за попередніми цінами за виконані роботи складе:

-за вересень 2018 року - загальна сума замовлення 228224,96 грн. з ПДВ;

-за жовтень 2018 року - загальна сума замовлення 178138,24 грн. з ПДВ.

У пункті 2.1. Договору № 20/01, укладеного між ним та ПОГ Криворізьке УВП УТОС 20.01.2012, передбачено, що ціна виробів затверджується сторонами на кожен рік окремо для кожного виду виробу і вказується в актах виконаних робіт на кожну поставку.

Затверджена ціна може бути змінена виконавцем (ТОВ ПОЛІПЛАСТ+ ) тільки при зміні енергоємності виробу або цін на енергоносії.

В такому випадку остаточна ціна при зміні цін на енергоносії вказується сторонами в актах виконаних робіт.

Згідно із частиною другою статті 632 Цивільного кодексу України, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, установлених договором або законом.

Таким чином, вказана сума збитків у вигляді упущеної вигоди розрахована виключно на припущеннях позивача про можливість отримання такого доходу за вказаний період, оскільки позивач міг і не отримати таких доходів у вказаному розмірі.

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення, тому суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення шкоди у вигляді упущеної вигоди.

Висновок експертного дослідження від 03.12.2018 № Д-7КТ, листи контрагентів позивача, що є в матеріалах справи також не підтверджують завдання майнової шкоди (упущеної вигоди) позивачу.

Поряд із цим колегія суддів вважає невмотивованими висновки суду першої інстанції про те, що сплачені позивачем штрафні санкції за несвоєчасне подання звітності з єдиного соціального внеску в розмірі 3388,13 грн. є саме прямими збитками позивача, які він змушений був сплатити як міру відповідальності за дії, які були спричинені незаконними діями відповідача (вилучення майна позивача).

В обґрунтування неможливості своєчасного нарахування внеску, факт чого повністю визнається позивачем, останнім надано до суду копію ухвали слідчого судді Київського районного суду від 15.09.2016 по справі № 640/14111/16-к, відповідно до якої судом надано дозвіл на проведення обшуку з метою вилучення бухгалтерських, банківських, інших документів ТОВ ПОЛІПЛАСТ+ , копію ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 24.10.2016 по справі № 640/12575/16-к про продовження строку звернення з клопотанням про арешт майна.

Однак при розгляді даної справи колегія суддів не вбачає ознак незаконності у діях посадових осіб відповідача з вилучення майна позивача у жовтні 2016 року, оскільки вилучення певної бухгалтерської документації, жорстких дисків комп`ютерів з бухгалтерії проводилось на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду від 15.09.2016, відповідно до якої надано дозвіл на проведення обшуку з метою вилучення бухгалтерських, банківських, інших документів ТОВ ПОЛІПЛАСТ+ .

Разом з тим, надана до суду копія протоколу обшуку від 05.10.2016 (том 1 аркуші справи 17 зворотна сторона - 20), який виконано рукописно, не дозволяє повноцінно встановити перелік документів, які було вилучено у позивача. Враховуючи, що інші надані з цього приводу докази лише вказують на можливість вчинення дій з вилучення документації позивача, конкретний перелік вилучених документів, а також взаємозв`язок такого вилучення з неможливістю своєчасного нарахування єдиного внеску колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.

Оскільки нарахування єдиного соціального внеску здійснюється саме на підставі відомостей нарахування заробітної плати, які складаються за допомогою комп`ютерної техніки і зберігаються першочергово на електронних носіях, і, можливо в другу чергу, на паперових носіях, а позивачем не доведено вилучення усіх цих документів, тому колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено факт неможливості вчасної здачі звітів з ЄСВ до відповідача.

За вказаних обставин, є недоведеним причинно-наслідковий зв`язок між діями податкового органу та неможливістю своєчасного нарахування позивачем єдиного внеску.

Крім того, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2018 у справі № 820/479/18, яка має преюдиційне значення згідно приписів частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, встановлена правомірність та обґрунтованість нарахованих та сплачених позивачем штрафних санкцій в розмірі 3388,13 грн.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Під час розгляду справи № 820/479/18 адміністративним судом встановлено, що податковий орган при прийнятті рішення № 0000581316 від 19.01.2018 про застосування до ТОВ ПОЛІПЛАСТ+ штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн. за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ; при винесенні вимоги № Ю-0000051316 від 19.01.2018 про сплату боргу (недоїмки), якою вимагається сплата недоїмки з єдиного внеску у розмірі 66,35 грн.; при прийнятті рішення № 0000591316 від 19.01.2018 про застосування до ТОВ ПОЛІПЛАСТ+ штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 3151,78 грн., діяв відповідно до приписів чинного законодавства. В процесі оскарження цих рішень податковий орган довів адміністративному суду законність своїх рішень, а доводи позовної заяви ТОВ ПОЛІПЛАСТ+ висновки проведеної перевірки не спростували. Крім того, судом було встановлено, що ТОВ ПОЛІПЛАСТ+ у вересні 2016 року здійснило нарахування відповідних сум заробітної плати і про наявність будь-яких зауважень/заперечень стосовно правильності визначення розмірів таких плат не вказано. В той же час, здійснюючи правильне нарахування заробітних плат, позивачем невірно обчислено розмір єдиного внеску.

Отже, в даному випадку сплачені позивачем штрафні санкції 3388,13 грн. не можуть вважатися реальними збитками позивача, які повинні бути стягнуті з відповідача.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

За наведених обставин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність правових підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення з податкового органу збитків.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З`ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених відповідними доказами, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем не доведено порушення його прав відповідачем, заподіяння шкоди його законним інтересам, у зв`язку з чим правові підстави для задоволення даного позову відсутні.

Отже, доводи відповідача, що викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження в процесі апеляційного розгляду справи, а тому скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Як передбачено частиною першою статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, неповністю з`ясував обставини, які мають значення для справи, визнав встановленими обставини, які не були доведені, а тому вказане рішення слід скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати за розгляд апеляційної скарги у розмірі 6955,04 грн., а понесені позивачем у суді апеляційної інстанції витрати на правову допомогу відшкодуванню не підлягають.

Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи, 11.10.2019 ТОВ ПОЛІПЛАСТ+ звернулось до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 21000,00 грн.

За результатами її розгляду судом першої інстанції 24.10.2019 ухвалено додаткове рішення про часткове задоволення заяви позивача та стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу в сумі 17600,00 грн.

Причиною незгоди відповідача із даним додатковим рішенням суду першої інстанції про стягнення судових витрат на правничу допомогу адвоката стало те, що адвокатом були виконані роботи, які Договором про надання професійної правничої допомоги № 38 від 11.03.2019 не передбачалися.

Як на доказ цього твердження, відповідач зазначає, що час, витрачений адвокатом на аналіз документів, ознайомлення з матеріалами справи, опрацювання законодавства, що регулює спірні відносини, судової практики, не може включатися до відшкодування, оскільки не передбачений предметом договору про надання правової допомоги. На думку відповідача ця робота не пов`язана з підготовкою і веденням справи в суді.

У відповідності до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною чотирнадцятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Виходячи з приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішує питання про розподіл судових витрат у разі, якщо справа вирішується по суті. У випадках скасування рішення господарського суду розподіл судових витрат у справі, в тому числі й витрат на надання правничої допомоги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у позові, то підстави для задоволення заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, відсутні.

Доводи апеляційної скарги про недоліки поданих позивачем доказів на підтвердження понесення ним витрат на правничу допомогу, а також про те, що обсяг наданих адвокатом послуг не відповідає витраченому часу, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки додаткове рішення місцевого господарського суду про задоволення заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає скасуванню через прийняття апеляційним судом рішення про скасування основного рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 129, статтями 269, 270, 273, пунктом 2 статті 275, пунктами 1, 2 частини 1 статті 277, статтями 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області на рішення Господарського суду Харківської області від 09.10.2019 та на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 24.10.2019 по справі № 922/1654/19 задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 09.10.2019 по справі № 922/1654/19 скасувати та ухвалити нове рішення.

У позові відмовити.

Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 24.10.2019 по справі № 922/1654/19 скасувати.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ПОЛІПЛАСТ + про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правову допомогу залишити без задоволення.

Здійснити новий розподіл судових витрат по справі.

Судові витрати, понесені в зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій покласти на позивача.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПОЛІПЛАСТ + (61010, м. Харків, вул. Георгіївська, 10; ідентифікаційний код юридичної особи 31422867) на користь Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46; ідентифікаційний код юридичної особи 43143704) 6955,04 грн. витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Харківської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 20.01.2020

Головуючий суддя С.В. Барбашова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Н.М. Пелипенко