Рішення

від 17.10.2019 по справі 500/1690/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/1690/19

17 жовтня 2019 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мартиць О.І.

за участю:

секретаря судового засідання Ногас С.В.

представника позивача адвоката Алексенка С.Л.

представника відповідача Головного управління ДПС у Тернопільській області Мурованої І.Я., довіреність від 04.09.2019 №82/10/19-00-08-02-12/22807

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців апарату Філіповської Тетяни Миколаївни про визнання недійсним та скасування запису про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця та про визнання протиправною і скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

17 липня 2019 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації в особі державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців апарату Філіповської Тетяни Миколаївни, Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця та про визнання протиправною та скасування вимоги, в якій позивач просить:

- визнати недійсним та скасувати запис №26490000000002931 від 22.03.2016 вчинений державним реєстратором відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців апарату Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації Філіповською Тетяною Миколаївною про проведення державної реєстрації фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 з моменту його вчинення, а саме з 22.03.2016.

- визнати незаконною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Чортківського управління ГУ ДФС у Тернопільській області №Ф-1407-50 У від 12 листопада 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 09.07.2019 позивачем у відділі з питань державної реєстрації Заліщицької РДА отримано копію заяви про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 22.03.2016, підписану невідомою йому особою ОСОБА_2 , та копію фіктивної довіреності від 18.03.2016, посвідченої Баляс Н.П. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованої в реєстрі за №976, якою він нібито уповноважив невідомих осіб - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 бути його представниками з питань пов`язаних із реєстрацією як фізичної особи-підприємця.

11.07.2019 у Заліщицькому РВ ДВС при ознайомленні з документами виконавчого провадження ВП №58864456 позивачу була надана копія вимоги про сплату боргу (недоїмки) Чортківського управління ГУ ДФС у Тернопільській області №Ф-1407-50У від 12.11.2018, з якої стало відомо, що станом на 12.03.2019 у нього існує заборгованість із сплати єдиного внеску за 2017-2018 роки від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 15819 грн. 54 коп.

Позивач зазначає, що ніколи не здійснював підприємницької діяльності, не подавав документів на реєстрацію фізичною особою-підприємцем та нікого не уповноважував на подачу таких документів, а тому нічого не знав та не міг знати про факт реєстрації його приватним підприємцем в м. Київ.

Реєстрація фізичною особою-підприємцем відбулася без його відома та всупереч його волі на підставі підроблених документів, позивач вважає, що запис про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця від 22.03.2016 №26490000000002931 був внесений із порушенням законодавства України, а тому підлягає визнанню недійсним з моменту його вчинення.

В свою чергу, оскільки він жодного дня не здійснював підприємницької діяльності, а реєстрація підприємцем відбувалася всупереч чинному законодавству України та проти його волі, позивач вважає вимогу про сплату боргу (недоїмки) Чортківського управління ГУ ДФС у Тернопільській області №Ф-1407-50 У від 12.11.2018 незаконною, безпідставною та такою, що підлягає скасуванню виходячи з наступних обставин.

Паспорт серії НОМЕР_1 виданий Заліщицьким РВ УМВС України в Тернопільській області 24.09.1999, який зазначається як документ, що посвідчує його особу в довіреності від 18.03.2016, посвідченої Баляс Н.П. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, був втрачений ще у 2000 році, тобто за 16 років до посвідчення даної довіреності. Відразу після втрати паспорта він звернувся із відповідною заявою до Заліщицького РВ УМВС України в Тернопільській області та отримав новий паспорт.

Відповідно до довідки №6115-327/6115.1-19 від 21.06.2019 виданої Заліщицьким районним сектором управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області паспорт серії НОМЕР_1 виданий Заліщицьким РВ УМВС України в Тернопільській області 24.09.1999 - значиться втраченим з 14.07.2000.

Окрім того, з особистих мотивів, 30.08.2004 позивачем було змінено прізвище з " ОСОБА_5 " на " ОСОБА_7 ", що підтверджується свідоцтвом про переміну прізвища, імені, по батькові серія НОМЕР_2 від 30.08.2004, видане відділом реєстрації актів цивільного стану Заліщицького районного управління юстиції Тернопільської області.

У зв`язку із зміною прізвища 01.10.2004 Заліщицьким РВ УМВС України в Тернопільській області позивачу був виданий новий паспорт серії НОМЕР_3 на прізвище ОСОБА_7 , який є дійсним на сьогоднішній день. Після отримання нового паспорта у Чортківській міжрайонній податковій інспекції була отримана нова картка фізичної особи-платника податків із зазначенням, що ОСОБА_7 одержав ідентифікаційний номер НОМЕР_4 .

Таким чином, станом на 18.03.2016 та 22.03.2016 паспорт серії НОМЕР_1 виданий Заліщицьким РВ УМВС України в Тернопільській області 24.09.1999 та картка фізичної особи-платника податків про присвоєння ідентифікаційного коду НОМЕР_4 видана на прізвище ОСОБА_1 були недійсними. Крім цього, в реєстрі фізичних осіб-платників податків станом на 2016 рік була відсутня особа з прізвищем ОСОБА_1 за ідентифікаційним кодом НОМЕР_4 .

Тобто, вищезазначені документи не могли у 2016 році посвідчувати особу позивача під час підписання довіреності в нотаріуса чи під час проведення державної реєстрації фізичною особою-підприємцем.

Крім того, в довіреності від 18.03.2016, на підставі якої позивача було зареєстровано фізичною особою-підприємцем, як і в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зазначається, що позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, дана інформація не відповідає дійсності, оскільки позивач 05.04.2002 змінив місце проживання та реєстрації - АДРЕСА_2 , що підтверджується записом у будинковій книзі прописки громадян, а також відміткою у паспорті позивача в графі "місце проживання".

Таким чином, станом на 2016 рік позивач не проживав і не був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що ще раз підтверджує неправдивість інформації зазначеної в Довіреності від 18.03.2016 та відомостей внесених в Єдиний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань записом №26490000000002931 від 22.03.2016.

Також, в довіреності від 18.03.2016, на підставі якої позивача було зареєстровано фізичною особою-підприємцем, зазначалося, що ця довіреність підписана ОСОБА_1 у присутності Баляс Н.П. , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, особу його нею було встановлено, дієздатність перевірено. Однак, це також не відповідає дійсності, оскільки позивач в період з 06.03.2016 по 06.06.2016 перебував за межами території України, а саме на території Федеративної республіки Німеччини.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання на 20.08.2019.

05.08.2019 від відповідача державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації Філіповської Тетяни Миколаївни через відділ документального забезпечення Тернопільського окружного адміністративного суду поступило клопотання про розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 у її відсутності.

Кріт того, у вказаному клопотанні зазначено, що реєстраційна справа фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_4 ) перебуває в Заліщицькій районній державній адміністрації Тернопільської області. У зв`язку з відсутністю у відділі реєстраційної справи надати відзив на позов не виявляється можливим.

08.08.2019 від відповідача Головного управління ДПС у Тернопільській області через відділ документального забезпечення Тернопільського окружного адміністративного суду поступив відзив на адміністративний позов.

20.08.2019 в судовому засіданні розгляд справи відкладено до 18.09.2019 у зв`язку з неявкою представників відповідачів.

18.09.2019 ухвалою суду постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання допущено заміну відповідача Головного управління ДФС у Тернопільській області його правонаступником Головним управлінням ДПС у Тернопільській області, розгляд справи відкладено до 17.10.2019.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.09.2019 витребувано у Заліщицької районної державної адміністрації Тернопільської області реєстраційну справу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 ). Продовжено процесуальні строки розгляду справи.

В судовому засіданні 17.10.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з мотивів, викладених у позовній заяві та просив позов задовольнити.

Представник відповідача Головного управління ДПС у Тернопільській області в судовому засіданні 17.10.2019 проти задоволення позову заперечила з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця здійснено 22.03.2016, на податковому обліку перебував з 22.03.2016 як фізична особа-підприємець.

Відповідно до інформаційної системи "Податковий блок. Облік платників податків", а саме: розділ "Реєстраційні дані" позивач 22.03.2016 зареєстрований як суб`єкт господарювання.

Також, згідно з інформацією підрозділу "Дані про реєстрацію платником ЄСВ" позивач 22.03.1998 взятий на облік.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (із змінами та доповненнями) (далі - Закон №2464-VI).

В розумінні статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Право на звільнення від сплати єдиного внеску мають фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина четверта статті 4 Закону №2464-VI).

Згідно з частиною четвертою статті 5 Закону України №2464-VІ обов`язки платників єдиного внеску виникають у фізичних осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичних осіб, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) - з дня їх державної реєстрації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац перший пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ в редакції Закону України №77-VIII від 28.12.2014).

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ в редакції Закону №77-VIII від 28.12.2014 у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Законом України №1774-VIII від 06.12.2016, який набрав чинності з 01.01.2017, до абзацу 2 пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ внесено зміни, замінивши у першому реченні абзацу другого слова "має право самостійно" словом "зобов`язаний".

Крім того, Законом №2148-VIII від 03.10.2017 в абзаці другому пункту другого частини першої статті 7 Закону №2464-VІ слова "році" та "року" замінено відповідно словами "кварталі" та "кварталу".

Згідно з нормами частини п`ятої статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22% до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

В силу приписів частини четвертої статті 8 Закону №2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.

При цьому недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI).

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі - Інструкція №449).

Згідно із вимогами пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI та Інструкції №449 на платника єдиного внеску покладено обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Крім того, частиною дванадцятою статті 9 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до положень частин першої - четвертої статті 25 Закону №2464-VI рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пунктів 1-3 Розділу VI Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення. У разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. В разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Відповідно до наведених норм чинного законодавства та даних обліку податкових органів Головним управління ДФС у Тернопільській області 12.11.2018 винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1407-50 У стосовно ОСОБА_1 на суму 15819,54 грн. зі сплати єдиного внеску.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Приписами статті 25 Закону №2464-VI та пункту 3 Розділу VI Інструкції №449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Згідно з пунктом 5 розділу VI Інструкції протягом десяти календарних днів з дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов`язаний сплатити зазначені у вимозі суми недоїмки, штрафів та пені.

У разі незгоди з розрахунком фіскального органу суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з фіскальним органом шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо згоди з фіскальним органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного фіскального органу або оскаржити вимогу до фіскального органу вищого рівня чи в судовому порядку.

Згідно з пунктом 3 Розділу VI Інструкції №449 якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та/або борги зі сплати фінансових санкцій органи доходів і зборів, протягом 15 робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску надсилають вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників на суму боргу, що перевищує 10 грн.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2 частина - порядковий номер, 3 частина - літера "У" (узгоджена вимога).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу (пункт 4 Розділу VI Інструкції).

Отже, чинним законодавством надано право податковому органу нарахувати єдиний внесок з облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів без складання акту перевірки, і у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платниками єдиного внеску (які не виконали обов`язок щодо самостійного обчислення і сплати цих внесків в порядку і розмірах, визначених Законом №2464-VI) податковий орган вправі обчислювати суми єдиного внеску, не нараховані і не сплачені платником, та зазначати це у вимозі про сплату боргу (недоїмки).

Водночас, аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є саме сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

Згідно даних інтегрованої картки платника податків позивача по виду бюджету 70 (Цільові фонди) вбачається, що в суму недоїмки по ЄСВ в розмірі 15819,54 грн. вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1407-50 У на суму 15819,54 грн. входить:

- станом на 09.02.2018 нараховано розрахункову суму єдиного соціального внеску за 2017 рік у розмірі 8448 грн. (704,00 грн. (мінімальний розмір ЄСВ в період з 01.01.2017 року по 01.01.2018 року) х 12 місяців).

- станом на 31.10.2018 року нараховано розрахункову суму єдиного соціального внеску за три квартали 2018 року у розмірі 7371,54 грн. (819,06 грн. (мінімальний розмір ЄСВ в період з 01.01.2018 по 01.01.2019) х 9 місяців).

За даними інформаційної системи органу доходів і зборів, станом на 31.10.2018 та 21.01.2019 позивач в процесі припинення підприємницької діяльності не перебував.

З наявних в матеріалах справи доказів слідує, що Головним управлінням ДФС у Тернопільській області, встановивши наявність у позивача на підставі облікових даних з картки особового рахунку платника станом на 31.10.2018 (кінець календарного місяця, у якому виникла (зросла) недоїмка) заборгованості зі сплати ЄСВ позивачу виставлено вимогу про сплату боргу недоїмки.

Слід зауважити, що відповідно до частини шістнадцятої статті 25 Закону №2464 строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Крім того, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) складена відповідачем із дотриманням вимог щодо форми та змісту, визначеної додатком 7 до Інструкції №449, та містить підставу її формування, яка вказана підкресленням однієї із підстав, передбаченої формою, а саме "дані інформаційної системи органу доходів і зборів".

Тому, оскільки відповідно до інформаційних баз даних позивач перебував на податковому обліку як фізична особа-підприємець з 22.03.2016 по даний час йому правомірно сформовано спірну вимогу на суму недоїмки зі сплати єдиного внеску.

Суд зазначає, що у відповідності до частини восьмої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Відповідно до підпункту 1 пункту 11.18 Порядку обліку платників податків та зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 №1588, підставою для зняття фізичної особи-підприємця з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням, або за судовим рішенням, або у разі її смерті, або оголошення її померлою, або визнання її безвісно відсутньою, а також відомості відповідної реєстраційної картки.

Дата зняття з обліку фізичної особи-підприємця відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця. Дані про зняття з обліку платника податків фіксуються в журналі за формою № 6-ОПП.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, Єдиний державний реєстр - це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано доказів звернення до державного реєстратора із документами для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем, як і не надано свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи- підприємця із спеціальною відміткою про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем.

Оскільки в силу положень частини восьмої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у чинній редакції визначено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, то суд дійшов до висновку, що станом на момент прийняття оскаржуваної вимоги позивач мав статус фізичної особи-підприємця.

При цьому судом враховується, що в силу положень частини першої, третьої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Згідно статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" документи для державної реєстрації можуть подаватися у паперовій або електронній формі.

У паперовій формі документи подаються особисто заявником або поштовим відправленням.

Якщо документи подаються особисто, заявник пред`являє свій паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України, або паспортний документ іноземця, або посвідчення особи без громадянства, або посвідку на постійне або тимчасове проживання.

У разі подання документів представником додатково подається примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) документа, що засвідчує його повноваження.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації фізичної особи підприємцем подаються такі документи:

1) заява про державну реєстрацію фізичної особи підприємцем;

2) заява про обрання фізичною особою спрощеної системи оподаткування та/або реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової і митної політики, - за бажанням заявника;

3) нотаріально засвідчена письмова згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника чи органу опіки та піклування - для фізичної особи, яка досягла шістнадцяти років і має бажання займатися підприємницькою діяльністю, але не має повної цивільної дієздатності.

Якщо документи подаються особисто, заявник пред`являє свій паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України, або паспортний документ іноземця, або посвідчення особи без громадянства, або посвідку на постійне чи тимчасове проживання.

У разі подання документів, крім випадку, коли відомості про повноваження цього представника містяться в Єдиному державному реєстрі, представником додатково подається примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) документа, що засвідчує його повноваження. (частини п`ята, шоста статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань")

За нормами частини 7 статті 18 "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" забороняється вимагати додаткові документи для проведення реєстраційних дій, якщо вони не передбачені цією статтею.

Аналізуючи норми законодавства, судом не встановлено протиправності дій державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації Філіповської Тетяни Миколаївни .

При цьому, як вбачається матеріалів реєстраційної справи, зокрема з опису документів, що надаються фізичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії "Державна реєстрація фізичної особи-підприємця", заявником для проведення державної реєстрації позивача, як фізичної особи-підприємця зазначено ОСОБА_2 , яка здійснює повноваження на підставі довіреності.

Згідно статті 244 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до частини першої, другої статті 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених частиною четвертою цієї статті.

Частиною першою статті 247 ЦК України визначено, що строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.

Згідно статті 248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі: 1) закінчення строку довіреності; 2) скасування довіреності особою, яка її видала; 3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю; 4) припинення юридичної особи, яка видала довіреність; 5) припинення юридичної особи, якій видана довіреність; 6) смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності; 7) смерті особи, якій видана довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.

У разі припинення представництва за довіреністю представник зобов`язаний негайно повернути довіреність.

Відповідно до статті 249 ЦК України особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною. Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.

При цьому судом також враховується той факт, що позивач, заявляючи про вчинення стосовно нього навмисних дій щодо реєстрації її фізичною особою-підприємцем проти його волі, будь-яких дій для притягнення цієї особи до відповідальності не вчиняв та до правоохоронних органів не звертався.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В ході судового розгляду справи представником позивача не надано належних та допустимих доказів на підтвердження протиправності вимоги Головного управління ДФС у Тернопільській області від 12.11.2018 №Ф-1407-50 У на суму 15819,54 грн. та дій державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації Філіповської Тетяни Миколаївни щодо проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця позивача, а тому суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації Філіповської Тетяни Миколаївни, Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця та про визнання протиправною та скасування вимоги відмовити повністю.

Реквізити учасників справи:

позивач ОСОБА_1 , (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4

відповідач Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження вул. Білецька, 1 м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ 43142763)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 жовтня 2019 року.

Головуючий суддя Мартиць О.І.

копія вірна:

Суддя Мартиць О.І.