Ухвала

від 12.06.2020 по справі 500/1690/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 червня 2020 року

Київ

справа №500/1690/19

адміністративне провадження №К/9901/14049/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2019 у справі №500/1690/19 за позовом ОСОБА_1 до Дарницької районної в м.Києві державної адміністрації в особі державного реєстратора Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців апарату Філіповської Тетяни Миколаївни, Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання недійсним та скасування запису про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця та про визнання протиправною і скасування вимоги,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дарницької районної в м.Києві державної адміністрації в особі державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Філіповської Тетяни Миколаївни, Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання недійсним та скасування запису №26490000000002931 від 22.03.2016, вчиненого державним реєстратором відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців апарату Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації Філіповською Тетяною Миколаївною про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з моменту його вчинення, а саме з 22.03.2016 та про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) Чортківського управління ГУ ДФС у Тернопільській області №Ф-1407-50 У від 12.11.2018 на загальну суму 15819, 54грн.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.10.2019, ухваленим за наслідками розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, у задоволені позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що державний реєстратор, здійснивши 22.03.2016 реєстрацію фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 , діяв в межах визначених законом повноважень, що, в свою чергу, стало підставою для взяття останнього на податковий облік з цієї ж дати та подальших дій податкового органу щодо складення вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2019 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено; визнано недійсним та скасовано запис №26490000000002931 від 22.03.2016 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) Чортківського управління ГУ ДФС у Тернопільській області №Ф-1407-50У від 12.11.2018.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із сукупності встановлених обставин, яким не надав належної правової оцінки суд першої інстанції, що призвело до передчасних висновків про необгрунтованість позову, а саме: звернення 22.03.2016 до реєстраційного органу іншою ніж позивач особою ( ОСОБА_3 ) за довіреністю від 18.03.2016 з поданням паспорту на ОСОБА_1 , що був втрачений ним у 2000 році, перебування на цей час позивача за межами митної території України та недостовірність відомостей щодо його особи (зміненого в 2004 році прізвища з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 , місця проживання).

Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДПС у Тернопільській області звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із вказаною касаційною скаргою, яка зареєстрована в автоматизованій системі документообігу Суду 02.06.2020.

В той же час статтею 129 Конституції України до однієї з основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт сьомий частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), який також відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, та стаття 13 цього Кодексу, якою закріплено право учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Механізм же реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою 2 Розділу ІІІ КАС України.

Так, статтею 328 КАС України унормовані питання стосовно права на касаційне оскарження, за змістом частини першої якої учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Отже за змістом наведених законодавчих приписів право на касаційне оскарження судового рішення мають учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, однак, лише у визначених законом випадках.

В свою чергу відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За правилами пункту другого частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

За визначенням пункту 20 частини 1 статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Частиною ж 6 статті 12 КАС України визначено перелік категорій справ незначної складності, який, втім не є вичерпним й, при цьому за змістом пунктів шостого, десятого названої норми процесуального закону для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Водночас згідно з положеннями частини 4 статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

У Кодексі адміністративного судочинства України термін "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб" вживається у значенні - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (пункт 24 частини 1 статті 4 КАС України).

З огляду на наведене, зважаючи на характер спірних правовідносин, предмет доказування у даній справі, суб`єктний склад її учасників, враховуючи, що предметом даного позову є рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.

Разом з тим матеріали касаційної скарги не дають підстав для висновку щодо необхідності застосування, у даному випадку, підпунктів "а"-"г" пункту другого частини п`ятої статті 328 КАС України.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Ураховуючи наведене, у відкритті касаційного провадження у цій справі належить відмовити.

Керуючись статтями 328, 333 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Тернопільській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2019 у справі №500/1690/19 за позовом ОСОБА_1 до Дарницької районної в м.Києві державної адміністрації в особі державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Філіповської Тетяни Миколаївни, Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання недійсним та скасування запису про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця та про визнання протиправною і скасування вимоги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду