Ухвала

від 16.10.2019 по справі 185/2833/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/1301/19 Справа № 185/2833/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2019 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 серпня 2019 року про накладення арешту на майно,

за участю:

секретаря ОСОБА_7 ,

прокурора ОСОБА_8 ,

представника третьої особи ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 ,

представника третьої особи - ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_12 ,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 серпня 2019 року клопотання слідчого СВ Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_13 про арешт майна в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018041500000261 від 03 серпня 2018 року, за ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України, задоволено.

Накладено арешт на майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 74,7 кв.м., загальною площею 228,9 кв.м., у кримінальному провадженні № 42018041500000261 від 03.08.2018 року, шляхом заборони на відчуження, розпорядження та користування.

Заборонено ОСОБА_6 та будь-яким іншим особам в будь-який спосіб здійснювати відчуження, передавати в іпотеку, заставу квартиру АДРЕСА_1 .

Мотивуючи ухвалене рішення, слідчий суддя посилався на те, що майно, питання арешту якого порушується слідчим, відповідає критеріям, зазначеним в статті 98 КПК України та є об`єктом кримінально- протиправних дій.

В апеляційнійскарзі адвокат просить визнати поважними причини пропуску строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, скасувати її та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку оскарження ухвали, захисник посилається на те, що оскаржуване рішення було ухвалено без участі його підзахисного, а про накладення арешту на майно він дізнався лише 06 вересня 2019 року з інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Свої вимогипро скасуванняухвали адвокатобґрунтовує тим,що слідчим суддею порушено конституційні права власника майна. Так, адвокат звертає увагу на те, що судове рішення в частині заборони користування майном не відповідає вимогам ст. 47 Конституції України та ст.ст. 317, 319, 321 ЦК України, які визначають, що особа не може бути позбавлена права на житло. ОСОБА_5 зауважує, що у квартирі, на яку накладено арешт, окрім ОСОБА_6 проживають та зареєстровані його дружина та дві доньки, одна з яких неповнолітня. Поряд із цим, адвокат зазначає, що ОСОБА_6 є добросовісним набувачем цього майна, яке набуте ним на законних підставах, зокрема на аукціоні, затвердженому в межах справи про банкрутство ПП "Мілітарі". Також, вказує, що слідчий суддя належним чином не дослідив матеріали провадження, внаслідок чого дійшов до необґрунтованого висновку про те, що майно належить ОСОБА_14 на законних підставах. Адвокат зауважує, що судове рішення, на яке посилався слідчий суддя, яким права власності на квартиру визнано за ОСОБА_14 , не набрало законної сили та наразі переглядається судом апеляційної інстанції. Посилання слідчого судді на витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 161833885 від 02квітня 2019року про державну реєстрацію квартири 30 липня 2019 року захисник також вважає безпідставним, оскільки витяг не міг містити відомості, які були внесені через 3 місяці після його отримання. Захисник звертає увагу на те, що між ОСОБА_11 на власником квартири існують цивільно-правові відносини, які не мають вирішуватись в порядку, визначеному КПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників провадження, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

Вирішуючи питання про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, колегія суддів виходить з того, що судове рішення було ухвалено без участі ОСОБА_6 та матеріали провадження не містять відомостей про вручення йому його копії.

За таких обставин, колегія суддів не вважає строк апеляційного оскарження ухвали пропущеним та приходить до висновку, що скарга представника третьої особи підлягає апеляційному розгляду.

Розглядаючи скаргу по суті, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, клопотанням слідчого та наданими до нього матеріалами підтверджено, що Павлоградським ВП ГУНП України в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42018041500000261 від 03 серпня 2018 року, за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України.

Відповідно до клопотання слідчого та доданих донього матеріалів, що квартира АДРЕСА_1 здобута злочинним шляхом, у зв`язку з чим постановою слідчого від 28 березня 2019 року її визнано речовим доказом у цьому провадженні.

Слідчий суддя, розглядаючи клопотання слідчого, перевірив зазначені в ньому обставини та встановив, що майно підлягає арешту з метою збереження речового доказу.

Апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді про необхідність накладення арешту на зазначене в клопотанні майно, оскільки воно визнано речовим доказом у цьому кримінальному провадженні та є об`єктом кримінально-протиправних дій, що відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України є підставою для накладення арешту.

Разом із цим, колегія суддів не може погодитись з рішенням слідчого судді з підстав визначеного ним способу обтяження майна.

Так,в силувимог ч.5ст.173КПК України,у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, зокрема, заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно.

Згідно з вимогами ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона абообмеження користування,розпорядження майномможуть бутизастосовані лишеу разі,коли існуютьобставини,які підтверджують,що їхнезастосування призведедо приховування,пошкодження,псування,зникнення,втрати,знищення,використання,перетворення,пересування,передачі майна.

Як видно з оскаржуваного рішення, слідчий суддя визначив спосіб накладення арешту на майно без урахування цих вимог кримінального процесуального закону.

Вирішуючи питання доцільності заборони або обмеження розпоряджатися або користуватися майном, визначеним у клопотанні слідчим, колегія суддів виходить з обставин провадження, а також необхідності втручання в права та інтереси власника майна.

На переконання колегії суддів, заборона розпорядження квартирою виправдає в цьому випадку ступінь втручання у право власності особи, оскільки ОСОБА_6 , який вважає себе законним набувачем цього майна, не має на меті його пошкодження або знищення.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, з ухваленням нового, яким, з урахуванням наведених вище мотивів, клопотання слідчого слід задовольнити частково.

Доводи захисника про відсутність підстав для накладення арешту на квартиру, колегія суддів розцінює як безпідставні, оскільки вони спростовуються встановленими під час апеляційного розгляду обставинами.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 422 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 серпня 2019 року про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018041500000261 від 03 серпня 2018 року скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_13 про арешт майна в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018041500000261 від 03 серпня 2018 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України, задовольнити частково.

Накласти арешт на майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 74,7 кв.м., загальною площею 228,9 кв.м., шляхом заборони розпорядження.

В задоволенні іншої частини клопотання слідчого, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4