Рішення

від 21.10.2019 по справі 475/1545/18

ДОМАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Доманівський районний суд Миколаївської області

вул. Центральна, 35 м. смт. Доманівка Доманівський район Миколаївська область Україна 56400

e-mail: inbox@dm.mk.court.gov.ua

Справа № 475/1545/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21.10.2019смт. Доманівка

Доманівський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючої-судді: Кривенко О.В.,

при секретареві: Маташнюк О.В.,

за участю позивача: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Доманівка справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Доманівська державна нотаріальна контора Миколаївської області, приватний нотаріус Доманівського районного нотаріального округу Лацановська Світлана Михайлівна, про визнання права власності на 1/2 земельної ділянки в порядку спадкування за законом, визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом (в частині права на обов`язкову частку),

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про визнання права власності на 1/2 земельної ділянки в порядку спадкування за законом, визнання свідоцтв про право на спадщину за заповітом недійсними в частині права на обов`язкову частку, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , - чоловік тітки позивача ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Доманівського районного суду від 26.04.2018 року встановлено факт, що позивач є племінницею ОСОБА_4 , відповідно її спадкоємицею, так як дітей у тітки не було. Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина та залишилося спадкове майно у виді земельних ділянок. За життя, на випадок смерті, спадкодавиця розпорядилася своїм майном та заповіла земельні ділянки, які належали їй на праві власності, своїй племінниці ОСОБА_1 . Позивач звернулася у встановлений термін з заявою до нотаріуса про прийняття спадщини, як за законом так і за заповітом, після смерті ОСОБА_3 .

До дня смерті ОСОБА_4 жила однією сім»єю з ОСОБА_3 , шлюб між ними був зареєстрований. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після його смерті відкрилася спадщина та залишилося спадкове майно - земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4.97 га, розташована на території Прибузької сільської ради Доманівського району Миколаївської області, яку фактично прийняла його дружина ОСОБА_4 . За життя ОСОБА_3 заповів земельну ділянку на ім`я ОСОБА_2 . Оскільки ОСОБА_4 перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 , а тому, відповідно до ст.1240 ЦК України, мала право на обов`язкову частку у спадщині, так як була непрацездатною.

Рішенням Доманівського районного суду суду від 09.10.2018 року встановлено факт, що ОСОБА_4 постійно проживала разом із ОСОБА_3 однією сім`єю на час відкриття спадщини, тому ОСОБА_4 вважається такою, що прийняла спадщину. Заяв про відмову від спадщини не подавала.

13.11.2018 року позивач звернулася до Доманівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на 1/2 земельної ділянки, яка належала ОСОБА_3 , але їй нотаріус відмовив, оскільки позивачем не було надано документів, що підтверджують право власності на земельну ділянку. Позивач дізналася, що 20 вересня 2017 року

приватним нотаріусом Доманівського нотаріального округу Лацановською С.М.було видано два свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_2 на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею

4.4411 га та ділянку № 2 площею 0.53 га. Вважає, що є спадкоємицею після смерті тітки ОСОБА_4 , має право на спадкування на 1/2 земельної ділянки, яка належала ОСОБА_3 , спадщину після якого прийняла ОСОБА_4 . Також просить визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 20 вересня 2017 року, видане приватним нотаріусом Доманівського районного нотаріального округу Миколаївської області Лацановською С.М. ОСОБА_5 Борисовичу на земельну ділянку площею 4,4411 гектарів, що належала спадкодавцю на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серія III-МК № 011037, виданого Прибузькою сільською радою в частині, що складає обов`язкову частку у спадщині та, визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 20 вересня 2017 року, видане приватним нотаріусом Доманівського районного нотаріального округу Миколаївської області Лацановською С.М. ОСОБА_5 Борисовичу на земельну ділянку площею 0,53 гектарів, що належала спадкодавцю на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серія ІІІ-МК № 011037, виданого Прибузькою сільською радою Доманівського району Миколаївською області.

В судовому засідання позивач ОСОБА_1 позов підтримала, та просила його задовольнити.

Треті особи: Доманівська державна нотаріальна контора Миколаївської області, приватний нотаріус Доманівського районного нотаріального округу Лацановської Світлани Миколаївни в судове засідання не з`явилися, направили заяви, в яких просили розглядати позов у їх відсутність.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, згідно протоколу судового засідання по судовому дорученню Березовському міському суду Російської Федерації надав пояснення, що не заперечує проти розгляду цивільної справу у його відсутність, позовні вимоги не визнає, оскільки ОСОБА_3 за життя заповів саме йому земельну ділянку, як священнику, який обіцяв молитися за померлого, не бажав заповідати майно ОСОБА_6 Просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_6 .

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, спадкову справу, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про його смерть. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , про що свідчить копія свідоцтва про її смерть.

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 03 листопада 2014 року. Після реєстрації шлюбу, прізвище чоловіка залишилося Лисейко, а дружини - Думніч. Рішенням Доманівського районного суду суду від 09.10.2018 року встановлено факт, що ОСОБА_4 постійно проживала разом із ОСОБА_3 однією сім`єю на час відкриття спадщини.

За життя, на випадок смерті, ОСОБА_4 склала заповіт, яким розпорядилася майном, що мала на праві власності, а саме: заповіла належні земельні ділянки площею 5.97 га та 0.88 га, розташовані в межах території Прибузької сільської ради Доманівського району Миколаївської області своїй племінниці ОСОБА_1 .

Рішенням Доманівського районного суду від 26.04.2018 року встановлено факт, що позивач є племінницею ОСОБА_4 , відповідно її спадкоємицею, так як дітей у тітки не було. ОСОБА_1 прийняла спадщину за заповітом після смерті тітки. Відповідно до заяви ОСОБА_1 до Доманівської державної нотаріальної контори від 15.12.2016 року ( вх № 9 від 20.01.2017 року) вона приймає спадкове майно, яке залишилося після смерті тітки ОСОБА_4 , як за законом, так і за заповітом.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина та залишилося спадкове майно - земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4.97 га, розташована на території Прибузької сільської ради Доманівського району Миколаївської області, яку фактично прийняла його дружина ОСОБА_4

ОСОБА_3 за життя заповів земельну ділянку на ім`я ОСОБА_2 , про що свідчить заповіт від 30.04.2013 року , посвідчений секретарем виконкому Прибузької сільської ради Доманівського району. За заявою ОСОБА_2 заведено спадкову справу №43/2017 та видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом приватним нотаріусом Доманівського

районного нотаріального округу 20.09.2017 року , зареєстроване в реєстрі за № 907 та від 20.09.2017 року, зареєстроване в реєстрі № 908.

За ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця),до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України , спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1218 ЦК України , до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Як передбачає ст. 1220 ЦК України , спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Частиною 1 ст.1222ЦК України передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України , право на спадкування мають особи, зазначені в заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу .

У відповідності до ст. ст. 1233 , 1235 , 1236 ЦК України , заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому.

Цивільним кодексом України визначено обмеження волі заповідача щодо права розпоряджатися власністю (обмеження принципу свободи заповіту) шляхом установлення права окремої категорії осіб на обов`язкову частку у спадщині, де право на обов`язкову частку у спадщині мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки, які спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Право на обов`язкову частку виникає лише у разі спадкування за заповітом, оскільки особи, що мають таке право, належать до спадкоємців за законом першої черги, а відтак, за відсутності заповіту (визнання його недійсним, усунення спадкоємців за заповітом від права на спадкування тощо) неодмінно закликаються до спадкування. Отже, обов`язковий спадкоємець наділений правом на спадкування у разі, якщо: він взагалі не вказаний у заповіті як спадкоємець; він прямо позбавлений права на спадкування змістом заповіту; частка спадщини цієї особи визначена змістом заповіту в меншому розмірі, ніж це встановлено законом.

Згідно з роз`ясненнями, наданими у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах щодо спадкування за згодою особи, яка має право на обов`язкову частку у спадщині, належна їй частка визначається з майна , не охопленого заповітом. У разі незгоди ця частка визначається з усього складу спадщини. Перелік осіб, які мають право на обов`язкову частку, що визначений ст.1241 ЦК України , є вичерпним, і розширеного тлумачення не потребує.

Оскільки, ОСОБА_4 перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 , постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, тому на підставі ч. 2 ст. 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину, оскільки протягом 6 місяців не заявила про відмову від неї.

Так, згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу , він не заявив про відмову від неї.

За ч. 1 ст. 1241 ЦК України , малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти

спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

ОСОБА_4 мала право на обов`язкову частку у спадщині, так як була непрацездатною.

Стаття 1 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначає,що непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до цього Закону . Право на обов`язкову частку у спадщині - це особисте майнове право непрацездатних спадкоємців першої черги отримати визначену законом частку у спадщині незалежно від змісту заповіту.

Відтак, з урахуванням вищенаведених положень законодавства за спірними правовідносинами, суд вважає, що право вимагати обов`язкову частку у вказаних в ст.1241 ЦК України осіб виникає у тому разі, якщо стосовно якоїсь з них порушено її право на спадкування: особа не зазначена у заповіті взагалі, заповідана їй частка менша від обов`язкової. Спадкоємці, які мають право на обов`язкову частку, незалежно від змісту заповіту, отримують половину частки, яка належала б кожному з них при спадкуванні за законом. Якщо спадкоємцю, який має право на обов`язкову частку, в майні спадкодавця припадає частка, рівна обов`язковій або більша, то правила ст.1241 ЦК України не застосовуються. ОСОБА_4 була єдиною спадкоємицею за законом після смерті чоловіка, тому могла успадкувати всю земельну ділянку.

Згідно з положенням ч.3 ст.1241 ЦК України , будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов`язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов`язкову частку. Мова йде, зокрема, про заповідальний відказ та заповідальне покладення.

Спадкування обов`язкової частки є правом, а не обов`язком спадкоємця. У зв`язку з чим такі особи мають реалізувати своє право шляхом прийняття спадщини, та, відповідно, можуть відмовитися від нього.

Позбавлення особи права на обов`язкову частку ЦК України не передбачає, хоча особа, яка має право на обов`язкову частку, може бути усунена від права на спадкування за правилом ст. 1224 ЦК України .

При визначенні розміру обов`язкової частки у спадщині беруться до уваги всі спадкоємці за законом першої черги, увесь склад спадщини.

Отже, виходячи із зазначених норм законодавства, ОСОБА_1 як спадкоємець, який прийняв спадщину, є власником обов`язкової частки у спадковому майні- частини земельної ділянки - з моменту відкриття спадщини і розмір такої частки повинен становити 1/2 частини земельної ділянки, оскільки інша 1/2 земельної ділянки охоплена заповітом, яким ОСОБА_3 заповів земельну ділянку ОСОБА_2 .

Відповідно до положень п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах щодо спадкування , у разі порушення права спадкоємців на обов`язкову частку у спадщині суд може вирішувати питання про недійсність свідоцтва про право на спадщину лише в тій частці, яка складає обов`язкову частку.

Статтею 1301ЦК України передбачено,що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Оскільки в судовому засіданні було встановлено, що отримання відповідачем свідоцтв на право на спадщину за законом все спадкове майна замість 1/2 його частки порушує спадкові права позивача, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову

позивача, визнання оспорюваних свідоцтв про право на спадщину за законом частково недійсним

та визнання на ним права власності в порядку спадкування за законом, оскільки тільки в такий спосіб може бути поновлено право ОСОБА_1 на спадщину.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273,354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_4 , який проживає АДРЕСА_2 ), треті особи: Доманівська державна нотаріальна контора Миколаївської області, приватний нотаріус Доманівського районного нотаріального округу Лацановська Світлана Михайлівна про визнання права власності на 1/2 земельної ділянки в порядку спадкування за законом, визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом, - задовольнити.

Визнати за Точеною ОСОБА_7 право власності на 1/2 частку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4.97 га, яка складається з ділянки № 1 площею 4.44 га та ділянки № НОМЕР_5 , площею 0.53 га, що розташовані в межах території Прибузької сільської ради Доманівського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та належали ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія 111-МК №011037, виданого Прибузькою сільською радою Доманівського району Миколаївської області 14 лютого 2002 року та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 172.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, що було видане приватним нотаріусом Доманівського районного нотаріального округу Миколаївської області Лацановською С.М. 20 вересня 2017 року ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 4.4411 га, яка розташована на території Прибузької сільської ради Доманівського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія III-МК №011037, виданого Прибузькою сільською радою Доманівського району Миколаївської області, 14 лютого 2002 року та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 172, кадастровий номер земельної ділянки - 4822784000:04:000:0222 (в частині, що складає обов`язкову частку у спадщині)

Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, що було видано приватним нотаріусом Доманівського районного нотаріального округу Миколаївської області Лацановською С.М. 20 вересня 2017 року ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0.5260 га, яка розташована на території Прибузької сільської ради Доманівського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія III-МК №011037, виданого Прибузькою сільською радою Доманівського району Миколаївської області, 14 лютого 2002 року та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 172, кадастровий номер земельної ділянки - 4822784000:01:000:0206 (в частині, що складає обов`язкову частку у спадщині)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя : О. В. Кривенко