Постанова

від 22.10.2019 по справі 821/694/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 жовтня 2019 року

Київ

справа №821/694/16

адміністративне провадження №К/9901/13699/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Желєзного І.В.

суддів: Берназюка Я.О., Саприкіної І.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Малоолександрівської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду у складі судді Кузьменка Н.А. від 12.07.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Стас Л.В., суддів: Турецької І.О., Косцової І.П. від 01.12.2016

у справі № 821/694/16

за позовом Малоолександрівської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області

до Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Херсонська обласна державна адміністрація,

про визнання протиправним та скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У травні 2016 року Малоолександрівська сільська рада Великоолександрівського району Херсонської області (далі також - позивач) звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області (далі також відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Херсонська обласна державна адміністрація, в якому просила: визнати протиправним та скасувати наказ головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 10.02.2016 №21-415/18-16-СГ "Про надання гр. ОСОБА_1 дозволу (згоди) на розробку технічної документації" на земельну ділянку площею 40,0002 га (кадастровий номер 6520982500:02:063:0006) із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Малоолександрівської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області для ведення фермерського господарства.

2. Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 12.07.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного від 01.12.2016, у задоволенні позову відмовлено.

3. 26.02.2016 до Вищого адміністративного суду України від позивача надійшла касаційна скарга на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12.07.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного від 01.12.2016, в якій просить такі скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.12.2016 відкрито касаційне провадження у справі.

5. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2019 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І.В., суддів Берназюка Я.О., Саприкіної І.В.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 25.07.2014 головою Херсонської обласної державної адміністрації (далі також ХОДА) прийнято розпорядження №519 "Про упорядкування роботи із забезпечення земельними ділянками громадян, які переселяються з тимчасово окупованих територій України, громадян, призваних до Збройних Сил України у зв`язку з частковою мобілізацією, а також громадян, що проходили строкову військову службу та брали участь в антитерористичній операції".

7.На виконання даного розпорядження 19.03.2015 Малоолександрівська сільська рада прийняла рішення "Про забезпечення земельними ділянками громадян, які переселяються з тимчасово окупованих територій України, громадян, призваних до Збройних Сил України у зв`язку з частковою мобілізацією, а також громадян, що проходили строкову службу та брали участь в антитерористичній операції" №573.

8. Згідно з даним рішенням постановлено визначити земельні масиви, розташовані за межами населеного пункту, для забезпечення потреб громадян, які переселяються з тимчасово окупованих територій України, громадян, призваних до Збройних Сил України у зв`язку з частковою мобілізацією, а також громадян, що проходили строкову службу та брали участь в антитерористичній операції, для ведення особистого селянського господарства.

9. У подальшому дорученням голови ХОДА №77-д від 10.03.2015 головам районних державних адміністрацій, міським головам міст обласного значення доручено за результатами роботи надати до Головного управління Держземагентства у Херсонській області сформовані переліки земельних ділянок за формою, що додається, разом з графічними матеріалами місця їх розташування, погодженими з міськими, сільськими, селищними радами та відділами (управліннями) Держземагентства у районах (містах) області з терміном виконання до 23.03.2015.

10. На виконання даного доручення 20.03.2015 голова Великоолександрівської районної державної адміністрації, начальник Відділу Держземагентства у Великоолександрівському районі та Малоолександрівський сільський голова Великоолександрівського району підготували інформацію про земельні ділянки, які можливо передати у власність військовослужбовцям-учасникам антитерористичної операції та членам родин, загиблих у ході проведення антитерористичної операції військовослужбовців (із відповідними графічними матеріалами) на території Малоолександрівської сільської ради Великоолександрівського району станом на 20.03.2015.

11. Відповідно до розпорядження голови ХОДА "Про забезпечення земельними ділянками військовослужбовців-учасників антитерористичної операції та членів родин військовослужбовців, загиблих у ході її проведення" №496 від 20.08.2015 головам районних державних адміністрацій та міським головам міст обласного значення необхідно оприлюднити перелік земельних ділянок, зазначених у пункті 1 цього розпорядження, та відповідні графічні матеріали через місцеві засоби інформації, районні військові комісаріати, міські, селищні, сільські ради.

12. Відповідно до пункту 3 даного розпорядження визнано таким, що втратило силу розпорядження голови ХОДА "Про упорядкування роботи із забезпечення земельними ділянками громадян, які переселяються з тимчасово окупованих територій України, громадян, призваних до Збройних Сил України у зв`язку з частковою мобілізацією, а також громадян, що проходили строкову військову службу та брали участь в антитерористичній операції" від 25.07.2014 №519.

13. 20.01.2016 до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області звернувся ОСОБА_1 із заявою про передачу в оренду строком на 21 рік земельної ділянки площею 40,0002 га на території Малоолександрівської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області для ведення фермерського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 6520982500:02:063:0006 (заява отримана 28.01.2016 №Ц-622/0/5-16-СГ).

14. За результатами розгляду даної заяви ГУ Держгеокадастру у Херсонській області наказом "Про надання гр. ОСОБА_1 дозволу (згоди) на розробку технічної документації" від 10.02.2016 №21-415/18-16-СГ надало дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 40,0002 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Малоолександрівської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області з метою передачі в оренду для ведення фермерського господарства.

15. ГУ Держгеокадастру у Херсонській області листом №8-21-0.102-6352/2-16 від 15.03.2016 повідомило Малоолександрівську сільську раду, що порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності регламентовано статтею 123 Земельного кодексу України, а пунктом 4 статті 122 визначено право центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 статті 122, у власність або користування для всіх потреб.

16. У березні 2016 року наказами ГУ Держгеокадастру у Херсонській області "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення" затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_2 (кадастровий номер 6520982500:02:0101), ОСОБА_3 (кадастровий номер 6520982500:02:0100), ОСОБА_4 (кадастровий номер 6520982500:02:0102), ОСОБА_5 (кадастровий номер 6520982500:02:0103), ОСОБА_6 (кадастровий номер 6520982500:02:0104), ОСОБА_7 (кадастровий номер 6520982500:02:0098).

17. Відповідно до зазначених наказів право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

18. 20.05.2016 ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 подали до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області заяви щодо відведення кожному у власність (безоплатно) земельних ділянок орієнтовною площею 2,0 га, що розташовані на території Малоолександрівської сільської ради на земельній ділянці за кадастровим номером 6520982500:02:063:0006 (спірна земельна ділянка) для ведення особистого селянського господарства. Всі перелічені особи вказали в заяві, що право на безкоштовну приватизацію земельної ділянки за даним цільовим призначенням не використали.

19. Вважаючи наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області «Про надання гр. ОСОБА_1 дозволу (згоди) на розробку технічної документації» від 10.02.2016 №21-415/18-16-СГ незаконним, позивач звернувся до суду з вимогою про його визнання протиправним та скасування.

ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

20. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що спірна земельна ділянка належить до тих, що призначені для відведення громадянам, які переселяються з тимчасово окупованої території України, громадянам, призваним до Збройних Сил України у зв`язку з частковою мобілізацією, а також громадянам, які проходили строкову військову службу та брали участь в антитерористичній операції, що є підставою для постановлення судового рішення про визнання протиправним та скасування наказу від 10.02.2016 №21-415/18-16-СГ.

21. Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не наведено доказів перевищення відповідачем своїх повноважень, а надання особі дозволу на розробку технічної документації із землеустрою не є відчуженням такої земельної ділянки, оскільки у особи не виникає субєктивних прав на користування, володіння або розпорядження земельною ділянкою на підставі такого дозволу.

22. Третя особа ОСОБА_1 заперечив щодо задоволення позову, посилаючись на те, що відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасники бойових дій мають право на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва. Цільове призначення спірної земельної ділянки для ведення фермерського господарства, отже така не призначена для безоплатного надання громадянам України.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

23. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що в даному випадку спір виник щодо земельної ділянки із земель державної власності, що унеможливлює винесення сільською радою будь-яких рішень відносно неї, оскільки розпорядження землями державної власності не відноситься до компетенції сільських рад, відтак спірний наказ не порушує права позивача. Відповідач як територіальний орган центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин наділений повноваженнями передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для всіх потреб.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

24. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що відповідач не мав повноважень вирішувати питання щодо надання дозволу на розробку технічної документації гр.Цимбалюку, який в свою чергу не надав всі необхідні для розгляду даного питання документи.

25. Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі №6-248цс16 щодо застосування до спірних правовідносин Закону України «Про фермерське господарство».

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

26. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

27. Згідно з положенням частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

28. Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

29. Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

30. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

31. Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

32. Частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

33. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у даному випадку спір виник щодо земельної ділянки із земель державної власності, відтак вказана обставина унеможливлює винесення сільською радою будь-яких рішень відносно такої земельної ділянки, оскільки розпорядження землями державної власності не відноситься до компетенції сільських рад.

34. Згідно з частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

35. Частиною 8 вказаної статті передбачено, що Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря.

36. З огляду на викладене, відповідач як територіальний орган центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин наділений повноваженнями передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для всіх потреб, у тому числі надавати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів.

37. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що рішення про передачу земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 відповідач не приймав, а надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою не є безумовною підставою для передачі спірної земельної ділянки в оренду.

38. Відповідно до позиції Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі №815/5987/14 та Верховного Суду від 13 березня 2018 року в справі № 766/6141/16-а отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

39. Судами попередніх інстанцій встановлено, що реалізація прав громадян ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на отримання земельних ділянок не знаходиться в причинному зв`язку з діями відповідача щодо видання наказу від 10.02.2016 №21-415/18-16-СГ "Про надання гр. ОСОБА_1 дозволу (згоди) на розробку технічної документації".

40. Посилання позивача у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відступив від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі №6-248цс16, колегія суддів вважає помилковими, оскільки обставини у справах не є подібними.

41. Так, у справі, що розглядається, предметом розгляду є наказ, згідно з яким ОСОБА_1 отримав дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства. При цьому рішень про передачу земельної ділянки в оренду компетентним органом не приймалось.

42. У справі №6-248цс16 У грудні 2014 року прокурор Петрівського району Кіровоградської області звернувся до суду з позовом до Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області (далі - Управління), ОСОБА_14 про визнання наказів та договорів оренди землі недійсними, скасування державної реєстрації договорів оренди землі та повернення земельних ділянок у володіння держави.

43. Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

44. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить звернення до суду про визнання незаконними актів органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальної громади, а також повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

45. Відповідно до частин 1, 3 статті 6 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

46. Аналогічна норма закріплена у статті 5 КАС України у чинній редакції, яка передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

47. Виходячи зі змісту наведених норм, судовому захисту підлягає лише порушене право особи/територіальної громади. До адміністративного суду вправі звернутися кожен, хто вважає, що його право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас, відповідно до зазначених норм право особи, суб`єкта владних повноважень на звернення до адміністративного суду обумовлено суб`єктивним уявленням про те, що право чи законний інтерес потребує захисту або ж обмежуються повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування, однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права, законного інтересу або ж обмеження повноважень органів та посадових осіб на момент звернення до суду.

48. При цьому, неодмінною ознакою таких порушень, обмежень є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків або ж зміна обсягу повноважень органів та посадових осіб органу місцевого самоврядування, тобто припинення чи неможливість реалізації їх прав та/або повноважень, а також виникнення додаткового обов`язку.

49. Якщо ж такі права порушеними не є та/або повноваження не є обмеженими, то, відповідно, не можуть бути поновленими, захищеними судом, а тому відсутність порушеного права, обмеження повноважень є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

50. Отже, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи, територіальної громади або ж обмежують повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування в тому разі, якщо такі рішення прийняті суб`єктом владних повноважень поза межами визначеної законом компетенції, або ж оспорювані рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи, територіальної громади шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі, територіальній громаді, органу та посадовим особам місцевого самоврядування право, повноваження або шляхом покладення на таких будь-якого обов`язку.

51. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №295/14795/16-а, від 23.11.2018 у справі №296/10121/17, від 05.03.2019 у справі №360/2334/17.

52. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду вважає правильним висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про те, що прийнятий відповідачем оспорюваний у межах даної справи наказ не породжує, не змінює та не припиняє права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин для територіальної громади с. Малоолександрія Великоолександрівського району Херсонської області та не обмежує повноважень позивача, в той же час, відповідач діяв в порядку та спосіб, передбачений спеціальним законодавством, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

53. Враховуючи вищезазначене, Суд не вбачає підстав для розгляду інших доводів касаційної скарги, оскільки наведені обставини є достатньою підставою для висновку про законність рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

54. Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, Суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

55. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

56. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

57. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

58. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушень пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».

59. Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі, якщо справа впливає на такі основоположні права особи, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

60. Суд у цій справі враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

61. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

62. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

63. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

64. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Малоолександрівської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12.07.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2016 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Желєзний

Судді: Я.О. Берназюк

І.В. Саприкіна