Рішення

від 15.10.2019 по справі 649/1145/18

ВЕЛИКОЛЕПЕТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №649/1145/18

Провадження №2/649/19/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2019 року Великолепетиський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого Мамаєва В.А.

за участю секретаря судового засідання Філімоненко Т.С.

представника позивача ОСОБА_1

представників відповідача: ОСОБА_2 .

Заболотного ОСОБА_3

розглянувши у відритому судовому засіданні у залі суду смт. Велика Лепетиха цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до фермерського господарства "Вікторія" (надалі ФГ Вікторія) про визнання договору оренди землі недійсним та повернення земельної ділянки

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання договору оренди землі недійсним та повернення земельної ділянки. ОСОБА_4 є власником земельної ділянки загальною площею 5,190 га. на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія IV-ХС № 005817, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 15. Після набуття права власності на земельну ділянку ОСОБА_4 усно домовилася з головою ФГ Вікторія Осіновим В.Є. про те, що між ними буде укладено письмовий договір оренди землі строком на 5 років. Але за словами відповідача виготовлення цього договору постійно відкладалося, хоча кошти за використання земельної ділянки ОСОБА_4 отримувала. У жовтні 2018 року ОСОБА_4 випадково дізналася про те, що з 2010 року відповідач використовує її земельну ділянку на підставі невідомого їй договору оренди землі. Після подання ОСОБА_4 відповідного запиту Відділ у Великолепетиському районі ГУ Держгеокадастру у Херсонській області своїм листом від 01.11.2018 року № С-57/0-0.21 -57/135-18 надав документи, з яких ОСОБА_4 дізналася про те, що 23 грудня 2010 року невідомою особою від її імені було укладено договір оренди землі строком на 25 років. Договір зареєстровано у Великолепетиському районному реєстраційному відділі Херсонської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04 серпня 2011 року № 652120004000151. Але ніякого договору оренди земельної ділянки ОСОБА_4 із ФГ Вікторія не підписувала, своєї земельної ділянки в оренду вона не передавала, нікого для цього не уповноважувала, і ні в якій іншій формі не виявляла бажання передати в оренду відповідачу свою земельну ділянку. Вимоги щодо форми договору оренди землі визначені в ст.14 закону України Про оренду землі , відповідно до якої договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Зважаючи на те, що вищезазначений договір оренди земельної ділянки вона не підписувала і нікого на це не уповноважувала, цей договір суперечить загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме вимогам, передбаченим п.п. 1-3 ст. 203 ЦК України. Оскільки відповідач постійно приховував від ОСОБА_4 факт наявності договору оренди землі, а лише казав, що він буде укладений у майбутньому, вона не знала і не могла знати про факт укладення оспорюваного договору у 2010 році, внаслідок чого з поважних причин пропустила строк позовної давності. Позивач просить визнати недійсним договір оренди землі, укладений 23.12.2010 року між ОСОБА_4 та фермерським господарством Вікторія ; зобов`язати фермерське господарство Вікторія повернути позивачеві земельну ділянку загальною площею 5,190 га. та стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_4 позов підтримала та пояснила, що у 2001 році вона усно уклала з ФГ "Вікторія" договір оренди землі. Так, вона з 2001 року отримує орендну плату, але ніяких договорів оренди не підписувала. У зв`язку з тим, що вона проживає в м. Запоріжжя, і рідко приїжджає до с. Князе-Григорівка, вона повідомила відповідача, що інколи орендну плату буде забирати її сестра ОСОБА_5 Близько 5-7 років тому назад вона попросила відповідача підняти орендну плату, але їй було відмовлено і вона почала шукати нового орендаря для своєї земельної ділянки. Коли знайшла нового орендаря, звернулась до відповідача з проханням віддати земельну ділянку, але виявилось, що її земельна ділянка перебуває в оренді у ФГ "Вікторія" офіційно на підставі договору, зареєстрованому у 2011 року, але вона не підписувала вказаний договір.

Представник позивача Таран ОСОБА_6 позов підтримала та просить визнати вказаний договір оренди землі недійсним та повернути земельну ділянку позивачеві.

Представник відповідача Чиж А ОСОБА_7 у судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що у 2001 році між ФГ "Вікторія" та ОСОБА_4 було укладено договір оренди землі на п`ять років, який ОСОБА_4 підписувала, можливо цей договір було укладено на підставі сертифікату, оскільки у 2001 року позивач ще не мала державного акту на землю. Не може надати суду доказів укладення договору оренди з позивачем у 2001 року, але ФГ Вікторія фактично використовує вказану земельну ділянку з 2001 року. У 2010 році вона приїжджала до ОСОБА_4 в с. Кирилівка по документи для поновлення договору оренди землі, а саме по копію державного акту, паспорту та ідентифікаційного коду. У зв`язку з тим, що ОСОБА_4 дуже рідко приїжджає до с. Князе-Григорівка, остання привела до неї свою сестру і сказала, що всі питання по оренді землі вирішувати з сестрою ОСОБА_5 , також орендну плату давати сестрі. Вона зі ОСОБА_4 домовились, що договір оренди землі вона віддасть її двоюрідній сестрі ОСОБА_8 . Вона замість ОСОБА_4 договір не підписувала. ОСОБА_5 повернула їй підписаний договір, після чого вона його зареєструвала. Хто підписував договір їй невідомо. Після реєстрації договору і по 2019 рік ОСОБА_4 отримувала орендну плату. Вважає, що ОСОБА_4 знала і могла знати про договір оренди землі, і на протязі 18 років ніяких претензій не пред`являла. Просить застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача ФГ Вікторія Заболотний І.О. у судовому засіданні позов не визнав та просить суд застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Заяви, клопотання: клопотання представника позивача про витребування доказів, клопотання представника позивача про проведення судової почеркознавчої експертизи, заява представника відповідача про застосування позовної давності; заява представника відповідача про виклик свідка; клопотання представника відповідача про надання можливості ознайомитися із матеріалами справи.

Судом вчинено такі процесуальні дії у справі: відкриття провадження у справі, витребування доказів, призначення судової почеркознавчої експертизи, поновлення провадження у справі, закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду, виклик свідків, про що постановлено ухвали окремими процесуальними документами.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні показала, що вона раніше працювала в управлінні соціального захисту населення, а робоче місце знаходилось у приміщенні Князегригорівської сільської ради, де працювала ОСОБА_2 Одного разу до ОСОБА_2 на роботу прийшла ОСОБА_4 зі своєю сестрою ОСОБА_5 , але про що вони розмовляли вона не звертала уваги, так як займалася своїми справами по роботі. Також декілька разів бачила як ОСОБА_5 приходила до ОСОБА_2 і отримувала якісь документи та орендну плату.

Вислухавши сторони та вивчивши наявні докази по справі, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Позивач є власником земельної ділянки площею 5,190 га., розташована на території Князегригорівської сільської ради, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії IV-XC № 005817, виданого позивачу 20.03.2002 року Князегригорівською сільською радою.

Предметом спору є вказана земельна ділянка та договір оренди вказаної землі від 23.12.2010 року, що був укладений між ОСОБА_4 та ФГ Вікторія , який був зареєстрований 04.08.2011 року у відділі Держкомзему у Великолепетиському районі Херсонської області (надалі Договір оренди землі або спірний договір).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У судовому засідання сторонами визнано наступні обставини:

1) того, що у 2001 році між ОСОБА_4 та ФГ "Вікторія" було оговорено всі істотні умови договору оренди належної позивачеві земельної ділянки, яка є предметом спору, і позивач передала ФГ Вікторія земельну ділянку в оренду;

2) ФГ Вікторія використовує вказану земельну ділянку позивача з 2001 року по теперішній час;

3) ФГ Вікторія сплатило, а позивач отримав орендну плату за користування належною йому земельною ділянкою за період з 2001 по 2018 роки, а тому вказані обставини доказуванню не підлягають відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України;

4) ОСОБА_5 (двоюрідна сестра позивача) періодично отримувала орендну плату від ФГ Вікторія за користування спірною земельною ділянкою на користь позивача.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

На підтвердження того, що позивач не підписувала Договір оренди землі, позивач посилається на висновок експерта № 54-ПТ від 10.05.2019 року, згідно якого підпис у Договір оренди землі виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою.

В свою чергу представник відповідача ОСОБА_2 стверджує, що у 2010 приїжджала до ОСОБА_4 в с. Кирилівка по документи для укладення договору оренди землі і позивач особисто надала копію державного акту на землю, паспорту та ідентифікаційного коду. Згодом позивач привела до неї свою двоюрідну сестру ОСОБА_5 і сказала, що всі питання по оренді землі необхідно вирішувати з сестрою та передавати їй орендну плату. Згідно з домовленістю з позивачем вона передала ОСОБА_5 на підписання Договір оренди землі і остання повернула договір вже підписаним.

Судом встановлено, що спірний договір підписаний не позивачем, а іншою особою, а отже Договір оренди землі був укладений без волевиявлення позивача, а тому можна зробити висновок про недійсність спірного договору на підставі ч.3 ст. 203 та ч.1 ст. 215 ЦК України.

Разом з тим, доказом того, що позивач у 2010 році для укладення Договору оренди землі передавала відповідачеві копію свого паспорту, ідентифікаційного номеру та державного акту на право приватної власності на землю серії IV-XC № 005817 є їх наявність у реєстраційній справі по наданню в оренду земельних ділянок ФГ Вікторія для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 42,98 га. (аркуш 3-5 реєстраційної справи). А позивач у судовому засіданні не надала будь-якого розумного пояснення появи цих документів у реєстраційній справі.

На підтвердження того, що Договір оренди землі відповідачем був наданий ОСОБА_5 для підписання позивачем, представник відповідача надала показання свідка ОСОБА_9 , яка пояснила, що бачила як до ОСОБА_2 . приходила позивач разом з ОСОБА_5 , також декілька разів бачила як ОСОБА_5 приходила до ОСОБА_2 і отримувала якісь документи та орендну плату.

Таким чином, вказані докази підтверджують, що позивач знала про укладення між нею та відповідачем Договору оренди землі від 23.12.2010 року і весь час отримувала орендну плату за цим договором, а тому суд не бере до уваги як необґрунтовані пояснення позивача про те, що вона дізналась про укладення спірного договору лише у 2018 році.

Позивач в свою чергу не надала доказів на спростування цих обставин, навпаки визнала, що рідко приїжджає до с. Князе-Григорівка, тому домовились з відповідачем, що інколи орендну плату буде забирати її сестра ОСОБА_5

Сторонами не заявлено клопотань про витребування інших доказів, виклик інших свідків чи призначення інших судових експертиз, а тому суд розглянув справу на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ст.ст.12, 13 ЦПК України.

У відповідності до ч. 3 ст. 267 ЦК України представники відповідача заявили про застосування строку позовної давності.

За правилами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Системний аналіз цих норм вказує на те, що власник земельної ділянки зобов`язаний розсудливо та добросовісно ставитись до своїх прав, бути обізнаним про них та вживати заходів щодо виявлення та припинення їх порушень.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Вказана позиція узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 року по справі № 6-2469цс16.

Позивачем та його представником не надано доказів про те, що позивач не міг довідатися про порушення свого права як власника земельної ділянки впродовж строків позовної давності.

Відповідно до абз.3 п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані їх сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 2 статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи, що позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду з вимогою про визнання недійсним договору оренди землі (трирічний строк позовної давності), відсутні докази про поважність причин пропущення позовної давності позивачем, а тому суд відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити у зв`язку зі спливом позовної давності.

На підставі ст.ст. 256, 261, 267 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 81, 82, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_4 до фермерського господарства "Вікторія" про визнання договору оренди землі недійсним та повернення земельної ділянки відмовити у повному обсязі.

Повне найменування сторін:

1. Позивач - ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

2. Відповідач - Фермерське господарство "Вікторія", ідентифікаційний код 32259834, адреса місцезнаходження: Херсонська область, Великолепетиський район, с. Князе-Григорівка, вул. Зелена, 48.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Херсонського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 22.10.2019 року.

Головуючий підпис

КОПІЯ ВІРНА:

Суддя В.А. Мамаєв

Секретар с/з Філімоненко Т.С.