Ухвала

від 01.10.2019 по справі 755/13878/19

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/13878/19

1-кс/755/7257/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ "01" жовтня 2019 р.

Слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Київської області юриста 1 класу ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, відомості відносно якого внесені до ЄРДР № 22019101110000061 від 17 квітня 2019 року,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор звернувся до суду із клопотанням про арешт майна, яке подане в межах кримінального провадження ЄРДР№ 22019101110000061 від17квітня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3ст. 191 КК України, за фактами викладеними у змісті клопотання.

Прокурор у своєму клопотанні просить накласти арешт на відчуження та заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам акредитованим суб`єктам, посадовим особам здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок за кадастровими номерами 3223151000:01:023:0036 площею 0,5 га та 3223110100:01:015:0064 площею 1, 1489 га з забороною розпорядження та користування ними.

Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного: відповідно дост. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленомуКПК Українипорядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленомуКПК Українипорядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Так, слідчий суддя, вивчивши клопотання слідчого встановив, що клопотання про накладення арешту на майно за змістом мотивування підстав накладення арешту на майно жодним чином не відповідають вимогам ч. 5 ст.173та ч. 2 ст.171 КПК України відповідно.

Крім того, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно особи слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження причетності цієї особи вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно з п. 7 ч. 2ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Між тим, прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимогст. 132 КПК України, не привів у ньому достатніх і належних доказів тих обставин, які є визначальними та необхідними для накладення арешту на майно.

З огляду на вказане, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання про арешт майна, в порушення вимог п. 5 ч. 2 ст.ст. 173 КПК України, не відповідає розумності і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

На підставі вищевикладених обставин, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту, як такого, що внесено до суду з порушеннямст. 171 КПК Українита за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.110,170-173,309, КПК України, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Київської області юриста 1 класу ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, відомості відносно якого внесені до ЄРДР № 22019101110000061 від 17 квітня 2019 року - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду.

Слідчий суддя: