Постанова

від 22.10.2019 по справі 569/9109/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2019 року

м. Рівне

Справа № 569/9109/19

Провадження № 22-ц/4815/1323/19

Головуючий у Рівненському міському суді:

суддя Галінська В.В.

Рішення суду першої інстанції

проголошено о 14 год. 18 хв. 02.07.2019 у м. Рівне

Рівненської області

Повний текст рішення складено: 04.07.2019

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючий: суддя Хилевич С.В.

судді: Ковальчук Н.М., Гордійчук С.О.

секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 ;

представники учасників справи:

позивача - адвокат Мазур Роман Володимирович;

відповідача - адвокат Мазурок В`ячеслав Сергійович;

за участі (в апеляційному суді): ОСОБА_3 та його представника - адвоката Москаля Ярослава Олеговича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 02 липня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и в:

У травні 2019 року в суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 16 серпня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір позики, за умовами якого позикодавець передав, а позичальник отримав грошові кошти у розмірі 1 800 000 гривень, зобов`язавшись їх повернути до 16 лютого 2018 року включно. 17 серпня 2017 року з метою повернення отриманої позики між ними укладено договір іпотеки, за яким іпотекодавець надав в іпотеку належне йому на праві приватної власності нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1 іпотеки складається безпосередньо з житлового будинку жилою площею 101, 2 м 2 , загальною - 155, 9 м 2 , вхідного ганку (літера "а"), балкона (літера "а1"), гаража (літера "Б-1"), погреба (літера "Пг/б-1"), огорожі (№1), воріт (№2), хвіртки (33 АДРЕСА_2 , замощення (літера "І"), а також земельної ділянки, кадастровий номер: 5610100000:01:054:0835, площею 0, 0495 м 2 .

Не зважаючи на існуючі договірні зобов`язання, відповідачем їх виконано не було і позику на користь позикодавця повернуто не було взагалі.

В подальшому, 26 квітня 2019 року між ОСОБА_4 і позивачем укладено договір №26_04/19 купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договором позики від 16 серпня 2017 року, відповідно до якого первісний іпотекодержатель відступив на користь нового іпотекодержателя право вимоги за договором позики. Тому вважає, що до ОСОБА_1 перейшли усі права ОСОБА_4 щодо права вимоги до ОСОБА_2 за договором позики від 16 серпня 2017 року.

В порядку досудового врегулювання спору позивачем надіслано відповідачу письмову претензію про повернення боргу за договором позики, однак її виконання ОСОБА_2 було знехтувано. Оскільки розмір заборгованості становить 1 800 000 гривень, а погоджена заставна вартість житлового будинку АДРЕСА_1 - 1 897 612 гривень, тому ОСОБА_1 має намір задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки, на який просить звернути стягнення.

Ухвалою Рівненського міського суду від 14 травня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху і надано строк для сплати судового збору у розмірі 9 605 гривень.

Після усунення допущених недоліків позивачем ухвалою Рівненського міського суду від 20 травня 2019 року зазначену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі з повідомленням (викликом) сторін і визначено їм строк для подання відзиву, відповіді та заперечень.

13 травня 2019 року ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову шляхом

- заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження будь-яким чином на користь третіх осіб, вносити до статутного капіталу юридичних осіб, вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з подальшим переходом прав власності (реєстрацію прав власності, інших речових прав, у т.ч. реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого відчуження чи обтяження тощо), на житловий будинок АДРЕСА_1 , що складається безпосередньо з житлового будинку жилою площею 101, 2 м 2 , загальною - 155, 9 м 2 , вхідного ганку (літера "а"), балкона (літера "а1"), гаража (літера "Б-1"), погреба (літера "Пг/б-1"), огорожі (№1), воріт (№2), хвіртки (33 АДРЕСА_2 , замощення (літера "І"), а також земельної ділянки, кадастровий номер: 5610100000:01:054:0835, площею 0, 0495 м 2 ;

- заборони суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно (державним реєстраторам прав на нерухоме майно: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, державним і приватним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо зазначеного об`єкта нерухомого майна.

Ухвалою Рівненського міського суду від 20 травня 2019 року заяву задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову у справі №569/9109/19 шляхом

- заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження будь-яким чином на користь третіх осіб, вносити до статутного капіталу юридичних осіб, вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з подальшим переходом прав власності (реєстрацію прав власності, інших речових прав, у т.ч. реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого відчуження чи обтяження тощо), на житловий будинок АДРЕСА_1 , що складається безпосередньо з житлового будинку жилою площею 101, 2 м 2 , загальною - 155, 9 м 2 , вхідного ганку (літера "а"), балкона (літера "а1"), гаража (літера "Б-1"), погреба (літера "Пг/б-1"), огорожі (№1), воріт (№2), хвіртки (33 АДРЕСА_2 , замощення (літера "І"), а також земельної ділянки, кадастровий номер: 5610100000:01:054:0835, площею 0, 0495 м 2 ;

- заборони суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно (державним реєстраторам прав на нерухоме майно: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, державним і приватним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо зазначеного об`єкта нерухомого майна.

Позивач: ОСОБА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 р ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; має право діяти без реєстраційного номера від 10.04.2014; паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Сарненським РВ УМВСУ в Рівненській області 16.07.2008.

11 червня 2019 року ОСОБА_2 подано заяву про повне визнання позову ОСОБА_1 до неї про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згодом, 02 липня 2019 року нею повторно подано до суду аналогічну заяву.

Рішенням Рівненського міського суду від 02 липня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 17 серпня 2017 року в рахунок погашення заборгованості в розмірі 1 800 000 гривень ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за договором позики від 16 серпня 2017 року та встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: житлового будинку АДРЕСА_1 , що складається безпосередньо з житлового будинку жилою площею 101, 2 м 2 , загальною - 155, 9 м 2 , вхідного ганку (літера "а"), балкона (літера "а1"), гаража (літера "Б-1"), погреба (літера "Пг/б-1"), огорожі (№1), воріт (№2), хвіртки (33 АДРЕСА_2 , замощення (літера "І"), а також земельної ділянки, кадастровий номер: 5610100000:01:054:0835, площею 0, 0495 м 2 шляхом продажу на електронних торгах за узгодженою в договорі іпотеки вартістю 1 897 612 гривень.

Позивач: ОСОБА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 р ІНФОРМАЦІЯ_3 ; місце реєстрації: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 ; місце прож.: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 .

На рішення суду ОСОБА_3 як особою, яка не брала участі у справі, однак вважає, що судом вирішено питання про його права, свободи та інтереси, подано апеляційну скаргу, де покликається на його незаконність та необґрунтованість.

На її обґрунтування зазначалося про неврахування судом того, що заявник відповідно до рішення Рівненського міського суду від 18 травня 2010 року, яке набрало законної сили, набув право власності на незавершену будівництвом квартиру АДРЕСА_4 і на частину земельної ділянки площею 0, 0495 м 2 , розташованої за цією ж адресою, кадастровий номер: 5610100000:01:054:0454. 19 травня 2012 року між ним та ОСОБА_6 визнано мирову угоду на підставі відповідної ухвали Рівненського міського суду, за умовами якої ОСОБА_6 передано у власність і визнано право власності на незавершену будівництвом квартиру АДРЕСА_4 і частину земельної ділянки площею 0, 0495 м 2 , кадастровий номер: 5610100000:01:054:0454. На користь заявника передано у власність і визнано право власності на автомобілі "Крайслер", р.н.з. НОМЕР_4 , та "Шевроле Епіка", р.н.з. ВК НОМЕР_5 .

Згодом, 29 жовтня 2012 року тим же судом виправлено в зазначеній ухвалі описку, а саме доповнено резолютивну частину після пункту третього пунктом четвертим, де визнано попередній державний акт на право власності на земельну ділянку від 22.04.2008 серії НОМЕР_9, зареєстрований у книзі записів №010858300555, таким, що втратив чинність. В подальшому, 16 листопада 2012 року квартира АДРЕСА_4 була перереєстрована за ОСОБА_6 як уже завершений будівництвом об`єкт нерухомості. Однак ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 12 липня 2017 року ухвали суду першої інстанції від 19 березня та від 29 жовтня 2012 року скасовано.

На звернення ОСОБА_3 до Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради з метою скасування запису про державну реєстрацію права власності ОСОБА_7 і поновлення його права власності державним реєстратором було відмовлено з покликанням на апеляційним судом не вирішувалося питання про скасування рішення щодо державної реєстрації на це майно і про визнання за заявником правового титулу. З наданої йому Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно йому стало відомо, що 20 січня 2016 року державним реєстратором Сарненського районного управління юстиції було прийнято рішення №27881232 про зміну інформації щодо майна шляхом зміни його статусу з квартири на житловий будинок, а відтак і зміни адреси. При цьому змінилася і площа - з 158, 8 м 2 на 155, 9 м 2 . На підставі цієї інформації було перереєстровано право власності за ОСОБА_7 , а 01 серпня 2017 року державним реєстратором КП "Здолбунівське реєстраційне бюро" змінено адресу з буд. АДРЕСА_1 \ АДРЕСА_4 а там само. Також ОСОБА_8 . змінено кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташовано об`єкт нерухомості. Вважає, що хоча і кадастровий номер ділянки було змінено, однак ані площа, ані місце розташування і цільове призначення не змінилося.

Того ж числа вона відчужила будівлю на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Амікор ЛТД", де є засновником та керівником.

Незабаром, 11 серпня 2017 року право власності на будівлю перереєстроване за ОСОБА_9 17 серпня 2017 року вона передала будинок в іпотеку ОСОБА_4 на підставі відповідного договору, посвідченого нотаріально за реєстровим номером 622, як об`єкт забезпечення позикових зобов`язань на суму 1 800 000 гривень.

Переконаний, що його право на спірні житловий будинок й земельну ділянку підтверджене рішенням Рівненського міського суду від 20 березня 2019 року про визнання за ним права власності на них і витребування з чужого незаконного володіння, що залишене 20 серпня 2019 року без змін апеляційним судом.

З огляду на те, що ОСОБА_3 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на якій він розташований, тому він жодним чином не пов`язаний з позикою та іпотекою, на підставі чого дане майно звернуто до стягнення. Отже, оскаржуване рішення порушує його права, що є підставою для скасування.

Вважає, що при його ухваленні судом не було перевірено обставини наявності в іпотекодавця права власності на предмет іпотеки, тоді як відповідач була обізнана про припинення права власності на нього ОСОБА_7 та особисто її.

Тому судом допущено неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, є недоведеними обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а також неправильно застосовано норми матеріального права.

З викладених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції, відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та скасувати ухвалу Рівненського міського суду від 20 травня 2019 року, якою забезпечено позов ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

У поданому відзиві ОСОБА_1 , вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - відхилити. При цьому посилався на принцип правомірності договорів позики та іпотеки, а тому і правильність застосування судом норм ст.ст. 1, 12, 33, 35, 39 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 512, 392, 115, 388 ЦК України, роз`яснень постанов пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" та від 30 березня 2012 року №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" та постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних прав про визнання правочинів недійсними".

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі та з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи особи, яка не брала участі у справі, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення апеляційної скарги.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із доведеності і обґрунтованості позову, адже внаслідок невиконання відповідачем позикових зобов`язань перед позичальником (він же також й іпотекодержатель), правонаступником якого є позивач, утворилася заборгованість, яка не повернута на користь особи, що її надала, було порушено суб`єктивні цивільні права ОСОБА_1 .

Оскільки виконання позикових зобов`язань було забезпечено іпотекою - житловим будинком і земельною ділянкою, на якій він розміщений, тому в разі їх невиконання іпотекодержатель набув право звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості на предмет іпотеки. З огляду на це вимоги позивача було задоволено.

Крім того, в судовому засіданні відповідач визнала позов повністю, що також було враховано судом.

Проте з такими висновками погодитися не можна.

Як з`ясовано судом, і ці обставини вбачаються з матеріалів справи, 16 серпня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_10 укладено договір позики, за яким в порядку та на умовах, визначених цим договором, позикодавець передав у власність позичальнику грошові кошти у розмірі, передбаченому пунктом 2.1. цього договору, а позичальник зобов`язався повернути позику у визначений договором строк. Відповідно до зазначених договірних умов розмір позики становив 1 800 000 гривень, а строк розпочинається з моменту підписання сторонами договору і склав 6 місяців, тобто до 16 лютого 2018 року включно. Відповідач зобов`язалася повертати суму позики рівними частинами, а саме по 300 000 гривень щомісяця у готівковій формі не пізніше 16 числа, наступного за місяцем, в якому черговий платіж повинен бути сплачений.

З метою повернення отриманих позикових коштів наступного дня після укладення даного договору між сторонами укладено договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавець надав в іпотеку іпотекодержателю житловий будинок АДРЕСА_1 , який складається безпосередньо з житлового будинку жилою площею 101, 2 м 2 , загальною - 155, 9 м 2 , вхідного ганку (літера "а"), балкона (літера "а1"), гаража (літера "Б-1"), погреба (літера "Пг/б-1"), огорожі (№1), воріт (№2), хвіртки (33 АДРЕСА_2 , замощення (літера "І"), а також земельної ділянки, кадастровий номер: 5610100000:01:054:0835, площею 0, 0495 м 2 .

За цим правочином іпотекодержатель набув право задля задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання термінів виконання будь-якого із зобов`язань за договором позики у випадках порушення іпотекодавцем будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами договору позики (пункт 2.1.8.3).

23 жовтня 2017 року в зв`язку з невиконанням боржником своїх зобов`язань позикодавцем було надіслано на адресу ОСОБА_11 претензію б\н про повернення заборгованості із вказівкою, що у разі невиконання цієї вимоги розпочнеться процедура звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно.

В подальшому, 26 квітня 2019 року між ОСОБА_4 як первісним іпотекодержателем та ОСОБА_1 як новим іпотекодержателем було укладено договір №26_04/19 купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договором позики від 16 серпня 2017 року та договір відступлення прав за іпотечним договором, відповідно до якого ОСОБА_4 відступив на користь позивача своє право вимоги за договорами позики та іпотеки. Запис про нового іпотекодержателя і реєстрацію іпотеки від 26 квітня 2019 року було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Між тим, при вирішенні спірних правовідносин судом попередньої інстанції не було враховано наявності судових рішень, які істотно впливають на правильність розгляду справи.

Так, 19 березня 2012 року Рівненським міським судом визнано мирову угоду у справі №2-7420/11 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю і розподіл спільного сумісного майна подружжя. За її умовами ОСОБА_6 передано у приватну власність та визнано право приватної власності на незавершену будівництвом квартиру АДРЕСА_4 і частину земельної ділянки з кадастровим номером: 5610100000:016054:0454, площею 0, 0495 га, а ОСОБА_3 - автомобілі "Крайслер", р.н.з. НОМЕР_4 , та "Шевроле Епіка", р.н.з. НОМЕР_6 , і визнано за ним право приватної власності на ці транспортні засоби.

В подальшому, 29 жовтня 2012 року Рівненський міський суд постановив ухвалу, якою виправив описку у своїй ухвалі від 19 березня 2012 року, визнавши за ОСОБА_6 право приватної власності на завершену будівництвом квартиру АДРЕСА_4 , доповнивши пункт 4 резолютивної частини ухвали новим абзацом, яким визнано попередній державний акт на право власності на земельну ділянку від 22 квітня 2008 року серії ЯЕ НОМЕР_7 , зареєстрований в книзі записів за №010858300555, таким, що втратив чинність.

На підставі ухвал Рівненського міського суду від 19 березня 2012 року і від 29 жовтня 2012 року за ОСОБА_6 було зареєстровано право власності на майно, в т.ч. і на завершену будівництвом квартиру АДРЕСА_4 .

Згодом, 12 липня 2017 року Апеляційний суд Рівненської області своєю ухвалою скасував зазначені обидві ухвали суду першої інстанції. Однак кадастровий номер на спірну земельну ділянку вже було змінено на номер: 5610100000:01:054:0835, а квартиру було в наступному остаточно перереєстровано з правовим статусом житлового будинку АДРЕСА_1 і право власності зареєстровано за ОСОБА_12 .

В той самий час, хоча 03 травня 2018 року Верховним Судом і було скасовано ухвалу суду апеляційної інстанції про скасування ухвал Рівненського міського суду від 19 березня 2012 року і від 29 жовтня 2012 року та направлено справу до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження, проте ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 12 липня 2018 року повторно скасовано ухвали суду першої інстанції - про визнання мирової угоди та внесення виправлення в ухвалу. Згодом, 07 листопада 2018 року Верховним Судом відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за касаційною скаргою на вказану ухвалу апеляційного суду. При цьому було зазначено, що умови мирової угоди дійсно суперечать закону, адже розподілене майно не є об`єктом права спільного сумісного майна подружжя. Такий висновок касаційного суду ґрунтувався на тому, що ОСОБА_3 і ОСОБА_6 перебували у шлюбі між собою протягом часу з 27 жовтня 1994 року по 01 серпня 2006 року, тоді як право власності на спірну квартиру заявник набув відповідно до Рівненського міського суду від 18 травня 2010 року, тобто поза шлюбними відносинами і не в інтересах сім`ї.

Окрім цього, рішенням Рівненського міського суду від 20 березня 2019 року, яке в подальшому залишено без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року, визнано за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 , витребувано на його користь дане нерухоме майно з чужого незаконного володіння ОСОБА_11 та земельну ділянку, кадастровий номер: 5610100000:01:054:0835, площею 0, 00459 га, з чужого незаконного володіння ОСОБА_8 .

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, предмет іпотеки, на який звернуто стягнення - житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0, 0495 га, кадастровий номер: 5610100000:01:054:0835, є об`єктом права приватної власності ОСОБА_3 , а тому без його згоди він не міг бути об`єктом спірних правовідносин.

Згідно із пунктом 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, зокрема якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Таким чином, особи, які не брали участі у справі, можуть подати апеляційну скаргу, якщо рішенням суду безпосередньо встановлено, змінено чи припинено їхні права або обов`язки.

Як убачається, суд першої інстанції при вирішенні спірних відносин уваги на наведені обставини не звернув, що призвело до ухвалення рішення, яке не може залишатися з цих міркувань чинним.

Справедливість, добросовісність та розумність згідно з пунктом 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Норми частини першої ст. 367 ЦПК України передбачають обов`язок суду апеляційної інстанції переглянути справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевірити законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового - про відмову ОСОБА_1 у позові до ОСОБА_2 відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є прийняття судом рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, що не була залучені до участі у справі.

Згідно із ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Тому за таких обставин заходи забезпечення позову, що обрані ухвалою Рівненського міського суду від 20 травня 2019 року, належать до скасування.

Щодо судового збору, який повинен був бути сплачений при поданні апеляційної скарги, однак ОСОБА_3 як інвалід другої групи загального захворювання звільнений від його сплати, то його розмір колегією суддів визначається у 14 407, 50 гривень (9 605 гривень судового збору, які підлягали сплаті при пред`явленні позову, Х 150%). Ця сума в силу правил ст.ст. 141, 142 ЦПК України присуджується з обох сторін у рівних частках на користь держави - по 7 203, 75 гривень, оскільки заявник участі у справі не брав, при розподілі судових витрат у справі діє принцип пропорційності, тоді як відповідач визнала позов повністю під час її розгляду у суді попередньої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 02 липня 2019 року скасувати.

ОСОБА_1 відмовити в задоволенні позову до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Стягнути із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 7 203 (сім тисяч двісті три) гривні 75 копійок судового збору в дохід держави з кожного.

Скасувати заходи забезпечення позову, що вжиті на підставі ухвали Рівненського міського суду від 20 травня 2019 року за заявою ОСОБА_1 .

Позивач: ОСОБА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; місце реєстрації прож.: АДРЕСА_5 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 ; місце реєстрації прож.: АДРЕСА_6 ; РНОКПП: НОМЕР_3 .

Особа, яка не брала участі у справі, (заявник): ОСОБА_3 ; місце реєстрації прож.: АДРЕСА_7 ; РНОКПП: НОМЕР_8 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: о 15 год. 55 хв. 22.10.2019

Головуючий : С.В. Хилевич

Судді: Н.М.Ковальчук

С.О.Гордійчук