Постанова

від 23.10.2019 по справі 922/1286/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2019 р. Справа № 922/1286/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М. , суддя Сіверін В.І. , суддя Терещенко О.І.

за участю секретаря судового засідання Новікова Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився,

відповідача - адвокат Загорулько Є.О.,

розглянувши апеляційну скаргу Лозівської міської ради Харківської області Харківської області (вх.№2923Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 19.08.2019 у справі № 922/1286/19 (повний текст якого складено та підписано 28.08.2019 суддею Смірновою О.В. у приміщенні господарського суду Харківської області)

за позовом малого підприємства "МКН", м. Лозова Харківської області до Лозівської міської ради Харківської області, м. Лозова Харківської області про визнання договорів дійсними та визнання права користування земельними ділянками

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, мале підприємство "МКН", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Лозівської міської ради Харківської області, в якому, з урахуванням зміни предмету позову, просив суд:

- визнати наявним право Малого підприємства "МКН" (код ЄДРПОУ 23329493) на користування земельною ділянкою площею 0,0924 Га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . К. АДРЕСА_2 , кадастровий помер НОМЕР_1 :15:036:0103, на умовах, визначених Договором оренди земельної ділянки від 21.06.2010 року, зареєстрованого 29.06.2010 року за № 041067600009 (з наступними змінами та доповненнями), на строк до 29.12.2020 року, включно;

- визнати наявним право Малого підприємства "МКН" (код ЄДРПОУ 23329493) на користування земельною ділянкою площею 0,1476 Га, що знаходиться за адресою: м АДРЕСА_1 вул. К. Маркса, 16, кадастровий номер 6311000000:15:036:0088, на умовах визначених Договором оренди земельної ділянки від 11.10.2010 року, зареєстрованого 18.10.2010 року за № 041067600022 (з наступними змінами та доповненнями), на строк до 28.12.2020 року, включно;

- визнати наявним право Малого підприємства "МКН" (код ЄДРПОУ 23329493) на користування земельною ділянкою площею 0,0974 Га, що знаходиться за адресою: м. АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 вул. К. Маркса, 16, кадастровий номер 6311000000:15:036:0089, на умовах визначених Договором оренди земельної ділянки від 11.10.2010 року, зареєстрованого 18.10.2010 року за № 041067600021 (з наступними змінами та доповненнями), на строк до 28.12.2020 року, включно.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що між ним та відповідачем було укладено низку договорів оренди землі строком до 28.12.2020 року, а рішенням відповідача від 12.12.2017 року такі договори розірвано в односторонньому порядку, проте станом на день подання позовної заяви позивач продовжує користуватись наданими в оренду земельними ділянками, додаткові угоди щодо розірвання договорів оренди землі між сторонами у справі не укладались та будь-яких повідомлень про припинення договорів оренди позивач від відповідача не отримував, тому позивач звернувся до місцевого господарського суду за захистом своїх прав щодо оренди спірних земельних ділянок.

Відповідач проти позову заперечує та вказує, що можливість розірвання в односторонньому порядку договорів оренди земельних ділянок у випадку прийняття рішення міською радою щодо використання цих земель для суспільних потреб у відповідності до містобудівної документації, затвердженої рішенням міської Ради від 26.04.2013 року № 901, передбачена умовами додаткових угод, укладених між сторонами у справі. Оскільки наразі відповідачем прийнято рішення про використання наданих в оренду позивачу земельних ділянок для суспільних потреб - будівництва автодороги, то підстави для задоволення позову відсутні.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.08.2019 року позов задоволено.

Визнано наявним право Малого підприємства "МКН" (код ЄДРПОУ 23329493) на користування земельною ділянкою площею 0,0924 Га, що знаходиться за адресою: м. Лозова Харківської області, вул. К. Маркса, кадастровий номер 6311000000:15:036:0103, на умовах, визначених Договором оренди земельної ділянки від 21.06.2010 року, зареєстрованого 29.06.2010 року за № 041067600009 (з наступними змінами та доповненнями), на строк до 29.12.2020 року, включно.

Визнано наявним право Малого підприємства "МКН" (код ЄДРПОУ 23329493) на користування земельною ділянкою площею 0,1476 Га, що знаходиться за адресою: м. Лозова, АДРЕСА_1 , вул. К. Маркса, 16, кадастровий номер 6311000000:15:036:0088, на умовах визначених Договором оренди земельної ділянки від 11.10.2010 року, зареєстрованого 18.10.2010 року за № 041067600022 (з наступними змінами та доповненнями), на строк до 28.12.2020 року, включно.

Визнано наявним право Малого підприємства "МКН" (код ЄДРПОУ 23329493) на користування земельною ділянкою площею 0,0974 Га, що знаходиться за адресою: м. Лозова, АДРЕСА_1 , вул. К. Маркса, 16, кадастровий номер 6311000000:15:036:0089, на умовах визначених Договором оренди земельної ділянки від 11.10.2010 року, зареєстрованого 18.10.2010 року за № 041067600021 (з наступними змінами та доповненнями), на строк до 28.12.2020 року, включно.

Відповідач із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.

Представник позивача правом на участь в судовому засіданні не скористався, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутністю, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином. Аналогічна за змістом заява про розгляд справи за відсутності представника надійшла і від директора мале підприємство "МКН".

Щодо заявленого представником відповідача клопотання про відкладення розгляду справи та надання часу для ознайомлення з матеріалами справи, колегія суддів зазначає наступне.

Так, ухвала суду про відкриття апеляційного провадження, якою розгляд справи призначено на 23.10.2019 року, була вручена відповідачу 10.10.2019 року, що свідчить про те, що у відповідача було достатньо часу на підготовку до судового засідання, зокрема, шляхом ознайомлення з матеріалами справи.

Колегія суддів враховує, що частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» , Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах « Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, « Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Розумність строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі G. B. проти Франції ), тощо. Отже, поняття розумний строк є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку, а тому - клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

21.06.2010 року між Малим підприємством "МКН" (позивач, орендар) та Лозівською міською Радою Харківської області (відповідач, орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки, державна реєстрація якого відбулася 29.06.2010 року за № 041067600009 (а.с. 16-17), відповідно до якого орендодавець, на підставі рішення XLIX сесії V скликання Лозівської міської Ради № 987 від 24.04.2009 року надав орендарю в строкове (до 10.11.2011 року) платне користування земельну ділянку площею 0,0924 Га із земель, що не надані у власність або постійне користування (землі громадського призначення) яка знаходиться за адресою: м. Лозова, Харківська область, вул. К. Маркса для надання комерційних послуг (експлуатація автостоянки) кадастровий номер 6311000000:15:036:0103 згідно з планом земельної ділянки.

Передача орендодавцем та прийняття орендарем зазначеної вище земельної ділянки підтверджується актом приймання - передачі, якій є невід`ємною частиною договору оренди земельної ділянки (оборотна сторона а.с. 17).

На підставі Рішення Лозівської міської Ради Харківської області III сесії VII скликання від 27.11.2015 року, додатковою угодою від 28 грудня 2015 року (а.с. 31) яка є невід`ємною частиною договору оренди земельної ділянки від 21.06.2010 року (державна реєстрація 29.06.2010 року за № 041067600009), було поновлено термін дії вказаного договору на 5 (п`ять) років.

Цією ж Додатковою угодою розділ 9 договору доповнено п. 9.4., в якому зазначено: "У разі прийняття міською Радою будь яких рішень щодо використання земельної ділянки для суспільних потреб відповідно до затвердженої містобудівної документації рішенням міської Ради від 26.04.2013 року № 901 "Про затвердження детального плану території в межах вулиць Урицького, К. Маркса, Комінтерну, Жовтневої м. Лозова Харківської області вважати договір оренди земельної ділянки розірваним в односторонньому порядку з подальшим зобов`язанням МП "МКН" звільнити земельну ділянку в місячний термін після отримання повідомлення про дострокове розірвання договору".

Крім того, 11.10.2010 року між позивачем та відповідачем на підставі рішення міської ради № 1310 від 23.07.2010 року було укладено договори оренди на земельні ділянки по вул. К.Маркса, 16 площею 0,1476 га та по вул АДРЕСА_3 .Маркса. 16/1 площею 0.0974 га, кадастрові номери 6311000000:15:036:0089; 6311000000:15:036:0088 (а.с. 20-21, 25-26) строком на 5 років.

Передача орендодавцем та прийняття орендарем зазначених вище земельних ділянок підтверджується актами приймання - передачі, які є невід`ємними частинами договорів оренди земельних ділянок (оборотна сторона а.с. 21, 26).

На підставі Рішення Лозівської міської Ради Харківської області III сесії VII скликання від 27.11.2015 року, додатковими угодами від 28 грудня 2015 року (а.с. 33, 35), було поновлено термін дії вказаних вище договору на 5 (п`ять) років.

Цією ж Додатковою угодою розділ 9 договорів доповнено п. 9.4., в якому зазначено: "У разі прийняття міською Радою будь яких рішень щодо використання земельної ділянки для суспільних потреб відповідно до затвердженої містобудівної документації рішенням міської Ради від 26.04.2013 року № 901 "Про затвердження детального плану території в межах вулиць Урицького, К. Маркса, Комінтерну, Жовтневої м. Лозова Харківської області вважати договір оренди земельної ділянки розірваним в односторонньому порядку з подальшим зобов`язанням МП "МКН" звільнити земельну ділянку в місячний термін після отримання повідомлення про дострокове розірвання договору".

Рішенням Виконавчого комітету Лозівської міської Ради Харківської області від 24.05.2016 року № 359 було надано згоду МП "МКН" на розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності - зблокованих торгівельних павільйонів з реалізації промислових товарів за адресою: Харківська АДРЕСА_4 , м АДРЕСА_5 колишня вул. К. Маркса) 16 АДРЕСА_6 16/1, 16-а.

Відповідно до п.2.8. названого рішення, у разі прийняття міською Радою будь яких рішень щодо використання земельної ділянки для суспільних потреб відповідно до детального плану території в межах вулиць Покровська (колишня АДРЕСА_7 Привокзальна (колишня вул. К. Маркса), Михайла АДРЕСА_8 (колишня АДРЕСА_9 . АДРЕСА_3 бульвару Шевченко (колишня вул. Жовтнева) м. Лозова Харківської області, затвердженої рішенням міської ради від 26.04.2013 року № 901 з внесеними мінами, які затверджені рішенням міської ради від 22.04.2016 року № 197, рішення втрачає чинність, а тимчасові споруди підлягають демонтажу, МП "МКН" зобов`язаний в цьому випадку звільнити земельні ділянки № 16, 16/1, 16-а по вул. Привокзальній у м. Лозова в місячний термін після отримання повідомлення про дострокове звільнення земельної ділянки.

Рішенням XIV сесії VII скликання Лозівської міської Ради № 197 від 22.04.2016 року "Про затвердження проекту внесення змін до детального плану території в межах вулиць Покровська, Карла Маркса, Михайла Грушевського, Жовтневої м.Лозова Харківської області" було затверджено проект внесення змін до детального плану території в межах вулиць Покровська, Карла Маркса, Михайла Грушевського, Жовтневої м. Лозова Харківської області. Вирішено вважати цей проект зміною та уточненням діючої містобудівної документації міста Лозова у межах його розробки, та врахувати матеріали затвердженого проекту внесення змін до детального плану при наступних розробках містобудівної документації міста Лозова.

Листом № 509/02-13-4 від 22.03.2016 року виконавчим комітетом Лозівської міської Ради Харківської області було надано відповідь позивачу на його пропозиції щодо внесення змін до розробленої містобудівної документації, а саме трасування вулиці Карла Маркса на ділянці перетину з вул. Соборна та нанесення на графічні матеріали генплану та детального плану території земельних ділянок, які знаходяться в оренді МП «МКН» , в якій з посиланням на п.2.1. та п. 1.2. ДБН 2.3-5-2001 зазначено про відхилення його пропозиції як такої що має низку невідповідностей існуючим Державним будівельним нормам (зокрема, за тими підставами, що в запропонованому позивачем варіанті трасування вул. К. Маркса, радіус кривої в плані дорівнює 200 м., що менше передбаченого ДБН 2.3-5-2001 нормативного значення).

В наступному, Рішенням XXIV сесії VII скликання Лозівської міської Ради №478 від 22.12.2016 року "Про затвердження Генерального плану міста Лозова Харківської області", було затверджено Генеральний план міста Лозова Харківської області.

Рішенням Лозівської міської Ради Харківської області ХL сесії VII скликання №772 від 12 грудня 2017 року "Про вирішення питань щодо регулювання земельних відносин в місті Лозова" та п. 11 Додатку № 2 до нього, було вирішено:

"На підставі рішень міської ради від 27 листопада 2015 року № 43 "Про вирішення питань щодо регулювання земельних відносин в місті Лозова", від 22.11.2017 року № 760 "Про внесення змін до рішення міської ради від 22 грудня 2016 року № 473 "Про міський бюджет на 2017 рік", рішення виконавчого комітету міської ради від 14.11.2017 року № 735 "Про надання дозволу управлінню житлово-комунального господарства та будівництва міської ради на розробку проектно-кошторисної документації", відповідно до затверджених в установленому порядку генерального плану міста Лозова Харківської області та детального плану території в межах вулиць Покровської, Привокзальної, Михайла Грушевського та бульвару Шевченка у м. Лозова Харківської області, з метою будівництва для суспільних потреб міста автодороги від вул. Соборна до вул. Привокзальна - договори оренди земельних ділянок по вул. Привокзальній, 16 площею 0,1476 га з кадастровим номером 6311000000:15:036:0088, по вул. Привокзальній, 16/1 площею 0,0974 га з кадастровим номером 6311000000:15:036:0089 та по вул. Привокзальній, 16-а площею 0,0924 га з кадастровим номером 6311000000:15:036:0103, які були надані в оренду МП "МКН" для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, вважати розірваними в односторонньому порядку з 01.01.2018 року.

11.1 Зобов`язати Мале підприємство "МКН" звільнити земельні ділянки та передати земельні ділянки до земель запасу міста в термін до 01.04.2018 року.

11.2 У разі невиконання орендарем в добровільному порядку вимог п. 11.1 цього рішення Управлінню житлово-комунального господарства та будівництва міської ради вжити заходів щодо демонтажу тимчасових споруд, розташованих на земельних ділянках у порядку, визначеному Правилами благоустрою міста Лозова.

11.3 Відділу містобудування, архітектури та земельних відносин міської ради підготувати:

- лист - повідомлення Малому підприємству "МКН" про прийняте рішення;

- клопотання до Державної Служби України з питань геодезії, картографії та кадастру щодо необхідності вилучення з Національної кадастрової системи України сформованих земельних ділянок, а саме: площею 0,1473 га з кадастровим номером 6311000000:15:036:0088, площею 0,0974 га з кадастровим номером 6311000000:15:036:0089, площею 0,0924 га з кадастровим номером 6311000000:15:036:0103…".

Між тим, до теперішнього часу мале підприємство "МКН" (код ЄДРПОУ 23329493) як орендар зазначених земельних ділянок продовжує відкрито користуватися:

- земельною ділянкою площею 0,0924 Га, що знаходиться за адресою: м.Лозова Харківської області, вул. К. Маркса, кадастровий номер 6311000000:15:036:0103 за договором оренди земельної ділянки від 21.06.2010 року, державна реєстрація якого відбулася 29.06.2010 року за № 041067600009;

- земельною ділянкою площею 0,1476 Га, що знаходиться за адресою: м.Лозова, АДРЕСА_1 , вул. К. Маркса, 16, кадастровий номер 6311000000:15:036:0088 за договором оренди земельної ділянки від 11.10.2010 року, державна реєстрація якого відбулася 18.10.2010 року за № 041067600022;

- земельною ділянкою площею 0,0974 Га, що знаходиться за адресою: м.Лозова, АДРЕСА_1 , вул. К. Маркса, 16, кадастровий номер 6311000000:15:036:0089 за договором оренди земельної ділянки від 11.10.2010 року, державна реєстрація якого відбулася 18.10.2010 року за № 041067600021, належно виконує свої обов`язки за умовами вищезазначених договорів, які пройшли відповідну державну реєстрацію.

Позивач зазначає, що не отримував будь яких листів - повідомлень від відділу містобудування, архітектури та земельних відносин Лозівської міської Ради Харківської області про припинення:

- договору оренди земельної ділянки від 21.06.2010 року, державна реєстрація 29.06.2010 року за №041067600009;

- договору оренди земельної ділянки від 11.10.2010 року, державна реєстрація 18.10.2010 року за №041067600022;

- договору оренди земельної ділянки від 11.10.2010 року, державна реєстрація 18.10.2010 року за №041067600021 (надалі - Договори).

Таким чином, з викладеного вище вбачається, що між МП "МКН" та Лозівською міською Радою Харківської області виник спір стосовно наявності у МП "МКН" права користування земельними ділянками та наявності підстав для припинення шляхом розірвання в односторонньому порядку Договорів, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд зазначив про те, що із тексту рішення відповідача щодо використання спірних земельних ділянок для суспільних потреб не вбачається його прийняття у відповідності до містобудівної документації, затвердженої саме рішенням міської Ради від 26.04.2013 року № 901 "Про затвердження детального плану території в межах вулиць Урицького, К. Маркса, Комінтерну, Жовтневої м. Лозова Харківської області", а відповідачем не надано належних доказів надіслання на адресу позивача та отримання останнім повідомлень про дострокове розірвання договорів оренди землі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач, зокрема, зазначає про те, що в рішенні наводиться посилання на факти, які не відповідають обставинам справи і судом було надано оцінку лише частині доказів, наданих відповідачем. Також відповідач вказує, що судом не були враховані висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Крім того, відповідач вважає, що обраний позивачем спосіб захисту свого права не відповідає способам, визначеним законодавством, що є підставою для відмови у позові.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги та переглядаючи справу в межах, встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років (ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду землі").

Як вбачається з матеріалів справи, сторони продовжили строки дії Договорів до кінця грудня 2020 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Аналогічні приписи містяться в п.п. 1, 2 ст. 188 Господарського кодексу України та ч. 4 ст. 30 Закону України "Про оренду землі".

Пунктом 9.4. Договорів (в редакціях відповідних додаткових угод) передбачено, що у разі прийняття міською Радою будь яких рішень щодо використання земельної ділянки для суспільних потреб відповідно до затвердженої містобудівної документації рішенням міської Ради від 26.04.2013 року № 901 "Про затвердження детального плану території в межах вулиць Урицького, К. Маркса, Комінтерну, Жовтневої м. Лозова Харківської області вважати договір оренди земельної ділянки розірваним в односторонньому порядку з подальшим зобов`язанням МП "МКН" звільнити земельну ділянку в місячний термін після отримання повідомлення про дострокове розірвання договору.

Отже, для можливості застосування вищезазначеного пункту Договорів та розірвання Договорів в односторонньому порядку необхідно прийняття відповідачем будь-якого рішення щодо використання спірних земельних ділянок для суспільних потреб, при цьому прийняте рішення має відповідати затвердженої містобудівної документації рішенням міської Ради від 26.04.2013 року № 901 "Про затвердження детального плану території в межах вулиць Урицького, К. Маркса, Комінтерну, Жовтневої м. Лозова Харківської області".

Рішенням щодо використання спірних земельних ділянок для суспільних потреб є рішення Лозівської міської Ради Харківської області ХL сесії VII скликання №772 від 12 грудня 2017 року "Про вирішення питань щодо регулювання земельних відносин в місті Лозова".

Натомість, із тексту згаданого рішення не вбачається його прийняття у відповідності до містобудівної документації, затвердженої саме рішенням міської Ради від 26.04.2013 року № 901 "Про затвердження детального плану території в межах вулиць Урицького, К. Маркса, Комінтерну, Жовтневої м. Лозова Харківської області".

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що рішення міської ради №772 від 12.12.2018 року не містить посилання на реквізити рішень міської ради на підставі яких була затверджена містобудівна документація, оскільки зазначення таких реквізитів не вимагається чинним законодавством, колегія суддів зазначає наступне.

Дійсно, чинним законодавством не визначено вичерпні та чіткі вимоги щодо змісту рішень міської ради. Проте, відсутність у рішенні міської ради №772 від 12.12.2018 року згаданих вище реквізитів не дає наразі підстав стверджувати, що таке рішення було прийнято у відповідності до містобудівної документації, затвердженої саме рішенням міської Ради від 26.04.2013 року № 901 "Про затвердження детального плану території в межах вулиць Урицького, К. Маркса, Комінтерну, Жовтневої м. Лозова Харківської області", як про це вірно зазначає місцевий господарський суд у своєму рішенні.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог статті 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Проте, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано належних доказів надіслання на адресу позивача та отримання останнім повідомлень про дострокове розірвання Договорів.

При цьому, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що надані відповідачем повідомлення про вручення поштових відправлень позивачу не є належними доказами у даному випадку, оскільки з їх змісту неможливо встановити зміст отриманих останнім листів.

Доводи апеляційної скарги про те, що місцевим господарським судом не надано належної оцінки інших окрім згаданих вище повідомлень про вручення поштових відправлень позивачу зокрема, листів виконавчого комітету, витягу з протоколу, копії поштових відправлень, відхиляються колегією суддів, оскільки по-перше, як було зазначено вище - в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем таких листів протоколів та ін., а по-друге, такі документи не є документами, якими, з огляду на положення вищезгаданих вимог статті 654 Цивільного кодексу України, здійснюється розірвання спірних договорів оренди землі.

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" №475/97 від 17.07.1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу статті 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном". До таких активів може відноситися право оренди (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" від 25.03.1999 року, заява №311107/96, п. 54).

Аналіз прецедентної практики Європейського суду з прав людини дає підстави для формування позиції, що при вирішенні питань щодо порушення державами - учасницями Ради Європи положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї велика увага акцентується на дотриманні державою принципу "правомірних або законних очікувань" та захисту прав людини через призму цього принципу. Зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" та "Федоренко проти України" ЄСПЛ констатував, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності (c.f. Рressos Соmpania Naviera S.A. v. Belgium, Рішення від 20 листопада 1995 року, серія А, №332, с. 21, п. 31; пункт 21 Рішення ЄСПЛ у справі "Федоренко проти України").

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 Рішення ЄСПЛ від 2 березня 2005 року у справі "Von Мaltzan and others v. Germany"), ЄСПЛ робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту.

Відтак, право оренди земельних ділянок також є майном в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, мирне володіння яким з моменту укладання договорів оренди земельної ділянки гарантується статтями 1, 8, 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Суд наголошує, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права (ч. 1 ст. 3 ЦК України, ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Водночас, намагання відповідача достроково розірвати спірні договори, без належного свідчать про спробу позбавити позивача можливості здійснювати мирне володіння свої майном, в якості орендаря спірних земельних ділянок, що передбачено умовами Договорів оренди та нормами чинного законодавства.

Враховуючи викладене, з метою захисту прав МП "МКН" на мирне володіння його майном, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги про те, що обраний позивачем спосіб захисту свого права не відповідає способам, визначеним законодавством, колегія суддів зазначає, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням ст.ст. 55, 124 Конституції та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Основного Закону та Конвенції мають найвищу юридичну силу (ст.ст.8, 9 Конституції), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і в спосіб, який не передбачений законом, зокрема ст.16 ЦК, але є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням Обмежене тлумачення статті 16 Цивільного кодексу України суперечить зазначеним положенням.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 12.05.2012 року у справі № 6-48704св10.

Щодо посилань апелянта на неврахування місцевим господарським судом практики Верховного Суду слід зазначити, що будь-яких конкретних доводів із наведенням номерів справ та відповідних висновків Верховного Суду, які на думку позивача не враховано місцевим господарським судом, апеляційна скарга не містить, а тому такі доводи відхиляються колегією суддів.

В апеляційній скарзі відповідач вказує, що місцевим господарським судом допущено низку порушень процесуального права, які, зокрема, полягають у тому, що рішенням задоволено у повному обсязі позовні вимоги позивача, викладені у заяві про зміну предмету позову від 11.08.2019 року, проте у описовій частині рішення вказано про підтримання позивачем позовних вимог, викладених у заяві від 22.07.2019 року. Таким чином в апеляційній скарзі відповідач стверджує про відсутність у суду підстав для задоволення позовних вимог, викладених у заяві про зміну предмету позову від 11.08.2019 року.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що зазначення місцевим господарським судом в описовій частині рішення про підтримання позивачем позовних вимог, викладених у заяві від 22.07.2019 року, а не про підтримання позивачем позовних вимог, викладених у заяві від 11.08.2019 року, враховуючи хронологію заяв позивача та матеріалів справи, носить характер описки, а тому не свідчить про вихід суду за межі позовних вимог або про інші порушення процесуального права.

Слід зазначити, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У цій справі апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

Щодо інших аргументів сторін, колегія суддів зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в постанові суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обгрнутовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України» , рішення від 10.02.2010).

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Лозівської міської ради Харківської області Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 19.08.2019 у справі № 922/1286/19 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 19.08.2019 у справі № 922/1286/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови буде складено протягом п`яти днів з дня оголошення вступної та резолютивної частини постанови.

Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 23.10.2019

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя В.І. Сіверін

Суддя О.І. Терещенко