Постанова

від 11.03.2020 по справі 922/1286/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/1286/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Лозівської міської ради Харківської області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 (Слободін М.М., Сіверін В.І., Терещенко О.І.) та рішення Господарського суду Харківської області від 19.08.2019 (Смірнова О.В.) у справі № 922/1286/19

за позовом Малого підприємства "МКН" до Лозівської міської ради Харківської області про визнання договорів дійсними та визнання права користування земельними ділянками

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Мале підприємство "МКН" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд Харківської області з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) до Лозівської міської ради Харківської області (далі - Відповідач) про: 1) визнання наявним права Позивача на користування земельною ділянкою площею 0,0924 га, що знаходиться за адресою: м. Лозова Харківської області, вул. К. Маркса, кадастровий помер 6311000000:15:036:0103, на умовах, визначених договором оренди земельної ділянки від 21.06.2010 на строк до 29.12.2020 включно; 2)визнання наявним права Позивача на користування земельною ділянкою площею 0,1476 га, що знаходиться за адресою: м.Лозова, Харківська область, вул. К. Маркса, 16, кадастровий номер 6311000000:15:036:0088, на умовах, визначених договором оренди земельної ділянки від 11.10.2010 на строк до 28.12.2020 включно; 3)визнання наявним права Позивача на користування земельною ділянкою площею 0,0974 га, що знаходиться за адресою: м. Лозова, Харківська область, вул. К. Маркса, 16, кадастровий номер 6311000000:15:036:0089, на умовах, визначених договором оренди земельної ділянки від 11.10.2010 на строк до 28.12.2020 включно.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено декілька договорів оренди землі строком дії до 28.12.2020, а відповідно до рішення Відповідача від 12.12.2017 ці договори розірвано в односторонньому порядку. Станом на день звернення до суду з даним позовом Позивач продовжує користуватися наданими в оренду земельними ділянками, додаткові угоди щодо розірвання договорів оренди землі між сторонами не укладалися та будь-яких повідомлень про припинення договорів оренди Позивач від Відповідача не отримував.

Короткий зміст оскаржуваного рішення, ухваленого судом першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.08.2019 позов задоволено.

4. Рішення суду мотивовано тим, що із тексту рішення Відповідача від 12.12.2017 щодо використання спірних земельних ділянок для суспільних потреб не вбачається його прийняття у відповідності до містобудівної документації, затвердженої саме рішенням міської ради №901 від 26.04.2013 "Про затвердження детального плану території в межах вулиць Урицького, К. Маркса, Комінтерну, Жовтневої м. Лозова Харківської області"; Відповідачем не надано належних доказів надіслання на адресу Позивача та отримання останнім повідомлень про дострокове розірвання договорів оренди землі.

Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції

5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 рішення Господарського суду Харківської області від 19.08.2019 залишено без змін з тих же підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги Відповідача

6. Відповідач подав касаційну скаргу на рішення та постанову судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Аргументи учасників справи

Доводи Відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

7. Судом першої інстанції 05.08.2019 безпідставно, в порушення частини 2 статті 183 ГПК України, відкладено підготовче провадження, надавши можливість Позивачу змінити позовні вимоги, чим порушено частини 1, 3 статті 2, статті 7, 13, 14, 15 ГПК України та статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

8. Суди попередніх інстанцій, в порушення частини 2 статті 237 ГПК України, вийшли за межі позовних вимог, оскільки задовольнили позовні вимоги в редакції заяви Позивача від 11.08.2019, тоді, як Позивач підтримав свої позовні вимоги в редакції заяви від 22.07.2019, а посилання суду апеляційної інстанції на те, що зазначення місцевим господарським судом в рішенні про підтримання Позивачем вимог, викладених в заяві від 22.07.2019, носить характер описки, є безпідставним.

9. Позовні вимоги про визнання наявним права на користування спірними земельними ділянками не підлягають задоволенню, оскільки не відповідають встановленим статтею 16 ЦК України та статтею 152 ЗК України способам захисту порушених прав, а є вимогою про встановлення юридичного факту.

Позиція Позивача у відзиві на касаційну скаргу

10. Позивач відзив на касаційну скаргу не надав, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у даній справі у касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

11. Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Позивачем (Орендар) та Відповідачем (Орендодавець) 21.06.2010 укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого Орендодавець на підставі рішення Відповідача № 987 від 24.04.2009 надав Орендарю в строкове (до 10.11.2011) платне користування земельну ділянку площею 0,0924 га із земель, що не надані у власність або постійне користування (землі громадського призначення), яка знаходиться за адресою: м.Лозова, Харківська область, вул. К. Маркса, для надання комерційних послуг (експлуатація автостоянки), кадастровий номер 6311000000:15:036:0103 згідно з планом земельної ділянки.

На підставі рішення Відповідача від 27.11.2015, додатковою угодою від 28.12.2015, яка є невід`ємною частиною договору оренди земельної ділянки від 21.06.2010, поновлено термін дії договору на 5 років.

12. Також, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між Позивачем та Відповідачем 11.10.2010 на підставі рішення міської ради № 1310 від 23.07.2010 укладено договори оренди земельних ділянок по вул. К.Маркса, 16 площею 0,1476 га та по вул. К.Маркса. 16/1 площею 0.0974 га, кадастрові номери 6311000000:15:036:0089; 6311000000:15:036:0088 (відповідно) строком на 5 років.

На підставі рішення Відповідача від 27.11.2015 додатковими угодами від 28.12.2015 поновлено термін дії вказаних вище договорів на 5 років.

13. Рішенням Виконавчого комітету Позивача №359 від 24.05.2016 Позивачу надано згоду на розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності - зблокованих торгівельних павільйонів з реалізації промислових товарів за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Привокзальна (колишня вул.К.Маркса) №16, №16/1, №16-а.

13.1. Відповідно до пункту 2.8 вказаного рішення, у разі прийняття міською радою будь-яких рішень щодо використання земельної ділянки для суспільних потреб відповідно до детального плану території в межах вулиць Покровська (колишня вул.Урицького), Привокзальна (колишня вул. К. Маркса), Михайла Грушевського (колишня вул. Комінтерну), бульвару Шевченко (колишня вул. Жовтнева) м. Лозова Харківської області, затвердженої рішенням міської ради №901 від 26.04.2013 з внесеними змінами, які затверджені рішенням міської ради №197 від 22.04.2016, рішення втрачає чинність, а тимчасові споруди підлягають демонтажу. Позивач зобов`язаний, в цьому випадку, звільнити земельні ділянки №16, №16/1, №16-а по вул.Привокзальній у м. Лозова в місячний термін після отримання повідомлення про дострокове звільнення земельної ділянки.

14. Рішенням №772 від 12.12.2017 "Про вирішення питань щодо регулювання земельних відносин в місті Лозова" та пункту 11 додатку № 2 до рішення Позивач вирішив: "На підставі рішень міської ради №43 від 27.11.2015 "Про вирішення питань щодо регулювання земельних відносин в місті Лозова", №760 від 22.11.2017 "Про внесення змін до рішення міської ради №473 від 22.12.2016 "Про міський бюджет на 2017 рік", рішення виконавчого комітету міської ради №735 від 14.11.2017 "Про надання дозволу управлінню житлово-комунального господарства та будівництва міської ради на розробку проектно-кошторисної документації", відповідно до затверджених в установленому порядку генерального плану міста Лозова Харківської області та детального плану території в межах вулиць Покровської, Привокзальної, Михайла Грушевського та бульвару Шевченка у м.Лозова Харківської області, з метою будівництва для суспільних потреб міста автодороги від вул. Соборна до вул. Привокзальна - договори оренди земельних ділянок по вул. Привокзальній, №16 площею 0,1476 га з кадастровим номером 6311000000:15:036:0088, по вул. Привокзальній, №16/1 площею 0,0974 га з кадастровим номером 6311000000:15:036:0089 та по вул. Привокзальній, №16-а площею 0,0924 га з кадастровим номером 6311000000:15:036:0103, які були надані в оренду Позивачу для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, вважати розірваними в односторонньому порядку з 01.01.2018 року.

11.1. Зобов`язати Позивача звільнити земельні ділянки та передати земельні ділянки до земель запасу міста в термін до 01.04.2018.

11.2. У разі невиконання орендарем в добровільному порядку вимог пункту 11.1 цього рішення Управлінню житлово-комунального господарства та будівництва міської ради вжити заходів щодо демонтажу тимчасових споруд, розташованих на земельних ділянках, у порядку, визначеному Правилами благоустрою міста Лозова.

11.3 Відділу містобудування, архітектури та земельних відносин міської ради підготувати: лист - повідомлення Позивачу про прийняте рішення; клопотання до Державної Служби України з питань геодезії, картографії та кадастру щодо необхідності вилучення з Національної кадастрової системи України сформованих земельних ділянок, а саме: площею 0,1473 га з кадастровим номером 6311000000:15:036:0088, площею 0,0974 га з кадастровим номером 6311000000:15:036:0089, площею 0,0924 га з кадастровим номером 6311000000:15:036:0103…".

15. Відповідно до частини 1 статті 651 ЦК України, що кореспондується з частиною 4 статті 30 Закону України "Про оренду землі", зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

16. Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що додатковими угодами від 28.12.2015 до вказаних вище договорів оренди земельних ділянок розділ 9 договорів доповнено пунктом 9.4, в якому зазначено: "У разі прийняття міською радою будь яких рішень щодо використання земельної ділянки для суспільних потреб відповідно до затвердженої містобудівної документації рішенням міської ради №901 від 26.04.2013 "Про затвердження детального плану території в межах вулиць Урицького, К. Маркса, Комінтерну, Жовтневої м. Лозова Харківської області" вважати договір оренди земельної ділянки розірваним в односторонньому порядку з подальшим зобов`язанням Позивача звільнити земельну ділянку в місячний термін після отримання повідомлення про дострокове розірвання договору ".

16.1. Надавши оцінку наведеному пункту 9.4 договорів в редакції додаткових угод від 28.12.2015, попередні судові інстанції дійшли вірного висновку, що для можливості застосування цього пункту та розірвання договорів в односторонньому порядку з ініціативи Відповідача, необхідно прийняття Відповідачем рішення щодо використання спірних земельних ділянок для суспільних потреб. При цьому, прийняте рішення Відповідача має відповідати затвердженій містобудівній документації рішенням міської ради №901 від 26.04.2013 "Про затвердження детального плану території в межах вулиць Урицького, К. Маркса, Комінтерну, Жовтневої м. Лозова Харківської області".

17. Частиною 1 статті 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 ГПК України).

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

18. Як вірно встановили суди першої та апеляційної інстанцій, із тексту рішення №772 від 12.12.2017 не вбачається його прийняття у відповідності до містобудівної документації, затвердженої саме рішенням міської ради № 901 від 26.04.2013 "Про затвердження детального плану території в межах вулиць Урицького, К. Маркса, Комінтерну, Жовтневої м. Лозова Харківської області".

19. Також, судами обох інстанцій не встановлено, що матеріалами справи доведено наявність належних доказів надіслання Відповідачем Позивачу та отримання ним повідомлень про дострокове розірвання договорів.

20. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що надані Відповідачем повідомлення про вручення поштових відправлень від 03.10.2018 та 12.10.2018 не є належними доказами надіслання Позивачу та отримання останнім повідомлень про дострокове розірвання зазначених вище договорів оренди земельних ділянок, оскільки з їх змісту неможливо встановити зміст надісланих Позивачу листів.

21. Посилання скаржника, неведене в пункті 7 постанови, колегією суддів відхиляється, оскільки, відкладаючи ухвалою від 05.08.2019 підготовче засідання, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що Позивачем 22.07.2019 подано заяву про зміну предмету позову, а тому існує необхідність надання Відповідачу часу для подання відзиву з урахуванням вказаної заяви Позивача, а також у зв`язку з неможливістю вирішення судом питань, які повинні бути розглянуті у підготовчому засіданні. При цьому, з ухвали від 05.08.2019 не вбачається, що судом відкладено підготовче засідання з метою надати можливість Позивачу змінити позовні вимоги, а тому такі твердження Відповідача є помилковими. Отже, при постановленні 05.08.2019 ухвали, судом першої інстанції не було порушено частини 1, 3 статті 2, статті 7, 13, 14, 15 ГПК України та статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

22. Щодо доводів Відповідача, які зазначені в пункті 8 постанови, Суд вважає, що апеляційним господарськм судом не було порушено частину 2 статті 237 ГПК України, оскільки було здійснено апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції в межах позовних вимог, заявлених Позивачем з урахуванням заяви від 11.08.2019 про зміну предмету позову. Зазначення в постанові про те, що судом першої інстанції допущено описку в частині наведення в описовій частині рішення про підтримання Позивачем позовних вимог, викладених в заяві від 22.07.2019, а не вимог, викладених в заяві від 11.08.2019, колегія суддів вважає обґрунтованим, оскільки, як перевірив та встановив суд апеляційної інстанції, місцевим господарським судом здійснено розгляд позовних вимог з урахуванням заяви Позивача про зміну предмету позову саме від 11.08.2019.

23. Твердження скаржника, вказане в пункті 9 постанови, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільного права є визнання наявності чи відсутності права, тобто, ухваленням рішення про визнання чи відсутність права повинен вирішуватися спір по суті.

Визнання права - це спосіб захисту, який стосується, у випадку спору між суб`єктами, наявності чи відсутності правовідносин між суб`єктами, і відповідно, наявності чи відсутності права та обов`язку. Отже, такий спосіб захисту використовується, якщо належне певній особі право не визнається чи оспорюється іншою особою та з метою усунення невизначеності та створення умов для здійснення права.

За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц).

Ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

23.1. З огляду на правовідносини, які склались між сторонами в межах даної справи, а також, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи, відсутні підстави вважати, що обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права (визнання наявним права на користування земельними ділянками) не спрямований на його поновлення або вимоги Позивача не призведуть до реального захисту і поновлення його порушених прав та інтересів.

24. Таким чином, колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги Відповідача на предмет законності оскаржуваних судових рішень виключно в межах, які безпосередньо стосуються правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом на результат вирішення спору не впливають і зводяться до переоцінки доказів та вимог про встановлення інших обставин справи, що виходить за межі повноважень Верховного Суду.

25. Отже, наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування рішення та постанови попередніх судових інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.

26. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

27. З огляду на викладене вище, касаційна скарга Відповідача задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

Щодо розподілу судових витрат

28. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції , покладаються на скаржника .

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України (в редакції до 08.02.2020), суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Лозівської міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 19.08.2019 у справі №922/1286/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.